Cold War (original) (raw)

dbo:abstract

El terme Guerra Freda Primera Guerra Freda va ser un model de relacions internacionals que va desenvolupar-se després de la Segona Guerra Mundial, fonamentat entre els blocs antagònics liderats pels Estats Units i la Unió Soviètica amb els seus respectius aliats. Aquest fenomen es va iniciar després de la Segona Guerra Mundial (1945). La guerra freda pròpiament dita va començar, però, l'any 1947, després de molta tensió política entre un bloc i un altre. Era un enfrontament no declarat, sense ofensives militars, basat en la mútua amenaça (incloent-hi el desenvolupament de bombes atòmiques) i en l'intent per expandir les àrees d'influència respectives, ja que arran del llançament de les bombes d'Hiroshima i Nagasaki, hi havia molta por d'entrar en una guerra nuclear d'abast mundial. Els països de l'òrbita americana defensaven el capitalisme (bloc capitalista, units per l'OTAN des del 1949), mentre que els partidaris dels russos vivien versions diferents del comunisme (bloc comunista) units pel pacte de Varsòvia (1955). La Guerra Freda va afavorir l'espionatge, les curses espacial i armamentista així com diversos conflictes armats de baixa intensitat (per oposició al possible enfrontament total entre els dos blocs). La guerra freda es va acabar l'any 1991 amb el desmembrament de l'URSS i la caiguda del comunisme que es va donar entre 1989 (caiguda del mur de Berlín) i 1991 (cop d'estat a l'URSS). Aquest enfrontament va tenir lloc en l'àmbit polític, ideològic, econòmic, tecnològic i militar. Cap dels dos blocs va prendre mai accions directes contra l'altre, raó per la qual es va denominar al conflicte «guerra freda». Aquestes dues potències es van limitar a actuar com a «eixos» influents de poder en el context internacional, i a la cooperació econòmica i militar amb els països aliats o satèl·lits d'un dels blocs contra els de l'altre. Si bé aquests enfrontaments no van arribar a desencadenar una Guerra Mundial, l'entitat i la gravetat dels conflictes econòmics, polítics i ideològics compromesos, van marcar significativament gran part de la història de la segona meitat del segle xx. Les dues superpotències desitjaven implantar el seu model de govern en tot el planeta. Els límits temporals de l'enfrontament s'ubiquen entre 1945 i 1947 (fi de la Segona Guerra Mundial i fi de la postguerra respectivament) fins a 1985 (inici de la Perestroika) i 1991 (dissolució de la Unió Soviètica). La fase posterior a 1991 seria coneguda més endavant com Segona Guerra Freda. (ca)
الحرب الباردة (بالروسية: Холодная война وبالإنجليزية: Cold War) هو مصطلح يُستخدم لوصف حالة الصراع والتوتر والتنافس التي كانت توجد بين الولايات المتحدة والاتحاد السوفيتي وحلفائهم من فترة منتصف الأربعينيات حتى أوائل التسعينيات. خلال هذه الفترة، ظهرت الندية بين القوتين العظيمتين خلال التحالفات العسكرية والدعاية وتطوير الأسلحة والتقدم الصناعي وتطوير التكنولوجيا والتسابق الفضائي. ولقد اشتركت القوتان في الإنفاق الضخم على الدفاع والترسانات النووية والحروب غير المباشرة – باستخدام وكلاء. في ظل غياب حرب معلنة بين الولايات المتحدة والاتحاد السوفيتي قامت القوتان بالاشتراك في عمليات بناء عسكرية وصراعات سياسية من أجل المساندة. على الرغم من أن الولايات المتحدة والاتحاد السوفيتي كانا حلفاء ضد قوات المحور إلا أن القوتين اختلفتا في كيفية إدارة ما بعد الحرب وإعادة بناء العالم. خلال السنوات التالية للحرب، انتشرت الحرب الباردة خارج أوروبا إلى كل مكان في العالم.حيث سعت الولايات المتحدة إلى سياسات المحاصرة والاستئصال للشيوعية وحشد الحلفاء خاصة في أوروبا الغربية والشرق الأوسط. خلال هذه الأثناء، دعم الاتحاد السوفيتي الحركات الشيوعية حول العالم خاصة في أوروبا الشرقية وأمريكا اللاتينية ودول جنوب شرق آسيا. صاحبت فترة الحرب الباردة عدة أزمات دولية مثل أزمة حصار برلين 1948–1949 والحرب الكورية 1950–1953 وأزمة برلين عام 1961 وحرب فيتنام 1956–1975 والغزو السوفييتي لأفغانستان وخاصة أزمة الصواريخ الكوبية 1962 عندها شعر العالم أنه على حافة الانجراف إلى حرب عالمية ثالثة. آخر أزمة حدثت خلال تدريبات قوات الناتو 1983. شهدت الحرب الباردة أيضاً فترات من التهدئة عندما كانت القوتين تسعيان نحو التهدئة. كما تم تجنب المواجهات العسكرية المباشرة لأن حدوثها كان سيؤدى إلى دمار محتم لكلا الطرفين بسبب الأسلحة النووية. اقتربت الحرب الباردة من نهايتها أواخر الثمانينات وبداية التسعينات. بوصول الرئيس الأمريكي رونالد ريغان إلى السلطة ضاعفت الولايات المتحدة ضغوطها السياسية والعسكرية والاقتصادية على الاتحاد السوفيتي. في النصف الثاني من الثمانينات، قدم القائد الجديد للاتحاد السوفيتي ميخائيل غورباتشوف مبادرتي بيريستوريكا - إصلاحات اقتصادية – وغلاسنوت – مبادرة اتباع سياسات أكثر شفافية وصراحة. لينهار الاتحاد السوفيتي عام 1991 تاركا ً الولايات المتحدة القوة العظمى الوحيدة في عالم أحادي القطب. (ar)
Studená válka (anglicky Cold War, rusky холодная война) probíhala zhruba v letech 1947–1991. Byl to stav politického a vojenského napětí mezi komunistickými státy, zejména Sovětským svazem (SSSR) a jeho satelitními státy a spojenci, a západním světem, zejména Spojenými státy americkými (USA) a jejich spojenci. Studené válce předcházely dvě velké katastrofy, první a druhá světová válka, které proběhly v letech 1914–1918 a 1939–1945. V důsledku těchto událostí se světové společenství dohodlo na založení Organizace spojených národů, zkráceně OSN. V Chartě OSN, ratifikované 24. října 1945, je stanoveno, že státy a národy, které se staly členy OSN, se zavazují „uchránit budoucí pokolení před metlou války, která dvakrát za našeho života přinesla lidstvu nevýslovné strasti“. Použití síly je podle Charty OSN legitimní pouze tehdy, když bylo schváleno Radou bezpečnosti OSN. Většina válečných či ozbrojených konfliktů, které proběhly v období studené války, se sice svým charakterem od sebe velmi podstatně liší, mají však jako společný znak, že nebyly legální, protože nebyly schváleny formou závazné rezoluce Rady bezpečnosti. Z morálního hlediska mohou všechny války, za nimiž stála snaha organizovaným násilím či krutostí donutit protivníka, aby změnil své chování, a vedly ke ztrátě lidských životů, být považovány za odsouzeníhodné. Studená válka, která začala zhruba roku 1947 a trvala až do rozpadu Sovětského svazu roku 1991, sice nepřerostla ve skutečné válečné střetnutí, střet mezi oběma velmocemi ovšem nemohl být ničím jiným než třetí světovou válkou a první jadernou válkou, do níž by byla pravděpodobně zapojena celá planeta. Kromě toho se na zbytku zeměkoule odehrávalo mnoho dalších konfliktů, v nichž se bojovalo „v zastoupení“ těchto supervelmocí. Vedly se války mezi regulérními ozbrojenými silami, války proti civilistům, občanské války a nově se začalo mluvit o teroristické válce a o válce proti teroru. Její hlavní účastníci vedli tento boj nejrůznějšími metodami, především budováním vojenských koalic, zástupnými válkami, závody ve zbrojení, vojenskou a ekonomickou pomocí zranitelným státům ve vlastní sféře vlivu, špionáží, propagandou, hospodářskými blokádami (například tzv. obilním embargem USA vůči SSSR), předháněním se v technické vyspělosti (například vesmírnými závody) a také rivalitou při sportovních kláních. Přestože SSSR i USA patřily v druhé světové válce mezi Spojence, neshodly se v politické filosofii a v názorech na uspořádání poválečného světa. Sovětský svaz vytvořil východní blok ze států východní a střední Evropy, které zprvu také vojensky okupoval, a později si v nich upevnil moc vytvořením vojenského uskupení zvaného Varšavská smlouva (1955–1991) a hospodářského společenství zvaného Rada vzájemné hospodářské pomoci (RVHP). Spojené státy naopak vytvořily západní blok ze států západní Evropy, jako hlavní strategii používaly (containment) komunismu – jakožto ideologie i státního uspořádání – a k tomuto účelu založily několik smluvních organizací, např. Severoatlantickou alianci (North Atlantic Treaty Organization, NATO). Některé státy, které zůstaly mimo dvě rivalizující společenství, vytvořily Hnutí nezúčastněných zemí. USA vyhlásilo Marshallův plán, aby zajistilo rychlejší obnovu poválečné Evropy, ale Sovětský svaz nenechal žádný ze států východního bloku plán přijmout. V Latinské Americe a jihovýchodní Asii zase SSSR podporovalo socialistické revoluce, což se nelíbilo mnoha západním zemím; některé z nich se proto snažily socialistický režim svrhnout, což přineslo smíšené výsledky. Studená válka zaznamenala období relativního klidu i vysokého mezinárodního napětí – např. berlínská blokáda (1948–1949), korejská válka (1950–1953), druhá berlínská krize (1961), válka ve Vietnamu (1959–1975), karibská krize (1962), sovětská válka v Afghánistánu (1979–1989) nebo cvičení se simulací jaderné války NATO (1983). Obě strany využívaly politiku détente k uvolnění napětí a doktrínu vzájemně zaručeného zničení jadernými zbraněmi k vyhnutí se přímým vojenským střetnutím. V 80. letech USA pod Reaganovou doktrínou zvýšily diplomatický, vojenský a ekonomický tlak na Sovětský svaz v době, kdy tento stát trpěl . Ke konci 80. let sovětský vůdce Michail Sergejevič Gorbačov zavedl reformní kroky perestrojku (česky „přestavba“; 1987) a glasnosť (česky „otevřenost“; cca 1985). Spolu s dalšími faktory přispěly tyto reformy de facto k rozpadu Sovětského svazu a celého východního bloku. Studená válka skončila po rozpadu Sovětského svazu v roce 1991 a po ní zůstaly Spojené státy po dlouhou dobu dominantní vojenskou mocností. (cs)
