World War II in Yugoslavia (original) (raw)

dbo:abstract

الحرب العالمية الثانية في يوغوسلافيا أو المسرح اليوغوسلافي في الحرب العالمية الثانية، ويشار إليها في يوغوسلافيا باسم حرب التحرير الشعبية، هي العمليات العسكرية التي نُفذت في الحرب العالمية الثانية وقد بدأت في 6 أبريل 1941 حين غزت قوات المحور مملكة يوغوسلافيا بسرعة وقُسمت الأراضي بين ألمانيا و‌إيطاليا و‌المجر و‌بلغاريا وأنظمة عميلة. وبالتالي، نشبت حرب عصابات لأجل الأراضي من قوى المحور المحتلة وأنظمتهم الدمية - من ضمنهم دولة كرواتيا المستقلة و‌حكومة الإنقاذ الوطني الصربية - وقادها بارتيزان يوغوسلاف بقيادة الجمهوريين الشيوعيين. بالتزامن مع ذلك، نشبت حرب أهلية متعددة الجوانب بين البارتيزان الشيوعيين اليوغوسلاف و‌ الملكيين الصرب و‌ الفاشيين الكروات و‌ وكذلك قوات . البارتيزان وتشيكنيس قاومتا الاحتلال في البداية. ولكن، بعد 1941، تعاونت وتشيكنيس بمنهجية وعلى نطاق واسع مع القوات الإيطالية المحتلة حتى الاستسلام الإيطالي، وفي هذا الشأن أيضًا مع الألمان وقوات الأوستاشي. شنت قوى المحور سلسلة هجمات كان المراد منها تدمير البارتيزان، وأصبحوا قريبين من ذلك في و‌ سنة 1943. برغم النكسات، إلا أن البارتيزان بقوا قوة قتالية معقولة وحصلوا على الاعتراف من الحلفاء الغربيين و‌وضعوا حجر الأساس لدولة يوغوسلافيا ما بعد الحرب. مع دعم الحلفاء في التخطيط والتنفيذ وقوة الطيران و‌القوات السوفيتية البرية في هجوم بلغراد، تمكن البارتيزان من السيطرة على الدولة بأكملها وعلى المناطق الحدودية مع إيطاليا (ترييستي) والنمسا (كيرنتن). خسائر الحرب كانت ضخمة. عدد ضحايا الحرب لا زال مُختلَف عليه، ولكن عمومًا المتفق عليه هو على الأقل مليون نسمة. ضحايا المدنيين تضمنوا أغلبية السكان اليهود، وأغلبهم ماتوا المعتقلات و‌معسكرات الإبادة (مثل و‌) والتي أدارتها الأنظمة العميلة. نظام الأوستاشي الكرواتي ارتكب و‌اليهود و‌الغجر و‌الكروات المعارضين للفاشية. التشيكنيس الصرب تابعوا المذابح ضد البوشناق المسلمين والكروات والصرب المتحالفين مع البارتيزان، وواصلت سلطات الاحتلال الإيطالي العنف ضد السلوفينيين والكروات. نفذت الفيرماخت إعدامات جماعية للمدنيين الذين لهم علاقة بالمقاومة مثل مجزرة كراغوييفاتس. ذبحت القوات المجرية المدنيين (معظمهم صرب ويهود) أثناء تحت ذريعة أنشطة المقاومة. أخيرًا، أثناء وبعد المراحل الأخيرة من الحرب، نفذت السلطات اليوغوسلافية وقوات البارتيزان أعمالاً انتقامية، من ضمنها طرد السكان ومسيرات قسرية وإعدامات للآلاف من الأسرى المتعاونين ومدنيين فارين وأعمال وحشية ضد السكان الطليان في إستريا (مجازر فويب) و‌ ضد الصرب و‌المجريين والألمان المرتبطين بالقوات الفاشية. (ar)
El Front Iugoslau, també conegut com la Guerra d'Alliberament Popular Iugoslava (serbocroat: Narodnooslobodilački rat, Народноослободилачки рат; macedònic: Народноослободителна борба, Narodnoosloboditelna borba; eslovè:Narodnoosvobodilna borba o Narodnoosvobodilni boj), va ser un conflicte militar esdevingut a la Iugoslàvia ocupada durant la Segona Guerra Mundial (1941-1945) entre les forces de resistència iugoslaves, principalment els Partisans, i les Potències de l'Eix. L'abril de 1941, el Regne de Iugoslàvia va ser envaït ràpidament per les forces de l'eix, quedant dividit entre Alemanya, Itàlia, Hongria, Bulgària i pels règims-titella de Croàcia i Serbia. Com a conseqüència, es van generar dos moviments de resistència, portant a terme una lluita de guerrilles: els Partisans, moviment republicà sota lideratge comunista, i els Txètniks, milícia monàrquica i coneguda oficialment com l'"Exèrcit Iugoslau en la Pàtria". Aquestos dos moviments guerrillers, però, prompte van dirigir les seues actuacions l'un contra l'altre. L'Eix va realitzar una dirigides a destruir els Partisans, cosa que va estar a punt d'ocórrer a l'hivern i primavera de 1943. Malgrat els contratemps, els Partisans van forjar-se un prestigi com a força de batalla, guanyant-se el reconeixement dels Aliats Occidentals, establint la base per a la fundació de l'Estat iugoslau de posguerra. Amb suport en logística, equip, formació, i poder aeri dels Aliats Occidentals, i de les tropes de terra soviètiques durant l'Ofensiva de Belgrad, els Partisans finalment van guanyar el control del país sencer i de les regions fronteres de Trieste i Caríntia. El cost humà de la guerra va ser enorme. El nombre total de víctimes de guerra és disputat, si bé és generalment acceptada la xifra mínima d'un milió de persones. Entre les víctimes s'hi trobava la majoria de la població Jueva del país, part de la qual va morir en camps de concentració (p. ex. Jasenovac i ) comandats pels governs-titella locals. El règim Ústaixa de Croàcia va portar a terme un genocidi contra les poblacions Sèrbies, Jueves i Gitanes de Croàcia, mentre els Txètniks portaven a terme la seua pròpia neteja ètnica en contra del Bosnians i Croats. Els alemanys van portar a terme execucions en massa de civils com a venjança per les activitats de la resistència (com p. ex. la ). (ca)
