Italian neorealism (original) (raw)
El neorealisme italià fou un moviment cinematogràfic sorgit un cop finalitzada la Segona Guerra Mundial. L'objectiu d'aquest moviment va ser reflectir el dia a dia de la gent treballadora del país, amb els seus problemes i misèries. Amb aquest objectiu, en algunes de les produccions es va decidir no comptar amb actors professionals, no utilitzar decorats sinó localitzacions reals i prescindir d'il·luminació artificial, per tal que el que es veiés en pantalla fos el més semblant al que es podia trobar a la realitat.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | الواقعية الإيطالية الجديدة أو الواقعية الجديدة (بالإيطالية: Neorealismo (cinema)) هي حركة ثقافية سينمائية ظهرت في إيطاليا في الأربعينات (1942-1961) المعروفة أيضًا باسم العصر الذهبي، هي حركة أفلام وطنية تتميز بقصص تدور حول الفقراء والطبقة العاملة، تم تصويرها في الموقع، وكثيراً ما تستخدم ممثلين غير محترفين. تتعامل أفلام الواقعية الجديدة الإيطالية في الغالب مع الظروف الاقتصادية والأخلاقية الصعبة في فترة الحرب العالمية الثانية وما بعدها. وتعتمد على التصوير المباشر والبسيط لمعاناة الطبقات الفقيرة في المجتمع. وتتميز الواقعية الجديدة بميزتين رئيستين الأولى هي التصوير الخارجي في الشوارع والأسواق والتجمعات السكنية الفقيرة بصورة تقرب إلى الأفلام الوثائقية والميزة الثانية هي استعانة مخرجي هذ الحركة دائماً بممثلين غير محترفين للقيام بالادوار الرئيسية في أفلامهم. وكانت حياة الفقر والبطالة الشديدة التي خيمت على إيطاليا بعد انتهاء الحرب هي الملهم لظهور هذه الحركة بصورتها المميزة. وتطورت على يد مجموعة من النقاد السينمائيين الذي كانوا يعملون في مجلة السينما. ويعد كل من روبرتو روسيليني ولتشينو فيسكونتي وفيتوريو دي سيكا من رواد هذه الحركة. وتأثر كتاب الوقعية الجديدة كثيرًا بالمذهب الواقعي الفرنسي وتقنيات العين السينمائية لدزيجا فيرتوف والواقعية الفرنسية السوداء. وكانت تهدف إلى عكس الواقع كما هو، حيث كانت تهدف إلى تقديم السينما داخل الإطار الاجتماعي القادر على تمثيل الحرب وذروتها. وتستمد الواقعية الجديدة أهميتها من أنها تركت أثارًا كبيرة وواضحة على المخرجين والسينمائيين في العالم كله وسرعان ما تاثر الجميع بهذه الحركة وخرجت الكاميرات إلى الشارع بعد أن كانت حبيسة الإستوديو طوال سنوات عديدة. (ar) El neorealisme italià fou un moviment cinematogràfic sorgit un cop finalitzada la Segona Guerra Mundial. L'objectiu d'aquest moviment va ser reflectir el dia a dia de la gent treballadora del país, amb els seus problemes i misèries. Amb aquest objectiu, en algunes de les produccions es va decidir no comptar amb actors professionals, no utilitzar decorats sinó localitzacions reals i prescindir d'il·luminació artificial, per tal que el que es veiés en pantalla fos el més semblant al que es podia trobar a la realitat. (ca) Italský neorealismus bylo národní filmové hnutí, charakteristické tím, že příběhy těchto filmů se odehrávaly mezi chudobou a dělnickou třídou, natáčelo se v opravdových lokacích a často se používalo neprofesionálních herců. Filmová díla italského neorealismu se často vypořádávala s obtížnými ekonomickými a sociálními podmínkami poválečné Itálie a reflektovala změny v italské mentalitě a podmínkách každodenního života. (cs) Ο ιταλικός νεορεαλισμός (ιταλικά: Neorealismo), είναι εθνικό (1943–1952) που χαρακτηρίζεται από ιστορίες που διαδραματίζονται μεταξύ των φτωχών και της εργατικής τάξης. Οι ταινίες του ιταλικού νεοραλισμού γυρίζονταν σε πραγματικές τοποθεσίες και συχνά με μη επαγγελματίες ηθοποιούς, με θέματα να αναφέρονται κυρίως στις δύσκολες οικονομικές και ηθικές συνθήκες της Ιταλίας μετά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο, αντιπροσωπεύοντας τις αλλαγές στην ιταλική ψυχή και τις συνθήκες της καθημερινής ζωής, συμπεριλαμβανομένης της φτώχειας, της καταπίεσης, της αδικίας και της απελπισίας. Οι πιο σημαντικές προσωπικότητες αυτού του κινήματος θεωρούνται οι Ρομπέρτο Ροσσελλίνι, Βιτόριο ντε Σίκα, , Λουκίνο Βισκόντι, , Φεντερίκο Φελίνι, και Μικελάντζελο Αντονιόνι, οι οποίοι είχαν επιρροές από τον ποιητικό ρεαλισμό, τον μαρξισμό και τον . (el) Itala novrealismo estis rakonta kaj kinematografia movado aperinta en Italio dum la postmilita periodo de la Dua Mondmilito, t.e. ekde 1945. Ĝi celis montri pli aŭtentikajn kaj homajn sociajn kondiĉojn, forirante de la historia kaj muzika stilo ĝis tiam, kiam la kino estis regata de la faŝisma Italio (1922-1945). La termino estis kreita de la kritikisto kaj kutime oni konsideras, ke la unua filmo de ĉi tiu ondo estas Roma, città aperta, de Roberto Rossellini. Sekvante la linion de la muta filmo, en kiu ne estis dialogoj kaj tial la vizaĝaj esprimoj de la aktoroj estis kerna elemento por kompreni la sentojn de la karakteroj, novrealismo donis pli da graveco al la sentoj de la karakteroj mem ol al la kunmetaĵo de la intrigo. Por kompreni ĉi tiun novan kinan stilon, oni devas kompreni la improvizaĵon kiel manieron priskribi realecon. Tial en iuj kazoj la reĝisoroj turnis sin al neprofesiaj aktoroj. Tial, en novrealismaj filmoj, ĉio estas sufiĉe fleksebla kaj ŝanĝiĝanta. Klara ekzemplo estas de Roberto Rossellini. Li mobilizis la tutan teamon direkte al la situo de filmado, kaj tie li submetis la neprofesiajn aktorojn por respondi kelkajn balotenketojn por ke ili povu doni opinion pri kiel la kurso de la intrigo devas esti. Kritikita de ĉi tio, Rossellini respondis: «[...], kaj la plej granda insulto estis aserti, ke mi estas improvizisto. Mi sentas min fiera esti improvizisto; Tio signifas, ke mi ne estas tute endorma." Oni povas diri, ke itala novrealismo komenciĝis en 1945 kun Romo, malferma urbo de Roberto Rossellini kaj kiu daŭras kun elstaraj filmistoj kiel Vittorio De Sica kun Ladri di biciclette (1948) kaj Luchino Visconti kun La tero tremas (La terra trema) en 1948. kaj Cesare Zavattini estis, inter aliaj verkistoj, gravaj aŭtoroj en ĉi tiu movado, verkante rakontojn por la direktoroj de itala novrealismo. (eo) Der Italienische Neorealismus bezeichnet eine bedeutende Epoche der Filmgeschichte und der