Argumentation theory (original) (raw)
نظرية الحجاج (Argumentation theory) مبحث يختص بدراسة الفعالية الحجاجية (أو الحجاج)، وهي فعالية لغوية اجتماعية وعقلانية غايتها إقناع المعترض العاقل بمقبولية رأي من الآراء، وذلك عبر تقديم جملة من القضايا المثبتة أو النافية لما ورد في هذا الرأي من قضايا. ويتميز مبحث الحجاج بكثرة الحقول المعرفية التي تتناوله، كالفلسفة والمنطق واللسانيات ونظرية التواصل والقانون وحديثا امتد الأمر إلى علم النفس وعلم الاجتماع وتخصصات أخرى كثيرة.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | نظرية الحجاج (Argumentation theory) مبحث يختص بدراسة الفعالية الحجاجية (أو الحجاج)، وهي فعالية لغوية اجتماعية وعقلانية غايتها إقناع المعترض العاقل بمقبولية رأي من الآراء، وذلك عبر تقديم جملة من القضايا المثبتة أو النافية لما ورد في هذا الرأي من قضايا. ويتميز مبحث الحجاج بكثرة الحقول المعرفية التي تتناوله، كالفلسفة والمنطق واللسانيات ونظرية التواصل والقانون وحديثا امتد الأمر إلى علم النفس وعلم الاجتماع وتخصصات أخرى كثيرة. (ar) Una argumentació és un conjunt ordenat de premisses relacionades a través de la lògica i regles d'inferència i procedimentals per a assolir i defendre conclusions o una tesi. S'empra en la ciència, el debat, la negociació, la persuasió, el diàleg i la conversa. Sovint es considera que una argumentació és un conjunt d'arguments en suport d'una tesi. Els autors van Eemeren, Grootendorst i Henkemans la defineixen com a "una activitat verbal, social i racional destinada a convèncer un crític raonable de l'acceptabilitat d'un punt de vista tot presentant una constel·lació de proposicions que justifiquen o refuten la proposició expressada en el punt de vista". No és sinònim de diàleg, sinó que en forma una subclasse, la dels diàlegs argumentatius. Segons Walton, entre els diàlegs argumentatius es troben els tipus següents: Diàleg persuasiu, investigació, negociació, recerca d'informació, i erístic. L'argumentació és alhora un procés, quelcom que es fa per defensar o atacar un punt de vista, i un producte, o conjunt d'elements, especialment arguments, que donen suport a aquest punt de vista. Com a procés, una argumentació té les fases següents: * Confrontació: Es palesa la diferència de punts de vista * Obertura: Les persones interlocutores decideixen discutir i acorden les regles * Argumentació: Les parts expressen els arguments i presenten i responen objeccions * Clausura: Una part assoleix la seva fita, l'altra concedeix L'argumentació racional eludeix l'ús de la fal·làcia. (ca) Argumentace (z lat. argumentum, důvod, důkaz, od arguó, vysvětlit, prokázat, obvinit) je přesvědčování pomocí důvodů a důkazů, které mají vést k přijetí nebo naopak vyvrácení určitého tvrzení či . Má velký význam ve veřejném životě, ve vědách, ve filosofii, v logice a v právu. Souvisejícími otázkami se zabývá teorie argumentace. Argumentace je proces cíleného předkládání tvrzení a informací, jehož cílem je dosáhnout u přesvědčované strany změny názoru na určitou skutečnost či otázku. Při argumentaci je nejdříve předneseno tvrzení, jež je následně podpořeno a zdůvodněno argumenty. V argumentační výpovědi se za pomoci výroků (předpokladů) zdůvodňuje nějaký jiný výrok (závěr), zásadě problematický či kontroverzní a má vést k přijetí nebo naopak vyvrácení určitého tvrzení (teze). Standardizace argumentu spočívá ve vyčlenění předpokladů a závěru z argumentační výpovědi, jakož i jejich stručné, jasné a emocionálně neutrální prezentaci ve tvaru samostatných, plynulých výroků. Rozlišují se dva druhy argumentace podle toho, zda je založena na faktech či nikoliv – argumentace věcná a nevěcná. (cs) Argumentation theory, or argumentation, is the interdisciplinary study of how conclusions can be supported or undermined by premises through logical reasoning. With historical origins in logic, dialectic, and