Ancient Greek (original) (raw)

dbo:abstract

اللغة الإغريقية تشمل أنواع من اللغة اليونانية التي كانت تُستخدم في اليونان القديمة والعالم القديم في حدود القرن التاسع قبل الميلاد إلى القرن السادس ميلاديًا. تنقسم اللغة الإغريقية إلى لغة عصر اليونان العتيق (القرن التاسع إلى السادس قبل الميلاد) ولغة عصر اليونان الكلاسيكي (القرن الخامس والرابع قبل الميلاد) ولغة العصر الهلينستي أو اليونانية العامية المختلطة (القرن الثالث قبل الميلاد إلى القرن الرابع ميلاديًا). سُبقت اللغة الإغريقية في الألفية الثانية قبل الميلاد بالميسانينية اليونانية وتلاها يونانية العصور الوسطى. تعتبر اليونانية العامية المختلطة مرحلة منفصلة من التاريخ على الرغم من أنها في أشكالها الأولى شابهت اليونانية العتيقة وأشكالها اللاحقة مثل يونانية العصور الوسطى. قبل فترة العامية اليونانية المختلطة شملت اليونانية الكلاسيكية واليونانية الأولى لهجات محلية مختلفة. كانت اللغة الإغريقية لغة هوميروس ومؤرخي القرن الخامس قبل الميلاد في أثينا وكتّاب المسرحيات والفلاسفة. ساهمت اللغة الإغريقية بالعديد من المفردات في اللغة الإنجليزية كما كانت موضوع الدراسة الرئيسي في المعاهد الدراسية في العالم الغربي منذ عصر النهضة. (ar)
El grec antic és el grec que es parlava a la Grècia antiga i a les seves colònies (segles XI aC a III aC). És l'antecessor del grec hel·lenístic o grec koiné (segles iii aC a III dC). El grec pertany a la gran família de llengües derivades d'una llengua avantpassada comuna coneguda com a indoeuropeu. La llengua grega de l'antiguitat es parlava no sols a l'antiga Grècia peninsular, sinó també a les colònies, cosa que va donar lloc als distints dialectes que es coneixen. La llengua grega actual té el seu origen en aquesta època, encara que ha sofert grans transformacions en els seus més de tres mil anys d'història, des del grec micènic de l'edat del bronze fins al grec demòtic contemporani, passant pel grec hel·lenístic i pel grec medieval. (ca)
Starořečtina neboli stará či klasická řečtina je mrtvý jazyk z řecké skupiny indoevropských jazyků a vývojový předchůdce moderní řečtiny (považované za samostatný jazyk). Tímto jazykem se hovořilo ve starověkém Řecku, ale značný význam si podržel i ve starověkém Římě. Starořečtina měla řadu dialektů, v klasickém období získala význam attičtina, v době helénské se rozšířilo společné nářečí zvané koiné. Starořečtina a starořecká literatura jsou předmětem studia klasické filologie, novozákonní řečtina (koiné) také oboru biblistiky. Starořečtina je zdrojem odborných termínů v řadě oborů i běžně používaných slov („policie“, „demokracie“ ad.). (cs)
Altgriechisch (Eigenbezeichnung: ἡ ἑλληνικὴ (γλῶσσα [attisch: γλῶττα]), hē hellēnikḗ (glṓssa [attisch: glṓtta]), „die griechische Sprache“) ist die antike Sprachstufe der griechischen Sprache, einer indogermanischen Sprache im östlichen Mittelmeerraum, die einen eigenen Zweig dieser Sprachfamilie darstellt, möglicherweise über eine balkanindogermanische Zwischenstufe. Unter dem Begriff Altgriechisch werden Sprachformen und Dialekte zusammengefasst, die zwischen der Einführung der griechischen Schrift (etwa 800 v. Chr.) und dem Beginn der hellenistischen Ära (etwa 300 v. Chr.) und zumindest in der Literatur noch sehr viel länger, nämlich bis zum Ende der Antike (um 600 n. Chr.), verwendet wurden. Als Norm für das klassische Altgriechisch gilt der literarische attische Dialekt des 5. und 4. Jahrhunderts vor Christus, die Sprache von Sophokles, Platon und Demosthenes. Die Sprachstufe vor dem Altgriechischen war das mykenische Griechisch, das zwischen 1600 und 1100 v. Chr. belegt ist, die Sprachstufe nach dem Altgriechischen, zwischen etwa 600 und 1453 (Eroberung Konstantinopels durch die Osmanen), wird gemeinhin als Mittelgriechisch oder byzantinisches Griechisch bezeichnet; das darauf folgende Neugriechische, die Amtssprache des modernen Griechenland, hat sich nachvollziehbar kontinuierlich aus dem Alt- bzw. Mittelgriechischen entwickelt. Die altgriechische Sprache hat einerseits durch die Vermittlung durch das Lateinische, die