Empiricism (original) (raw)

dbo:abstract

الفلسفة التجريبية أو الإمبريقية (مقترضة باليونانية: εμπειρισμός وتترجم: التجريبية) هي توجه فلسفي يؤمن بأن كامل المعرفة الإنسانية تأتي بشكل رئيسي عن طريق الحواس والخبرة. تنكر التجريبية وجود أية أفكار فطرية عند الإنسان أو أي معرفة سابقة للخبرة العملية. النظرية هي المفاهيم التي يتوصل إليها الباحث بناء على ملاحظته لتجربة أو مجموعة تجارب أو حدث أو مجموعة أحداث وعلى الرغم من اختلاف الباحثين في دراسة الاعلام والاتصال لمفهوم النظرية لكنها في معظمها تتفق على أن الهدف منها هو الوصول إلى استنتاجات علمية تصف علاقات وظيفية بين متغيرات يتم قياسها أو استقرائها ويسبق ذلك فروض علمية يضعها الباحث لمعرفة العلاقة بين تلك المتغيرات بهدف الوصف أو التنبأ أو التحكم في الظاهرة المدروسة. أما مصطلح امبيريقية فيعبر عن الخبرة والخبرة مصدرها الحواس وبالتالي فإن المعرفة الإنسانية تستمد شرعيتها من مرورها بهذه الحواس حتى تصبح بذلك قابلة للتحقق من صحتها ومفهوم الامبريقية يدل عن كل ما يتعلق بدراسة المجتمع الإنساني بالاحتكام إلى الواقع المحسوس سواء في اختيار المشكلة وجمع الحقائق أو تصنيف البيانات وتحليلها. وعموما، التجريبية اليوم تعني المنهج التجريبي للوصول للمعرفة، استنادا إلى البحوث وإلى الطرق الاستدلالية، التي تفضل عن المنطق الاستنباطي الخالص. في هذا المعنى، يمكن ضم في التيار التجريبي شخصيات مثل أرسطو، توما الاكويني، روجر بيكون، توماس هوبز، وفرانسيس بيكون (ar)
L'empirisme és un corrent filosòfic sorgit a les Illes Britàniques al segle xviii que és tradicionalment considerat com a oposat al racionalisme. S'inscriu dins de la filosofia moderna (segles xvii-xviii), que té com a principal problema l'estudi dels orígens i límits del coneixement (epistemologia). Segons els empiristes, aquest coneixement prové de l'experiència i està limitat per aquesta. Alguns dels seus precedents més importants foren Aristòtil i Sant Tomàs d'Aquino, amb John Locke i David Hume com a principals representants de l'empirisme modern. Va ser especialment desenvolupat a les Illes Britàniques, on esdevingué la tradició dominant. Posteriorment va influir en el positivisme. (ca)
Empirismus (řecky ἐμπειρισμός ze zkušenosti) je gnozeologický směr ve filozofii a převládající přístup ve většině vědních oborů, který za jediný zdroj poznání pokládá smyslové zkušenosti. Stojí v protikladu k racionalismu, který klade důraz na rozumovou složku poznání, jako jsou například u Kanta apriorní formy prostoru a času, které jsou předpokladem každé zkušenosti a nedají se z ní tedy odvodit. Na rozdíl od filosofického empirismu, který se týká veškerého poznání a zkušenosti, empirismus jako součást metodologie přírodních věd člověku rozumí „empirií“ čili zkušeností pouze opakovatelný pokus s měřitelnými výsledky. (cs)
Εμπειρισμός στη φιλοσοφία ονομάζεται η θεωρία που υποστηρίζει πως η πηγή και τα συστατικά της ανθρώπινης γνώσης προέρχονται από την εμπειρία που αποκτάται μέσω των αισθήσεων. Αυτές μπορεί να είναι είτε οι πέντε αισθήσεις (ακοή, όραση, αφή, όσφρηση, γεύση) ή εσωτερικές αισθήσεις όπως ο πόνος και η . (el)
Der Ausdruck Empirismus wird bei Klassifikationen erkenntnistheoretischer Ansätze für Theorien verwendet, denen zufolge Wissen, verstanden als gerechtfertigte wahre Erkenntnis, zuerst oder ausschließlich auf Sinneserfahrung beruht (einschließlich der Verwendung wissenschaftlicher Instrumente). (de)
Empiriismo estas skolo de filozofio fondita de Locke. Laŭ Locke, ne ekzistas iu ajn ideo en la menso je nasko; anstataŭe la mensoestas tabula rasa aŭ tabulo blanka. La tabulo malblankiĝas, kiam la menso ricevas sensan impreson kaj el tiu eltiras ideojn per racio. Kie Kartezio diris racio + denaskaj ideoj → scio Locke diris racio + sento → scio Aristotelo, por komparo,diris antaŭ 2000 jaroj: racio + aksiomoj + sento → scio kaj en la 13-a jarcento,Tomaso de Akvino diris: racio + aksiomoj + sento + fido → scio kie aksiomo estas antaŭsupozita, memevidenta aserto, sama kieltiuj en la komenco de Eŭklido. Ĉu tia aksiomo estas denaska ne interesisAristotelon, kiu ne amplekse filozofiis pri la internaĵoj de la menso. Poste la samskolanoj George Berkeley kaj Hume disputiskontraŭ Locke pri la naturo de homa scio. Locke klarigis sian ideojn pri homa scio en la verkoEssay Concerning Human Understanding ("Eseo priHoma Kompreno") en 1690. (eo)
