Georges Pompidou (original) (raw)

dbo:abstract

Georges Jean Raymond Pompidou (5. července 1911 – 2. dubna 1974, výslovnost []IPA) byl francouzský politik, který se stal nejdéle úřadujícím francouzským premiérem Páté republiky a devatenáctým francouzským prezidentem od roku 1969 do své smrti v roce 1974. (cs)
Georges Pompidou -en occità Jòrdi Pompidor- (Montboudif, Cantal, 1911 – París, 1974) fou un polític francès que fou President de la República francesa del 1969 al 1974. (ca)
جورج جان ريموند بومبيدو (بالفرنسية: Georges Jean Raymond Pompidou)، (5 يوليو 1911 - 2 أبريل 1974)، سياسي فرنسي شغل منصب رئيس فرنسا من عام 1969 حتى وفاته في عام 1974. كان سابقًا رئيس وزراء فرنسا من عام 1962 إلى عام 1968 - وهي أطول فترة لهذا المنصب. عمل كأحد كبار مساعدي الرئيس شارل ديغول لفترة طويلة. عند عمله كرئيس للدولة، كان بومبيدو محافظًا معتدلًا وأصلح علاقة فرنسا بالولايات المتحدة وحافظ على علاقات إيجابية مع المستعمرات السابقة المستقلة حديثًا في إفريقيا. عزز حزبه السياسي المسمى اتحاد الديمقراطيين من أجل الجمهورية (بالفرنسية: Union des démocrates pour la République)، لجعله معقلًا للحركة الديجولية. تحظى رئاسة بومبيدو عمومًا بتقدير كبير من قبل المعلقين السياسيين الفرنسيين. (ar)
Ο Ζωρζ Πομπιντού (Georges Jean Raymond Pompidou, 5 Ιουλίου 1911 – 2 Απριλίου 1974) ήταν Γάλλος πολιτικός, που διετέλεσε πρωθυπουργός της Γαλλίας από το 1962 έως το 1968 και πρόεδρος της Γαλλικής Δημοκρατίας από το 1969 έως τον θάνατό του το 1974. (el)
Georges Jean Raymond POMPIDOU, kutime nomata Georges Pompidou (naskiĝis la 5-an de julio 1911 en (departemento Cantal), mortis la 2-an de aprilo 1974 en Parizo) estis franca ŝtatulo. Filo de du geinstruistoj, li vizitis la prestiĝan École Normale Supérieure en la prestiĝa Gimnazio Louis-le-Grand, kie li konatiĝis kun Léopold Sédar Senghor kaj Aimé Césaire. Akceptita en la École Normale Supérieure (1931), li fariĝis agregaciulo pri beletro (1934) kaj komencis instrui, unue en Marsejlo, poste en Parizo en la fama Liceo Henri-IV. Li publikigis iun Antologion de la franca Poezio, kiu estis reeldonita kaj plu legatas pro ties kvalito kaj la interveno de lia persona emocio. Lia beletrema menso ankaŭ manifestiĝis, kiam fine de demandoseanco gazetisto petis komenton pri priama kaj primora tragedio antaŭ nelonge okazinta en Francio, li respondis, ke li ne diros tion, kion li pensas pri tio, sed li nur eldiris versojn de Paul Éluard kiel komenton. En 1935 li edziĝis kun Claude Cahour, kun kiu li adoptis filon, Alain Pompidou naskita en 1942. Post la Liberiĝo li fariĝis «Maître des Requêtes» en la «Conseil d'État», supera tribunalo de la franca administracio, poste direktoro de la Turismo (1946-1949). Inter 1954 kaj 1958, li laboris en la . Kiam Charles de Gaulle reprenis la povon en 1958, li fariĝis lia kabinetestro kaj en 1962 ĉefministro. Dum la ribelo de Majo 1968 li komprenis, ke la ribelantoj perdis la apogon de la publiko per siaj troigoj kaj proponis novan voĉdonadon por elekti novan asembleon. De Gaulle, kiu preferus referendumon, konsentis sed ne sen grumblado. Fakte la voĉdonado estis triumfo por de Gaulle, sed ĉi tiu ne pardonis al sia ĉefministro, ke li pravis kontraŭ li kaj lin anstataŭigis kiel ĉefministron per Maurice Couve de Murville. Tamen post la malsukceso de la referendumo de 1969 kaj la demisio de de Gaulle, Pompidou estis elektita Prezidento de la Respubliko la 15-an de Junio. Bedaŭrinde li jam estis malsana kaj la troa laborado postulata de lia posteno malhelpis efikan kuracadon. Li mortis la 2-an de Aprilo 1974, kaŝinte ĝis la fino sian sanstaton. Pri tio François Mitterrand indignis laŭtvoĉe... kaj li mem dum pli ol dek jaroj ne nur kaŝos sian kanceron sed ne hezitos trompi la popolon per la publikigo de mensogaj kuracistaj deklaroj. (eo)
