Right-libertarianism (original) (raw)

dbo:abstract

التحررية اليمينية أو الليبرتارية اليمينية، فلسفة سياسية تدعو إلى الحقوق المدنية، والقانون الطبيعي، ورأسمالية عدم التدخل في السوق، وعلى النقيض تمامًا من دولة الرفاه المعاصرة. تدعم التحررية اليمينية وبقوّة حقوق الملكية الخاصة وتوزيع سوقي للموارد الطبيعية والملكية الخاصة. يتعارض هذا مع الليبرتارية اليسارية، التي تُقارَن بها عادةً، ومن هنا جاءت التسمية. كمصطلح، التحررية اليمينية تُشير إلى مجموعة من الفلسفات السياسية التي تؤيد سياسة عدم التدخل في السوق الرأسمالية. يُصار إلى التأكيد على هذا المعنى في المصطلح كون الليبرتارية في الولايات المتحدة الأمريكية قد انحرفت بعيدًا عن المعنى الأصلي للمصطلح، وصارت تعني تطبيقًا مختلفًا تمامًا عن الليبرتارية في غيرها من الدول. في أمريكا، تُطلق الليبرتارية على الاشتراكيين اللاسلطويّين، أو الأناركيّين، وبشكل عام الليبرتاريين الشيوعيين والليبرتاريين الاشتراكيين. يتميّز الفِكر السياسي الليبرتاري اليميني بتشديده على أولويّة الحريات، ووجوب توسيع نطاق الحريات الفردية وتقليص مجال السلطة العامة. عادةً ما ينظر الليبرتاريون اليمينيون إلى الدولة على أنها الخطر الأكبر المُحدِق بالحريّة. تختلف هذه النزعة المعادية للدولة عن المفاهيم الأناركيّة كونها مبنيةٌ برسوخ على فلسفة الفردانية والتي تُعطي أهمية بسيطة أو حتى لا تُلقي بالًا للاندماج الاجتماعي أو التعاون البشري. تؤكّد التحررية اليمينية على ملكيّة الأفراد لأنفسهم واستحقاقهم المطلق للملكية التي يُنتجها عملهم. اقتصاديًا، تشدّد فلسفة التحررية اليمينية على طابع وآليات التنظيم الذاتي للسوق، وترى سياسات التدخل الحكومي لتوزيع الثروة على أنها غير لازمة بل وتؤدي إلى نتائج عكسية. تأثرت التحررية اليمينية تأثرًا واضحًا بالفِكر الليبرالي الكلاسيكي، لدرجة دفعت البعض لتصنيفها على أنها امتدادٌ له. ومع ذلك، توجد اختلافاتٌ بينهما. على الضدّ من التحررية اليمينية، ترفض الليبرالية الكلاسيكية منح الأولوية للحرية على حساب النظام، ولهذا لا يُلمس فيها العداء المستحكم للدولة والذي يُعتبر المعْلم الأساسي لدى التحررية اليمينية. بناءً على هذا، يرى أنصار التحررية اليمينية أن الليبرالية الكلاسيكية تدعم تدخل الدولة إلى حدّ مُفرِط، وأنها لا تحترم بشكلٍ كافٍ حقوق الملكية الفردية وأنها تعوزها الثقة في آليات السوق الحر وتنظيمه العفوي، ما يعني أن الليبرالية الكلاسيكية تقف في صفّ الدول الكبيرة. ويخالف الليبرتاريون اليمينيون الكلاسيكية الليبرالية في دعمها الزائد للبنوك المركزية والسياسات النقدية. (ar)
Le libertarianisme de droite (en anglais, right-libertarianism, libertarian capitalism ou right-wing libertarianism) est une philosophie politique et un type de libertarianisme qui soutient fortement les droits de propriété capitalistes et défend la répartition par le marché des ressources naturelles et de la propriété privée. Comme la plupart des formes de libertarianisme, il tend à soutenir les libertés publiques, mais aussi le droit naturel, les et un renversement majeur de l'État-providence moderne. Le libertarianisme de droite est opposé au libertarianisme de gauche, un type de libertarianisme qui combine (en) avec une approche égalitaire des ressources naturelles. Contrairement au libertarianisme socialiste, il tend à soutenir le capitalisme de libre marché. Comme les libertariens de toutes sortes, les libertariens de droite se désignent simplement comme des « libertariens ». Étant le type de libertarianisme le plus courant aux États-Unis, le libertarianisme de droite y est devenu le référent le plus courant du libertarianisme depuis la fin du 20e siècle, alors qu'historiquement et ailleurs il continue à être largement utilisé pour désigner des formes de socialisme telles que l'anarchisme et plus généralement communisme libertaire/marxisme libertaire et socialisme libertaire. À l'époque de Murray Rothbard, qui a popularisé le terme libertarien aux États-Unis dans les années 1960, les mouvements anarcho-capitalistes ont commencé à se qualifier de libertariens, ce qui a entraîné l'apparition du terme libertariens de droite pour les distinguer. (fr)
