Conservatism (original) (raw)

dbo:abstract

المحافظة كفلسفة سياسية واجتماعية تعزز الحفاظ على المؤسسات الاجتماعية التقليدية في سياق الثقافة والحضارة. بعض المحافظين يسعى للحفاظ على الأشياء كما هي، مع التركيز على الاستقرار والاستمرارية، في حين أن آخرين يدعون بالرجعيين، يعارضون الحداثة ويسعون للعودة إلى «ما كانت عليه الامور». أُستخدم المصطلح في سياق سياسي لأول مرة في فرنسا من قبل فرانسوا رينيه دي شاتوبريان عام 1818، خلال فترة استعادة بوربون التي سعت لدحر سياسات الثورة الفرنسية. هذا المصطلح مرتبط تاريخيا مع السياسة اليمينية، ومنذ ذلك الحين يستخدم لوصف مجموعة واسعة من وجهات النظر. ليس هناك مجموعة واحدة من السياسات التي تعدّ عالميا بأنها محافظة، لأن معنى المحافظة يعتمد على ما يعدّ تقليديا في مكان معين ووقت. تنوع الفكر المحافظ بشكل كبير كونه تأقلم مع التقاليد والثقافات الوطنية الموجودة. على سبيل المثال، يؤيد بعض المحافظين تدخلًا حكوميًا أكبر في الاقتصاد بينما يدافع آخرون عن نظام اقتصادي قائم على السوق الحرة ومبدأ عدم التدخل. وهكذا فإن المحافظين من مختلف أنحاء العالم -المتمسكين بتقاليدهم- قد يختلفون حول مجموعة واسعة من القضايا. إدموند بيرك، سياسي من القرن الثامن عشر عارض الثورة الفرنسية لكنه دعم الثورة الأمريكية، يُعتبر أحد المنظرين الرئيسيين للسياسة المحافظة في تسعينيات القرن الثامن عشر. (ar)
Konzervatismus nebo konzervativismus (z lat. conservare, uchovávat) je vedle liberalismu a socialismu jednou ze tří hlavních politických ideologií. Během času se termín vyvíjel a získal celou řadu často odlišných, ba i protichůdných významů. Obecně lze říci, že charakteristikou konzervatismu je otevřená tendence bránit se (rychlým) změnám a podporovat tradiční normy. Těmi mohou v různých kontextech být: řád, autorita, tradice, vlast, rodina, náboženství, soukromé vlastnictví, hierarchizace společnosti a morálka. Podle některých teorií jsou protějškem konzervativců pokrokáři, rovnostáři a revolucionáři. (cs)
El conservadorisme és un terme relativista utilitzat per a descriure les ideologies polítiques que afavoreixen els valors tradicionals, és a dir, els costums i creences culturals, com els religiosos o els nacionals. Ja que cada cultura té diversos valors establerts, els conservadors en diferents cultures tenen diferents metes. Alguns conservadors intenten preservar l'statu quo, mentre que uns altres intenten tornar als valors d'una època anterior, l'statu quo anterior. En el context polític, es denomina conservadorisme opinions i posicionaments, generalment de centredreta i dreta, que afavoreixen tradicions i que són adversos als canvis bruscos considerats com radicals. En el social, els conservadors defensen valors familiars i religiosos. Generalment el conservadorisme s'associa al nacionalisme i el patriotisme. En l'aspecte econòmic, els conservadors històricament es van posicionar com proteccionistes –en oposició al lliurecanvisme econòmic–. Actualment aquesta associació és menys clara, ja que durant segle xx alguns dels partits conservadors van adoptar posicions liberals en fusionar-se amb partits d'aquesta tendència (el que s'ha vingut a anomenar conservadorisme liberal), aliats en la defensa de l'ordre socioeconòmic capitalista. Consegüentment, en l'actualitat en el conservadorisme polític coexisteixen diverses postures sobre l'aspecte econòmic. Igualment, encara que molts conservadors contemporanis es defineixen com a partidaris de la democràcia, alguns altres proposen o defensen posicions monàrquiques. Així, ja que en general mentre alguns cerquen mantenir les condicions presents d'altres cerquen tornar a situacions anteriors, existeix una certa confusió –fins i tot dins d'una mateixa cultura política– sobre els qui serien, en un moment donat, «conservadors». Martin Blinkhorn, per exemple, pregunta: «Qui són els conservadors a la Rússia d'aquests dies? són els estalinistes irredempts o els reformadors que han acceptat les visions polítiques de dreta dels conservadors moderns, tal com Margaret Thatcher». (ca)
Συντηρητισμός ή κονσερβατισμός (γαλλικά: conservatisme) ονομάζεται η επιφυλακτική και συντηρητική αντιμετώπιση νέων θεσμών, αρχών και αξιών της κοινωνίας, σε ατομική και ομαδική βάση. Γενικά, σημαίνει την επιφυλακτική έως αρνητική στάση απέναντι σε οποιονδήποτε νεωτερισμό. Ο συντηρητισμός είναι υπέρμαχος της προάσπισης αυτών που είναι ήδη δεδομένα, αφομοιωμένα και δεν δημιουργούν κινδύνους και κραδασμούς στο κατεστημένο, και κυρίως δεν αποτελούν ριζικές αλλαγές. Ο συντηρητισμός λειτουργεί ως προσωπική στάση ζωής, παρόμοια με τον πουριτανισμό, σε κοινωνικό και πολιτικό επίπεδο. Ο όρος είναι σημασιολογικό δάνειο από τη γαλλική λέξη conservation (κονσερβασιόν) = διατήρηση, συντήρηση. Ο συντηρητισμός ως φιλοσοφική στάση, και με βάση τους σημαντικότερους εκφραστές του, όπως ήταν για παράδειγμα ο Έντμουντ Μπερκ (Edmund Burke, 1729-1797) συνδέεται με ρομαντικές και μη ντετερμινιστικές αντιλήψεις για την κοινωνία και την πολιτική. Δεν αντιτίθεται κατ΄ ανάγκη στις αλλαγές στον τρόπο διακυβέρνησης και στους θεσμούς, αλλά πάντως υπερασπίζεται τη σταδιακή και ομαλή αλλαγή. Σέβεται τις πολιτικές συνήθειες, τα πολιτικά ήθη, και την παράδοση ως συσσωρευμένη γνώση και «σύνεση» περισσότερων γενεών. Δέχεται ότι οι κοινωνικές σχέσεις δεν είναι αιτιακές και προβλέψιμες και ότι η «πολιτική σοφία» είναι στην πραγματικότητα συλλογική και όχι «απόρροια του στοχασμού ενός καθήμενου σε κουνιστή πολυθρόνα» φιλοσόφου. Σε αυτή τη βάση σκέψης, ο συντηρητισμός υποστηρίζει τη διατήρηση του υφιστάμενου κοινωνικού και πολιτικού κατεστημένου (π.χ. θεσμούς, αξίες κλπ.), ως λειτουργικού και αποτελεσματικού, όσο αυτό είναι δυνατό. Από την περίοδο της Γαλλικής Επανάστασης ώς περίπου τον Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο, οι συντηρητικοί στην Ευρώπη αντιτέθηκαν στον φιλελευθερισμό και στη συνέχεια, στον σοσιαλισμό. Οι πιο ριζικά συντηρητικοί επιθυμούσαν τη διατήρηση του αριστοκρατικού φεουδαρχικού κατεστημένου και της πολιτικής ισχύος της χριστιανικής Εκκλησίας. Μετά τα μέσα του 20ου αιώνα ωστόσο οι περισσότεροι συντηρητικοί αποδέχθηκαν τη φιλελεύθερη δημοκρατία και ενσωματώθηκαν σε αυτή. (el)
