Ancient Greek religion (original) (raw)

dbo:abstract

تشمل الديانة الإغريقية القديمة مجموعة من المعتقدات والطقوس والأساطير التي نشأت في اليونان القديمة في هيئة دين العامة المُفضل وممارسات الطوائف. على الرغم من أن معظم المعتقدات والطقوس كانت متشابه بشكل كبير، الا إنها اختلفت بما فيه الكفاية حتى يمكن التحدث عن الأديان اليونانية أو «الطوائف» في صيغة الجمع. عرف معظم الإغريق القدماء الآلهة والإلهات الاثني عشر الأولمبيون: (زيوس، هيرا، بوسيدون، ديميتر، أثينا، آريز، أفروديت، أبولو، أرتميس، هيفايستوس، هيرميز، وإما هيستيا أو ديونيسوس). على الرغم من أن الفلسفات مثل الرواقية وبعض أشكال الأفلاطونية تستخدم لغة يبدو أنها تحمل إلهًا واحدًا متعالًا، فغالبًا ما كانت المدن المختلفة تعبد نفس الآلهة، وأحيانًا بكُنية تميزهم وتحدد طبيعتهم المحلية. امتدت الممارسات الدينية لليونان خارج منطقة اليونان القارية، إلى جزر وسواحل إيونية في آسيا الصغرى، وإلى ماجنا غراسيا (صقلية وجنوب إيطاليا)، وإلى المستعمرات اليونانية المتفرقة في غرب البحر الأبيض المتوسط، مثل ماسالا (مارسيليا). امتزجت الديانة الإغريقية بـ العبادة الإتروسكانية واعتقادها لتشكل الكثير من الديانة الرومانية القديمة في وقت لاحق. (ar)
La Religió de l'antiga Grècia abasta la col·lecció de les creences i rituals practicats a l'antiga Grècia en la forma de pràctiques cultuals, homòlogues de la mitologia grega. Al món grec, la pràctica religiosa variava suficient com per poder parlar de religions gregues. Les pràctiques culturals dels grecs hel·lens s'estenien més enllà de la Grècia continental, a les illes i les costes de Jònia (l'Àsia Menor), a la Magna Grècia (Sicília i Itàlia del sud), i a les colònies gregues disperses pel Mediterrani occidental, com Marsella. Exemples grecs moderats són el culte i les creences etrusques i la religió romana. Hi ha una creença entre els erudits que la primera religió grega va provenir o va estar molt influïda pel xamanisme de les estepes de l'Àsia Central fins i tot la colònia grega d'Òlbia (a Escítia), a la riba nord de la Mar Negra, i d'allà cap a Grècia. (ca)
Řecké náboženství je soubor věrských představ a praktik, včetně mytologie, který byl vlastní Řekům od Temného období (12. – 9. století př. n. l. ) až do svého zániku ve prospěch křesťanství v 5. století. Kromě dnešního Řecka a západního pobřeží Malé Asie bylo toto náboženství v četných řeckých koloniích od Iberského poloostrova a Velkého Řecka v jižní Itálii, po černomořské pobřeží až po severní Afriku. Zahrnovalo soukromý, lidový i občanský kult a projevy zbožnosti a jeho jednotlivé projevy se výrazně lišily v čase a prostoru. Řecké náboženství bylo polyteistické a znalo velké množství , a dalších bytostí. Za nejvyšší z bohů byl považován Zeus, významní byli také další členové olympské dvanáctky, především v lokálním kontextu pak další božstva. Příběhy o nich, stvoření světa a jejich vztazích se smrtelníky tvoří řeckou mytologii. Kromě soukromého, lidového a občanského víry a kultu zahrnuje řecké náboženství různé esoterické a mysterijní formy jako orfismus, pythagoreismus nebo , částečně z něj také vycházela řecká filosofie. Především od doby helénismu (4. století př. n. l.) docházelo k jeho synkrezi s cizími náboženstvími, například perským, egyptským a . Výrazný byl vliv na náboženství římské, částečně zprostředkovaný náboženstvím etruským, který nakonec vedl až vzniku sykretického řecko-římského či . I po svém zániku řecké náboženství, především mytologická část, zůstávalo, v povědomí vzdělaných obyvatel křesťanské Evropy. Jeho vliv nabyl na významu v renesanci se znovuobjevením neoplatonismu a hermetismu, od 80. let 20. století se k starověkému řeckému náboženství hlásí následovníci novopohanského hnutí zvaného helénismus. (cs)
Με τον όρο αρχαία ελληνική θρησκεία, στην καθομιλουμένη και ως δωδεκαθεϊσμός, εννοείται το σύνολο των δοξασιών και τελετουργικών δρώμενων που τελούνταν στην αρχαία Ελλάδα με τη μορφή λατρευτικών παραδόσεων, ως πρακτικό θεμέλιο και συμπλήρωμα της ελληνικής μυθολογίας. Καθώς μάλιστα στον αρχαιοελληνικό κόσμο οι θρησκευτικές πρακτικές διέφεραν κατά τόπους, θα μπορούσε πιθανώς να αναφερθεί κανείς σε ελληνικές θρησκείες. Οι λατρευτικές πρακτικές των Ελλήνων εκτείνονταν πέρα από τα όρια της ηπειρωτικής Ελλάδας στα νησιά και τις ακτές της Ιωνίας στη Μικρά Ασία, τη Μεγάλη Ελλάδα (Σικελία και νότια Ιταλία) και στις διασκορπισμένες ελληνικές αποικίες της δυτικής Μεσογείου όπως η Μασσαλία. Το ελληνικό θρησκευτικό παράδειγμα επηρέασε καθοριστικά και σε μεγάλο βαθμό τις θρησκευτικές πρακτικές των Ετρούσκων και ιδιαίτερα τις τοπικές, αστικές λατρείες των Ρωμαίων. Η ακαδημαϊκή έρευνα υποδεικνύει ότι η πρώιμη ελληνική θρησκεία προήλθε ή επηρεάστηκε σημαντικά από σαμανιστικές πρακτικές των στεππών της κεντρικής Ασίας, διαμέσου της ελληνικής αποικίας της Ολβίας στην Σκυθία, στη βόρεια ακτή της Μαύρης θάλασσας με κατάληξη τις πεδιάδες της Θεσσαλίας. (el)
Die Religion des antiken Griechenland umfasst eine Reihe von Glaubensvorstellungen, Ritualen und Mythen, die ihren Ursprung in der griechischen Antike sowohl in der Form populärer Volksfrömmigkeit als auch offizieller Kultpraktiken haben. Viele Elemente dieser religiösen Bereiche fanden sich in analoger Ausprägung in der gesamten griechischen Welt wieder. Jedoch konnten hierbei erhebliche regionale Unterschiede auftreten. Daher ist es besser, von griechisch geprägten Lokalreligionen zu sprechen. Die meisten antiken Griechen verehrten die zwölf olympischen Hauptgottheiten – Zeus, Hera, Poseidon, Demeter, Athene, Ares, Aphrodite, Apollon, Artemis, Hephaistos, Hermes sowie Hestia oder Dionysos –, während sich auch philosophische Strömungen wie die Stoa oder einige Richtungen des Platonismus einer Sprache bedienten, die eine transzendente