Με τον όρο Ψυχρός Πόλεμος έμεινε γνωστός στην ιστορία ο ανταγωνισμός σε γεωπολιτικό, στρατιωτικό και οικονομικό επίπεδο ανάμεσα σε δύο κύριες ομάδες χωρών (το Δυτικό μπλοκ, με ηγέτιδα δύναμη τις ΗΠΑ και το Ανατολικό μπλοκ με ηγέτιδα δύναμη την ΕΣΣΔ) από το τέλος του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου μέχρι την πτώση της ΕΣΣΔ και τη διάλυση του οικονομικού - πολιτικού και στρατιωτικού συνασπισμού που δημιούργησε. Οι ιστορικοί δεν συμφωνούν πλήρως όσον αφορά την οριοθέτηση της αρχής της περιόδου, όμως είναι γενικά αποδεκτό το διάστημα από το 1945 μέχρι το 1991. Μετά τη λήξη του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου, η Συμμαχία που νίκησε ολοκληρωτικά τις δυνάμεις του Άξονα διαλύθηκε. Οι δύο ισχυρότερες δυνάμεις στον πλανήτη ήταν πλέον οι ΗΠΑ και η ΕΣΣΔ και τις χώριζαν αβυσσαλέες διαφορές σε όλα τα επίπεδα: η ΕΣΣΔ ήταν μονοκομματικό σοσιαλιστικό κράτος βασισμένο στις αρχές του Μαρξισμού-Λενινισμού ενώ οι ΗΠΑ ήταν κράτος με καπιταλιστική οικονομία και δημοκρατικό καθεστώς. Χρησιμοποιήθηκε ο όρος «ψυχρός», διότι δεν συνέβη κάποια κύρια ένοπλη σύρραξη ανάμεσα στους δύο συνασπισμούς χωρών, παρόλο που συνέβησαν περιφερειακές συρράξεις σε διάφορες περιοχές του πλανήτη (Κορέα, Βιετνάμ, Αφγανιστάν κ.α.) με άμεση ή έμμεση εμπλοκή των δύο πλευρών. Οι δύο υπερδυνάμεις μπήκαν σε μακρόχρονη κούρσα εξοπλισμών και συγκρότησης ισχυρότατων στρατιωτικών δυνάμεων με τον φόβο ξεσπάσματος πιθανής γενικευμένης σύρραξης. Κομβικό ρόλο είχαν ιδιαίτερα τα πυρηνικά όπλα και τα συστήματα μεταφοράς τους (υποβρύχια, , βαλλιστικοί πύραυλοι κλπ). Και οι δύο πλευρές διέθεταν κολοσσιαία οπλοστάσια πυρηνικών όπλων προκειμένου να εξασφαλισθεί η βέβαιη ολοκληρωτική καταστροφή του αντιπάλου εάν αυτός επιχειρούσε πρώτος επίθεση με ατομικά ή συμβατικά όπλα. Το δόγμα αυτό είναι γνωστό σαν (Mutually Assured Destruction ή MAD). Πέραν του στρατιωτικού ανταγωνισμού, η αντιπαράθεση των δύο συνασπισμών εκδηλώθηκε σε πολλές σφαίρες, συμπεριλαμβανομένης της ιδεολογικοπολιτικής, της οικονομικής και της τεχνολογικής. Η προπαγάνδα και ο ψυχολογικός πόλεμος ήταν πεδία έντονης δραστηριότητας και αντιπαράθεσης εκατέρωθεν. Ο τεχνολογικός ανταγωνισμός οδήγησε μεταξύ των άλλων στην αυγή της αστροναυτικής (με την εκτόξευση του πρώτου τεχνητού δορυφόρου στην ιστορία, του σοβιετικού Σπούτνικ) και της διαστημικής εποχής γενικότερα. (el)
La malvarma milito, aŭ frida milito, estas nocio por la potencokontraŭstaro inter la aliancanoj de Usono kaj Sovetio, kiu disvolviĝis post la Dua mondmilito ĝis la komenco de la 1990-aj jaroj kaj kondukis al la formiĝo de dupolusa mondo el politika, ekonomia kaj militista vidpunktoj. Dum la epoko de Malvarma milito ĉiu flanko uzis kontraŭ la alia politikajn, ideajn, kulturajn, militajn, ekonomiajn kaj psikajn rimedojn. La origino estis la konferenco en Moskvo la 9-an de oktobro 1944, kie Stalin kaj Churchill dividis Orientan kaj Sudan Eŭropon je zonoj de siaj interesoj. La vera Malvarma milito komenciĝis post la morto de Roosevelt (1945), kiu tre fidis je Stalin. Dum la epoko de Malvarma milito la internacian situacion karakterizis konkurenca armado, reciprokaj malfidoj kaj nigra-blanka propagando. (eo)
Als der Kalte Krieg wird der Konflikt zwischen den Westmächten unter Führung der Vereinigten Staaten von Amerika und dem sogenannten Ostblock unter Führung der Sowjetunion bezeichnet, den diese von 1947 bis 1989 mit nahezu allen Mitteln austrugen. Zu einer direkten militärischen Auseinandersetzung zwischen den Supermächten USA, der Sowjetunion und ihren jeweiligen Militärblöcken kam es nie, es gab allerdings Stellvertreterkriege, wie den Koreakrieg, Vietnamkrieg und den Krieg in Afghanistan. Der Kalte Krieg trat als Systemkonfrontation zwischen Kapitalismus und Kommunismus in Erscheinung und bestimmte in der zweiten Hälfte des 20. Jahrhunderts weltweit Außen- und Sicherheitspolitik. Dabei wurden jahrzehntelang auf beiden Seiten politische, wirtschaftliche, technische und militärische Anstrengungen unternommen, um den Einfluss des anderen Lagers weltweit einzudämmen oder zurückzudrängen. Als Synonym für diese Ära des 20. Jahrhunderts wird auch die Bezeichnung Ost-West-Konflikt verwendet, in der die unterschiedlichen Phasen der sich ständig wandelnden Beziehungen (Gegenstand der Ost-West-Politik) zwischen den Blöcken besser berücksichtigt sind. Der Konflikt nahm dreimal äußerst bedrohlichen Charakter an, sodass die Möglichkeit eines „heißen“ Krieges zwischen den Supermächten näher rückte: in der Berlin-Blockade 1948/49, in der Kubakrise 1962 und im Streit um die Mittelstreckenraketen von 1979 bis 1982/83. Zwischen diesen Phasen kam es zu Perioden mit geringerer Konfliktintensität oder auch der Entspannung. Wo sie das Überwechseln eines Staates in das gegnerische Lager befürchteten, mischten sich die USA und ihre Verbündeten mit durch Organisation oder Absicherung von Militärputschen ein, wie die Operation Ajax im Iran, die US-Intervention in Chile, in Guatemala oder in anderen Staaten Süd- und Mittelamerikas. Die Sowjetunion setzte ihre Streitkräfte bei der Niederschlagung eines Volksaufstands in der DDR (17. Juni 1953) ein sowie zur Besetzung Ungarns (1956) und der CSSR (1968), um in diesen beiden Ländern die amtierenden Regierungen zu beseitigen. Mit Bezug auf die von den USA seit dem 19. Jahrhundert praktizierte Monroe-Doktrin sollte die 1968 entwickelte Breschnew-Doktrin ein derartiges Vorgehen der Sowjetunion innerhalb des „sozialistischen Lagers“ auch für die Zukunft rechtfertigen. Der Konkurrenzkampf beider Systeme zeigte sich in der Verbreitung ideologischer Propaganda der Supermächte und ihrer Verbündeten, an ihrem Wettrüsten, in der Wirtschaftsentwicklung und an Entwicklungen in den Bereichen Kultur, Sport, Wissenschaft und Technologie, etwa bei den aufwändigen Raumfahrtprogrammen beider Seiten. Als Dauer des Kalten Krieges gilt im Allgemeinen die Nachkriegszeit von 1945 bis zum Zerfall der Sowjetunion 1991. Michail Gorbatschow bezeichnet in seinen Erinnerungen das Gipfeltreffen mit dem Ronald Reagan ablösenden US-Präsidenten George Bush auf Malta im Dezember 1989 als „Anfang vom Ende des Kalten Krieges“. (de)
The Cold War is a term commonly used to refer to a period of geopolitical tension between the United States and the Soviet Union and their respective allies, the Western Bloc and the Eastern Bloc. The term cold war is used because there was no large-scale fighting directly between the two superpowers, but they each supported major regional conflicts known as proxy wars. The conflict was based around the ideological and geopolitical struggle for global influence by these two superpowers, following their temporary alliance and victory against Nazi Germany and Imperial Japan in 1945. Aside from the nuclear arsenal development and conventional military deployment, the struggle for dominance was expressed via indirect means such as psychological warfare, propaganda campaigns, espionage, far-reaching embargoes, rivalry at sports events, and technological competitions such as the Space Race. The Western Bloc was led by the United States as well as a number of other First World nations that were generally liberal democratic but tied to a network of authoritarian states, most of which were their former colonies. The Eastern Bloc was led by the Soviet Union and its Communist Party, which had an influence across the Second World and was also tied to a network of authoritarian states. The US government supported anti-communist and right-wing governments and uprisings across the world, while the Soviet government funded left-wing parties and revolutions around the world. As nearly all the colonial states achieved independence in the period from 1945 to 1960, they became Third World battlefields in the Cold War. The first phase of the Cold War began shortly after the end of World War II in 1945. The United States and its allies created the NATO military alliance in 1949 in the apprehension of a Soviet attack and termed their global policy against Soviet influence containment. The Soviet Union formed the Warsaw Pact in 1955 in response to NATO. Major crises of this phase included the 1948–1949 Berlin Blockade, the 1945–1949 Chinese Communist Revolution, the 1950–1953 Korean War, the 1956 Hungarian Revolution, the 1956 Suez Crisis, the 1961 Berlin Crisis, the 1962 Cuban Missile Crisis, and the 1964–1975 Vietnam War. The US and the USSR competed for influence in Latin America, the Middle East, and the decolonizing states of Africa, Asia, and Oceania. Following the Cuban Missile Crisis, a new phase began that saw the Sino-Soviet split between China and the Soviet Union complicate relations within the Communist sphere leading to a series of border confrontations, while France, a Western Bloc state, began to demand greater autonomy of action. The USSR invaded Czechoslovakia to suppress the 1968 Prague Spring, while the US experienced internal turmoil from the civil rights movement and opposition to the Vietnam War. In the 1960s–1970s, an international peace movement took root among citizens around the world. Movements against nuclear weapons testing and for nuclear disarmament took place, with large anti-war protests. By the 1970s, both sides had started making allowances for peace and security, ushering in a period of détente that saw the Strategic Arms Limitation Talks and the US opening relations with the People's Republic of China as a strategic counterweight to the USSR. A number of self-proclaimed Marxist–Leninist governments were formed in the second half of the 1970s in the Third World, including Angola, Mozambique, Ethiopia, Cambodia, Afghanistan, and Nicaragua. Détente collapsed at the end of the decade with the beginning of the Soviet–Afghan War in 1979. The early 1980s was another period of elevated tension. The United States increased diplomatic, military, and economic pressures on the Soviet Union, at a time when it was already suffering from economic stagnation. In the mid-1980s, the new Soviet leader Mikhail Gorbachev introduced the liberalizing reforms of glasnost ("openness", c. 1985) and perestroika ("reorganization", 1987) and ended Soviet involvement in Afghanistan in 1989. Pressures for national sovereignty grew stronger in Eastern Europe, and Gorbachev refused to militarily support their governments any longer. In 1989, the fall of the Iron Curtain after the Pan-European Picnic and a peaceful wave of revolutions (with the exception of Romania and Afghanistan) overthrew almost all communist governments of the Eastern Bloc. The Communist Party of the Soviet Union itself lost control in the country and was banned following an abortive coup attempt in August 1991. This in turn led to the formal dissolution of the USSR in December 1991, the declaration of independence of its constituent republics and the collapse of communist governments across much of Africa and Asia. The United States was left as the world's sole superpower. The Cold War and its events have left a significant legacy. It is often referred to in popular culture, especially with themes of espionage and the threat of nuclear warfare. For subsequent history, see international relations since 1989. (en)