Literatur von 1943 bis etwa 1954. Der Neorealismus, auch Neorealismo oder Neoverismo genannt, entstand noch während der Zeit des italienischen Faschismus unter der Diktatur Mussolinis und wurde von italienischen Literaten, Filmautoren und Regisseuren begründet, darunter Roberto Rossellini, Luigi Zampa, Luchino Visconti, Federico Fellini, Vittorio De Sica und Michelangelo Antonioni. Der Neorealismus war eine Antwort auf den Faschismus in Italien, künstlerisch vom Poetischen Realismus Frankreichs beeinflusst, aber auch politisch durch den Marxismus motiviert. Die ersten Filme dieses Stils entstanden noch während der Zeit, in der das Land im Norden von den Deutschen und im Süden von den Alliierten besetzt war. Die Filme des Neorealismus sollten die ungeschminkte Wirklichkeit zeigen; das Leiden unter der Diktatur, Armut und Unterdrückung des einfachen Volkes. (de) El neorrealismo italiano fue un movimiento narrativo y cinematográfico que surgió en Italia durante la posguerra de la Segunda Guerra Mundial, es decir, a partir de 1945. Tuvo como objetivo mostrar condiciones sociales más auténticas y humanas, alejándose del estilo histórico y musical que hasta entonces había impuesto la Italia fascista (1922-1945). El término fue acuñado por el crítico y suele considerarse que la primera película de esta corriente es Roma ciudad abierta, de Roberto Rossellini. Siguiendo la línea del cine mudo, en el que no había diálogos y por lo tanto las expresiones faciales de los actores eran un elemento clave para comprender los sentimientos de los personajes, el neorrealismo le dio más importancia a los sentimientos de los propios personajes que a la composición de la trama. Para poder comprender este nuevo estilo cinematográfico, hay que entender la improvisación como manera de describir la realidad. Es por eso que en ciertos casos los directores recurrían a actores no profesionales. Por eso también, en las películas neorrealistas, todo es bastante flexible y cambiante. Un claro ejemplo es Paisà de Roberto Rossellini. Movilizó a todo el equipo en dirección al lugar del rodaje y una vez allí sometió a los actores no profesionales a que contestaran a unas encuestas para que opinaran sobre cómo debía ser el curso del argumento. Criticado por ello, Rossellini respondió: «[…], y el insulto más grande era afirmar que soy un improvisador. Me siento considerablemente orgulloso de ser un improvisador; esto quiere decir que no estoy completamente dormido.» Puede decirse que el neorrealismo italiano se inicia en 1945 con Roma, ciudad abierta (Roma, città aperta) de Roberto Rossellini y que continúa con cineastas tan destacados como Vittorio De Sica con Sciuscià (El limpiabotas) en 1946 y Ladri di biciclette (Ladrón de bicicletas) en 1948 y Luchino Visconti con La tierra tiembla (La terra trema) en 1948. Los guionistas Suso Cecchi d'Amico y Cesare Zavattini fueron, entre otros escritores, autores importantes en este movimiento, escribiendo las historias para los directores del neorrealismo italiano.Varios teóricos del cine, como Robert McKee, consideran responsables de la calidad artística del neorrealismo italiano a guionistas como ellos tanto como a los directores de las películas. (es) Neoerrealismo italiarra zinemaren historian gertatu zen mugimendua da, bereziki 1940ko hamarkadan. Bigarren Mundu Gerraren ondoren eta Italian garatu zen, Roberto Rossellini, Luchino Visconti eta Vittorio de Sica bere adierazlerik onenak direla. Lan nagusien artean Roma città aperta (Roberto Rossellini, 1945), La terra trema (Luchino Visconti, 1947) eta Ladri di biciclette (Vittorio De Sica, 1948). Eragile handienak errealismo poetikoa, komunismoa eta humanismo kristaua izan zituen mugimendu honek. (eu) Italian neorealism (Italian: Neorealismo), also known as the Golden Age, is a national film movement characterized by stories set amongst the poor and the working class. They are filmed on location, frequently with non-professional actors. They primarily address the difficult economic and moral conditions of post-World War II Italy, representing changes in the Italian psyche and conditions of everyday life, including poverty, oppression, injustice and desperation. (en) Il neorealismo è stato un movimento culturale, nato e sviluppatosi in Italia durante il secondo conflitto mondiale e nell'immediato dopoguerra, che ha avuto dei riflessi molto importanti sul cinema contemporaneo (soprattutto negli anni compresi tra il 1943 e il 1955 circa). In ambito cinematografico i maggiori esponenti del movimento, sorto spontaneamente e non codificato, furono, negli anni quaranta, i registi Roberto Rossellini, Luchino Visconti, Vittorio De Sica, Aldo Vergano, Giuseppe De Santis, Pietro Germi, Alberto Lattuada, Renato Castellani, Luigi Zampa, Alessandro Blasetti e gli sceneggiatori Cesare Zavattini e Sergio Amidei, cui si affiancheranno, nel decennio successivo, Luciano Emmer, Luigi Comencini, Gianni Puccini, Antonio Pietrangeli, Francesco Maselli, Carlo Lizzani e Francesco Rosi. In una posizione a sé stante si collocano Federico Fellini (per la cui cinematografia si conierà il termine di realismo magico e, successivamente, fantarealismo) e Michelangelo Antonioni, che inizialmente aderì al neorealismo con alcuni celebri documentari (fra cui Gente del Po del 1943/1947 e N. U. - Nettezza urbana, del 1948) e, in qualche misura, con il film Cronaca di un amore (1950), per poi prenderne le distanze nel corso degli anni cinquanta (il suo neorealismo venne inizialmente definito esistenzialismo dell'anima o anche esistenzialismo interiore). Il cinema neorealista è caratterizzato da trame ambientate in massima parte fra le classi disagiate e lavoratrici, con lunghe riprese all'aperto, e utilizza spesso attori non professionisti per le parti secondarie e a volte anche per quelle primarie. I film trattano soprattutto la