Василь ГАЛАЙБА ФОТОСПОМИН вулиця Андрiївська (original) (raw)

головна **_| автори	вступне слово	зміст	додаток	_**
вулиці	А Б В Г Д Є Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ч Ш Щ Ю Я
	Василь ГАЛАЙБА ФОТОСПОМИН КИЇВ, ЯКОГО НЕМАЄ
вулиця Андрiївська
Міститься в Шевченківському районі на Лук’янівці. Сформувалася у 1810-х рр. під час реалізації плану післяпожежної забудови Подолу, складеного В.Гесте. Зорієнтована чітко у бік пагорба з Андріївською церквою, звідки природним чином виникла назва вулиці. За міським розкладом належала до ІІ розряду. На вулицю Андріївську виходили старовинна садиба відомих кондитерів Балабух, “Дім удів”, заснований філантропом М.Дегтерьовим (1897р.), міська електростанція (1897р.) тощо. Характерна для Подолу забудова вулиці суміщає маленькі класицистичні споруди першої половини ХІХст. і пізні великі об’єми.
Андрiївська,7 Будинок зведено на терені великої садиби чиновника М.Вуяхевича, з якої потім утворилися ділянки №№18–22. Спершу (1881р.) – одноповерховий, дерев’яний, за типом п’ятивіконок середини ХІХст.; 1896р. надбудований і розширений. Знесений 1980р.
Андрiївська, 10, 12 та 14 Будинок зведено на терені великої садиби чиновника М.Вуяхевича, з якої потім утворилися ділянки №№18–22. Спершу (1881р.) – одноповерховий, дерев’яний, за типом п’ятивіконок середини ХІХст.; 1896р. надбудований і розширений. Знесений 1980р.
Андрiївський узвiз
Міститься в Подільському та Шевченківському районах. Пролягає від Контрактової площі до вулиць Володимирської та Десятинної. Верхня частина узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Руси зв’язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та Замковою (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом – Киселівкою) горами. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. Назву одержав у XVIIIст. від Андріївської церкви (1744–1754рр., архітектор В.Растреллі). У 1920–1944рр. був вулицею Лівера на честь Г.Лівера (1894–1918), учасника революційних змагань, керівника бойових дій на Подолі під час Січневого повстання 1918р., згодом секретаря Подільського райкому РСДРП(б) (в 1958–1991рр. його ім’ям називалася теперішня Притиско-Микільська вулиця на Подолі). В будинку №13 в 1906–1913 та 1918–1919рр. мешкав письменник М.Булгаков (1891–1940).
Андрiївський,1 Входив як службовий флігель до наріжної садиби, що виходила на вулицю Покровську. Ділянка спланована на початку ХІХст., належала військовому сотнику Петру Дубровському. З 1860-х років і до націоналізації садибою володіла родина Н.Щеголева, професора біблейської історії Київської духовної академії. Флігель знесений в квітні 1982р..
Андрiївський,6/33 Зведений 1818р. за “зразковим”, тобто типовим проектом, виданим 1812р. після перерозпланування Подолу за класицистичною схемою В.Гесте. Будинок дерев’яний, одноповерховий, на цегляному поверсі. Забудовник – київський купець Ф.Попов, що мав бакалійні магазини та лавки, займав в різні роки в київському Магістраті посади квартирмейстера, оцінника, депутата з торгівлі. Цікаво, що, забудувавши наріжну садибу, він в 1823р. придбав і сусідню ділянку (нині територія по Боричеву Току,35) і влаштував на ній старообрядну каплицю для всіх київських розкольників. Сім’я Ф.Попова володіла наріжною садибою 25 років. В 1843–1849рр. належав С.Гогоцькому (1813–1889), видатному богослову, педагогу, публіцисту, представнику київської філософської школи, автору “Философского лексикона” – фактично першої вітчизняної філософської енциклопедії. Пізніше будинок ще 10 разів змінив хазяїв. Серед них у 1915–1916рр. був відомий київський терапевт Ф.Бурчак, старшина Зібрання товариства домовласників Києва, гласний Міської думи, віце-голова Правління Товариства Швидкої медичної допомоги, член багатьох громадських і добродійних об’єднань. Будинок знесений в травні 1982р..
Андрiївський,7 Одноповерховийдерев’яний будинок споруджено в садибі, що в ХІХ – на початку ХХст. належала дворянці В.Свенцькій. Помешкання будинку здавались внайм. На початку ХХст. тут містилися швейна і позолотна майстерні. Будинок знесений на зламі 1970–1980рр..
Андрiївський,17 та 19 Ділянку 1887р. придбав у київського міщанина Д.Петренка купець другої гільдії А.Маленко. Новий двоповерховий дерев’яний будинок А.Маленко збудував в 1887–1888рр. Споруда була пристосована під живописну й іконостасну майстерню та житлові приміщення для робітників. Роботи майстерні А.Маленка були відомі не тільки в Києві й в Україні, а й в інших місцях Російської імперії. Ділянкою родина володіє і в подальші роки: ще в 1950-хрр. будинок належав дочці першого власника – Л.Маленко. Згодом він перебудовується повністю під житлові квартири. На початку ХХст. в будинку мешкав видатний вчений-терапевт, доктор медицини Ф.Яновський (1860–1928), відомий серед киян як “святий лікар”. Його ім’ям названий Інститут туберкульозу в Києві. Наприкінці 1980-х рр. будинок був розібраний і замінений на невдалу цегляну “копію”..
Андрiївський,34-а та 32 (на свiтлинi– лiворуч) Невеликий дерев’яний на цегляному фундаменті будинок зведений в середині ХІХст. в садибі київського міщанина М.Синчила. Поряд стояв флігель, де була популярна серед мешканців вулиці булочна. Крім того, за цією адресою на початку ХХст. значиться перукарня “Гігієна”, швейна майстерня І.Василенка, іконостасна майстерня А.Поцубенка. Будинок знесений в січні 1982р. Маленький одноповерховий будиночок №34-а – одна з перших споруд на садибі, що з 1857р. належала М.Грабовському (1804–1863) – відомому в Російській імперії письменнику і громадському діячеві, в 1863р. – директору Комісії народної освіти і релігії Царства Польського. Споруда знесена і на цьому ж місці відбудована..
**_<< попередня | вгору	наступна >>_**
головна **_| автори	вступне слово	зміст	додаток_**