Right-libertarianism, also known as libertarian capitalism or right-wing libertarianism, is a libertarian political philosophy that supports capitalist property rights and defends market distribution of natural resources and private property. The term right-libertarianism is used to distinguish this class of views on the nature of property and capital from left-libertarianism, a type of libertarianism that combines self-ownership with an egalitarian approach to natural resources. In contrast to socialist libertarianism, right-libertarianism supports free-market capitalism. Like most forms of libertarianism, it supports civil liberties, especially natural law, negative rights, the non-aggression principle, and a major reversal of the modern welfare state. Right-libertarian political thought is characterized by the strict priority given to liberty, with the need to maximize the realm of individual freedom and minimize the scope of public authority. Right-libertarians typically see the state as the principal threat to liberty. This anti-statism differs from anarchist doctrines in that it is based upon strong individualism that places less emphasis on human sociability or cooperation. Right-libertarian philosophy is also rooted in the ideas of individual rights and laissez-faire economics. The right-libertarian theory of individual rights generally follows the homestead principle and the labor theory of property, stressing self-ownership and that people have an absolute right to the property that their labor produces. Economically, right-libertarians make no distinction between capitalism and free markets and view any attempt to dictate the market process as counterproductive, emphasizing the mechanisms and self-regulating nature of the market whilst portraying government intervention and attempts to redistribute wealth as invariably unnecessary and counter-productive. Although all right-libertarians oppose government intervention, there is a division between anarcho-capitalists, who view the state as an unnecessary evil and want property rights protected without statutory law through market-generated tort, contract and property law; and minarchists, who support the need for a minimal state, often referred to as a night-watchman state, to provide its citizens with courts, military, and police. While influenced by classical liberal thought, with some viewing right-libertarianism as an outgrowth or as a variant of it, there are significant differences. Edwin Van de Haar argues that "confusingly, in the United States the term libertarianism is sometimes also used for or by classical liberals. But this erroneously masks the differences between them". Classical liberalism refuses to give priority to liberty over order and therefore does not exhibit the hostility to the state which is the defining feature of libertarianism. As such, right-libertarians believe classical liberals favor too much state involvement, arguing that they do not have enough respect for individual property rights and lack sufficient trust in the workings of the free market and its spontaneous order leading to support of a much larger state. Right-libertarians also disagree with classical liberals as being too supportive of central banks and monetarist policies. Like libertarians of all varieties, right-libertarians refer to themselves simply as libertarians. Being the most common type of libertarianism in the United States, right-libertarianism has become the most common referent of libertarianism there since the late 20th century while historically and elsewhere it continues to be widely used to refer to anti-state forms of socialism such as anarchism and more generally libertarian communism/libertarian Marxism and libertarian socialism. Around the time of Murray Rothbard, who popularized the term libertarian in the United States during the 1960s, anarcho-capitalist movements started calling themselves libertarian, leading to the rise of the term right-libertarian to distinguish them. Rothbard himself acknowledged the co-opting of the term and boasted of its "capture [...] from the enemy". (en)