Gerra Hotza Bigarren Mundu Gerraren ondoren Estatu Batuak eta Sobietar Batasunak buru zituzten bi herrialde taldek bizitako tentsio garaiari deritzo. Bi modelo ekonomiko, sozial eta politikoren arteko gatazka izan zen, baita Europak munduan galdu berri zuen nagusitasunarengatik ere. Aliatuen arteko tentsioa gerra bukatu aurretik hasia zen eta 1991. urtean Sobietar Batasuna erori arte iraun zuen. Bigarren Mundu Gerran lagun izan baziren ere, AEBak eta SESB ez ziren bata besteaz fido. Aliantza bai, baina mesfidantza ere bai. Gerra amaitu zenean, tentsioa begibistan zegoen eta Potsdam, Teheran eta Jaltan behin eta berriro ikusi zen Winston Churchill eta Harry S.Trumanek ez zutela begi onez ikusten Iosif Stalinen Sobietar Batasuna. Estatu Batuek kapitalismoaren defentsa sutsua egiten zuten eta demokrazia eta askatasunaren ordezkari kontsideratzen ziren. Sobietar Batasunak, berriz, sozialismoa eta justizia soziala denfendatzen zuen, burgesiaren kontra eta gizartearen arazoak konpondu nahian. Bi erraldoi horien erdian, Europa eta Asia bi bloketan banatu ziren. Mundu guztian ibili ziren bi potentziak aliatu bila eta AEBek Europa Mendebaldea, Ozeania eta Amerika bereganatu zituzten, Kuba edo Nikaragua bezalako kasu isolatuak salbu. SESBak, aldiz, Ekialdeko Europan lortu zituen lagunak eta Ipar Korea ere bai. Bi potentzia nagusiak ez ziren inoiz gerra batean aurrez aurre elkarren aurka borrokatu, zenbait alditan gertu egon ziren arren, eta guda nuklearrarekiko beldurra handia izan zen arren. Hala ere, Estatu Batuek eta Sobietar Batasunak euren aliatuak erabili zituzten, borroka militarra aurrera eramateko. Gerra Hotza 1991n amaitu zen; hala ere, haren ondoriozko gatazka batzuek diraute gaur egun oraindik ere, Korea haietako bat da. Ipar Korean erregimen komunista dago, sobietar estalinismoaren eta txinatar maoismoaren oinordekoa. Erregimen politiko horri buruz, lehen erregimen dinastiko komunista dela esaten da. Kim Il-sungek 1945etik 1994ra agindu zuen, eta hil zenean (1994), haren seme Kim Jong-ilek boterea eskuratu zuen eta hura 2011n zendu zenean, biloba Kim Jong-unek. Gatazkarik ezagunenetakoa Kubako misilen krisia da: hartaz, film eta liburu ugari egin dira. Bi aste soilik iraun zuen, baina momentu horretan tentsio ikaragarri handia egon zen eta Estatu Batuak eta Sobietar Batasuna gerra nuklear bat hasteko oso gertu egon zirela esaten da. (eu)
La Guerra Fría fue un enfrentamiento político, económico, social, ideológico, militar e informativo el cual comenzó al término de la Segunda Guerra Mundial entre los bloques Occidental (capitalista) y Oriental (socialista), liderados por los Estados Unidos y la Unión de Repúblicas Socialistas Soviéticas respectivamente. La primera fase de la Guerra Fría comenzó tras el final de la Segunda Guerra Mundial, en 1945. Estados Unidos creó la alianza militar de la OTAN en 1949, con el objetivo de frenar la influencia soviética en Europa. La Unión Soviética respondió a la creación de esta alianza con el establecimiento del Pacto de Varsovia en 1955. Las principales crisis de esta fase incluyeron el bloqueo de Berlín de 1948-1949, la segunda fase de la guerra civil china (1946-1949), la guerra de Corea (1950-1953), la crisis de Suez de 1956, la crisis de Berlín de 1961 y la crisis de los misiles cubanos de 1962. La Unión Soviética y Estados Unidos comenzaron a competir por la influencia en América Latina, Oriente Próximo y los estados recién descolonizados de África y Asia, donde el comunismo tenía gran fuerza y donde se vivieron conflictos como Emergencia Malaya o la guerra de Indochina. Después de la crisis de los misiles cubanos, comenzó una nueva fase que vio cómo la ruptura sino-soviética —entre la República Popular China y la URSS— complicaba las relaciones dentro de la esfera comunista, mientras que Francia, aliado de los Estados Unidos, comenzó a exigir una mayor autonomía de acción llegando incluso a abandonar la estructura militar de la OTAN. La URSS invadió Checoslovaquia para reprimir la Primavera de Praga de 1968, mientras que Estados Unidos experimentó una agitación interna del movimiento de derechos civiles y oposición a la guerra de Vietnam. En las décadas de 1960 y 1970, un movimiento internacional por la paz se arraigó entre los ciudadanos de todo el mundo. Se produjeron movimientos contra las pruebas de armas nucleares y por el desarme nuclear, con grandes protestas contra la guerra. En la década de 1970 ambos comenzaron a hacer concesiones para la paz y la seguridad, marcando el comienzo de un período de distensión (o détente) que vio las conversaciones estratégicas de limitación de armas y las relaciones de apertura de los Estados Unidos con la República Popular China como un contrapeso estratégico para la URSS. Simultáneamente los Estados Unidos desarrolló la Doctrina de la Seguridad Nacional, para prevenir "la expansión del comunismo" y promover en América Latina, a través del Plan Cóndor, la instalación de dictaduras militares que reprimieran mediante el terrorismo de Estado, los movimientos políticos, sociales, sindicales y estudiantiles de sus poblaciones. La fase de estabilidad se derrumbó a finales de la década con la guerra de Afganistán de 1979. La década 1980 fue otro período de tensión elevada. Estados Unidos aumentó las presiones diplomáticas, militares y económicas contra la Unión Soviética, en un momento en que esta ya sufría un estancamiento económico. A mediados de la década de 1980, el nuevo líder soviético Mijaíl Gorbachov introdujo las reformas conocidas como Glásnost (1985) y Perestroika (1987) y puso fin a la participación soviética en Afganistán. Las presiones por la soberanía nacional se fortalecieron en Europa del Este, y Gorbachov se negó a apoyar militarmente a sus gobiernos por más tiempo en la llamada Doctrina Sinatra. El resultado en el 1989 fue una ola de revoluciones que (con excepción de Rumanía) derrocó pacíficamente los gobiernos comunistas de Europa Central y Oriental. El propio Partido Comunista de la Unión Soviética perdió el control del territorio y fue prohibido luego de un intento fallido de golpe de Estado en agosto de 1991 contra el gobierno anticomunista de Borís Yeltsin en la RSFS de Rusia. Esto a su vez condujo a la disolución formal de la URSS en diciembre del año 1991, con la declaración de independencia de sus repúblicas constituyentes y el colapso de los gobiernos comunistas en gran parte de África y Asia. (es)
Is é atá i gceist leis an gCogadh Fuar ná coimhlint idé-eolaíoch, gheilleagrach agus pholaitiúil a bhí ar siúl san 20ú haois idir Stáit Aontaithe Mheiriceá is an caipitleachas ar aon taobh amháin, agus an tAontas Sóivéadach is an cumannachas ar an taobh eile. Bhailigh an bheirt acu a gcuid comhghuaillithe féin chucu le tacaíocht a fháil, ach ba mhinic a chaithfidís an tacaíocht sin a mhealladh uathu le lámh láidir. Deirtear gur tosaíodh an cogadh timpeall na bliana 1947, ag deireadh an Dara Cogadh Domhanda, agus mhair sé go dtí na 1990idí, a fhad is a mhair an tAontas Sóivéadach. Ní raibh an dá mhórchumhacht féin ag cur mórán troda ar a chéile go díreach, ach ba mhinic a bhí siad ag tabhairt tacaíochta do thaobhanna éagsúla i gcoimhlintí áitiúla go háirithe sa Tríú Domhan, rud a mhéadaigh ar an gcruatan inar fágadh na gnáthshibhialaigh ina leithéid de chás. Ba í an ghné ba dhainséaraí den Chogadh Fhuar ná go raibh airm núicléacha ag an mbeirt, agus bhí sé incheaptha go mbrisfeadh cogadh núicléach amach eatarthu - fiú de thaisme. Cúpla uair, ba dhóbair nár bhris, is é sin, le linn ghéarchéim na ndiúracán i gCúba agus i bhfómhar na bliana 1963. Ar ámharaí an tsaoil, seachnaíodh an cogadh núicléach sin. (ga)
La guerre froide (en anglais Cold War ; en russe Холодная война, Kholodnaïa voïna) est le nom donné à la période de fortes tensions géopolitiques durant la seconde moitié du XXe siècle, entre d'une part les États-Unis et leurs alliés constitutifs du bloc de l'Ouest et d'autre part l'Union des républiques socialistes soviétiques (URSS) et ses États satellites formant le bloc de l'Est. La guerre froide s'installe progressivement à partir de la fin de la Seconde Guerre mondiale dans les années 1945 à 1947 et dure jusqu'à la chute des régimes communistes en Europe en 1989, rapidement suivie de la dislocation de l'URSS en décembre 1991. L'écrivain britannique George Orwell est le premier, dans le contexte de l'après-guerre, à employer le terme « Cold War » en 1945. L'expression se répand en 1947 lorsque Bernard Baruch, conseiller auprès du président Truman, l'utilise dans un discours, puis quand son ami Walter Lippmann, journaliste très lu, la reprend dans une série d'articles publiés dans le New York Herald Tribune. Les racines de la guerre froide remontent à la révolution d'Octobre 1917 d'où naît en 1922 l'Union soviétique. Les relations difficiles entre les États-Unis et l'Union soviétique tiennent à la nature même de leurs régimes politiques et des idéologies qui les sous-tendent. Pendant l'entre-deux-guerres pourtant, leurs espoirs de vague révolutionnaire en Europe ayant été déçus, les Soviétiques privilégient la consolidation de leur régime ; mais, à l'issue de la Seconde Guerre mondiale, l'URSS fait partie des vainqueurs de l'Allemagne nazie et occupe l'essentiel de l'Europe de l'Est, qu'elle place sous son contrôle en imposant un ensemble de régimes satellites. Outre en Europe désormais coupée en deux par le « rideau de fer », le communisme s'étend également