Classical conditioning (original) (raw)

dbo:abstract

الإشراط الكلاسيكي أو البافلوفي أو الاستجابي (بالإنجليزية: Classical conditioning)‏ مصطلح في علم النفس السلوكي، يصف شكل من أشكال التعلم الترابطي، حيث يكتسب منبه خارجي معين القدرة على استحضار استجابة الفرد الخاصة بمنبه آخر. ظهر المصطلح على يد عالم النفس الروسي إيفان بافلوف عام 1903، وقام جون واطسون فيما بعد بدراسته على الأطفال. (ar)
En psicologia, el condicionament clàssic és el mecanisme més simple pel qual els éssers vius poden aprendre relacions entre estímuls i canviar la seva conducta en conformitat amb això. És un tipus especial d'aprenentatge associatiu. S'ha demostrat que l'espècie de platihelmint aprèn mitjançant el mecanisme pavlovià simple. (ca)
Η κλασική εξαρτημένη μάθηση (στα αγγλικά: Classical conditioning, γνωστή και ως Pavlovian Conditioning ή Respondent Conditioning) είναι μια μορφή συνειρμικής μάθησης, που για πρώτη φορά παρουσιάστηκε από τον Ιβάν Παβλόφ. Η τυπική διαδικασία για την εισαγωγή της κλασικής εξαρτημένης μάθησης περιλαμβάνει παρουσιάσεις ενός ουδέτερου μαζί με κάποιο σημαντικό ερέθισμα. Το ερέθισμα θεωρείται ουδέτερο όταν δεν έχει ως αποτέλεσμα κάποια εμφανή συμπεριφορά (απάντηση) από τον υπό διερεύνηση οργανισμό. Ο Παβλόφ αναφέρεται σε αυτό ως εξαρτημένο ερέθισμα. Αντίθετα, η παρουσίαση των σημαντικών ερεθισμάτων αναγκαστικά διεγείρει μια φυσική, συχνά ανακλαστική, απάντηση. Αυτού του είδους το ερέθισμα και την αντίστοιχη απάντηση ο Παβλόφ ονομάζει ανεξάρτητο ερέθισμα και ανεξάρτητη απάντηση. Αν τα ουδέτερα και τα ανεξάρτητα ερεθίσματα συνδέοντα επανειλημμένα, τα δυο ερεθίσματα γίνονται συνειρμικά και ο οργανισμός αρχίζει να παράγει μία συμπεριφορική απάντηση, την οποία ο Παβλόφ αποκάλεσε εξαρτημένη απόκριση. Η κλασική εξαρτημένη μάθηση έχει αποδειχθεί σε πολλά είδη με διάφορες μεθοδολογίες. (el)
Kondiĉa reflekso estas reflekso, kiu elformiĝis dum la individua evoluo kaj okazas, se la nervan centron atingas samtempe - kun stimulo de la nekondiĉa reflekso - stimulo, kiu estas neŭtrala je la nekondiĉa reflekso. Ekzemple, dum nutrado, la receptoroj en la buŝkavo kaj sur la lango pluigas la kemian stimulon kaj ekas la sekrecio de la salivo. Inter laboratoriaj kondiĉoj, oni povas dresi, ke alia ekz. fizika stimulo (lumo, voĉo) kaŭzas saman kondiĉan reflekson (Eksperimentoj de Ivan Pavlov). La kondiĉa stimulo estas nomata ankaŭ firmiga stimulo. La kondiĉa reflekso estas provizora; se la firmiga stimulo forestas, la kondiĉa reflekso ĉesas. (eo)
Classical conditioning (also known as Pavlovian or respondent conditioning) is a behavioral procedure in which a biologically potent stimulus (e.g. food) is paired with a previously neutral stimulus (e.g. a triangle). It also refers to the learning process that results from this pairing, through which the neutral stimulus comes to elicit a response (e.g. salivation) that is usually similar to the one elicited by the potent stimulus. Classical conditioning is distinct from operant conditioning (also called instrumental conditioning), through which the strength of a voluntary behavior is modified by reinforcement or punishment. However, classical conditioning can affect operant conditioning in various ways; notably, classically conditioned stimuli may serve to reinforce operant responses. Classical conditioning was first studied in detail by Ivan Pavlov, who conducted experiments with dogs and published his findings in 1897. During the Russian physiologist's study of digestion, Pavlov observed that the dogs serving as his subjects drooled when they were being served meat. Classical conditioning is a basic behavioral mechanism, and its neural substrates are now beginning to be understood. Though it is sometimes hard to distinguish classical conditioning from other forms of associative learning (e.g. instrumental learning and human associative memory), a number of observations differentiate them, especially the contingencies whereby learning occurs. Together with operant conditioning, classical conditioning became the foundation of behaviorism, a school of psychology which was dominant in the mid-20th century and is still an important influence on the practice of psychological therapy and the study of animal behavior. Classical conditioning has been applied in other areas as well. For example, it may affect the body's response to psychoactive drugs, the regulation of hunger, research on the neural basis of learning and memory, and in certain social phenomena such as the false consensus effect. (en)