Georges Jean Raymond Pompidou [ʒɔʀʒ pɔ̃piˈdu] (* 5. Juli 1911 in Montboudif, Cantal; † 2. April 1974 in Paris) war ein französischer Politiker des Gaullismus. Nach Charles de Gaulle war Pompidou der zweite Präsident der Fünften Republik, vom 20. Juni 1969 bis zu seinem Tod am 2. April 1974. (de)
Georges Jean Raymond Pompidou (/ˈpɒmpɪduː/ POMP-id-oo, French: [ʒɔʁʒ pɔ̃pidu]; 5 July 1911 – 2 April 1974) was a French politician who served as President of France from 1969 until his death in 1974. He previously was Prime Minister of France of President Charles de Gaulle from 1962 to 1968—the longest tenure in the position's history. In the context of the strong growth of the last years of the Trente Glorieuses, Pompidou continued De Gaulle's policy of modernisation, symbolised by the presidential use of the Concorde, the creation of large industrial groups and the launch of the high-speed train project (TGV). The State invested heavily in the automobile, agri-food, steel, telecommunications, nuclear and aerospace sectors. It also created the minimum wage (SMIC) and the Ministry of the Environment. His foreign policy, pragmatic although in keeping with the Gaullist principle of French independence, was marked by a warming of relations with Nixon's United States, as well as by close relations with Brezhnev's USSR, the launch of the Snake in the tunnel and the relaunching of European construction by the entry of the United Kingdom into the EEC, an idea which his predecessor at the Élysée Palace had opposed. Pompidou died in office in 1974 of Waldenström's disease, a rare form of blood cancer. His presidency is generally held in high esteem by French political commentators. A man of letters, he belongs to a long line of French statesmen with an excellent writing style. His "Anthology of French Poetry" is still a reference today and is part of the school curriculum. While he was passionate about contemporary art, his name remains known worldwide for the Centre national d'art et de culture Georges-Pompidou, which he initiated, which was inaugurated in 1977 and which subsequently spread the name with its branches in Metz (France), Malaga (Spain), Brussels (Belgium) and Shanghai (China). A Georges Pompidou Museum is also dedicated to him in his home town. (en)
Georges Jean Raymond Pompidou (ʒɔʁʒ pɔ̃pidu ahoskatua; Montboudif, 1911ko uztailaren 5a - Paris, 1974ko apirilaren 2a) Frantziako politikaria izan zen, 1969-1974 tartean presidente izandakoa. Zientzia politikako ikasketak egin ondoren, Marseillan eta Parisen irakaslea izan zen. 1944. urtean politikan hasi zen eta de Gaulle jeneralaren laguntzaile izan zen, haren heriotza arte. Aldi berean, Rothschild familia aberatsaren zenbait enpresatako zuzendaria izan zen. Lehendakari de Gaulleren laguntzaile taldearen zuzendari izendatu