In philosophy, empiricism is an epistemological theory that holds that knowledge or justification comes only or primarily from sensory experience. It is one of several views within epistemology, along with rationalism and skepticism. Empiricism emphasizes the central role of empirical evidence in the formation of ideas, rather than innate ideas or traditions. However, empiricists may argue that traditions (or customs) arise due to relations of previous sensory experiences. Historically, empiricism was associated with the "blank slate" concept (tabula rasa), according to which the human mind is "blank" at birth and develops its thoughts only through experience. Empiricism in the philosophy of science emphasizes evidence, especially as discovered in experiments. It is a fundamental part of the scientific method that all hypotheses and theories must be tested against observations of the natural world rather than resting solely on a priori reasoning, intuition, or revelation. Empiricism, often used by natural scientists, says that "knowledge is based on experience" and that "knowledge is tentative and probabilistic, subject to continued revision and falsification". Empirical research, including experiments and validated measurement tools, guides the scientific method. (en)
Enpirismoa ezagutzaren iturri bakar edo nagusitzat zentzumenei lotutako esperientzia hartzen duen da. Ezagutzari buruzko teoria nagusietako bat da, arrazionalismoarekin eta eszeptizismoarekin batera. Enpirismoaren muturreko ikuspegiaren arabera esperientzia da ezagutza ororen oinarria, ez bere iturriari dagokionez bakarrik, baizik eta baita bere edukiari dagokionez ere. Ezagutza mundu sentigarritik abiatzen da kontzeptuak osatzeko eta hauek sentigarria denean dute justifikazioa eta muga, hau da, zentzumenen bidezko esperientziak sortzen du ezagutza. Enpirismoaren arabera, a prioriko arrazoiketan oinarritutako ezagutza, edota ez da, izan, edota egia etara mugatzen da; egia horiek ez dute edukirik, eta adierazteko erabiltzen diren hitzen esanahiak ematen die balioa. Hortaz, logikaren a prioriko balioa eta zientziazko edukia elkartu nahi dituen metafisika ezinezkoa da. Orobat, ezinezkoa da , arrazoibidez lortua; munduaren nolakotasuna ezin da arrazoi edo hausnarketa hutsaren bitartez aurkitu. (eu)
El empirismo es una teoría filosófica que enfatiza el papel de la experiencia y la evidencia, especialmente la percepción sensorial, en la formación de ideas y adquisición de conocimiento, sobre la noción de ideas innatas o tradición. Para el empirismo más extremo, la experiencia es la base de todo conocimiento, no solo en cuanto a su origen sino también en cuanto a su contenido. Se parte del mundo sensible para formar los conceptos y estos encuentran en lo sensible su justificación y su limitación. El término «empirismo» proviene del griego έμπειρία, cuya traducción al latín es experientia, de donde deriva la palabra experiencia. El empirismo, bajo ese nombre, surge en la Edad Moderna como fruto maduro de una tendencia filosófica que se desarrolla sobre todo en el Reino Unido desde la Baja Edad Media. En la Antigüedad clásica, lo empírico se refería al conocimiento que los médicos, arquitectos, artistas y artesanos en general obtenían a través de su experiencia dirigida hacia lo útil y técnico, en contraposición al conocimiento teórico concebido como contemplación de la verdad al margen de cualquier utilidad. Se suele considerar en contraposición al racionalismo, más característico de la filosofía continental. Hoy en día la oposición empirismo-racionalismo, como la distinción analítico-sintético, no se suele entender de un modo tajante, como lo fue en tiempos anteriores, y más bien una u otra postura obedece a cuestiones metodológicas, heurísticas o de actitudes vitales, más que a principios filosóficos fundamentales. El empirismo también se opone al historicismo, ya que tanto el empirismo como el racionalismo son teorías individualistas del conocimiento, mientras que el historicismo es una epistemología social. Si bien el historicismo también reconoce el papel de la experiencia, difiere del empirismo al suponer que los datos sensoriales no se pueden entender sin considerar las circunstancias históricas y culturales en las que se hacen las observaciones. En relación con la ciencia, el empirismo no se debe mezclar con la investigación empírica, ya que las diferentes epistemologías se deben considerar puntos de vista opuestos sobre la mejor manera de hacer estudios. Sin embargo, entre los investigadores hay cierto consenso de que los estudios deben ser empíricos. Por lo tanto, el empirismo actual se debe entender como uno entre los ideales en competencia de obtener conocimiento. Como tal, el empirismo se caracteriza primeramente por el ideal para permitir que los datos de la observación «hablen por sí mismos», mientras que los puntos de vista opuestos se oponen a este ideal. El empirismo, por lo tanto, no solo se debe entender en relación con cómo este término se ha utilizado en la historia de la filosofía. También se debe interpretar de una manera que permita distinguir el empirismo entre otras posiciones epistemológicas en la ciencia contemporánea. En otras palabras: el empirismo como concepto se debe construir junto con otros conceptos, que juntos hacen posible discriminaciones importantes entre los diferentes ideales subyacentes de la ciencia contemporánea.[cita requerida] Respecto del problema de los universales, los empiristas suelen simpatizar y continuar con la crítica nominalista iniciada en la Baja Edad Media. Los empiristas modernos más influyentes fueron John Locke, George Berkeley, David Hume y Francis Bacon. (es)