situazione economica e morale del dopoguerra italiano, e riflettono i cambiamenti nei sentimenti e le condizioni di vita: speranza, riscatto, desiderio di lasciarsi il passato alle spalle e di cominciare una nuova vita, frustrazione, povertà, disperazione. Per una maggiore fedeltà alla realtà quotidiana, nei primi anni di sviluppo e di diffusione del neorealismo i film vennero spesso girati in esterno, sullo sfondo delle devastazioni belliche; d'altra parte, il complesso di studi cinematografici che era stato, dall'aprile del 1937, il centro della produzione cinematografica italiana, ossia Cinecittà, fu occupato nell'immediato dopoguerra dagli sfollati, risultando quindi temporaneamente indisponibile ai registi. Aldo Fabrizi in Roma città aperta, di RosselliniSilvana Mangano in Riso amaro, di Giuseppe De Santis (it) Le néoréalisme (en italien : neorealismo) est le nom du mouvement cinématographique qui fait son apparition en Italie au cours de la Seconde Guerre mondiale. En opposition parfaite avec l'insouciance et la légèreté de la période des « Téléphones blancs » (Telefoni bianchi), il couvre la période allant de 1943 à environ 1955. (fr) 네오레알리스모(이탈리아어: Neorealismo)는 제2차 세계 대전 전후 이탈리아에서 일어난 영화운동이다. 이탈리안 네오리얼리즘이라고도 불린다. 세트 촬영보다는 야외 촬영을, 전문 배우보다는 비전문 배우를 사용했으며, 주로 허구적인 스토리보다는 노동자 계급의 절망적 현실을 가감없이 다룬 것이 특징이다. (ko) ネオレアリズモ（イタリア語: Neorealismo）とはイタリアにおいて、1940年代から1950年代にかけて特に映画と文学の分野で盛んになった潮流。イタリア・ネオリアリズムとも言われる。 リアリズムの方法で現実を描写する傾向は、当時のイタリアで支配的だったファシズム文化への抵抗として、またの克服として、1930年代ごろすでにあらわれ始めた新たな社会参加から生まれた。知識人は歴史的責任を自ら引き受けなければならず、人々の要求を代弁しなければならないという考え方が、この時期広まっていた。このため、ネオレアリズモの作家・映画人たちは、日常語を模範とした平易で直接的な言語を採用した。 ネオレアリズモが確固たる地位を得たのは1943年から1950年にかけてである。この時期はファシズムとナチズムに対する抵抗の時期であり、また戦後の混乱期であった。この間多くの作家が、初めはパルチザン闘争に、次いで政治的議論に関わりあった。パルチザン闘争、労働者の要求、市民の暴動といった主題が、この時期のネオレアリズモ映画やネオレアリズモ文学によく現れる。 (ja) Het Italiaans neorealisme is een filmstroming die begon in 1943 met Ossessione en eindigde in 1952 met Umberto D.. De stroming wordt gekenmerkt door verhalen die zich afspelen onder de arme, werkende klasse, gefilmd in lange shots, op locatie. Vaak worden niet-professionele acteurs gebruikt voor bijrollen en soms voor hoofdrollen. In de film Ladri di biciclette (1948) speelt bijvoorbeeld niet één professionele acteur. (nl) Neorealizm włoski – ruch artystyczny w literaturze, plastyce, a zwłaszcza w filmie, powstały jako sprzeciw wobec faszyzmu. Jego podstawowe dzieła zrealizowano w latach 1943–1952. W filmach neorealistycznych ukazywano konflikty i dramaty zwykłych ludzi, urastające – dzięki bogactwu obserwacji i prawdzie psychologicznej – do wielkich uogólnień. Termin „neorealizm” wprowadził jeszcze w okresie wojny włoski krytyk filmowy w związku z filmem Opętanie (1943) Luchino Viscontiego, niedopuszczonego przez faszystowską cenzurę do rozpowszechniania w kinach. Za pierwszy właściwy film tego nurtu uważa się jednak Rzym, miasto otwarte (1945) Roberta Rosselliniego, zrealizowany zaraz po wejściu wojsk amerykańskich do stolicy Włoch. Kierunek powstał w wyniku zainteresowania twórców rozliczeniami wojennymi, a także problemami społecznymi pierwszych lat powojennych. Czołowym ideologiem neorealizmu i autorem lub współautorem większości scenariuszy był Cesare Zavattini. Rozliczenia wojenne ukazane zostały między innymi w filmach: Paisà (1946) i Niemcy – rok zerowy (1948) Roberta Rosselliniego, Vivere in pace (1946) Luigiego Zampy, Słońce wschodzi (1946) . Problematyką społeczną, rozpatrywaną w kontekście konsekwencji wojennych, zajęły się takie filmy jak: Dzieci ulicy (1946), Złodzieje rowerów (1948), Cud w Mediolanie (1950) i Umberto D. (1952) Vittoria De Siki, Tragiczny pościg (1947), Gorzki ryż (1949), Nie ma pokoju pod oliwkami (1950) i Rzym, godzina 11 (1951) Giuseppe De Santisa, Ziemia drży (1948) i Najpiękniejsza (1951) Luchino Viscontiego, Pod niebem Sycylii (1949) Pietro Germiego, Sierpniowa niedziela (1950) Luciano Emmera. Kierunek ten, zakończony w pierwszej połowie lat 50., bardzo silnie oddziaływał na twórców z innych krajów, m.in. na twórczość Akiry Kurosawy (Pijany anioł to przykład neorealizmu japońskiego), Luisa Buñuela (Zapomniani) czy polskiej szkoły filmowej. W latach późniejszych we Włoszech pojawiały się dzieła nawiązujące do tematów i poetyki neorealizmu: La strada (1954) Federico Felliniego, Generał della Rovere (1959) Roberta Rosselliniego, Matka i córka (1960) Vittoria De Siki, Złoto Rzymu (1961) Carlo Lizzaniego, Cztery dni Neapolu (1962) Nanniego Loy, (1962) i (1963) Francesco Rosiego. (pl) Итальянский неореализм — течение в послевоенном итальянском кинематографе, сложившееся под влиянием поэтического реализма Марселя Карне и Жана Ренуара и достигшее наибольшего размаха с 1945 по 1955 год. Основные представители течения — Роберто Росселлини, Лукино Висконти, Витторио де Сика, Джузеппе де Сантис — группировались вокруг киножурнала «Cinema», главным редактором которого был Витторио Муссолини (сын дуче). (ru) O neorrealismo italiano foi um movimento cultural surgido na Itália ao final da segunda guerra mundial, cujas maiores expressões ocorreram no cinema. Seus maiores expoentes foram Roberto Rosselini, Vittorio De Sica e Luchino Visconti, todos fortemente influenciados pelos filmes da escola do realismo poético francês. O cinema neorrealista italiano caracterizou-se pelo uso de elementos da realidade numa peça de ficção, aproximando-se até certo ponto, em algumas cenas, das características do filme documentário. Ao contrário do cinema tradicional de ficção, o neo-realismo buscou representar a realidade social e econômica de uma época. (pt) Неореалі́зм — напрям в італійському кіно та літературі 1940-х — 50-х років. Визначальними рисами неореалізму є наявність документальної основи твору (принцип вірності факту), увага до життя пересічної людини. Неореалізм найтиповіше проявився у творчості режисерів Роберто Росселліні («Рим — відкрите місто»), Лукіно