zuten 1959. urtean eta Biltzar Konstituziogileko kide hautatu zuten handik gutxira. Lehen Ministro izendatu zuen jeneralak 1962. urtean eta postu horretan iraun zuen, 1968. urteko maiatzeko istiluak piztu ziren arte. 1969. urtean, De Gaullek kargua utzi zuenean UDR eskuindar batasuneko hautagaia izan zen eta Errepublikako lehendakari aukeratu zuten (1969-V-15). Charles de Gaulleren politikaren jarraitzaile izan zen aldetik, gizarte neurri berriei jarraitu, industria nuklearra bultzatu eta Europako ekonomiaren batasunerako urratsak sendotu zituen. Pompidou izena eman zioten 1977. urtean Parisen zabaldu zen arte eta kultura zentro modernoari. (eu)
Georges Jean Raymond Pompidou (Montboudif, 5 de julio de 1911-París, 2 de abril de 1974) fue un político francés, presidente de su país desde 1969 hasta su muerte en 1974. Siendo un honorario maestro de las peticiones (Maître des requêtes) al Consejo de Estado y exgerente general del Banco Rothschild, se convirtió en miembro del Consejo Constitucional entre 1959 y 1962, y después, durante la presidencia de Charles de Gaulle, se desempeñó como primer ministro de Francia, desde el 14 de abril de 1962 hasta el 10 de julio de 1968. El 15 de junio de 1969, como resultado de las elecciones presidenciales de Francia de 1969, Pompidou es elegido 19.º presidente de la República Francesa y copríncipe de Andorra, desempeñando dichos cargos desde el 20 de junio de 1969 hasta su muerte, el 2 de abril de 1974. Hasta el momento, es el único presidente de la Quinta República Francesa que ha muerto durante su mandato presidencial, y uno de los dos que ha fallecido en mandato de causas naturales junto con Félix Faure. (es)
Georges Pompidou, né le 5 juillet 1911 à Montboudif (Cantal) et mort le 2 avril 1974 à Paris, est un haut fonctionnaire et homme d'État français. Il est Premier ministre du 14 avril 1962 au 10 juillet 1968 et président de la République du 20 juin 1969 à sa mort. Normalien et agrégé des lettres, d'abord professeur, il entre en politique en 1944 auprès du général de Gaulle, président du Gouvernement provisoire de la République française, dont il devient l'homme de confiance. Il est nommé maître des requêtes honoraire au Conseil d'État en 1946 et demeure un collaborateur de De Gaulle pendant la « traversée du désert » de celui-ci, tout en assurant les fonctions de directeur général de la banque Rothschild. En 1958, il est nommé directeur de cabinet du Général, appelé à la présidence du Conseil, et participe à l'élaboration de la Constitution de la Ve République. De 1959 à 1962, il est membre du Conseil constitutionnel. En 1962, Charles de Gaulle, président de la République, le nomme Premier ministre, fonction qu'il exerce durant plus de six ans, soit le plus long passage à Matignon de la Ve République. Souhaitant moderniser le pays et notamment son industrie, il met en place la politique d'aménagement du territoire (création de la DATAR, projet de nouvel aéroport international « Paris Nord », premier plan neige, développement du réseau autoroutier, etc.), et lance des projets comme le plan Calcul et le Concorde. Par ailleurs, il réinstaure la police nationale et crée l'ANPE. Lors de la crise de Mai 68, il conduit des négociations qui aboutissent aux accords de Grenelle ; après la victoire du parti gaulliste aux législatives qui suivent, il est remplacé par Maurice Couve de Murville à la tête du gouvernement. Il se met alors « en réserve de la République » et siège comme député du Cantal. Avant le référendum constitutionnel de 1969, il fait part de son souhait de se présenter à une élection présidentielle à venir. À la suite de la démission du président de Gaulle consécutive à l'échec du référendum, il se porte candidat à l’élection présidentielle anticipée : il est élu président de la République avec 58,21 % des suffrages exprimés au second tour, face au président par intérim, le centriste Alain Poher. Étant le premier à incarner la Ve République après le départ de son fondateur, il poursuit la présidentialisation du régime en continuateur du gaullisme. Il nomme Premier ministre Jacques Chaban-Delmas mais, peu enthousiaste envers son désir de « Nouvelle société », il l'évince trois ans plus tard, le remplaçant par Pierre Messmer, plus conservateur. Il gouverne avec la majorité gaulliste acquise en 1968 et renouvelée en 1973. Dans le contexte de la forte croissance des dernières années des Trente Glorieuses, Georges Pompidou continue sa politique de modernisation, symbolisée par l'utilisation présidentielle du Concorde, la naissance de grands groupes industriels et le lancement du projet de train à grande vitesse (TGV). L'État investit fortement dans les secteurs de l'automobile, l'agroalimentaire, la sidérurgie, les télécommunications, le nucléaire ou encore l'aéronautique et l'aérospatial. Il crée également le SMIC et le ministère de l'Environnement. Sa politique étrangère, pragmatique bien qu'inscrite dans le principe gaulliste d'indépendance de la France, est marquée par un réchauffement des rapports avec les États-Unis de Nixon, ainsi que par d'étroites relations avec l'URSS de Brejnev, par le lancement du Serpent monétaire européen et par la relance de la construction européenne, par l'entrée du Royaume-Uni dans la CEE, idée à laquelle s'opposait son prédécesseur à l’Élysée. Bien qu'affaibli par un cancer caché aux Français, il continue d'exercer ses fonctions jusqu'à sa mort, qui intervient deux ans avant la fin de son mandat. Il est le quatrième président français dont le mandat est interrompu par la mort — après Sadi Carnot, Félix Faure et Paul Doumer — et le seul sous la Ve République (en 2022). Après un nouvel intérim d’Alain Poher et une élection présidentielle anticipée, ses ministres Valéry Giscard d'Estaing et Jacques Chirac deviennent respectivement président de la République et Premier ministre. Alors qu’il était passionné d'art contemporain, son nom demeure connu mondialement pour le Centre national d'art et de culture Georges-Pompidou, dont il a lancé la création, qui est inauguré en 1977 et qui répand ensuite ce nom avec ses antennes de Metz, de Malaga, de Bruxelles et de Shanghai. Un musée Georges-Pompidou lui est également consacré dans sa ville natale. (fr)
B'é Georges Pompidou (5 Iúil 1911 - 2 Aibreán 1974) na Fraince idir 1969 agus 1974. (ga)
Georges Jean Raymond Pompidou (5 Juli 1911 – 2 April 1974) adalah Presiden Prancis pada 1969 hingga meninggalnya pada tahun 1974. Pompidou mencintai istrinya, Claude Pompidou (1912–2007) yang pernah hidup tidak kurang 30 tahun lamanya. Pompidou adalah anak , yang mantan presiden . (in)