L'empirisme désigne un ensemble de théories philosophiques qui font de l'expérience sensible l'origine de toute connaissance ou croyance et de tout plaisir esthétique. L'empirisme s'oppose en particulier à l'innéisme et plus généralement au rationalisme « nativiste » pour lesquels nous disposerions de connaissances, idées ou principes avant toute expérience. L'empirisme est à l'origine de la théorie associationniste de l'esprit en psychologie, qui explique la formation des représentations mentales par la conjonction d'idées simples. Défendu principalement par les philosophes Francis Bacon, John Locke, Condillac, George Berkeley, David Hume et des scientifiques comme Ibn Al Haytham, l'empirisme considère que la connaissance se fonde sur l'accumulation d'observations et de faits mesurables, dont on peut extraire des lois générales par un raisonnement inductif, allant par conséquent du concret à l'abstrait. L'empirisme a des implications non seulement en philosophie et épistémologie, mais aussi dans divers domaines d'étude : logique, psychologie, sciences cognitives, esthétique et linguistique en particulier. (fr)
San fhealsúnacht, is teoiric í an t-eimpíreachas a deir nach dtagann an t-eolas ach nó go príomha ó eispéireas céadfach . Tá sé ar cheann de roinnt tuairimí ar an eipistéimeolaíocht, mar aon leis an réasúnachas agus an sceipteachas . Cuireann an t-eimpíreacht béim ar ról na fianaise eimpírí i bhfoirmiú smaointe, seachas smaointe nó traidisiúin dúchasacha. (ga)
Empirisme adalah suatu aliran dalam filsafat yang menyatakan bahwa semua pengetahuan berasal dari pengalaman indra manusia. Secara etimologi, istilah empirisme berasal dari bahasa Yunani emperia, yang berarti pengalaman. Dalam empirisme, kebenaran hanya dapat diperoleh melalui pengalaman. Pola pikir empirisme mengandalkan bukti empiris. Empirisme termasuk salah satu jenis aliran ontologi. Dalam empirisme, manusia dapat memperoleh pengetahuan dari pengalaman dengan cara mengadakan pengamatan dan pengindraan. Empirisme merupakan salah satu dari tiga aliran filsafat ilmu di dunia Barat. Pemikiran filsafat pada empirisme memilik sifat yang bertentangan dengan rasionalisme. Pemikiran empirisme dipelopori oleh Thomas Hobbes sebagai reaksi terhadap rasionalisme. Perkembangan pemikiran empirisme berlangsung secara pesat di Inggris dan wilayah di sekitarnya pada masa renaisans selama abad ke-17 hingga abad ke-18. Empirisme pertama kali dikembangkan di Inggris oleh John Locke (1632–1704), tetapi lebih mempengaruhi tokoh-tokoh pemikir di Amerika Serikat, khususnya di bidang pelestarian lingkungan hidup dan psikologi lingkungan. Tokoh-tokoh pendukungnya berasal dari penganut filsafat Barat, antara lain Francis Bacon, Thomas Hobbes, John Locke, dan David Hume. Pemikiran empirisme oleh para tokohnya telah memberikan sumbangsih bagi pengembangan bidang keilmuan. Para tokoh ini antara lain ialah John Locke (ilmu sosial dan metode ilmiah), George Berkeley (fisika, matematika, dan teologi), dan David Hume (ilmu sejarah dan sains). Empirisme juga menjadi dasar bagi pengembangan filsafat dalam positivisme. Selain itu, empirisme juga menjadi salah satu aliran utama dalam filsafat pendidikan yang menjadi dasar bagi pengembangan berbagai model pendidikan yang ada di dunia. (in)
L'empirismo (dal greco ἐμπειρία, empeirìa, esperienza) è un indirizzo filosofico nato nella seconda metà del Seicento in Inghilterra, secondo cui la conoscenza umana deriva esclusivamente dai sensi o dall'esperienza. I maggiori esponenti dell'empirismo anglo-sassone furono John Locke, George Berkeley e David Hume: essi negavano che gli esseri umani avessero idee innate, o che qualcosa fosse conoscibile a prescindere dall'esperienza. L'empirismo si sviluppò in contrapposizione al razionalismo, corrente filosofica il cui esponente principale è stato Cartesio. Secondo i razionalisti, la filosofia dovrebbe essere condotta tramite l'introspezione e il ragionamento deduttivo a priori. Secondo gli empiristi, invece, le nostre teorie dovrebbero essere fondate sull'osservazione del mondo piuttosto che sull'intuito o sulla fede. In senso lato, oggi per "empirismo" si intende un approccio pratico e sperimentale alla conoscenza, basato sulla ricerca e su un modo di procedere a posteriori, preferiti alla pura logica deduttiva. In questo senso possono essere fatti rientrare nella corrente empirista anche Roger Bacon, Thomas Hobbes, e Francesco Bacone (it)