Вісконті, Вітторіо де Сіки, Дж. де Сантіса та інших. Представниками неореалізму в літературі були Р. Вігано, І. Кальвіно, К. Леві, Е. де Філіппо, Васко Пратоліні та ін. Пройнятий пошаною до людини, сили солідарності, Н. висунув в головні герої людей з народу, що зберігають високі душевні якості і зростаючих в боротьбі за загальнонаціональну справу. Основна тематика Н. — розкриття жахів і демагогії фашизму, героїка партизанської війни, боротьба за соціальну справедливість; основні проблеми Н. — збереження гідності особи пересічної людини на жорстокому і несправедливому соціальному світі. Естетичні принципи Н. у кіномистецтві виклав Ч. Дзаваттіні, що втілив їх також в своїх сценаріях. Художнім маніфестом Н. був фільм режисера Р. Росселліні «Рим — відкрите місто» (1945). Склалася велика група художників-однодумців: режисерів — Л. Віськонті, Ст Де Сика, Р. Росселліні, Дж. Де Сантіс, П. Джермі, До. Лідзані, Л. Дзампа і ін., акторів — А. Маньяні, А. Фабріци, М. Джіротті, Тото, Р. Балоні, К. Дель Поджо і ін. Серед найкращих фільмів Н.: «Пайза», «Викрадачі велосипедів», «Шуша», «Умберто Д.», «Земля тремтить», «Трагічне полювання», «В ім'я закону» (у радянському прокаті «Під небом Сицилії»), «Дорога надії», «Неаполь-мільйонер» (у радянському прокаті «Неаполь — місто мільйонерів»), «Рим, 11 годин» "Нема миру під оливами" і ін. Режисери Н. шукали нові виразні засоби. Значно мінялася кіномова. Твори Н. відрізнялися прагненням до точності деталей, майже документальному показу дійсних умов важкому життю народу. Фільми були лаконічні, стримані, в них повністю була відсутня помилкова красива, пишна постановочность фільмів фашистського періоду. Картини, головним чином чорно-білі, знімалися, як правило, на натурі, на вулиці, на відкритому повітрі, притягувалися непрофесійні виконавці, в основу сценарію інколи лягали факти газетної хроніки, в діалогах широко використовувалася народна мова, місцеві діалекти. У ряд фільмів вводився дикторський текст, що як би узагальнював дію. Все це додавало фільмам особливу достовірність. Н. у літературі протиставив себе як різним модерністським течіям і тенденціям клерикалізму в мистецтві, так і особливо профашистському мистецтву. Найбільш розроблений літературний жанр — «ліричний документ», що поєднує автобіографічний момент з художньою вигадкою («Вулиця Магадзіні» і «Родинна хроніка» Пратоліні; «Христос зупинився в Еболі» До. Лєєй і ін.); до нього близькі комедії Е. Де Філіппо (наприклад «Неаполь-мільйонер»); ширше, епічне зображення соціальних проблем і конфліктів представлене в романах «Метелло» Пратоліні, «Землі Сакраменто» Ф. Йовіне, нарисах Льові. Неореалісти прагнули до ясності і простоти словесного і образного вираження, до широкого використання народної мови. Це позначилося і в поезії (П. П. Пазоліні), що відхилювала формотворчеськие вишукування герметізма . В середині 50-х рр. виявилася обмеженість методу Н., що не зумів розкрити кардинальні і складні протиріччя нової дійсності і що часом підміняв аналіз емпіризмом. Реалізм сучасного італійського кіно і літератури переріс рамки Н. як ідейно-художнього і світоглядного комплексу. Проте Н. вже виконав серйозне естетичне і ідейне завдання (у тому числі повернув італійському мистецтву інтерес до тем і проблем народного життя). Родинні Н. явища були і в італійському образотворчому мистецтві (живопис і графіка В. Аттарді, А. Сальваторе, Дж. Дзігайни, До. Льові, ряд картин Р. Гуттузо), частково в театрі (де працювали Л. Віськонті, Е. Де Філіппе, А. Маньяні), в пісні і т. д. Н. зробив вплив на ряд європейських літератур на початку 50-х рр., на кінематограф багатьох країн світу, у тому числі і соціалістичних. Аналогічні тенденції у мистецтві західноєвропейських країн (Франція, Велика Британія, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і ін.) інколи також називалися неореалістами. Традиції Н. живуть в окремих кінофільмах подальших років, а на початку 70-х рр. отримали розвиток в прогресивному напрямі «політичне кіно». (uk) Italiensk neorealism var en filmrörelse i Italien med början mitt under andra världskriget. Neorealismen hade ibland en politisk dimension och en stil präglad av ett verklighetstroget uttryck, inspelning i hög grad i befintliga miljöer, och sympati för de lågtstående i samhället. Exempel på kända neorealistiska filmer är Luchino Viscontis Köttets lust (1943), en tolkning av James M. Cains roman The Postman Always Rings Twice, Roberto Rossellinis Rom – öppen stad (1945) och Vittorio De Sicas Cykeltjuven (1948). Rörelsen växte fram i det fascistiska Italiens filmstudiokomplex Cinecittà, och har ett särskilt arv till Alessandro Blasettis filmer, som Fyra steg i det blå från 1942. (sv) 意大利新现实主义（義大利語：Neorealismo），或譯作義大利新寫實主義，也以「意大利电影黄金年代」的稱呼聞名，是一场国家电影运动，特征为讲述穷人和工人阶级的故事，在外景拍摄，常使用非专业演员。意大利新现实主义电影批判二战后意大利困难的经济水平和道德状况，展现了意大利精神的变化和日常生活状况，包括贫穷、压迫、不公平和绝望。 《單車失竊記》為此時期的代表作。 (zh) |
| dbo:thumbnail | wiki-commons:Special:FilePath/Rome_Open_City.jpg?width=300 |
| dbo:wikiPageExternalLink | https://web.archive.org/web/20070810033724/http:/www.greencine.com/static/primers/neorealism1.jsp https://web.archive.org/web/20150317120258/http:/zakka.dk/euroscreenwriters/screenwriters/suso_cecchi_damico.htm https://vimeo.com/68514760 |