wesentlichste Bildungssprache im westlichen Europa bis ins 19. Jahrhundert, andererseits durch die exemplarische erhaltene Literatur vor allem in den Bereichen Philosophie, Naturwissenschaft, Geschichtsschreibung, Dichtung, Musik und Theater eine herausragende Bedeutung für das gesamte Abendland. Hinzu kommt ihre Bedeutung als Sprache des Neuen Testaments für Religion und Theologie des Christentums. Auch hat sie durch diesen Einfluss die anderen europäischen Sprachen geprägt: Eine Vielzahl von Lehnübersetzungen, Lehn- und Fremdwörtern hat in europäische Sprachen Eingang gefunden und wird in diversen Fachsprachen verwendet. Der Sprachcode nach ISO 639 für Alt- und Mittelgriechisch (bis 1453) ist grc. (de)
Με τον όρο αρχαία ελληνική γλώσσα ή αρχαία ελληνικά εννοείται μια μορφή της ελληνικής γλώσσας που ομιλείτο κατά τους αρχαϊκούς χρόνους και την κλασική αρχαιότητα. Στον όρο περιλαμβάνεται συνήθως και η μετακλασική εποχή της ελληνιστικής περιόδου. Ωστόσο, οι μεταλλάξεις της γλώσσας κατά την ελληνιστική περίοδο δικαιολογούν μεθοδολογικά την διακριτή θεώρησή της με τον όρο Ελληνιστική κοινή. Η μελέτη της ελληνικής γλώσσας μέσα από τις πηγές που επιβιώνουν στην προφορική εκφορά της γλώσσας και τα γραπτά τεκμήρια, μας επιτρέπει να διαγράψουμε την εξελικτική πορεία της γλώσσας, να εντοπίσουμε την ινδοευρωπαϊκή της καταγωγή, τους αρχαϊσμούς, τα προελληνικά δάνεια και να επισημάνουμε την εμφάνισή της κατά τη μυκηναϊκή εποχή. Οι κύριες φάσεις της εξελικτικής πορείας της αρχαίας ελληνικής γλώσσας είναι πέντε: * Αρχαϊκή γλώσσα των μυκηναϊκών χρόνων, έτσι όπως καταγράφεται στη που οι αρχαιολόγοι ονομάζουν Γραμμική Β΄. * Αρχαία ελληνική γλώσσα με την αλφαβητική γραφή και τις διαλέκτους της * Ελληνιστική κοινή των ελληνιστικών και ρωμαϊκών χρόνων * Μεσαιωνική γλώσσα του βυζαντινού ελληνισμού, κομβικό σημείο μετουσίωσης της ελληνικής κατά τον 15ο αιώνα. Η αρχαία ελληνική γλώσσα ήταν η γλώσσα του Ομήρου καθώς και των Αθηναίων ιστορικών, θεατρικών συγγραφέων και φιλοσόφων του 5ου αιώνα π.Χ. Έχει συνεισφέρει χιλιάδες λέξεις σε κάθε δυτική γλώσσα και αποτελεί βασικό μάθημα σε εκπαιδευτικά ιδρύματα του δυτικού κόσμου από την εποχή της Αναγέννησης. Τα αρχαία ελληνικά διδάσκονται σε πολλές χώρες του κόσμου, τόσο για μαθητές θεωρητικών σχολείων ή επιστημών αλλά και στο γενικό εκπαιδευτικό σύστημα, ή σε μεμονωμένα σχολεία σε κάποιες χώρες. Στις περισσότερες χώρες διδάσκεται με ερασμιακή προφορά, ενώ στην Ελλάδα και στην Κύπρο ακολουθείται η σημερινή προφορά της ελληνικής. (el)
Ancient Greek includes the forms of the Greek language used in ancient Greece and the ancient world from around 1500 BC to 300 BC. It is often roughly divided into the following periods: Mycenaean Greek (c. 1400–1200 BC), Dark Ages (c. 1200–800 BC), the Archaic period (c. 800–500 BC), and the Classical period (c. 500–300 BC). Ancient Greek was the language of Homer and of fifth-century Athenian historians, playwrights, and philosophers. It has contributed many words to English vocabulary and has been a standard subject of study in educational institutions of the Western world since the Renaissance. This article primarily contains information about the Epic and Classical periods of the language. From the Hellenistic period (c. 300 BC), Ancient Greek was followed by Koine Greek, which is regarded as a separate historical stage, although its earliest form closely resembles Attic Greek and its latest form approaches Medieval Greek. There were several regional dialects of Ancient Greek, of which Attic Greek developed into Koine. (en)