Klassische Konditionierung ist eine von dem russischen Physiologen Iwan Petrowitsch Pawlow begründete behavioristische Lerntheorie, die besagt, dass einer natürlichen, meist angeborenen, sogenannten unbedingten Reaktion durch Lernen eine neue, bedingte Reaktion hinzugefügt werden kann. Ein bekanntes Beispiel ist der Pawlowsche Hund: Wenn ihm Futter gereicht wurde, erklang zugleich stets ein Glockenton. Nach einigen solchen Futtergaben begann schon allein nach dem bekannten Glockenton der Speichel des Hundes zu fließen. Die Annahmen und Techniken des klassischen Konditionierens können auch angewendet werden, um Ängste, Zwangshandlungen oder angstähnliche Symptome zu behandeln. Bekannt sind solche Techniken als , Aversionstherapie, systematische Desensibilisierung, Extinktion und „Flooding“. Von der klassischen Konditionierung, die ausgelöstes Verhalten betrifft, sind die Instrumentelle und operante Konditionierung zu unterscheiden, die spontanes Verhalten betreffen. (de)
Baldintzapen klasikoa ren 1. solairua da, ikaskuntzaren mekanismorik errezena. Pavlovek ikertu zuen txakurren esperimentuetan. Baldintzapen Klasikoko Pavloven esperimentuan frogatzen da seinaleztapen erlazioa ikas daitekeela: bat, normalki erantzun organikorik sortzen ez duena (kanpai-hotsa, argia, …), ekin batera askotan aurkeztua izan eta gero, estimulu eraginkor bihurtzen da. Estimulu neutroa, estimulu naturalaren seinalea dela ikasten da. Fisikoki, erreflexu baldintzatuak, burmuineko alde desberdinen lotura neuronalak suposatzen ditu (normalean lotura gabe dauden aldeen artean). Lotura horiek, aldiz, ez dute betirako irauten, garunak bizitzarako zentzurik ez duten lotura horiek edota ikaskuntza horiek egozteko mekanismoak baditu eta. Beraz, k emaitza iraunkorrik ez duela ematen ondorioztatu behar dugu. Pavlovek ez zuen bakarrik kanpai-hotsa estimulu bezala erabili, geroago beste estimulu batzuk erabili zituen, entzumenezkoak zein bisualak, “” deitzen zuena produzitzeko. Bere esperimentuak baldintzapen klasikoaren adibideak dira, teoria konduktistan parte hartzen dutenak. Pavloven ideiak prozesu mental guztiak alde batean uzten ditu inportantzia handiagoa emateko jokabide behagarri eta neurgarriei. Bere esperimentuak garrantzia handia izan zuten psikologian metodo zientifikoa garatzeko, eta teoria-ikaskuntza eredu ezagutuenetariko baten garapena baimendu zuen. Baldintzapen klasikoa estimulu-erantzun ikaskuntza bezala ere ezagutzen da. Ikaskuntza asoziazioaren bitartez eragina izateko, hasieran estimulu baldintzatugabea aurkeztu behar da. Estimulu hau era automatikoan erantzun bat sortarazten du organismoan. Pavloven esperimentuaren kasuan, estimulu baldintzatugabea janaria zen. Estimulu honek organismoan sortzen duen erantzuna erantzun baldintzatugabea deitzen da. Erantzun baldintzatugabea txakurraren listu-jariaketa zen. Gero, estimulu neutro bat aurkeztea beharrezkoa da. Esperimentuaren kasuan: kanpai-hotsa, ikaskuntza baino lehen ez zuena erantzunik produzitzen. Estimulu hau aldi askotan aurkezten bada estimulu baldintzatugabearekin, estimulu neutroak estimulu baldintzatuan bihurtzen da. Honek estimulu baldintzatugabearen erantzun antzeko bat sortzen du. (eu)
El condicionamiento clásico, también llamado condicionamiento pavlovliano, condicionamiento respondiente, modelo estímulo-respuesta o aprendizaje por asociaciones (E-E), es un tipo de aprendizaje asociativo que fue demostrado por primera vez por Iván Pávlov. Este autor ideó unos experimentos con perros que son la base del condicionamiento clásico. Se dio cuenta de que al ponerle la comida al perro, este salivaba. Cada vez que le pusiera la comida, Pávlov hacía sonar una campana, de modo que, cuando el perro la escuchaba, asociaba ese sonido con la comida y salivaba. Así, el perro estaba dando una respuesta (en este caso, la salivación) a un estímulo (la campana). La próxima vez que escuchara la campana, independientemente de si iba unida a la comida, empezaría a salivar. La forma más simple de condicionamiento clásico recuerda lo que Aristóteles llamaría la ley de contigüidad. En esencia, el filósofo dijo «Cuando dos cosas suelen ocurrir juntas, la aparición de una traerá la otra a la mente». A pesar de que la ley de la contigüidad es uno de los axiomas primordiales de la teoría del condicionamiento clásico, la explicación al fenómeno dada por estos teóricos difiere radicalmente de la expuesta por Aristóteles, ya que ponen especial énfasis en no hacer alusión alguna a conceptos como «mente». Esto es, todos aquellos conceptos no medibles, cuantificables y directamente observables. Además, resulta más preciso afirmar que más que la mera contigüidad temporal, es la relación de dependencia entre la presentación entre el primero y el segundo