| dbo:wikiPageID | 50959 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 19715 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1124360570 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Cannes_Film_Festival dbr:Bellissima_(film) dbr:Poverty dbr:Psychoanalysis dbr:Roberto_Rossellini dbr:Rome,_Open_City dbr:Rome_11:00 dbr:Satyajit_Ray dbr:Men_on_the_Sea_Floor dbr:Benito_Mussolini dbr:Bicycle_Thieves dbr:Bimal_Roy dbr:Journey_to_Italy dbr:People_of_the_Mountains dbr:Vittorio_De_Sica dbr:Injustice dbr:L.A._Rebellion dbr:Liberalism dbr:O_sole_mio_(film) dbr:1860_(film) dbr:Neorealism_(art) dbr:Oppression dbr:Cinema_of_Italy dbr:Gianni_Puccini dbr:Giovanni_Verga dbr:Giulio_Andreotti dbr:Giuseppe_De_Santis dbr:Government dbr:Miracle_in_Milan dbr:The_White_Ship_(1941_film) dbr:File:A_Screen_Shot_of_the_movie_Bicycle_Thieves.jpg dbr:Apu_Trilogy dbr:Luchino_Visconti dbr:Luigi_Capuana dbr:Calligrafismo dbr:Stromboli_(film) dbr:My_Voyage_to_Italy dbr:Bruno_Caruso dbr:Cesare_Zavattini dbr:Two_Women dbr:What_Scoundrels_Men_Are! dbr:Iranian_New_Wave dbr:Location_shooting dbr:The_Children_Are_Watching_Us dbr:Accattone dbr:Alberto_Lattuada dbr:Alcide_De_Gasperi dbr:Alessandro_Blasetti dbr:An_Inn_in_Tokyo dbr:Europe_'51 dbr:Everyday_life dbr:Federico_Fellini dbr:Four_Steps_in_the_Clouds dbr:Francesco_De_Robertis dbr:Aniki-Bóbó dbr:Nino_Martoglio dbr:Ossessione dbr:Palermo dbr:Cinecittà dbr:Editor-in-chief dbr:Italian_economic_miracle dbr:Realism_(arts) dbr:István_Szőts dbr:Italy dbr:Japanese_New_Wave dbr:Jean_Renoir dbr:Terminal_Station_(film) dbr:La_terra_trema dbr:Suso_Cecchi_D'Amico dbc:Realism_(art_movement) dbr:Aftermath_of_World_War_II dbc:Movements_in_cinema dbr:La_Strada dbr:Ladri_di_biciclette dbr:Bitter_Rice dbr:Suso_Cecchi_d'Amico dbr:Toni_(1935_film) dbr:Manoel_de_Oliveira dbr:Mario_Camerini dbr:Marxism dbr:Pier_Paolo_Pasolini dbr:Pietro_Ingrao dbr:Socialist dbr:Sophia_Loren dbr:Cinema_Novo dbr:French_New_Wave dbr:Sciuscià dbr:Il_bidone dbr:Michelangelo_Antonioni dbc:Italian_films_by_genre dbr:Red_Desert_(film) dbr:Senso_(film) dbr:Christian_humanism dbr:Working_class dbr:World_War_II dbr:Yasujirō_Ozu dbr:Kitchen_sink_realism dbr:Magazine dbr:Umberto_D. dbr:Verismo_(literature) dbr:Vittorio_Mussolini dbr:I_Malavoglia dbr:Poetic_realism dbr:European_art_cinema dbr:Giacomo_Gentilomo dbr:Gibba dbr:Parallel_Cinema dbr:Polish_Film_School dbr:Telefoni_Bianchi dbr:Umberto_D dbr:Italian_cinema dbr:Paisà dbr:Germania_anno_zero dbr:Blow-up dbr:Do_Bigha_Zameen dbr:Roma,_città_aperta dbr:File:S_Kragujevic,_Vittorio_De_Sica,_1959.JPG dbr:File:Bruno_Caruso_-_Suonatori_ambulanti_-_1953.jpg dbr:File:Miracolo_a_Milano_15.png dbr:File:Sciuscià-cavallo.jpg dbr:File:TerraTrema-famiglia.jpg dbr:File:Umbertodi2.jpg dbr:File:Uominichemascalzoni-1932-DeSica-Franca.png dbr:L'ultimo_Sciuscià |
| dbp:caption | A still shot from Rome, Open City, by Roberto Rossellini (en) |
| dbp:country | dbr:Italy |
| dbp:influenced | dbr:Iranian_New_Wave dbr:Cinema_Novo dbr:French_New_Wave |
| dbp:influences | dbr:Marxism dbr:Christian_humanism dbr:Poetic_realism |
| dbp:majorfigures | dbr:Roberto_Rossellini dbr:Vittorio_De_Sica dbr:Giuseppe_De_Santis dbr:Luchino_Visconti dbr:Bruno_Caruso dbr:Cesare_Zavattini dbr:Federico_Fellini dbr:Suso_Cecchi_d'Amico dbr:Michelangelo_Antonioni |
| dbp:name | Italian neorealism (en) |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Authority_control dbt:Cite_book dbt:Portal dbt:Reflist dbt:Short_description dbt:-- dbt:Italy_topics dbt:Infobox_Film_Movement dbt:Italian_film_genres dbt:No_ISBN dbt:Film_genres |
| dbp:yearsactive | 1943 (xsd:integer) |
| dcterms:subject | dbc:Realism_(art_movement) dbc:Movements_in_cinema dbc:Italian_films_by_genre |
| gold:hypernym | dbr:Movement |
| rdf:type | owl:Thing yago:WikicatArtMovements yago:WikicatMovementsInCinema yago:Abstraction100002137 yago:Act100030358 yago:Action100037396 yago:ArtisticMovement108466643 yago:Category105838765 yago:Change100191142 yago:Cognition100023271 yago:Concept105835747 yago:Content105809192 yago:Event100029378 yago:Genre105845332 yago:Group100031264 yago:Idea105833840 yago:Kind105839024 yago:Motion100331950 yago:Movement108464601 yago:PsychologicalFeature100023100 yago:YagoPermanentlyLocatedEntity dbo:Organisation yago:SocialGroup107950920 yago:WikicatFilmGenres |
| rdfs:comment | El neorealisme italià fou un moviment cinematogràfic sorgit un cop finalitzada la Segona Guerra Mundial. L'objectiu d'aquest moviment va ser reflectir el dia a dia de la gent treballadora del país, amb els seus problemes i misèries. Amb aquest objectiu, en algunes de les produccions es va decidir no comptar amb actors professionals, no utilitzar decorats sinó localitzacions reals i prescindir d'il·luminació artificial, per tal que el que es veiés en pantalla fos el més semblant al que es podia trobar a la realitat. (ca) Italský neorealismus bylo národní filmové hnutí, charakteristické tím, že příběhy těchto filmů se odehrávaly mezi chudobou a dělnickou třídou, natáčelo se v opravdových lokacích a často se používalo neprofesionálních herců. Filmová díla italského neorealismu se často vypořádávala s obtížnými ekonomickými a sociálními podmínkami poválečné Itálie a reflektovala změny v italské mentalitě a podmínkách každodenního života. (cs) Neoerrealismo italiarra zinemaren historian gertatu zen mugimendua da, bereziki 1940ko hamarkadan. Bigarren Mundu Gerraren ondoren eta Italian garatu zen, Roberto Rossellini, Luchino Visconti eta Vittorio de Sica bere adierazlerik onenak direla. Lan nagusien artean Roma città aperta (Roberto Rossellini, 1945), La terra trema (Luchino Visconti, 1947) eta Ladri di biciclette (Vittorio De Sica, 1948). Eragile handienak errealismo poetikoa, komunismoa eta humanismo kristaua izan zituen mugimendu honek. (eu) Italian neorealism (Italian: Neorealismo), also known as the Golden Age, is a national film movement characterized by stories set amongst the poor and the working class. They are filmed on location, frequently with non-professional actors. They primarily address the difficult economic and moral conditions of post-World War II Italy, representing changes in the Italian psyche and conditions of everyday life, including poverty, oppression, injustice and desperation. (en) Le néoréalisme (en italien : neorealismo) est le nom du mouvement cinématographique qui fait son apparition en Italie au cours de la Seconde Guerre mondiale. En opposition parfaite avec l'insouciance et la légèreté de la période des « Téléphones blancs » (Telefoni bianchi), il couvre la période allant de 1943 à environ 1955. (fr) 네오레알리스모(이탈리아어: Neorealismo)는 제2차 세계 대전 전후 이탈리아에서 일어난 영화운동이다. 