Gottheit anzunehmen scheint. Die Verehrung dieser und verschiedener anderer Gottheiten fand in der ganzen griechischen Welt statt. Allerdings waren diese oft mit unterschiedlichen Epitheta bedacht, welche die verschiedenen Aspekte der jeweiligen Gottheit betonten, und oftmals auch die Aufnahme fremder lokaler Gottheiten in das panhellenische Pantheon widerspiegelten. Die religiöse Praxis der Griechen breitete sich weit über die Grenzen ihres Mutterlandes aus, von griechischen Kolonien im westlichen Mittelmeerraum wie Massalia (Marseille) über Magna Graecia und die Inseln und Küsten Ioniens bis hin zu entlegenen Städten mit griechischen Kulten weit im Osten wie beispielsweise Ai Khanoum. Frühe italische Religionen wie die etruskische Religion wurden durch die griechische Religion beeinflusst und hatten ihrerseits starken Einfluss auf die Religion des antiken Rom. (de)
Religious practices in ancient Greece encompassed a collection of beliefs, rituals, and mythology, in the form of both popular public religion and cult practices. The application of the modern concept of "religion" to ancient cultures has been questioned as anachronistic. The ancient Greeks did not have a word for 'religion' in the modern sense. Likewise, no Greek writer known to us classifies either the gods or the cult practices into separate 'religions'. Instead, for example, Herodotus speaks of the Hellenes as having "common shrines of the gods and sacrifices, and the same kinds of customs." Most ancient Greeks recognized the twelve major Olympian gods and goddesses—Zeus, Hera, Poseidon, Demeter, Athena, Ares, Aphrodite, Apollo, Artemis, Hephaestus, Hermes, and either Hestia or Dionysus—although philosophies such as Stoicism and some forms of Platonism used language that seems to assume a single transcendent deity. The worship of these deities, and several others, was found across the Greek world, though they often have different epithets that distinguished aspects of the deity, and often reflect the absorption of other local deities into the pan-Hellenic scheme. The religious practices of the Greeks extended beyond mainland Greece, to the islands and coasts of Ionia in Asia Minor, to Magna Graecia (Sicily and southern Italy), and to scattered Greek colonies in the Western Mediterranean, such as Massalia (Marseille). Early Italian religions such as the Etruscan religion were influenced by Greek religion and subsequently influenced much of the ancient Roman religion. (en)
La religión de la Antigua Grecia abarca la colección de las creencias y rituales practicados en la Antigua Grecia en la forma de prácticas cultuales, homólogas de la mitología griega. En el mundo griego, la práctica religiosa variaba lo suficiente como para hablar de religiones griegas. Con todo, la aplicación del concepto moderno de «religión» a las culturas antiguas ha sido cuestionada como una práctica anacrónica.Los antiguos griegos no tenían una palabra para referirse a la «religión» en el sentido moderno. De igual forma, ningún autor griego conocido para nosotros clasifica a los dioses o las prácticas de culto en «religiones» diferentes.En cambio, por ejemplo, Heródoto habla de los helenos afirmando que tienen «santuarios de los dioses y sacrificios en común, y el mismo tipo de costumbres». Estas prácticas cultuales de los helenos se extendieron más allá de la Grecia continental, a las islas y las costas de Jonia (en Asia Menor), a la Magna Grecia (Sicilia e Italia meridional), y a las colonias griegas dispersas por el Mediterráneo occidental, como Massilia. Religiones italianas tempranas, como el culto y las creencias etruscas, fueron influenciadas por la religión griega, y subsecuentemente influyeron en mucho en la antigua religión romana. La mayoría de antiguos griegos reconocían a los doce dioses y diosas olímpicos principales—Zeus, Hera, Poseidón, Deméter, Atenea, Ares, Afrodita, Apolo, Artemisa, Hefesto, Hermes y o bien Hestia o Dioniso—si bien filosofías tales como el estoicismo y algunas formas de platonismo usaban un lenguaje que parecía asumir una deidad trascendente única. El culto a estas deidades, y muchas otras, se esparció alrededor de todo el mundo griego, aunque a menudo tenían diferentes epítetos que distinguían aspectos de la deidad, y a menudo reflejan la absorción de otras deidades locales en el esquema panhelénico. Hay una creencia entre los eruditos de que la primera religión griega provino de, o estuvo muy influenciada por, el chamanismo de las estepas de Asia Central hasta la colonia griega de Olbia (en Escitia), en la orilla norte del Mar Negro, y de allí a Grecia. (es)
Antzinako Greziako erlijioa Antzinako Grezian egindako erritual eta sinesmenen bilduma da, greziar mitologian oinarrituak. Edonola ere, orduko Greziak, ohitura erlijiosoak hain ezberdinak izan ziren ezen ezin baita erlijio bakartzat hitz egin. Antzinako greziarren tradizio kulturalak Grezia kontinentaletik haratuago zabaltzen ziren: Joniako kostalde eta uharteetara (Asia Txikian), Magna Greziara (Siziliara eta hegoaldeko Italiara) eta baita mendebaldeko Mediterraneon barreiaturiko greziar kolonietara ere. Gainera, antzinako Greziako erlijioak, eralkia, antzinako Erromako erlijioa sortu zuen. Egungo adituen arabera, jatorrizko greziar erlijioak erdialdeko Asiako estepetako xamanismoaren eragin handia (edo baita jatorria ere) izan zuen. Sinismen hauek Eszitian zegoen koloniatik Grezian barrena hedatu ziren. (eu)