Antikva greka lingvo oni nomas la duan etapon en la historio de la greka lingvo, ampleksanta du antikvajn periodojn de greka historio: la arĥaika (de la 9-a ĝis la 6-a jarcento a.K.) kaj la klasika (de la 5-a ĝis la 4-a jarcento a.K.) Grekio. La antikva epoko de greka historio normale inkluzivas ankaŭ la helenisman (post-klasikan) epokon (ĝis la jaro 1453), kiu formale konsistigas propran etapon en la greka lingvo nomitan la Kojnea greka. La malpli preciza vorto malnovgreka lingvo indikas la tutan evoluon de la greka lingvo ĝis la mezepoko (precize ĝis la jaro 1453), do inkludas la pra-grekan, mikenee grekan, antikvan kaj kojnean lingvoepokojn. La antikva greka estas la lingvo de la Homeraj poemoj, inkluzive de la Iliado kaj de la Odiseado, kaj de la grandaj verkoj literaturaj kaj filozofiaj de la Ora Aĝo de Ateno, kiuj poste estiĝis la fundamentoj de nia moderna matematiko kaj sciencoj. Por informo pri la Helena lingva familio antaŭa al la kreado de la greka alfabeto, vidu artikolojn Mikena greka kaj . (eo)
El griego antiguo (autoglotónimo: Ἀρχαία Ἑλληνικὴ ɣλῶσσα / ɣλῶττα [Archaia Hĕllēnikḗ glṓssa / glṓtta]; griego moderno: Αρχαία ελληνική ɣλώσσα o Αρχαία ελληνικά; Lingua Graeca antiqua en latín) se refiere a la lengua hablada en Grecia durante la Antigüedad. Originalmente dividido en varias ramas dialectales, durante el periodo helenístico predominó una variedad común del idioma denominada koiné. Desde la Edad Media dio lugar a una lengua llamada griego moderno. El griego antiguo es la lengua de muchas grandes obras literarias, entre ellas los poemas homéricos y el Nuevo Testamento. Ha tenido una gran influencia en muchas de las lenguas modernas de la actualidad, a través, principalmente, del latín. (es)
Antzinako greziera edo greziera klasikoa (Ἀρχαία Ἑλληνική Arkhaía Hellēnikḗ) aro arkaikoan (K.a. IX. mendetik VI.era bitartean), aro klasikoan (K.a. V. mendetik IV.era bitartean) eta garai helenistikoan (K.a. III. mendetik K. o. VI. mendera bitartean) Antzinako Grezian hitz egiten zen hizkuntza da. K.a. bigarren milurtekoan Balkanetatik joandako aitzinindoeuroparrek sorturiko greziera mizenikoan du iturria. Aro helenistikoan greziera helenista edo koinē bilakatu zen, nahiz eta oso hurbila izan hizkuntza ezberdintzat jo zutena. Greziera klasikoa ez zen hizkuntza batua, aldiz, dialekto asko zituen. Gizakien historia kulturalean oso hizkuntza garrantzitsua da, Homero eta beste hainbat idazle nabarmenek ez ezik, Periklesen Aroko historialari eta filosofoek eta Itun Berriaren sortzaileek erabili zutelako. Mendebaldeko hizkuntza guztietan, tartean euskaran, eragina handia izan du Pizkundeaz geroztik. (eu)
Le grec ancien est l’étape historique de la langue grecque qui s'étend du IXe siècle av. J.-C. au VIe siècle apr. J.-C. Principale langue parlée et écrite en Grèce antique, elle devient le vecteur de la littérature grecque antique qui produit de nombreuses œuvres littéraires et scientifiques à l'influence durable, dont l’Iliade et l’Odyssée attribuées dans l'Antiquité au poète légendaire Homère. On distingue en grec ancien plusieurs dialectes bien distincts, le plus employé étant l'attique. D'abord notée à l'aide du linéaire B, un syllabaire, la langue grecque antique recourt plus durablement à l'alphabet grec, influencé par l'alphabet phénicien. En tant que langue flexionnelle, le grec ancien possède trois grandes déclinaisons structurées selon cinq cas, trois genres (masculin, féminin et neutre) et trois nombres (singulier, duel, pluriel). Les verbes grecs anciens ont trois voix (active, moyenne et passive) et sont classés en deux grands systèmes de conjugaison selon qu'ils sont thématiques ou athématiques. La syntaxe est très souple. Le grec ancien a exercé une influence durable sur de nombreuses langues pendant et après l'Antiquité, et cela jusqu'à nos jours. De nombreux mots ont été empruntés au grec ancien (parfois par l'intermédiaire du latin). Cette langue continue d'être utilisée pour forger certains néologismes, notamment dans le domaine des sciences. Au grec ancien s'est progressivement substitué un grec médiéval, qui apparaît entre la fin du règne de l'Empereur Justinien, en 565, et la fin du règne de l'empereur Héraclius, en 641. À cette époque, l'Empire byzantin connaît de profondes mutations territoriales, en perdant de vastes territoires qui sont conquis par les Arabes, après 632, dont la Syrie, l'Égypte, la Palestine, et le reste de l'Afrique du nord. L'Empire byzantin se limite désormais à ses terres traditionnelles, qui s'étendent du sud des Balkans au sud de l'Italie, à l'Anatolie, aux côtes de la mer Égée et aux côtes Pontiques, ce qui correspond à l'ensemble du monde hellénistique des origines. (fr)