이탈리안 네오리얼리즘이라고도 불린다. 세트 촬영보다는 야외 촬영을, 전문 배우보다는 비전문 배우를 사용했으며, 주로 허구적인 스토리보다는 노동자 계급의 절망적 현실을 가감없이 다룬 것이 특징이다. (ko) ネオレアリズモ（イタリア語: Neorealismo）とはイタリアにおいて、1940年代から1950年代にかけて特に映画と文学の分野で盛んになった潮流。イタリア・ネオリアリズムとも言われる。 リアリズムの方法で現実を描写する傾向は、当時のイタリアで支配的だったファシズム文化への抵抗として、またの克服として、1930年代ごろすでにあらわれ始めた新たな社会参加から生まれた。知識人は歴史的責任を自ら引き受けなければならず、人々の要求を代弁しなければならないという考え方が、この時期広まっていた。このため、ネオレアリズモの作家・映画人たちは、日常語を模範とした平易で直接的な言語を採用した。 ネオレアリズモが確固たる地位を得たのは1943年から1950年にかけてである。この時期はファシズムとナチズムに対する抵抗の時期であり、また戦後の混乱期であった。この間多くの作家が、初めはパルチザン闘争に、次いで政治的議論に関わりあった。パルチザン闘争、労働者の要求、市民の暴動といった主題が、この時期のネオレアリズモ映画やネオレアリズモ文学によく現れる。 (ja) Het Italiaans neorealisme is een filmstroming die begon in 1943 met Ossessione en eindigde in 1952 met Umberto D.. De stroming wordt gekenmerkt door verhalen die zich afspelen onder de arme, werkende klasse, gefilmd in lange shots, op locatie. Vaak worden niet-professionele acteurs gebruikt voor bijrollen en soms voor hoofdrollen. In de film Ladri di biciclette (1948) speelt bijvoorbeeld niet één professionele acteur. (nl) Итальянский неореализм — течение в послевоенном итальянском кинематографе, сложившееся под влиянием поэтического реализма Марселя Карне и Жана Ренуара и достигшее наибольшего размаха с 1945 по 1955 год. Основные представители течения — Роберто Росселлини, Лукино Висконти, Витторио де Сика, Джузеппе де Сантис — группировались вокруг киножурнала «Cinema», главным редактором которого был Витторио Муссолини (сын дуче). (ru) 意大利新现实主义（義大利語：Neorealismo），或譯作義大利新寫實主義，也以「意大利电影黄金年代」的稱呼聞名，是一场国家电影运动，特征为讲述穷人和工人阶级的故事，在外景拍摄，常使用非专业演员。意大利新现实主义电影批判二战后意大利困难的经济水平和道德状况，展现了意大利精神的变化和日常生活状况，包括贫穷、压迫、不公平和绝望。 《單車失竊記》為此時期的代表作。 (zh) الواقعية الإيطالية الجديدة أو الواقعية الجديدة (بالإيطالية: Neorealismo (cinema)) هي حركة ثقافية سينمائية ظهرت في إيطاليا في الأربعينات (1942-1961) المعروفة أيضًا باسم العصر الذهبي، هي حركة أفلام وطنية تتميز بقصص تدور حول الفقراء والطبقة العاملة، تم تصويرها في الموقع، وكثيراً ما تستخدم ممثلين غير محترفين. تتعامل أفلام الواقعية الجديدة الإيطالية في الغالب مع الظروف الاقتصادية والأخلاقية الصعبة في فترة الحرب العالمية الثانية وما بعدها. وتعتمد على التصوير المباشر والبسيط لمعاناة الطبقات الفقيرة في المجتمع. وتتميز الواقعية الجديدة بميزتين رئيستين الأولى هي التصوير الخارجي في الشوارع والأسواق والتجمعات السكنية الفقيرة بصورة تقرب إلى الأفلام الوثائقية والميزة الثانية هي استعانة مخرجي هذ الحركة دائماً بممثلين غير محترفين للقيام بالادوار الرئيسية في أفلامهم. وكانت حياة الفقر والبطالة الشديدة التي (ar) Ο ιταλικός νεορεαλισμός (ιταλικά: Neorealismo), είναι εθνικό (1943–1952) που χαρακτηρίζεται από ιστορίες που διαδραματίζονται μεταξύ των φτωχών και της εργατικής τάξης. Οι ταινίες του ιταλικού νεοραλισμού γυρίζονταν σε πραγματικές τοποθεσίες και συχνά με μη επαγγελματίες ηθοποιούς, με θέματα να αναφέρονται κυρίως στις δύσκολες οικονομικές και ηθικές συνθήκες της Ιταλίας μετά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο, αντιπροσωπεύοντας τις αλλαγές στην ιταλική ψυχή και τις συνθήκες της καθημερινής ζωής, συμπεριλαμβανομένης της φτώχειας, της καταπίεσης, της αδικίας και της απελπισίας. (el) Itala novrealismo estis rakonta kaj kinematografia movado aperinta en Italio dum la postmilita periodo de la Dua Mondmilito, t.e. ekde 1945. Ĝi celis montri pli aŭtentikajn kaj homajn sociajn kondiĉojn, forirante de la historia kaj muzika stilo ĝis tiam, kiam la kino estis regata de la faŝisma Italio (1922-1945). La termino estis kreita de la kritikisto kaj kutime oni konsideras, ke la unua filmo de ĉi tiu ondo estas Roma, città aperta, de Roberto Rossellini. (eo) Der Italienische Neorealismus bezeichnet eine bedeutende Epoche der Filmgeschichte und der Literatur von 1943 bis etwa 1954. Der Neorealismus, auch Neorealismo oder Neoverismo genannt, entstand noch während der Zeit des italienischen Faschismus unter der Diktatur Mussolinis und wurde von italienischen Literaten, Filmautoren und Regisseuren begründet, darunter Roberto Rossellini, Luigi Zampa, Luchino Visconti, Federico Fellini, Vittorio De Sica und Michelangelo Antonioni. Der Neorealismus war eine Antwort auf den Faschismus in Italien, künstlerisch vom Poetischen Realismus Frankreichs beeinflusst, aber auch politisch durch den Marxismus motiviert. Die ersten Filme dieses Stils entstanden noch während der Zeit, in der das Land im Norden von den Deutschen und im Süden von den Alliierten beset (de) El neorrealismo italiano fue un movimiento narrativo y cinematográfico que surgió en Italia durante la posguerra de la Segunda Guerra Mundial, es decir, a partir de 1945. Tuvo como objetivo mostrar condiciones sociales más auténticas y humanas, alejándose del estilo histórico y musical que hasta entonces había impuesto la Italia fascista (1922-1945). El término fue acuñado por el crítico y suele considerarse que la primera película de esta corriente es Roma ciudad abierta, de Roberto Rossellini. (es) Il neorealismo è stato un movimento culturale, nato e sviluppatosi in Italia durante il secondo conflitto mondiale e nell'immediato dopoguerra, che ha avuto dei riflessi molto importanti sul cinema contemporaneo (soprattutto negli anni compresi tra il 1943 e il 1955 circa). In ambito cinematografico i maggiori esponenti del movimento, sorto spontaneamente e non codificato, furono, negli anni quaranta, i registi Roberto Rossellini, Luchino Visconti, Vittorio De Sica, Aldo Vergano, Giuseppe De Santis, Pietro Germi, Alberto Lattuada, Renato Castellani, Luigi Zampa, Alessandro Blasetti e gli sceneggiatori Cesare Zavattini e Sergio Amidei, cui si affiancheranno, nel decennio successivo, Luciano Emmer, Luigi Comencini, Gianni Puccini, Antonio Pietrangeli, Francesco Maselli, Carlo Lizzani e Franc (it) Neorealizm włoski – ruch artystyczny w literaturze, plastyce, a zwłaszcza w filmie, powstały