Agama Yunani meliputi kumpulan kepercayaan dan ritual yang dipraktikkan di Yunani kuno baik dalam bentuk agama umum yang populer maupun praktik kultus. Kelompok yang berbeda ini cukup beragam untuk disebut agama-agama Yunani atau "kultus-kultus", meskipun kebanyakan memiliki kesamaan. Pengaruh agama Yunani meluas pula sampai di luar Yunani. Banyak orang Yunani yang menyembah dewa dan dewi utama: Zeus, Poseidon, Hades, Apollo, Artemis, Afrodit, Ares, Dionisos, Hefaistos, Athena, Hermes, Demeter, Hestia dan Hera meskipun filsafat semacam Stoikisme dan beberapa bentuk Platonisme menggunakan bahasa yang tampaknya menunjukkan dewa tunggal yang transenden. Kota-kota yang berbeda kadang menyembah dewa yang sama, kadang dengan julukan yang mencirikan mereka sesuai dengan keadaan lokal. Praktik keagamaan orang Yunani meluas sampai ke luar daratan utama Yunani, ke pesisir Ionia di Asia Kecil, ke Yunani Besar (Sisilia dan Italia selatan) dan ke koloni-kolon Yunani yang tersebar di Mediterania Barat, seperti misalnya di Massalia (Marseille). Agama Yunani dipengaruhi oleh kepercayaan dan kultus Etruska untuk kemudian membentuk banyak bagian dari agama Romawi Kuno. (in)
Per religione dell'antica Grecia, si intende l'insieme di credenze, miti, rituali, culti misterici, teologie e pratiche teurgiche e spirituali professate nella Grecia antica, sotto forma di religione pubblica, filosofica o iniziatica. Apollo Sauroktόnos, copia romana dell'originale di Prassitele (IV secolo a.C., Museo del Louvre). Il dio Apollo è stato indicato come il dio greco per eccellenza, questo sia per la larga diffusione del suo culto, sia per la diffusione di nomi teoforici indicanti il dio, sia per la numerosità di città coloniali a lui dedicate con il nome "Apollonia", sia per l'ideale del koûros (κόρος, "giovane"), che gli appartiene e dà il "suo carattere peculiare alla cultura greca nel suo complesso". Le origini della religione greca vanno individuate nella preistoria dei primi popoli abitanti l'Europa, nelle credenze e nelle tradizioni di differenti popoli indoeuropei che, a partire dal XXVI secolo a.C., migrarono in quelle regioni, nelle civiltà minoica e micenea e nelle influenze delle civiltà del Vicino Oriente antico occorse lungo i secoli. La "religione greca" cessò di essere con gli editti promulgati dall'imperatore romano di fede cristiana Teodosio I nel 380 e nel 392, il quale proibì tutti i culti non cristiani, ivi compresi i misteri eleusini, e con le devastazioni operate dai Goti lungo il IV e il V secolo d.C.. L'ultimo popolo ad aver praticato questa religione è stato quello dei manioti il cui processo di cristianizzazione sotto l'impero bizantino iniziò nel IX secolo e si protrasse forse fino al XII secolo d. C. (it)
La religion grecque antique désigne un ensemble de croyances, de rites et de pratiques religieuses de l'Antiquité grecque. Développée pendant environ un millénaire dans tout le monde grec, elle se présente sous des traits divers suivant les lieux et les époques. La religion grecque antique se déroule en général dans le contexte de la cité grecque (polis), qui détermine plusieurs de ses aspects : les particularités locales sont très affirmées, chaque cité ayant son panthéon de divinités, ses sanctuaires et rites, parfois sa propre mythologie. On peut donc parler d'une religion athénienne, d'une religion spartiate, etc. La religion est très imbriquée dans le cadre politique et social de la cité, qui l'organise et en fait un élément fort de son identité, et c'est pour cela qu'il est souvent difficile de tracer les contours du fait religieux dans le monde grec. Néanmoins, au-delà de ces particularismes, la religion grecque antique présente des éléments d'unité, puisque les divinités vénérées par les cités sont généralement issues d'un fond commun à tout le monde grec, les rituels répondent à des croyances, gestes et principes similaires, les sanctuaires sont organisés de la même manière. Des sanctuaires et cultes panhelléniques (Olympie et Delphes notamment) constituent dès les temps archaïques des éléments d'unité du monde grec dont le fondement est religieux. Les cultes sont donc un élément marquant de la culture grecque antique, et de l'identité des Grecs, que ce soit au niveau de leurs différentes communautés ou pour les distinguer des autres peuples. La religion grecque ne repose pas sur un ensemble de croyances fixes exposées dans des textes sacrés, mais plutôt sur des traditions rituelles s'appuyant plus ou moins sur des récits mythologiques, présentant de nombreux visages à partir de caractéristiques communes. La piété grecque s'exprime avant tout par l'accomplissement de rites suivant des principes qui se veulent ancestraux, inscrits dans une relation d'échange avec le monde divin, les humains effectuant des offrandes en espérant bénéficier de la bienveillance et des faveurs des divinités. Ils vénèrent un ensemble de dieux et déesses identifiés en bonne partie par leurs fonctions ou des puissances. Le plus important est le groupe des douze divinités « olympiennes », dirigé par le grand dieu souverain Zeus, qui se retrouve dans tout le monde grec sous des formes diverses. Une foule de divinités secondaires complète ce tableau. Les Grecs vouent également un culte aux héros et héroïnes, des défunts légendaires, qui jouent un rôle important dans les cultes locaux. Au fil du temps se développent également des cultes pour des humains éminents, de leur vivant ou après leur mort, avant tout des monarques (rois hellénistiques et empereurs romains). Les rituels pratiqués par les anciens Grecs forment un ensemble complexe de pratiques répondant à diverses finalités, mais avant tout motivées par l'entretien de la relation d'échanges avec le monde divin. Ils ont en général lieu dans des sanctuaires, espaces