( 실험주의는 여기로 연결됩니다. 교육사상 측면에서의 실험주의에 대해서는 실험주의 (교육사상) 문서를 참고하십시오.) 경험론(經驗論, 영어: empiricism)이란 철학에서 감각의 경험을 통해 얻은 증거들로부터 비롯된 지식을 강조하는 이론이다. 합리주의가 인식 원천을 오직 이성에서만 추구하는 것과 대립한다. 경험론은 인식론으로 알려진 인간의 지식에 관한 학문 중 가장 널리 퍼진 관점이기도 하다. 경험론에서는 관념의 형성 과정에서 생득관념이나 관습보다는 경험과 증거, 특히 감각에 의한 지각을 강조한다. 같은 맥락에서, 과학철학에서의 경험론은 증거와 밀접하게 관련된 과학적인 지식, 특히 실험에 그 토대를 두고 있는 관점들을 강조한다. 이는 모든 가설과 이론들은 오로지 연역적인 추론이나 직관, 또는 계시가 아니라 자연계에서의 기존의 관찰에 반(反)하여 검증되어야 한다는 것을 내용으로 하는 과학적 방법의 기초를 이루고 있다. 따라서, 과학은 완전히 방법론적으로 실증적인 학문이라고 할 수 있다. (ko)
経験論（けいけんろん）、あるいは、経験主義（けいけんしゅぎ、（英: empiricism）とは、「人間の全ての知識は我々の経験に由来する」とする哲学上または心理学上の立場である。中でも感覚・知覚的経験を強調する立場は特に感覚論と呼ぶ。 (ja)
Het empirisme is een filosofische stroming waarin gesteld wordt dat kennis voornamelijk of geheel voortkomt uit de ervaring. Volgens de kennistheorie van het empirisme bezit de mens geen enkele vorm van aangeboren kennis, en moet bij de geboorte zijn geest opgevat worden als een onbeschreven blad of tabula rasa. Het empirisme staat in deze kennistheoretische opvatting tegenover het rationalisme, dat de rede en het denken aanwijst als voornaamste kennisbron. In de antieke filosofie zijn bij Aristoteles en Epicurus al empiristische tendenzen aan te wijzen. Echt doorbreken zou het empirisme pas in de 17e en 18e eeuw in Groot-Brittannië, uitgewerkt door denkers als Francis Bacon, John Locke, George Berkeley, David Hume en John Stuart Mill. Verdere vormen van empirisme zijn terug te vinden in het positivisme van Auguste Comte, het pragmatisme van William James, de analytische filosofie van Bertrand Russell, het logisch empirisme van Rudolf Carnap en het van Bas van Fraassen. Empirisch onderzoek is sinds de wetenschappelijke revolutie de enige geaccepteerde manier van natuurwetenschappelijke kennisverwerving. (nl)
Empiryzm (od stgr. ἐμπειρία empeiría – „doświadczenie”) – kierunek filozoficzny głoszący, że źródłem ludzkiego poznania są wyłącznie lub przede wszystkim bodźce zmysłowe docierające do naszego umysłu ze świata zewnętrznego, natomiast wszelkie idee, teorie itp. są w stosunku do nich (bodźców zmysłowych) wtórne. Empiryzm stoi w ostrej sprzeczności z racjonalizmem filozoficznym, który głosi, iż źródłem poznania są właśnie idee, zaś bodźce zmysłowe mają znaczenie drugorzędne. Pierwszym filozofem, który krytykował takie poznanie, był Heraklit z Efezu. Zgodnie z głoszonymi przez niego tezami: Złymi świadkami są oczy i uszy ludziom, którzy noszą duszę barbarzyńców. Współczesna koncepcja empiryzmu została wysunięta przez Francisa Bacona, a następnie rozwinięta przez Johna Locke’a, George’a Berkeleya oraz Davida Hume’a. W XXI wieku wyróżnia się empiryzm metodologiczny, który głosi nieistnienie sądów syntetycznych a priori, oraz empiryzm genetyczny, który głosi, że umysł ludzki jest pierwotnie pozbawiony treści poznawczych (umysł jako tabula rasa – łac. „niezapisana tablica”) i że dopiero doświadczenie bezpośrednio lub pośrednio powoduje zapełnienie tej pustki sądami. Skrajną postacią empiryzmu genetycznego jest sensualizm, który głosi, że w umyśle nie znajduje się nic czego nie było wpierw w zmysłach (nihil est in intellectu quin prius fuerit in sensu). Poglądem przeciwstawnym do empiryzmu genetycznego jest natywizm. Z nurtu empiryzmu wykształciło się szereg innych prądów filozoficznych: kantyzm, pozytywizm, pozytywizm logiczny oraz fenomenologia. Do szczególnie znanych empirystów należeli między innymi: * Etienne Bonnot de Condillac * Pierre Cabanis * Charles de Bonnet * Stanisław Staszic * Jan Śniadecki * Leonardo da Vinci (pl)
Empirism är en filosofisk lära som tar sin utgångspunkt i tanken att all kunskap om yttervärlden har sitt ursprung i sinnesintryck. Det enda som kan betraktas som tillförlitligt är det som kan beläggas erfarenhetsmässigt. Inom läran om vetenskaplig metod beskrivs ibland empirism som att låta erfarenhetsmässiga fakta bestämma utformningen av teorin kring ett område, vilket är en väsentligt annorlunda metod än framför allt hypotetisk deduktion. Se artikeln empiri och artikeln grundad teori. (sv)