Οι στρατιωτικές επιχειρήσεις του Β' Παγκοσμίου Πολέμου στη Γιουγκοσλαβία ξεκίνησαν στις 6 Απριλίου 1941, όταν το Βασίλειο της Γιουγκοσλαβίας κατακτήθηκε γρήγορα από τις δυνάμεις του Άξονα και χωρίστηκε μεταξύ Γερμανίας, Ιταλίας, Ουγγαρίας, Βουλγαρίας και άλλων. Στη συνέχεια, ένας απελευθερωτικός πόλεμος ανταρτών υπό την ηγεσία των Γιουγκοσλάβων Παρτιζάνων διεξήχθη εναντίον των δυνάμεων κατοχής του Άξονα και των τοπικά καθιερωμένων καθεστώτων-μαριονετών τους, συμπεριλαμβανομένου του φασιστικού Ανεξάρτητου Κράτους της Κροατίας και της κυβέρνησης Εθνικής Σωτηρίας. Ταυτόχρονα, διεξήχθη ένας πολύπλευρος εμφύλιος πόλεμος μεταξύ των γιουγκοσλαβικών κομουνιστών Παρτιζάνων, των Σέρβων βασιλοφρόνων Τσέτνικ, των Κροατών φασιστών Ουστάσε και της Εγχώριας Φρουράς, του Σερβικού Εθελοντικού Σώματος και της Κρατικής Φρουράς, καθώς και των σλοβενικών στρατευμάτων Εγχώριας Φρουράς. Τόσο οι Γιουγκοσλάβοι Παρτιζάνοι όσο και το κίνημα Τσέτνικ αντιστάθηκαν αρχικά στην κατοχή. Ωστόσο, μετά το 1941, οι Τσέτνικ συνεργάστηκαν εκτενώς και συστηματικά με τις ιταλικές δυνάμεις κατοχής μέχρι την ιταλική συνθηκολόγηση, και επίσης με τις γερμανικές δυνάμεις και τους Ουστάσε. Ο Άξονας ξεκίνησε μια σειρά επιθέσεων με σκοπό την καταστροφή των Παρτιζάνων, σχεδόν καταφέρνοντάς το με τη και τη την άνοιξη και το καλοκαίρι του 1943. Παρά τις οπισθοδρομήσεις, οι Παρτιζάνοι παρέμειναν μια αξιόπιστη μαχητική δύναμη, με την οργάνωση τους να κερδίζει αναγνώριση από τους Δυτικούς Συμμάχους στη Διάσκεψη της Τεχεράνης και να θέτει τα θεμέλια για το μεταπολεμικό γιουγκοσλαβικό κράτος. Με την υποστήριξη της εφοδιαστικής και της αεροπορικής δύναμης από τους Δυτικούς Συμμάχους και τα σοβιετικά στρατεύματα εδάφους στην , οι Παρτιζάνοι τελικά κέρδισαν τον έλεγχο ολόκληρης της χώρας και των παραμεθόριων περιοχών της Τεργέστης και της Καρινθίας. Το ανθρώπινο κόστος του πολέμου ήταν τεράστιο. Ο αριθμός των θυμάτων πολέμου εξακολουθεί να αμφισβητείται, αλλά γενικά συμφωνείται ότι ήταν τουλάχιστον ένα εκατομμύριο. Τα θύματα χωρίς μάχη περιελάμβαναν την πλειονότητα του εβραϊκού πληθυσμού της χώρας, πολλοί από τους οποίους χάθηκαν σε στρατόπεδα συγκέντρωσης και εξόντωσης (π.χ. Γιασένοβατς, ). Το καθεστώς Ουστάσε (κυρίως Κροάτες, αλλά και Μουσουλμάνοι και άλλοι) διέπραξε γενοκτονία εναντίον Σέρβων, Εβραίων, Ρομά και αντιφασιστών Κροατών. Οι Τσέτνικ (κυρίως Σέρβοι, αλλά και Μαυροβούνιοι και άλλοι) επιδίωξαν γενοκτονία εναντίον Μουσουλμάνων, Κροατών και φιλο-παρτιζάνων Σέρβων και οι ιταλικές αρχές κατοχής επιδίωξαν βία και εθνοκάθαρση εναντίον Σλοβένων και Κροατών. Η Βέρμαχτ πραγματοποίησε μαζικές εκτελέσεις αμάχων σε αντίποινα για δραστηριότητα αντίστασης, π.χ. τη . Το τμήμα SS "Prinz Eugen" σφαγιάζει μεγάλο αριθμό αμάχων και αιχμαλώτων πολέμου. Ουγγρικά στρατεύματα κατοχής σφαγιάζουν πολίτες (κυρίως Σέρβους και Εβραίους) κατά τη διάρκεια μιας μεγάλης επιδρομής στη νότια Μπάτσκα, με το πρόσχημα της καταστολής των δραστηριοτήτων αντίστασης. Τέλος, κατά τη διάρκεια και μετά τα τελικά στάδια του πολέμου, οι γιουγκοσλαβικές Αρχές και τα κομματικά στρατεύματα πραγματοποίησαν αντίποινα, συμπεριλαμβανομένης της απέλασης του πληθυσμού των , των αναγκαστικών πορειών και των εκτελέσεων δεκάδων χιλιάδων αιχμάλωτων στρατιωτών και πολιτών (κυρίως Κροατών που συνδέονταν με το Ανεξάρτητο Κράτος της Κροατίας, αλλά και Σλοβένους και άλλους), φρικαλεότητες εναντίον του ιταλικού πληθυσμού στην Ίστρια και εκκαθάριση εναντίον Σέρβων, Ούγγρων και Γερμανών που συνδέονται με τις φασιστικές δυνάμεις. (el)
Yugoslavia durante la Segunda Guerra Mundial mantuvo su neutralidad hasta 1941. En dicho año, con el deseo de ayudar al ejército italiano que se encontraba en dificultades en Grecia, la Alemania nazi solicitó derechos de tránsito a través del Reino de Yugoslavia para sus tropas. Tras la aceptación por parte del regente Príncipe Pablo para la firma de una alianza con Alemania, el rey Pedro II, bajo la influencia de algunos oficiales, puso fin a la regencia. Esta decisión trajo como consecuencia la invasión del país por el Tercer Reich alemán, estableciéndose casi inmediatamente el Frente de Yugoslavia. El país fue repartido entre Alemania, Italia, Hungría, Bulgaria y dos regímenes títeres: el Estado Independiente de Croacia, Estado Independiente de Montenegro y el Gobierno de Salvación Nacional de Serbia. La guerra consistió principalmente en una guerra de guerrillas de liberación librada por los comunistas, que se organizaron en el Ejército Partisano de Liberación, contra las fuerzas del Eje y los regímenes títeres locales. En la misma intervinieron también las fuerzas chetniks, serbios monárquicos que si bien en un principio eran oponentes a la ocupación, acabaron colaborando con las fuerzas del Eje y manteniendo una auténtica guerra civil contra los partisanos. (es)