en Asie avec la victoire des communistes en Chine. Aux États-Unis, Harry S. Truman, qui succède à Franklin Delano Roosevelt en avril 1945, considère que l'avenir et la sécurité des États-Unis ne peuvent pas être assurés par un retour à l'isolationnisme mais doivent au contraire reposer sur une politique extérieure de propagation de leur modèle démocratique et libéral, de défense de leurs intérêts économiques et d'endiguement du communisme. La guerre froide est multi-dimensionnelle, davantage portée par les différences idéologiques et politiques entre les démocraties occidentales et les régimes communistes que par des ambitions territoriales. Elle a de fortes répercussions dans tous les domaines : économique, culturel, scientifique ou encore sportif et médiatique. Elle est aussi caractérisée par la course aux armements nucléaires à laquelle se livrent les deux superpuissances, les États-Unis et l'Union soviétique, qui y consacrent des ressources colossales. Elle est qualifiée de « froide » au motif que les dirigeants américains et soviétiques qui l'ont menée ont su éviter l'affrontement direct de leur pays, pour partie au moins par peur de déclencher une apocalypse nucléaire, et que l'Europe ne connaît pas de guerre malgré plusieurs graves crises. Mais sur les autres continents, notamment en Asie, des conflits ouverts font de nombreuses victimes civiles et militaires : la guerre de Corée, la guerre d'Indochine, la guerre du Viêt Nam, la guerre d'Afghanistan et le génocide cambodgien totalisent environ dix millions de morts. Le conflit israélo-arabe a divisé les deux blocs. L'État d'Israël, dans un premier temps plus proche de l'Union soviétique, subit l'hostilité de l'Espagne franquiste, du Portugal, du Pakistan, de l'Arabie saoudite et de l'Irak alors que les autres pays européens du bloc de l'Ouest soutiennent Israël. À l'inverse, les pays du bloc de l'Est soutenaient Israël lors de sa création, mais finissent par se rapprocher des pays arabes et soutenir la création d'un État palestinien. Dans ce contexte de bipolarisation des relations internationales et par ailleurs de décolonisation, les pays du tiers monde, tels que l’Inde sous Jawaharlal Nehru, l’Égypte sous Gamal Abdel Nasser et la Yougoslavie sous Josip Broz Tito forment le mouvement des non-alignés, proclamant leur neutralité et jouant sur la rivalité entre les blocs pour obtenir des concessions. Autre évènement majeur de la seconde moitié du XXe siècle, la décolonisation fournit à l'Union soviétique et à la République populaire de Chine de multiples occasions d'accroître leur influence aux dépens des anciennes puissances coloniales. (fr)
Perang Dingin (bahasa Inggris: Cold War; bahasa Rusia: холо́дная война́, kholodnaya voyna, 1947–1991) adalah sebutan bagi suatu periode terjadinya ketegangan politik dan militer antara Dunia Barat, yang dipimpin oleh Amerika Serikat dan sekutu NATO-nya, dengan Dunia Komunis, yang dipimpin oleh Uni Soviet beserta sekutu negara-negara satelitnya. Perang dingin merupakan sebuah persaingan ideologi yang terjadi antara Amerika Serikat dan Uni Soviet dalam memperebutkan pengaruh negara-negara lain. Peristiwa ini dimulai setelah keberhasilan Sekutu dalam mengalahkan Jerman Nazi di Perang Dunia II, yang kemudian menyisakan Amerika Serikat dan Uni Soviet sebagai dua negara adidaya di dunia dengan perbedaan ideologi, ekonomi, dan militer yang besar. Uni Soviet, bersama dengan negara-negara di Eropa Timur yang didudukinya, membentuk Blok Timur. Proses pemulihan pascaperang di Eropa Barat difasilitasi oleh program Rencana Marshall Amerika Serikat, dan untuk menandinginya, Uni Soviet kemudian juga membentuk COMECON bersama sekutu Timurnya. Amerika Serikat membentuk aliansi militer NATO pada tahun 1949, sedangkan Uni Soviet juga membentuk Pakta Warsawa pada tahun 1955. Beberapa negara memilih untuk memihak salah satu dari dua negara adidaya ini, sedangkan yang lainnya memilih untuk tetap netral dengan mendirikan Gerakan Non-Blok. Peristiwa ini dinamakan Perang Dingin karena kedua belah pihak tidak pernah terlibat dalam aksi militer secara langsung, namun masing-masing pihak memiliki senjata nuklir yang dapat menyebabkan kehancuran besar. Perang Dingin juga mengakibatkan ketegangan tinggi yang pada akhirnya memicu konflik militer regional seperti Blokade Berlin (1948–1949), Perang Korea (1950–1953), Krisis Suez (1956), Krisis Berlin 1961, Krisis Rudal Kuba (1962), Perang Vietnam (1959–1975), Perang Yom Kippur (1973), Perang Afganistan (1979–1989), dan penembakan Korean Air Penerbangan 007 oleh Soviet (1983). Alih-alih terlibat dalam konflik secara langsung, kedua belah pihak berkompetisi melalui persaingan militer, penyebaran ideologi dan pengaruh, memberikan bantuan kepada negara klien, spionase, kampanye propaganda secara besar-besaran, perlombaan nuklir, menarik negara-negara netral, bersaing di ajang olahraga internasional, dan persaingan teknologi seperti Perlombaan Angkasa. Amerika Serikat dan Uni Soviet juga bersaing dalam berbagai perang proksi; di Amerika Latin dan Asia Tenggara, Uni Soviet membantu revolusi komunis yang ditentang oleh beberapa negara-negara Barat, Amerika Serikat berusaha untuk mencegahnya melalui pengiriman tentara dan peperangan. Dalam rangka meminimalkan risiko perang nuklir, kedua belah pihak sepakat melakukan pendekatan détente pada tahun 1970-an untuk meredakan ketegangan politik. Pada tahun 1980-an, Amerika Serikat kembali meningkatkan tekanan diplomatik, militer, dan ekonomi terhadap Uni Soviet di saat negara komunis itu sedang menderita stagnasi perekonomian. Pada pertengahan 1980-an, Presiden Soviet yang baru, Mikhail Gorbachev, memperkenalkan kebijakan reformasi liberalisasi perestroika ("rekonstruksi, reorganisasi", 1987) dan glasnost ("keterbukaan", ca. 1985). Kebijakan ini menyebabkan Soviet dan negara-negara satelitnya dilanda oleh gelombang revolusi damai yang berakhir dengan bubarnya Uni Soviet pada tahun 1991, dan pada akhirnya menyisakan Amerika Serikat sebagai satu-satunya negara adidaya dunia. Perang Dingin dan berbagai peristiwa yang menyertainya telah menimbulkan dampak besar terhadap dunia dan sering disebutkan dalam budaya populer, khususnya dalam media yang menampilkan tema spionase dan ancaman perang nuklir. (in)
Con l'espressione "guerra fredda" si indica la contrapposizione politica, ideologica e militare che venne a crearsi intorno al 1947 tra le due potenze principali emerse vincitrici dalla seconda guerra mondiale, gli Stati Uniti e l'Unione Sovietica. Ben presto si giunse alla divisione dell'Europa in sfere di influenza e alla formazione di blocchi internazionali ostili, denominati comunemente come Occidente (gli Stati Uniti e gli altri membri della NATO), Oriente (l'Unione Sovietica e i membri del Patto di Varsavia) e, in seguito, il terzo blocco dei Paesi non allineati. Si trattò sostanzialmente della contrapposizione tra due grandi ideologie politico-economiche: la democrazia-capitalista da una parte e il socialismo reale-comunismo dall'altro. Questa contrapposizione influenzò fortemente per decenni l'opinione pubblica mondiale ed ebbe il suo concreto emblema nella divisione della Germania in Germania Ovest e Germania Est, della città di Berlino tramite l'omonimo muro e nella figura retorica della cosiddetta "cortina di ferro", coniata per la prima volta da Winston Churchill nel 1946, volta a definire la netta distinzione territoriale e ideologica che si stava venendo a creare tra i due blocchi socioeconomici dominanti. La tensione che ne risultò, durata circa mezzo secolo, non si concretizzò mai in un conflitto militare diretto fra le due potenze, da cui il termine "fredda" usato per descrivere un'ostilità che non sembrava più risolvibile attraverso una guerra frontale tra le due superpotenze, dato il pericolo per la sopravvivenza dell'umanità rappresentato da un eventuale ricorso alle armi nucleari, ma si sviluppò nel corso degli anni, incentrandosi sulla competizione in vari campi (militare, spaziale, tecnologico, ideologico, psicologico, sportivo) e contribuendo almeno in parte allo sviluppo e all'evoluzione della società stessa con l'avvento della terza rivoluzione industriale. L'espressione era stata usata già nel 1945 da George Orwell che riflettendo sulla bomba atomica preconizzava uno scenario in cui le due grandi potenze, non potendo affrontarsi direttamente per il rischio di distruzione mutua assicurata avrebbero finito per dominare e opprimere tutti gli altri. Nel 1947 fu ripresa dal consigliere presidenziale statunitense Bernard Baruch e dal giornalista Walter Lippmann per descrivere l'emergere delle tensioni tra i due Alleati della seconda guerra mondiale. Le fasi più critiche e potenzialmente pericolose della guerra fredda furono due: la prima, compresa fra gli anni cinquanta e gli anni sessanta, e la seconda, circoscritta alla prima metà degli anni ottanta. La fine della guerra fredda viene convenzionalmente fatta coincidere con la caduta del muro di Berlino (9 novembre 1989) e la successiva dissoluzione dell'Unione Sovietica (26 dicembre 1991). (it)
( 다른 뜻에 대해서는 제2차 냉전 문서를 참고하십시오.) 냉전(冷戰, 문화어: 랭전, 영어: Cold War, 러시아어: Холо́дная война)은 제2차 세계 대전 이후부터 1991년까지 미국과 소련을 비롯한 양측 동맹국 사이에서 갈등, 긴장, 경쟁 상태가 이어진 대립 시기를 말한다. '냉전'이라는 표현은 버나드 바루크가 1947년에 트루먼 독트린에 관한 논쟁 중 이 말을 써서 유명해졌는데, 이것은 무기를 들고 싸운다는 의미의 전쟁인 열전(熱戰, 영어: hot war)과 다르다. 당시에 냉전 주축 국가의 군대가 직접 서로 충돌한 적은 없었으나, 두 세력은 군사 동맹, 재래식 군대의 전략적 배치, 핵무기, 군비 경쟁, , 대리전(proxy war), 선전, 그리고 우주 진출과 같은 기술 개발 경쟁의 양상을 보이며 서로 대립하였다. 제2차 세계 대전 당시 종전을 앞두고 4년간 소련, 미국, 영국, 프랑스, 중화민국은 나치 독일, 이탈리아 왕국, 일본 제국 등의 추축국 세력에 맞서 동맹을 맺고 함께 싸웠으나, 전후 세계 재편성을 놓고 이견을 보였다. 소련은 자국이 점령한 유럽 국가 중 어떤 지역은 일부 소비에트 사회주의 공화국에 병합시키고 그 밖의 지역은 위성 국가로 삼아 공산권을 형성하였는데, 이 가운데 상당수 나라는 나중에 바르샤바 조약으로 뭉치게 된다. 한편 미국과 여러 서유럽 국가들은 전체주의와 공산주의를 봉쇄하는 방어 정책을 펴 북대서양 조약 기구(NATO)를 만들었다. 본격적인 위기의 시작은 그리스 내전, 소련의 베를린 봉쇄와, 2차대전 승전국이자 안보리 상임이사국이던 중화민국이 중화인민공화국에 의해 지지 기반이 약해지고 있던 때부터다. 유럽의 여러 나라들, 특히 서독이 마셜 플랜의 원조를 받았다. 라틴 아메리카나 동남 아시아 등 세계 다른 지역에서 소련은 공산 혁명 운동을 지원하였는데, 미국과 해당 지역의 동맹 세력은 이에 대항하여 때로 군사적 개입을 감행해서 복잡한 결과를 낳았다. 당시 많은 나라가 북대서양 조약 기구나 바르샤바 조약 기구 중 한 곳에 가입하거나 이 기구들을 지지했으며 비동맹 운동을 결성한 나라도 있었다. 냉전 중에는 긴장이 고조된 때도 있었고 비교적 평화로운 시기도 있었다. 냉전기에 일어난 대표적인 위기로는 그리스 내전(1946-1949), 베를린 봉쇄(1948-1949), 국공 내전(1946-1949), 한국 전쟁(1950-1953), 1961년 베를린 위기, 쿠바 미사일 위기(1961-1962), 베트남 전쟁(1955-1975), 소련의 아프가니스탄 침공(1979-1989), 1983년 11월 북대서양 조약군의 군사 훈련 등을 들 수 있다. 한편 이른바 '데탕트'라 하여 정치적인 긴장을 해소하고, 직접적인 군사 공격을 방지하려는 노력도 나타났는데, 핵무기를 통한 상호 확증 파괴(MAD, mutual assured destruction)의 위험 때문에 상대에 대해 직접적인 공격을 시도하기는 어려운 탓도 있었다. 1980년대에 미국은 소련에게 외교, 군사, 경제상의 압력을 가하였다. 소련의 미하일 고르바초프 서기장은 정치 개혁 정책인 페레스트로이카와 글라스노스트를 추진하였다. 1991년 소련이 붕괴되면서 냉전은 종식되었고, 러시아가 소련의 막대한 핵무기를 물려받았다. 냉전은 오늘날 세계에 심대한 영향을 끼쳤으며, 대중문화에서도 흔히 등장한다. (ko)