Na filosofia, o empirismo é uma teoria do conhecimento que afirma que o conhecimento sobre o mundo vem apenas da experiência sensorial. Por sua vez, o método indutivo afirma que a Ciência como conhecimento somente pode ser derivada a partir dos dados da experiência. Essa afirmação filosófica rigorosa, acerca da construção do conhecimento, gera o problema da indução. Dentre diversa gama de pontos de vista da epistemologia - estudo do conhecimento humano -, juntamente com o racionalismo, o idealismo, o historicismo e o empirismo enfatizam o papel da experiência (sensorial) e da evidência, especialmente na formação de ideias, sobre a noção de ideias inatas ou tradições. Contudo, os empiristas podem argumentar que os costumes (ou tradições) surgem devido às relações de experiências sensoriais, anteriormente vivenciadas. O termo "empirismo" vem do grego /έμπειρία/, que traduzido para o latim significa experientia, que, por sua vez, significa experiência, no idioma oficial brasileiro (Português). Sob essa égide, o empirismo surgiu na Idade Moderna, como fruto de uma tendência filosófica que se desenvolvia, principalmente no Reino Unido, desde a Idade Média. Inclusive, verifica-se, com certa frequência, além de notória oposição ao chamado racionalismo, a presenca de características relacionadas à Filosofia continental. Contemporaneamente, a oposição entre empirismo e racionalismo - tal qual a distinção analítico-sintética - é geralmente compreendida de forma absolutamente contundente, conforme ocorria nos tempos antigos. Entretanto, é possível lançar mão de uma ou outra posição em contrário, sobretudo, devido à existência de questões metodológicas heurísticas, ou, ainda, à presença de atitudes vitais, desconsiderando-se os princípios filosóficos fundamentais propriamente ditos. Com relação à problemática dos Universais, os empiristas são, em maioria, simpatizantes de críticas construtivas, de maneira que a adoção do termo "nominalista" remontaria somente ao final da Idade Média. Durante a Antiguidade Clássica (Classicismo), o conhecimento empírico referia-se especialmente a arquitetos, artesãos, artistas e médicos, em geral, devendo ser obtido por meio de sua experiência, frente ao técnico e útil, em contraste ao conhecimento teórico, concebido como mera contemplação da verdade, além de qualquer utilitário. Na FIlosofia da Ciência, o empirismo enfatiza as evidências, especialmente porque aqui o mesmo se desvenda a partir de experiências. Trata-se, portanto, de parte fundamental do método científico, de acordo com o qual todas as hipóteses e teorias devem ser testadas em confronto com as observações do mundo natural, ao invés de meramente se resumir a um raciocínio a priori, intuição ou revelação. Por ter causado grande revolução na ciência, graças à progressiva valorização do conhecimento científico, aliado à valorização das experiências, o homem passou a buscar resultados práticos, almejando o domínio da natureza. Em suma, foi a partir do desenvolvimento do empirismo que se estabeleceram as bases fundamentais da metodologia científica moderna. Dentre os filósofos associados ao empirismo, destacam-se os seguintes: Alhazen, Aristóteles, Avicena, David Hume, Ibn Tufail, Francis Bacon, George Berkeley, Guilherme de Ockham, Hermann von Helmholtz, John Locke, John Stuart Mill, Leopold von Ranke, Nicolau Maquiavel, Robert Boyle, Robert Grosseteste e Thomas Hobbes. (pt)
Эмпири́зм, эмпирици́зм (от др.-греч. ἐμπειρία — «опыт», «знание» [приобретаемое опытом]) — метод познания через ощущения, в котором знания могут быть либо представлены как описание этого ощущения, либо сведены к нему. Направление в теории познания. Противостоит рационализму и мистицизму. Для эмпиризма характерна абсолютизация опыта, чувственного познания, принижение роли рационального познания (понятий, теории). Как целостная гносеологическая концепция эмпиризм сформировался в XVII—XVIII вв. (Фрэнсис Бэкон, Томас Гоббс, Джон Локк, Джордж Беркли, Дэвид Юм); элементы эмпиризма присущи позитивизму, неопозитивизму (логический эмпиризм). В метафизике направление это охватывает весьма разнообразные точки зрения, то переходя в догматические системы, то превращаясь в скептицизм. Это объясняется различием толкований, которые нередко тот же мыслитель может придавать понятию «опыт». Как теоретическое направление, рассматривающее процессы мышления и познания, в противовес рационализму считает единственным источником и критерием познания естественный опыт (профессиональное чутьё, наитие), а в формах мышления видит сугубо субъективный способ систематизации представлений, в целом недооценивая теоретическую роль в процессе познания. Сторонники идеалистического течения рассматривали эмпиризм как внутреннее переживание субъекта, одну из форм чувственного восприятия, интуитивного созерцания поставленной цели (проблемы). Выйти за грань эмпиричного, значит выйти за рамки накопленного опыта, устоявшихся, общепринятых теорий, или же за рамки материального восприятия реальности. Под опытом в узком смысле этого слова подразумевают познание единичного (Аристотель: