Nicholas II of Russia (original) (raw)

dbo:abstract

Nicolau II de Rússia (en rus: Николай II Александрович Романов, Nikolai II Aleksàndrovitx Romànov; Tsàrskoie Seló, 6 de maig de 1868 - Iekaterinburg, 17 de juliol de 1918) fou l'últim tsar de Rússia. Fou assassinat juntament amb la seva família a la casa Ipàtiev de Iekaterinburg. Governà de forma autocràtica el país des del 1894 fins al 1917. (ca)
Svatý Mikuláš II. Alexandrovič (civilním jménem Nikolaj Romanov, rusky Николай II, v rodině přezdíván Nicky nebo Niki; 6. květnajul./ 18. května 1868greg. Petrohrad – 17. července 1918 Jekatěrinburg) byl posledním ruským carem, králem polským a velkoknížetem finským. V březnu 1917 byl přinucen k abdikaci. V průběhu občanské války byl i s celou svojí nejbližší rodinou zavražděn bolševiky v Jekatěrinburgu. V roce 2000 prohlásila ruská pravoslavná církev Mikuláše a jeho rodinu (spolu s dalšími 1 083 mučedníky) za svaté a na místě masakru byl postaven Chrám Všech svatých na krvi. (cs)
نيقولا الثاني (بالروسية: Николай II, Николай Александрович Романов، نسخ الروسية: نيكولاي الثاني، نيكولاي ألكسندروفيتش رومانوف)(18 مايو [ن.ق. 6 مايو] 1868، تسارسكوي سيلو (بوشكين حاليًا)، سانت بطرسبرغ - 17 يوليو 1918، ييكاتيرينبرغ)، آخر أباطرة روسيا، وملك بولندا (اسميًا)، والدوق الأكبر لفنلندا، استمر حكمه لروسيا من 1 نوفمبر [ن.ق. 20 أكتوبر] 1894 عند وفاة والده الإمبراطور ألكسندر الثالث، وحتى 15 مارس [ن.ق. 2 مارس] 1917 حين تنازل عن العرش لأخيه . ينتسب إلى عائلة رومانوف الإمبراطورية. كان لقبه الرسمي المختصر هو نيقولا الثاني، إمبراطور وأوتوقراط كل الروسيات ويكنيه الروس الأرثوذكس بالقديس نيقولا حامل العاطفة وكثيرًا ما يُكنى بالقديس نيقولا الشهيد، ولقبه معارضوه نيقولا الدامي. حاز رتبة (عقيد) منذ 1892، بالإضافة إلى ذلك، نال رتبًا عسكرية من وهي: أدميرال بالأسطول (11 يونيو [ن.ق. 28 مايو] 1908)، مشير بالجيش البريطاني (1 يناير 1916 [ن.ق. 18 ديسمبر 1915]). تميزت إدارة نيقولا الثاني بالتطور الاقتصادي في روسيا، في الوقت الذي زادت فيه التناقضات الاجتماعية والسياسية مع الحركة الثورية التي أشعلت ثورة 1905-1907 وثورة 1917. أما في السياسة الخارجية، فقد تميزت إدارة نيقولا الثاني بالتوسع في الشرق الأقصى، والحرب مع اليابان، كما تعرضت روسيا في عهده إلى هزيمة منكرة حين دمر اليابانيون الأسطول الروسي، مما أثار في البلاد انتفاضة قوية امتلأت بالشيوعية، ولكن نيقولا استنتج رغم فشلها أن عليه القيام بإصلاحات فوافق مباشرة على دعوة المجلس التشريعي الدوما أو البرلمان الروسي، فضلًا عن مشاركة روسيا في الكتل العسكرية للقوى الأوروبية، وفي عام 1914م أدخل روسيا في الحرب العالمية الأولى رغم أن البلاد لم تكن مهيأة لها، فتعرض للكثير من الهزائم، وقد قتل في الأخيرة 3300000 روسيٍ.قامت الطبقات الوسطى على الفور غاضبة بلا حدود تدعمها مجموعات عديدة تدعو للإصلاح بالمطالبة بتغيير الحكم، فتنازل نيقولا الثاني عن العرش بعد قيام ثورة فبراير 1917 ووُضع وأسرته تحت الإقامة الجبرية في قصر تسارسكوي سيلو. في صيف عام 1917، نقل مع عائلته إلى المنفى في توبولسك بموجب قرار من الحكومة المؤقتة. وفي ربيع عام 1918 نقله البلاشفة إلى مدينة ييكاتيرينبرغ، حيث أُعدموا رميًا بالرصاص في 17 يوليو 1918، إلى جانب أسرته وحاشيته. بعد 82 عامًا، في 15 أغسطس 2000, أعلنت الكنيسة الأرثوذكسية الروسية عن تقديسه وأسرته بصفتهم حاملي عاطفة، وهو تصنيف للمؤمنين الذين تحملوا المعاناة والموت على أيدي الأعداء السياسيين حسب التقليد المسيحي، وذلك في الكنيسة الأرثوذكسية الروسية داخل روسيا، وفي 1981 مُنحوا صفة الشهداء في الكنيسة الأرثوذكسية الروسية خارج روسيا التي تقع في نيويورك. (ar)
Ο Νικόλαος Β΄ της Ρωσίας (ρωσικά: Никола́й II, 18 Μαΐου 1868 – 17 Ιουλίου 1918, στα ) από τον Οίκο του Σλέσβιχ-Χόλσταϊν-Γκόττορπ-Ρομανώφ υπήρξε ο προτελευταίος αυτοκράτορας της Ρωσίας, Βασιλιάς της Πολωνίας και Μεγάλος Δούκας της Φινλανδίας. Κυβέρνησε από το 1894 μέχρι την αναγκαστική παραίτησή του από τον θρόνο το 1917 μετά την Φεβρουαριανή Επανάσταση. Μετά την δεύτερη επανάσταση τον Οκτώβριο το καθεστώς έγινε σκληρότερο μαζί του και εν τέλει δολοφονήθηκε από τους Μπολσεβίκους μαζί με την γυναίκα του, τα 5 παιδιά του και το προσωπικό της οικογένειας, στο Αικατερίνμπουργκ της Σιβηρίας στις 17 Ιουλίου 1918. Το πλήρες όνομα του Νικολάου ήταν "Νικολάι Αλεξάντροβιτς Ρομάνοφ" (Никола́й Алекса́ндрович Рома́нов) και ο επίσημος τίτλος του ήταν "Νικόλαος Β΄, Αυτοκράτορας και Μονοκράτορας πασών των Ρωσιών". Κάποιες φορές αναφέρεται ως ο Νικόλαος ο Μάρτυρας εξαιτίας της δολοφονίας του ή και ως ο Αιματοβαμμένος Νικόλαος εξαιτίας των τραγικών γεγονότων που συνέβησαν κατά τη διάρκεια της ενθρόνισής του και της ακόλουθης εναντίωσης της κυβέρνησής του. Αγιοκατατάχθηκε από τη Ρωσική Ορθόδοξη Εκκλησία με το όνομα "Άγιος Νικόλαος ο το Πάθος Φέρων". (el)
Nikolao la 2-a (naskiĝis la 6-an de majo[jul.]/ 18-an de majo 1868[greg.], mortis la 17-an de julio 1918) (ruse Николай Александрович Романов) estis lasta caro de la Rusia Imperio ekde 1894 ĝis 1917. Li apartenis al la rusa monarĥa dinastio Romanov. (eo)