조르주 장 레몽 퐁피두(프랑스어: Georges Jean Raymond Pompidou, 1911년 7월 5일 - 1974년 4월 2일)는 프랑스 캉탈주의 레지옹인 오베르뉴론알프 소속 코뮌인 태생으로 1969년부터 그가 사망한 1974년까지 재임한 프랑스 국민연합(우파)소속의 프랑스 대통령이다. 제2차 세계 대전중에 대독 레지스탕스 운동에 참여하였으며, 샤를 드골 정부하에서는 총리를 역임하였고, 그의 뒤를 이어 대통령이 되었다. 기본적으로 그는 드골의 후계자로서 등장하였으나, 드골의 노선을 견지하면서도 보다 실용주의적인 경향을 띠었다. 외교적으로는 영국의 유럽공동체 가입을 이끌었으며, 산업화 계획과 유럽공동의 로켓발사계획을 주도할 프랑스 기업 아리안스페이스등에 출자하였다. 그가 임명한 총리 자크 샤방델마스가 추진한 프랑스 5월 혁명 이후의 정치 슬로건인 새로운 사회계획에 회의적이었으며, 정부의 언론통제완화등의 정책은 드골주의를 표방하는 우파로부터 비판을 당하는등 갈등을 빚게 되었다. 퐁피두는 결국 후에 그를 경질하였다. 그러던 중 퐁피두는 예기치 못하게 희귀질환인 으로 쓰러져 사망하였다. 그의 갑작스러운 사망으로 궐위된 대통령직은 상원의장인 알랭 포에르가 임시로 대행하다가, 대통령 선거에서 발레리 지스카르 데스탱이 당선되어 그의 후임 대통령이 되었다. (ko)
Georges Jean Raymond Pompidou (/ʒɔʁʒ ʒɑ̃ ʁɛ'mõ põpi'du/; Montboudif, 5 luglio 1911 – Parigi, 2 aprile 1974) è stato un politico francese che divenne Primo ministro e successivamente Presidente della Repubblica. (it)
ジョルジュ・ジャン・レイモン・ポンピドゥー（フランス語: Georges Jean Raymond Pompidou [ʒɔʁʒ pɔ̃pidu]、1911年7月5日 - 1974年4月2日）は、フランスの政治家。シャルル・ド・ゴール政権で第2代フランス首相、第19代フランス大統領を務めた。日本の報道関係では慣用的にポンピドーと表記することが多い。また、ポンピドゥ、ポンピドウなどの表記もある。 (ja)
Georges Jean Raymond Pompidou,(Montboudif, 5 juli 1911 – Parijs, 2 april 1974), was een Frans politicus. Hij bracht het tot premier en later president van Frankrijk. (nl)
Georges Jean Raymond Pompidou (wym. [ˈʒɔʁʒ pɔ̃piˈdu]; ur. 5 lipca 1911 w Montboudif, zm. 2 kwietnia 1974 w Paryżu) – francuski polityk i nauczyciel, działacz ugrupowań gaullistowskich, bliski współpracownik Charles’a de Gaulle’a. W latach 1959–1962 członek Rady Konstytucyjnej, od 1962 do 1968 premier Francji, w latach 1969–1974 prezydent Francji i z urzędu współksiążę Andory. (pl)
Georges Jean Raymond Pompidou (Montboudif, 5 de julho de 1911 — Paris, 2 de abril de 1974) foi um político francês que serviu como Presidente da França a partir de 1969 até sua morte em 1974. Anteriormente, ele foi primeiro-ministro da França de 1962 a 1968 - o mais longo mandato na história do cargo. Assessor do presidente Charles de Gaulle; como chefe de estado, ele foi um conservador moderado que restaurou o relacionamento da França com os Estados Unidos e manteve relações positivas com as ex-colônias recém-independentes na África. Ele fortaleceu seu partido político, a União dos Democratas pela República ("Union des Democrates pour la République" ou UDR), para torná-lo um bastião do movimento gaullista. A presidência de Pompidou é geralmente tida em alta conta pelos comentaristas políticos franceses. (pt)
Жорж Жан Раймо́н Помпиду́ (фр. Georges Jean Raymond Pompidou; 5 июля 1911, Монбудиф, Канталь — 2 апреля 1974, Париж) — французский государственный деятель, премьер-министр (1962—1968) и 19-й президент (1969—1974) Франции (Пятой республики), лидер правых (голлистов). Его премьерство и президентство ознаменовались экономическим подъёмом и технической модернизацией Франции, а также дальнейшим развитием европейских структур. Литературовед, преподаватель словесности и ценитель искусства, Помпиду был основателем парижского музея современного искусства — Центра Помпиду, а также составителем антологии французской поэзии. (ru)