ἡ μὲν ἐμπειρία τῶν καθ’ ἔκαστόν ἐστί γνῶσις — singularium cognitio). Но единичное можно понимать как: 1. * субъективное ощущение, если речь идёт о внешнем опыте, или как «единичное представление», если речь идёт о внутреннем опыте; 2. * восприятие чего-то единичного, что обладает независящим от сознания существованием в виде части внешнего мира и продолжает существовать, помимо сознания и в то время, когда восприятие прерывается. Эмпири́чное и теоретическое — два основных, связанных между собой вида знания (способа познания), качественно отличающиеся, по сути, смыслом и формой отображения объективной реальности. Эмпиричное отображает действительность со стороны её внешних связей и отношений. Фиксирует внешние проявления процессов и событий, заключая в себе всё доступное созерцанию (всё, что можно увидеть, услышать, почувствовать и осмыслить). Теоретическое — выходит из эмпиричного переходит в "индивидуальную стадию", систематизируя накопленный материал, придерживаясь принципа внутренних взаимосвязей, и закономерностей в движении. (ru)
Емпіри́зм (від грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що в принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися виключно на відповідному досвіді. Як цілісна гносеологічна концепція емпіризм сформувався в XVII–XVIII ст. В історії філософії емпіризм виступав як ідеалістичний (Девід Г'юм, Джордж Берклі, Ернст Мах, Ріхард Авенаріус, сучасний логічний емпіризм тощо), такий що визнавав єдиною реальністю суб'єктивний досвід (відчуття, уявлення), і як матеріалістичний емпіризм (Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк, Етьєн Кондільяк та ін.), що вважав, що джерелом чуттєвого досвіду є об'єктивний світ. У метафізиці цей напрям охоплює різноманітні точки зору, переходячи як в догматичні системи відомого типу, так і перетворюючись у скептицизм. Це пояснюється різноманітністю тлумачень, які нерідко той самий міркувач може придавати поняттю «досвід». Під досвідом у вузькому сенсі цього слова розуміють пізнання одиничного, окремого (Арістотель: ή μέν έμπειρία τών χαθ ' έχαστόν εστι γνώσις — singularium cognitio). Але одиничне можна розуміти: 1. * як суб'єктивне відчуття, якщо мова йде про зовнішній досвід, або як «одиничне представлення», якщо мова йде про внутрішній досвід; 2. * як сприйняття чогось одиничного, що має незалежне від свідомості існування у вигляді частини зовнішнього світу і продовжує існувати, не зважаючи на свідомість і у той час, коли сприйняття переривається. (uk)
在哲學中，經驗主義（英語：Empiricism；德語：Empirismus），或稱經驗論等，是一種理論，它指出知識僅來自或主要來自感官經驗。它是認識論的幾種觀點之一，其他觀點包括理性主義和懷疑主義等。經驗主義強調經驗證據在思想形成中的作用，而不是憑藉先天的思想（英語：innate ideas）或傳統。然而，經驗主義者可能會爭辯稱，傳統（或習俗）是由於先前感官經驗的關係而產生的。從歷史上看，經驗主義與“白板”概念（拉丁語 tabula rasa）有關；根據該概念，人類的心智在出生時是“空白的”，只有透過經驗才能發展其思想。科學哲學中的經驗主義強調證據，尤其是在實驗中發現的證據。所有假設和理論都必須根據對自然世界的觀察進行檢驗，而不是僅僅依賴於先驗推理、直覺或啟示，這是科學方法的基本組成部分。自然科學學者經常使用的經驗主義表示“知識是基於經驗的”，並且“知識是試探性（英語：tentative）的和概率性的，會不斷被修正和證偽”。以經驗（或觀察）為依據的研究，包括實驗和經過驗證的測量工具，指導科學方法。 “经验主义”这个词有许多不同的用法，但有两种用法最为突出。首先，它用来表示研究现实的一般方法，即只有通过经验和感官获得的知识才是可接受的。换句话说，这一立场意味着思想在被认为是知识之前必须经受严格的测试。这个词的第二个意思与此相关，指的是一种信念，即“事实”的积累本身就是一个合理的目标。第二种含义有时被称为“朴素经验主义”。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:image

Locke-John-LOC.jpg (en)
Painting of David Hume.jpg (en)
Somer Francis Bacon.jpg (en)

dct:subject

rdfs:comment

Εμπειρισμός στη φιλοσοφία ονομάζεται η θεωρία που υποστηρίζει πως η πηγή και τα συστατικά της ανθρώπινης γνώσης προέρχονται από την εμπειρία που αποκτάται μέσω των αισθήσεων. Αυτές μπορεί να είναι είτε οι πέντε αισθήσεις (ακοή, όραση, αφή, όσφρηση, γεύση) ή εσωτερικές αισθήσεις όπως ο πόνος και η . (el)
Der Ausdruck Empirismus wird bei Klassifikationen erkenntnistheoretischer Ansätze für Theorien verwendet, denen zufolge Wissen, verstanden als gerechtfertigte wahre Erkenntnis, zuerst oder ausschließlich auf Sinneserfahrung beruht (einschließlich der Verwendung wissenschaftlicher Instrumente). (de)
San fhealsúnacht, is teoiric í an t-eimpíreachas a deir nach dtagann an t-eolas ach nó go príomha ó eispéireas céadfach . Tá sé ar cheann de roinnt tuairimí ar an eipistéimeolaíocht, mar aon leis an réasúnachas agus an sceipteachas . Cuireann an t-eimpíreacht béim ar ról na fianaise eimpírí i bhfoirmiú smaointe, seachas smaointe nó traidisiúin dúchasacha. (ga)
( 실험주의는 여기로 연결됩니다. 교육사상 측면에서의 실험주의에 대해서는 실험주의 (교육사상) 문서를 참고하십시오.) 경험론(經驗論, 영어: empiricism)이란 철학에서 감각의 경험을 통해 얻은 증거들로부터 비롯된 지식을 강조하는 이론이다. 합리주의가 인식 원천을 오직 이성에서만 추구하는 것과 대립한다. 경험론은 인식론으로 알려진 인간의 지식에 관한 학문 중 가장 널리 퍼진 관점이기도 하다. 경험론에서는 관념의 형성 과정에서 생득관념이나 관습보다는 경험과 증거, 특히 감각에 의한 지각을 강조한다. 같은 맥락에서, 과학철학에서의 경험론은 증거와 밀접하게 관련된 과학적인 지식, 특히 실험에 그 토대를 두고 있는 관점들을 강조한다. 이는 모든 가설과 이론들은 오로지 연역적인 추론이나 직관, 또는 계시가 아니라 자연계에서의 기존의 관찰에 반(反)하여 검증되어야 한다는 것을 내용으로 하는 과학적 방법의 기초를 이루고 있다. 따라서, 과학은 완전히 방법론적으로 실증적인 학문이라고 할 수 있다. (ko)