Operasi militer pada Perang Dunia II di Yugoslavia dimulai pada 6 April 1941, ketika Kerajaan Yugoslavia dengan cepat ditaklukkan oleh pasukan Kekuatan Poros dan kemudian dibagi-bagi oleh Jerman, Italia, Hongaria, Bulgaria dan rezim-rezim klien. Selanjutnya, terjadi perang pembebasan nasional yang secara gerilya bertempur melawan Kekuatan Poros yang menguasai pasukan dan rezim boneka mereka yang didirikan secara lokal, termasuk Negara Merdeka Kroasia dan Pemerintahan Penyelamatan Nasional yang dikelola oleh Partisan Yugoslavia pimpinan Liga Komunis Yugoslavia di wilayah Serbia yang diduduki Jerman., Secara bersamaan, perang saudara juga terjadi antara pihak Partisan Yugoslavia, kerajaan Serbia Chetnik, fasis Kroasia Ustashe dengan pihak , , dan . (in)
Le Front yougoslave englobe l'ensemble des opérations militaires conduites en Yougoslavie pendant la Seconde Guerre mondiale. Ce pays des Balkans devient un théâtre d'opérations du conflit mondial au printemps 1941. Le gouvernement yougoslave s'allie en effet à l'Allemagne nazie fin mars, mais il est renversé par un coup d'État deux jours plus tard. En réaction, les forces de l'Axe envahissent le royaume le 6 avril. La Yougoslavie est ensuite démembrée, et son territoire annexé ou occupé par l'Allemagne, l'Italie, la Hongrie et la Bulgarie. Deux parties du pays deviennent des États « indépendants » : la Croatie, où le mouvement fasciste des Oustachis est mis au pouvoir et installe une dictature particulièrement meurtrière, et la Serbie, où est proclamé un gouvernement collaborateur. Les conditions d'occupation, et notamment les atrocités commises par les Oustachis, suscitent deux mouvements de résistance qui se trouvent cependant très vite en conflit l'un avec l'autre : les Tchetniks nationalistes et monarchistes commandés par Draža Mihailović, et les Partisans communistes commandés par Tito. Les Alliés apportent d'abord leur soutien aux Tchetniks, mais ceux-ci en arrivent à privilégier le combat contre les Partisans, et à nouer pour des raisons tactiques des alliances avec les occupants dans l'attente d'un débarquement des Britanniques. Jusqu'en mai 1945, la guerre mondiale se double donc en Yougoslavie d'une guerre civile extrêmement violente, théâtre de nombreux massacres, de nettoyages ethniques et de crimes de guerre de toutes sortes. Les Tchetniks sont un mouvement essentiellement serbe, associé à l'ancien régime. À l'opposé, les communistes parviennent à gagner à leur cause une partie de la population en proposant de reconstruire la Yougoslavie sur une base fédérale qui, au contraire de la monarchie serbe d'avant-guerre, mettrait ses différentes nationalités sur un pied d'égalité. Fin 1943, jugeant les Tchetniks trop compromis dans la collaboration et les Partisans plus efficaces contre les Allemands, les Britanniques reportent leur soutien sur les forces de Tito. En outre, l'idée d'une intervention anglo-américaine dans les Balkans est abandonnée pour ne pas disperser les troupes au moment du débarquement en France, laissant le territoire yougoslave en proie à l'affrontement des diverses factions locales. Après s'être emparé fin 1944 du territoire serbe avec l'aide des Soviétiques, Tito prend le contrôle du reste du pays en triomphant de l'ensemble de ses adversaires, puis s'assure très rapidement le monopole du pouvoir. La monarchie est officiellement abolie en novembre 1945, pour laisser place à un régime communiste qui dure ensuite jusqu'en 1992. Sous la Yougoslavie de Tito, la lutte des Partisans pendant le conflit mondial, appelée « Guerre de libération nationale », fait office de « mythe fondateur » du régime. Les souvenirs des haines ethniques et des atrocités de la guerre ne s'éteignent cependant pas, alimentant les ressentiments et les nationalismes qui conduisent, dans les années 1990, à l'éclatement définitif du pays. (fr)