Georges Pompidou, född 5 juli 1911 i Montboudif, Cantal, död 2 april 1974 i Paris, var en fransk politiker. Han var Frankrikes premiärminister 1962–1968 och Frankrikes president och furste av Andorra 1969–1974. Han var gift med . (sv)
喬治·让·雷蒙·蓬皮杜（法語：Georges Jean Raymond Pompidou，法语：[ʒɔʁʒ pɔ̃pidu] （），1911年7月5日－1974年4月2日），法國政治家，前任法國總統兼安道爾大公。以總統任內倡議建造的當代藝術博物館龐畢度中心為後人所知。外交立場親蘇反美，卻未能贏得蘇聯的信任，導致法國外交孤立。 (zh)
Жорж Помпіду́ (повне ім'я: Жорж Жан Раймон Помпіду, фр. Georges Jean Raymond Pompidou; 5 липня 1911, Монбудіф, департамент Канталь, Овернь — 2 квітня 1974, Париж) — французький державний діяч, прем'єр-міністр (1962–1968) і президент (1969–1974) П'ятої республіки, лідер правих (голлістів). Його прем'єрство і президентство ознаменувалися економічним підйомом і технічною модернізацією Франції, а також подальшим розвитком європейських структур. Літературознавець, викладач літератури й класичних мов, поціновувач мистецтва, Помпіду був засновником паризького музею сучасного мистецтва — Центру Помпіду, а також укладачем антології з власними коментарями. (uk)

dbo:signature

Signature de Georges Pompidou - Archives nationales (France).png

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:party

Union for the New Republic (en)
Union of Democrats for the Republic (en)

dbp:signature

Signature de Georges Pompidou - Archives nationales .png (en)

dbp:termStart

1959-03-05 (xsd:date)
1962-04-14 (xsd:date)
1969-06-20 (xsd:date)

dct:subject

rdfs:comment

Georges Jean Raymond Pompidou (5. července 1911 – 2. dubna 1974, výslovnost []IPA) byl francouzský politik, který se stal nejdéle úřadujícím francouzským premiérem Páté republiky a devatenáctým francouzským prezidentem od roku 1969 do své smrti v roce 1974. (cs)
Georges Pompidou -en occità Jòrdi Pompidor- (Montboudif, Cantal, 1911 – París, 1974) fou un polític francès que fou President de la República francesa del 1969 al 1974. (ca)
Ο Ζωρζ Πομπιντού (Georges Jean Raymond Pompidou, 5 Ιουλίου 1911 – 2 Απριλίου 1974) ήταν Γάλλος πολιτικός, που διετέλεσε πρωθυπουργός της Γαλλίας από το 1962 έως το 1968 και πρόεδρος της Γαλλικής Δημοκρατίας από το 1969 έως τον θάνατό του το 1974. (el)
Georges Jean Raymond Pompidou [ʒɔʀʒ pɔ̃piˈdu] (* 5. Juli 1911 in Montboudif, Cantal; † 2. April 1974 in Paris) war ein französischer Politiker des Gaullismus. Nach Charles de Gaulle war Pompidou der zweite Präsident der Fünften Republik, vom 20. Juni 1969 bis zu seinem Tod am 2. April 1974. (de)
B'é Georges Pompidou (5 Iúil 1911 - 2 Aibreán 1974) na Fraince idir 1969 agus 1974. (ga)
Georges Jean Raymond Pompidou (5 Juli 1911 – 2 April 1974) adalah Presiden Prancis pada 1969 hingga meninggalnya pada tahun 1974. Pompidou mencintai istrinya, Claude Pompidou (1912–2007) yang pernah hidup tidak kurang 30 tahun lamanya. Pompidou adalah anak , yang mantan presiden . (in)
조르주 장 레몽 퐁피두(프랑스어: Georges Jean Raymond Pompidou, 1911년 7월 5일 - 1974년 4월 2일)는 프랑스 캉탈주의 레지옹인 오베르뉴론알프 소속 코뮌인 태생으로 1969년부터 그가 사망한 1974년까지 재임한 프랑스 국민연합(우파)소속의 프랑스 대통령이다. 제2차 세계 대전중에 대독 레지스탕스 운동에 참여하였으며, 샤를 드골 정부하에서는 총리를 역임하였고, 그의 뒤를 이어 대통령이 되었다. 기본적으로 그는 드골의 후계자로서 등장하였으나, 드골의 노선을 견지하면서도 보다 실용주의적인 경향을 띠었다. 외교적으로는 영국의 유럽공동체 가입을 이끌었으며, 산업화 계획과 유럽공동의 로켓발사계획을 주도할 프랑스 기업 아리안스페이스등에 출자하였다. 그가 임명한 총리 자크 샤방델마스가 추진한 프랑스 5월 혁명 이후의 정치 슬로건인 새로운 사회계획에 회의적이었으며, 정부의 언론통제완화등의 정책은 드골주의를 표방하는 우파로부터 비판을 당하는등 갈등을 빚게 되었다. 퐁피두는 결국 후에 그를 경질하였다. 그러던 중 퐁피두는 예기치 못하게 희귀질환인 으로 쓰러져 사망하였다. 그의 갑작스러운 사망으로 궐위된 대통령직은 상원의장인 알랭 포에르가 임시로 대행하다가, 대통령 선거에서 발레리 지스카르 데스탱이 당선되어 그의 후임 대통령이 되었다. (ko)