Libertarianisme kanan atau libertarianisme sayap kanan mengacu kepada falsafah politik libertarian yang mendukung konsep hukum kodrat dan menolak konsep negara kesejahteraan. Kaum libertarian kanan mendukung hak milik pribadi dan berupaya membela sistem ekonomi yang membagi sumber daya alam melalui pasar bebas. Libertarianisme kanan berkembang di Amerika Serikat pada pertengahan abad ke-20 dan terilhami dari karya-karya pemikir seperti John Locke, Friedrich Hayek, dan Ludwig Von Mises. (in)
右派リバタリアニズム（英語: right-libertarianism）は、政治思想の1つで右派のリバタリアニズム。右派リバタリアニズムの用語は、土地などの私的所有を支持し、国有化などに反対する複数のリバタリアニズム思想に対して使われている。典型的には個人主義的なリバタリアニズムを、資源の社会的所有や経済民主主義(en)や平等主義などを支持する左派リバタリアニズムから区別するために使われている。 (ja)
우파 자유지상주의(영어: Right-libertarianism)는 소극적 권리와 자연법 등을 강조하는 정치 철학이며 현대 복지국가의 주요한 반전 형태이다. 우파 자유지상주의자들은 사유재산권을 강하게 지지하며 천연자원이 시장을 통해 분배되어야 한다는 관점을 강하게 옹호한다. 이런 입장은 천연 자원이 평등주의적인 형태로 누구도 소유해선 안되거나 공유되어야 한다고 주장하는 좌파 자유지상주의와는 대조를 이룬다. 우파 자유지상주의는 아나코 캐피탈리즘, 자유방임, 미나키즘 등을 포함한다. 미국에서 자유지상주의라는 용어는 주로 이런 우익 자유지상주의를 언급하기 위해 사용된다. (ko)
Il libertarianismo di destra, chiamato anche libertarismo di destra, populismo libertario di destra, capitalismo libertario, capitalismo libertariano, è una filosofia politica ed un tipo di libertarianismo che sostiene fortemente i diritti di proprietà capitalistici e difende la distribuzione sul mercato delle risorse naturali e della proprietà privata. Il termine "libertarianismo di destra" è usato per distinguere questa classe di opinioni sulla natura della proprietà e del capitale dal libertarismo di sinistra, un tipo di libertarismo che combina l'autocontrollo con un approccio egualitario alle risorse naturali. Contrariamente al libertarismo socialista, il libertarianismo di destra sostiene il capitalismo ed il libero mercato. Come la maggior parte delle forme di libertarianismo, il libertarianismo di destra sostiene le libertà civili, in particolare il giusnaturalismo, i e un'importante inversione del moderno Stato sociale. Come tutti i sostenitori delle ideologie affini al libertarianismo, i libertariani di destra si definiscono semplicemente "libertari" o "libertariani". Essendo il tipo più comune di , il libertarianismo di destra è diventato negli USA il significato più comune di "libertarianismo" dalla fine del XX secolo, mentre storicamente e altrove continua ad essere ampiamente usato anche per riferirsi a forme di socialismo anti-Stato come l'anarchismo e più in generale comunismo libertario e socialismo libertario. Intorno al tempo di Murray Rothbard, che negli anni '60 rese popolare il termine "libertario" negli Stati Uniti, i movimenti anarco-capitalisti iniziarono a definirsi "libertariani", portando alla nascita del termine "libertariano di destra" per distinguerli. Rothbard stesso ha riconosciuto la cooptazione del termine e si vantava della sua "cattura [...] dal nemico". Il pensiero politico della destra libertariana è caratterizzato dalla rigorosa priorità data alla libertà, con la necessità di massimizzare le libertà individuali e minimizzare la portata dell'autorità pubblica. I libertari di destra in genere vedono lo Stato come la principale minaccia alla libertà. Questo anti-statalismo differisce dalle dottrine anarchiche in quanto si basa su un individualismo senza compromessi, e che pone anche l'enfasi sulla cooperazione umana (ma in maniera minore rispetto al libertarianismo di sinistra) al posto del Welfare state. La filosofia della destra libertariana è