Konservatismus (selten Konservativismus; von lateinisch conservare „erhalten“, „bewahren“ oder auch „etwas in seinem Zusammenhang erhalten“) „ist ein Sammelbegriff für geistige und politische Bewegungen, welche die Bewahrung bestehender oder die Wiederherstellung früherer gesellschaftlicher Ordnungen zum Ziel haben“. Dem Konservatismus liegt „der Gedanke einer auf friedliche Evolution hin angelegten politischen und geistigen Kontinuität und einer Orientierung an bewährter, historisch gewachsener Tradition“ zugrunde. Neben dem Liberalismus und dem Sozialismus stellt er eine der drei großen politischen Ideologien bzw. Weltanschauungen dar, die im 18. und 19. Jahrhundert in Europa begrifflich definiert wurden. Im Unterschied zu den beiden anderen stellt der politische Konservatismus allerdings mehr eine Haltung in einer spezifischen historischen Situation als eine geschlossene politische Philosophie dar. In seiner Entstehung als politische Weltanschauung wurde der Konservatismus als Gegenbewegung zur Epoche der Aufklärung und den Ideen der Französischen Revolution sowie des Liberalismus und des Radikalismus beschrieben. Im Gegensatz dazu interpretiert Panajotis Kondylis in seiner Konservativismus-Studie den Konservatismus nicht mehr als bloße Gegenbewegung, sondern versteht sie als Reformulierung der Gedankenwelt der societas civilis. (de)
Konservativismo estas politika ideologio ekzistanta en multaj kulturoj, kiu celas subtenon de la tradicia ordo de socio kaj de ties kulturaj, politikaj kaj religiaj kutimoj. Kompreninde, la precizaj postuloj de konservativuloj varias laŭ la karakterizaĵoj de la unuopa kulturo; kelkaj konservativaj grupoj kaj politikaj partioj pledas por restarigo de pasintecaj kutimoj kaj kredoj, dum aliaj defendas la nun ekzistantan sistemon. En politiko, konservativaj partioj estis kaj plu estas plej ofte dekstremaj. Kelkaj el iliaj ĉefaj trajtoj estas naciismo, patriotismo, la subteno de la establita ordo (komune konata kiel "Leĝo kaj ordo"). Dum la 19-a kaj multe de la 20-a jarcentoj la ekonomia ideologio estas favora al protektismo (la doktrino mala al ekonomia liberalismo); sed fakte ekde la 1980-aj jaroj la konservativaj partioj pli kaj pli forte subtenas novliberalismon kaj per ties ideologioj kaj la efektivaj politikoj. La aro de nuntempe ekzistantaj konservativaj partioj konsistas interalie el la Liberaldemokrata Partio en Japanio, la Respublikana Partio en Usono, la Konservativa Partio en Britio, la Unuiĝo por Popola Movado en Francio, la Liberala Partio de Aŭstralio en Aŭstralio, Kuomintango en Tajvano, la Konservativa Partio en Kanado, kaj la Bharatiya Janata en Barato. Preskaŭ ĉiuj aliaj demokrataj landoj ankaŭ havas konservativan partion, kiu sufiĉe ofte enpotenciĝas. (eo)
Conservatism is a cultural, social, and political philosophy that seeks to promote and to preserve traditional social institutions and practices. The central tenets of conservatism may vary in relation to the status quo of the culture and civilization in which it appears. In Western culture, conservatives seek to preserve a range of institutions such as organized religion, parliamentary government, and property rights. Conservatives tend to favor institutions and practices that guarantee stability and evolved gradually. Adherents of conservatism often oppose modernism and seek a return to traditional values, though different groups of conservatives may choose different traditional values to preserve. The first established use of the term in a political context originated in 1818 with François-René de Chateaubriand during the period of Bourbon Restoration that sought to roll back the policies of the French Revolution. Historically associated with right-wing politics, the term has since been used to describe . There is no single set of policies regarded as conservative because the meaning of conservatism depends on what is considered traditional in a given place and time. Conservative thought has varied considerably as it has adapted itself to existing traditions and national cultures. For example, some conservatives advocate for greater economic intervention, while others advocate for a more laissez faire free-market economic system. Thus, conservatives from different parts of the world—each upholding their respective traditions—may disagree on a wide range of issues. Edmund Burke, an 18th-century politician who opposed the French Revolution but supported the American Revolution, is credited as one of the main theorists of conservatism in the 1790s. (en)