rhetoric, argumentation theory, includes the arts and sciences of civil debate, dialogue, conversation, and persuasion. It studies rules of inference, logic, and procedural rules in both artificial and real-world settings. Argumentation includes various forms of dialogue such as deliberation and negotiation which are concerned with collaborative decision-making procedures. It also encompasses eristic dialog, the branch of social debate in which victory over an opponent is the primary goal, and didactic dialogue used for teaching. This discipline also studies the means by which people can express and rationally resolve or at least manage their disagreements. Argumentation is a daily occurrence, such as in public debate, science, and law. For example in law, in courts by the judge, the parties and the prosecutor, in presenting and testing the validity of evidences. Also, argumentation scholars study the post hoc rationalizations by which organizational actors try to justify decisions they have made irrationally. Argumentation is one of four rhetorical modes (also known as modes of discourse), along with exposition, description, and narration. (en) Die Argumentationstheorie ist eine Teildisziplin der Philosophie, die sich mit der Form und dem Gebrauch von Argumenten befasst. Sie vermittelt zwischen den Teildisziplinen der Logik und der Rhetorik. Ihr Themenfeld reicht auch in die Disziplinen der Psychologie, Rechtswissenschaft, Linguistik, Pädagogik und der Literaturkritik hinein. Nach einer wechselvollen, circa 2.500-jährigen Geschichte des argumentierenden Redens hat der Begriff des Argumentierens seit Mitte des 20. Jahrhunderts eine neue Relevanz für Philosophie und Wissenschaften bekommen. Versucht wird vielfach, das Konzept der Wahrheit vor allem in normativen Themenbereichen durch nicht-normative Entwürfe wie dem der argumentativen Gültigkeit (Wohlrapp) oder der konditionalen Zustimmungsfähigkeit Dritter (Perelman), abzulösen bzw. zu reinterpretieren. Ein Argument wird oft verstanden als ein Stück menschlicher Rede, das geeignet ist, die Gültigkeit oder Ungültigkeit einer (bislang zweifelhaften) These zu erweisen. Nach traditionellem Verständnis, etwa nach Aristoteles, wurden stets unterschiedliche Typen von Argumenten unterschieden, darunter solche, welche z. B. auf tradierten Voraussetzungen und Autoritätszuschreibungen oder rhetorischen Mitteln beruhen. Dabei wurde aber angenommen, dass der Idealfall eines Arguments von solchen Voraussetzungen und Mitteln frei sei: Das ideale Argument verwende eine oder mehrere Prämissen, die so formuliert sind, dass deren Referenzen bzw. Wahrmacher philosophisch präzise erfassbar sind, und die als Prämissen unabhängig plausibel sind, und aus welchen eine zu beweisende These für jeden unabweisbar, weil logisch, folgt, wobei ein Begriff logischer Konsequenz gemäß klassischer Logiken unterstellt wurde. Zahlreiche insbesondere im 19. und 20. Jahrhundert entwickelte Vorschläge zur Argumentationstheorie gehen dahin, aufzuweisen, dass ein solches Idealmodell für zu viele Fälle unangemessen sei. Es erfasse zu wenige plausiblerweise für valide gehaltene Argumente und repräsentiere deren Struktur unangemessen. Um zudem Fälle des Argumentierens gegen solche des Erklärens, Beweisens oder Erwirkens von Zustimmung über Drohungen beziehungsweise Verlockungen (Eristik) kriteriologisch abzugrenzen, müsse ein sehr viel weitergehender Theorierahmen entwickelt werden, der vor allem nichtklassische Logiken benötige. Im Anschluss an antike Einteilungen (Logik, Dialektik, Rhetorik) wird zwischen Argumentation als Produkt, Prozedur und Prozess unterschieden. Für die Produktperspektive ist der Übergang von Prämissen zu Konklusionen wesentlich. Neben der