Nikolaus II. (russisch Николай II, wissenschaftliche Transliteration Nikolaj II; geboren als Nikolaus Alexandrowitsch Romanow, russisch Николай Александрович Романов, wiss. Transliteration Nikolaj Aleksandrovič Romanov; * 6. Maijul. / 18. Mai 1868greg. in Zarskoje Selo; † 17. Juli 1918 in Jekaterinburg) aus dem Herrschergeschlecht Romanow-Holstein-Gottorp war der letzte Zar des Russischen Reiches. Sein offizieller Titel lautete Kaiser und Selbstherrscher von ganz Russland (Император и самодержец всероссийский, Imperator i samoderschez wserossijski). Er regierte vom 1. November 1894 bis zu seinem Sturz am 15. März 1917 infolge der Februarrevolution. Durch sein Festhalten an der autokratischen Politik seiner Vorgänger und fehlender Bereitschaft zu demokratischen Reformen hatte Nikolaus maßgeblichen Anteil am Zusammenbruch der russischen Monarchie während des Ersten Weltkriegs. Nach seiner Abdankung wurde er gemeinsam mit seiner Familie interniert und in der Nacht auf den 17. Juli 1918 von den Bolschewiki in Jekaterinburg mit seiner gesamten Familie ermordet. Am 20. August 2000 wurden Nikolaus und seine Familie von der Russisch-Orthodoxen Kirche heiliggesprochen, da sie Märtyrer gewesen seien. (de)
Nicolás II de Rusia o Nikolái Aleksándrovich Románov (en ruso: Николай Александрович Романов; Tsárskoye Seló, 6 de mayojul./ 18 de mayo de 1868greg.-Ekaterimburgo, 17 de julio de 1918), fue el último Emperador de Rusia, gobernando desde la muerte de su padre Alejandro III en 1894 hasta su abdicación en 1917 como resultado de la Revolución de Febrero. Durante su reinado el Imperio ruso sufrió un declive político, social y militar ajenos a su conocimiento lo que, aunado a su esoterismo, llevó al colapso del régimen imperial.[cita requerida] La Revolución de febrero de 1917 puso fin a su reinado cuando, intentando volver del cuartel general a la capital, su tren fue detenido en Dno, gobernación de Pskov, y fue obligado a abdicar. El zar y su familia fueron apresados, primero en el palacio de Alejandro, en Tsárskoye Seló, después en la casa del gobernador de Tobolsk y finalmente en la Casa Ipátiev, en Ekaterimburgo. Nicolás II, junto a su esposa, su hijo, sus cuatro hijas, el médico de la familia imperial, un criado personal, la camarera de la emperatriz y el cocinero de la familia fueron ejecutados en el sótano de la casa por los bolcheviques en la madrugada del 16 al 17 de julio de 1918. Posteriormente, Nicolás II, su mujer y sus hijos fueron canonizados por la Iglesia ortodoxa rusa fuera de Rusia. (es)
Nikolas II.a (errusieraz Николай II, Николай Александрович Романов, Nikolas Alexandrovitx Romanov) (San Petersburgo, Errusiar Inperioa, 1868ko maiatzaren 18a - Jekaterinburg, Errusia, 1918ko uztailaren 17a) Errusiako azken enperadorea edo tsar-a izan zen. Titulu ofiziala honako hau zuen: Nikolas II.a, Errusia Guztietako Enperadore eta Autokrata. (eu)
Nicholas II or Nikolai II Alexandrovich Romanov (18 May [O.S. 6 May] 1868 – 17 July 1918), known in the Russian Orthodox Church as Saint Nicholas the Passion-Bearer, was the last Emperor of Russia, King of Congress Poland and Grand Duke of Finland, ruling from 1 November 1894 until his abdication on 15 March 1917. During his reign, Nicholas gave support to the economic and political reforms promoted by his prime ministers, Sergei Witte and Pyotr Stolypin. He advocated modernization based on foreign loans and close ties with France, but resisted giving the new parliament (the Duma) major roles. Ultimately, progress was undermined by Nicholas's commitment to autocratic rule, strong aristocratic opposition and defeats sustained by the Russian military in the Russo-Japanese War and World War I. By March 1917, public support for Nicholas had collapsed and he was forced to abdicate the throne, thereby ending the Romanov dynasty's 304-year rule of Russia (1613–1917). Nicholas signed the Anglo-Russian Convention of 1907, which was designed to counter Germany's attempts to gain influence in the Middle East; it ended the Great Game of confrontation between Russia and the British Empire. He aimed to strengthen the Franco-Russian Alliance and proposed the unsuccessful Hague Convention of 1899 to promote disarmament and solve international disputes peacefully. Domestically, he was criticised for his government's repression of political opponents and his perceived fault or inaction during the Khodynka Tragedy, anti-Jewish pogroms, Bloody Sunday and the violent suppression of the 1905 Russian Revolution. His popularity was further damaged by the Russo-Japanese War, which saw the Russian Baltic Fleet annihilated at the Battle of Tsushima, together with the loss of Russian influence over Manchuria and Korea and the Japanese annexation of the south of Sakhalin Island. During the July Crisis, Nicholas supported Serbia and approved the mobilization of the Russian Army on 30 July 1914. In response, Germany declared war on Russia on 1 August 1914 and its ally France on 3 August 1914, starting the Great War, later known as the First World War. The severe military losses led to a collapse of morale at the front and at home; a general strike and a mutiny of the garrison in Petrograd sparked the February Revolution and the disintegration of the monarchy's authority. After abdicating for himself and his son, Nicholas and his family were imprisoned by the Russian Provisional Government and exiled to Siberia. After the Bolsheviks took power in the October Revolution, the family was held in Yekaterinburg, where they were executed on 17 July 1918. In 1981, Nicholas, his