sacrés où se trouvent les éléments essentiels à la conduite du culte, en premier lieu l'autel sacrificiel. Des temples sont souvent — mais pas systématiquement — érigés dans les sanctuaires pour servir de résidence à la divinité, dont la présence est marquée par une statue de culte. D'autres constructions liées au culte divin peuvent s'y ajouter. Le sacrifice animal est le plus important des rites des cités grecques, aboutissant au partage des restes de l'animal entre hommes et dieux, et aussi entre ceux qui participent au rituel, affirmant ainsi la cohésion des communautés des cités. Il s'accompagne de rites de purification, de prières formulant les demandes adressées aux dieux, et d'autres offrandes, non sanglantes, qui peuvent être pratiquées de façon isolée ou conjointement aux autres, alimentaires ou non, comme les ex-voto, parmi lesquels se trouvent des œuvres d'art de premier ordre. Les fêtes religieuses, qui sont un temps fort de la vie des communautés, combinent plusieurs de ces rites, souvent sous un aspect plus spectaculaire que d'ordinaire. Les concours, qu'ils soient athlétiques, poétiques, théâtraux ou autres, ont lieu lors de ces festivités. La divination, notamment l'oracle, est un élément majeur de communication avec le monde divin. Les Grecs pratiquent également des cultes électifs, plus personnels, à caractère initiatique, notamment les mystères, qui servent notamment à répondre à leur espérance en un meilleur sort après la mort. Cette finalité se retrouve également lors des rites funéraires, mais d'une manière générale la piété des Grecs ne semble pas particulièrement portée vers les préoccupations liées à la mort, mais plutôt sur les bienfaits qu'ils peuvent obtenir des dieux de leur vivant. (fr)
古代ギリシアの宗教（こだいギリシアのしゅうきょう）では、古代ギリシアにおける信仰、儀式、神話等について説明する。古代ギリシア世界は多神教であり、多くの古代ギリシア人は、ギリシア神話のオリュンポス十二神やその他の神々を信仰していた。そもそも古代ギリシア語に「宗教」（英語：religion）にあたる語彙はなく、神々への祈りも儀礼も、先祖から受け継いだ「慣習」であったと言えるが、本記事では便宜的にそれらを「宗教」と称する。同じ神を崇めるにも、都市ごとにその地の神として特徴づけるため、形容語句を添える場合があった。古代ギリシアの宗教は英語で言うところの"religions"や"cults"(カルト)のように複数形で表現できるほど多様性に富むが、共通点も多い。ギリシア神話の体系には、クレータ、エジプト、パレスティナ、プリュギア、バビロニアなど、様々な地域からの影響の混入が見られる。また、これらの宗教は、ギリシア本土だけでなく、エーゲ海の島々や、イオーニア、小アジア沿岸部、マグナ・グラエキア（シケリアと南イタリア）の他、マッサリアのような西地中海の植民都市にも広まった。 (ja)
고대 그리스 종교(Ancient Greek religion)는 고대 그리스(기원전 1100년경~기원전 146년)에서 신앙되고 실천되었던 믿음들과 의식들을 통칭하는데, 여기에는 대중적인 공공의 종교들과 이들과는 차이가 있는 컬트 종교들이 모두 포함된다. 비록 이들 종교들의 대다수에 공통되는 유사점들이 있기는 하지만, 이들은 서로 간에 뚜렷이 구분되기 때문에 "고대 그리스 종교들" 또는 "고대 그리스 컬트 종교들"이라고 복수형을 사용하여 표현하는 것이 더 적합한 표현일 수도 있다. 또한 고대 그리스 종교는 그리스 외부의 다른 지역과 섬들로 확산되어 믿어지고 실천되었다. 고대 그리스인들 대다수는 다신교를 믿었는데 다음의 신들을 자신들의 종교적 신앙 체계의 주요 남신과 여신으로 여겼다: 제우스, 포세이돈, 하데스, 아폴로, 아르테미스, 아프로디테, 아레스, 디오니소스, 헤파이스토스, 아테나, 헤르메스, 데메테르, 헤스티아, 헤라. 고대 그리스 종교의 주류는 다신교였지만 스토아 철학의 철학자들과 플라톤 철학의 몇몇 유파의 종교적 · 철학적 표현에는 초월적인 단일신을 상정한 것이 보인다. 고대 그리스의 서로 다른 도시들이 동일한 신을 숭배하는 경우가 흔하였다. 하지만 동일한 신을 숭배하면서도 각 도시는 그 신에 대해 자신만의 호칭 또는 별칭을 부여하는 경우가 있었으며 이름은 동일하나 모습과 숭배하는 면이 전혀 달라 사실상 다른 신이라고 보는 것이 타당한 경우도 있었다. 예를 들어 아르테미스는 스파르타에서는 사냥의 처녀 여신으로 숭배되었는데 에페소스에서 다수의 젖가슴을 가진 풍요와 생식의 여신으로 숭배되었다. 고대 그리스인들의 종교적 교의와 수행 및 실천은 그리스 본토를 넘어 확산되었는데, 아나톨리아(소아시아)의 이오니아 지역의 섬들과 해변 지역, 마그나 그라이키아(이탈리아 남부와 시칠리아 지역), 마르세유와 같은 서부 지중해 연안의 그리스 식민지들이 해당 지역들이다. 고대 그리스 종교는 에트루리아인들의 컬트 종교와 믿음과 혼합되고 융합되었는데 이의 결과물은 후대의 고대 로마 종교의 근간이자 큰 분량이 되었다. (ko)
Religia starożytnej Grecji – politeistyczny kult starożytnej Grecji. Religia antycznych Greków w trakcie swojego rozwoju znajdowała się pod wpływem kultów wschodnich, które odegrały dużą rolę w kształtowaniu się formy, jaką przyjęła w okresie klasycznym (V i IV wiek p.n.e.). (pl)
De oud-Griekse godsdienst was "een religie zonder dogma's, zonder credo en bijna geen priesters, die bestond uit een verzameling culten, gebaseerd op mythes" waar geloof aan werd gehecht. Om Édouard des Places verder te citeren: "Zij kent zo weinig eenheid dat men er beter in het meervoud over spreekt." De Grieken deelden voor hun godsdienst wel dezelfde Griekse taal, ze kenden allen de Ilias en de Odysseia van Homerus, waarin de Olympische goden een grote rol spelen en velen van hen gingen hen naar de religieus geïnspireerde Panhelleense spelen of bezochten het Panhelleense orakel van Delphi. Door de uitstraling van Athene in de Griekse wereld werden bovendien veel culten van deze polis overgenomen door andere poleis. Bovendien deelden de Grieken een reële devotie voor dezelfde goden. De Grieken kenden geen woord dat goed vertaald kan worden met het woord 'godsdienst'. Zij spraken van "eer bewijzen aan de goden" (θεῶν τιμαι / theôn timai). Gesteld is dat het Griekse woord theos (θεός), dat 'god' betekent, niet is afgeleid van het Indo-Europese *deivos (zoals deus, divus of dieu). (nl)
Antik grekisk religion omfattar den polyteistiska religion som praktiserades i antikens Grekland samt den kult och de ritualer som omgav vad som idag kallas den grekiska mytologin (för en beskrivning av de enskilda grekiska gudarna se vidare denna artikel). Den grekiska religionen saknade helig skrift och fasta doktriner vilket gjorde att nya gudar utan svårigheter kunde introduceras och att varken hädelse eller religiösa schismer existerade. De grekiska gudarna var antropomorfa och framställs ofta i mänsklig gestalt. Det fanns flera typer av gudar, bland annat olympiska och ktoniska gudar, knutna till fruktbarheten och underjorden. Även heroer kunde vara föremål för dyrkan och omges av en egen kult. Till detta kan man lägga en stor grupp av lägre gudaväsen, daimones, förknippade med somliga abstraktioner. Till gudarna skänkte man offer som i olika kulter antingen delades mellan tillbedjarna eller brändes. Den grekiska religionen innehöll också mysteriekulter, de mest kända var och . Eftersom de religiösa sederna i Grekland varierade mellan olika orter och också förändrades med tiden kan man lika gärna tala om grekiska religioner. Den grekiska kulten praktiserades runt om i den hellenistiska världen, det vill säga i dagens Grekland, Mindre Asiens kust, Sicilien, södra Italien och i grekiska kolonier i västra Medelhavet som Massilia (dagens Marseille). Under hellenistisk tid infördes grekisk kult i Syrien och i Egyptens delta. (sv)