estímulo lo que dispone las condiciones en las que ocurre el condicionamiento.El interés inicial de Pavlov era estudiar la fisiología digestiva, lo cual hizo en perros y le valió un Premio Nobel en 1904. En el proceso, diseñó el esquema del condicionamiento clásico a partir de sus observaciones: En -------> Rn EI -------> RI Ambas líneas del esquema muestran relaciones no condicionales o no aprendidas. La primera representa la relación entre un estímulo, que aunque evoca la respuesta típica de la especie ante él (por ejemplo orientarse hacia la fuente de un sonido), podemos considerar como neutral respecto a la respuesta que estamos intentando condicionar (por ejemplo la salivación). La segunda línea representa la relación natural, no aprendida o incondicionada entre otro estímulo (EI = Estímulo incondicionado o natural) y la respuesta a este (RI = Respuesta incondicionada o natural). Los perros salivan (RI) naturalmente ante la presencia de comida (EI). EC -------> RC EI -------> RI Sin embargo, en virtud de la relación de dependencia que se establece entre la presentación de ambos estímulos, de manera que uno funcione consistentemente como condición de la presencia de otro, es posible que otro estímulo pase a evocar también la RI, aunque antes no lo hiciera. Por ejemplo, la presencia del sonido de una campana unos segundos antes de la presentación de la comida: después de algunos pocos ensayos, el ruido de la campana evocaría confiablemente y por sí solo la respuesta de salivación, además de seguir evocando la respuesta de orientación ante el sonido. La campana funciona ahora como un estímulo condicionado que produce una respuesta condicionada. La prueba de que el condicionamiento se ha llevado a cabo consiste en presentar sólo el estímulo condicionado (EC), sin el estímulo incondicionado (EI), observando que la respuesta condicionada (RC) se produce de manera consistente, siempre y cuando se siga presentando, aunque sea de manera ocasional, la presentación del estímulo incondicionado enseguida del estímulo condicionado. EC -------> RC El original y más celebre ejemplo de condicionamiento clásico involucraba el condicionamiento salivario de los perros de Pavlov. Durante sus investigaciones sobre la fisiología de la digestión en los perros, Pavlov notó que, en vez de simplemente salivar al presentarle una ración de carne en polvo (una respuesta innata al alimento que el llamaba la respuesta incondicionada), los perros comenzaban a salivar en presencia del técnico de laboratorio que normalmente los alimentaba. Pavlov llamó a estas secreciones psíquicas. De esta observación, predijo que, si un estímulo particular estaba presente cuando al perro se le proporcionara su ración de alimento, entonces este estímulo se asociaría al alimento y provocaría salivación por sí mismo. En su experimento inicial, Pavlov utilizó un metrónomo (a 100 golpes por minuto, aunque popularmente se cree que utilizó una campana) para llamar a los perros a comer, y, después de varias repeticiones, los perros comenzaron a salivar en respuesta al metrónomo (aparato que utilizan los músicos para marcar el ritmo). (es)
Próiseas bunúsach foghlama comhluadraí a fheictear in an-chuid inveirteabrach is veirteabrach. Faightear dhá chineál. I riochtú clasaiceach freagróra Pavlov, tugtar spreagadh éigin go barántúil ar dtús don ainmhí gan aon suntas bitheolaíoch, agus ina dhiaidh spreagadh eile le suntas bitheolaíoch (mar shampla, bia nó pian) a dhúisíonn freagairt neamhriochtaithe san ainmhí. Déantar an rud céanna arís is arís eile, agus de réir a chéile faightear freagairt cosúil leis an bhfreagairt neamhriochtaithe dhíreach mar thoradh ar an gcéad spreagadh (fiú gan an dara spreagadh ar chor ar bith). Is í seo an fhreagairt riochtaithe. Mar shampla, tarlaíonn seiliú, a dhúisítear de ghnáth le blaiseadh an bhia, nuair a fheiceann an t-ainmhí an bia nó a chloiseann sé na fuaimeanna ullmhaithe, fiú. I riochtú ionstraimeach nó oibríoch, déantar athrú sa ghníomh spreagtha go barántúil le suntas bitheolaíoch don ainmhí. Más gníomh é a mhéadaíonn toradh dearfach (mar shampla, bia) nó a laghdaíonn toradh diúltach (mar shampla, pian), déantar an gníomh sin níos minice ná roimhe. Más gníomh é a thugann toradh den saghas urchomhaireach, déantar an gníomh níos annaimhe. Mar shampla, fanann an taighdeoir ar cholúr go roghnaíonn an colúr réad ar dhath ar leith ó ghrúpa réada, agus ansin tugann duais bia dó as an roghnú randamach sin. Déantar an turgnamh céanna arís is arís eile, agus de réir a chéile roghnaíonn an colúr an dath fabhrach níos minice ná aon cheann eile. (ga)