An tSean-Ghréigis a thugtar ar an leagan den Ghréigis a bhí á labhairt ó 1000 RC go 600 AD. Is féidir an Ghréigis a rianú siar go dtí an teanga a labhair cine a tháinig go dtí an Ghréig timpeall na bliana Chuir an dream sin cathair Micéanae ar bun agus dá bhrí sin tugtar orthu. Scríobhaidís an teanga de réir córais iaraiglifí ar nós mhuintir na hÉigipte. Bhí na Micéanaigh i mbarr a réime go dtí timpeall , agus tháinig meath orthu ina dhiaidh sin. Níl mórán eolais againn anois faoin teanga díreach i ndiaidh an mheatha úd tar éis ionradh ón tuaisceart. Tá stair an 400 bliain ina dhiaidh sin doiléir. Pé scéal é, thosaigh na Gréagaigh ar aibítir a úsáid i rith na tréimhse seo. Scríobhadar a gcuid seanchais seachas é a chur ó bhéal go béal. Chum Hóiméar an Íliad agus an Odaisé. Um an dtaca sin a thosaigh Ré Ársa na Sean-Ghréige. Koine a thugtar ar an teanga a bhí á labhairt ón 3ú haois RC ar aghaidh, Gréigis an Bhíobla, agus tháinig Gréigis na Meánaoise i gcomharbas air. (ga)
Bahasa Yunani Kuno adalah tahap bukti tertulis bahasa Yunani yang digunakan pada tahun 800 SM (setelah Zaman Kegelapan Yunani dan penggunaan alfabet Yunani yang diturunkan dari abjad Fenisia) hingga 300 SM (pemerintahan Aleksander Agung). Terkadang bahasa Yunani Mikenai pada zaman Peradaban Mikenai dan bahasa Yunani Koine masa pemerintahan Aleksander juga dikategorikan sebagai tahap bahasa Yunani Kuno, tetapi karena bahasa Mikenai di prasasti aksara Linear B yang ditemukan pada akhir abad ke-19 oleh Arthur Evans sangat berbeda dengan bahasa Yunani Kuno tahun 800 – 300 SM, para ahli bahasa memisahkan bahasa yang digunakan di Mikenai sebagai tahap tersendiri. (in)
古代ギリシア語（こだいギリシアご、Ἑλληνική、希: Αρχαία ελληνική γλώσσα）は、ギリシア語の歴史上の一時期を指す言葉。古代ギリシアの、アルカイック期（紀元前8世紀 - 前6世紀）、古典期（前6世紀 - 前4世紀）、ヘレニズム期（前4世紀 - 後6世紀）の3つの時代に跨がっており、様々な方言が存在し、古典ギリシア語もその一つである。 (ja)
그리스어는 네덜란드의 인문학자이자 신약성서 번역자인 에라스무스를 기점으로 고대 그리스어(Ἑλληνικὴ γλῶσσα)와 현대 그리스어로 나눈다. 고대 그리스어는 악센트와 방점을 찍으며, 글자의 음가와 문법, 단어 의미, 사용방법이 현대 그리스어와 다르다. 고대 그리스인들은 스스로를 "헬라스"인(: Έλλας 헬라스[*])이라 불렀기 때문에 고대 그리스어를 헬라스어 또는 헬라어라고도 하며, 헬라어의 한자 음역인 희랍어(希臘語)로 불리기도 한다. 한국어권에서는 신약성서를 쓴 언어를 '헬라어'라고 하는데 코이네 그리스어의 약칭으로 사용된다. 엄밀하게 말하면 기원전 300년에서 기원후 300년까지 헬레니즘 사회가 구축되어 헬레니즘 권역에서 일반적으로 널리 쓰인 일반적 헬라어였던 코이네 헬라어를 지칭한다. (ko)
Oudgrieks, ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα, hē Hellēnikē glōtta, is een verzamelnaam (omdat er geen 'hoofdtaal' was) voor de dialecten die in het oude Griekenland, Ionië en in de Griekse kolonies werden gesproken. Het is de taal met de oudste geschreven bronnen in Europa, er werd al 30 eeuwen geleden in het Grieks geschreven, en de taal van de Oudgriekse literatuur. Athene was in de klassieke oudheid een belangrijke stad, zeker ook op literair gebied. Daar werd het Attisch gesproken en daarom wordt tegenwoordig op de middelbare school die variant onderwezen. (nl)
Il greco antico è una lingua appartenente alla famiglia delle lingue indoeuropee, parlata in Grecia fra il IX secolo a.C. e VI secolo d.C. Essa copre il periodo arcaico (circa tra il IX secolo a.C. e il VI secolo a.C.), il periodo classico (all'incirca dal V secolo a.C. fino al IV secolo a.C.) e il periodo ellenistico (dal III secolo a.C. al IV secolo d.C.). (it)