経験論（けいけんろん）、あるいは、経験主義（けいけんしゅぎ、（英: empiricism）とは、「人間の全ての知識は我々の経験に由来する」とする哲学上または心理学上の立場である。中でも感覚・知覚的経験を強調する立場は特に感覚論と呼ぶ。 (ja)
Empirism är en filosofisk lära som tar sin utgångspunkt i tanken att all kunskap om yttervärlden har sitt ursprung i sinnesintryck. Det enda som kan betraktas som tillförlitligt är det som kan beläggas erfarenhetsmässigt. Inom läran om vetenskaplig metod beskrivs ibland empirism som att låta erfarenhetsmässiga fakta bestämma utformningen av teorin kring ett område, vilket är en väsentligt annorlunda metod än framför allt hypotetisk deduktion. Se artikeln empiri och artikeln grundad teori. (sv)
الفلسفة التجريبية أو الإمبريقية (مقترضة باليونانية: εμπειρισμός وتترجم: التجريبية) هي توجه فلسفي يؤمن بأن كامل المعرفة الإنسانية تأتي بشكل رئيسي عن طريق الحواس والخبرة. تنكر التجريبية وجود أية أفكار فطرية عند الإنسان أو أي معرفة سابقة للخبرة العملية. أما مصطلح امبيريقية فيعبر عن الخبرة والخبرة مصدرها الحواس وبالتالي فإن المعرفة الإنسانية تستمد شرعيتها من مرورها بهذه الحواس حتى تصبح بذلك قابلة للتحقق من صحتها ومفهوم الامبريقية يدل عن كل ما يتعلق بدراسة المجتمع الإنساني بالاحتكام إلى الواقع المحسوس سواء في اختيار المشكلة وجمع الحقائق أو تصنيف البيانات وتحليلها. (ar)
L'empirisme és un corrent filosòfic sorgit a les Illes Britàniques al segle xviii que és tradicionalment considerat com a oposat al racionalisme. S'inscriu dins de la filosofia moderna (segles xvii-xviii), que té com a principal problema l'estudi dels orígens i límits del coneixement (epistemologia). Segons els empiristes, aquest coneixement prové de l'experiència i està limitat per aquesta. (ca)
Empirismus (řecky ἐμπειρισμός ze zkušenosti) je gnozeologický směr ve filozofii a převládající přístup ve většině vědních oborů, který za jediný zdroj poznání pokládá smyslové zkušenosti. Stojí v protikladu k racionalismu, který klade důraz na rozumovou složku poznání, jako jsou například u Kanta apriorní formy prostoru a času, které jsou předpokladem každé zkušenosti a nedají se z ní tedy odvodit. (cs)
Empiriismo estas skolo de filozofio fondita de Locke. Laŭ Locke, ne ekzistas iu ajn ideo en la menso je nasko; anstataŭe la mensoestas tabula rasa aŭ tabulo blanka. La tabulo malblankiĝas, kiam la menso ricevas sensan impreson kaj el tiu eltiras ideojn per racio. Kie Kartezio diris racio + denaskaj ideoj → scio Locke diris racio + sento → scio Aristotelo, por komparo,diris antaŭ 2000 jaroj: racio + aksiomoj + sento → scio kaj en la 13-a jarcento,Tomaso de Akvino diris: racio + aksiomoj + sento + fido → scio Poste la samskolanoj George Berkeley kaj Hume disputiskontraŭ Locke pri la naturo de homa scio. (eo)
In philosophy, empiricism is an epistemological theory that holds that knowledge or justification comes only or primarily from sensory experience. It is one of several views within epistemology, along with rationalism and skepticism. Empiricism emphasizes the central role of empirical evidence in the formation of ideas, rather than innate ideas or traditions. However, empiricists may argue that traditions (or customs) arise due to relations of previous sensory experiences. (en)
Enpirismoa ezagutzaren iturri bakar edo nagusitzat zentzumenei lotutako esperientzia hartzen duen da. Ezagutzari buruzko teoria nagusietako bat da, arrazionalismoarekin eta eszeptizismoarekin batera. Enpirismoaren muturreko ikuspegiaren arabera esperientzia da ezagutza ororen oinarria, ez bere iturriari dagokionez bakarrik, baizik eta baita bere edukiari dagokionez ere. Ezagutza mundu sentigarritik abiatzen da kontzeptuak osatzeko eta hauek sentigarria denean dute justifikazioa eta muga, hau da, zentzumenen bidezko esperientziak sortzen du ezagutza. (eu)
El empirismo es una teoría filosófica que enfatiza el papel de la experiencia y la evidencia, especialmente la percepción sensorial, en la formación de ideas y adquisición de conocimiento, sobre la noción de ideas innatas o tradición. Para el empirismo más extremo, la experiencia es la base de todo conocimiento, no solo en cuanto a su origen sino también en cuanto a su contenido. Se parte del mundo sensible para formar los conceptos y estos encuentran en lo sensible su justificación y su limitación. (es)
L'empirisme désigne un ensemble de théories philosophiques qui font de l'expérience sensible l'origine de toute connaissance ou croyance et de tout plaisir esthétique. L'empirisme s'oppose en particulier à l'innéisme et plus généralement au rationalisme « nativiste » pour lesquels nous disposerions de connaissances, idées ou principes avant toute expérience. L'empirisme est à l'origine de la théorie associationniste de l'esprit en psychologie, qui explique la formation des représentations mentales par la conjonction d'idées simples. (fr)