De Koude Oorlog was een periode van gewapende vrede tussen de communistische en de kapitalistische wereld in de tweede helft van de 20e eeuw. Het kapitalistische westerse blok werd geleid door de Verenigde Staten (VS). De communisten stonden voornamelijk onder leiding van de Sovjet-Unie (USSR), of waren verbonden met communistisch China. Voor het Westen werd ook wel de term eerste wereld gebruikt, terwijl de communistische wereld de tweede wereld was. Landen die noch bij het kapitalistische, noch bij het communistische blok wilden behoren noemden zich Niet-Gebonden Landen. Zij vormden de derde wereld, een begrip dat ook voor ontwikkelingslanden gebruikt wordt. De aanduiding koude oorlog, van het Engelse cold war, werd voor het eerst gebruikt door de schrijver George Orwell in 1945, in een essay in de Tribune, een Britse krant. Hij waarschuwde voor een nieuwe wereldorde van totalitaire staten. Herhaaldelijk deden zich tijdens de Koude Oorlog momenten voor waarbij de vrees rees dat plaatselijke conflicten en confrontaties konden escaleren tot een Derde Wereldoorlog, zoals de Koreaanse Oorlog die uitbrak in 1950, de Hongaarse Opstand in 1956 en de Cubacrisis in 1962. (nl)
冷戦（れいせん、英: Cold War、露: Холодная война）もしくは冷たい戦争（つめたいせんそう）は、第二次世界大戦後の世界を二分した西側諸国（アメリカ合衆国を盟主とする資本主義・自由主義陣営）と、東側諸国（ソビエト連邦を盟主とする共産主義・社会主義陣営）との対立構造。米ソ冷戦（べいそれいせん）や東西冷戦（とうざいれいせん）とも呼ばれる。「冷戦」とは、読んで字の如く「戦火を交えない戦争」、つまり米ソが武力で直接衝突はしないと言う意味であるが、冷戦下では朝鮮戦争、ベトナム戦争、ソ連・アフガン戦争のように両国が介入して東西各勢力を支援する代理戦争が多数勃発した。 (ja)
Zimna wojna – umowna nazwa trwającego w latach 1947–1991 stanu napięcia oraz rywalizacji ideologicznej, politycznej i militarnej pomiędzy blokiem wschodnim, czyli ZSRR i jego państwami satelickimi skupionymi od 1955 roku w Układzie Warszawskim i państwami pozaeuropejskimi sprzymierzonymi z ZSRR, a blokiem zachodnim, czyli państwami niekomunistycznymi skupionymi od 1949 roku w NATO i paralelnych blokach obronnych (SEATO, CENTO) pod przywództwem Stanów Zjednoczonych. Zimnej wojnie towarzyszył wyścig zbrojeń obu bloków militarnych. Konflikt został rozpoczęty polityką ZSRR dążącego do rozszerzania zasięgu ekspansji terytorialnej i swojej strefy dominialnej oraz narzuceniem siłą ustroju komunistycznego krajom Europy Środkowo-Wschodniej. Zimnej wojnie towarzyszył wyścig zbrojeń, wyścig kosmiczny i gospodarczy. Najważniejszymi wydarzeniami okresu konfliktu były: praski zamach stanu 1948, blokada Berlina, wojna koreańska, kryzys sueski, operacja AJAX, kryzys berliński 1961, kryzys kubański, wojna wietnamska, rewolucja sandinistowska, irańska rewolucja islamska, radziecka interwencja w Afganistanie i stan wojenny w Polsce. Zimna wojna trwała od roku 1947 – od rozpadu koalicji antyhitlerowskiej i ustanowienia w Europie Środkowej wyłącznej strefy wpływów ZSRR – do upadku systemów komunistycznych w Europie (Jesień Ludów) w 1989 roku i likwidacji samego ZSRR w drugiej połowie 1991 roku. Rozpad bloku wschodniego wyeliminował układ dwubiegunowy w polityce międzynarodowej i zakończył epokę zimnej wojny. (pl)
Guerra Fria foi um período de tensão geopolítica entre a União Soviética e os Estados Unidos e seus respectivos aliados, o Bloco Oriental e o Bloco Ocidental, após a Segunda Guerra Mundial. Considera-se geralmente que o período abrange a Doutrina Truman de 1947 até a dissolução da União Soviética em 1991. O termo "fria" é usado porque não houve combates em larga escala diretamente entre as duas superpotências, mas cada uma delas apoiou grandes conflitos regionais conhecidos como guerras por procuração. O conflito foi baseado em torno da luta ideológica e geopolítica pela influência global das duas potências, após sua aliança temporária e vitória contra a Alemanha nazista em 1945. A doutrina da destruição mutuamente assegurada (MAD) desencorajou um ataque nuclear preventivo de ambos os lados. Além do desenvolvimento do arsenal nuclear e da mobilização militar convencional, a luta pelo domínio foi expressa por meios indiretos, como guerra psicológica, campanhas de propaganda, espionagem, embargos econômicos de longo alcance, rivalidade em eventos esportivos e competições tecnológicas como a Corrida Espacial. O Ocidente era liderado pelos Estados Unidos e por outras nações do Primeiro Mundo do Bloco Ocidental que eram geralmente democráticas liberais, mas ligadas a uma rede de Estados autoritários, a maioria das quais eram suas ex-colônias. O Oriente era liderado pela União Soviética e seu Partido Comunista, que tiveram influência em todo o Segundo Mundo. O governo dos Estados Unidos apoiou regimes e golpes de direita em todo o mundo, enquanto o governo soviético financiou partidos e revoluções comunistas. Como quase todos os Estados coloniais alcançaram a independência no período de 1945 a 1960, les tornaram-se campos de batalha do Terceiro Mundo na Guerra Fria. A primeira fase da Guerra Fria começou imediatamente após o fim da Segunda Guerra Mundial, em 1945. Os Estados Unidos criaram a aliança militar da OTAN em 1949, apreendendo um ataque soviético e denominaram sua política global contra a contenção da influência soviética. A União Soviética formou o Pacto de Varsóvia em 1955 em resposta à OTAN. As principais crises dessa fase incluíram o bloqueio de Berlim de 1948 a 1949, a Guerra Civil Chinesa de 1927 a 1950, a Guerra da Coreia de 1950 a 1953, a Crise de Suez de 1956, a crise de Berlim em 1961 e a crise dos mísseis de Cuba em 1962. A URSS e os EUA competiram por influência na América Latina, no Oriente Médio e nos Estados descolonizadores da África e da Ásia. Após a crise dos mísseis de Cuba, começou uma nova fase que viu a divisão sino-soviética entre a China e a União Soviética complicar as relações na esfera comunista, enquanto a aliada dos EUA, a França, começou a exigir maior autonomia de ação. A URSS invadiu a Tchecoslováquia para suprimir a Primavera de Praga de 1968, enquanto os EUA experimentaram turbulências internas do movimento pelos direitos civis e oposição à Guerra do Vietnã. Nos anos 1960-70, um movimento internacional de paz se enraizou entre os cidadãos de todo o mundo. Ocorreram movimentos contra o teste de armas nucleares e pelo desarmamento nuclear, com grandes protestos antiguerra. Na década de 1970, os dois lados começaram a fazer concessões de paz e segurança, dando início a um período de detenção que viu as conversações estratégicas sobre limitação de armas e os EUA abrindo relações com a República Popular da China como um contrapeso estratégico para a URSS. A détente entrou em colapso no final da década, com o início da Guerra Soviético-Afegã, em 1979. O início dos anos 1980 foi outro período de tensão elevada. Os Estados Unidos aumentaram as pressões diplomáticas, militares e econômicas sobre a União Soviética, numa época em que ela já estava sofrendo de estagnação econômica. Em meados da década de 1980, o novo líder soviético Mikhail Gorbachev introduziu as reformas liberalizantes da glasnost ("abertura", c. 1985) e perestroika ("reorganização", 1987) e encerrou o envolvimento soviético no Afeganistão. As pressões pela soberania nacional se intensificaram na Europa Oriental e Gorbachev se recusou a apoiar militarmente seus governos. O resultado em 1989 foi uma onda de revoluções que (com exceção da Romênia ) derrubaram pacificamente todos os governos comunistas da Europa Central e Oriental. O próprio Partido Comunista da União Soviética perdeu o controle na União Soviética e foi banido após uma tentativa de golpe abortada em agosto de 1991. Isso, por sua vez, levou à dissolução formal da URSS em dezembro de 1991, à declaração de independência de suas repúblicas constituintes e ao colapso dos governos comunistas em grande parte da África e Ásia. Os Estados Unidos foram deixados como a única superpotência do mundo. A Guerra Fria e seus eventos deixaram um legado significativo. É frequentemente mencionada na cultura popular, especialmente na mídia que apresenta temas de espionagem (principalmente a franquia internacional de livros e filmes de James Bond) e a ameaça da guerra nuclear. Apesar disso, um estado renovado de tensão entre o Estado sucessor da União Soviética, a Rússia, e os Estados Unidos nos anos 2010 (incluindo seus aliados ocidentais), bem como uma tensão crescente entre uma China cada vez mais poderosa e os Estados Unidos e seus aliados ocidentais passou a ser referido como a Segunda Guerra Fria. (pt)