A língua grega antiga ou clássica (ἡ Ἑλληνικὴ γλῶσσα, hē Hellēnikḕ glō̃ssa, em grego antigo) é uma língua indo-europeia extinta, falada na Grécia durante a Antiguidade e que evoluiu para o grego moderno. A língua grega clássica é dividida com base nos seguintes períodos: grego micênico (c. 1400–1200 aC), período homérico (c. 1200–800 aC), o período arcaico (c. 800–500 aC) e o período clássico (c. 500–300 aC). O grego antigo foi um importante idioma que contribuiu para a formação de vários outros, como o latim, por exemplo, consequentemente influenciado a formação das línguas derivadas do latim, como o português, o espanhol, o italiano, o romeno etc. (pt)
Język starogrecki, greka starożytna (stgr. dialekt attycki: ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα, he Hellenikè glõtta) – ogólna nazwa okresu w rozwoju języka greckiego, trwającego od okresu archaicznego przez okres klasyczny aż po okres hellenistyczny w dziejach starożytnej Grecji. W takim ujęciu nazwa „język starogrecki” odnosi się do następujących faz rozwojowych języka: * język grecki archaiczny (greka archaiczna) * język grecki klasyczny (greka klasyczna) * greka koine Czasami pojęcie to rozciąga się także na język mykeński. Z drugiej strony czasem zawęża się je tylko do greki klasycznej. Według ISO 639, język starogrecki (do 1453) ma kod grc, natomiast język nowogrecki (od 1453) posiada kod el. (pl)
Klassisk grekiska (även antik grekiska, gammalgrekiska) är den variant av grekiska som var skriftspråk och talades under den (400-talet f.Kr.). Det äldsta bevarade manuskriptet är Derveni-papyrusen. Mer korrekt är att tala om den antika grekiskan om man vill ringa in den grekiska som inte innefattar nygrekiska. Den antika grekiskan innefattar en mängd olika dialekter, däribland joniska, attiska, doriska och en efterklassisk grekiska (cirka 100 e.Kr.) som starkt påminner om den attiska (se nedan). Den grekiska som Nya testamentet är skriven på kallas koine, vilket betyder 'gemensam'. (sv)
Древнегре́ческий язы́к (самоназв. ἡ Ἑλληνικὴ γλῶσσα [γλῶττα], hē Hellēnikḗ glôssa [glôtta]) — язык индоевропейской семьи, предок греческого языка, распространённый на территории греческой ойкумены в эпоху с начала II тысячелетия до н. э. до IV века нашей эры. В наши дни используется в церквях и монастырях Константинопольской и Элладской Православных Церквей. Выделяют различные периоды развития языка: протогреческий (XX—XVII века до н. э.), микенский (XVI—XII века до н. э.), постмикенский (XI—IX века до н. э.), архаический (VIII—VI века до н. э.), классический (V—IV века до н. э.), эллинистический (III век до н. э. — IV век н. э.). На каждом этапе развития языка существовали значительно различающиеся диалекты. Древнегреческий язык — язык поэм «Илиада» и «Одиссея» Гомера, философии и литературы времени золотого века Афин, Септуагинты (перевода Ветхого Завета) и Нового Завета. На нём говорили в полисах классической эпохи, империи Александра Македонского и царствах диадохов, древнегреческий язык был вторым официальным языком Римской империи и основным на ранних этапах существования Восточной Римской империи (постепенно перерождаясь в средневековый (византийский) греческий). В Средние века стал образцом литературного языка Византии, получил статус классического в Западной Европе в эпоху Возрождения и повлиял на развитие новогреческого языка — кафаревусы, в отличие от ориентированной не на письменную традицию, а на разговорный язык димотики. (ru)
古希腊语（古希臘語： Ἑλληνικὴ γλῶττα）指公元前9世紀至公元6世紀所有以口头及书面为载体的古希腊语族的方言，時間上包括公元前9世纪至公元前6世纪的古風时期，公元前5世纪至公元前4世纪的古典时期，和公元前3世纪至公元6世纪的希腊化时期。其中希臘化時段的古希臘語叫做通用希臘語（Κοινὴ διάλεκτος）或者是科伊内希腊语（音译），由阿提卡方言发展而来。通用希臘語經常被單獨列為另一個發展階段。7世纪起，希腊语被作为拜占庭帝国的官方语言直到1453年君士坦丁堡陷落，其后的希腊语被叫做现代希腊语。古希腊语是荷马史诗所使用之语言（爱奥尼亚希腊语，有时被称为homeric greek,是一种经过艺术加工并融合了其他地区希腊语方言的书面语，不是口语），索福克勒斯、阿里斯托芬、柏拉图、亚里士多德都用各地方言写作；是雅典黄金时期古希腊文学与哲学的语言；现代数学和科学中有大量词根来自于此，也是纪录《新约圣经》的语言。 (zh)