World War II in the Kingdom of Yugoslavia began on 6 April 1941, when the country was swiftly conquered by Axis forces and partitioned between Germany, Italy, Hungary, Bulgaria and their client regimes. Shortly after Germany attacked the USSR on 22 June 1941, the communist-led republican Yugoslav Partisans, on orders from Moscow, launched a guerrilla liberation war fighting against the Axis forces and their locally established puppet regimes, including the Axis-allied Independent State of Croatia (NDH) and the Government of National Salvation in the German-occupied territory of Serbia. This was dubbed the National Liberation War and Socialist Revolution in post-war Yugoslav communist historiography. Simultaneously, a multi-side civil war was waged between the Yugoslav communist Partisans, the Serbian royalist Chetniks, the Axis-allied Croatian Ustaše and Home Guard, Serbian Volunteer Corps and State Guard, Slovene Home Guard, as well as Nazi-allied Russian Protective Corps troops. Both the Yugoslav Partisans and the Chetnik movement initially resisted the Axis rule. However, after 1941, Chetniks extensively and systematically collaborated with the Italian occupation forces until the Italian capitulation, and thereon also with German and Ustaše forces. The Axis mounted a series of offensives intended to destroy the Partisans, coming close to doing so in the Battles of Neretva and Sutjeska in the spring and summer of 1943. Despite the setbacks, the Partisans remained a credible fighting force, with their organisation gaining recognition from the Western Allies at the Tehran Conference and laying the foundations for the post-war Yugoslav socialist state. With support in logistics and air power from the Western Allies, and Soviet ground troops in the Belgrade offensive, the Partisans eventually gained control of the entire country and of the border regions of Trieste and Carinthia. The human cost of the war was enormous. The number of war victims is still in dispute but is generally agreed to have been at least one million. Non-combat victims included the majority of the country's Jewish population, many of whom perished in concentration and extermination camps (e.g. Jasenovac, Stara Gradiška, Banjica, Sajmište, etc.) run by the client regimes or occupying forces themselves. The Ustaše regime in Croatia (mostly Croats, but also Muslims and others) committed genocide against Serbs, Jews, Roma and anti-fascist Croats. The Chetniks (mostly Serbs, but also Montenegrins and others) pursued genocide against Muslims, Croats and Pro-Partisan Serbs, and the Italian occupation authorities pursued violence and ethnic cleansing (Italianization) against Slovenes and Croats. The Wehrmacht carried out mass executions of civilians in retaliation for resistance activity (e.g. the Kragujevac massacre and the Kraljevo massacre). SS Division "Prinz Eugen" massacred large numbers of civilians and prisoners of war.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]_29-0" class="reference"> Hungarian occupation troops massacred civilians (mostly Serbs and Jews) during a major raid in southern Bačka, under the pretext of suppressing resistance activities. Finally, during and after the final stages of the war, Yugoslav communist authorities and Partisan troops carried out reprisals, including the deportation of the German and Italian populations, forced marches and execution of tens of thousands of captured soldiers and civilians (predominantly Croats associated with the NDH, but also Slovenes and others) fleeing their advance (the Bleiburg repatriations), atrocities against the Italian population in Istria (the foibe massacres) and purges against Serbs, Hungarians and Germans associated with the fascist forces. (en)
유고슬라비아 전선은 제2차 세계 대전 당시인 1941년 4월 6일, 유고슬라비아 왕국이 독일, 이탈리아 왕국, 헝가리 왕국, 불가리아 왕국, 그리고 그들의 괴뢰국의 침공을 받으면서 시작되었다. 1941년 6월 22일 바르바로사 작전이 개시된 이후, 유고슬라비아 공산주의자가 이끄는 파르티잔이 모스크바의 지령을 받고 크로아티아 독립국이나 세르비아 구국정부와 같은 나치 독일 및 그들이 유고슬라비아에 세운 괴뢰국과 맞서 싸우는 게릴라 을 개시했다. 전후 유고슬라비아 공산주의 역사기록학에서는 이 전쟁은 민족해방전쟁과 사회주의 혁명이라고 불렀다. 동시에, 유고슬라비아 전선에서는 유고슬라비아 공산주의 파르티잔과 세르비아 왕정파인 체트니크, 추축국과 동맹을 맺은 우스타샤, , , , , 그리고 나치 독일과 동맹을 맺은 등이 내전을 벌였다. 유고슬라비아 파르티잔과 체트니크 운동은 처음에 추축국의 통치에 저항했다. 그러나 1941년 이후 체트니크는 이탈리아 왕국이 연합국에 항복할 때까지 광범위하고 체계적으로 이탈리아 점령군과 협력했으며, 이탈리아의 항복 이후에는 독일 국방군과 우스타샤와 협력했다. 추축국은 파르티잔을 격멸하기 위해 여러 차례 공세를 펼쳤으며, 와 에서는 그 목표를 거의 이룰 뻔했다. 여러 결점에도 불구하고, 파르티잔은 테헤란 회담에서 서방 연합군으로부터 인정을 받고 전후 유고슬라비아 사회주의 국가의 기초를 닦으면서 신뢰할 수 있는 전투 부대로 남았다.서방 연합군의 병참과 공군의 지원, 베오그라드 공세 당시 소련 붉은 군대의 진격으로, 파르티잔은 결국 유고슬라비아 전체, 그리고 트리에스테와 케른텐주의 국경 지역을 장악하게 되었다. (ko)