Det kalla kriget var en period av skarpa motsättningar utan konventionellt krig, mellan främst Sovjetunionen och USA, deras respektive huvudsakliga ideologiska övertygelser (kommunism och kapitalism) och deras respektive allierade stater, från omkring 1945, precis efter andra världskrigets slut, till omkring 1990. Som slutpunkter för konflikten nämns ofta Berlinmurens fall den 9 november 1989, återförenandet av Tyskland den 3 oktober 1990 och Sovjetunionens sammanbrott den 25 december 1991. Även Michail Gorbatjovs maktövertagande i Sovjetunionen i mars 1985 brukar ses som en viktig del. Det finns ingen självklar förklaring till begreppet "Kallt krig" men bör ha att göra med "frostiga/kyliga" relationer mellan USA och Sovjetunionen, samt att kriget aldrig blev "varmt", det vill säga ingen direkt militär sammandrabbning mellan stormaktsblocken. Relationerna under det kalla kriget var många gånger kyliga, men ledde aldrig till något officiellt konventionellt krig mellan USA och Sovjetunionen. Deras militära styrkor möttes dock ofta i väpnad konflikt under mindre konflikter, till exempel Koreakriget. Perioden dominerades från tidigt 1950-tal av så kallad terrorbalans och kapprustning mellan de två stora blocken. I Europa delades kontinenten i två delar av järnridån, där västalliansen Nato stod mot Warszawapakten. Ibland talar man om två kalla krig, ett första från 1945 till slutet av 1960-talet (med det tidiga 1970-talet präglat av nedrustningsavtal), och ett andra från 1970-talets slut, medan den period av relativ avspänning däremellan i så fall inte skulle räknas som kallt krig. Sedan 1990-talet räknar man dock ofta hela perioden. Det kalla kriget har på olika sätt starkt påverkat och präglat främst Europa, men även Afrika, Asien, Centralamerika och Sydamerika. Väpnade konflikter i de senare områdena underblåstes i praktiken ofta genom att en stridande part allierade sig med något av blocken i det kalla kriget, vilket i sin tur föranledde deras motståndare till att söka hjälp hos det andra blocket. På så vis kunde man få pengar och vapen. En brännpunkt mellan stormakterna (supermakterna) var det delade Tyskland, och särskilt Berlinfrågan. Berlin delades under ockupationen efter andra världskriget i Västberlin och Östberlin, där Berlinmuren mellan 1961 och 1989 skilde de två halvorna åt. (sv)
Перша холо́дна війна́ — глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками з одного боку та США, країнами Західної Європи та їхніми союзниками з іншого, з Східним та Західним Блоком, що почалась після Другої світової війни та тривала з середини 1940-х починаючи з докторини Трумана 12 березня до початку 1990-х років, призвівши до розпаду СРСР 26 грудня 1991, Югославії 27 квітня 1992, розпущенням Варшавського договору 1 липня 1991, Возз'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 та переросла в сучасне протистояння між Росією та Заходом. Термін "холодна війна" використовується не як боротьба між двома наддержавами, але як важливий регіональний конфлікт відомий під назвою як посередницькі війни. Конфлікт базується на ідеологічній та геополітичній боротьбі за глобальний вплив між двома наддержавами, після їхнього тимчасового союзу та перемоги над Нацистською Німеччиною в 1945. Осторонь від розвитку арсеналу ядерної зброї та загальнопринятого війського розвитку, боротьба за домінування виражалась за допомогою не прямих засобів, як психологічна війна, пропагандиська компанія, шпигунство, далекодосяжні ембарго, ворожнеча в спортивних та технологічних змаганях, як наприклад космічні перегони. Перша фаза Холодної війни почалась одразу після закінчення Другої світової війни в 1945. Сполучені Штати та союзники створили військово-політичний альянс НАТО в 1949 і у страху перед радянським нападом і назвав їх глобальною політикою проти радянського впливу політики стримування. Радянський Союз сформував Варшавський договір в 1955 у відповідь НАТО. Головні кризи в цій фазі враховують блокаду Берліна 1948-1949, громадянську війну в Китаї 1927-1949, Корейську війну 1950-1953, Угорську революцію 1956, Суецьку кризу 1956, , Карибську кризу 1962. США та СРСР змагались за вплив в Латинській Америці, Середньому Сході та деколонізаційних штатах Африки, Азії та Океанії. Після Карибської кризи, почалась нова фаза. Почалось з Радянсько-китайського розколу та ускладненням відносин між Радянським Союзом та Китаєм в Коммуністичній сфері, поки Франція, штат Західного блоку, почала вимагати кращу автономію в дії. СРСР ввела війська в Чехословаччину для придушення Празької весни 1968, поки Америка відчувала внутрішній неспокій від руху за громадянські права афроамериканців у США та опозицію до війни у В'єтнамі. В 1960-1970-х міжнародний мирний рух взяв гору над мирними жителями по всьому світу. Рухи проти тестування ядерного озброєння та для ядерного розброєння зайняло місце разом з величезними анти-військовими протестами. В 1970, обидві сторони почали робити надбавки для миру та безпеки, період розрядки який розпочався з перемовин про обмеження стратегічних озброєнь та початок відносин з Китайською Народною Республікою, як стратегічна противага для СРСР. Кількість самопроголошених урядів почали формуватись у другій половині 1970 в Третьому Світі, враховуючи Анголу, Мозамбік, Ефіопію, Камбоджу, Афганістан та Нікарагуа. Розрядка розвалилась в кінці десятиліття з початком радянсько-афганської війни в 1979. На початку 1980-х був ще один період підвищеної напруги. Сполучені Штати збільшили дипломатичний, військовий та економічний тиск на Радянський Союз, в той час він уже страждав від економічого застою. В середині 1980-х новий лідер СРСР Михайло Горбачов представив лібералізовані реформи "гласності"(1985) та "перебудови"(1987) та закінчив війну в Афганістані. Давління на національний сувернітет зростав сильніше в Західній Європі та Горбачов відмовився від військової допомоги цим державам. У 1989 році падіння Залізної Завіси після Пан'європейського пікніка та хвилі мирних протестів (за винятком Румунії та Афганістану) скинули майже всі комуністичні уряди Східного блоку. Радянська комуністична партія втратила контроль в Радянському Союзі та була заборонена вслід після серпневого путчу в 1991 році. Після цього відбулись розпад Радянського Союзу в грудні, проголошення незалежності в низці колишніх респубілік СРСР та колапс комуністичних урядів, в тому числі в Африці та Азії. Сполучені Штати Америки залишились єдиною світовою наддержавою. (uk)
Холо́дная война́ — глобальное геополитическое, , и мирового масштаба в период с 1946 года до конца 1980-х между двумя блоками государств с различными социально-экономическими системами. Центром социалистического лагеря был СССР, центром капиталистического Западного мира — США. Эта конфронтация не была войной в международно-правовой терминологии. Также одной из главных составляющих конфронтации была идеологическая борьба — то есть борьба СССР и США за доминирующее положение в мировом общественном мнении. Внутренняя логика противостояния требовала от сторон участия в конфликтах и вмешательства в развитие событий в любой части мира. Усилия США и СССР направлялись, прежде всего, на доминирование в политической сфере. США и СССР создали свои сферы влияния, закрепив их военно-политическими блоками — НАТО и ОВД. Хотя Соединённые Штаты и СССР не вступали официально в непосредственное военное столкновение, их соперничество за влияние приводило к вспышкам локальных вооружённых конфликтов в различных частях третьего мира, протекавших обычно как опосредованные войны между двумя сверхдержавами. Советско-китайский раскол, начавшийся в конце 1950-х годов, пик напряжённости в котором пришёлся на 1969 год, значительно ослабил позиции социалистического блока. КНР и несколько её государств-союзников отошли от безоговорочной поддержки СССР и конфронтации с США, что, несомненно, повлияло на процессы принятия решений в советском руководстве, и в конце концов, на последующий исход всего глобального противостояния. По мнению ряда зарубежных исследователей, ответственность за развязывание холодной войны лежит как на СССР, так и на странах Запада. Холодная война сопровождалась гонкой обычных и ядерных вооружений, временами угрожавшей привести к третьей мировой войне. Наиболее известным из таких случаев, когда мир оказывался на грани катастрофы, стал Карибский кризис 1962 года. В связи с этим в 1970-е годы со стороны США были предприняты усилия по «разрядке» международной напряжённости и ограничению вооружений, которые поддержал и СССР. Объявленная пришедшим в 1985 году к власти в СССР Михаилом Горбачёвым политика перестройки привела к утрате руководящей роли КПСС. В декабре 1989 года на саммите на о. Мальта Горбачёв и Буш официально объявили об окончании холодной войны. Официальное документальное закрепление окончания холодной войны было осуществлено с принятием 21 ноября 1990 года на совещании глав государств и правительств СБСЕ «Парижской хартии для новой Европы» (от СССР её подписал М. С. Горбачёв). В Восточной Европе коммунистические правительства, лишившись советской поддержки, были смещены ещё раньше, в 1989—1990 годах. Варшавский договор официально прекратил своё действие 1 июля 1991 года, а союзные власти потеряли власть в результате событий 19—21 августа 1991 года, что можно считать окончанием холодной войны, хотя назывались и более поздние сроки. СССР, обременённый экономическим кризисом, а также социальными и межнациональными проблемами, распался в декабре 1991 года, что поставило финальную точку в холодной войне. 1 февраля 1992 года в совместной декларации Российской Федерации и США, подписанной президентами Б. Н. Ельциным и Джорджем Бушем — старшим, был ещё раз документально закреплён факт окончания холодной войны. (ru)
冷戰（英語：Cold War ，俄語：холодная война）是指第二次世界大战后以美國為首的资本主义阵营及其盟國（西方陣營）與以蘇聯為首的社会主义阵营及其盟國（東歐集團）間长达半世纪的政治對抗。一般认为，冷战始于1947年美国提出“杜鲁门主义”，结束于1991年蘇聯解體。在二戰結束後，原先結盟對抗納粹德國及軸心國的美國及蘇聯成為世界上僅有的兩個超級大國，但兩國持有不同的經濟和政治體制：美國及其他北約成员国为資本主義陣營，而蘇聯及其他华约成员国則为社会主义阵营，兩方也因此展開了數十年的對立。冷戰的名稱來自於雙方從未正式交戰的特點，因為在冷戰期間，美蘇雙方所持有的大量核武器，為兩國帶來相互保證毀滅的能力。在數十年的冷戰中，雙方的關係和冷戰的激烈性也不斷變化。重大的幾次衝突事件包括了第二次國共內戰（1945年—1950年）、柏林封鎖（1948年—1949年）、朝鲜战争（1950年—1953年）、第二次中東戰爭（1956年）、古巴飛彈危機（1962年）、越南战争（1955年—1975年）、蘇聯－阿富汗戰爭（1979年—1989年）、蘇聯擊落大韓航空007號班機（1983年）、北約優秀射手演習（1983年）等。雙方也透過軍事的結盟、戰略部隊的佈署、對第三國的支援、間諜和宣傳、科技競爭（如太空競賽）、核武器和傳統武器的軍備競賽來進行非直接的對抗。美蘇兩方在許多第三世界的國家進行了一系列政治和軍事的衝突，包括了拉丁美洲、非洲、中東、東南亞地帶。為了減緩核戰爭的風險，兩方曾在1970年代試圖以緩和政策減緩軍事對立。從1980年代開始美國就在總統隆納·雷根政府的執政下，對蘇聯發起了一系列外交、軍事和經濟上的攻勢和施壓，再加上社会主义阵营本身內部矛盾（中蘇交惡），以及計劃經濟發展陷入了嚴重的停滯，因此，在1980年代中期，蘇聯在新任蘇共中央總書記戈巴契夫的領導下，實施了經濟改革（1987年）、開放政策（1985年）。然而東歐國家從蘇聯獨立的傾向卻只增不減，尤其以波蘭團結工聯最為突出。種種壓力累積之下，戈巴契夫在1989年停止了對東德的支援，導致了蘇聯旗下的衛星國，在數週內一一脫離，令蘇聯最後在1991年12月25日徹底解體，資本主義反共陣營取得勝利。在冷戰結束後，美國成為了世界上唯一的超級大國。冷戰使當時無數國家命運和人民的生活都發生重大改變，留下影響更有不少存留至今。此外冷戰中核戰爭、間諜戰、高科技軍備等成分也成為了大眾文化常見題材。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:caption