klassischen Logik wird hier mit neuen Logiksystemen, insb. solchen der dialogischen Logik und diversen semiformalen Ansätzen wie der Informellen Logik oder der Pragma-Dialektik gearbeitet. Ausgehend von der von Chaim Perelman ausgehenden sog. „“ werden akzeptanzrelevante Figuren in Theorie und Empirie studiert, während Charles Leonard Hamblin 1970 ein neues akademisches Teil-Feld, das sich mit Fehlschlüssen befasst, eröffnete. Für praktische Zwecke entwickelte Stephen Toulmin ein vielbeachtetes Schema: Dass eine Argumentation immer adressiert ist (Selbstadressierung als Grenzfall), argumentierendes Reden mithin sprachliche Kommunikation darstellt, ist Grundeinsicht für prozedurale Theorien. Resultate der linguistischen Pragmatik über die Abhängigkeit sprachlicher Verständigung von gemeinsamen Regeln wurden zu diversen normativen Ansätzen verarbeitet, insbesondere zur Diskurstheorie. Der Begriff des Argumentierens wird in zahlreichen Disziplinen thematisiert, teils als Objekt der Untersuchung, teils als Rahmen zur Klärung von Methodenproblemen. (de) La teoría de la argumentación es el estudio interdisciplinario de la forma en que se obtienen conclusiones a través de la lógica, es decir, mediante premisas. Incluye el arte y la ciencia del debate civil, el diálogo, la conversación y la persuasión. Estudia las reglas de la inferencia, la lógica y las reglas procedimentales, tanto en el mundo real como en sistemas artificiales. La teoría de la argumentación incluye el debate y la negociación, los cuales están dirigidos a alcanzar conclusiones de mutuo acuerdo aceptables. También incluye el diálogo erístico, una rama del debate social en el cual la principal motivación es la victoria sobre un oponente. Este arte y ciencia es con frecuencia el medio por el cual algunas personas protegen sus creencias o propios intereses en un diálogo racional, en simples coloquios o durante el proceso de argumentación o defensa de ideas. La argumentación es usada en los juicios para probar o refutar la validez de ciertos tipos de evidencias. Los estudiosos de la argumentación estudian las racionalizaciones post hoc mediante las cuales un individuo puede justificar decisiones que originalmente pudieron haber sido realizadas de forma irracional. (es) La Théorie de l'argumentation est l'étude interdisciplinaire de la façon dont les conclusions peuvent être atteintes par un raisonnement logique. Elle comprend les arts et sciences du débat civil, du dialogue, de la conversation, et de la persuasion. Elle étudie les règles de l'inférence, de la logique et les règles des paramètres du monde artificiel et réel. L'argumentation comprend le débat et la négociation qui sont concernés par le fait d'atteindre mutuellement une conclusion. Il englobe également le dialogue éristique, la branche générale du débat social dans lequel la victoire contre un adversaire est l'objectif principal. Cet art et cette science sont souvent les moyens par lesquels les gens protègent leurs croyances, ou de leurs propres intérêts dans le dialogue rationnel, courant, et au cours du processus d'argumentation. L'argumentation est aussi utilisée dans la loi, par exemple pendant la préparation d'un argument pour être présentée à un tribunal, et à tester la validité de certains types de preuves. (fr) 議論学（ぎろんがく、英: argumentation theory）とは、「議論」（argument）について研究する学問分野である。具体的には、批判的思考に基づく推論を通じて、結論や合意が形成されるまでの過程（議論過程）について研究する、人文科学・社会科学の諸分野からなる学際的な学問分野である。ここでいう「議論」には、討論、ディベート、対話、会話、説得、交渉、論文といった、様々な言語コミュニケーションが含まれる。これらを研究するにあたって、推論規則や、人間またはAIの思考過程も研究対象となる。 議論は、日常生活から政治や専門職の現場にいたるまで、様々な文脈で、様々な目的のために行われる。例えばディベートや交渉は、参加者各々が受け入れられる結論に到達するための議論である。一方で、相手に勝つことを目的とする討論・論争もまた議論の一種である。そのような事情から、議論学の研究成果は様々な用途のために用いられる。合理的議論、一般的な会話、あるいは議論の過程で自己の信念や私欲を守るための手段としても利用される。 