Soziologian eta politikan, kontserbadurismoa edo kontserbatismoa gizartean, ekonomian nahiz politikan ikuspuntu paternalista batetik tradizioaren balioa aldarrikatuz, aldaketa sozialen aurka agertzen den ideologia eta jarrera da. Ideologia eta jarrera honen aldeko pertsona, talde eta euren iritziak kontserbadoreak direla esaten da. Mendebaldeko kulturan, kontserbadurismoa erlijioak bultzaturiko baloreekin lotzen da, hala nola familia, giza sexualitatearen kontrola eta espazio publikoen kontrola. Historian zehar, gainera, kontserbadurismoak botere ekonomiko eta finantzarioaren interesen alde jokatu izan du. (eu)
En filosofía política, se denomina conservadurismo al conjunto de doctrinas y movimientos políticos que favorecen el uso del poder político o la fuerza del Estado para conservar o restaurar tradiciones —creencias o costumbres— de un pueblo o nación que pueden ser de tipo religiosas, culturales o políticas (en estos casos el término conservadurismo puede ser entendido como un tradicionalismo en política — o como reaccionarismo o restauración de un orden político perdido). En el espectro político, por la valoración favorable que los conservadores tienen del orden jerárquico con frecuencia se considera que están dentro de la derecha política, sin embargo también pueden encontrarse, en menor medida, conservadores en la izquierda política. En lo económico, los conservadores históricamente se posicionaron como proteccionistas, en oposición al libre mercado. Sin embargo, durante el siglo XX, algunos de los partidos conservadores adoptaron posiciones económicas neoliberales como influencia de la Guerra Fría, aliados en la defensa del sistema socioeconómico capitalista, en oposición al comunismo. Consecuentemente, en el siglo XXI, dentro del conservadurismo político coexisten diversas posturas sobre lo económico. (es)
Le conservatisme est une philosophie politique qui est en faveur des valeurs traditionnelles et affirme le primat de la nature sur la raison humaine. Le conservatisme prône la préservation d'une situation ou le retour à une situation passée dans les domaines social, politique, moral, culturel, religieux. En ce sens il s'oppose au progressisme. Pour Michael Freeden, le conservatisme croit seulement en un changement limité de ce qui est naturel ou organique. Pour les conservateurs, l'ordre social est indépendant de la volonté humaine. Ainsi, le conservatisme s'oppose fortement au libéralisme à partir de ce qu'est ou doit être le droit ; les droits sont acquis et protégés par les institutions établies, et donc, ne sont pas innés ou attachés à l'individu. La critique conservatrice s'applique en général au progressisme : l'état n'a pas de finalité éthique et ne peut améliorer la société ou les individus. Le conservatisme se divise, dans la réaction contre les Lumières (libéralisme, socialisme,...), entre les partisans du droit naturel (aristotéliciens / thomistes) et les pessimistes héritiers de l'augustinisme. La doctrine du droit naturel est une critique de l'humanisme, maintenant au sein de l'ordre politique, l'idée de hiérarchie et de l'hétéronomie ; le pessimisme moral suppose juste, sans toutefois souscrire au jusnaturalisme, de souligner les dangers ou l'impossibilité de la liberté humaine, de l'autonomie et de l'émancipation. Le terme vient de « conserver », du latin conservare « maintenir, observer (une loi, une coutume) », composé de servare « préserver, garder ». Bien que ce ne soit pas une idéologie en soi, le conservatisme est une philosophie politique dont les idées sont en grande partie liées à leur contexte d'existence. Il est défini en partie par l'accent mis sur la tradition comme source de sagesse, bien au-delà de ce qui peut être démontré ou explicitement établi. Il se fonde sur la conservation d'un ordre préétabli, selon les conventions, chacun à sa place. Le conservatisme ne doit pas être confondu avec la réaction (d'où le terme « réactionnaire ») ou avec l'immobilisme. (fr)
Is dearcadh polaitíochta é an coimeádachas (tugtar an caomhnachas air scaití) a chuireann an bhéim ar chaomhnú na bhfiúntas traidisiúnta. Tá sé ar an taobh eile den speictream polaitíochta ón dearcadh radacach. I measc na smaointeoirí coimeádacha, tá an státaire Éireannach Edmund Burke a thug sainmhíniú ar cad ba chiall leis an gcoimeádachas. Dúirt sé "chun caomhnú, caithfimid leasú". (ga)
Konservatisme adalah sebuah filsafat politik yang mendukung nilai-nilai tradisional. Istilah ini berasal dari bahasa Latin, conservāre, melestarikan; "menjaga, memelihara, mengamalkan". Karena berbagai budaya memiliki nilai-nilai yang mapan dan berbeda-beda, kaum konservatif di berbagai kebudayaan mempunyai tujuan yang berbeda-beda pula. Sebagian pihak konservatif berusaha melestarikan status quo, sementara yang lainnya berusaha kembali kepada nilai-nilai dari zaman yang lampau, the . Samuel Francis mendefinisikan konservatisme yang otentik sebagai “bertahannya dan penguatan orang-orang tertentu dan ungkapan-ungkapan kebudayaannya yang dilembagakan.” menyebutnya sebagai “pelestarian ekologi sosial” dan “politik penundaan, yang tujuannya adalah mempertahankan, selama mungkin, keberadaan sebagai kehidupan dan kesehatan dari suatu organisme sosial.” (in)