Il Fronte jugoslavo è stato uno dei teatri di guerra della Seconda guerra mondiale in Europa; i combattimenti, confusi e sanguinosi, si prolungarono ininterrotti dall'aprile 1941 alla fine del conflitto nel maggio 1945. Nelle fonti jugoslave il conflitto in questo teatro balcanico venne anche denominato "guerra di liberazione popolare" (in serbo: Народноослободилачки рат?, traslitterato: Narodnooslobodilački rat, in croato: Narodnoslobodilačka borba, in macedone: Народноослободителна борба?, traslitterato: Narodnoosloboditelna borba, in sloveno Narodnoosvobodilni boj). La guerra iniziò a seguito dell'invasione del territorio del Regno di Jugoslavia da parte delle forze dell'Asse. Il paese venne spartito fra Germania, Italia, Ungheria, Bulgaria, e alcuni stati fantoccio. Si trattò di una guerriglia di liberazione combattuta prevalentemente dai partigiani jugoslavi (partizani) repubblicani legati al Partito comunista contro le forze di occupazione dell'Asse, lo Stato Indipendente di Croazia, e il Governo collaborazionista in Serbia. Al contempo si trasformò anche in una guerra civile tra i partigiani comunisti e il movimento realista serbo dei cetnici (četnik): queste due componenti della resistenza jugoslava inizialmente cooperarono nella lotta contro le forze occupanti, ma dal 1942 i cetnici adottarono una politica di collaborazione con le truppe italiane, con la Wehrmacht e gli ustascia. L'Asse sferrò una serie di offensive per distruggere il movimento partigiano, ma ottenne solo successi parziali nel 1943 nelle due battaglie della Neretva e della Sutjeska. Nonostante le gravi difficoltà e le pesanti perdite, i partigiani guidati da Josip Broz Tito rimasero tuttavia una forza combattente efficiente e aggressiva che, pur priva fino alla fine del 1943 di aiuti esterni, seppe continuare ed estendere la sua azione. Rappresentati politicamente dal "Consiglio antifascista di liberazione popolare della Jugoslavia" (AVNOJ), dominato dai comunisti, alla fine del 1943 ottennero il riconoscimento degli Alleati, ponendo così le basi per la costruzione dello stato jugoslavo post-bellico. Grazie al supporto logistico, addestrativo ed aereo fornito finalmente dagli Alleati occidentali e dall'Unione Sovietica nell'ultimo periodo della guerra, gradualmente i partigiani conquistarono il controllo dell'intero paese, delle zone del confine nordorientale italiano e dell'Austria meridionale. In termini umani il costo del conflitto fu enorme: sebbene ancora oggetto di discussioni, il numero delle vittime comunemente accettato non è inferiore al milione. Le vittime civili inclusero anche la maggior parte della popolazione ebraica del paese, reclusa nei campi di concentramento o di sterminio gestiti dai regimi collaborazionisti dell'Asse (come ad esempio il campo di Jasenovac). Al contempo il regime croato degli ustaša condusse un sistematico genocidio nei confronti della popolazione serba e di quella rom, i cetnici condussero una pulizia etnica nei confronti della popolazione musulmana e croata, e le autorità di occupazione italiana nei confronti degli sloveni. Brutali e spietate furono le rappresaglie operate dai tedeschi nei confronti delle attività di resistenza, sfociate in alcuni episodi particolarmente sanguinari come i massacri di Kraljevo e Kragujevac, mentre anche l'esercito italiano mise in atto deportazioni, devastazioni e rappresaglie. Infine durante la fase finale del conflitto e nell'immediato dopoguerra le autorità jugoslave e le truppe partigiane si resero responsabili di violente rappresaglie e deportazioni nei confronti della minoranza tedesca (la maggioranza appartenente al gruppo degli svevi del Danubio), in seguito espulsa dal paese in blocco, marce forzate ed esecuzioni di migliaia di civili e collaborazionisti in fuga (massacro di Bleiburg), e atrocità commesse nei confronti della popolazione italiana in Istria (massacri delle foibe) e della popolazione ungherese in Serbia. (it)
A Frente Iugoslava, também conhecida como a Guerra de Libertação Popular Iugoslava (servo-croata: Narodnooslobodilački rat, Народноослободилачки рат; Macedonian: Народноослободителна борба, Narodnoosloboditelna borba; esloveno: Narodnoosvobodilni boj ou Narodnoosvobodilna borba), foi a disputa na Iugoslávia ocupada durante a Segunda Guerra Mundial (1941-1945) entre as forças da resistência iugoslavas, principalmente os Partisans Iugoslavos, e as potências do Eixo. Durante a Segunda Guerra Mundial, a Iugoslávia manteve sua neutralidade até 1941. Nesse ano, com o desejo de ajudar o exército italiano que estava em apuros na Grécia (ver: Guerra Greco-Italiana), a Alemanha procura os direitos de trânsito para as suas tropas. Após a aceitação, por parte do governante da Iugoslávia para assinar uma aliança com a Alemanha, o rei, sob a influência de alguns oficiais, termina a regência. Esta decisão resultou na invasão do país pelo Terceiro Reich alemão. Assim, em abril de 1941, o Reino da Iugoslávia foi rapidamente invadido pelas forças do