radicata anche nelle idee di ed al laissez-faire. Economicamente, i libertariani di destra non fanno distinzioni tra capitalismo e mercati liberi e vedono ogni tentativo di dettare i processi del mercato come controproducenti, enfatizzando i meccanismi e la natura autoregolante del mercato mentre ritengono evitabile l'intervento del governo e superflui ed improduttivi i tentativi di ridistribuire la ricchezza. Sebbene tutti i libertariani di destra si oppongano all'intervento del governo, esiste una divisione tra gli anarco-capitalisti, che vedono lo Stato come un male inutile e vogliono che i diritti di proprietà siano tutelati senza legge attraverso il crimine, il contratto e il diritto di proprietà generati dal mercato; e i miniarchisti, che credono invece che sia necessario uno Stato minimo, spesso indicato come un "guardiano notturno", per fornire ai suoi cittadini tribunali, forze armate e forze di polizia. Sebbene il libertarianismo di destra sia influenzato dal pensiero liberale classico, con alcuni che lo vedono come una sua variante, ci sono differenze significative tra le due ideologie. Edwin van de Haar, studioso olandese indipendente specializzato nella tradizione liberale nel pensiero politico internazionale, sostiene che "confusamente, negli Stati Uniti il termine libertarianismo è talvolta usato anche per o dai liberali classici. Ma questo maschera erroneamente le differenze tra loro". Il liberalismo classico rifiuta di dare priorità alla libertà sull'ordine e quindi non mostra l'ostilità verso lo Stato che è la caratteristica distintiva del libertarianismo. Pertanto, i libertariani di destra credono che i liberali classici favoriscano un eccessivo coinvolgimento dello Stato, sostenendo che non hanno abbastanza rispetto per i diritti di proprietà individuali e mancano di sufficiente fiducia nel funzionamento del libero mercato e nel suo ordine spontaneo. Inoltre, i libertariani di destra non sono d'accordo con i liberali classici in quanto troppo favorevoli alle banche centrali e alle politiche monetariste. (it)
Libertarianismo de direita, também conhecido como capitalismo libertário ou libertarismo de direita, é uma filosofia política e um tipo de libertarianismo que apoia os direitos de propriedade capitalista e defende a distribuição dos recursos naturais e da propriedade privada pelo mercado. O termo libertário de direita é usado para distinguir esta classe de pontos de vista sobre a natureza da propriedade e do capital do libertarianismo de esquerda, um tipo de libertarianismo que combina autopropriedade com uma abordagem igualitária dos recursos naturais. Em contraste com o libertarianismo socialista, o libertarianismo de direita apoia o capitalismo de livre mercado. Como a maioria das formas de libertarianismo, ele apoia as liberdades civis, especialmente o direito natural, os direitos negativos e uma redefinição do moderno estado de bem-estar. O pensamento político da direita libertaria caracteriza-se pela prioridade normativa à liberdade, com a necessidade de maximizar o âmbito da liberdade individual e minimizar o proposito da autoridade pública. Os libertários de direita normalmente veem o Estado como a principal ameaça à liberdade. Este anti-estatismo difere das doutrinas anarquistas na medida em que se tem na base um individualismo intransigente que coloca pouca ou nenhuma ênfase na sociabilidade ou cooperação humana. A filosofia libertária de direita também está enraizada nas ideias de direitos individuais e economia do laissez-faire. A teoria dos direitos individuais da direita libertaria geralmente segue o princípio da apropriação original e a , enfatizando a autopropriedade, como também dando a importância que as pessoas têm um direito absoluto à propriedade que seu trabalho produz. Em termos