Pengondisian klasik adalah suatu proses belajar yakni stimulus netral dapat memunculkan respon baru setelah dipasangkan dengan stimulus yang biasanya mengikuti respon tersebut. Pengondisian klasik ini pada mulanya ditemukan oleh Ivan Pavlov, dari Rusia ketika sedang melakukan penelitian eksperimen mengenai proses produksi air liur pada anjing. Ia melihat bahwa anjing tersebut tidak hanya merespon berdasarkan kebutuhan biologis (rasa lapar), tetapi juga sebagai hasil dari proses belajar yang kemudian disebut sebagai pengondisian klasik. Dalam ilmu psikologi, pengondisian klasik digunakan sebagai terapi untuk mengubah perilaku individu. (in)
Le conditionnement classique (aussi appelé conditionnement répondant, conditionnement de type I ou conditionnement pavlovien) est proposé par Ivan Pavlov en 1903. La publication de son livre « Conditioned Reflexes: an Investigation of the Psysiological Activity of the Cerebral Cortex » en 1927 a laissé un impact majeur sur le développement de la psychologie. Cette théorie s'intéresse aux résultats d'un apprentissage dû à l'association entre des stimuli de l'environnement et les réactions inconditionnelles de l'organisme. Cette notion de réaction non volontaire est le principal point qui la différencie du conditionnement opérant. À la suite des études de Pavlov, John Watson s'intéressa aussi à ce conditionnement. Il croyait que tous les comportements complexes étaient des chaînes de comportements conditionnés. L'apprentissage par conditionnement classique serait la cause de nombreuses phobies. (fr)
고전적 조건형성(古典的條件形成, Classical Conditioning)은 행동주의 심리학의 이론으로, 특정 반응을 이끌어내지 못하던 자극(중성자극)이 그 반응을 무조건적으로 이끌어내는 자극(무조건자극)과 반복적으로 연합되면서 그 반응을 유발하게끔 하는 과정을 말한다. 이반 파블로프의 개 실험이 이에 관하여 잘 알려져 있다. (ko)
Klassieke conditionering, stimulussubstitutie of S-leertype komt neer op het leren van voorwaardelijke reflexen. Leergedrag dat tot stand komt via klassieke conditionering wordt in de cognitieve psychologie gerekend tot een van de ondervormen van het impliciete of niet-declaratieve geheugen. Klassieke conditionering is onderworpen aan een aantal wetten, de conditioneringswetten. Aangenomen wordt dat klassiek conditioneren berust op een adaptief mechanisme waardoor organismen leren toekomstige prikkels met een overlevingswaarde te voorspellen. (nl)
古典的条件づけ（こてんてきじょうけんづけ、Classical conditioning、またはPavlovian conditioning）とは、学習の一形態であり、刺激の対呈示によって刺激間にが起こり反応が変化容することである。行動主義心理学の基本理論である。 1903年、ロシアの生理学者イワン・パブロフによって、犬に餌を与える前にベルの音を鳴らすことで、次第にベルの音を聞くだけで唾液を分泌するという条件反射の研究観察がもとになった理論である。刺激に応答（respondent）するというレスポンデント条件づけ、あるいはパブロフ型条件づけとも呼ばれる。後の1938年、バラス・スキナーがオペラント条件づけを提唱する。 (ja)
Warunkowanie klasyczne lub warunkowanie pawłowowskie (odkąd J. Konorski i S. Miller odkryli warunkowanie instrumentalne, czyli II typu, stosuje się także nazwę warunkowanie I typu) – forma uczenia się. Należy do mechanizmów wyższych czynności nerwowych. Eksperymenty nad warunkowaniem przeprowadził jako pierwszy Iwan Pawłow. Stwierdził on, że podanie psu pokarmu do pyska wywołuje u niego wydzielanie śliny. Reakcję tę Pawłow nazwał odruchem lub reakcją bezwarunkową, ponieważ występuje ona bez uczenia się, w sposób niezmienny, utrwalony dziedzicznie; pokarm zaś jest bezwarunkowym bodźcem dla tej reakcji. Dzięki warunkowaniu klasycznemu można uzyskać reakcję wydzielania śliny na dowolny sygnał obojętny, wystarczy tylko regularnie go powtarzać w towarzystwie bodźca bezwarunkowego. Przykład: jeśli bezpośrednio przed podaniem psu pokarmu zadzwoni dzwonek, to po kilku próbach na sam dźwięk dzwonka pies zaczyna wydzielać ślinę. Przed eksperymentem dzwonek nigdy nie wywoływał u psa reakcji ślinienia, a więc nauczył się on, że bodziec, który zawsze pojawia się przed jedzeniem, jest sygnałem karmienia. Tego typu bodziec (sygnał) Pawłow nazwał bodźcem warunkowym, a efekt wywołany przez niego (tu: wydzielanie śliny) – reakcją warunkową lub odruchem warunkowym. Odruch taki wytwarza się dzięki wielokrotnemu kojarzeniu się bodźca (np. dźwięku dzwonka) z podawaniem pokarmu, co Pawłow określił jako wzmocnienie bodźca warunkowego.Warunkowanie jest najskuteczniejsze wtedy, gdy czas upływający między bodźcem warunkowym a bezwarunkowym nie jest zbyt duży (do 0,5 s), przy większych odstępach warunkowanie trwa dłużej lub wcale nie zachodzi. Na Zachodzie za warunkowanie klasyczne uważa się wszelkie warunkowania przeprowadzane według schematu bodziec → reakcja. Wprawdzie gdzieniegdzie delikatnie wspomina się, że chodzi o reakcje emocjonalne lub reakcje w oparciu o układ nerwowy autonomiczny, jednak opis samych eksperymentów jest pomijany i w związku z tym trudno określić o jaką reakcję tak naprawdę chodzi. Jest to istotne, bowiem odruchy bezwarunkowe zachodzą na poziomie rdzenia kręgowego natomiast odruchy warunkowe wymagają udziału mózgu i często świadomie kontrolowanych mięśni, co jest już istotą odruchów instrumentalnych. (pl)