Давньогре́цька мо́ва ( ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та ἡ Ἑλληνικὴ φωνή) — мова індоєвропейської сім'ї, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-го тисячоліття до н. е. до V століття н. е. Виділяють різні періоди розвитку мови: архаїчний (IX—VI століття до н. е.), класичний (V—IV століття до н. е.), елліністичний (III століття до н. е.—IV століття н. е.). На кожному етапі розвитку мови існували істотно різні діалекти. Давньогрецька мова — мова поем «Іліада» й «Одіссея» Гомера, та літератури часу Золотого століття Афін та Нового Заповіту. Нею розмовляли в полісах класичної епохи, імперії Александра Македонського та царствах діадохів. Давньогрецька мова була другою офіційною мовою Римської імперії й основною на ранніх етапах існування Візантії (поступово перероджуючись на середньовічну візантійську грецьку мову). У середньовіччі стає зразком літературної мови Візантії, отримала статус класичної в Західній Європі в епоху Відродження та вплинула на розвиток нових грецьких мов — катаревуси (на відміну від димотики). (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:date

2021-01-07 (xsd:date)
January 2019 (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

dcterms:subject

rdfs:comment

El grec antic és el grec que es parlava a la Grècia antiga i a les seves colònies (segles XI aC a III aC). És l'antecessor del grec hel·lenístic o grec koiné (segles iii aC a III dC). El grec pertany a la gran família de llengües derivades d'una llengua avantpassada comuna coneguda com a indoeuropeu. La llengua grega de l'antiguitat es parlava no sols a l'antiga Grècia peninsular, sinó també a les colònies, cosa que va donar lloc als distints dialectes que es coneixen. La llengua grega actual té el seu origen en aquesta època, encara que ha sofert grans transformacions en els seus més de tres mil anys d'història, des del grec micènic de l'edat del bronze fins al grec demòtic contemporani, passant pel grec hel·lenístic i pel grec medieval. (ca)
Bahasa Yunani Kuno adalah tahap bukti tertulis bahasa Yunani yang digunakan pada tahun 800 SM (setelah Zaman Kegelapan Yunani dan penggunaan alfabet Yunani yang diturunkan dari abjad Fenisia) hingga 300 SM (pemerintahan Aleksander Agung). Terkadang bahasa Yunani Mikenai pada zaman Peradaban Mikenai dan bahasa Yunani Koine masa pemerintahan Aleksander juga dikategorikan sebagai tahap bahasa Yunani Kuno, tetapi karena bahasa Mikenai di prasasti aksara Linear B yang ditemukan pada akhir abad ke-19 oleh Arthur Evans sangat berbeda dengan bahasa Yunani Kuno tahun 800 – 300 SM, para ahli bahasa memisahkan bahasa yang digunakan di Mikenai sebagai tahap tersendiri. (in)
古代ギリシア語（こだいギリシアご、Ἑλληνική、希: Αρχαία ελληνική γλώσσα）は、ギリシア語の歴史上の一時期を指す言葉。古代ギリシアの、アルカイック期（紀元前8世紀 - 前6世紀）、古典期（前6世紀 - 前4世紀）、ヘレニズム期（前4世紀 - 後6世紀）の3つの時代に跨がっており、様々な方言が存在し、古典ギリシア語もその一つである。 (ja)
그리스어는 네덜란드의 인문학자이자 신약성서 번역자인 에라스무스를 기점으로 고대 그리스어(Ἑλληνικὴ γλῶσσα)와 현대 그리스어로 나눈다. 고대 그리스어는 악센트와 방점을 찍으며, 글자의 음가와 문법, 단어 의미, 사용방법이 현대 그리스어와 다르다. 고대 그리스인들은 스스로를 "헬라스"인(: Έλλας 헬라스[*])이라 불렀기 때문에 고대 그리스어를 헬라스어 또는 헬라어라고도 하며, 헬라어의 한자 음역인 희랍어(希臘語)로 불리기도 한다. 한국어권에서는 신약성서를 쓴 언어를 '헬라어'라고 하는데 코이네 그리스어의 약칭으로 사용된다. 엄밀하게 말하면 기원전 300년에서 기원후 300년까지 헬레니즘 사회가 구축되어 헬레니즘 권역에서 일반적으로 널리 쓰인 일반적 헬라어였던 코이네 헬라어를 지칭한다. (ko)
Oudgrieks, ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα, hē Hellēnikē glōtta, is een verzamelnaam (omdat er geen 'hoofdtaal' was) voor de dialecten die in het oude Griekenland, Ionië en in de Griekse kolonies werden gesproken. Het is de taal met de oudste geschreven bronnen in Europa, er werd al 30 eeuwen geleden in het Grieks geschreven, en de taal van de Oudgriekse literatuur. Athene was in de klassieke oudheid een belangrijke stad, zeker ook op literair gebied. Daar werd het Attisch gesproken en daarom wordt tegenwoordig op de middelbare school die variant onderwezen. (nl)
Il greco antico è una lingua appartenente alla famiglia delle lingue indoeuropee, parlata in Grecia fra il IX secolo a.C. e VI secolo d.C. Essa copre il periodo arcaico (circa tra il IX secolo a.C. e il VI secolo a.C.), il periodo classico (all'incirca dal V secolo a.C. fino al IV secolo a.C.) e il periodo ellenistico (dal III secolo a.C. al IV secolo d.C.). (it)