economicos, os libertários de direita encaram qualquer tentativa de modificar o sistema de mercado como prejudicial e negativo, reforçando os mecanismos e a natureza auto-reguladora do mercado enquanto retratam a intervenção governamental e as tentativas de redistribuir a riqueza como invariavelmente dispensáveis e contraditórios. Embora todos os libertários de direita se oponham à intervenção governamental, há uma divisão entre os anarcocapitalistas, que veem o estado como um mal desnecessário e querem que os direitos de propriedade não sejam protegidos por lei conforme os estatuos, mas sim através de responsabilidades civis gerada pelo mercado, contratos e leis de propriedade privada; e minarquistas, que defendem a necessidade de um estado mínimo, muitas vezes referido como um Estado Guarda-Noturno, para fornecer aos seus cidadãos os tribunais, as forças armadas e a polícia. Embora influenciado pelo pensamento liberal clássico, e com autores vendo o libertarianismo de direita como uma consequência ou uma variante dele, existem na realidade diferenças significativas. Edwin Van de Haar argumenta que "confusamente, nos Estados Unidos o termo libertarianismo às vezes também é usado por liberais clássicos. Mas isso equivocadamente mascara as diferenças entre os dois." O liberalismo clássico se recusa a dar prioridade à liberdade sobre a ordem e, portanto, não exibe a hostilidade e antipatia ao estado, essa do qual é a característica definidora do libertarianismo. Como também, libertários de direita acreditam que os liberais clássicos apresentam ainda muito envolvimento com o Estado, argumentando que eles não têm respeito suficiente pelos direitos de propriedade individual e não possuem confiança suficiente no funcionamento do livre mercado e à sua ordem espontânea, levando a consequência da existência de um Estado muito maior. Também se é discordado por os liberais clássicos sustentarem demais os bancos centrais e as políticas monetaristas. Como em todas as variedades do libertarianismo, os libertários de direita referem-se a si mesmos simplesmente como libertários. Como sendo o tipo mais comum de libertarianismo nos Estados Unidos, desde o século 20 o libertarianismo de direita tornou-se a referencia mais comum do termo libertario, no entanto, quanto à historia e em outros lugares do mundo continua a ser amplamente usado para se referir a formas anti-estatais de socialismo, como o anarquismo, bem como o comunismo libertário / marxismo libertário e o libertário socialismo. Na época de Murray Rothbard, que popularizou o termo libertário nos Estados Unidos durante a década de 1960, os movimentos anarcocapitalistas começaram a se autodenominar libertários, levando ao surgimento do termo libertário de direita para distingui-los. O próprio Rothbard reconheceu a cooptação do termo e se gabou da "captura [...] do inimigo". (pt)
Праволібертаріанство, також відоме як лібертарний капіталізм або праве лібертаріанство, — це політична філософія та тип лібертаріанства, який підтримує капіталістичні права власності та захищає ринковий розподіл природних ресурсів та приватної власності. Термін «праволібертаріанство» використовується для відділення цього класу поглядів на природу власності та капіталу від , різновиду лібертаріанства, який поєднує право власності на себе з егалітарним підходом до природних ресурсів. На відміну від соціалістичного лібертаріанства, праволібертаріанство підтримує капіталізм із вільним ринком. Як і більшість форм лібертаріанства, воно підтримує громадянські свободи, особливо природне право, , та суттєвий розворот сучасної держави загального добробуту. Праволібертаріанська політична думка характеризується суворим пріоритетом свободи, необхідністю максимізувати сферу індивідуальної свободи та мінімізувати сферу державної