wife, and their children were recognized as martyrs by the Russian Orthodox Church Outside Russia, based in New York City. Their gravesite was discovered in 1979, but this was not acknowledged until 1989. After the fall of the Soviet Union, the remains of the imperial family were exhumed, identified by DNA analysis, and re-interred with an elaborate state and church ceremony in St. Petersburg on 17 July 1998, exactly 80 years after their deaths. They were canonized in 2000 by the Russian Orthodox Church as passion bearers. In the years following his death, Nicholas was reviled by Soviet historians and state propaganda as a "callous tyrant" who "persecuted his own people while sending countless soldiers to their deaths in pointless conflicts". Despite being viewed more positively in recent years, the majority view among historians is that Nicholas was a well-intentioned yet poor ruler who proved incapable of handling the challenges facing his nation. (en)
B'é Nioclás II (Rúisis: Николай II) (18 Bealtaine, 1868 – 17 Iúil, 1918) deireanach na Rúise. Chaill sé a choróin sa bhliain 1917, tar éis Réabhlóid na Feabhra, agus chuir Léinín agus an páirtí é chun báis sa bhliain 1918, i ndiaidh Réabhlóid Dheireadh Fómhair. B'é an t-ainm iomlán a bhí air Nikolai Aleksandrovich Romanov (Rúisis: Николай Александрович Романов), ach thugtaí Nioclás II, Impire agus Uathlathaí na hUile Rúise. Tugtar na leasainmneacha An Mairtíreach Nioclás agus Nioclás Fuilteach air freisin. (ga)
Nicolas II (en russe : Николай II), né Nikolaï Alexandrovitch Romanov (en russe : Николай Александрович Романов, en transcription universitaire Nikolaj Aleksandrovič Romanov) le 6 mai 1868 (18 mai 1868 dans le calendrier grégorien) au palais de Tsarskoïe Selo et exécuté le 17 juillet 1918 à Iekaterinbourg, est un empereur de Russie de la dynastie des Romanov. Il est « tsar de toutes les Russies », également roi de Pologne et grand-duc de Finlande, du 1er novembre 1894 à son abdication le 15 mars 1917. Sous son règne, la Russie connaît un essor économique, social, politique et culturel sans précédent, commencé sous le règne de son père, Alexandre III. Les serfs ont été libérés pendant le règne de son grand-père Alexandre II et les impôts allégés. Le Premier ministre Piotr Stolypine réussit à développer une classe de paysans riches. Le pays devient la troisième ou quatrième puissance économique mondiale et possède le troisième réseau ferroviaire après les États-Unis et le Canada. Le rouble devient une monnaie convertible et outre un nombre important de marchands et d'industriels, l'Empire possède désormais ses propres financiers qui sont souvent des mécènes. Sur le plan culturel, la Russie connaît alors un « âge d'argent », et prend la deuxième place dans le domaine de l'édition de livres. De nouvelles universités, des écrivains, sculpteurs, peintres, danseurs sont à l'époque connus dans le monde entier. Nicolas II gouverne de 1894 jusqu'à son abdication en 1917. Alors que son empire connaît une rapide croissance économique et démographique, il ne réussit pas à gérer efficacement ses mutations culturelles et socio-économiques ni les revendications politiques qui en découlent. La fin de son règne est marquée par un enchaînement de catastrophes : la défaite des armées impériales dans la guerre russo-japonaise entraîne la révolution russe de 1905 et une ébauche de régime parlementaire ; l'engagement désastreux de la Russie dans la Première Guerre mondiale aboutit en 1917 à la révolution de Février qui met fin au régime impérial. Le gouvernement provisoire, ne sachant trop quoi faire de lui, l'enferme avec sa famille dans le palais Alexandre à Tsarskoïe Selo, puis dans la maison du gouverneur à Tobolsk, et finalement dans la villa Ipatiev, à Iekaterinbourg. Pendant la guerre civile russe, Nicolas II, son épouse, son fils, ses quatre filles, le médecin de la famille, son domestique personnel, la femme de chambre et le cuisinier sont assassinés par des bolcheviks dans la nuit du 16 au 17 juillet 1918. (fr)
Nikolai II juga dikenal dengan nama Nicholas II (bahasa Rusia: Николáй Алексáндрович; Nikolai Aleksandrovich, 6 Mei/18 Mei 1868 – 17 Juli 1918) ialah Tsar terakhir Kekaisaran Rusia. Ia adalah pendukung politik damai di Eropa. Pada masa pemerintahannya terjadi peningkatan teror, perlawanan, dan kekacauan. Ia dipaksa untuk memberlakukan sebuah konstitusi bagi negerinya, tetapi membatasi pengaruh dan kekuasaan Majelis Perwakilan. Nikolai II bertakhta dari 1 November 1894 hingga pengunduran dirinya secara terpaksa pada tanggal 15 Maret 1917. Dia bertakhta sejak Kekaisaran Rusia adalah sebuah negara adidaya saat itu hingga militer dan ekonominya hancur. Pada saat takhtanya, Kekaisaran Rusia mengalami kekalahan besar dalam Perang Rusia-Jepang yang mengakibatkan kehancuran total Armada Baltik Rusia dalam Pertempuran Tsushima. Kekalahan Angkatan Darat Kekaisaran dan sikap Komando Tinggi yang tidak kompeten dalam memimpin jalannya perang, bersama dengan kebijakan-kebijakan kekaisaran dianggap sebagai beberapa penyebab mundurnya Dinasti Romanov. Nikolai II mengundurkan diri setelah Revolusi Februari tahun 1917 di mana dia dan keluarganya pertama kali ditahan di Istana Alexander di Tsarskoye Selo, lalu di Rumah Gubernur di Tobolsk, dan akhirnya di Rumah Ipatiev di Yekaterinburg. Pada saat musim semi 1918, Nikolai diserahkan kepada Ural Soviet lokal oleh komisar Vasili Yakovlev. Nikolai II; istrinya, Aleksandra Feodorovna; anaknya, Alexei, Olga, Tatiana, Maria, dan Anastasia; dokter keluarga, Evgeny Botkin; dan staf rumah tangga Alexei Trupp, Anna Demidova, dan Ivan Kharitonov, dieksekusi di dalam sebuah ruangan bawah tanah oleh para Bolshevik pada tanggal 17 Juli 1918. (in)