( 회계 용어에 대해서는 보수주의 (회계) 문서를 참고하십시오.) 보수주의(保守主義, Conservatism)는 기존 사회 체제의 안정적인 발전을 추구하는 정치 이념이다. 산업혁명 초기 서구 사회에서 보수주의는 자유 무역에 대한 보호 무역의 지지, 그리스도교 전통 가치의 보존 등을 강조하였다. 이후 서구의 산업 발전 수준이 일정 단계에 이르고 사회주의 운동애 태동했을 때 보수주의는 사회주의에 대한 반발, 농촌 지역의 반혁명 이데올로기로서 기능하였다. 이 당시 보수주의는 경제적 자유주의에 대한 비판적 지지와 사유 재산의 확립, 가족 가치의 중시 등의 입장으로 압축됐다. 경제적 평등과 사회 변천을 추구하는 진보주의에 반대되는 개념으로, 보수주의는 경제 성장과 점진적인 개혁을 추구한다. 세금을 줄이고 규제를 완화하며 정부 개입을 최소화하여 시장에 더 많은 자유를 보장할 것을 주장한다. 현대 사회에서 보수주의는 진보주의와 달리 단일한 이념 체계로 파악하기 상당히 어려우며, 각국의 문화·민족·역사·지리적 조건에 따라 다양한 양태로서 나타난다. 그러나, 그 주장은 주로 사회에서 유지되는 도덕관에 대한 고수, 분배보다 경쟁과 성장을 중시하는 경제 관념 등의 공통점을 지니고 있다. 보수주의는 과거로의 회귀를 추구하는 반동주의나 어떠한 변화도 거부하는 수구와는 구별된다. (ko)
Il conservatorismo è un’ideologia che diffida dai mutamenti improvvisi (la cui incontestabile espressione è il concetto di rivoluzione) e sostiene l’opportunità di preservare un determinato stato istituzionale, religioso, sociale, avversando o ritardando il progresso (e la trasformazione) di idee, forme e istituti politici e sociali. È anche una filosofia sociale e politica (tipica delle politiche di destra) che si oppone al modernismo e che ricerca un ritorno ai valori tradizionali. (it)
保守（ほしゅ）または保守主義（ほしゅしゅぎ、英: conservatism）とは、従来からの伝統・習慣・制度・考え方を維持し、社会的や政治的な改革・革命・革新に反対する思想のこと。過激な傾向を拒否し、穏健な立場を奉ずる人物・勢力・政党は保守主義者（英: conservative）と呼ぶ。 (ja)
Het conservatisme is een politieke, ethische en culturele gezindheid die zich grondvest op de traditie. Het begrip conservatisme is afgeleid van het Latijnse conservare, dat beschermen, in ongeschonden toestand bewaren betekent. Het conservatisme is echter een breed begrip en kent afhankelijk van de tijd en cultuur een andere invulling. Essentieel stelt het conservatisme zich kritisch op tegenover het idee van maakbaarheid van de samenleving, zoals dat leeft in de ideologieën van de moderniteit, liberalisme en socialisme. De Nederlandse historicus en hoogleraar Hermann von der Dunk (1928-2018) gaf in 1976 in zijn boek Conservatisme de volgende definitie van dit begrip: criterium voor een conservatieve houding of conceptie bleef het geloof in de fundamentele ongelijkheid van de mens en een hiërarchische opvatting van de samenleving. Het geloof niet alleen maar de aanvaarding ervan als natuurgegeven en noodzakelijk. [...] Wanneer de liberale burgerij zich geleidelijk aan behoudender gaat opstellen, wanneer ze conservatief-liberaal wordt, dan blijkt, dat het vooral die hiërarchische conceptie van de maatschappij, die ongelijkheidsleer van het Conservatisme is, die zij daarbij overneemt, waarmee zij de emancipatorische traditie van het liberalisme vaarwel zegt. Wel wordt die ongelijkheidsleer daarbij ontdaan van de oude religieuze en metafysische legitimatie. Ook andere prominente historici, met onderling verschillende opvattingen, kwamen tot een eensluidende definitie van het begrip conservatisme, zoals Ernst Heinrich Kossmann (1922-2003): het feit dat de conservatief, met de uitdrukkelijke bedoeling om een pleidooi voor de ongelijkheid der mensen te houden, zocht naar wat ons van elkaar onderscheidt. En ook Jacques Presser (1899-1970): Een geheel nieuwe ideologie veroverde de geesten, een conservatieve politieke filosofie die, voor het eerst eigenlijk na de eeuw der 'Aufklärung', ronduit de menselijke ongelijkheid en de veroordeling van de vooruitgang als grondslagen aanvaardde. Over de inhoud van het politieke conservatisme zijn de meningen verdeeld. Doorgaans wordt echter de 18e-eeuwse staatsman Edmund Burke gezien als de grondlegger van het conservatisme toen hij zich afzette tegen de Franse Revolutie in zijn Reflections on the French Revolution (1791) en pleitte voor politici met de dispositie te behouden en de vaardigheid te verbeteren. Toch komt het conservatisme in een hoop soorten en maten voor, en verschillen conservatieve bewegingen van land tot land. De Britse filosoof Roger Scruton stelt dat de grondslagen van het conservatisme liggen in autoriteit en trouw, constitutie en de staat, recht en vrijheid, eigendom en de autonome institutie. De politicoloog houdt het op zeven conservatieve uitgangspunten: traditie, pragmatisme, menselijke imperfectie, organicisme, hiërarchie, autoriteit en privé-eigendom. De Amerikaanse conservatieve denker opperde dat het conservatisme geen religie en ook geen ideologie is, omdat ze geen heilig geschrift of een Das Kapital heeft. Een vorm van conservatisme is het zogenoemde Angelsaksische of Burkeaanse conservatisme, dat vooral invloedrijk is in het Verenigd Koninkrijk en in de Verenigde Staten. Een vertegenwoordiger van dit conservatisme in de 20e eeuw was Winston Churchill. Andere conservatieven in deze traditie zijn onder meer Benjamin Disraeli en Margaret Thatcher. Ook mensen als Friedrich Hayek en Karl Popper worden soms onder dit conservatisme gerekend, al noemde de eerste zich bij voorkeur een old whig en stelde de laatste dat het conservatisme te nauw verwant is aan het autoritarisme en een uiting is van ethisch nihilisme. Het oude conservatisme in Frankrijk verschilde van het Angelsaksische conservatisme in de zin dat ze meer reactionair en autoritair was. Franse conservatieven als Joseph de Maistre en François René de Chateaubriand stonden achter het zogeheten ancien régime met diens standenmaatschappij en waren fel gekant tegen de Franse Revolutie. De 19e-eeuwse Franse socioloog Alexis de Tocqueville, die onderzoek deed naar het gemeenschapsleven in de Verenigde Staten, wordt evenwel beschouwd als een van de belangrijkste liberaal-conservatieve denkers. In Duitsland was het conservatisme radicaler dan in het Verenigd Koninkrijk en Frankrijk en kende met de beweging van de Konservative Revolution representanten in Oswald Spengler en Martin Heidegger. Een Duitse conservatief van voor de Konservative Revolution was , al beschouwen sommigen ook Friedrich Nietzsche als een vroege Duitse conservatief. (nl)