議論学は法の分野でも使われる。例えば裁判の時に裁判官に提出する主張を準備する場合や、様々な証拠の有効性を判断する場合に使われる。また、議論学者は、組織の関係者が非合理的に行った判断を正当化しようとする際に使う前後即因果の誤謬について研究する。 議論学の代表的な学者として、スティーヴン・トゥールミンがいる（）。 (ja) L'argomentazione, o teoria dell'argomentazione, consiste nello studio interdisciplinare di come le conclusioni possono essere sostenute o determinate dalle premesse attraverso il ragionamento. Traendo la propria origine dalla logica, dalla dialettica e dalla retorica, la teoria dell'argomentazione include le arti e le scienze del dibattito civile, del dialogo, della conversazione e della persuasione. Essa studia le regole di inferenza, la logica e le regole procedurali sia in ambienti artificiali che nel mondo reale. L'argomentazione comprende varie forme di dialogo come la deliberazione e la negoziazione che riguardano procedure decisionali collaborative. Comprende anche il dialogo eristico, il ramo del dibattito sociale in cui la vittoria su un avversario è l'obiettivo primario, e il dialogo didattico utilizzato per l'insegnamento. Questa disciplina studia anche i mezzi con cui le persone possono esprimere e risolvere razionalmente o almeno gestire i loro disaccordi. L'argomentazione è un fatto quotidiano, che caratterizza il dibattito pubblico, la scienza ed il diritto. In riferimento a quest'ultimo campo di sapere, l'argomentazione è utilizzata dal giudice, delle parti e del pubblico ministero, nel presentare e testare la validità delle rispettive tesi. L'argomentazione è un ragionamento situato. È un ragionamento nel senso che consiste nell'inferire, da enunciati che fanno da premessa, un enunciato che costituisce una conclusione, facendo spesso uso di procedimenti logici. È situato perché si argomenta solo entro un determinato contesto, costituito da interlocutori, saperi, premesse esplicite o implicite, credenze accettate o comunque riconosciute. A differenza di quanto avviene nella logica formale, nel ragionamento argomentativo le premesse non sono necessariamente vere. Sono solo assunte come vere da chi sviluppa il ragionamento e/o da chi lo ascolta e lo valuta. Il valore di verità di quanto è affermato nelle premesse dipende dal livello di credenza sia di chi enuncia che di chi ascolta e valuta l'argomentazione. (it) Argumentatietheorie of argumentatieleer is de interdisciplinaire studie van hoe de mens door logisch redeneren tot conclusies komt die gebaseerd zijn op premissen. Het omvat de domeinen van de kunst van het maatschappelijk debat, de dialoog en de overtuigingskracht. Als argumentatieleer wordt de argumentatietheorie of nieuwe retorica gedefinieerd als een theorie van de argumentatie die discursieve technieken bestudeert, alsook de voorwaarden waaronder goede argumentatie mogelijk is. Een goede argumentatie is belangrijk bij debatten en onderhandelingen waarbij aangestuurd wordt op conclusies die door alle partijen aanvaard worden. Het is zowel een kunst als een wetenschap waarbij ook het behalen van de 'overwinning' op een tegenstander in een debat een mogelijk doel kan zijn. Argumentatie wordt ook gebruikt in de rechtspraak, bijvoorbeeld bij de voorbereiding van een pleidooi of om de geldigheid van een argument te controleren. Daarnaast kan argumentatieleer ook nog in tal van andere maatschappelijke situaties gebruikt worden. (nl) Аргументационная теория, или аргумента́ция (лат. arguo «показываю, доказываю, выясняю») — междисциплинарное знание о том, как посредством череды логических рассуждений, опирающихся на изначальные тезисы и предпосылки могут быть достигнуты выводы. Она включает в себя искусство и науки гражданской дискуссии, диалога, разговора, и убеждения. Она изучает правила вывода, логики и процедурных правил в обоих искусственных и реальных условиях мира. По определению группы голландских