German resistance to Nazism (original) (raw)

dbo:abstract

Německý odboj během druhé světové války je označení pro jednotlivce a skupiny, kteří se v nacistickém Německu stavěli na odpor nacistickému režimu v letech 1933–1945. Nelze jej charakterizovat jako jednotné či široké spolupracující hnutí, šlo spíše o roztříštěné spektrum odpůrců. Celkově je nutno konstatovat, že nebyl nijak zvlášť úspěšný a s výjimkou několika dílčích případů ani neměl masový charakter.Vrstvy, z nichž se rekrutovali Hitlerovi odpůrci, byly různé – patřili sem dělníci i šlechtici, mládež, duchovní, státní úředníci, inteligence i generalita. Mezi roky 1933 a 1945 bylo uvězněno z politických důvodů více než 3,5 milionu Němců v koncentračních táborech nebo ve věznicích, a přibližně 77 000 Němců bylo odsouzeno pro nějakou formu odporu k trestu smrti. Mnozí z těchto Němců sloužili ve státním aparátu nebo armádě, což jim umožnilo provádět nebo připravovat sabotáže nebo jiné formy odporu. (cs)
المقاومة الألمانية للنازية (بالألمانية: Widerstand gegen den Nationalsozialismus) هي حركة المقاومة من الأفراد والجماعات في ألمانيا في مواجهة النظام النازي الذي حكم البلاد بين سنتي 1933 و 1945. انخرطت بعض هذه الحركات حتى في وضع خطط لإزالة واغتيال أدولف هتلر والانقلاب على حكمه. لم يكن للمقاومة الألمانية النازية ذلك القدر الكبير من الانتشار والاتساع والتنظيم كما هو الحال في حركات المقاومة المتحدة، كما كان هو الحال في حركات المقاومة في البلدان التي احتلها الجيش النازي، مثل والمقاومة اليونانية وجيش التحرير اوطني اليوغسلافي والمقاومة الفرنسية والمقاومة الهولندية وحركة المقاومة النرويجية وحركة المقاومة الإيطالية. بالمقابل كانت المقاومة الألمانية للنازية مشرذمة وعبارة عن أفراد أو مجموعات متفرقة ومنعزلة، ولم يكونوا قادرين على تشكيل معارضة سياسية، سوى محاولات الهجوم المتفرقة على النازيين، من ضمنهم هتلر، بالإضافة إلى محاولة الانقلاب في 20 يوليو 1944. قتلت المحاكم الخاصة والمحاكم العرفية ومحاكم الشعب ونظام العدالية المدنية، ما يقارب 77,000 مواطن ألماني بسبب اتهامهم بشكل أو آخر من أشكال المقاومة. خدم العديد من هؤلاء الألمان في الهيئات الحكومية أو العسكرية أو المناصب المدنية، والتي مكنتهم من الانخراط في أعمال التخريب والتآمر؛ بالإضافة إلى ذلك يرى المؤرخ الكندي بيتر هوفمان أن هناك عشرات الآلاف غير المعروفين في معسكرات الاعتقال النازية، الذين كانوا إما مشتبهًا بهم أو مشاركين بالفعل في المعارضة. كتب المؤرخ الألماني هانز مومسن على النقيض من ذلك الرأي، أن المقاومة في ألمانيا كانت مقاومة دون شعب أو أشخاص، وأن عدد هؤلاء الألمان الذين شاركوا في مقاومة النظام النازي كان ضئيلًا للغاية. وشملت المقاومة في ألمانيا مواطنين من أصول غير ألمانية، مثل أفراد الأقلية البولندية الذين شكلوا جماعات للمقاومة مثل جماعة الأوليمب. (ar)
Als Widerstand gegen den Nationalsozialismus wird der Widerstand von Einzelpersonen, Gruppen und Institutionen bezeichnet, der im Gebiet des NS-Staates und in den von der Wehrmacht besetzten Staaten vor und während der Diktatur des Nationalsozialismus gegen das NS-Regime geleistet wurde. (de)
Germana kontraŭnazia rezistado (en germana: Widerstand gegen den Nationalsozialismus) estis la opozicio fare de individuoj kaj de grupoj en Germanio kontraŭ la nazisocialisma reĝimo inter 1933 kaj 1945. Kelkaj el tiuj partoprenis en aktiva rezistado per planoj por elpostenigi Adolf Hitler ĉefe per atenco kaj renverso de lia reĝimo. (eo)