Konserwatyzm (łac. conservare „zachowywać”) – doktryna, która bazuje na hasłach obrony porządku społecznego oraz umacniania tradycyjnych wartości, takich jak: religia, naród, państwo, rodzina, hierarchia, autorytet. Konserwatyści dążą do obrony starego porządku ze względu na przekonanie o ewolucyjnym, a nie rewolucyjnym charakterze zmian kulturowo-politycznych. Konserwatyzm zrodził się na przełomie XVIII i XIX wieku jako próba przeciwstawienia się racjonalistycznej myśli oświecenia. Nowoczesny konserwatyzm stanowił reakcję na wydarzenia rewolucji francuskiej. Za twórcę podstaw ideologicznych nurtu uważany jest Edmund Burke. W powyższym znaczeniu termin ten po raz pierwszy użyty został w 1820 przez zwolennika restauracji dynastii Burbonów, François-René de Chateaubrianda, który wydawał pismo „Konserwatysta”. Konserwatyzm to pojęcie odnoszące się do jednej z wielu filozofii lub doktryn politycznych, a także na określenie opcji politycznej reprezentowanej przez wiele współczesnych partii (zwykle kojarzonych z prawicą). Konserwatyści odrzucają przekonanie, że jest możliwe poznanie praw życia zbiorowego i planowanie społeczne. Uważają, że wszelkie reformy muszą mieć charakter stopniowy, zdecydowanie niechętnie odnoszą się do rewolucji, są przeciwnikami projektów przemian opartych na ideologicznych podstawach. (pl)
O conservadorismo ou conservantismo é uma filosofia social que defende a manutenção das instituições sociais tradicionais no contexto da cultura e da civilização. O primeiro uso estabelecido do termo em um contexto político originou-se com François-René de Chateaubriand em 1818, durante o período de restauração de Bourbon que procurou reverter as políticas da Revolução Francesa. O termo, historicamente associado com a política de direita, desde então tem sido usado para descrever uma ampla gama de pontos de vista: diferentes grupos de conservadores podem escolher diferentes valores tradicionais para preservar. Há dois tipos de conservadorismo: um, metafísico, e outro, empírico. O primeiro consiste na crença nas coisas sagradas e no desejo de defendê-las da profanação. Na sua manutenção empírica, o conservadorismo é um fenômeno mais especificamente moderno, uma reação às vastas mudanças desencadeadas pela Reforma Protestante e pelo Iluminismo. Por algumas definições, os conservadores procuraram preservar as instituições, incluindo a religião, a monarquia, os direitos de propriedade, e a hierarquia social, enfatizando a estabilidade e a continuidade. Não há um único conjunto de políticas que sejam universalmente consideradas como conservadoras, porque o significado de conservadorismo depende do que é considerado tradicional em um determinado lugar e tempo. Assim, conservadores de diferentes partes do mundo — cada um mantendo suas respectivas tradições — podem discordar em uma ampla gama de questões. Edmund Burke, um político do século XVIII que se opôs à Revolução Francesa, mas apoiou a Revolução Americana, é creditado como um dos principais teóricos do conservadorismo na Grã-Bretanha na década de 1790. De acordo com Quintin Hogg, Presidente do Partido Conservador britânico (Partido Conservador) em 1959, "o conservadorismo não é tanto uma filosofia mas uma atitude, uma força constante, desempenhando uma função intemporal no desenvolvimento de uma sociedade livre e correspondente a uma exigência profunda e permanente da própria natureza humana". Em contraste com a definição de conservadorismo baseada na tradição, teóricos políticos como Corey Robin definem o conservadorismo principalmente em termos de uma defesa geral da desigualdade social e econômica. Nessa perspectiva, o conservadorismo é menos uma tentativa de defender as instituições tradicionais e mais "uma meditação sobre — e uma interpretação teórica — da experiência sentida de ter poder, vê-lo ameaçado e tentar recuperá-lo." (pt)
Konservatism är en social, kulturell och politisk filosofi, som befrämjar traditionella samhällsinstitutioner och förespråkar traditionella värderingar. Exempel på institutioner är kyrkan, äktenskapet, familjen och monarkin. Exempel på värderingar är respekt för äldre generationers bedrifter, normer om gott uppförande, lydnad gentemot traditionella auktoriteter och tro på estetiska ideal. Konservatismens målsättning är att upprätthålla ordningen i samhället och att värna om kulturen. Konservativa människor tenderar att uppskatta saker och företeelser som har gamla anor och djupa rötter. Konservatismen utvecklades ur det medeltida ståndssamhället, blev en modern ideologi i motstånd mot franska revolutionen och blomstrade i samband med romantiken. Den har såväl folkliga aspekter som aristokratiska aspekter. Den omhuldar vissa principer och tankar (såsom försiktighetsprincipen och organismtanken) samt använder sig av vissa begrepp (exempelvis auktoritet och tradition). Den utgör en i huvudsak västerländsk idébildning som rymmer en del varians, i synnerhet mellan protestantiska nationer och katolska nationer samt mellan liberalkonservatism och socialkonservatism. På