логиков Амстердамской школы аргументация «представляет собой вид словесной и социальной деятельности, задачей которой является увеличение (или уменьшение) приемлемости спорной точки зрения для слушателя или читателя посредством приведения ряда взаимосвязанных доводов, направленных на доказательство (или опровержение) этой точки зрения перед рациональным арбитром». По мнению бельгийского философа Хаима Перельмана, «цель аргументации — создать или усилить приверженность умов к тезису, представленному для их одобрения». Австралийский философ Чарльз Леонард Хэмблин определяет аргументацию как любое речевое или неречевое действие, которое «производится одним человеком для убеждения другого». Аргументация включает в себя дебаты и переговоры, которые касаются достижения взаимоприемлемых выводов. Она также охватывает эристику, филиал общественных дебатов, в которых победа над соперником является основной целью. Это искусство и наука часто является средством, с помощью которого люди защищают свои убеждения или личные интересы в рациональном диалоге, в просторечии, и в процессе спора. Приём аргументации используют в законе, в исследованиях, в подготовке аргументов, которые должны быть представлены в суде, и в тестировании на обоснованность некоторых видов доказательств. Кроме того, учёные изучают постфактум рационализации, по которым организационные актёры пытаются оправдать решения, которые они сделали нерационально. (ru) A Teoria da Argumentação, ou simplesmente Argumentação, é o estudo interdisciplinar que incide sobre o modo como as conclusões podem ser alcançadas através do raciocínio lógico, assim como na filosofia moderna. Argumentar é afirmar algo baseado em premissas, o que inclui as artes e as ciências do debate civil, o diálogo, o bate-papo e a persuasão. Engloba o estudo das regras de inferência, da lógica e das regras de procedimento, tanto em cenários artificiais, como no mundo real. A teoria da argumentação inclui o debate e a negociação, que pretendem alcançar conclusões mutuamente aceitáveis. Também engloba o diálogo erístico, o ramo do debate social em que a vitória sobre um oponente é o objetivo principal. Esta arte e ciência é o meio através do qual algumas pessoas protegem as suas crenças e, simultaneamente, os seus interesses num diálogo racional, em linguagem comum, e durante o processo de defender suas ideias. A Argumentação é utilizada, por exemplo em Tribunais, para provar ou refutar a validade de certos tipos de evidências. Além disso, estudiosos da teoria da argumentação estudam as razões post hoc (após o ato concluído) mediante as quais um indivíduo pode justificar decisões que originalmente poderiam ter sido tomadas de forma irracional. (pt) Argumentacja lub argumentowanie, dowodzenie (łac. argumentatio, probatio; stgr. ἀπόδειξις, πίστις) – trzecia, główna część wypowiedzi, której zadaniem jest przedstawienie tezy głoszonej przez autora oraz udowodnienie jej za pomocą argumentów. Teorią argumentacji zajmuje się retoryka. Celem argumentacji nie jest udowodnienie obiektywnej prawdy naukowej lub logicznej, w kategoriach prawdy i fałszu, lecz consensus („zgoda”). Consensus ten polega na przekonaniu odbiorców do udowadnianej tezy, czyli przyjęciu przez nich stanowiska, poglądu, czy opinii głoszonych przez autora. Za klasyczny model dowodzenia uważa się tak zwaną cycerońską, perswazyjną teorię argumentacji, której różne elementy są składnikami retoryki, logiki, dialektyki, erystyki i topiki. Teoria ta dopuszcza stosowanie argumentacji nieartystycznej i artystycznej. Argumenty używane podczas dowodzenia dzieli się na znaki, sylogizmy, entymematy, sentencje i exempla. Argumenty te odnajduje się w tak zwanych loci argumentorum, czyli miejscach dowodowych. Szczególnym przypadkiem