Il riflesso condizionato o riflesso pavloviano, dal nome dello scienziato russo Ivan Pavlov che elaborò il concetto agli inizi del Novecento nell'ambito degli studi sul comportamento, è la risposta che il soggetto dà alla presentazione di uno stimolo condizionante. È una reazione prodotta nell'animale in cattività da un elemento esterno, che l'animale si abitua ad associare ad un preciso stimolo (presentato subito dopo durante la fase di condizionamento; subito prima una volta effettuato il condizionamento). Il primo agente diventa perciò lo stimolo chiave, ciò che attiva il riflesso condizionato. (it)
Klassisk betingning (alternativt Pavlovsk betingning eller respondent betingning) är en typ av associativ inlärning, där en organism lär sig att koppla ihop ett stimulus med ett annat. Företeelsen har särskilt utforskats i behaviorismen. Det går även att jämföra detta med exempelvis. (sv)
O condicionamento clássico (ou condicionamento pavloviano respondente) é um processo que descreve a gênese e a modificação de alguns comportamentos com base nos efeitos do binômio estímulo-resposta sobre o sistema nervoso central dos seres vivos. O termo condicionamento clássico encontra-se historicamente vinculado a Ivan Pavlov (1849-1936), a "psicologia da aprendizagem" de John B. Watson (1878-1958), e Burrhus Frederic Skinner (1904-1990), também conhecido como sistema de punição e recompensa ou ao "comportamentalismo" (Behaviorismo). Em termos de suas bases neurais, o condicionamento clássico corresponde a um tipo de memória implícita chamada "associativa" (em oposição à memória implícita do tipo "não associativa", na qual se encaixam os aprendizados de habituação e sensibilização). Lesões no vermis cerebelar e no núcleo interpósito cerebelar foram associadas a perda da reação ao estímulo não-condicionado em resposta ao estímulo condicionado (mesmo que ainda seja possível a reação exclusiva ao estímulo não-condicionado, que não é e nunca foi dependente do condicionamento clássico). Esses achados levam a crer que tais estruturas cerebelares profundas estão relacionadas a tal aprendizado. (pt)
Умо́вний рефле́кс — складна пристосувальна реакція організму, що виникає на ґрунті утворення тимчасового нервового зв'язку (асоціації) між сигнальним (умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником. Умовні рефлекси формуються на основі вроджених рефлексів і безумовних рефлексів.Умовні рефлекси — індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки: 1. * Набуваються протягом усього життя організму. 2. * Неоднакові у представників одного виду. 3. * Не мають готових рефлекторних дуг. 4. * Вони формуються при певних умовах. 5. * В їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку. 6. * Мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм. Умови утворення умовних рефлексів: 1. * Одночасна дія двох подразників: індиферентного для даного виду діяльності, який надалі стає умовним сигналом і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс. 2. * Дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.). 3. * Підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим. 4. * Безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою. 5. * Умовні рефлекси швидше й легше формуються при відсутності сторонніх подразників. Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку.Умовні рефлекси бувають: * природні — рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі; * штучні — умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час. * соматичні * вегетативні Метод умовних рефлексів — метод дослідження ВНД. І. П. Павлов звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов'язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запаху їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою (стомою) вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа — подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення; другий — індиферентний для процесу живлення (світло, звук). Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися під час спалаху лампочки за відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника — умовним рефлексом. Щоб з'ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників. І. П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв'язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку — тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв'язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним. При умовних рефлексах, як і при безумовних, відбувається зворотна аферентація, тобто сигнал про те, що відбулась умовнорефлекторна реакція. Вона дає можливість ЦНС оцінити поведінкові акти. Без такої оцінки неможливе тонке пристосування поведінки до постійно змінних умов середовища. Дослідження тварин, в яких видаляли ділянки кори, показало, що в цих тварин можна виробити умовні рефлекси. Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів. Структура рефлекторної дуги умовного рефлексу має складний характер. Так, в утворенні складних поведінкових реакцій кора має провідне значення, а при формуванні вегетативних умовних рефлексів кора і підкіркові структури відіграють однакову роль. Доведено, що руйнування сітчастого утвору затримує утворення умовних рефлексів, а подразнення його електричним струмом прискорює їх утворення.Умовним подразником може стати будь-яка зміна в навколишньому середовищі або внутрішньому стані організму, якщо вони: 1. * самі не викликають безумовного рефлексу тобто байдужі. 2. * їхня сила достатня, щоб викликати безумовний орієнтувальний рефлекс. Наприклад, звуки, світло, кольори, запахи, смакові речовини, дотик, тиск, тепло, холод, положення тіла в просторі — усі ці та інші індиферентні подразники при їхньому поєднанні з безумовним подразником та за умови достатньої сили стають сигналами, що викликають той чи інший безумовний рефлекс. (uk)
古典制約（英語：classical conditioning，又稱巴夫洛夫制約、反應制約、alpha制約），是一种關聯性学习。俄羅斯心理學家伊凡·彼得羅維奇·巴夫洛夫將这種產生制約行为的学习形態描述为「动物对特定制約刺激的反应」。最简单的形式，是亞里斯多德曾經提出的接近律，也就是當兩件事物經常同時出現時，大腦對其中一件事物的記憶會附帶另外一件事物。古典制約理論一開始的重點放在反射行為或是非自願行為。任何一個反射都是中性刺激與產生的反應兩者的關係。近幾年來對古典制約理論所做的反射限制被拋棄，且自願行為的制約刺激也成為重要研究。 (zh)
Усло́вный рефле́кс (временная связь) – это индивидуальная реакция, приобретенная в течение жизни путем научения (в отличие от безусловного (врожденного) рефлекса). Вырабатывается при определенных условиях: совпадении во времени безусловного раздражителя и нейтрального стимула (классический пример: предъявление пищи с одновременным зажиганием лампочки) в результате чего реакция (например, слюноотделение) появляется через время на предъявление лишь нейтрального стимула. Термин ввел И.П. Павлов (1903), он же описал данное явление как доказательство физиологической основы психики (высшей нервной деятельности), где условный рефлекс является приспособительным механизмом; также изучение у.р. привело к возможности систематизировать разные типы нервной системы. У человека, кроме того, посредством второй сигнальной системы условные рефлексы вырабатываются при таких условных раздражителях как - слово, речь ("сигнал сигналов"). (ru)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:wikiPageUsesTemplate

dct:subject

rdfs:comment

الإشراط الكلاسيكي أو البافلوفي أو الاستجابي (بالإنجليزية: Classical conditioning)‏ مصطلح في علم النفس السلوكي، يصف شكل من أشكال التعلم الترابطي، حيث يكتسب منبه خارجي معين القدرة على استحضار استجابة الفرد الخاصة بمنبه آخر. ظهر المصطلح على يد عالم النفس الروسي إيفان بافلوف عام 1903، وقام جون واطسون فيما بعد بدراسته على الأطفال. (ar)
En psicologia, el condicionament clàssic és el mecanisme més simple pel qual els éssers vius poden aprendre relacions entre estímuls i canviar la seva conducta en conformitat amb això. És un tipus especial d'aprenentatge associatiu. S'ha demostrat que l'espècie de platihelmint aprèn mitjançant el mecanisme pavlovià simple. (ca)
Pengondisian klasik adalah suatu proses belajar yakni stimulus netral dapat memunculkan respon baru setelah dipasangkan dengan stimulus yang biasanya mengikuti respon tersebut. Pengondisian klasik ini pada mulanya ditemukan oleh Ivan Pavlov, dari Rusia ketika sedang melakukan penelitian eksperimen mengenai proses produksi air liur pada anjing. Ia melihat bahwa anjing tersebut tidak hanya merespon berdasarkan kebutuhan biologis (rasa lapar), tetapi juga sebagai hasil dari proses belajar yang kemudian disebut sebagai pengondisian klasik. Dalam ilmu psikologi, pengondisian klasik digunakan sebagai terapi untuk mengubah perilaku individu. (in)
고전적 조건형성(古典的條件形成, Classical Conditioning)은 행동주의 심리학의 이론으로, 특정 반응을 이끌어내지 못하던 자극(중성자극)이 그 반응을 무조건적으로 이끌어내는 자극(무조건자극)과 반복적으로 연합되면서 그 반응을 유발하게끔 하는 과정을 말한다. 이반 파블로프의 개 실험이 이에 관하여 잘 알려져 있다. (ko)
Klassieke conditionering, stimulussubstitutie of S-leertype komt neer op het leren van voorwaardelijke reflexen. Leergedrag dat tot stand komt via klassieke conditionering wordt in de cognitieve psychologie gerekend tot een van de ondervormen van het impliciete of niet-declaratieve geheugen. Klassieke conditionering is onderworpen aan een aantal wetten, de conditioneringswetten. Aangenomen wordt dat klassiek conditioneren berust op een adaptief mechanisme waardoor organismen leren toekomstige prikkels met een overlevingswaarde te voorspellen. (nl)