Many individuals and groups in Germany that were opposed to the Nazi regime engaged in active resistance, including attempts to remove Adolf Hitler from power by assassination or by overthrowing his established regime. German resistance was not recognized as a collective united resistance movement during the height of Nazi Germany, unlike the more coordinated efforts in other countries, such as Italy, Denmark, the Soviet Union, Poland, Greece, Yugoslavia, France, the Netherlands, Czechoslovakia and Norway. The German resistance consisted of small, isolated groups that were unable to mobilize widespread political opposition. Individual attacks on Nazi authority, sabotage, and the successful disclosure of information regarding Nazi armaments factories to the Allies, as by the Austrian resistance group led by Heinrich Maier prevailed alongside this as well. One strategy was to persuade leaders of the Wehrmacht to stage a coup against the regime; the 1944 assassination attempt against Hitler was intended to trigger such a coup. It has been estimated that during the course of World War II 800,000 Germans were arrested by the Gestapo for resistance activities. It has also been estimated that 15,000 of those Germans were executed by the Nazis, although new evidence suggests the death count may have been up to 77,000. These resistance members were usually tried, mostly in show trials, by Special Courts, courts-martial, People's Courts and the civil justice system. Many of these Germans had served in government, the military, or in civil positions, which enabled them to engage in subversion and conspiracy; in addition, the Canadian historian Peter Hoffmann counts unspecified "tens of thousands" in Nazi concentration camps who were either suspected of or actually engaged in opposition. By contrast, the German historian Hans Mommsen wrote that resistance in Germany was "resistance without the people" and that the number of those Germans engaged in resistance to the Nazi regime was very small. The resistance in Germany included German citizens of non-German ethnicity, such as members of the Polish minority who formed resistance groups like Olimp. (en)
La resistencia alemana fue la oposición de individuos y grupos tanto civiles como militares en Alemania al régimen Nazi entre 1933 y 1945. (es)
Perlawanan Jerman terhadap Nazisme (Jerman: Widerstand gegen den Nationalsozialismus) adalah perlawanan oleh orang-orang dan kelompok di Jerman terhadap rezim Sosialis Nasional antara 1933 dan 1945. Beberapa di antaranya melakukan pemberontakan aktif dengan rencana untuk menggulingkan Adolf Hitler dari kekuasaan lewat pembunuhan dan menggulingkan rezimnya. (in)
La résistance intérieure au nazisme (1933-1945), longtemps méconnue hors d'Allemagne, s'est manifestée sous diverses formes, en provenance de tous les milieux politiques, sociaux et confessionnels, quoique les communistes aient organisé les groupes de résistance actifs les plus importants. On distingue plusieurs formes de résistance au nazisme à l'intérieur de l'Allemagne même et des territoires annexés. Ses éléments les plus connus, bien que d'importance numérique très différentes, sont l'organisation communiste Orchestre rouge, le groupe d'étudiants chrétiens de La Rose blanche à Munich, ou le regroupement très informel des groupes de la Rose blanche de Hambourg, et la résistance militaire. (fr)
비더슈탄트(독일어: Widerstand)란 “저항”이라는 뜻의 독일어로, 여기에서는 1933년 ~ 1945년 나치 독일 정권 당시 독일 내부에서 이루어진 아돌프 히틀러의 제거 및 정권의 전복을 꾀한 여러 개인 또는 집단들의 투쟁을 일컫는다. 저항운동에 가담했다가 , 군사법정, 인민법정 등을 통해 처형당한 독일 시민의 수는 약 77,000 명이다. (ko)
反ナチ運動（はんなちうんどう）の項目では、1933年1月30日から1945年5月までのいわゆるナチス・ドイツ時代に、ドイツ国内において、アドルフ・ヒトラーや国民社会主義ドイツ労働者党の支配に抵抗した人物や団体を扱う。 (ja)