jako sprzeciw wobec faszyzmu. Jego podstawowe dzieła zrealizowano w latach 1943–1952. W filmach neorealistycznych ukazywano konflikty i dramaty zwykłych ludzi, urastające – dzięki bogactwu obserwacji i prawdzie psychologicznej – do wielkich uogólnień. Kierunek powstał w wyniku zainteresowania twórców rozliczeniami wojennymi, a także problemami społecznymi pierwszych lat powojennych. Czołowym ideologiem neorealizmu i autorem lub współautorem większości scenariuszy był Cesare Zavattini. (pl) O neorrealismo italiano foi um movimento cultural surgido na Itália ao final da segunda guerra mundial, cujas maiores expressões ocorreram no cinema. Seus maiores expoentes foram Roberto Rosselini, Vittorio De Sica e Luchino Visconti, todos fortemente influenciados pelos filmes da escola do realismo poético francês. (pt) Italiensk neorealism var en filmrörelse i Italien med början mitt under andra världskriget. Neorealismen hade ibland en politisk dimension och en stil präglad av ett verklighetstroget uttryck, inspelning i hög grad i befintliga miljöer, och sympati för de lågtstående i samhället. (sv) Неореалі́зм — напрям в італійському кіно та літературі 1940-х — 50-х років. Визначальними рисами неореалізму є наявність документальної основи твору (принцип вірності факту), увага до життя пересічної людини. Неореалізм найтиповіше проявився у творчості режисерів Роберто Росселліні («Рим — відкрите місто»), Лукіно Вісконті, Вітторіо де Сіки, Дж. де Сантіса та інших. Представниками неореалізму в літературі були Р. Вігано, І. Кальвіно, К. Леві, Е. де Філіппо, Васко Пратоліні та ін. (uk) |
| rdfs:label | واقعية إيطالية جديدة (ar) Neorealisme (ca) Italský neorealismus (cs) Italienischer Neorealismus (de) Ιταλικός νεορεαλισμός (el) Itala novrealismo (eo) Neorrealismo italiano (es) Italiar neorrealismo (eu) Italian neorealism (en) Néoréalisme (cinéma) (fr) Neorealismo (cinema) (it) 네오레알리스모 (ko) ネオレアリズモ (ja) Neorealizm włoski (pl) Italiaans neorealisme (nl) Итальянский неореализм (ru) Neorrealismo italiano (pt) Italiensk neorealism (sv) Італійський неореалізм (uk) 意大利新现实主义 (zh) |
| owl:sameAs | freebase:Italian neorealism yago-res:Italian neorealism wikidata:Italian neorealism dbpedia-ar:Italian neorealism http://ast.dbpedia.org/resource/Neorrealismu_italianu dbpedia-az:Italian neorealism dbpedia-bg:Italian neorealism http://bn.dbpedia.org/resource/ইতালীয়_নব্যবাস্তববাদ dbpedia-ca:Italian neorealism dbpedia-cs:Italian neorealism dbpedia-de:Italian neorealism dbpedia-el:Italian neorealism dbpedia-eo:Italian neorealism dbpedia-es:Italian neorealism dbpedia-eu:Italian neorealism dbpedia-fa:Italian neorealism dbpedia-fi:Italian neorealism dbpedia-fr:Italian neorealism dbpedia-fy:Italian neorealism dbpedia-gl:Italian neorealism dbpedia-he:Italian neorealism dbpedia-hr:Italian neorealism http://hy.dbpedia.org/resource/Իտալական_նեոռեալիզմ dbpedia-is:Italian neorealism dbpedia-it:Italian neorealism dbpedia-ja:Italian neorealism dbpedia-ka:Italian neorealism dbpedia-ko:Italian neorealism http://lt.dbpedia.org/resource/Italų_neorealizmas http://lv.dbpedia.org/resource/Itāļu_neoreālisms dbpedia-nl:Italian neorealism http://pa.dbpedia.org/resource/ਇਤਾਲਵੀ_ਨਵਯਥਾਰਥਵਾਦੀ_(_ਸਿਨੇਮਾ_) dbpedia-pl:Italian neorealism dbpedia-pt:Italian neorealism dbpedia-ro:Italian neorealism dbpedia-ru:Italian neorealism dbpedia-sh:Italian neorealism dbpedia-simple:Italian neorealism dbpedia-sq:Italian neorealism dbpedia-sv:Italian neorealism dbpedia-tr:Italian neorealism dbpedia-uk:Italian neorealism dbpedia-zh:Italian neorealism https://global.dbpedia.org/id/ez6h |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Italian_neorealism?oldid=1124360570&ns=0 |
| foaf:depiction | wiki-commons:Special:FilePath/S_Kragujevic,_Vittorio_De_Sica,_1959.jpg wiki-commons:Special:FilePath/A_Screen_Shot_of_the_movie_Bicycle_Thieves.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Bruno_Caruso_-_Suonatori_ambulanti_-_1953.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Miracolo_a_Milano_15.png wiki-commons:Special:FilePath/Rome_Open_City.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Sciuscià-cavallo.jpg wiki-commons:Special:FilePath/TerraTrema-famiglia.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Umbertodi2.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Uominichemascalzoni-1932-DeSica-Franca.png |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Italian_neorealism |
| is dbo:movement of | dbr:Ennio_Flaiano |
| is dbo:wikiPageDisambiguates of | dbr:Neorealism dbr:Realism |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Italian_neorealist dbr:Golden_Age_of_Italian_Cinema dbr:Italian_Neorealism dbr:Italian_neo-Realism dbr:Italian_neo-realism dbr:Neorealist_film |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Cairo_Station dbr:Carlo_Egidi dbr:Casale_Monferrato dbr:Bellissima_(film) dbr:Roberto_Rossellini dbr:Rocco_Scotellaro dbr:Rome,_Open_City dbr:Rome_11:00 dbr:Romulus_and_the_Sabines_(1945_film) dbr:Rosanna_Schiaffino dbr:Satyajit_Ray dbr:Schindler's_List dbr:List_of_awards_and_nominations_received_by_Ingrid_Bergman dbr:List_of_feature_film_series_with_three_entries dbr:List_of_films_based_on_actual_events_(before_2000) dbr:Men_on_the_Sea_Floor dbr:One_Wonderful_Sunday dbr:Path_of_Hope dbr:1932_in_Italy dbr:1940s dbr:1945_in_film dbr:Before_Him_All_Rome_Trembled dbr:Bicycle_Thieves dbr:Bimal_Roy dbr:Born_in_'45 dbr:Boys_on_the_Outside dbr:Branko_Bauer dbr:Branko_Ćopić dbr:Day_by_Day_(film) dbr:Alfred_Hayes_(writer) dbr:Antonio_Seccareccia dbr:Arab_cinema dbr:Horace_Ové dbr:Horror_film dbr:How_Angels_Are_Born dbr:John_Randolph_Pepper dbr:Jojo_Rabbit dbr:Joseph_Burstyn,_Inc._v._Wilson dbr:Journey_to_Italy dbr:List_of_films_considered_the_worst dbr:Little_Mickey_Grogan dbr:Pather_Panchali dbr:Pauline_Kael dbr:Pedro_Almodóvar dbr:People_of_the_Mountains dbr:Renato_Castellani