Empirisme adalah suatu aliran dalam filsafat yang menyatakan bahwa semua pengetahuan berasal dari pengalaman indra manusia. Secara etimologi, istilah empirisme berasal dari bahasa Yunani emperia, yang berarti pengalaman. Dalam empirisme, kebenaran hanya dapat diperoleh melalui pengalaman. Pola pikir empirisme mengandalkan bukti empiris. Empirisme termasuk salah satu jenis aliran ontologi. Dalam empirisme, manusia dapat memperoleh pengetahuan dari pengalaman dengan cara mengadakan pengamatan dan pengindraan. Empirisme merupakan salah satu dari tiga aliran filsafat ilmu di dunia Barat. Pemikiran filsafat pada empirisme memilik sifat yang bertentangan dengan rasionalisme. Pemikiran empirisme dipelopori oleh Thomas Hobbes sebagai reaksi terhadap rasionalisme. (in)
L'empirismo (dal greco ἐμπειρία, empeirìa, esperienza) è un indirizzo filosofico nato nella seconda metà del Seicento in Inghilterra, secondo cui la conoscenza umana deriva esclusivamente dai sensi o dall'esperienza. I maggiori esponenti dell'empirismo anglo-sassone furono John Locke, George Berkeley e David Hume: essi negavano che gli esseri umani avessero idee innate, o che qualcosa fosse conoscibile a prescindere dall'esperienza. (it)
Het empirisme is een filosofische stroming waarin gesteld wordt dat kennis voornamelijk of geheel voortkomt uit de ervaring. Volgens de kennistheorie van het empirisme bezit de mens geen enkele vorm van aangeboren kennis, en moet bij de geboorte zijn geest opgevat worden als een onbeschreven blad of tabula rasa. Het empirisme staat in deze kennistheoretische opvatting tegenover het rationalisme, dat de rede en het denken aanwijst als voornaamste kennisbron. Empirisch onderzoek is sinds de wetenschappelijke revolutie de enige geaccepteerde manier van natuurwetenschappelijke kennisverwerving. (nl)
Na filosofia, o empirismo é uma teoria do conhecimento que afirma que o conhecimento sobre o mundo vem apenas da experiência sensorial. Por sua vez, o método indutivo afirma que a Ciência como conhecimento somente pode ser derivada a partir dos dados da experiência. Essa afirmação filosófica rigorosa, acerca da construção do conhecimento, gera o problema da indução. O termo "empirismo" vem do grego /έμπειρία/, que traduzido para o latim significa experientia, que, por sua vez, significa experiência, no idioma oficial brasileiro (Português). (pt)
Empiryzm (od stgr. ἐμπειρία empeiría – „doświadczenie”) – kierunek filozoficzny głoszący, że źródłem ludzkiego poznania są wyłącznie lub przede wszystkim bodźce zmysłowe docierające do naszego umysłu ze świata zewnętrznego, natomiast wszelkie idee, teorie itp. są w stosunku do nich (bodźców zmysłowych) wtórne. Empiryzm stoi w ostrej sprzeczności z racjonalizmem filozoficznym, który głosi, iż źródłem poznania są właśnie idee, zaś bodźce zmysłowe mają znaczenie drugorzędne. Pierwszym filozofem, który krytykował takie poznanie, był Heraklit z Efezu. Zgodnie z głoszonymi przez niego tezami: (pl)
Эмпири́зм, эмпирици́зм (от др.-греч. ἐμπειρία — «опыт», «знание» [приобретаемое опытом]) — метод познания через ощущения, в котором знания могут быть либо представлены как описание этого ощущения, либо сведены к нему. Направление в теории познания. Под опытом в узком смысле этого слова подразумевают познание единичного (Аристотель: ἡ μὲν ἐμπειρία τῶν καθ’ ἔκαστόν ἐστί γνῶσις — singularium cognitio). Но единичное можно понимать как: (ru)
Емпіри́зм (від грец. έμπειρία — досвід) — напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини — розум — розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що в принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм — це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися виключно на відповідному досвіді. (uk)
在哲學中，經驗主義（英語：Empiricism；德語：Empirismus），或稱經驗論等，是一種理論，它指出知識僅來自或主要來自感官經驗。它是認識論的幾種觀點之一，其他觀點包括理性主義和懷疑主義等。經驗主義強調經驗證據在思想形成中的作用，而不是憑藉先天的思想（英語：innate ideas）或傳統。然而，經驗主義者可能會爭辯稱，傳統（或習俗）是由於先前感官經驗的關係而產生的。從歷史上看，經驗主義與“白板”概念（拉丁語 tabula rasa）有關；根據該概念，人類的心智在出生時是“空白的”，只有透過經驗才能發展其思想。科學哲學中的經驗主義強調證據，尤其是在實驗中發現的證據。所有假設和理論都必須根據對自然世界的觀察進行檢驗，而不是僅僅依賴於先驗推理、直覺或啟示，這是科學方法的基本組成部分。自然科學學者經常使用的經驗主義表示“知識是基於經驗的”，並且“知識是試探性（英語：tentative）的和概率性的，會不斷被修正和證偽”。以經驗（或觀察）為依據的研究，包括實驗和經過驗證的測量工具，指導科學方法。 (zh)

rdfs:label

Empiricism (en)
تجريبية (فلسفة) (ar)
Empirisme (ca)
Empirismus (cs)
Empirismus (de)
Εμπειρισμός (el)
Empiriismo (eo)
Empirismo (es)
Enpirismo (eu)
Eimpíreachas (ga)
Empirisme (in)
Empirismo (it)
Empirisme (fr)
経験論 (ja)
경험론 (ko)
Empirisme (nl)
Empiryzm (pl)
Empirismo (pt)
Эмпиризм (ru)
Empirism (sv)
经验主义 (zh)
Емпіризм (uk)

is dbo:wikiPageRedirects of