Ruch oporu w III Rzeszy (niem. Deutscher Widerstand, Widerstand gegen den Nationalsozialismus; w tłum. na pol. „Niemiecki ruch oporu”, „Ruch oporu przeciwko narodowemu socjalizmowi”) był tworzony przez jednostki i grupy wywodzące się ze środowiska cywilnego, wojska oraz duchowieństwa, które podczas istnienia w latach 1933–1945 III Rzeszy w różny sposób wyrażały sprzeciw wobec panującej w tym państwie władzy nazistowskiej. Najbardziej radykalnym przejawem działalności tego ruchu było siedemnaście zamachów na życie przywódcy III Rzeszy Adolfa Hitlera, jakie w latach 1938–1944 przeprowadzili niektórzy z antynazistowskich opozycjonistów. Ostatnim z nich był zamach w Wilczym Szańcu dokonany 20 lipca 1944 roku, który, tak jak poprzednie zakończył się niepowodzeniem. Jego rezultatem było wytropienie, aresztowanie i skazanie na śmierć około 7 tysięcy osób, na które padło jakiekolwiek podejrzenie o związek z zamachem, co doprowadziło do ostatecznego unicestwienia ruchu oporu w nazistowskich Niemczech. (pl)
Con il termine resistenza tedesca (in tedesco Widerstand ovvero Resistenza o antifaschistischer Widerstand ossia resistenza antifascista) si fa riferimento all'eterogeneo movimento clandestino di opposizione al regime totalitario della Germania nazista. Attivo tra il 1933 e il 1945, il movimento di resistenza cospirò più o meno efficacemente contro la dittatura di Adolf Hitler, riuscendo, attraverso alcuni influenti antinazisti, ad organizzare in diverse occasioni tentativi di assassinio dello stesso leader del Partito nazionalsocialista. Fu fenomeno per sua stessa definizione "sotterraneo", e seppur privo di unità, il movimento di resistenza tedesco fu presente in Germania sotto varie forme: partiti politici e istituzioni sociali, ufficiali cospiratori nella Wehrmacht e nel governo di Hitler, reti di spionaggio (cfr. Orchestra Rossa), alcune confessioni religiose, gruppi armati e militarizzati, sebbene il ruolo più importante vada accreditato alle organizzazioni comuniste tedesche, in particolare il Kommunistische Partei Deutschlands. I documenti dell'apparato repressivo nazista, in particolare quelli della Gestapo e dei diversi tribunali, forniscono un quadro dell'ampiezza della resistenza tedesca al nazismo: dal 1933 al 1939, 225.000 persone furono condannate per motivi politici a pene più o meno lunghe e 1.000.000 circa di tedeschi furono inviati per le stesse ragioni nei campi di concentramento.Nel solo 1933, il giornalista Curt Bley ritiene che almeno 100.000 persone abbiano compiuto attività antinazista reale.Durante il 1941, la Gestapo arrestò 11.405 oppositori di sinistra.Nel periodo tra il 30 gennaio 1933 e la primavera del '36 furono assassinate 1.359 persone dagli agenti del regime nazista.Negli anni 1935-1936, la Gestapo presumeva l'esistenza di 5.708 centri clandestini di diffusione di volantini e stampa antinazista. La resistenza tedesca fu inoltre responsabile di 17 attentati alla vita di Adolf Hitler, l'ultimo dei quali, il complotto del 20 luglio, causò la cattura e l'esecuzione di più di 200 oppositori (certi o solo sospettati) del regime, con la conseguente distruzione del movimento di resistenza. (it)
Сопротивле́ние наци́стскому режи́му в Герма́нии (нем. Widerstand gegen den Nationalsozialismus) принимало различные формы. Можно выделить следующие группы его участников: * Заговорщики в армии и министерстве иностранных дел. Они планировали осуществить государственный переворот начиная с 1938 года и затем организовали два покушения на убийство Гитлера в 1943 и 1944 годах. Последнее покушение было соединено с попыткой государственного переворота. * Подпольные коммунистические и социал-демократические группы. Против них были направлены основные усилия нацистского репрессивного аппарата. * Молодёжные группы «Белая роза» и «Пираты Эдельвейса». * Священнослужители лютеранской и католической церквей. Лютеранские священники Дитрих Бонхёффер и Мартин Нимёллер и католический епископ Клеменс фон Гален открыто осуждали политику нацистского режима. Дитрих Бонхёффер затем установил связи с