0001-10-25 (xsd:gMonthDay)
American astronaut Thomas P. Stafford and Soviet cosmonaut Alexei Leonov shake hands in outer space, 1975 (en)
The "Three Worlds" of the Cold War era, April – August 1975 (en)
With her brother on her back, a Korean girl trudges by a stalled American M46 Patton tank, at Haengju, South Korea, 1951 (en)
A destroyed Soviet T-34-85 tank in Budapest (en)
European economic blocs (en)
European military alliances (en)
Tanks at Red Square during the August Coup, 1991 (en)
The fall of the Berlin Wall, 1989 (en)
and states during the Cold War-era (en)
Soviet frigate Bezzavetny bumping USS Yorktown, 1988 (en)
Construction in West Berlin under Marshall Plan aid (en)
Mushroom cloud of the Ivy Mike nuclear test, 1952; one of more than a thousand such tests conducted by the US between 1945 and 1992 (en)
Map of Cold War-era Europe and the Near East showing countries that received Marshall Plan aid. The red columns show the relative amount of total aid received per nation. (en)
The labeling used on Marshall Plan aid to Western Europe (en)
A United States Navy aircraft shadowing a Soviet freighter during the Cuban Missile Crisis, 1962 (en)
East German construction workers building the Berlin Wall, 1961 (en)