니콜라이 2세(러시아어: Николай II, 1868년 5월 18일 차르스코예셀로 ~ 1918년 7월 17일 예카테린부르크)는 러시아 제국의 마지막 황제, 폴란드의 차르, 핀란드의 대공이다.(1894년 11월 1일 - 1917년 3월 14일) 본명은 니콜라이 알렉산드로비치 로마노프(러시아어: Николай Александрович Романов)이다. 로마노프 왕조의 14번째 군주로 1917년 2월 혁명으로 퇴위했으며, 이후 에서 가택연금을 당했다. 1917년 여름 임시정부의 결정에 의해 가족과 함께 그는 토볼스크로 보내졌고, 1918년 봄 볼셰비키에 의해 예카테린부르크로 옮겨졌으며, 1918년 7월 이파티예프 집에서 가족들과 함께 총살당했다. 2000년 8월 20일 니콜라이 2세는 가족 및 다른 러시아 혁명시의 교회 순교자들과 함께 러시아 정교회에 의해 성인으로 시성되었으며, 해외 러시아 정교회에 의해서는 1981년 순교자로 시성되었다. 니콜라이 2세는 영국의 조지 5세의 이종사촌(둘의 모후 와 알렉산드라가 자매)이고, 아내 알렉산드라 표도로브나는 독일의 황제 빌헬름 2세와 이종사촌(둘의 어머니 앨리스와 빅토리아가 자매)이다. (ko)
ニコライ2世（ロシア語: Николай II, ラテン文字転写: Nikolai II、ニコライ・アレクサンドロヴィチ・ロマノフ、ロシア語: Николай Александрович Романов, ラテン文字転写: Nikolai Aleksandrovich Romanov、1868年5月18日（ユリウス暦5月6日） - 1918年7月17日（ユリウス暦7月4日））は、ロマノフ朝第14代にして最後のロシア皇帝（在位1894年11月1日 - 1917年3月15日）。愛称はニッキー。皇后はヘッセン大公国の大公女アレクサンドラ・フョードロヴナ（通称アリックス）。皇子女としてオリガ皇女、タチアナ皇女、マリア皇女、アナスタシア皇女、アレクセイ皇太子がいる。イギリス国王ジョージ5世は従兄にあたる。日露戦争・第一次世界大戦において指導的な役割を果たすが、革命勢力を厳しく弾圧したためロシア革命を招き、1918年7月17日未明にエカテリンブルクのイパチェフ館において一家ともども銃殺された。東ローマ帝国の皇帝教皇主義の影響を受けたロシアにおいて、皇帝は宗教的な指導者としての性格も強いため、正教会の聖人（新致命者）に列せられている。 (ja)
Mikołaj II Aleksandrowicz Romanow, ros. Николай II, Николай Александрович Романов (ur. 6 maja?/ 18 maja 1868 w Sankt Petersburgu, zm. w nocy z 16 na 17 lipca 1918 w Jekaterynburgu) – ostatni cesarz rosyjski, tytularny król Polski, wielki książę Finlandii, panujący w latach 1894–1917. Koronowany w Moskwie 14 maja?/ 26 maja 1896; syn Aleksandra III z dynastii Romanowów i jego żony carycy Marii Fiodorowny. Święty Kościoła prawosławnego. (pl)
Nicola II Romanov (in russo: Николай Александрович Романов?, traslitterato: Nikolaj Aleksandrovič Romanov; Carskoe Selo, 18 maggio 1868, 6 maggio del calendario giuliano – Ekaterinburg, 17 luglio 1918) è stato l'ultimo imperatore di Russia. Conosciuto nella Chiesa ortodossa russa come "San Nicola II imperatore martire e grande portatore della Passione", il suo titolo ufficiale era «Per Grazia di Dio, Imperatore e Autocrate di tutte le Russie» (Божию Милостию, Император и Самодержец Всероссийский, Božiju Milostiju, Imperator i Samoderžec Vserossijskij), zar di Polonia, di Mosca, di Kiev, di Vladimir, di Novgorod, di Kazan', di Astrachan' e della Siberia; granduca di Finlandia e di Lituania; erede di Norvegia; signore e sovrano di Iberia, dell'Armenia e del Turkestan; duca dello Schleswig-Holstein, dello Stormarn, di Dithmarschen e dell'Oldenburg». Appartenente alla dinastia dei Romanov, alto 1,73 m, castano con occhi azzurri, considerato attraente in gioventù, sposò, con un iniziale contrasto con i genitori, Alice d'Assia e del Reno, sua cugina di secondo grado, figlia del granduca Luigi IV d'Assia e del Reno e della principessa Alice del Regno Unito, a sua volta figlia della regina Vittoria. Fu de facto l'ultimo Imperatore dell'Impero russo. Viene considerato il quinto uomo più ricco e il secondo capo di Stato più ricco della storia, in quanto ebbe a sua disposizione un capitale stimato in 900 milioni di dollari del 1918 (234 miliardi di euro del 2012). (it)
Nicolaas II Aleksandrovitsj (Russisch: Николай II Александрович, Nikolaj II Aleksandrovitsj) (Tsarskoje Selo, 18 mei 1868 – Jekaterinenburg, 17 juli 1918) was de laatste tsaar (keizer) van Rusland, grootvorst van Finland en titulaire koning van Polen. Zijn officiële titel was Nicolaas II, Al-Russisch Keizer en Autocraat. In zijn volledige vorm omvatte zijn naam bovendien de namen van een aantal andere steden en gebieden waarover hij regeerde. (nl)
Nikolaj II, Nikolaj Aleksandrovitj Romanov (ryska: Николай Александрович Романов), försvenskat Nikolaus II, född 6 maj (enl. G.S.; 18 maj enl. N.S.) 1868 på Tsarskoje Selo i Sankt Petersburg, död 17 juli 1918 (mördad) i Jekaterinburg, var Rysslands tsar 1894–1917. Nikolaj II tillhörde det ryska kejserliga huset Holstein-Gottorp-Romanov och var äldste son till Alexander III av Ryssland och Dagmar av Danmark. Han hade fem syskon: (1869–1870), Georg Aleksandrovitj (1871–1899), Michail Aleksandrovitj (1878–1918), Xenia Alexandrovna (1875–1960) och Olga Alexandrovna (1882–1960). Nikolaj II var Rysslands siste tsar. Han tvingades abdikera vid februarirevolutionen i mars 1917 och han mördades tillsammans med sin familj i juli 1918 av bolsjevikerna ett halvår efter att de tagit makten i huvudstaden genom oktoberrevolutionen 1917. (sv)