заговорщиками в армии и министерстве иностранных дел. В 1933 году нацистский режим вынудил протестантские церкви Германии слиться в одну Протестантскую Церковь Рейха, которая должна была бы поддерживать нацистскую идеологию. Во главе нового церковного образования оказались активисты движения Немецких христиан, поддерживавших Гитлера ещё до его прихода к власти. Церковная оппозиция была вынуждена уйти в подполье и для координации своих действий создала в сентябре того же года Пасторский Союз (нем. Pfarrernotbund). Этим союзом в 1934 была ратифицирована , основным автором которой был Карл Барт. Главной мыслью декларации было то, что Церковь в Германии не является средством проведения нацистских идей, но существует только ради проповеди Христа. Так была создана Исповедующая Церковь. * Немцы, помогавшие евреям спастись от холокоста (в настоящее время известно более 300 их имён), а также этнические немцы — супруги и близкие евреев, которых намеревались отправить в концентрационные лагеря. В 1943 году они устроили демонстрацию на Розенштрассе в Берлине и добились освобождения своих родственников. (ru)
Motståndsrörelser i Nazityskland, Widerstand gegen das NS-Regime, var de olika rörelser i Tyskland som gjorde motstånd mot Adolf Hitlers regim 1933–1945. Flera av motståndarna sattes i koncentrationsläger eller avrättades. Många blev ihjälskjutna eller offentligt hängda. Utanför Tysklands riksdagshus i Berlin finns ett monument över de riksdagsmän som deltog i motståndet mot Hitler och nazidiktaturen. (sv)
Resistência alemã (Widerstand) foi a oposição de indivíduos e grupos organizados ao avanço e a consolidação do regime nazista entre 1933 e 1945. O seu objetivo era remover o regime e eventualmente assassinar Adolf Hitler, numa tentativa que se produziu em 20 de julho de 1944. Porém, não deve entender-se o termo "Resistência alemã" como um movimento de resistência unificado na Alemanha similar aos mais coordenados Estado Secreto Polaco, a Resistência francesa e Resistência italiana. No caso alemão, o que existiam eram pequenos grupos, geralmente isolados, incapazes de mobilizar qualquer oposição política e cuja única estratégia real era persuadir líderes da Wehrmacht de lançar um golpe de Estado. O movimento de resistência na Alemanha nazista consistia em diversas frentes de diferentes adscrições políticas e ideológicas sem ligações estáveis entre si. Em primeiro lugar, existiram frentes vinculadas com o Partido Social-Democrata da Alemanha (SPD) e com o Partido Comunista da Alemanha (KPD); mas essas frentes devem mais propriamente descrever-se como movimentos de oposição antes do que movimentos de resistência, na medida em que o seu principal objetivo era manter os seus respectivos partidos na clandestinidade com a esperança de avançar na futura mudança política. Nesses grupos existiam exceções, como Julius Leber, vinculado com o SPD, que foi uma figura ativa da resistência. Também houve resistência por parte do sindicato anarquista União Livre de Trabalhadores da Alemanha (FAUD), que distribuía propaganda antinazi e assistia a população a fugir do país. Outro frente foi a Orquestra vermelha (Die Rote Kapelle), uma organização de espionagem dirigida por Leopold Trepper e conformada por comunistas alemães que trabalharam para a União Soviética e que durante sete anos conseguiu enviar arredor de 1.500 despachos para a União Soviética que permitiram acabar com perto de 200.000 soldados alemães e que conseguiram informar a Moscovo dos planos alemães para invadir a cidade de Kursk. Também diversas personalidades da igreja cristã, tanto católicos como protestantes, agiram contra o regime, ainda quando o seu papel foi