古典的条件づけ（こてんてきじょうけんづけ、Classical conditioning、またはPavlovian conditioning）とは、学習の一形態であり、刺激の対呈示によって刺激間にが起こり反応が変化容することである。行動主義心理学の基本理論である。 1903年、ロシアの生理学者イワン・パブロフによって、犬に餌を与える前にベルの音を鳴らすことで、次第にベルの音を聞くだけで唾液を分泌するという条件反射の研究観察がもとになった理論である。刺激に応答（respondent）するというレスポンデント条件づけ、あるいはパブロフ型条件づけとも呼ばれる。後の1938年、バラス・スキナーがオペラント条件づけを提唱する。 (ja)
Il riflesso condizionato o riflesso pavloviano, dal nome dello scienziato russo Ivan Pavlov che elaborò il concetto agli inizi del Novecento nell'ambito degli studi sul comportamento, è la risposta che il soggetto dà alla presentazione di uno stimolo condizionante. È una reazione prodotta nell'animale in cattività da un elemento esterno, che l'animale si abitua ad associare ad un preciso stimolo (presentato subito dopo durante la fase di condizionamento; subito prima una volta effettuato il condizionamento). Il primo agente diventa perciò lo stimolo chiave, ciò che attiva il riflesso condizionato. (it)
Klassisk betingning (alternativt Pavlovsk betingning eller respondent betingning) är en typ av associativ inlärning, där en organism lär sig att koppla ihop ett stimulus med ett annat. Företeelsen har särskilt utforskats i behaviorismen. Det går även att jämföra detta med exempelvis. (sv)
古典制約（英語：classical conditioning，又稱巴夫洛夫制約、反應制約、alpha制約），是一种關聯性学习。俄羅斯心理學家伊凡·彼得羅維奇·巴夫洛夫將这種產生制約行为的学习形態描述为「动物对特定制約刺激的反应」。最简单的形式，是亞里斯多德曾經提出的接近律，也就是當兩件事物經常同時出現時，大腦對其中一件事物的記憶會附帶另外一件事物。古典制約理論一開始的重點放在反射行為或是非自願行為。任何一個反射都是中性刺激與產生的反應兩者的關係。近幾年來對古典制約理論所做的反射限制被拋棄，且自願行為的制約刺激也成為重要研究。 (zh)
Η κλασική εξαρτημένη μάθηση (στα αγγλικά: Classical conditioning, γνωστή και ως Pavlovian Conditioning ή Respondent Conditioning) είναι μια μορφή συνειρμικής μάθησης, που για πρώτη φορά παρουσιάστηκε από τον Ιβάν Παβλόφ. Η τυπική διαδικασία για την εισαγωγή της κλασικής εξαρτημένης μάθησης περιλαμβάνει παρουσιάσεις ενός ουδέτερου μαζί με κάποιο σημαντικό ερέθισμα. Το ερέθισμα θεωρείται ουδέτερο όταν δεν έχει ως αποτέλεσμα κάποια εμφανή συμπεριφορά (απάντηση) από τον υπό διερεύνηση οργανισμό. Ο Παβλόφ αναφέρεται σε αυτό ως εξαρτημένο ερέθισμα. Αντίθετα, η παρουσίαση των σημαντικών ερεθισμάτων αναγκαστικά διεγείρει μια φυσική, συχνά ανακλαστική, απάντηση. Αυτού του είδους το ερέθισμα και την αντίστοιχη απάντηση ο Παβλόφ ονομάζει ανεξάρτητο ερέθισμα και ανεξάρτητη απάντηση. Αν τα ουδέτερα κα (el)
Kondiĉa reflekso estas reflekso, kiu elformiĝis dum la individua evoluo kaj okazas, se la nervan centron atingas samtempe - kun stimulo de la nekondiĉa reflekso - stimulo, kiu estas neŭtrala je la nekondiĉa reflekso. Ekzemple, dum nutrado, la receptoroj en la buŝkavo kaj sur la lango pluigas la kemian stimulon kaj ekas la sekrecio de la salivo. Inter laboratoriaj kondiĉoj, oni povas dresi, ke alia ekz. fizika stimulo (lumo, voĉo) kaŭzas saman kondiĉan reflekson (Eksperimentoj de Ivan Pavlov). (eo)
Classical conditioning (also known as Pavlovian or respondent conditioning) is a behavioral procedure in which a biologically potent stimulus (e.g. food) is paired with a previously neutral stimulus (e.g. a triangle). It also refers to the learning process that results from this pairing, through which the neutral stimulus comes to elicit a response (e.g. salivation) that is usually similar to the one elicited by the potent stimulus. (en)
Klassische Konditionierung ist eine von dem russischen Physiologen Iwan Petrowitsch Pawlow begründete behavioristische Lerntheorie, die besagt, dass einer natürlichen, meist angeborenen, sogenannten unbedingten Reaktion durch Lernen eine neue, bedingte Reaktion hinzugefügt werden kann. Ein bekanntes Beispiel ist der Pawlowsche Hund: Wenn ihm Futter gereicht wurde, erklang zugleich stets ein Glockenton. Nach einigen solchen Futtergaben begann schon allein nach dem bekannten Glockenton der Speichel des Hundes zu fließen. (de)
Baldintzapen klasikoa ren 1. solairua da, ikaskuntzaren mekanismorik errezena. Pavlovek ikertu zuen txakurren esperimentuetan. Baldintzapen Klasikoko Pavloven esperimentuan frogatzen da seinaleztapen erlazioa ikas daitekeela: bat, normalki erantzun organikorik sortzen ez duena (kanpai-hotsa, argia, …), ekin batera askotan aurkeztua izan eta gero, estimulu eraginkor bihurtzen da. Estimulu neutroa, estimulu naturalaren seinalea dela ikasten da. (eu)
Le conditionnement classique (aussi appelé conditionnement répondant, conditionnement de type I ou conditionnement pavlovien) est proposé par Ivan Pavlov en 1903. La publication de son livre « Conditioned Reflexes: an Investigation of the Psysiological Activity of the Cerebral Cortex » en 1927 a laissé un impact majeur sur le développement de la psychologie. (fr)