Eixo e dividido entre a Alemanha nazista, a Itália fascista, o Reino da Hungria, o Reino da Bulgária e regimes clientes da Croácia e da Sérvia. Logo depois, dois exércitos de guerrilha de resistência surgiram: o comunista e republicano Partisans Iugoslavos, apoiado pela União Soviética, e o movimento monarquista Chetniks, conhecido oficialmente como o Exército da Pátria Iugoslava, inicialmente favorecida pelos Aliados ocidentais, a guerra civil entre os dois logo se seguiu. Os Partisans Comunistas finalmente, ajudados pela União Soviética, conseguindo derrotar os nazistas e as forças separatistas croatas. O Eixo montou uma série de ofensivas que visavam destruir o Partisans, aproximando-se em fazê-lo no inverno e na primavera de 1943. Apesar dos contratempos, os Partisans permaneceram como uma força credível de combate, ganhando o reconhecimento dos aliados ocidentais e estabelecendo as bases para Estado iugoslavo do pós-guerra. Com o apoio da logística, equipamentos, treinamento e força aérea dos aliados ocidentais, e das tropas terrestres soviéticas na Ofensiva de Belgrado, os Partisans acabaram ganhando o controle de todo o país e nas regiões fronteiriças da Itália e da Áustria. O custo humano da guerra foi enorme. O número de vítimas da guerra ainda está em disputa, mas é geralmente aceito, pelo menos, em um milhão. Entre as vítimas a maioria da população judaica do país, muitos dos quais pereceram em campos de concentração (por exemplo, o campo de concentração de Jasenovac, o , etc.), gerido pelos regimes clientes. O regime croata dos Ustaše cometeu genocídio contra os sérvios locais, judeus e ciganos, enquanto os Chetniks exerciam a sua própria limpeza étnica contra a população de bósnios e croatas. Os alemães levaram a cabo execuções em massa de civis em retaliação à atividade da resistência (por exemplo, o ). (pt)
Югославський фронт Другої світової війни (1939–1945) , відомий як Народно-визвольна війна Югославії — збройний конфлікт між Народно-визвольною армією Югославії та її союзниками з окупаційними військами нацистської Німеччини, фашистської Італії та їх прибічників після вторгнення військ країн Осі до Югославії у квітні 1941 року в ході операції «Ауфмарш 25». Воєнні дії між місцевим населенням країни розпочалися практично негайно після того, як Королівство Югославія було знищено супротивником і сталося розчленування країни між Німеччиною, Італією, Угорщиною, Болгарією та маріонетковими державами, що були ними утворені. Спочатку війна розпочалася як повстанська і партизанська під проводом прокомуністичних сил за визволення країни від окупантів, але поступово перетворилася на війну і проти місцевих маріонеткових режимів, як-от: Незалежної Держави Хорватія, Королівства Чорногорії та сербського Уряду Національного порятунку. Водночас, це була кривава громадянська війна між партизанами та сербськими монархістами, так званими четниками, які підтримували окупантів. Із моменту вторгнення військ агресорів на територію країни як югославські партизани, так і монархічно налаштовані четники билися за незалежність Югославії разом. Однак після 1941 року, рух четників перейшов до політики колабораціонізму і розпочав плідно та систематично підтримувати італійські окупаційні війська. У вересні 1943, після капітуляції фашистської Італії, четники перейшли на бік німців та усташів.Війська Вермахту за підтримки місцевих колабораціоністів неодноразово здійснювали спробу знищити осередки партизанського руху держави і взимку та навесні 1943 були дуже близькі до успіху. Однак попри програні битви югославським партизанам вдавалося швидко відновити свою боєздатність і завоювати підтримку лідерів країн-союзників антигітлерівської коаліції, а після завершення війни заснувати нову соціалістичну державу. Отримуючи регулярну підтримку своїх дій, а також матеріальні та інші запаси, необхідні для ведення боротьби, югославські партизани спромоглися відвоювати власну країну, а на завершальній фазі у взаємодії з військами 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Ф.Толбухіна звільнити столицю і остаточно розгромити окупаційні сили. Ціна чотирирічної борні колосальна. Хоча точна кількість жертв цієї війни залишається предметом суперечок, у цілому дослідники історії Югославії погоджуються з висновком, що втрати серед населення країни становлять щонайменше 1 мільйон чоловік. Активну участь у народно-визвольній війні Югославії брали понад 6000 громадян СРСР багатьох національностей, які воювали у складі 188 частин, з'єднань і військових установ НВАЮ, у тому числі «російських» військових формувань. (uk)