mais simbólico: uma pequena minoria do clero cristão falou nos seus discursos contra o regime, como os pastores protestantes Dietrich Bonhoeffer e Martin Niemöller ou como o bispo católico Clemens August Graf von Galen. Alguns dos seus discursos inspiraram ações de resistência clara como as do grupo de estudantes da Rosa Branca (die Weiße Rose), vinculados à Universidade de Munique e dirigido pelo professor Kurt Huber. Porém, a Igreja Católica como entidade apenas se opôs ao regime nazi quando ele colidiu com os seus mais profundos valores - no caso, por exemplo, do programa nazi de eutanásia Aktion T4. A Igreja Protestante jamais se opôs diretamente ao regime, ainda quando um número importante de pastores sim o fizeram, vinculados com a Igreja Confessante (Bekennende Kirche). Outro dos frentes de resistência pode ser denominado como "a resistência não organizada", composta por indivíduos ou grupos muito reduzidos que desobedeciam políticas ou ordens do governo e que realizavam ações consideradas subversivas pelo regime. Neste grupo incluem-se, entre outros, alemães que ajudaram judeus contra a política de Holocausto ocultando-os, obtendo documentações falsas, etc. Finalmente, existia também uma linha de resistência no interior da própria maquinaria de Estado, nomeadamente no exército e na Abwehr (o órgão de inteligência do Terceiro Reich). Esses grupos lideraram ações conspiratórias contra Hitler em 1938 e novamente em 1939, que foram falidas por diversos motivos. Após a derrota nazi na Batalha de Stalingrado em 1942, os conspiradores tiveram acesso a um nutrido grupo de oficiais convencidos de Hitler estava levando a Alemanha ao desastre. A maior parte dos dissidentes no exército pertenciam à aristocracia prussiana, já que essa era a única classe social que não tinha sido penetrada suficientemente pela ideologia nazi. (pt)
Опір окремими особами або групами нацистському режиму в Німеччині в період 1933—1945 рр. Деякі з них займались планами відсторонення Адольфа Гітлера від влади і повалення його режиму. Поняття рух опору в Німеччині повинно тлумачитись не як об'єднаний рух впродовж всього часу існування Третього Рейху, аналогічно з більш організованими Польською підпільною державою, Рухом Опору в Греції, Народно-визвольною армією Югославії, Руху Опору у Франції, , та . Опір в Німеччині складався звичайно з маленьких ізольованих груп. Вони не зуміли активізувати політичну опозицію. За винятком окремих нападів на нацистів (включаючи на Гітлера) або саботажів, єдиним реальним планом було переконання лідерів Вермахту влаштувати скидання режиму, план був реалізований у 1944 році проти Гітлера. Приблизно 77 000 мешканців Німеччини було вбито від тих чи інших форм спротиву Спеціальним Судом, військово-польовими судами, народними судами і системою цивільного правосуддя. Багато з них були чиновниками, військовими або цивільними, що дозволило їм брати участь у підривній діяльності і змові. До того ж, канадський історик Пітер Хофман враховує також десятки тисяч чоловік в концентраційних таборах, які або підозрюються або фактично знаходились в опозиції. Для порівняння, німецький історик пише, що рух опору в Німеччині був «рухом без людей», зазначаючи, що кількість людей, які брали участь у русі опору була дуже мала. Рух опору в Німеччині складався з участі як німців так і інших народів, таких як поляки — вони сформували групи опору, наприклад організація Олімп. (uk)