Religião na Grécia antiga diz respeito a um conjunto de crenças que se modificou ao longo dos períodos Minoico, Micênico, arcaico e clássico do mundo grego antigo e apresentou diversos aspectos. Até onde se sabe, os gregos não possuíam nenhum livro sagrado como a Bíblia. Nesse sentido, a religião na Grécia antiga é que não possuía dogmas, textos ou sacerdotes que orientassem ou monopolizassem a interpretação espiritual. Há autores, por outro lado, que afirmam haver profissões de fé individuais, que atribuíam um tom particular e característico no estudo da Religião grega. Cada pólis tinha preferência por certas divindades em seus cultos e ritos, mas compartilhavam com outras pólis algumas práticas em comum, como a realização de grandes festas, como as Dionisíacas. Os gregos valorizavam os rituais, pois acreditavam que deles dependia a sorte dos humanos. Os ritos giravam em torno do altar de sacrifícios, que tinham um caráter festivo — a própria palavra sacrifício, em grego antigo, significava também festa religiosa —, acompanhados de músicas, cânticos, jogos e competições. As relações de poder pertenciam ao núcleo da religiosidade grega e também se manifestavam nos rituais. A religião era uma cosmogonia em que a vivência espiritual dos gregos se sustentava em crenças formuladas a partir de fenômenos que o homem não conseguia explicar. Nessa cosmogonia, os deuses não teriam criado o universo, mas seriam parte dele. O início do universo teria acontecido com o surgimento espontâneo do Caos, da Terra, do Deus inferior Tártaro e de Eros, força que possibilitava a união entre os seres. Na sequência, teriam nascido o Escuro e a Noite e seus filhos, o Brilho e a Luz. Da Terra, surgem o Céu, a Montanha e o Mar. Os doze Titãs, três Ciclopes e três hecatônquiros nascem do cruzamento entre o Céu e a Terra. É importante compreender que a religião na Grécia Antiga possuía conexão e ligação com todos os aspectos da vida das pessoas, seja na sociedade ou na política, cumprindo um papel para o indivíduo e outro para a vida coletiva. Nesse sentido, a religião contribuiu no desenvolvimento da literatura, na construção de santuários, na instalação de jogos e nas panegíricas pan-helênicas. Outro aspecto importante sobre o conhecimento religioso diz respeito à questão do valor da poesia enquanto fonte puramente literária ou religiosa. A transmissão do mundo dos deuses entre os gregos, principalmente no período Arcaico, se apresentava pelo canto dos poetas, com apoio musical de um instrumento. O poeta pode fazer modificações ou interpretar de várias formas a revelação que recebe dos deuses, mas não faz isso de maneira aleatória, seguindo uma coerência imaginativa no âmbito do mito. Assim, insere-se na questão religiosa a mitologia, com sua ampla explicação do mundo e da natureza, rituais, ensinamentos morais e fatos políticos, mostrando a complexidade religiosa da Grécia antiga. Quando se pensa em religião na Grécia antiga, é importante ter consciência de que a Grécia não era um país ou Estado — com fronteiras delimitadas, capital, idioma nacional, entre outros fatores. Na época, a Grécia era formada por várias organizações regionais e pólis, que costumavam concorrer entre si e que tinham semelhanças e diferenças, inclusive religiosas. Não existia um conjunto de crenças estruturadas e organizadas de maneira homogênea e praticada por todos os gregos. Apesar disso, é possível listar elementos que contribuíram para a formação do padrão religioso da Grécia antiga. São eles os elementos indo-europeus, tais como o culto a pedras, árvores e animais; os elementos pré-helênicos, principalmente minoicos e micênicos como, por exemplo, a infância de Júpiter e Ártemis caçadora; e os elementos orientais, tais como as figuras de Apolo, Afrodite, Hefesto e de muitos outros deuses menores. É importante ressaltar que o início dos jogos olímpicos, em 776 a.C., marca a presença religiosa na cultura grega . (pt)
Древнегреческая религия (др.-греч. Ἑλληνική θρησκεία) — политеистическая религия, господствовавшая в полисах Древней Греции, начиная с микенского периода. (ru)
古希臘宗教（Hellenism，希臘語：Ἑλληνισμός）是起源自古希臘文化區的信仰、儀式和神話的總集，在古希臘人的生活層面具有主導作用，最具體的表現在神廟建築的藝術表現上充滿對神的讚美、歌頌與敬仰。古希臘文化充滿著神話與傳說，她讓人們希望能夠深入的瞭解希臘文明背後所蘊含的道理；因此研究古希臘文化首要把握一項重點，即欲了解古希臘文化必須先了解古希臘的宗教信仰。然而探討古希臘宗教比起古希臘神話的課題要來的嚴肅的許多，因為祂的影響實際社會層面上的許多面向：政治上的決策（德爾斐神諭）、航海的平安（波塞冬的供奉、祭祀）、節日慶典（泛雅典娜節、月桂節）、經濟發展、祖先與英雄崇拜等等；所以具有相當莊嚴的敬神儀式需要如實的了解。古希臘多神信仰發展年代大約在西元前八紀到西元五、六世紀之間。根據研究古希宗教不是單獨形成的體系，而最主要是傳承自遠古印歐民族的宗教信仰，因此古希臘宗教的淵源要比荷馬史詩來的年代早，古希臘人的宗教內容相當豐富與繁雜，因為祂是原始自然神祇崇拜，大大小小的神祇不少，祂們其中的職掌有些有重疊。古希臘宗教其實是擁有綜合性與多元性起源的一項原始信仰，他們的神祇有些來自美索不達米亞、古埃及、克里特、邁錫尼；而據說酒神狄俄倪索斯是來自小亞細亞的弗里吉亞（Phrygia）；即使是希臘主神宙斯，祂也可能是來自最古老的印歐民族神祇；阿芙洛狄忒是腓尼基人供奉的神祇，後來傳到希臘；所以其他先進文明（美索不達米亞文明、古埃及文明）對古希臘宗教的變化也有影響。古希臘宗教的形式可分為官方的公開宗教（奧林匹斯教）和民間習俗的祭祀儀式（英雄崇拜）。儘管祂們大多數宗教習俗與團體都有相似之處，不過這些宗教群體依然差異很大，因此古希臘宗教或“崇拜”始終具有多元化性質的色彩，無法以統一的標準來定義祂。讓許多古希臘人公認並且信仰是為十二尊主要男神与女神（奧林匹斯神：宙斯、波塞冬、赫拉、得墨忒耳、雅典娜、阿瑞斯、阿芙洛狄忒、阿波羅、阿耳忒彌斯、赫淮斯托斯、赫耳墨斯，赫斯提亞〔有時是改由狄俄倪索斯來接替祂的地位〕），此外古希臘宗教也包含了哲學的成分在內，那個時代的宗教與哲學並沒有很明確清晰的區隔；儘管諸如斯多葛主義與某些形式的柏拉圖主義哲學派別他們的理論似乎假設只有一尊超然的神存在著（這屬於一神論的信念，古埃及時代法老阿克納頓同樣提倡過一神信仰）。古希臘人的信仰基本上與城邦政治結合在一起，以雅典城而言：他們主尊供奉的就是司掌技藝、智慧雅典娜女神，而著名的奧林匹亞則是供奉古希臘神話中的最高神祇宙斯；德爾斐則是以司掌預言、光明、音樂之神阿波羅為主尊；斯巴達則是供奉女神阿耳忒彌斯。事實上不同的城邦往往也信奉同一尊神，有些時候神明也會後綴著在一起，那是為了区别他們城邦之間的不同並且说明、指出他們本身的地方性質，例如：阿耳忒彌斯·卡律阿提斯（Artemis Karyatis or Artemis Caryatis）。希臘人的宗教習俗也隨著他們向海外的拓展而延伸到希臘大陸以外的地區，像是傳播於小亞細亞中愛奧尼亞的群島與海岸、廣被於大希臘（西西里島和意大利南部），以及流傳在分散於地中海西部的希臘殖民地，像是馬西利亞。而且祂們在前基督教時代中影響後來羅馬人信仰深遠的一個原始自然神崇拜，因為古希臘宗教緩慢滲透了內涵而形成後來古羅馬宗教的众多宗教儀式。 (zh)
Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям. Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад, Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда. Як і інші народи стародавнього світу, греки обожнювали сили природи, тому їхня релігія була язичницькою. Стародавні греки уявляли своїх богів у вигляді людей неперевершеної краси і шляхетної вдачі, які жили на високій горі Олімп, що знаходиться на півночі Греції, у Фессалії, тому грецьких богів називали олімпійськими. Головних богів було 12. Старший серед них Зевс — володар небесного грому й блискавок. Його дружина і сестра Гера, покровителька родинного вогнища, була царицею серед богів. Інші брати, сестри та діти Зевса керували різними сторонами буття природи й людини. Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширення богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честь Деметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої. Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворений у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар (Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з'явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос. Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом. Зевс не був богом Світла чи богом Природи, у прадавній грецькій релігії він просто верховне божество. Він не був покровителем якого-небудь міста чи місцевості, і правив усіма з вершини священної гори Олімп. Його дружина Гера була покровителькою шлюбу, що не заважало Зевсові мати дітей від інших богинь і земних жінок: від титаніди Лето народилися Аполлон (бог мистецтва, музики і священних культів) та Артеміда (богиня полювання), від Деметри — Персефона. Леді, дружині спартанського царя Тіндарея, Зевс з'явився в подобі лебедя, Європі (доньці фінікійського царя) — у подобі бика, Данаї (аргосській царівні, ув'язненій батьком у підземному мідному будинку) — золотим дощем. Іншими дітьми Кроноса були — Посейдон, володар моря, що отримав у спадок морські простори, та Гадес (Аїд), правлячий мертвими у підземному царстві. Серед дітей Кроноса виділяється також його син від німфи Філіри — мудрий кентавр Хірон. Одного дня бог підземного царства Аїд викрав Персефону. У пошуках своєї доньки мати, Деметра, залишила свої обов'язки богині родючості. На землі почався голод. Тоді Зевс звелів, аби взимку Персефона перебувала у підземному царстві, але навесні поверталася назад — подібно до рослин, які проростають навесні. Богинею краси була Афродіта. Існують різні версії легенд про її походження. У Гомера вона вважається донькою Зевса і океаніди Діони. Згідно з «Теогонією» Гесіода, вона народилася біля острова Кітера із сім'я та крові оскопленого Кроносом Урана, які потрапили в море і утворили білосніжну піну. Вітерець приніс її на острів, де Афродіта і з'явилася з морських хвиль. Класична Афродіта постала з морської раковини поблизу Кіпру. Супутники Афродіти — Ерот (Ерос, Амур, уособлення любовного потягу), Харити (три богині веселості і радості життя), Ори (богині пір року), німфи (духи землі в образі вродливих дівчат). Її також часто могли супроводжувати дикі звірі — леви, вовки, ведмеді, усмирнені вселеним у них богинею любовним бажанням. Бога мистецтва, музики і священних культів Аполлона, зазвичай супроводжували дев'ять муз — покровительок мистецтв і наук: Евтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної поезії, Полігімнія — гімнів, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії. Війною правили Арес, народжений Герою від дотику до чарівної квітки, і Афіна. Арес — бог віроломних і підступних воєн. Афіна — богиня воєнного мистецтва і справедливої війни. Ці боги постійно змагаються один з одним. Тим більше, що Афіна, яка з'явилася на світ з голови Зевса, одночасно є богинею мудрості. Арес брав участь у Троянській війні на боці троянців і був переможений Афіною. Богом вогню і ковальської майстерності був чоловік Афродіти — Гефест. У Греції, взагалі, кожна галузь господарської діяльності мала свого бога-заступника: Деметра була покровителькою землеробства, Афіна — ткацтва, Діоніс — виноробства, Гермес — торгівлі тощо. Крім них існувало ще багато богів і невеликих божеств. Також був популярним культ героїв — напівбожеств, які народилися від богів і звичайних людей. Серед них герої давньогрецьких поем і міфів: * Геракл, відомий 12-ма подвигами, серед яких задушення Немейського лева, очищення Авгієвих стаєнь, викрадання поясу цариці амазонок Іпполіти, і приборкання вартового Аїда — пса Цербера; * Тесей, що убив Мінотавра; * Ясон — ватажок аргонавтів, що відправилися на кораблі «Арго» до Колхіди за золотим руном; * Орфей — син Аполлона та музи Калліопи, власник золотої ліри, за допомогою якої можна було приручати диких тварин, рухати дерева і скелі. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

古代ギリシアの宗教（こだいギリシアのしゅうきょう）では、古代ギリシアにおける信仰、儀式、神話等について説明する。古代ギリシア世界は多神教であり、多くの古代ギリシア人は、ギリシア神話のオリュンポス十二神やその他の神々を信仰していた。そもそも古代ギリシア語に「宗教」（英語：religion）にあたる語彙はなく、神々への祈りも儀礼も、先祖から受け継いだ「慣習」であったと言えるが、本記事では便宜的にそれらを「宗教」と称する。同じ神を崇めるにも、都市ごとにその地の神として特徴づけるため、形容語句を添える場合があった。古代ギリシアの宗教は英語で言うところの"religions"や"cults"(カルト)のように複数形で表現できるほど多様性に富むが、共通点も多い。ギリシア神話の体系には、クレータ、エジプト、パレスティナ、プリュギア、バビロニアなど、様々な地域からの影響の混入が見られる。また、これらの宗教は、ギリシア本土だけでなく、エーゲ海の島々や、イオーニア、小アジア沿岸部、マグナ・グラエキア（シケリアと南イタリア）の他、マッサリアのような西地中海の植民都市にも広まった。 (ja)