Georges Jean Raymond Pompidou (/ʒɔʁʒ ʒɑ̃ ʁɛ'mõ põpi'du/; Montboudif, 5 luglio 1911 – Parigi, 2 aprile 1974) è stato un politico francese che divenne Primo ministro e successivamente Presidente della Repubblica. (it)
ジョルジュ・ジャン・レイモン・ポンピドゥー（フランス語: Georges Jean Raymond Pompidou [ʒɔʁʒ pɔ̃pidu]、1911年7月5日 - 1974年4月2日）は、フランスの政治家。シャルル・ド・ゴール政権で第2代フランス首相、第19代フランス大統領を務めた。日本の報道関係では慣用的にポンピドーと表記することが多い。また、ポンピドゥ、ポンピドウなどの表記もある。 (ja)
Georges Jean Raymond Pompidou,(Montboudif, 5 juli 1911 – Parijs, 2 april 1974), was een Frans politicus. Hij bracht het tot premier en later president van Frankrijk. (nl)
Georges Jean Raymond Pompidou (wym. [ˈʒɔʁʒ pɔ̃piˈdu]; ur. 5 lipca 1911 w Montboudif, zm. 2 kwietnia 1974 w Paryżu) – francuski polityk i nauczyciel, działacz ugrupowań gaullistowskich, bliski współpracownik Charles’a de Gaulle’a. W latach 1959–1962 członek Rady Konstytucyjnej, od 1962 do 1968 premier Francji, w latach 1969–1974 prezydent Francji i z urzędu współksiążę Andory. (pl)
Жорж Жан Раймо́н Помпиду́ (фр. Georges Jean Raymond Pompidou; 5 июля 1911, Монбудиф, Канталь — 2 апреля 1974, Париж) — французский государственный деятель, премьер-министр (1962—1968) и 19-й президент (1969—1974) Франции (Пятой республики), лидер правых (голлистов). Его премьерство и президентство ознаменовались экономическим подъёмом и технической модернизацией Франции, а также дальнейшим развитием европейских структур. Литературовед, преподаватель словесности и ценитель искусства, Помпиду был основателем парижского музея современного искусства — Центра Помпиду, а также составителем антологии французской поэзии. (ru)
Georges Pompidou, född 5 juli 1911 i Montboudif, Cantal, död 2 april 1974 i Paris, var en fransk politiker. Han var Frankrikes premiärminister 1962–1968 och Frankrikes president och furste av Andorra 1969–1974. Han var gift med . (sv)
喬治·让·雷蒙·蓬皮杜（法語：Georges Jean Raymond Pompidou，法语：[ʒɔʁʒ pɔ̃pidu] （），1911年7月5日－1974年4月2日），法國政治家，前任法國總統兼安道爾大公。以總統任內倡議建造的當代藝術博物館龐畢度中心為後人所知。外交立場親蘇反美，卻未能贏得蘇聯的信任，導致法國外交孤立。 (zh)
جورج جان ريموند بومبيدو (بالفرنسية: Georges Jean Raymond Pompidou)، (5 يوليو 1911 - 2 أبريل 1974)، سياسي فرنسي شغل منصب رئيس فرنسا من عام 1969 حتى وفاته في عام 1974. كان سابقًا رئيس وزراء فرنسا من عام 1962 إلى عام 1968 - وهي أطول فترة لهذا المنصب. عمل كأحد كبار مساعدي الرئيس شارل ديغول لفترة طويلة. عند عمله كرئيس للدولة، كان بومبيدو محافظًا معتدلًا وأصلح علاقة فرنسا بالولايات المتحدة وحافظ على علاقات إيجابية مع المستعمرات السابقة المستقلة حديثًا في إفريقيا. (ar)
Georges Jean Raymond POMPIDOU, kutime nomata Georges Pompidou (naskiĝis la 5-an de julio 1911 en (departemento Cantal), mortis la 2-an de aprilo 1974 en Parizo) estis franca ŝtatulo. Filo de du geinstruistoj, li vizitis la prestiĝan École Normale Supérieure en la prestiĝa Gimnazio Louis-le-Grand, kie li konatiĝis kun Léopold Sédar Senghor kaj Aimé Césaire. Akceptita en la École Normale Supérieure (1931), li fariĝis agregaciulo pri beletro (1934) kaj komencis instrui, unue en Marsejlo, poste en Parizo en la fama Liceo Henri-IV. Li publikigis iun Antologion de la franca Poezio, kiu estis reeldonita kaj plu legatas pro ties kvalito kaj la interveno de lia persona emocio. Lia beletrema menso ankaŭ manifestiĝis, kiam fine de demandoseanco gazetisto petis komenton pri priama kaj primora tragedi (eo)