德国抵抗运动（德語：Widerstand gegen den Nationalsozialismus）指的是在1933年至1945年间德国境内对纳粹党统治的抵抗。在这些抵抗运动中，有许多个人和组织积极参与到将阿道夫·希特勒赶下台并在推翻他的政权的计划中死去。 “德国抵抗运动”一词并不代表在纳粹时期德国存在一个统一的抵抗运动。其他抵抗运动诸如波蘭地下國、法國抵抗運動和意大利抵抗运动都要更加统一协作一些，而德国的抵抗运动主要由较小且孤立的组织组成。这些组织往往无法进行政治动员，因此除了对纳粹成员（包括希特勒）进行攻击以及进行破坏活动之外，他们唯一的有效手段便是试图说服德意志國防軍领导人发动政變推翻政权——1944年对希特勒的刺杀计划便是其中一例。近77,000名德国公民因为参与抵抗运动而被、軍事法庭或民事法庭处决，在这其中有许多人都在政府、军队或公共机关内工作，他们由此也能够参与到颠覆和密谋活动中来。除此之外，加拿大历史学家彼得·霍夫曼认为还有“成千上万”的人因为被怀疑参与了抵抗运动而被投入集中营。德国历史学家汉斯·蒙森则认为德国的抵抗运动是“没有人民的抵抗运动”，真正参加抵抗纳粹运动的德国人数量是相当少的。德国抵抗运动的成员也包括非德意志民族的德国公民，例如波兰族裔的抵抗组织。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:image

German Resistance Flag Proposal 1944.svg (en)
Proposed German National Flag 1948.svg (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

Als Widerstand gegen den Nationalsozialismus wird der Widerstand von Einzelpersonen, Gruppen und Institutionen bezeichnet, der im Gebiet des NS-Staates und in den von der Wehrmacht besetzten Staaten vor und während der Diktatur des Nationalsozialismus gegen das NS-Regime geleistet wurde. (de)
Germana kontraŭnazia rezistado (en germana: Widerstand gegen den Nationalsozialismus) estis la opozicio fare de individuoj kaj de grupoj en Germanio kontraŭ la nazisocialisma reĝimo inter 1933 kaj 1945. Kelkaj el tiuj partoprenis en aktiva rezistado per planoj por elpostenigi Adolf Hitler ĉefe per atenco kaj renverso de lia reĝimo. (eo)
La resistencia alemana fue la oposición de individuos y grupos tanto civiles como militares en Alemania al régimen Nazi entre 1933 y 1945. (es)
Perlawanan Jerman terhadap Nazisme (Jerman: Widerstand gegen den Nationalsozialismus) adalah perlawanan oleh orang-orang dan kelompok di Jerman terhadap rezim Sosialis Nasional antara 1933 dan 1945. Beberapa di antaranya melakukan pemberontakan aktif dengan rencana untuk menggulingkan Adolf Hitler dari kekuasaan lewat pembunuhan dan menggulingkan rezimnya. (in)
비더슈탄트(독일어: Widerstand)란 “저항”이라는 뜻의 독일어로, 여기에서는 1933년 ~ 1945년 나치 독일 정권 당시 독일 내부에서 이루어진 아돌프 히틀러의 제거 및 정권의 전복을 꾀한 여러 개인 또는 집단들의 투쟁을 일컫는다. 저항운동에 가담했다가 , 군사법정, 인민법정 등을 통해 처형당한 독일 시민의 수는 약 77,000 명이다. (ko)
反ナチ運動（はんなちうんどう）の項目では、1933年1月30日から1945年5月までのいわゆるナチス・ドイツ時代に、ドイツ国内において、アドルフ・ヒトラーや国民社会主義ドイツ労働者党の支配に抵抗した人物や団体を扱う。 (ja)
Motståndsrörelser i Nazityskland, Widerstand gegen das NS-Regime, var de olika rörelser i Tyskland som gjorde motstånd mot Adolf Hitlers regim 1933–1945. Flera av motståndarna sattes i koncentrationsläger eller avrättades. Många blev ihjälskjutna eller offentligt hängda. Utanför Tysklands riksdagshus i Berlin finns ett monument över de riksdagsmän som deltog i motståndet mot Hitler och nazidiktaturen. (sv)
德国抵抗运动（德語：Widerstand gegen den Nationalsozialismus）指的是在1933年至1945年间德国境内对纳粹党统治的抵抗。在这些抵抗运动中，有许多个人和组织积极参与到将阿道夫·希特勒赶下台并在推翻他的政权的计划中死去。 “德国抵抗运动”一词并不代表在纳粹时期德国存在一个统一的抵抗运动。其他抵抗运动诸如波蘭地下國、法國抵抗運動和意大利抵抗运动都要更加统一协作一些，而德国的抵抗运动主要由较小且孤立的组织组成。这些组织往往无法进行政治动员，因此除了对纳粹成员（包括希特勒）进行攻击以及进行破坏活动之外，他们唯一的有效手段便是试图说服德意志國防軍领导人发动政變推翻政权——1944年对希特勒的刺杀计划便是其中一例。近77,000名德国公民因为参与抵抗运动而被、軍事法庭或民事法庭处决，在这其中有许多人都在政府、军队或公共机关内工作，他们由此也能够参与到颠覆和密谋活动中来。除此之外，加拿大历史学家彼得·霍夫曼认为还有“成千上万”的人因为被怀疑参与了抵抗运动而被投入集中营。德国历史学家汉斯·蒙森则认为德国的抵抗运动是“没有人民的抵抗运动”，真正参加抵抗纳粹运动的德国人数量是相当少的。德国抵抗运动的成员也包括非德意志民族的德国公民，例如波兰族裔的抵抗组织。 (zh)
المقاومة الألمانية للنازية (بالألمانية: Widerstand gegen den Nationalsozialismus) هي حركة المقاومة من الأفراد والجماعات في ألمانيا في مواجهة النظام النازي الذي حكم البلاد بين سنتي 1933 و 1945. انخرطت بعض هذه الحركات حتى في وضع خطط لإزالة واغتيال أدولف هتلر والانقلاب على حكمه. (ar)
Německý odboj během druhé světové války je označení pro jednotlivce a skupiny, kteří se v nacistickém Německu stavěli na odpor nacistickému režimu v letech 1933–1945. Nelze jej charakterizovat jako jednotné či široké spolupracující hnutí, šlo spíše o roztříštěné spektrum odpůrců. Celkově je nutno konstatovat, že nebyl nijak zvlášť úspěšný a s výjimkou několika dílčích případů ani neměl masový charakter.Vrstvy, z nichž se rekrutovali Hitlerovi odpůrci, byly různé – patřili sem dělníci i šlechtici, mládež, duchovní, státní úředníci, inteligence i generalita. (cs)