Klassisk grekiska (även antik grekiska, gammalgrekiska) är den variant av grekiska som var skriftspråk och talades under den (400-talet f.Kr.). Det äldsta bevarade manuskriptet är Derveni-papyrusen. Mer korrekt är att tala om den antika grekiskan om man vill ringa in den grekiska som inte innefattar nygrekiska. Den antika grekiskan innefattar en mängd olika dialekter, däribland joniska, attiska, doriska och en efterklassisk grekiska (cirka 100 e.Kr.) som starkt påminner om den attiska (se nedan). Den grekiska som Nya testamentet är skriven på kallas koine, vilket betyder 'gemensam'. (sv)
古希腊语（古希臘語： Ἑλληνικὴ γλῶττα）指公元前9世紀至公元6世紀所有以口头及书面为载体的古希腊语族的方言，時間上包括公元前9世纪至公元前6世纪的古風时期，公元前5世纪至公元前4世纪的古典时期，和公元前3世纪至公元6世纪的希腊化时期。其中希臘化時段的古希臘語叫做通用希臘語（Κοινὴ διάλεκτος）或者是科伊内希腊语（音译），由阿提卡方言发展而来。通用希臘語經常被單獨列為另一個發展階段。7世纪起，希腊语被作为拜占庭帝国的官方语言直到1453年君士坦丁堡陷落，其后的希腊语被叫做现代希腊语。古希腊语是荷马史诗所使用之语言（爱奥尼亚希腊语，有时被称为homeric greek,是一种经过艺术加工并融合了其他地区希腊语方言的书面语，不是口语），索福克勒斯、阿里斯托芬、柏拉图、亚里士多德都用各地方言写作；是雅典黄金时期古希腊文学与哲学的语言；现代数学和科学中有大量词根来自于此，也是纪录《新约圣经》的语言。 (zh)
اللغة الإغريقية تشمل أنواع من اللغة اليونانية التي كانت تُستخدم في اليونان القديمة والعالم القديم في حدود القرن التاسع قبل الميلاد إلى القرن السادس ميلاديًا. تنقسم اللغة الإغريقية إلى لغة عصر اليونان العتيق (القرن التاسع إلى السادس قبل الميلاد) ولغة عصر اليونان الكلاسيكي (القرن الخامس والرابع قبل الميلاد) ولغة العصر الهلينستي أو اليونانية العامية المختلطة (القرن الثالث قبل الميلاد إلى القرن الرابع ميلاديًا). سُبقت اللغة الإغريقية في الألفية الثانية قبل الميلاد بالميسانينية اليونانية وتلاها يونانية العصور الوسطى. (ar)
Starořečtina neboli stará či klasická řečtina je mrtvý jazyk z řecké skupiny indoevropských jazyků a vývojový předchůdce moderní řečtiny (považované za samostatný jazyk). Tímto jazykem se hovořilo ve starověkém Řecku, ale značný význam si podržel i ve starověkém Římě. Starořečtina měla řadu dialektů, v klasickém období získala význam attičtina, v době helénské se rozšířilo společné nářečí zvané koiné. (cs)
Με τον όρο αρχαία ελληνική γλώσσα ή αρχαία ελληνικά εννοείται μια μορφή της ελληνικής γλώσσας που ομιλείτο κατά τους αρχαϊκούς χρόνους και την κλασική αρχαιότητα. Στον όρο περιλαμβάνεται συνήθως και η μετακλασική εποχή της ελληνιστικής περιόδου. Ωστόσο, οι μεταλλάξεις της γλώσσας κατά την ελληνιστική περίοδο δικαιολογούν μεθοδολογικά την διακριτή θεώρησή της με τον όρο Ελληνιστική κοινή. (el)
Ancient Greek includes the forms of the Greek language used in ancient Greece and the ancient world from around 1500 BC to 300 BC. It is often roughly divided into the following periods: Mycenaean Greek (c. 1400–1200 BC), Dark Ages (c. 1200–800 BC), the Archaic period (c. 800–500 BC), and the Classical period (c. 500–300 BC). (en)
Altgriechisch (Eigenbezeichnung: ἡ ἑλληνικὴ (γλῶσσα [attisch: γλῶττα]), hē hellēnikḗ (glṓssa [attisch: glṓtta]), „die griechische Sprache“) ist die antike Sprachstufe der griechischen Sprache, einer indogermanischen Sprache im östlichen Mittelmeerraum, die einen eigenen Zweig dieser Sprachfamilie darstellt, möglicherweise über eine balkanindogermanische Zwischenstufe. Der Sprachcode nach ISO 639 für Alt- und Mittelgriechisch (bis 1453) ist grc. (de)
Antikva greka lingvo oni nomas la duan etapon en la historio de la greka lingvo, ampleksanta du antikvajn periodojn de greka historio: la arĥaika (de la 9-a ĝis la 6-a jarcento a.K.) kaj la klasika (de la 5-a ĝis la 4-a jarcento a.K.) Grekio. La antikva epoko de greka historio normale inkluzivas ankaŭ la helenisman (post-klasikan) epokon (ĝis la jaro 1453), kiu formale konsistigas propran etapon en la greka lingvo nomitan la Kojnea greka. La malpli preciza vorto malnovgreka lingvo indikas la tutan evoluon de la greka lingvo ĝis la mezepoko (precize ĝis la jaro 1453), do inkludas la pra-grekan, mikenee grekan, antikvan kaj kojnean lingvoepokojn. (eo)
