Василь ГАЛАЙБА ФОТОСПОМИН вулиця Петра Сагайдачного (original) (raw)

головна **_| автори	вступне слово	зміст	додаток	_**
вулиці	А Б В Г Д Є Е Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ч Ш Щ Ю Я
	Василь ГАЛАЙБА ФОТОСПОМИН КИЇВ, ЯКОГО НЕМАЄ
вулиця Петра Сагайдачного
Міститься в Подільському районі. Вулиця Петра Сагайдачного (названа 1989 р.) - частина крупної київської магістралі, яка з'єднує Печерськ з Подолом. Ця магістраль з 1812 по 1919р. звалася Олександрівською, за радянських часів була перейменована спочатку на вулицю Революції (1919р.), потім - вулицю Кірова (1934р.). 1955р. була поділена на три частини: верхню - від Арсенальної площі до початку Хрещатика, середню - від початку Хрещатика до Поштової площі, і нижню - від Поштової площі до Контрактової. Вони, відповідно, отримали назви - Кірова (тепер - вулиця Михайла Грушевського), Володимирський узвіз (назва залишилася) і Жданова (тепер - Петра Сагайдачного). В 1955-1989рр. вулиця носила ім'я А. Жданова (1896-1948), партійного та державного діяча, автора одіозних Постанов ЦК ВКП(б) від 14 серпня 1946р. про журнали "Звезда" та "Октябрь" (про "безідейність" творчості М.Зощенка та А.Ахматової), від 26 серпня 1946р. - про репертуар драматичних театрів та ін. Подільська частина колишньої Олександрівської - вулиця Петра Сагайдачного - сформувалася за сучасною лінією внаслідок відомого перепланування Подолу після нищівної пожежі 1811р. 1989р. названа на честь українського полководця, гетьмана Запорізького козацтва П.Сагайдачного (?-1622), який з усім Військом Запорозьким вступив до Київського братства. Гетьман Сагайдачний був похований у Богоявленській церкві Братського монастиря, розташованого на Контрактовій площі (місце поховання зруйноване). До вулиці Петра Сагайдачного прилучаються Боричів узвіз, вулиці Ігорівська, Андріївська та Борисоглібська.
Петра Сагайдачного, 14, 16 та 18 Дерев'яний одноповерховий будинок №14 (на фото другий ліворуч) споруджено у стилі модерн. У ньому в 1909-1916рр. містився сінематеатр "Арс", за радянських часів - кінотеатр "Буревіс-ник". Знесений у березні 1987р. Двоповерховий кам'яний будинок №16 споруджено за "зразковим" проектом, Височайше затвердженим 1851р. 1867р. зазнав незначної реконструкції. Знесений у травні 1982 року. Дерев'яний одноповерховий будинок №18 знесений в квітні 1982р.
Петра Сагайдачного, 33 Одноповерхова будівля торговельного призначення. Знесена у 1980-х рр.
вулиця Саксаганського
Пролягає по території Залізничного, Московського, Радянського, Старокиївського районів. Сформувалася під час розбудови місцевостей навколо університету. Спершу являла собою дві окремі вулиці - Велику Жандармську і Малу Жандармську, котрі 1881р. були об'єднані під спільною назвою Жандармська. У 1888р. отримала назву Маріїнсько-Благовіщенська - від Маріїнської громади Червоного Хреста та щойно спорудженої Благовіщенської церкви (не збереглася). Довгий час належала за міським розкладом до 3-го розряду, але поступово забудовувалася капітальними багатоповерховими спорудами; 1914р. переведена до 1-го розряду. Вулиця має надзвичайно високий історичний потенціал: у багатьох садибах мешкали видатні громадські, наукові, творчі діячі. У 1919-1937рр. носила ім'я революціонера Л.П'ятакова; нинішня назва - на честь корифея українського театру Панаса Саксаганського (Тобілевича).
Саксаганського, 39 (на свiтлинi -- в центрi) Первісно - одноповерховий на цокольному напівповерсі змішаний типовий будинок на сім прорізів третьої чверті ХІХст. Пізніше обкладений цеглою, ліворуч прибудований двоповерховий об'єм. Розібраний 1999р., натомість зведено новий триповерховий з мансардою будинок у стилістиці історичної забудови.
Саксаганського, 40/85 Змішаний двоповерховий будинок третьої чверті ХІХст. Був найстарішим у великій садибі на розі вулиць Саксаганського та Володимирської. Потім обабіч нього постали цегляні флігелі, а наріжну споруду вилучено із забудови у травні 1980р.
Саксаганського, 50/24 Двоповерховий змішаний будинок на розі вулиці Тарасівської зведений 1887р. з гарною лиштвою на вікнах другого поверху. Знесений у квітні 1981р.
Саксаганського, 59 Одноповерховий з підвалом будинок-особняк другої половини ХІХст. За цією адресою мешкав визначний український громадський діяч і педагог В.Науменко. Будинок знесений у 1990-х рр.
Саксаганського, 71 (на свiтлинi -- в центрi) Двоповерховий змішаний будинок третьої чверті ХІХст. за типовим фасадом №1 (сім прорізів). Знесений у вересні 1981р.
Саксаганського, 93 та 95 Споруди зі знаменитого комплексу меморіальних будинків діячів української культури. Будинок №95 (на світлині - праворуч) був типовою п'ятивіконкою середини ХІХст. - одноповерховою на цокольному напівповерсі, змішаною, пізніше обкладеною цеглою. Знесений у жовтні 1980р., після чого відкрився фасад тильного флігеля - Будинку-музею композитора М.Лисенка. У двоповерховому змішаному будинку №93 (ліворуч), зведеному 1892р. за проектом архітектора М.Гарденіна, жив драматург і актор М.Старицький. З ним повелися буквально за висловом сатирика Задорнова: знесли (у серпні 1992р.) старий занедбаний будинок, у якому мешкав Старицький, та звели новий гарний дім, у якому він також мешкав.
Саксаганського, 105 Двоповерховий з підвалом змішаний будинок третьої чверті ХІХст. Знесений в серпні 1979р.
Саксаганського, 114 та 116 Одно- та двоповерхова забудова другої половини ХІХст. в останньому кварталі вулиці біля площі Перемоги. Розібрана частково 1980р., частково 1992р. з метою утворення рекреації (№№ 114 та 116) і нового будівництва (№№ 120 та 122).
Саксаганського, 115 (на свiтлинi -- в центрi) Двоповерховий змішаний, обкладений цеглою будинок другої половини ХІХст. Був відомий тим, що тут жили письменниця Олена Пчілка (О.Драгоманова-Косач) та її дочка - Леся Українка. Перебував під охороною держави як пам'ятка історії, але спокійнісенько був знесений в грудні 1991р. заради спорудження нової офісної будівлі банку "ІНКО".
Саксаганського, 122 та 120
Саксаганського, 125 Одноповерховий з підвалом особнячок, виразно обличкований цеглою зведений 1875р. Знесений в липні 1983р.
**_<< попередня | вгору	наступна >>_**
головна **_| автори	вступне слово	зміст	додаток_**