regional nivå har det funnits kulturella riktningar såsom Frankism i Spanien, Gaullism i Frankrike och Thatcherism i Storbritannien. Ideologins karakteristiska färg är blå. Det mest utmärkande kännetecknet för konservatismen kan anses vara lojalitet. Den kommer till uttryck på olika nivåer. På den mest intima nivån innebär det långvariga äktenskap och starka familjeband. Det innebär också historiemedvetande, med respekt för ens förfäder och insikt om att man är en ättling som för vidare ett arv. På den utvidgade nivån innebär det lojalitet gentemot folket (”den större familjen”) och fosterlandet (”det större hemmet”) i form av patriotism. På den högre nivån innebär det lydnad gentemot traditionella auktoriteter såsom föräldrar, lärare, präster och monarker. På den högsta nivån innebär det slutligen trohet gentemot Gud. (sv)
Консервати́зм (фр. conservatisme, від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю») — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємність у соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до усталених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей соціальної рівності, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально поміркованого розвитку. Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму. Вперше термін «консерватизм» вжив у 1891 році французький політик Франсуа-Рене де Шатобріан. У західній політиці консерватизмом часто називають школу мислення, започатковану Едмундом Берком, Бональдом та подібними мислителями. Погляди консервативних партій у світі дуже різні. Основними консервативними політичними силами в своїх країнах вважаються ліберально-демократична партія Японії, Республіканська партія США, Консервативна партія Великої Британії, Ліберальна партія Австралії. Світогляд і політика всіх цих партій сильно різняться. (uk)
保守主义（英語：conservatism），是一種文化、社會和政治哲學，旨在促進和保護傳統的社會制度和實踐。保守主義的核心原則可能會因其所處的文化和文明的現狀（status quo）而有所不同。保守派傾向於支持保證穩定性並逐漸演變的製度和實踐。保守主義的擁護者經常反對進步主義並尋求回歸傳統價值觀，儘管不同的保守派群體可能會選擇不同的傳統價值觀如基督教、伊斯兰教、亚洲价值观等來維護。在当代西方文化中，保守派尋求維護一系列機構，例如有組織的宗教、議會政府和財產權。 1818年，在試圖颠覆法國大革命共和成果的波旁復辟時期，弗朗索瓦-勒內·德·夏多布里昂首次在政治背景中使用該術語（Le Conservateur）。從歷史上看，這個詞與右翼政治有關，後來被用來描述廣泛的觀點。沒有任何一套既定政策被認為是保守的，因為保守主義的意義取決於在特定地點和時間被認為是傳統的東西。保守主義思想因適應現有傳統和民族文化而發生了很大變化。例如，一些保守派主張加強經濟干預，而另一些保守派主張建立更加自由放任的自由市場經濟體系。因此，世界不同地區的保守派——每個人都堅持各自的傳統——可能在廣泛的問題上存在分歧。埃德蒙·伯克是18世紀反對法國大革命但支持美國革命的政治家，被認為是1790年代保守主義的主要理論家之一。 (zh)
Консервати́зм (от лат. conservo — сохраняю) — идеологическая приверженность традиционным ценностям и порядкам, социальным и религиозным доктринам. За главную цель принимается сохранение традиций общества, его институтов, этики, нравственности и морали. Консерваторы во внутренней политике подчёркивают ценность существующего государственного и общественного порядка и отвергают радикальные реформы, расцениваемые ими как экстремизм. Во внешней политике консерваторы делают ставку на укрепление безопасности, допускают применение военной силы, стараются поддерживать традиционных союзников, во внешнеэкономических отношениях отстаивают протекционизм. Идеология консерватизма сформировалась как реакция на «ужасы Французской революции» (знаменитый памфлет Эдмунда Бёрка, 1790). Помимо Бёрка, огромный вклад в оформление консерватизма внесли французский иезуит Жозеф де Местр (1753—1821), английский философ Томас Гоббс (1588—1679) и австрийский-немецкий канцлер граф Клемент Меттерних (1773—1859). В современных обществах консерватизм является одной из трёх так называемых базовых идеологий: либерализм, социализм и консерватизм. Следует отличать его от обскурантизма как от стремления вспять и враждебности к нововведениям, а также от традиционализма. Современный консерватизм иногда оказывается даже более гибким и подвижным, чем другие политические течения. Примеры — реформы Рейгана в США, реформы Тэтчер в Великобритании. (ru)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:text

"A fervent foe of homosexuality and any attempt to put individual rights above those of family, community, or nation, the Russian Orthodox Church helps project Russia as the natural ally of all those who pine for a more secure, illiberal world free from the tradition-crushing rush of globalization, multiculturalism, and women's and gay rights." (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

Soziologian eta politikan, kontserbadurismoa edo kontserbatismoa gizartean, ekonomian nahiz politikan ikuspuntu paternalista batetik tradizioaren balioa aldarrikatuz, aldaketa sozialen aurka agertzen den ideologia eta jarrera da. Ideologia eta jarrera honen aldeko pertsona, talde eta euren iritziak kontserbadoreak direla esaten da. Mendebaldeko kulturan, kontserbadurismoa erlijioak bultzaturiko baloreekin lotzen da, hala nola familia, giza sexualitatearen kontrola eta espazio publikoen kontrola. Historian zehar, gainera, kontserbadurismoak botere ekonomiko eta finantzarioaren interesen alde jokatu izan du. (eu)
Is dearcadh polaitíochta é an coimeádachas (tugtar an caomhnachas air scaití) a chuireann an bhéim ar chaomhnú na bhfiúntas traidisiúnta. Tá sé ar an taobh eile den speictream polaitíochta ón dearcadh radacach. I measc na smaointeoirí coimeádacha, tá an státaire Éireannach Edmund Burke a thug sainmhíniú ar cad ba chiall leis an gcoimeádachas. Dúirt sé "chun caomhnú, caithfimid leasú". (ga)