влади. Праві лібертаріанці зазвичай розглядають державу як головну загрозу свободі. Цей антидержавний підхід відрізняється від анархістських доктрин тим, що він ґрунтується на безкомпромісному індивідуалізмі, який практично не приділяє уваги людській комунікабельності чи співпраці. Праволібертаріанська філософія також корениться в ідеях індивідуальних прав та економіки laissez-faire. Праволібертаріанська теорія індивідуальних прав зазвичай слідує принципу присадибної ділянки та трудової теорії власності, підкреслюючи, що люди мають абсолютне право на власність, вироблену їхньою працею. В економічному плані праволібертаріанці не роблять відмінностей між капіталізмом і вільними ринками і вважають контрпродуктивними будь-які спроби диктувати ринковий процес, підкреслюючи механізми і природу ринку, що саморегулюється, в той час як втручання держави і спроби перерозподілу багатства видаються незмінно непотрібними і контрпродуктивними. Хоча всі праві лібертаріанці виступають проти втручання держави, існує поділ на анархо-капіталістів, які вважають державу непотрібним злом та хочуть, щоб права власності захищалися без статутного права через створюване ринком деліктне, договірне та майнове право; та мінархістів, які підтримують необхідність мінімальної держави, часто називаної державою нічного сторожа, для забезпечення своїх громадян судами, армією та поліцією. Незважаючи на вплив класичної ліберальної думки, а деякі розглядають праволібертаріанство як її відросток чи різновид, існують значні відмінності. Едвін Ван де Хаар стверджує, що «В Сполучених Штатах термін „лібертаріанство“ іноді використовується для позначення класичних лібералів. Але це помилково маскує відмінності між ними». Класичний лібералізм відмовляється віддавати пріоритет свободі над порядком і тому не виявляє ворожнечі до держави, яка є визначальною рисою лібертаріанства. Тому праві лібертаріанці вважають, що класичні ліберали виступають за надто велику участь держави, стверджуючи, що вони недостатньо поважають права і не довіряють роботі вільного ринку та його спонтанному порядку, що призводить до підтримки значно більшої держави. Праві лібертаріанці також не згодні з тим, що традиційні ліберали дуже підтримують центральні банки і . Як і лібертаріанці всіх сортів, праволібертаріанці називають себе лібертаріанцями. Будучи найбільш поширеним типом лібертаріанства у Сполучених Штатах, праволібертаріанство стало найбільш поширеним позначенням лібертаріанства, там з кінця 20-го століття, хоча історично та в інших країнах воно продовжує широко використовуватися для позначення антидержавних форм соціалізму, таких як анархізм і більше загальних лібертарного комунізму/лібертарного марксизму та . Приблизно за часів Мюррея Ротбарда, який популяризував термін лібертаріанець у США у 1960-х роках, анархо-капіталістичні рухи почали називати себе лібертаріанськими, що призвело до появи терміну праволібертаріанський для їхнього розрізнення. Сам Ротбард визнав кооптування терміна і похвалився його «захопленням […] у ворога». Критика праволібертаріанства включає етичні, економічні, екологічні, прагматичні та філософські проблеми, включно з тим, що у праволібертарівнства немає чіткої теорії свободи. Стверджується, що капіталізм laissez-faire не обов'язково призводить до найкращих чи найефективніших результатів, яке філософія індивідуалізму і політика дерегулювання не запобігає зловживання природними ресурсами. (uk)