Religia starożytnej Grecji – politeistyczny kult starożytnej Grecji. Religia antycznych Greków w trakcie swojego rozwoju znajdowała się pod wpływem kultów wschodnich, które odegrały dużą rolę w kształtowaniu się formy, jaką przyjęła w okresie klasycznym (V i IV wiek p.n.e.). (pl)
Древнегреческая религия (др.-греч. Ἑλληνική θρησκεία) — политеистическая религия, господствовавшая в полисах Древней Греции, начиная с микенского периода. (ru)
تشمل الديانة الإغريقية القديمة مجموعة من المعتقدات والطقوس والأساطير التي نشأت في اليونان القديمة في هيئة دين العامة المُفضل وممارسات الطوائف. على الرغم من أن معظم المعتقدات والطقوس كانت متشابه بشكل كبير، الا إنها اختلفت بما فيه الكفاية حتى يمكن التحدث عن الأديان اليونانية أو «الطوائف» في صيغة الجمع. (ar)
La Religió de l'antiga Grècia abasta la col·lecció de les creences i rituals practicats a l'antiga Grècia en la forma de pràctiques cultuals, homòlogues de la mitologia grega. Al món grec, la pràctica religiosa variava suficient com per poder parlar de religions gregues. Hi ha una creença entre els erudits que la primera religió grega va provenir o va estar molt influïda pel xamanisme de les estepes de l'Àsia Central fins i tot la colònia grega d'Òlbia (a Escítia), a la riba nord de la Mar Negra, i d'allà cap a Grècia. (ca)
Řecké náboženství je soubor věrských představ a praktik, včetně mytologie, který byl vlastní Řekům od Temného období (12. – 9. století př. n. l. ) až do svého zániku ve prospěch křesťanství v 5. století. Kromě dnešního Řecka a západního pobřeží Malé Asie bylo toto náboženství v četných řeckých koloniích od Iberského poloostrova a Velkého Řecka v jižní Itálii, po černomořské pobřeží až po severní Afriku. Zahrnovalo soukromý, lidový i občanský kult a projevy zbožnosti a jeho jednotlivé projevy se výrazně lišily v čase a prostoru. Řecké náboženství bylo polyteistické a znalo velké množství , a dalších bytostí. Za nejvyšší z bohů byl považován Zeus, významní byli také další členové olympské dvanáctky, především v lokálním kontextu pak další božstva. Příběhy o nich, stvoření světa a jejich vzt (cs)
Die Religion des antiken Griechenland umfasst eine Reihe von Glaubensvorstellungen, Ritualen und Mythen, die ihren Ursprung in der griechischen Antike sowohl in der Form populärer Volksfrömmigkeit als auch offizieller Kultpraktiken haben. Viele Elemente dieser religiösen Bereiche fanden sich in analoger Ausprägung in der gesamten griechischen Welt wieder. Jedoch konnten hierbei erhebliche regionale Unterschiede auftreten. Daher ist es besser, von griechisch geprägten Lokalreligionen zu sprechen. (de)
Με τον όρο αρχαία ελληνική θρησκεία, στην καθομιλουμένη και ως δωδεκαθεϊσμός, εννοείται το σύνολο των δοξασιών και τελετουργικών δρώμενων που τελούνταν στην αρχαία Ελλάδα με τη μορφή λατρευτικών παραδόσεων, ως πρακτικό θεμέλιο και συμπλήρωμα της ελληνικής μυθολογίας. Καθώς μάλιστα στον αρχαιοελληνικό κόσμο οι θρησκευτικές πρακτικές διέφεραν κατά τόπους, θα μπορούσε πιθανώς να αναφερθεί κανείς σε ελληνικές θρησκείες. Οι λατρευτικές πρακτικές των Ελλήνων εκτείνονταν πέρα από τα όρια της ηπειρωτικής Ελλάδας στα νησιά και τις ακτές της Ιωνίας στη Μικρά Ασία, τη Μεγάλη Ελλάδα (Σικελία και νότια Ιταλία) και στις διασκορπισμένες ελληνικές αποικίες της δυτικής Μεσογείου όπως η Μασσαλία. Το ελληνικό θρησκευτικό παράδειγμα επηρέασε καθοριστικά και σε μεγάλο βαθμό τις θρησκευτικές πρακτικές των Ετρού (el)
Religious practices in ancient Greece encompassed a collection of beliefs, rituals, and mythology, in the form of both popular public religion and cult practices. The application of the modern concept of "religion" to ancient cultures has been questioned as anachronistic. The ancient Greeks did not have a word for 'religion' in the modern sense. Likewise, no Greek writer known to us classifies either the gods or the cult practices into separate 'religions'. Instead, for example, Herodotus speaks of the Hellenes as having "common shrines of the gods and sacrifices, and the same kinds of customs." (en)
La religión de la Antigua Grecia abarca la colección de las creencias y rituales practicados en la Antigua Grecia en la forma de prácticas cultuales, homólogas de la mitología griega. En el mundo griego, la práctica religiosa variaba lo suficiente como para hablar de religiones griegas. Con todo, la aplicación del concepto moderno de «religión» a las culturas antiguas ha sido cuestionada como una práctica anacrónica.Los antiguos griegos no tenían una palabra para referirse a la «religión» en el sentido moderno. De igual forma, ningún autor griego conocido para nosotros clasifica a los dioses o las prácticas de culto en «religiones» diferentes.En cambio, por ejemplo, Heródoto habla de los helenos afirmando que tienen «santuarios de los dioses y sacrificios en común, y el mismo tipo de cos (es)
Antzinako Greziako erlijioa Antzinako Grezian egindako erritual eta sinesmenen bilduma da, greziar mitologian oinarrituak. Edonola ere, orduko Greziak, ohitura erlijiosoak hain ezberdinak izan ziren ezen ezin baita erlijio bakartzat hitz egin. Antzinako greziarren tradizio kulturalak Grezia kontinentaletik haratuago zabaltzen ziren: Joniako kostalde eta uharteetara (Asia Txikian), Magna Greziara (Siziliara eta hegoaldeko Italiara) eta baita mendebaldeko Mediterraneon barreiaturiko greziar kolonietara ere. Gainera, antzinako Greziako erlijioak, eralkia, antzinako Erromako erlijioa sortu zuen. (eu)