Il conservatorismo è un’ideologia che diffida dai mutamenti improvvisi (la cui incontestabile espressione è il concetto di rivoluzione) e sostiene l’opportunità di preservare un determinato stato istituzionale, religioso, sociale, avversando o ritardando il progresso (e la trasformazione) di idee, forme e istituti politici e sociali. È anche una filosofia sociale e politica (tipica delle politiche di destra) che si oppone al modernismo e che ricerca un ritorno ai valori tradizionali. (it)
保守（ほしゅ）または保守主義（ほしゅしゅぎ、英: conservatism）とは、従来からの伝統・習慣・制度・考え方を維持し、社会的や政治的な改革・革命・革新に反対する思想のこと。過激な傾向を拒否し、穏健な立場を奉ずる人物・勢力・政党は保守主義者（英: conservative）と呼ぶ。 (ja)
保守主义（英語：conservatism），是一種文化、社會和政治哲學，旨在促進和保護傳統的社會制度和實踐。保守主義的核心原則可能會因其所處的文化和文明的現狀（status quo）而有所不同。保守派傾向於支持保證穩定性並逐漸演變的製度和實踐。保守主義的擁護者經常反對進步主義並尋求回歸傳統價值觀，儘管不同的保守派群體可能會選擇不同的傳統價值觀如基督教、伊斯兰教、亚洲价值观等來維護。在当代西方文化中，保守派尋求維護一系列機構，例如有組織的宗教、議會政府和財產權。 1818年，在試圖颠覆法國大革命共和成果的波旁復辟時期，弗朗索瓦-勒內·德·夏多布里昂首次在政治背景中使用該術語（Le Conservateur）。從歷史上看，這個詞與右翼政治有關，後來被用來描述廣泛的觀點。沒有任何一套既定政策被認為是保守的，因為保守主義的意義取決於在特定地點和時間被認為是傳統的東西。保守主義思想因適應現有傳統和民族文化而發生了很大變化。例如，一些保守派主張加強經濟干預，而另一些保守派主張建立更加自由放任的自由市場經濟體系。因此，世界不同地區的保守派——每個人都堅持各自的傳統——可能在廣泛的問題上存在分歧。埃德蒙·伯克是18世紀反對法國大革命但支持美國革命的政治家，被認為是1790年代保守主義的主要理論家之一。 (zh)
المحافظة كفلسفة سياسية واجتماعية تعزز الحفاظ على المؤسسات الاجتماعية التقليدية في سياق الثقافة والحضارة. بعض المحافظين يسعى للحفاظ على الأشياء كما هي، مع التركيز على الاستقرار والاستمرارية، في حين أن آخرين يدعون بالرجعيين، يعارضون الحداثة ويسعون للعودة إلى «ما كانت عليه الامور». أُستخدم المصطلح في سياق سياسي لأول مرة في فرنسا من قبل فرانسوا رينيه دي شاتوبريان عام 1818، خلال فترة استعادة بوربون التي سعت لدحر سياسات الثورة الفرنسية. هذا المصطلح مرتبط تاريخيا مع السياسة اليمينية، ومنذ ذلك الحين يستخدم لوصف مجموعة واسعة من وجهات النظر. ليس هناك مجموعة واحدة من السياسات التي تعدّ عالميا بأنها محافظة، لأن معنى المحافظة يعتمد على ما يعدّ تقليديا في مكان معين ووقت. (ar)
El conservadorisme és un terme relativista utilitzat per a descriure les ideologies polítiques que afavoreixen els valors tradicionals, és a dir, els costums i creences culturals, com els religiosos o els nacionals. Ja que cada cultura té diversos valors establerts, els conservadors en diferents cultures tenen diferents metes. Alguns conservadors intenten preservar l'statu quo, mentre que uns altres intenten tornar als valors d'una època anterior, l'statu quo anterior. (ca)
Konzervatismus nebo konzervativismus (z lat. conservare, uchovávat) je vedle liberalismu a socialismu jednou ze tří hlavních politických ideologií. Během času se termín vyvíjel a získal celou řadu často odlišných, ba i protichůdných významů. (cs)
Συντηρητισμός ή κονσερβατισμός (γαλλικά: conservatisme) ονομάζεται η επιφυλακτική και συντηρητική αντιμετώπιση νέων θεσμών, αρχών και αξιών της κοινωνίας, σε ατομική και ομαδική βάση. Γενικά, σημαίνει την επιφυλακτική έως αρνητική στάση απέναντι σε οποιονδήποτε νεωτερισμό. Ο συντηρητισμός είναι υπέρμαχος της προάσπισης αυτών που είναι ήδη δεδομένα, αφομοιωμένα και δεν δημιουργούν κινδύνους και κραδασμούς στο κατεστημένο, και κυρίως δεν αποτελούν ριζικές αλλαγές. Ο συντηρητισμός λειτουργεί ως προσωπική στάση ζωής, παρόμοια με τον πουριτανισμό, σε κοινωνικό και πολιτικό επίπεδο. Ο όρος είναι σημασιολογικό δάνειο από τη γαλλική λέξη conservation (κονσερβασιόν) = διατήρηση, συντήρηση. (el)
Konservativismo estas politika ideologio ekzistanta en multaj kulturoj, kiu celas subtenon de la tradicia ordo de socio kaj de ties kulturaj, politikaj kaj religiaj kutimoj. Kompreninde, la precizaj postuloj de konservativuloj varias laŭ la karakterizaĵoj de la unuopa kulturo; kelkaj konservativaj grupoj kaj politikaj partioj pledas por restarigo de pasintecaj kutimoj kaj kredoj, dum aliaj defendas la nun ekzistantan sistemon. (eo)
Conservatism is a cultural, social, and political philosophy that seeks to promote and to preserve traditional social institutions and practices. The central tenets of conservatism may vary in relation to the status quo of the culture and civilization in which it appears. In Western culture, conservatives seek to preserve a range of institutions such as organized religion, parliamentary government, and property rights. Conservatives tend to favor institutions and practices that guarantee stability and evolved gradually. Adherents of conservatism often oppose modernism and seek a return to traditional values, though different groups of conservatives may choose different traditional values to preserve. (en)
Konservatismus (selten Konservativismus; von lateinisch conservare „erhalten“, „bewahren“ oder auch „etwas in seinem Zusammenhang erhalten“) „ist ein Sammelbegriff für geistige und politische Bewegungen, welche die Bewahrung bestehender oder die Wiederherstellung früherer gesellschaftlicher Ordnungen zum Ziel haben“. Dem Konservatismus liegt „der Gedanke einer auf friedliche Evolution hin angelegten politischen und geistigen Kontinuität und einer Orientierung an bewährter, historisch gewachsener Tradition“ zugrunde. (de)
En filosofía política, se denomina conservadurismo al conjunto de doctrinas y movimientos políticos que favorecen el uso del poder político o la fuerza del Estado para conservar o restaurar tradiciones —creencias o costumbres— de un pueblo o nación que pueden ser de tipo religiosas, culturales o políticas (en estos casos el término conservadurismo puede ser entendido como un tradicionalismo en política — o como reaccionarismo o restauración de un orden político perdido). (es)