dbo:strength

(400,000 ill-prepared)93,000 (1943)
100,000 (1943)
12,000 (1944)
130,000 (1945)
170,000 (1943)
300,000 (1944)
321,000 (1943)
580,000 (1944)
60,000 (1944)
70,000 (1943)
700,000 (1941)
800,000 (1945)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:casualties

6306 (xsd:integer)
9065 (xsd:integer)
14805 (xsd:integer)
15160 (xsd:integer)
19235 (xsd:integer)
28925 (xsd:integer)
31200 (xsd:integer)
99000 (xsd:integer)
245549 (xsd:integer)
399880 (xsd:integer)
Germany: (en)
Italy: (en)
Independent State of Croatia: (en)
Partisans: (en)

dbp:combatant1a

1941 (xsd:integer)
Montenegro (en)
Pećanac Chetniks (en)
* ** (en)
** Albania * * * (en)

dbp:combatant2a

1941 (xsd:integer)
Chetniks (en)
Support: (en)
Yugoslav government-in-exile (en)

dbp:combatant3b

1943 (xsd:integer)
Bulgaria (en)
Yugoslav Partisans (en)
(en)
* (en)
LANÇ (en)
Yugoslav government-in-exile (en)
DF Yugoslavia (en)

dbp:date

0001-04-06 (xsd:gMonthDay)
(en)

dbp:partof

the European theatre of World War II (en)

dbp:result

Yugoslav Partisan–Allied victory * Defeat of Nazi Germany in the Balkans * Defeat and overthrow of the Independent State of Croatia, Government of National Salvation, Chetniks, and other Axis collaborators * Communist-led Partisans abolish the Yugoslav Serb monarchy * Establishment of Federal People's Republic of Yugoslavia under the rule of Josip Broz Tito * Postwar Titoist mass killings and repression (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