El griego antiguo (autoglotónimo: Ἀρχαία Ἑλληνικὴ ɣλῶσσα / ɣλῶττα [Archaia Hĕllēnikḗ glṓssa / glṓtta]; griego moderno: Αρχαία ελληνική ɣλώσσα o Αρχαία ελληνικά; Lingua Graeca antiqua en latín) se refiere a la lengua hablada en Grecia durante la Antigüedad. Originalmente dividido en varias ramas dialectales, durante el periodo helenístico predominó una variedad común del idioma denominada koiné. Desde la Edad Media dio lugar a una lengua llamada griego moderno. (es)
Antzinako greziera edo greziera klasikoa (Ἀρχαία Ἑλληνική Arkhaía Hellēnikḗ) aro arkaikoan (K.a. IX. mendetik VI.era bitartean), aro klasikoan (K.a. V. mendetik IV.era bitartean) eta garai helenistikoan (K.a. III. mendetik K. o. VI. mendera bitartean) Antzinako Grezian hitz egiten zen hizkuntza da. (eu)
Le grec ancien est l’étape historique de la langue grecque qui s'étend du IXe siècle av. J.-C. au VIe siècle apr. J.-C. Principale langue parlée et écrite en Grèce antique, elle devient le vecteur de la littérature grecque antique qui produit de nombreuses œuvres littéraires et scientifiques à l'influence durable, dont l’Iliade et l’Odyssée attribuées dans l'Antiquité au poète légendaire Homère. On distingue en grec ancien plusieurs dialectes bien distincts, le plus employé étant l'attique. (fr)
An tSean-Ghréigis a thugtar ar an leagan den Ghréigis a bhí á labhairt ó 1000 RC go 600 AD. Is féidir an Ghréigis a rianú siar go dtí an teanga a labhair cine a tháinig go dtí an Ghréig timpeall na bliana Chuir an dream sin cathair Micéanae ar bun agus dá bhrí sin tugtar orthu. Scríobhaidís an teanga de réir córais iaraiglifí ar nós mhuintir na hÉigipte. Bhí na Micéanaigh i mbarr a réime go dtí timpeall , agus tháinig meath orthu ina dhiaidh sin. Níl mórán eolais againn anois faoin teanga díreach i ndiaidh an mheatha úd tar éis ionradh ón tuaisceart. Tá stair an 400 bliain ina dhiaidh sin doiléir. Pé scéal é, thosaigh na Gréagaigh ar aibítir a úsáid i rith na tréimhse seo. Scríobhadar a gcuid seanchais seachas é a chur ó bhéal go béal. Chum Hóiméar an Íliad agus an Odaisé. Um an dtaca si (ga)
Język starogrecki, greka starożytna (stgr. dialekt attycki: ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα, he Hellenikè glõtta) – ogólna nazwa okresu w rozwoju języka greckiego, trwającego od okresu archaicznego przez okres klasyczny aż po okres hellenistyczny w dziejach starożytnej Grecji. W takim ujęciu nazwa „język starogrecki” odnosi się do następujących faz rozwojowych języka: * język grecki archaiczny (greka archaiczna) * język grecki klasyczny (greka klasyczna) * greka koine Czasami pojęcie to rozciąga się także na język mykeński. Z drugiej strony czasem zawęża się je tylko do greki klasycznej. (pl)
Древнегре́ческий язы́к (самоназв. ἡ Ἑλληνικὴ γλῶσσα [γλῶττα], hē Hellēnikḗ glôssa [glôtta]) — язык индоевропейской семьи, предок греческого языка, распространённый на территории греческой ойкумены в эпоху с начала II тысячелетия до н. э. до IV века нашей эры. В наши дни используется в церквях и монастырях Константинопольской и Элладской Православных Церквей. На каждом этапе развития языка существовали значительно различающиеся диалекты. (ru)
A língua grega antiga ou clássica (ἡ Ἑλληνικὴ γλῶσσα, hē Hellēnikḕ glō̃ssa, em grego antigo) é uma língua indo-europeia extinta, falada na Grécia durante a Antiguidade e que evoluiu para o grego moderno. A língua grega clássica é dividida com base nos seguintes períodos: grego micênico (c. 1400–1200 aC), período homérico (c. 1200–800 aC), o período arcaico (c. 800–500 aC) e o período clássico (c. 500–300 aC). (pt)
Давньогре́цька мо́ва ( ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та ἡ Ἑλληνικὴ φωνή) — мова індоєвропейської сім'ї, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-го тисячоліття до н. е. до V століття н. е. Виділяють різні періоди розвитку мови: архаїчний (IX—VI століття до н. е.), класичний (V—IV століття до н. е.), елліністичний (III століття до н. е.—IV століття н. е.). На кожному етапі розвитку мови існували істотно різні діалекти. (uk)

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:language of

is dbp:nativeLang of

is dbp:origLang of