Many individuals and groups in Germany that were opposed to the Nazi regime engaged in active resistance, including attempts to remove Adolf Hitler from power by assassination or by overthrowing his established regime. (en)
La résistance intérieure au nazisme (1933-1945), longtemps méconnue hors d'Allemagne, s'est manifestée sous diverses formes, en provenance de tous les milieux politiques, sociaux et confessionnels, quoique les communistes aient organisé les groupes de résistance actifs les plus importants. (fr)
Con il termine resistenza tedesca (in tedesco Widerstand ovvero Resistenza o antifaschistischer Widerstand ossia resistenza antifascista) si fa riferimento all'eterogeneo movimento clandestino di opposizione al regime totalitario della Germania nazista. Attivo tra il 1933 e il 1945, il movimento di resistenza cospirò più o meno efficacemente contro la dittatura di Adolf Hitler, riuscendo, attraverso alcuni influenti antinazisti, ad organizzare in diverse occasioni tentativi di assassinio dello stesso leader del Partito nazionalsocialista. (it)
Ruch oporu w III Rzeszy (niem. Deutscher Widerstand, Widerstand gegen den Nationalsozialismus; w tłum. na pol. „Niemiecki ruch oporu”, „Ruch oporu przeciwko narodowemu socjalizmowi”) był tworzony przez jednostki i grupy wywodzące się ze środowiska cywilnego, wojska oraz duchowieństwa, które podczas istnienia w latach 1933–1945 III Rzeszy w różny sposób wyrażały sprzeciw wobec panującej w tym państwie władzy nazistowskiej. (pl)
Resistência alemã (Widerstand) foi a oposição de indivíduos e grupos organizados ao avanço e a consolidação do regime nazista entre 1933 e 1945. O seu objetivo era remover o regime e eventualmente assassinar Adolf Hitler, numa tentativa que se produziu em 20 de julho de 1944. Também diversas personalidades da igreja cristã, tanto católicos como protestantes, agiram contra o regime, ainda quando o seu papel foi mais simbólico: (pt)
Опір окремими особами або групами нацистському режиму в Німеччині в період 1933—1945 рр. Деякі з них займались планами відсторонення Адольфа Гітлера від влади і повалення його режиму. Поняття рух опору в Німеччині повинно тлумачитись не як об'єднаний рух впродовж всього часу існування Третього Рейху, аналогічно з більш організованими Польською підпільною державою, Рухом Опору в Греції, Народно-визвольною армією Югославії, Руху Опору у Франції, , та . Опір в Німеччині складався звичайно з маленьких ізольованих груп. Вони не зуміли активізувати політичну опозицію. За винятком окремих нападів на нацистів (включаючи на Гітлера) або саботажів, єдиним реальним планом було переконання лідерів Вермахту влаштувати скидання режиму, план був реалізований у 1944 році проти Гітлера. (uk)
Сопротивле́ние наци́стскому режи́му в Герма́нии (нем. Widerstand gegen den Nationalsozialismus) принимало различные формы. Можно выделить следующие группы его участников: * Заговорщики в армии и министерстве иностранных дел. Они планировали осуществить государственный переворот начиная с 1938 года и затем организовали два покушения на убийство Гитлера в 1943 и 1944 годах. Последнее покушение было соединено с попыткой государственного переворота. * Подпольные коммунистические и социал-демократические группы. Против них были направлены основные усилия нацистского репрессивного аппарата. * Молодёжные группы «Белая роза» и «Пираты Эдельвейса». * Священнослужители лютеранской и католической церквей. Лютеранские священники Дитрих Бонхёффер и Мартин Нимёллер и католический епископ Клеменс фон (ru)

is dbo:wikiPageWikiLink of

is dbp:occupation of