Nicolau II (em russo: Николáй Алексáндрович Ромáнов; romaniz.: Nikolái Alieksándrovich Románov; Tsarskoye Selo, 18 de maio; 6 de maio no calendário juliano de 1868 — Ecaterimburgo, 17 de julho de 1918) foi o último Imperador da Rússia, Rei da Polônia e Grão-Duque da Finlândia. É também conhecido como São Nicolau, o Portador da Paixão, pela Igreja Ortodoxa Russa. Oficialmente, era chamado Nicolau II, Imperador e Autocrata de Todas as Rússias. Filho de Alexandre III, governou desde a morte do pai, em 1 de novembro de 1894, até sua abdicação em 15 de março de 1917, quando renunciou em seu nome e no nome de seu herdeiro, passando o trono para seu irmão, o grão-duque Miguel Alexandrovich, que governou o país durante um dia. Durante seu reinado viu a Rússia decair de uma potência do mundo para um desastre econômico e militar. Foi extremamente criticado por causa da Tragédia de Khodynka, pelo Domingo Sangrento e pelos fatais pogroms antissemitas que aconteceram na época de seu reinado. Como Chefe de Estado, aprovou a mobilização de agosto de 1914 que marcou o primeiro passo fatal em direção à Primeira Guerra Mundial, a revolução e consequente queda da dinastia Romanov. O seu reinado terminou com a Revolução Russa de 1917, quando, tentando retornar do quartel-general para a capital, seu trem foi detido em Pskov e ele foi obrigado a abdicar. A partir daí, o czar e sua família foram aprisionados, primeiro no Palácio de Alexandre em Tsarskoye Selo, depois na Casa do Governador em Tobolsk e finalmente na Casa Ipatiev em Ecaterimburgo. Nicolau II, sua mulher, seu filho, suas quatro filhas, o médico da família imperial, um servo pessoal, a camareira da imperatriz e o cozinheiro da família foram executados no porão da casa pelos bolcheviques na madrugada de 16 para 17 de julho de 1918. É conhecido que esse evento foi ordenado de Moscou por Lenin e pelo também líder bolchevique Yakov Sverdlov. Mais tarde Nicolau e sua família foram canonizados como neomártires por grupos ligados à Igreja Ortodoxa Russa no exílio. (pt)
Никола́й II Алекса́ндрович (6 [18] мая 1868, Царское Село — 17 июля 1918, Екатеринбург) — император Всероссийский, царь Польский и великий князь Финляндский (20 октября [1 ноября] 1894 — 2 [15] марта 1917). Из императорского дома Романовых. Полковник гвардии (1892); кроме того, от британских монархов имел звания адмирала флота Королевского ВМФ Великобритании (28 мая [10 июня] 1908 года) и фельдмаршала британской армии (18 [31] декабря 1915 года). Правление Николая II было ознаменовано экономическим развитием России и одновременно ростом в ней социально-политических противоречий, революционного движения, вылившегося в революцию 1905—1907 годов, Февральскую революцию 1917 года и Октябрьскую революцию; во внешней политике — экспансией на Дальнем Востоке, войной с Японией, а также участием России в военных блоках европейских держав и Первой мировой войне. Николай II отрёкся от престола в ходе Февральской революции в марте 1917 года, после чего находился вместе с семьёй под домашним арестом в Александровском дворце Царского Села. Летом 1917 года по решению Временного правительства был отправлен вместе с семьёй и приближёнными в ссылку в Тобольск, а весной 1918 года перемещён большевиками в Екатеринбург, где в июле 1918 года в подвале дома Ипатьева был расстрелян вместе с семьёй и четырьмя приближёнными. Вместе с женой и детьми был прославлен в лике святых Русской православной церковью как страстотерпец 20 августа 2000 года, ранее, в 1981 году, прославлен Русской зарубежной церковью как мученик. (ru)
尼古拉二世（俄語：Николай II，1868年5月18日－1918年7月17日，儒略曆1868年5月6日－1918年7月4日），全名尼古拉二世·亚历山德罗维奇·羅曼諾夫（Николай II Александрович Романов），俄罗斯帝国末代皇帝，兼任芬蘭大公和波蘭國王，在位时间1894年—1917年。他生涯早期經歷俄羅斯帝國經濟大崛起的時代，同时坚信君主专制，反对任何形式的民主改革。1904年出兵中国东北，引发日俄战争，失败后发生的“流血星期日”事件引爆了1905年俄国革命。为了稳定国内形势，他任命谢尔盖·维特主持政府，宣布实行君主立宪制，但限制杜马的权力与作用，引起普遍不满。1906年又任命彼得·阿尔卡季耶维奇·斯托雷平进行土地改革，但在宫廷中亲信格里高利·叶菲莫维奇·拉斯普京等人。他主导俄国政府陷入巴尔干问题，因此一战爆发时不顾民怨，下令参战造成九百万士兵伤亡，最终导致1917年先后爆发二月革命和十月革命。俄国内戰期间，尼古拉二世被布爾什維克的革命軍軟禁，隨後在其住所被布爾什維克宣判了他统治期间所犯罪行，随后他与他的家人被执行处决，俄羅斯最後的皇帝和整個羅曼諾夫王朝就此灭亡，沙俄时代结束。主流观点认为他为俄罗斯帝国的覆灭应承担主要责任，但他仍然是俄罗斯历史上最富有争议的人物之一。 (zh)
Микола II Рома́нов (6 (18) травня 1868 — 17 липня 1918) — останній всеросійський імператор (1 листопада 1894 — 15 березня 1917), цар Польський та великий князь Фінський. Старший син Олександра III та Марії Федорівни. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь. За Миколи II Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904-1905. У період правління Миколи II відбулася перша російська революція 1905—1907, події якої примусили уряд піти на проведення обмежених конституційних реформ. За Миколи II Російська імперія вступила в Першу світову війну. 23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандувача російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії ліквідувала монархію. 2(15) березня Микола II зрікся престолу. 8(21) березня 1917 був заарештований в Олександрівському палаці (Царське Село) і відправлений в Тобольськ, а згодом у Єкатеринбург. У ніч із 16 на 17 липня 1918 року Миколу II та членів його сім'ї розстріляно в Єкатеринбурзі. На правлінні Миколи ІІ скінчилося 300-річне правління династії Романових, російська абсолютна монархія, феодальний суспільний лад в країні та існування Російської імперії як держави. З 2000 року Миколу ІІ, а також членів його сім'ї Російська Православна Церква визнає як страстотерпців. (uk)