dcterms:subject

rdfs:comment

الحرب العالمية الثانية في يوغوسلافيا أو المسرح اليوغوسلافي في الحرب العالمية الثانية، ويشار إليها في يوغوسلافيا باسم حرب التحرير الشعبية، هي العمليات العسكرية التي نُفذت في الحرب العالمية الثانية وقد بدأت في 6 أبريل 1941 حين غزت قوات المحور مملكة يوغوسلافيا بسرعة وقُسمت الأراضي بين ألمانيا و‌إيطاليا و‌المجر و‌بلغاريا وأنظمة عميلة. وبالتالي، نشبت حرب عصابات لأجل الأراضي من قوى المحور المحتلة وأنظمتهم الدمية - من ضمنهم دولة كرواتيا المستقلة و‌حكومة الإنقاذ الوطني الصربية - وقادها بارتيزان يوغوسلاف بقيادة الجمهوريين الشيوعيين. بالتزامن مع ذلك، نشبت حرب أهلية متعددة الجوانب بين البارتيزان الشيوعيين اليوغوسلاف و‌ الملكيين الصرب و‌ الفاشيين الكروات و‌ وكذلك قوات . (ar)
El Front Iugoslau, també conegut com la Guerra d'Alliberament Popular Iugoslava (serbocroat: Narodnooslobodilački rat, Народноослободилачки рат; macedònic: Народноослободителна борба, Narodnoosloboditelna borba; eslovè:Narodnoosvobodilna borba o Narodnoosvobodilni boj), va ser un conflicte militar esdevingut a la Iugoslàvia ocupada durant la Segona Guerra Mundial (1941-1945) entre les forces de resistència iugoslaves, principalment els Partisans, i les Potències de l'Eix. (ca)
Οι στρατιωτικές επιχειρήσεις του Β' Παγκοσμίου Πολέμου στη Γιουγκοσλαβία ξεκίνησαν στις 6 Απριλίου 1941, όταν το Βασίλειο της Γιουγκοσλαβίας κατακτήθηκε γρήγορα από τις δυνάμεις του Άξονα και χωρίστηκε μεταξύ Γερμανίας, Ιταλίας, Ουγγαρίας, Βουλγαρίας και άλλων. Στη συνέχεια, ένας απελευθερωτικός πόλεμος ανταρτών υπό την ηγεσία των Γιουγκοσλάβων Παρτιζάνων διεξήχθη εναντίον των δυνάμεων κατοχής του Άξονα και των τοπικά καθιερωμένων καθεστώτων-μαριονετών τους, συμπεριλαμβανομένου του φασιστικού Ανεξάρτητου Κράτους της Κροατίας και της κυβέρνησης Εθνικής Σωτηρίας. Ταυτόχρονα, διεξήχθη ένας πολύπλευρος εμφύλιος πόλεμος μεταξύ των γιουγκοσλαβικών κομουνιστών Παρτιζάνων, των Σέρβων βασιλοφρόνων Τσέτνικ, των Κροατών φασιστών Ουστάσε και της Εγχώριας Φρουράς, του Σερβικού Εθελοντικού Σώματος και τ (el)
Yugoslavia durante la Segunda Guerra Mundial mantuvo su neutralidad hasta 1941. En dicho año, con el deseo de ayudar al ejército italiano que se encontraba en dificultades en Grecia, la Alemania nazi solicitó derechos de tránsito a través del Reino de Yugoslavia para sus tropas. Tras la aceptación por parte del regente Príncipe Pablo para la firma de una alianza con Alemania, el rey Pedro II, bajo la influencia de algunos oficiales, puso fin a la regencia. Esta decisión trajo como consecuencia la invasión del país por el Tercer Reich alemán, estableciéndose casi inmediatamente el Frente de Yugoslavia. (es)
Operasi militer pada Perang Dunia II di Yugoslavia dimulai pada 6 April 1941, ketika Kerajaan Yugoslavia dengan cepat ditaklukkan oleh pasukan Kekuatan Poros dan kemudian dibagi-bagi oleh Jerman, Italia, Hongaria, Bulgaria dan rezim-rezim klien. Secara bersamaan, perang saudara juga terjadi antara pihak Partisan Yugoslavia, kerajaan Serbia Chetnik, fasis Kroasia Ustashe dengan pihak , , dan . (in)
Le Front yougoslave englobe l'ensemble des opérations militaires conduites en Yougoslavie pendant la Seconde Guerre mondiale. Ce pays des Balkans devient un théâtre d'opérations du conflit mondial au printemps 1941. Le gouvernement yougoslave s'allie en effet à l'Allemagne nazie fin mars, mais il est renversé par un coup d'État deux jours plus tard. En réaction, les forces de l'Axe envahissent le royaume le 6 avril. La Yougoslavie est ensuite démembrée, et son territoire annexé ou occupé par l'Allemagne, l'Italie, la Hongrie et la Bulgarie. Deux parties du pays deviennent des États « indépendants » : la Croatie, où le mouvement fasciste des Oustachis est mis au pouvoir et installe une dictature particulièrement meurtrière, et la Serbie, où est proclamé un gouvernement collaborateur. (fr)
World War II in the Kingdom of Yugoslavia began on 6 April 1941, when the country was swiftly conquered by Axis forces and partitioned between Germany, Italy, Hungary, Bulgaria and their client regimes. Shortly after Germany attacked the USSR on 22 June 1941, the communist-led republican Yugoslav Partisans, on orders from Moscow, launched a guerrilla liberation war fighting against the Axis forces and their locally established puppet regimes, including the Axis-allied Independent State of Croatia (NDH) and the Government of National Salvation in the German-occupied territory of Serbia. This was dubbed the National Liberation War and Socialist Revolution in post-war Yugoslav communist historiography. Simultaneously, a multi-side civil war was waged between the Yugoslav communist Partisans, (en)
Il Fronte jugoslavo è stato uno dei teatri di guerra della Seconda guerra mondiale in Europa; i combattimenti, confusi e sanguinosi, si prolungarono ininterrotti dall'aprile 1941 alla fine del conflitto nel maggio 1945. Nelle fonti jugoslave il conflitto in questo teatro balcanico venne anche denominato "guerra di liberazione popolare" (in serbo: Народноослободилачки рат?, traslitterato: Narodnooslobodilački rat, in croato: Narodnoslobodilačka borba, in macedone: Народноослободителна борба?, traslitterato: Narodnoosloboditelna borba, in sloveno Narodnoosvobodilni boj). (it)
유고슬라비아 전선은 제2차 세계 대전 당시인 1941년 4월 6일, 유고슬라비아 왕국이 독일, 이탈리아 왕국, 헝가리 왕국, 불가리아 왕국, 그리고 그들의 괴뢰국의 침공을 받으면서 시작되었다. 1941년 6월 22일 바르바로사 작전이 개시된 이후, 유고슬라비아 공산주의자가 이끄는 파르티잔이 모스크바의 지령을 받고 크로아티아 독립국이나 세르비아 구국정부와 같은 나치 독일 및 그들이 유고슬라비아에 세운 괴뢰국과 맞서 싸우는 게릴라 을 개시했다. 전후 유고슬라비아 공산주의 역사기록학에서는 이 전쟁은 민족해방전쟁과 사회주의 혁명이라고 불렀다. 동시에, 유고슬라비아 전선에서는 유고슬라비아 공산주의 파르티잔과 세르비아 왕정파인 체트니크, 추축국과 동맹을 맺은 우스타샤, , , , , 그리고 나치 독일과 동맹을 맺은 등이 내전을 벌였다. (ko)
A Frente Iugoslava, também conhecida como a Guerra de Libertação Popular Iugoslava (servo-croata: Narodnooslobodilački rat, Народноослободилачки рат; Macedonian: Народноослободителна борба, Narodnoosloboditelna borba; esloveno: Narodnoosvobodilni boj ou Narodnoosvobodilna borba), foi a disputa na Iugoslávia ocupada durante a Segunda Guerra Mundial (1941-1945) entre as forças da resistência iugoslavas, principalmente os Partisans Iugoslavos, e as potências do Eixo. (pt)
Югославський фронт Другої світової війни (1939–1945) , відомий як Народно-визвольна війна Югославії — збройний конфлікт між Народно-визвольною армією Югославії та її союзниками з окупаційними військами нацистської Німеччини, фашистської Італії та їх прибічників після вторгнення військ країн Осі до Югославії у квітні 1941 року в ході операції «Ауфмарш 25». Воєнні дії між місцевим населенням країни розпочалися практично негайно після того, як Королівство Югославія було знищено супротивником і сталося розчленування країни між Німеччиною, Італією, Угорщиною, Болгарією та маріонетковими державами, що були ними утворені. (uk)

is dbo:battle of

is dbo:isPartOfMilitaryConflict of

is dbo:wikiPageWikiLink of