Agama Yunani meliputi kumpulan kepercayaan dan ritual yang dipraktikkan di Yunani kuno baik dalam bentuk agama umum yang populer maupun praktik kultus. Kelompok yang berbeda ini cukup beragam untuk disebut agama-agama Yunani atau "kultus-kultus", meskipun kebanyakan memiliki kesamaan. Pengaruh agama Yunani meluas pula sampai di luar Yunani. Banyak orang Yunani yang menyembah dewa dan dewi utama: Zeus, Poseidon, Hades, Apollo, Artemis, Afrodit, Ares, Dionisos, Hefaistos, Athena, Hermes, Demeter, Hestia dan Hera meskipun filsafat semacam Stoikisme dan beberapa bentuk Platonisme menggunakan bahasa yang tampaknya menunjukkan dewa tunggal yang transenden. Kota-kota yang berbeda kadang menyembah dewa yang sama, kadang dengan julukan yang mencirikan mereka sesuai dengan keadaan lokal. Praktik kea (in)
La religion grecque antique désigne un ensemble de croyances, de rites et de pratiques religieuses de l'Antiquité grecque. Développée pendant environ un millénaire dans tout le monde grec, elle se présente sous des traits divers suivant les lieux et les époques. La religion grecque antique se déroule en général dans le contexte de la cité grecque (polis), qui détermine plusieurs de ses aspects : les particularités locales sont très affirmées, chaque cité ayant son panthéon de divinités, ses sanctuaires et rites, parfois sa propre mythologie. On peut donc parler d'une religion athénienne, d'une religion spartiate, etc. La religion est très imbriquée dans le cadre politique et social de la cité, qui l'organise et en fait un élément fort de son identité, et c'est pour cela qu'il est souvent d (fr)
고대 그리스 종교(Ancient Greek religion)는 고대 그리스(기원전 1100년경~기원전 146년)에서 신앙되고 실천되었던 믿음들과 의식들을 통칭하는데, 여기에는 대중적인 공공의 종교들과 이들과는 차이가 있는 컬트 종교들이 모두 포함된다. 비록 이들 종교들의 대다수에 공통되는 유사점들이 있기는 하지만, 이들은 서로 간에 뚜렷이 구분되기 때문에 "고대 그리스 종교들" 또는 "고대 그리스 컬트 종교들"이라고 복수형을 사용하여 표현하는 것이 더 적합한 표현일 수도 있다. 또한 고대 그리스 종교는 그리스 외부의 다른 지역과 섬들로 확산되어 믿어지고 실천되었다. 고대 그리스인들의 종교적 교의와 수행 및 실천은 그리스 본토를 넘어 확산되었는데, 아나톨리아(소아시아)의 이오니아 지역의 섬들과 해변 지역, 마그나 그라이키아(이탈리아 남부와 시칠리아 지역), 마르세유와 같은 서부 지중해 연안의 그리스 식민지들이 해당 지역들이다. 고대 그리스 종교는 에트루리아인들의 컬트 종교와 믿음과 혼합되고 융합되었는데 이의 결과물은 후대의 고대 로마 종교의 근간이자 큰 분량이 되었다. (ko)
Per religione dell'antica Grecia, si intende l'insieme di credenze, miti, rituali, culti misterici, teologie e pratiche teurgiche e spirituali professate nella Grecia antica, sotto forma di religione pubblica, filosofica o iniziatica. Le origini della religione greca vanno individuate nella preistoria dei primi popoli abitanti l'Europa, nelle credenze e nelle tradizioni di differenti popoli indoeuropei che, a partire dal XXVI secolo a.C., migrarono in quelle regioni, nelle civiltà minoica e micenea e nelle influenze delle civiltà del Vicino Oriente antico occorse lungo i secoli. (it)
De oud-Griekse godsdienst was "een religie zonder dogma's, zonder credo en bijna geen priesters, die bestond uit een verzameling culten, gebaseerd op mythes" waar geloof aan werd gehecht. Om Édouard des Places verder te citeren: "Zij kent zo weinig eenheid dat men er beter in het meervoud over spreekt." (nl)
Religião na Grécia antiga diz respeito a um conjunto de crenças que se modificou ao longo dos períodos Minoico, Micênico, arcaico e clássico do mundo grego antigo e apresentou diversos aspectos. Até onde se sabe, os gregos não possuíam nenhum livro sagrado como a Bíblia. Nesse sentido, a religião na Grécia antiga é que não possuía dogmas, textos ou sacerdotes que orientassem ou monopolizassem a interpretação espiritual. Há autores, por outro lado, que afirmam haver profissões de fé individuais, que atribuíam um tom particular e característico no estudo da Religião grega. Cada pólis tinha preferência por certas divindades em seus cultos e ritos, mas compartilhavam com outras pólis algumas práticas em comum, como a realização de grandes festas, como as Dionisíacas. Os gregos valorizavam os r (pt)
Antik grekisk religion omfattar den polyteistiska religion som praktiserades i antikens Grekland samt den kult och de ritualer som omgav vad som idag kallas den grekiska mytologin (för en beskrivning av de enskilda grekiska gudarna se vidare denna artikel). Till gudarna skänkte man offer som i olika kulter antingen delades mellan tillbedjarna eller brändes. Den grekiska religionen innehöll också mysteriekulter, de mest kända var och . (sv)
Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям. Бога мистецтва, музики і священних культів Аполлона, зазвичай супроводжували дев'ять муз — покровительок мистецтв і наук: Евтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної поезії, Полігімнія — гімнів, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії. (uk)
古希臘宗教（Hellenism，希臘語：Ἑλληνισμός）是起源自古希臘文化區的信仰、儀式和神話的總集，在古希臘人的生活層面具有主導作用，最具體的表現在神廟建築的藝術表現上充滿對神的讚美、歌頌與敬仰。古希臘文化充滿著神話與傳說，她讓人們希望能夠深入的瞭解希臘文明背後所蘊含的道理；因此研究古希臘文化首要把握一項重點，即欲了解古希臘文化必須先了解古希臘的宗教信仰。然而探討古希臘宗教比起古希臘神話的課題要來的嚴肅的許多，因為祂的影響實際社會層面上的許多面向：政治上的決策（德爾斐神諭）、航海的平安（波塞冬的供奉、祭祀）、節日慶典（泛雅典娜節、月桂節）、經濟發展、祖先與英雄崇拜等等；所以具有相當莊嚴的敬神儀式需要如實的了解。古希臘人的信仰基本上與城邦政治結合在一起，以雅典城而言：他們主尊供奉的就是司掌技藝、智慧雅典娜女神，而著名的奧林匹亞則是供奉古希臘神話中的最高神祇宙斯；德爾斐則是以司掌預言、光明、音樂之神阿波羅為主尊；斯巴達則是供奉女神阿耳忒彌斯。事實上不同的城邦往往也信奉同一尊神，有些時候神明也會後綴著在一起，那是為了区别他們城邦之間的不同並且说明、指出他們本身的地方性質，例如：阿耳忒彌斯·卡律阿提斯（Artemis Karyatis or Artemis Caryatis）。 (zh)

rdfs:label

Ancient Greek religion (en)
الديانة الإغريقية (ar)
Religió de l'antiga Grècia (ca)
Řecké náboženství (cs)
Religion des antiken Griechenland (de)
Αρχαία ελληνική θρησκεία (el)
Antzinako Greziako erlijioa (eu)
Religión de los griegos en la Antigüedad (es)
Religion grecque antique (fr)
Agama di Yunani Kuno (in)
Religione dell'antica Grecia (it)
고대 그리스 종교 (ko)
古代ギリシアの宗教 (ja)
Oud-Griekse godsdienst (nl)
Religia starożytnej Grecji (pl)
Religião na Grécia Antiga (pt)
Древнегреческая религия (ru)
Antik grekisk religion (sv)
Давньогрецька релігія (uk)
古希臘宗教 (zh)

is dbo:religion of

is dbo:wikiPageRedirects of