dbo:child

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:burialPlace

Peter and Paul Cathedral, Saint Petersburg, Russian Federation (en)

dbp:name

Nicholas II (en)
Saint Nicholas II of Russia (en)

dct:subject

rdfs:comment

Nicolau II de Rússia (en rus: Николай II Александрович Романов, Nikolai II Aleksàndrovitx Romànov; Tsàrskoie Seló, 6 de maig de 1868 - Iekaterinburg, 17 de juliol de 1918) fou l'últim tsar de Rússia. Fou assassinat juntament amb la seva família a la casa Ipàtiev de Iekaterinburg. Governà de forma autocràtica el país des del 1894 fins al 1917. (ca)
Svatý Mikuláš II. Alexandrovič (civilním jménem Nikolaj Romanov, rusky Николай II, v rodině přezdíván Nicky nebo Niki; 6. květnajul./ 18. května 1868greg. Petrohrad – 17. července 1918 Jekatěrinburg) byl posledním ruským carem, králem polským a velkoknížetem finským. V březnu 1917 byl přinucen k abdikaci. V průběhu občanské války byl i s celou svojí nejbližší rodinou zavražděn bolševiky v Jekatěrinburgu. V roce 2000 prohlásila ruská pravoslavná církev Mikuláše a jeho rodinu (spolu s dalšími 1 083 mučedníky) za svaté a na místě masakru byl postaven Chrám Všech svatých na krvi. (cs)
Nikolao la 2-a (naskiĝis la 6-an de majo[jul.]/ 18-an de majo 1868[greg.], mortis la 17-an de julio 1918) (ruse Николай Александрович Романов) estis lasta caro de la Rusia Imperio ekde 1894 ĝis 1917. Li apartenis al la rusa monarĥa dinastio Romanov. (eo)
Nikolas II.a (errusieraz Николай II, Николай Александрович Романов, Nikolas Alexandrovitx Romanov) (San Petersburgo, Errusiar Inperioa, 1868ko maiatzaren 18a - Jekaterinburg, Errusia, 1918ko uztailaren 17a) Errusiako azken enperadorea edo tsar-a izan zen. Titulu ofiziala honako hau zuen: Nikolas II.a, Errusia Guztietako Enperadore eta Autokrata. (eu)
B'é Nioclás II (Rúisis: Николай II) (18 Bealtaine, 1868 – 17 Iúil, 1918) deireanach na Rúise. Chaill sé a choróin sa bhliain 1917, tar éis Réabhlóid na Feabhra, agus chuir Léinín agus an páirtí é chun báis sa bhliain 1918, i ndiaidh Réabhlóid Dheireadh Fómhair. B'é an t-ainm iomlán a bhí air Nikolai Aleksandrovich Romanov (Rúisis: Николай Александрович Романов), ach thugtaí Nioclás II, Impire agus Uathlathaí na hUile Rúise. Tugtar na leasainmneacha An Mairtíreach Nioclás agus Nioclás Fuilteach air freisin. (ga)
니콜라이 2세(러시아어: Николай II, 1868년 5월 18일 차르스코예셀로 ~ 1918년 7월 17일 예카테린부르크)는 러시아 제국의 마지막 황제, 폴란드의 차르, 핀란드의 대공이다.(1894년 11월 1일 - 1917년 3월 14일) 본명은 니콜라이 알렉산드로비치 로마노프(러시아어: Николай Александрович Романов)이다. 로마노프 왕조의 14번째 군주로 1917년 2월 혁명으로 퇴위했으며, 이후 에서 가택연금을 당했다. 1917년 여름 임시정부의 결정에 의해 가족과 함께 그는 토볼스크로 보내졌고, 1918년 봄 볼셰비키에 의해 예카테린부르크로 옮겨졌으며, 1918년 7월 이파티예프 집에서 가족들과 함께 총살당했다. 2000년 8월 20일 니콜라이 2세는 가족 및 다른 러시아 혁명시의 교회 순교자들과 함께 러시아 정교회에 의해 성인으로 시성되었으며, 해외 러시아 정교회에 의해서는 1981년 순교자로 시성되었다. 니콜라이 2세는 영국의 조지 5세의 이종사촌(둘의 모후 와 알렉산드라가 자매)이고, 아내 알렉산드라 표도로브나는 독일의 황제 빌헬름 2세와 이종사촌(둘의 어머니 앨리스와 빅토리아가 자매)이다. (ko)
ニコライ2世（ロシア語: Николай II, ラテン文字転写: Nikolai II、ニコライ・アレクサンドロヴィチ・ロマノフ、ロシア語: Николай Александрович Романов, ラテン文字転写: Nikolai Aleksandrovich Romanov、1868年5月18日（ユリウス暦5月6日） - 1918年7月17日（ユリウス暦7月4日））は、ロマノフ朝第14代にして最後のロシア皇帝（在位1894年11月1日 - 1917年3月15日）。愛称はニッキー。皇后はヘッセン大公国の大公女アレクサンドラ・フョードロヴナ（通称アリックス）。皇子女としてオリガ皇女、タチアナ皇女、マリア皇女、アナスタシア皇女、アレクセイ皇太子がいる。イギリス国王ジョージ5世は従兄にあたる。日露戦争・第一次世界大戦において指導的な役割を果たすが、革命勢力を厳しく弾圧したためロシア革命を招き、1918年7月17日未明にエカテリンブルクのイパチェフ館において一家ともども銃殺された。東ローマ帝国の皇帝教皇主義の影響を受けたロシアにおいて、皇帝は宗教的な指導者としての性格も強いため、正教会の聖人（新致命者）に列せられている。 (ja)
Mikołaj II Aleksandrowicz Romanow, ros. Николай II, Николай Александрович Романов (ur. 6 maja?/ 18 maja 1868 w Sankt Petersburgu, zm. w nocy z 16 na 17 lipca 1918 w Jekaterynburgu) – ostatni cesarz rosyjski, tytularny król Polski, wielki książę Finlandii, panujący w latach 1894–1917. Koronowany w Moskwie 14 maja?/ 26 maja 1896; syn Aleksandra III z dynastii Romanowów i jego żony carycy Marii Fiodorowny. Święty Kościoła prawosławnego. (pl)