dbp:image

300 (xsd:integer)
Cold war europe economic alliances map en.png (en)
Cold war europe military alliances map en.png (en)
Marshall Plan.png (en)
Marshallplanhilfe.gif (en)
US-MarshallPlanAid-Logo.svg (en)
Sz%C3%A9tl%C5%91tt_harckocsi_a_M%C3%B3ricz_Zsigmond_k%C3%B6rt%C3%A9ren.jpg (en)
Kossuth Lajos utca a Ferenciek tere felől nézve. 1956. október 25-e délután, - Fortepan 24652.jpg (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

dct:subject

rdf:type

rdfs:comment

冷戦（れいせん、英: Cold War、露: Холодная война）もしくは冷たい戦争（つめたいせんそう）は、第二次世界大戦後の世界を二分した西側諸国（アメリカ合衆国を盟主とする資本主義・自由主義陣営）と、東側諸国（ソビエト連邦を盟主とする共産主義・社会主義陣営）との対立構造。米ソ冷戦（べいそれいせん）や東西冷戦（とうざいれいせん）とも呼ばれる。「冷戦」とは、読んで字の如く「戦火を交えない戦争」、つまり米ソが武力で直接衝突はしないと言う意味であるが、冷戦下では朝鮮戦争、ベトナム戦争、ソ連・アフガン戦争のように両国が介入して東西各勢力を支援する代理戦争が多数勃発した。 (ja)
الحرب الباردة (بالروسية: Холодная война وبالإنجليزية: Cold War) هو مصطلح يُستخدم لوصف حالة الصراع والتوتر والتنافس التي كانت توجد بين الولايات المتحدة والاتحاد السوفيتي وحلفائهم من فترة منتصف الأربعينيات حتى أوائل التسعينيات. خلال هذه الفترة، ظهرت الندية بين القوتين العظيمتين خلال التحالفات العسكرية والدعاية وتطوير الأسلحة والتقدم الصناعي وتطوير التكنولوجيا والتسابق الفضائي. ولقد اشتركت القوتان في الإنفاق الضخم على الدفاع والترسانات النووية والحروب غير المباشرة – باستخدام وكلاء. (ar)
El terme Guerra Freda Primera Guerra Freda va ser un model de relacions internacionals que va desenvolupar-se després de la Segona Guerra Mundial, fonamentat entre els blocs antagònics liderats pels Estats Units i la Unió Soviètica amb els seus respectius aliats. Aquest fenomen es va iniciar després de la Segona Guerra Mundial (1945). La guerra freda pròpiament dita va començar, però, l'any 1947, després de molta tensió política entre un bloc i un altre. Era un enfrontament no declarat, sense ofensives militars, basat en la mútua amenaça (incloent-hi el desenvolupament de bombes atòmiques) i en l'intent per expandir les àrees d'influència respectives, ja que arran del llançament de les bombes d'Hiroshima i Nagasaki, hi havia molta por d'entrar en una guerra nuclear d'abast mundial. (ca)
Studená válka (anglicky Cold War, rusky холодная война) probíhala zhruba v letech 1947–1991. Byl to stav politického a vojenského napětí mezi komunistickými státy, zejména Sovětským svazem (SSSR) a jeho satelitními státy a spojenci, a západním světem, zejména Spojenými státy americkými (USA) a jejich spojenci. (cs)
Με τον όρο Ψυχρός Πόλεμος έμεινε γνωστός στην ιστορία ο ανταγωνισμός σε γεωπολιτικό, στρατιωτικό και οικονομικό επίπεδο ανάμεσα σε δύο κύριες ομάδες χωρών (το Δυτικό μπλοκ, με ηγέτιδα δύναμη τις ΗΠΑ και το Ανατολικό μπλοκ με ηγέτιδα δύναμη την ΕΣΣΔ) από το τέλος του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου μέχρι την πτώση της ΕΣΣΔ και τη διάλυση του οικονομικού - πολιτικού και στρατιωτικού συνασπισμού που δημιούργησε. Οι ιστορικοί δεν συμφωνούν πλήρως όσον αφορά την οριοθέτηση της αρχής της περιόδου, όμως είναι γενικά αποδεκτό το διάστημα από το 1945 μέχρι το 1991. (el)
Als der Kalte Krieg wird der Konflikt zwischen den Westmächten unter Führung der Vereinigten Staaten von Amerika und dem sogenannten Ostblock unter Führung der Sowjetunion bezeichnet, den diese von 1947 bis 1989 mit nahezu allen Mitteln austrugen. Zu einer direkten militärischen Auseinandersetzung zwischen den Supermächten USA, der Sowjetunion und ihren jeweiligen Militärblöcken kam es nie, es gab allerdings Stellvertreterkriege, wie den Koreakrieg, Vietnamkrieg und den Krieg in Afghanistan. Der Kalte Krieg trat als Systemkonfrontation zwischen Kapitalismus und Kommunismus in Erscheinung und bestimmte in der zweiten Hälfte des 20. Jahrhunderts weltweit Außen- und Sicherheitspolitik. Dabei wurden jahrzehntelang auf beiden Seiten politische, wirtschaftliche, technische und militärische Anstr (de)
La malvarma milito, aŭ frida milito, estas nocio por la potencokontraŭstaro inter la aliancanoj de Usono kaj Sovetio, kiu disvolviĝis post la Dua mondmilito ĝis la komenco de la 1990-aj jaroj kaj kondukis al la formiĝo de dupolusa mondo el politika, ekonomia kaj militista vidpunktoj. Dum la epoko de Malvarma milito ĉiu flanko uzis kontraŭ la alia politikajn, ideajn, kulturajn, militajn, ekonomiajn kaj psikajn rimedojn. (eo)
The Cold War is a term commonly used to refer to a period of geopolitical tension between the United States and the Soviet Union and their respective allies, the Western Bloc and the Eastern Bloc. The term cold war is used because there was no large-scale fighting directly between the two superpowers, but they each supported major regional conflicts known as proxy wars. The conflict was based around the ideological and geopolitical struggle for global influence by these two superpowers, following their temporary alliance and victory against Nazi Germany and Imperial Japan in 1945. Aside from the nuclear arsenal development and conventional military deployment, the struggle for dominance was expressed via indirect means such as psychological warfare, propaganda campaigns, espionage, far-rea (en)
Gerra Hotza Bigarren Mundu Gerraren ondoren Estatu Batuak eta Sobietar Batasunak buru zituzten bi herrialde taldek bizitako tentsio garaiari deritzo. Bi modelo ekonomiko, sozial eta politikoren arteko gatazka izan zen, baita Europak munduan galdu berri zuen nagusitasunarengatik ere. Aliatuen arteko tentsioa gerra bukatu aurretik hasia zen eta 1991. urtean Sobietar Batasuna erori arte iraun zuen. (eu)
La guerre froide (en anglais Cold War ; en russe Холодная война, Kholodnaïa voïna) est le nom donné à la période de fortes tensions géopolitiques durant la seconde moitié du XXe siècle, entre d'une part les États-Unis et leurs alliés constitutifs du bloc de l'Ouest et d'autre part l'Union des républiques socialistes soviétiques (URSS) et ses États satellites formant le bloc de l'Est. La guerre froide s'installe progressivement à partir de la fin de la Seconde Guerre mondiale dans les années 1945 à 1947 et dure jusqu'à la chute des régimes communistes en Europe en 1989, rapidement suivie de la dislocation de l'URSS en décembre 1991. (fr)
La Guerra Fría fue un enfrentamiento político, económico, social, ideológico, militar e informativo el cual comenzó al término de la Segunda Guerra Mundial entre los bloques Occidental (capitalista) y Oriental (socialista), liderados por los Estados Unidos y la Unión de Repúblicas Socialistas Soviéticas respectivamente. (es)
Is é atá i gceist leis an gCogadh Fuar ná coimhlint idé-eolaíoch, gheilleagrach agus pholaitiúil a bhí ar siúl san 20ú haois idir Stáit Aontaithe Mheiriceá is an caipitleachas ar aon taobh amháin, agus an tAontas Sóivéadach is an cumannachas ar an taobh eile. Bhailigh an bheirt acu a gcuid comhghuaillithe féin chucu le tacaíocht a fháil, ach ba mhinic a chaithfidís an tacaíocht sin a mhealladh uathu le lámh láidir. Deirtear gur tosaíodh an cogadh timpeall na bliana 1947, ag deireadh an Dara Cogadh Domhanda, agus mhair sé go dtí na 1990idí, a fhad is a mhair an tAontas Sóivéadach. (ga)
Perang Dingin (bahasa Inggris: Cold War; bahasa Rusia: холо́дная война́, kholodnaya voyna, 1947–1991) adalah sebutan bagi suatu periode terjadinya ketegangan politik dan militer antara Dunia Barat, yang dipimpin oleh Amerika Serikat dan sekutu NATO-nya, dengan Dunia Komunis, yang dipimpin oleh Uni Soviet beserta sekutu negara-negara satelitnya. Perang dingin merupakan sebuah persaingan ideologi yang terjadi antara Amerika Serikat dan Uni Soviet dalam memperebutkan pengaruh negara-negara lain. Peristiwa ini dimulai setelah keberhasilan Sekutu dalam mengalahkan Jerman Nazi di Perang Dunia II, yang kemudian menyisakan Amerika Serikat dan Uni Soviet sebagai dua negara adidaya di dunia dengan perbedaan ideologi, ekonomi, dan militer yang besar. Uni Soviet, bersama dengan negara-negara di Eropa (in)
Con l'espressione "guerra fredda" si indica la contrapposizione politica, ideologica e militare che venne a crearsi intorno al 1947 tra le due potenze principali emerse vincitrici dalla seconda guerra mondiale, gli Stati Uniti e l'Unione Sovietica. Ben presto si giunse alla divisione dell'Europa in sfere di influenza e alla formazione di blocchi internazionali ostili, denominati comunemente come Occidente (gli Stati Uniti e gli altri membri della NATO), Oriente (l'Unione Sovietica e i membri del Patto di Varsavia) e, in seguito, il terzo blocco dei Paesi non allineati. (it)
( 다른 뜻에 대해서는 제2차 냉전 문서를 참고하십시오.) 냉전(冷戰, 문화어: 랭전, 영어: Cold War, 러시아어: Холо́дная война)은 제2차 세계 대전 이후부터 1991년까지 미국과 소련을 비롯한 양측 동맹국 사이에서 갈등, 긴장, 경쟁 상태가 이어진 대립 시기를 말한다. '냉전'이라는 표현은 버나드 바루크가 1947년에 트루먼 독트린에 관한 논쟁 중 이 말을 써서 유명해졌는데, 이것은 무기를 들고 싸운다는 의미의 전쟁인 열전(熱戰, 영어: hot war)과 다르다. 당시에 냉전 주축 국가의 군대가 직접 서로 충돌한 적은 없었으나, 두 세력은 군사 동맹, 재래식 군대의 전략적 배치, 핵무기, 군비 경쟁, , 대리전(proxy war), 선전, 그리고 우주 진출과 같은 기술 개발 경쟁의 양상을 보이며 서로 대립하였다. (ko)
De Koude Oorlog was een periode van gewapende vrede tussen de communistische en de kapitalistische wereld in de tweede helft van de 20e eeuw. Het kapitalistische westerse blok werd geleid door de Verenigde Staten (VS). De communisten stonden voornamelijk onder leiding van de Sovjet-Unie (USSR), of waren verbonden met communistisch China. Voor het Westen werd ook wel de term eerste wereld gebruikt, terwijl de communistische wereld de tweede wereld was. Landen die noch bij het kapitalistische, noch bij het communistische blok wilden behoren noemden zich Niet-Gebonden Landen. Zij vormden de derde wereld, een begrip dat ook voor ontwikkelingslanden gebruikt wordt. (nl)
Zimna wojna – umowna nazwa trwającego w latach 1947–1991 stanu napięcia oraz rywalizacji ideologicznej, politycznej i militarnej pomiędzy blokiem wschodnim, czyli ZSRR i jego państwami satelickimi skupionymi od 1955 roku w Układzie Warszawskim i państwami pozaeuropejskimi sprzymierzonymi z ZSRR, a blokiem zachodnim, czyli państwami niekomunistycznymi skupionymi od 1949 roku w NATO i paralelnych blokach obronnych (SEATO, CENTO) pod przywództwem Stanów Zjednoczonych. Zimnej wojnie towarzyszył wyścig zbrojeń obu bloków militarnych. Konflikt został rozpoczęty polityką ZSRR dążącego do rozszerzania zasięgu ekspansji terytorialnej i swojej strefy dominialnej oraz narzuceniem siłą ustroju komunistycznego krajom Europy Środkowo-Wschodniej. (pl)
Guerra Fria foi um período de tensão geopolítica entre a União Soviética e os Estados Unidos e seus respectivos aliados, o Bloco Oriental e o Bloco Ocidental, após a Segunda Guerra Mundial. Considera-se geralmente que o período abrange a Doutrina Truman de 1947 até a dissolução da União Soviética em 1991. O termo "fria" é usado porque não houve combates em larga escala diretamente entre as duas superpotências, mas cada uma delas apoiou grandes conflitos regionais conhecidos como guerras por procuração. O conflito foi baseado em torno da luta ideológica e geopolítica pela influência global das duas potências, após sua aliança temporária e vitória contra a Alemanha nazista em 1945. A doutrina da destruição mutuamente assegurada (MAD) desencorajou um ataque nuclear preventivo de ambos os lado (pt)
Det kalla kriget var en period av skarpa motsättningar utan konventionellt krig, mellan främst Sovjetunionen och USA, deras respektive huvudsakliga ideologiska övertygelser (kommunism och kapitalism) och deras respektive allierade stater, från omkring 1945, precis efter andra världskrigets slut, till omkring 1990. Som slutpunkter för konflikten nämns ofta Berlinmurens fall den 9 november 1989, återförenandet av Tyskland den 3 oktober 1990 och Sovjetunionens sammanbrott den 25 december 1991. Även Michail Gorbatjovs maktövertagande i Sovjetunionen i mars 1985 brukar ses som en viktig del. Det finns ingen självklar förklaring till begreppet "Kallt krig" men bör ha att göra med "frostiga/kyliga" relationer mellan USA och Sovjetunionen, samt att kriget aldrig blev "varmt", det vill säga ingen d (sv)
Перша холо́дна війна́ — глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками з одного боку та США, країнами Західної Європи та їхніми союзниками з іншого, з Східним та Західним Блоком, що почалась після Другої світової війни та тривала з середини 1940-х починаючи з докторини Трумана 12 березня до початку 1990-х років, призвівши до розпаду СРСР 26 грудня 1991, Югославії 27 квітня 1992, розпущенням Варшавського договору 1 липня 1991, Возз'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 та переросла в сучасне протистояння між Росією та Заходом. (uk)
Холо́дная война́ — глобальное геополитическое, , и мирового масштаба в период с 1946 года до конца 1980-х между двумя блоками государств с различными социально-экономическими системами. Центром социалистического лагеря был СССР, центром капиталистического Западного мира — США. Эта конфронтация не была войной в международно-правовой терминологии. Также одной из главных составляющих конфронтации была идеологическая борьба — то есть борьба СССР и США за доминирующее положение в мировом общественном мнении. (ru)
冷戰（英語：Cold War ，俄語：холодная война）是指第二次世界大战后以美國為首的资本主义阵营及其盟國（西方陣營）與以蘇聯為首的社会主义阵营及其盟國（東歐集團）間长达半世纪的政治對抗。一般认为，冷战始于1947年美国提出“杜鲁门主义”，结束于1991年蘇聯解體。在二戰結束後，原先結盟對抗納粹德國及軸心國的美國及蘇聯成為世界上僅有的兩個超級大國，但兩國持有不同的經濟和政治體制：美國及其他北約成员国为資本主義陣營，而蘇聯及其他华约成员国則为社会主义阵营，兩方也因此展開了數十年的對立。冷戰的名稱來自於雙方從未正式交戰的特點，因為在冷戰期間，美蘇雙方所持有的大量核武器，為兩國帶來相互保證毀滅的能力。 (zh)

rdfs:label

Cold War (en)
الحرب الباردة (ar)
Guerra Freda (ca)
Studená válka (cs)
Kalter Krieg (de)
Ψυχρός Πόλεμος (el)
Malvarma milito (eo)
Guerra Fría (es)
Gerra Hotza (eu)
Cogadh Fuar (ga)
Guerre froide (fr)
Perang Dingin (in)
Guerra fredda (it)
냉전 (ko)
冷戦 (ja)
Koude Oorlog (nl)
Guerra Fria (pt)
Zimna wojna (pl)
Холодная война (ru)
Холодна війна (uk)
Kalla kriget (sv)
冷战 (zh)

owl:sameAs

is dbo:battle of

is dbo:usedInWar of

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:battles of

is dbp:events of

is dbp:including of

is dbp:partof of