Konservatisme adalah sebuah filsafat politik yang mendukung nilai-nilai tradisional. Istilah ini berasal dari bahasa Latin, conservāre, melestarikan; "menjaga, memelihara, mengamalkan". Karena berbagai budaya memiliki nilai-nilai yang mapan dan berbeda-beda, kaum konservatif di berbagai kebudayaan mempunyai tujuan yang berbeda-beda pula. Sebagian pihak konservatif berusaha melestarikan status quo, sementara yang lainnya berusaha kembali kepada nilai-nilai dari zaman yang lampau, the . (in)
Le conservatisme est une philosophie politique qui est en faveur des valeurs traditionnelles et affirme le primat de la nature sur la raison humaine. Le conservatisme prône la préservation d'une situation ou le retour à une situation passée dans les domaines social, politique, moral, culturel, religieux. En ce sens il s'oppose au progressisme. Le conservatisme ne doit pas être confondu avec la réaction (d'où le terme « réactionnaire ») ou avec l'immobilisme. (fr)
( 회계 용어에 대해서는 보수주의 (회계) 문서를 참고하십시오.) 보수주의(保守主義, Conservatism)는 기존 사회 체제의 안정적인 발전을 추구하는 정치 이념이다. 산업혁명 초기 서구 사회에서 보수주의는 자유 무역에 대한 보호 무역의 지지, 그리스도교 전통 가치의 보존 등을 강조하였다. 이후 서구의 산업 발전 수준이 일정 단계에 이르고 사회주의 운동애 태동했을 때 보수주의는 사회주의에 대한 반발, 농촌 지역의 반혁명 이데올로기로서 기능하였다. 이 당시 보수주의는 경제적 자유주의에 대한 비판적 지지와 사유 재산의 확립, 가족 가치의 중시 등의 입장으로 압축됐다. 경제적 평등과 사회 변천을 추구하는 진보주의에 반대되는 개념으로, 보수주의는 경제 성장과 점진적인 개혁을 추구한다. 세금을 줄이고 규제를 완화하며 정부 개입을 최소화하여 시장에 더 많은 자유를 보장할 것을 주장한다. 보수주의는 과거로의 회귀를 추구하는 반동주의나 어떠한 변화도 거부하는 수구와는 구별된다. (ko)
Konserwatyzm (łac. conservare „zachowywać”) – doktryna, która bazuje na hasłach obrony porządku społecznego oraz umacniania tradycyjnych wartości, takich jak: religia, naród, państwo, rodzina, hierarchia, autorytet. Konserwatyści dążą do obrony starego porządku ze względu na przekonanie o ewolucyjnym, a nie rewolucyjnym charakterze zmian kulturowo-politycznych. Konserwatyzm zrodził się na przełomie XVIII i XIX wieku jako próba przeciwstawienia się racjonalistycznej myśli oświecenia. Nowoczesny konserwatyzm stanowił reakcję na wydarzenia rewolucji francuskiej. Za twórcę podstaw ideologicznych nurtu uważany jest Edmund Burke. W powyższym znaczeniu termin ten po raz pierwszy użyty został w 1820 przez zwolennika restauracji dynastii Burbonów, François-René de Chateaubrianda, który wydawał pism (pl)
Het conservatisme is een politieke, ethische en culturele gezindheid die zich grondvest op de traditie. Het begrip conservatisme is afgeleid van het Latijnse conservare, dat beschermen, in ongeschonden toestand bewaren betekent. Het conservatisme is echter een breed begrip en kent afhankelijk van de tijd en cultuur een andere invulling. Ook andere prominente historici, met onderling verschillende opvattingen, kwamen tot een eensluidende definitie van het begrip conservatisme, zoals Ernst Heinrich Kossmann (1922-2003): En ook Jacques Presser (1899-1970): (nl)
O conservadorismo ou conservantismo é uma filosofia social que defende a manutenção das instituições sociais tradicionais no contexto da cultura e da civilização. O primeiro uso estabelecido do termo em um contexto político originou-se com François-René de Chateaubriand em 1818, durante o período de restauração de Bourbon que procurou reverter as políticas da Revolução Francesa. O termo, historicamente associado com a política de direita, desde então tem sido usado para descrever uma ampla gama de pontos de vista: diferentes grupos de conservadores podem escolher diferentes valores tradicionais para preservar. (pt)
Konservatism är en social, kulturell och politisk filosofi, som befrämjar traditionella samhällsinstitutioner och förespråkar traditionella värderingar. Exempel på institutioner är kyrkan, äktenskapet, familjen och monarkin. Exempel på värderingar är respekt för äldre generationers bedrifter, normer om gott uppförande, lydnad gentemot traditionella auktoriteter och tro på estetiska ideal. Konservatismens målsättning är att upprätthålla ordningen i samhället och att värna om kulturen. Konservativa människor tenderar att uppskatta saker och företeelser som har gamla anor och djupa rötter. (sv)
Консервати́зм (фр. conservatisme, від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю») — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємність у соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до усталених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей соціальної рівності, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально поміркованого розвитку. Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму. (uk)
Консервати́зм (от лат. conservo — сохраняю) — идеологическая приверженность традиционным ценностям и порядкам, социальным и религиозным доктринам. За главную цель принимается сохранение традиций общества, его институтов, этики, нравственности и морали. Идеология консерватизма сформировалась как реакция на «ужасы Французской революции» (знаменитый памфлет Эдмунда Бёрка, 1790). Помимо Бёрка, огромный вклад в оформление консерватизма внесли французский иезуит Жозеф де Местр (1753—1821), английский философ Томас Гоббс (1588—1679) и австрийский-немецкий канцлер граф Клемент Меттерних (1773—1859). (ru)

owl:sameAs

is dbo:ideology of

is dbo:nonFictionSubject of

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:ideology of

is dbp:schoolTradition of