Nicolaas II Aleksandrovitsj (Russisch: Николай II Александрович, Nikolaj II Aleksandrovitsj) (Tsarskoje Selo, 18 mei 1868 – Jekaterinenburg, 17 juli 1918) was de laatste tsaar (keizer) van Rusland, grootvorst van Finland en titulaire koning van Polen. Zijn officiële titel was Nicolaas II, Al-Russisch Keizer en Autocraat. In zijn volledige vorm omvatte zijn naam bovendien de namen van een aantal andere steden en gebieden waarover hij regeerde. (nl)
尼古拉二世（俄語：Николай II，1868年5月18日－1918年7月17日，儒略曆1868年5月6日－1918年7月4日），全名尼古拉二世·亚历山德罗维奇·羅曼諾夫（Николай II Александрович Романов），俄罗斯帝国末代皇帝，兼任芬蘭大公和波蘭國王，在位时间1894年—1917年。他生涯早期經歷俄羅斯帝國經濟大崛起的時代，同时坚信君主专制，反对任何形式的民主改革。1904年出兵中国东北，引发日俄战争，失败后发生的“流血星期日”事件引爆了1905年俄国革命。为了稳定国内形势，他任命谢尔盖·维特主持政府，宣布实行君主立宪制，但限制杜马的权力与作用，引起普遍不满。1906年又任命彼得·阿尔卡季耶维奇·斯托雷平进行土地改革，但在宫廷中亲信格里高利·叶菲莫维奇·拉斯普京等人。他主导俄国政府陷入巴尔干问题，因此一战爆发时不顾民怨，下令参战造成九百万士兵伤亡，最终导致1917年先后爆发二月革命和十月革命。俄国内戰期间，尼古拉二世被布爾什維克的革命軍軟禁，隨後在其住所被布爾什維克宣判了他统治期间所犯罪行，随后他与他的家人被执行处决，俄羅斯最後的皇帝和整個羅曼諾夫王朝就此灭亡，沙俄时代结束。主流观点认为他为俄罗斯帝国的覆灭应承担主要责任，但他仍然是俄罗斯历史上最富有争议的人物之一。 (zh)
نيقولا الثاني (بالروسية: Николай II, Николай Александрович Романов، نسخ الروسية: نيكولاي الثاني، نيكولاي ألكسندروفيتش رومانوف)(18 مايو [ن.ق. 6 مايو] 1868، تسارسكوي سيلو (بوشكين حاليًا)، سانت بطرسبرغ - 17 يوليو 1918، ييكاتيرينبرغ)، آخر أباطرة روسيا، وملك بولندا (اسميًا)، والدوق الأكبر لفنلندا، استمر حكمه لروسيا من 1 نوفمبر [ن.ق. 20 أكتوبر] 1894 عند وفاة والده الإمبراطور ألكسندر الثالث، وحتى 15 مارس [ن.ق. 2 مارس] 1917 حين تنازل عن العرش لأخيه . ينتسب إلى عائلة رومانوف الإمبراطورية. كان لقبه الرسمي المختصر هو نيقولا الثاني، إمبراطور وأوتوقراط كل الروسيات ويكنيه الروس الأرثوذكس بالقديس نيقولا حامل العاطفة وكثيرًا ما يُكنى بالقديس نيقولا الشهيد، ولقبه معارضوه نيقولا الدامي. حاز رتبة (عقيد) منذ 1892، بالإضافة إلى ذلك، نال رتبًا عسكرية من وهي: أدميرال بالأسطول (11 يونيو [ن.ق. 28 مايو] 1908)، مشي (ar)
Ο Νικόλαος Β΄ της Ρωσίας (ρωσικά: Никола́й II, 18 Μαΐου 1868 – 17 Ιουλίου 1918, στα ) από τον Οίκο του Σλέσβιχ-Χόλσταϊν-Γκόττορπ-Ρομανώφ υπήρξε ο προτελευταίος αυτοκράτορας της Ρωσίας, Βασιλιάς της Πολωνίας και Μεγάλος Δούκας της Φινλανδίας. Κυβέρνησε από το 1894 μέχρι την αναγκαστική παραίτησή του από τον θρόνο το 1917 μετά την Φεβρουαριανή Επανάσταση. Μετά την δεύτερη επανάσταση τον Οκτώβριο το καθεστώς έγινε σκληρότερο μαζί του και εν τέλει δολοφονήθηκε από τους Μπολσεβίκους μαζί με την γυναίκα του, τα 5 παιδιά του και το προσωπικό της οικογένειας, στο Αικατερίνμπουργκ της Σιβηρίας στις 17 Ιουλίου 1918. Το πλήρες όνομα του Νικολάου ήταν "Νικολάι Αλεξάντροβιτς Ρομάνοφ" (Никола́й Алекса́ндрович Рома́нов) και ο επίσημος τίτλος του ήταν "Νικόλαος Β΄, Αυτοκράτορας και Μονοκράτορας πασών των (el)
Nicolás II de Rusia o Nikolái Aleksándrovich Románov (en ruso: Николай Александрович Романов; Tsárskoye Seló, 6 de mayojul./ 18 de mayo de 1868greg.-Ekaterimburgo, 17 de julio de 1918), fue el último Emperador de Rusia, gobernando desde la muerte de su padre Alejandro III en 1894 hasta su abdicación en 1917 como resultado de la Revolución de Febrero. Durante su reinado el Imperio ruso sufrió un declive político, social y militar ajenos a su conocimiento lo que, aunado a su esoterismo, llevó al colapso del régimen imperial.[cita requerida] (es)
Nikolaus II. (russisch Николай II, wissenschaftliche Transliteration Nikolaj II; geboren als Nikolaus Alexandrowitsch Romanow, russisch Николай Александрович Романов, wiss. Transliteration Nikolaj Aleksandrovič Romanov; * 6. Maijul. / 18. Mai 1868greg. in Zarskoje Selo; † 17. Juli 1918 in Jekaterinburg) aus dem Herrschergeschlecht Romanow-Holstein-Gottorp war der letzte Zar des Russischen Reiches. Sein offizieller Titel lautete Kaiser und Selbstherrscher von ganz Russland (Император и самодержец всероссийский, Imperator i samoderschez wserossijski). (de)
Nicolas II (en russe : Николай II), né Nikolaï Alexandrovitch Romanov (en russe : Николай Александрович Романов, en transcription universitaire Nikolaj Aleksandrovič Romanov) le 6 mai 1868 (18 mai 1868 dans le calendrier grégorien) au palais de Tsarskoïe Selo et exécuté le 17 juillet 1918 à Iekaterinbourg, est un empereur de Russie de la dynastie des Romanov. Il est « tsar de toutes les Russies », également roi de Pologne et grand-duc de Finlande, du 1er novembre 1894 à son abdication le 15 mars 1917. (fr)