El condicionamiento clásico, también llamado condicionamiento pavlovliano, condicionamiento respondiente, modelo estímulo-respuesta o aprendizaje por asociaciones (E-E), es un tipo de aprendizaje asociativo que fue demostrado por primera vez por Iván Pávlov. Este autor ideó unos experimentos con perros que son la base del condicionamiento clásico. Se dio cuenta de que al ponerle la comida al perro, este salivaba. Cada vez que le pusiera la comida, Pávlov hacía sonar una campana, de modo que, cuando el perro la escuchaba, asociaba ese sonido con la comida y salivaba. Así, el perro estaba dando una respuesta (en este caso, la salivación) a un estímulo (la campana). La próxima vez que escuchara la campana, independientemente de si iba unida a la comida, empezaría a salivar. (es)
Próiseas bunúsach foghlama comhluadraí a fheictear in an-chuid inveirteabrach is veirteabrach. Faightear dhá chineál. I riochtú clasaiceach freagróra Pavlov, tugtar spreagadh éigin go barántúil ar dtús don ainmhí gan aon suntas bitheolaíoch, agus ina dhiaidh spreagadh eile le suntas bitheolaíoch (mar shampla, bia nó pian) a dhúisíonn freagairt neamhriochtaithe san ainmhí. Déantar an rud céanna arís is arís eile, agus de réir a chéile faightear freagairt cosúil leis an bhfreagairt neamhriochtaithe dhíreach mar thoradh ar an gcéad spreagadh (fiú gan an dara spreagadh ar chor ar bith). Is í seo an fhreagairt riochtaithe. Mar shampla, tarlaíonn seiliú, a dhúisítear de ghnáth le blaiseadh an bhia, nuair a fheiceann an t-ainmhí an bia nó a chloiseann sé na fuaimeanna ullmhaithe, fiú. I riochtú i (ga)
Warunkowanie klasyczne lub warunkowanie pawłowowskie (odkąd J. Konorski i S. Miller odkryli warunkowanie instrumentalne, czyli II typu, stosuje się także nazwę warunkowanie I typu) – forma uczenia się. Należy do mechanizmów wyższych czynności nerwowych. Eksperymenty nad warunkowaniem przeprowadził jako pierwszy Iwan Pawłow. Stwierdził on, że podanie psu pokarmu do pyska wywołuje u niego wydzielanie śliny. Reakcję tę Pawłow nazwał odruchem lub reakcją bezwarunkową, ponieważ występuje ona bez uczenia się, w sposób niezmienny, utrwalony dziedzicznie; pokarm zaś jest bezwarunkowym bodźcem dla tej reakcji. Dzięki warunkowaniu klasycznemu można uzyskać reakcję wydzielania śliny na dowolny sygnał obojętny, wystarczy tylko regularnie go powtarzać w towarzystwie bodźca bezwarunkowego. (pl)
O condicionamento clássico (ou condicionamento pavloviano respondente) é um processo que descreve a gênese e a modificação de alguns comportamentos com base nos efeitos do binômio estímulo-resposta sobre o sistema nervoso central dos seres vivos. O termo condicionamento clássico encontra-se historicamente vinculado a Ivan Pavlov (1849-1936), a "psicologia da aprendizagem" de John B. Watson (1878-1958), e Burrhus Frederic Skinner (1904-1990), também conhecido como sistema de punição e recompensa ou ao "comportamentalismo" (Behaviorismo). (pt)
Усло́вный рефле́кс (временная связь) – это индивидуальная реакция, приобретенная в течение жизни путем научения (в отличие от безусловного (врожденного) рефлекса). Вырабатывается при определенных условиях: совпадении во времени безусловного раздражителя и нейтрального стимула (классический пример: предъявление пищи с одновременным зажиганием лампочки) в результате чего реакция (например, слюноотделение) появляется через время на предъявление лишь нейтрального стимула. (ru)
Умо́вний рефле́кс — складна пристосувальна реакція організму, що виникає на ґрунті утворення тимчасового нервового зв'язку (асоціації) між сигнальним (умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником. Умовні рефлекси формуються на основі вроджених рефлексів і безумовних рефлексів.Умовні рефлекси — індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Їх ознаки: Умови утворення умовних рефлексів: 1. * самі не викликають безумовного рефлексу тобто байдужі. 2. * їхня сила достатня, щоб викликати безумовний орієнтувальний рефлекс. (uk)

rdfs:label

إشراط كلاسيكي (ar)
Condicionament clàssic (ca)
Klassische Konditionierung (de)
Κλασική εξαρτημένη μάθηση (el)
Kondiĉa reflekso (eo)
Classical conditioning (en)
Baldintzapen klasiko (eu)
Condicionamiento clásico (es)
Riochtú (ga)
Pengondisian klasik (in)
Conditionnement classique (fr)
Riflesso condizionato (it)
古典的条件づけ (ja)
고전적 조건형성 (ko)
Klassieke conditionering (nl)
Warunkowanie klasyczne (pl)
Condicionamento clássico (pt)
Условный рефлекс (ru)
Klassisk betingning (sv)
古典制約 (zh)
Умовний рефлекс (uk)

foaf:depiction

is dbo:wikiPageRedirects of