Пра́вое либертариа́нство (англ. right-libertarianism) или либертариа́нский капитали́зм — идеология и система ценностей, постулирующая свободу, основанную на отсутствии агрессии и принуждения. Правые либертарианцы выступают за максимизацию личных и экономических свобод и минимизацию влияния государства на жизнь общества. В основе правого либертарианства лежит принцип ненападения (он же принцип неагрессии; англ. NAP, non-aggression principle), декларирующий, что любое инициирование недобровольных действий у кого-либо, насилие одного лица в адрес другого или действия, направленные на захват чужого имущества являются нелегитимными. В отличие от пацифизма, принцип ненападения не исключает применения насилия при самообороне. С точки зрения правого либертарианства, все отношения между людьми должны быть добровольными, и единственные действия, которые должны быть запрещены законом и пресекаться правоохранителями, — это применение силы против тех, кто не применял силу со своей стороны. Идеологическая основа отношений человека и государства в правом либертарианстве отображена в формуле "если государство вообще должно существовать, то его задачей не может быть ни что иное, кроме защиты прав собственности и неприкосновенности человека". Целью правых либертарианцев является установление общества, строящегося на принципах свободного рынка и максимально возможного невмешательства государства в жизнь людей. Они выступают за индивидуальную ответственность, неприкосновенность частной собственности, сокращение налогов и прозрачность распределения фискально собранных средств, свободный выбор гражданами систем пенсионного обеспечения и социальной защиты. Правые либертарианцы поощряют частную благотворительность и толерантно относятся к различным образам жизни. Среди политических требований правого либертарианства выделяются также нейтралитет во внешней политике, отмена воинской обязанности и профессиональная контрактная армия. (ru)
右派自由意志主義（英語：Right-libertarianism）是指崇尚資本主義市場經濟和個人權利，反對現代福利國家的自由主義政治思想。右派自由意志主義強烈支持私有制和財產權，強烈反對政府對自然資源和私人財產進行不公正的強行分配。這和一些左派自由意志主義形成鮮明對比。右派自由意志主義也包括無政府資本主義、自由放任和小政府主義。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dct:subject

rdfs:comment

Libertarianisme kanan atau libertarianisme sayap kanan mengacu kepada falsafah politik libertarian yang mendukung konsep hukum kodrat dan menolak konsep negara kesejahteraan. Kaum libertarian kanan mendukung hak milik pribadi dan berupaya membela sistem ekonomi yang membagi sumber daya alam melalui pasar bebas. Libertarianisme kanan berkembang di Amerika Serikat pada pertengahan abad ke-20 dan terilhami dari karya-karya pemikir seperti John Locke, Friedrich Hayek, dan Ludwig Von Mises. (in)
右派リバタリアニズム（英語: right-libertarianism）は、政治思想の1つで右派のリバタリアニズム。右派リバタリアニズムの用語は、土地などの私的所有を支持し、国有化などに反対する複数のリバタリアニズム思想に対して使われている。典型的には個人主義的なリバタリアニズムを、資源の社会的所有や経済民主主義(en)や平等主義などを支持する左派リバタリアニズムから区別するために使われている。 (ja)
우파 자유지상주의(영어: Right-libertarianism)는 소극적 권리와 자연법 등을 강조하는 정치 철학이며 현대 복지국가의 주요한 반전 형태이다. 우파 자유지상주의자들은 사유재산권을 강하게 지지하며 천연자원이 시장을 통해 분배되어야 한다는 관점을 강하게 옹호한다. 이런 입장은 천연 자원이 평등주의적인 형태로 누구도 소유해선 안되거나 공유되어야 한다고 주장하는 좌파 자유지상주의와는 대조를 이룬다. 우파 자유지상주의는 아나코 캐피탈리즘, 자유방임, 미나키즘 등을 포함한다. 미국에서 자유지상주의라는 용어는 주로 이런 우익 자유지상주의를 언급하기 위해 사용된다. (ko)
右派自由意志主義（英語：Right-libertarianism）是指崇尚資本主義市場經濟和個人權利，反對現代福利國家的自由主義政治思想。右派自由意志主義強烈支持私有制和財產權，強烈反對政府對自然資源和私人財產進行不公正的強行分配。這和一些左派自由意志主義形成鮮明對比。右派自由意志主義也包括無政府資本主義、自由放任和小政府主義。 (zh)
التحررية اليمينية أو الليبرتارية اليمينية، فلسفة سياسية تدعو إلى الحقوق المدنية، والقانون الطبيعي، ورأسمالية عدم التدخل في السوق، وعلى النقيض تمامًا من دولة الرفاه المعاصرة. تدعم التحررية اليمينية وبقوّة حقوق الملكية الخاصة وتوزيع سوقي للموارد الطبيعية والملكية الخاصة. يتعارض هذا مع الليبرتارية اليسارية، التي تُقارَن بها عادةً، ومن هنا جاءت التسمية. تؤكّد التحررية اليمينية على ملكيّة الأفراد لأنفسهم واستحقاقهم المطلق للملكية التي يُنتجها عملهم. ويخالف الليبرتاريون اليمينيون الكلاسيكية الليبرالية في دعمها الزائد للبنوك المركزية والسياسات النقدية. (ar)