Nicholas II or Nikolai II Alexandrovich Romanov (18 May [O.S. 6 May] 1868 – 17 July 1918), known in the Russian Orthodox Church as Saint Nicholas the Passion-Bearer, was the last Emperor of Russia, King of Congress Poland and Grand Duke of Finland, ruling from 1 November 1894 until his abdication on 15 March 1917. During his reign, Nicholas gave support to the economic and political reforms promoted by his prime ministers, Sergei Witte and Pyotr Stolypin. He advocated modernization based on foreign loans and close ties with France, but resisted giving the new parliament (the Duma) major roles. Ultimately, progress was undermined by Nicholas's commitment to autocratic rule, strong aristocratic opposition and defeats sustained by the Russian military in the Russo-Japanese War and World War I (en)
Nikolai II juga dikenal dengan nama Nicholas II (bahasa Rusia: Николáй Алексáндрович; Nikolai Aleksandrovich, 6 Mei/18 Mei 1868 – 17 Juli 1918) ialah Tsar terakhir Kekaisaran Rusia. Ia adalah pendukung politik damai di Eropa. Pada masa pemerintahannya terjadi peningkatan teror, perlawanan, dan kekacauan. Ia dipaksa untuk memberlakukan sebuah konstitusi bagi negerinya, tetapi membatasi pengaruh dan kekuasaan Majelis Perwakilan. (in)
Nicola II Romanov (in russo: Николай Александрович Романов?, traslitterato: Nikolaj Aleksandrovič Romanov; Carskoe Selo, 18 maggio 1868, 6 maggio del calendario giuliano – Ekaterinburg, 17 luglio 1918) è stato l'ultimo imperatore di Russia. (it)
Nicolau II (em russo: Николáй Алексáндрович Ромáнов; romaniz.: Nikolái Alieksándrovich Románov; Tsarskoye Selo, 18 de maio; 6 de maio no calendário juliano de 1868 — Ecaterimburgo, 17 de julho de 1918) foi o último Imperador da Rússia, Rei da Polônia e Grão-Duque da Finlândia. É também conhecido como São Nicolau, o Portador da Paixão, pela Igreja Ortodoxa Russa. Oficialmente, era chamado Nicolau II, Imperador e Autocrata de Todas as Rússias. (pt)
Nikolaj II, Nikolaj Aleksandrovitj Romanov (ryska: Николай Александрович Романов), försvenskat Nikolaus II, född 6 maj (enl. G.S.; 18 maj enl. N.S.) 1868 på Tsarskoje Selo i Sankt Petersburg, död 17 juli 1918 (mördad) i Jekaterinburg, var Rysslands tsar 1894–1917. Nikolaj II tillhörde det ryska kejserliga huset Holstein-Gottorp-Romanov och var äldste son till Alexander III av Ryssland och Dagmar av Danmark. Han hade fem syskon: (1869–1870), Georg Aleksandrovitj (1871–1899), Michail Aleksandrovitj (1878–1918), Xenia Alexandrovna (1875–1960) och Olga Alexandrovna (1882–1960). (sv)
Никола́й II Алекса́ндрович (6 [18] мая 1868, Царское Село — 17 июля 1918, Екатеринбург) — император Всероссийский, царь Польский и великий князь Финляндский (20 октября [1 ноября] 1894 — 2 [15] марта 1917). Из императорского дома Романовых. Полковник гвардии (1892); кроме того, от британских монархов имел звания адмирала флота Королевского ВМФ Великобритании (28 мая [10 июня] 1908 года) и фельдмаршала британской армии (18 [31] декабря 1915 года). (ru)
Микола II Рома́нов (6 (18) травня 1868 — 17 липня 1918) — останній всеросійський імператор (1 листопада 1894 — 15 березня 1917), цар Польський та великий князь Фінський. Старший син Олександра III та Марії Федорівни. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь. За Миколи II Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904-1905. У період правління Миколи II відбулася перша російська революція 1905—1907, події якої примусили уряд піти на проведення обмежених конституційних реформ. За Миколи II Російська імперія вступила в Першу світову війну. (uk)

rdfs:seeAlso

foaf:depiction

is dbo:commander of

is dbo:monarch of

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:father of

is dbp:madeFor of