Georges Jean Raymond Pompidou (/ˈpɒmpɪduː/ POMP-id-oo, French: [ʒɔʁʒ pɔ̃pidu]; 5 July 1911 – 2 April 1974) was a French politician who served as President of France from 1969 until his death in 1974. He previously was Prime Minister of France of President Charles de Gaulle from 1962 to 1968—the longest tenure in the position's history. Pompidou died in office in 1974 of Waldenström's disease, a rare form of blood cancer. His presidency is generally held in high esteem by French political commentators. (en)
Georges Jean Raymond Pompidou (Montboudif, 5 de julio de 1911-París, 2 de abril de 1974) fue un político francés, presidente de su país desde 1969 hasta su muerte en 1974. Siendo un honorario maestro de las peticiones (Maître des requêtes) al Consejo de Estado y exgerente general del Banco Rothschild, se convirtió en miembro del Consejo Constitucional entre 1959 y 1962, y después, durante la presidencia de Charles de Gaulle, se desempeñó como primer ministro de Francia, desde el 14 de abril de 1962 hasta el 10 de julio de 1968. (es)
Georges Jean Raymond Pompidou (ʒɔʁʒ pɔ̃pidu ahoskatua; Montboudif, 1911ko uztailaren 5a - Paris, 1974ko apirilaren 2a) Frantziako politikaria izan zen, 1969-1974 tartean presidente izandakoa. Zientzia politikako ikasketak egin ondoren, Marseillan eta Parisen irakaslea izan zen. 1944. urtean politikan hasi zen eta de Gaulle jeneralaren laguntzaile izan zen, haren heriotza arte. Aldi berean, Rothschild familia aberatsaren zenbait enpresatako zuzendaria izan zen. Lehendakari de Gaulleren laguntzaile taldearen zuzendari izendatu zuten 1959. urtean eta Biltzar Konstituziogileko kide hautatu zuten handik gutxira. Lehen Ministro izendatu zuen jeneralak 1962. urtean eta postu horretan iraun zuen, 1968. urteko maiatzeko istiluak piztu ziren arte. (eu)
Georges Pompidou, né le 5 juillet 1911 à Montboudif (Cantal) et mort le 2 avril 1974 à Paris, est un haut fonctionnaire et homme d'État français. Il est Premier ministre du 14 avril 1962 au 10 juillet 1968 et président de la République du 20 juin 1969 à sa mort. (fr)
Georges Jean Raymond Pompidou (Montboudif, 5 de julho de 1911 — Paris, 2 de abril de 1974) foi um político francês que serviu como Presidente da França a partir de 1969 até sua morte em 1974. Anteriormente, ele foi primeiro-ministro da França de 1962 a 1968 - o mais longo mandato na história do cargo. Assessor do presidente Charles de Gaulle; como chefe de estado, ele foi um conservador moderado que restaurou o relacionamento da França com os Estados Unidos e manteve relações positivas com as ex-colônias recém-independentes na África. (pt)
Жорж Помпіду́ (повне ім'я: Жорж Жан Раймон Помпіду, фр. Georges Jean Raymond Pompidou; 5 липня 1911, Монбудіф, департамент Канталь, Овернь — 2 квітня 1974, Париж) — французький державний діяч, прем'єр-міністр (1962–1968) і президент (1969–1974) П'ятої республіки, лідер правих (голлістів). Його прем'єрство і президентство ознаменувалися економічним підйомом і технічною модернізацією Франції, а також подальшим розвитком європейських структур. (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:primeMinister of

is dbp:president of