dbr:Richard_Burton dbr:Cult_film dbr:Culture_of_Italy dbr:Ubaldo_Arata dbr:Uli_Edel dbr:Under_the_Sun_of_Rome dbr:Vincenzo_Musolino dbr:Virginia_Balistrieri dbr:Visconti_of_Milan dbr:Vittorio_De_Sica dbr:Volver dbr:Downpour_(film) dbr:Index_of_motion_picture–related_articles dbr:L.A._Rebellion dbr:Liliana_Mancini dbr:List_of_people_from_Italy dbr:List_of_people_from_Southern_Italy dbr:O_sole_mio_(film) dbr:Nuevo_Cine_Mexicano dbr:To_Live_in_Peace dbr:Italian_neorealist dbr:1860_(film) dbr:Cops_and_Robbers_(1951_film) dbr:Cronaca_nera dbr:Amílcar_Tirado dbr:Massimo_Serato dbr:Mediterraneo dbr:Salasco dbr:Neorealism dbr:1998_in_Italian_television dbr:Cinema_Nuovo dbr:Cinema_of_Austria dbr:Cinema_of_China dbr:Cinema_of_Germany dbr:Cinema_of_Greece dbr:Cinema_of_India dbr:Cinema_of_Iran dbr:Cinema_of_Italy dbr:Cinema_of_Portugal dbr:Cinema_of_Romania dbr:Cinema_of_Taiwan dbr:Cinema_of_the_Czech_Republic dbr:Elena_Varzi dbr:Elvira_Notari dbr:Ennio_Flaiano dbr:Enzo_Staiola dbr:František_Mertl dbr:Fred_Ward dbr:Free_Land_(film) dbr:Germany,_Year_Zero dbr:Gianni_Franciolini dbr:Gillo_Pontecorvo dbr:Giuseppe_Ferrara dbr:Brandos_Costumes dbr:Mirko_Ellis dbr:Mixed_Blood_(1985_film) dbr:Mohammad_Mohammadian dbr:Mou_Tun-fei dbr:The_Man_with_a_Cross dbr:The_Naked_City dbr:The_Ogre_of_Athens dbr:The_Organizer dbr:The_Orphan_of_Anyang dbr:The_Sting_(Gabriella_Cilmi_album) dbr:The_Tree_of_Wooden_Clogs dbr:The_Trip_(2010_TV_series) dbr:The_White_Ship_(1941_film) dbr:Eraldo_Da_Roma dbr:1900_in_Italy dbr:1901_in_Italy dbr:1902_in_Italy dbr:1908_in_Italy dbr:Andrei_Tarkovsky dbr:André_Bazin dbr:Anna_Magnani dbr:Li_Yang_(director) dbr:Life_Begins_Anew dbr:Lionel_Rogosin dbr:Lively_Teresa dbr:Lo_squadrone_bianco dbr:Los_Olvidados dbr:Lost_in_the_Dark_(1914_film) dbr:Luchino_Visconti dbr:Luigi_Zampa dbr:Luis_Trenker dbr:Malayalam_cinema dbr:Calcutta_Film_Society dbr:Calligrafismo dbr:Shoeshine_(film) dbr:Silvana_Mangano dbr:Story_of_a_Love_Affair dbr:Stromboli_(film) dbr:Commedia_all'italiana dbr:Yu_Hyun-mok dbr:Luigi_Bartolini dbr:Steel_(1933_film) dbr:Marc_Gervais dbr:My_Voyage_to_Italy dbr:Brilliant_Future dbr:Brooklyn's_Finest dbr:Brunella_Bovo dbr:Burn! dbr:Cesare_Zavattini dbr:Titli_(2014_film) dbr:Tonino_Guerra dbr:Toto_Looks_for_a_House dbr:Trieste dbr:Tullio_Pinelli dbr:Twenty_Years_(film) dbr:Věra_Chytilová dbr:War_film dbr:What_Have_I_Done_to_Deserve_This?_(film) dbr:Where_the_Trains_Go dbr:Giorgio_Agliani dbr:Our_Films,_Their_Films dbr:Social_realism dbr:A24 dbr:A_Generation dbr:A_Long_Journey_(1967_film) dbr:A_Place_for_Lovers dbr:A_Town_of_Love_and_Hope dbr:Academy_Award_for_Best_International_Feature_Film dbr:Accattone dbr:Acqua_Fuori_Dal_Ring dbr:After_the_Fox dbr:Akira_Kurosawa dbr:Alberto_Tavazzi dbr:Aldo_Vergano dbr:Alessandro_Blasetti dbr:Alexander_Mackendrick dbr:Allen_Fong dbr:Ana_Mariscal dbr:Culture_of_Europe dbr:Dark_Odyssey dbr:Dusty_and_Sweets_McGee dbr:Ermanno_Olmi dbr:Europe_'51 dbr:Federico_Fellini dbr:Four_Steps_in_the_Clouds dbr:Francesco_De_Robertis dbr:Francesco_Rosi dbr:Aniki-Bóbó dbr:Ossessione dbr:Paisan dbr:Panic_in_the_Streets_(film) dbr:Carlo_Aymonino dbr:Carlo_Battisti dbr:Golden_Age_of_Italian_Cinema dbr:Gottfried_Junker dbr:History_of_film dbr:Italian_literature dbr:Italophilia dbr:List_of_Italian_films_of_1941 dbr:List_of_Italian_films_of_1942 dbr:List_of_Italian_films_of_1943 dbr:List_of_Italian_films_of_1944 dbr:List_of_Italian_films_of_1945 dbr:List_of_Italian_films_of_1946 dbr:List_of_Italian_films_of_1947 dbr:List_of_Italian_films_of_1948 dbr:List_of_Italian_films_of_1949 dbr:List_of_Italian_films_of_1950 dbr:List_of_Italian_films_of_1951 dbr:List_of_Italian_films_of_1952 dbr:List_of_Italian_films_of_1953 dbr:List_of_Italian_films_of_1954 dbr:List_of_Italian_films_of_1961 dbr:List_of_Italian_films_of_2004 dbr:Ulises_Estrella dbr:Roberto_Gerardi dbr:Realism dbr:Realism_(arts) dbr:Redes_(film) dbr:Guarany_(film) dbr:Guido_Guidi_(photographer) dbr:Hans_Hinrich dbr:Irene_Genna dbr:Italian_Neorealism dbr:Italians dbr:Italy dbr:Jacques_Rivette dbr:The_Apu_Trilogy dbr:The_Black_Eagle dbr:The_Flowers_of_St._Francis dbr:The_Fourth_Estate_(painting) dbr:The_Gospel_According_to_St._Matthew_(film) dbr:The_Great_War_(1959_film) dbr:The_Hawks_and_the_Sparrows dbr:Margaret_Salmon dbr:Arrigo_Benedetti dbr:At_the_Edge_of_the_City dbr:A_Ray_of_Sun dbr:Chiara_Samugheo dbr:John_Kitzmiller dbr:Killer_of_Sheep dbr:Kim_Ki-young dbr:La_Strada dbr:La_Terra_Trema dbr:Bitter_Rice dbr:Coffee_Talk_(Saturday_Night_Live) dbr:Herbert_List dbr:Jean-Luc_Servino dbr:Salvatore_Giuliano_(film) dbr:Dhanush dbr:Dillo_Lombardi dbr:Dino_De_Laurentiis dbr:Do_Bigha_Zamin dbr:Art_film dbr:Mario_Monicelli dbr:Martin_Scorsese dbr:Pier_Paolo_Pasolini dbr:Piero_Tellini dbr:Pietro_Germi dbr:Pixote dbr:Portrayal_of_Arabs_in_film dbr:Somewhere_in_Europe_(film) dbr:Cinema_1:_The_Movement_Image dbr:Cinema_2:_The_Time-Image dbr:Cinema_Novo dbr:Cinema_of_Africa dbr:Cinema_of_Europe dbr:Cinematic_style_of_Abbas_Kiarostami dbr:Ciociaria_in_cinematography dbr:Film_analysis dbr:Film_industry dbr:Film_noir dbr:Film_styles dbr:Film_theory dbr:French_New_Wave dbr:I_Met_You_in_Naples dbr:I_Vampiri dbr:India:_Matri_Bhumi dbr:Interim_(film) dbr:Michelangelo_Antonioni dbr:Mike_and_Stefani dbr:New_Primitivism dbr:Newspaper_Boy_(1955_film) dbr:Objetivo dbr:On_the_Art_of_the_Cinema dbr:On_the_Beat_(1995_film) dbr:Carlo_Salinari dbr:Quinqui_(film_genre) dbr:Raf_Vallone dbr:Chains_(film) dbr:Segundo_López dbr:Sergio_Amidei dbr:Wolfgang_Kohlhaase dbr:Women's_cinema dbr:Kitchen_sink_realism dbr:The_Battle_of_the_Rails dbr:Lost_Youth dbr:Lost_in_the_Dark_(play) dbr:Lux_Film dbr:The_Mattei_Affair |
| is dbp:influenced of | dbr:Poetic_realism |
| is dbp:influences of | dbr:L.A._Rebellion dbr:Polish_Film_School dbr:Parallel_cinema |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Italian_neorealism |