Right-libertarianism, also known as libertarian capitalism or right-wing libertarianism, is a libertarian political philosophy that supports capitalist property rights and defends market distribution of natural resources and private property. The term right-libertarianism is used to distinguish this class of views on the nature of property and capital from left-libertarianism, a type of libertarianism that combines self-ownership with an egalitarian approach to natural resources. In contrast to socialist libertarianism, right-libertarianism supports free-market capitalism. Like most forms of libertarianism, it supports civil liberties, especially natural law, negative rights, the non-aggression principle, and a major reversal of the modern welfare state. (en)
Le libertarianisme de droite (en anglais, right-libertarianism, libertarian capitalism ou right-wing libertarianism) est une philosophie politique et un type de libertarianisme qui soutient fortement les droits de propriété capitalistes et défend la répartition par le marché des ressources naturelles et de la propriété privée. Comme la plupart des formes de libertarianisme, il tend à soutenir les libertés publiques, mais aussi le droit naturel, les et un renversement majeur de l'État-providence moderne. (fr)
Il libertarianismo di destra, chiamato anche libertarismo di destra, populismo libertario di destra, capitalismo libertario, capitalismo libertariano, è una filosofia politica ed un tipo di libertarianismo che sostiene fortemente i diritti di proprietà capitalistici e difende la distribuzione sul mercato delle risorse naturali e della proprietà privata. Il termine "libertarianismo di destra" è usato per distinguere questa classe di opinioni sulla natura della proprietà e del capitale dal libertarismo di sinistra, un tipo di libertarismo che combina l'autocontrollo con un approccio egualitario alle risorse naturali. Contrariamente al libertarismo socialista, il libertarianismo di destra sostiene il capitalismo ed il libero mercato. Come la maggior parte delle forme di libertarianismo, il li (it)
Libertarianismo de direita, também conhecido como capitalismo libertário ou libertarismo de direita, é uma filosofia política e um tipo de libertarianismo que apoia os direitos de propriedade capitalista e defende a distribuição dos recursos naturais e da propriedade privada pelo mercado. O termo libertário de direita é usado para distinguir esta classe de pontos de vista sobre a natureza da propriedade e do capital do libertarianismo de esquerda, um tipo de libertarianismo que combina autopropriedade com uma abordagem igualitária dos recursos naturais. Em contraste com o libertarianismo socialista, o libertarianismo de direita apoia o capitalismo de livre mercado. Como a maioria das formas de libertarianismo, ele apoia as liberdades civis, especialmente o direito natural, os direitos nega (pt)
Пра́вое либертариа́нство (англ. right-libertarianism) или либертариа́нский капитали́зм — идеология и система ценностей, постулирующая свободу, основанную на отсутствии агрессии и принуждения. Правые либертарианцы выступают за максимизацию личных и экономических свобод и минимизацию влияния государства на жизнь общества. (ru)
Праволібертаріанство, також відоме як лібертарний капіталізм або праве лібертаріанство, — це політична філософія та тип лібертаріанства, який підтримує капіталістичні права власності та захищає ринковий розподіл природних ресурсів та приватної власності. Термін «праволібертаріанство» використовується для відділення цього класу поглядів на природу власності та капіталу від , різновиду лібертаріанства, який поєднує право власності на себе з егалітарним підходом до природних ресурсів. На відміну від соціалістичного лібертаріанства, праволібертаріанство підтримує капіталізм із вільним ринком. Як і більшість форм лібертаріанства, воно підтримує громадянські свободи, особливо природне право, , та суттєвий розворот сучасної держави загального добробуту. (uk)

rdfs:seeAlso

is dbo:wikiPageRedirects of