miejsc dowodowych są miejsca wspólne (loci communes), czyli toposy – argumenty opierające swoją moc dowodową na przekonaniach wspólnoty, dla której właściwy jest sposób myślenia, mówienia czy pisania uznający pewne sądy i wartości za prawdziwe. Argumentację można skomponować według wagi argumentów w układzie ze związków przyczynowych lub skutkowych, albo według siły perswazyjnej argumentów w porządku wzrastającym, opadającym, liniowym lub nestoriańskim. (pl) Аргументація в загальному значенні — це процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, доцільності.Обґрунтування може здійснюватися різними способами: * положення можуть бути обґрунтовані завдяки безпосередньому зверненню до дійсності (експеримент, спостереження тощо). Саме такий спосіб часто використовується в природничих науках; * обґрунтування може бути здійснене за допомогою вже відомих положень (аргументів), завдяки побудові певних міркувань (доказів). У цьому разі людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Такий спосіб характерний переважно гуманітарним наукам. У курсі логіки вивчається саме аргументація другого типу. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обґрунтування, доведення істинності певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на основі використання інших положень.У структурі аргументації такого типу виокремлюють: * тезу; * аргументи; * форму (схему). Теза — це положення, яке необхідно обґрунтувати.Аргументи — це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза.Форма, або схема аргументації, — це спосіб, який застосовується для обґрунтування тези. У сучасному виданні з риторики "" Микола Овчаров визначає три форми аргументації: * Наукова - наукові експерименти, дослідження, статистика. * Практична - практичні приклади на своєму або чужому досвіді. * Візуальна - досвід відомої людини або групи людей. (uk) |
| dbo:thumbnail | wiki-commons:Special:FilePath/Mahmoud_Ahmadinejad_a...ia_6_by_David_Shankbone.jpg?width=300 |
| dbo:wikiPageID | 1317383 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 42375 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1119332228 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Cambridge dbr:Begriffsschrift dbr:Pragmatism dbr:Principia_Mathematica dbr:Psychology dbr:Rogerian_argument dbr:Science dbr:Fact_checker dbr:Rhetorical_modes dbr:Pars_destruens_and_pars_construens dbr:Juridical dbr:Toulmin_model_of_argument dbr:Bertrand_Russell dbr:Description dbc:Logic dbr:Argument dbr:Argument_map dbr:Argument_mining dbr:Argumentation_scheme dbr:Argumentum_a_fortiori dbc:Social_epistemology dbr:Joseph_Goebbels dbr:Joseph_W._Wenzel dbr:Peano_axioms dbr:Rhetoric dbr:Richard_Rorty dbr:Charles_Arthur_Willard dbr:University_of_Alabama_Press dbr:University_of_Amsterdam dbr:University_of_Windsor dbr:Validity_(logic) dbr:David_Zarefsky dbr:Decision-making dbr:Decision_theory dbr:Defeasible_reasoning dbr:Inference dbr:Informal_logic dbr:Information_seeking dbr:Inquiry dbr:Interactional_sociolinguistics dbr:Propaganda dbr:American_Forensics_Association dbr:Justified_true_belief dbr:Prosecutor dbr:Robin_Rowland dbr:Conversation dbc:Arguments dbr:Essentially_contested_concept dbr:Negotiation dbr:Public_debate dbr:Empirical dbr:Epistemology dbr:G._Thomas_Goodnight dbr:Gail_Jefferson dbr:Concurring_opinion dbr:Convergent_thinking dbr:Critical_thinking dbr:Criticism dbr:Dale_Hample dbr:Eristic dbr:Philosophical_burden_of_proof dbr:Appellate_court dbr:Legal_opinion dbr:Logic dbr:Ludwig_Wittgenstein dbr:Deliberation dbr:Emanuel_Schegloff dbr:Frans_H._van_Eemeren dbr:Persuasion dbr:Samuel_L._Popkin dbr:Public_sphere dbr:Sponsor_(legislative) dbr:Symbolic_logic dbr:Michael_Scriven dbr:Axiom_of_Choice dbr:Ad_nauseam dbr:Trudy_Govier dbr:Divergent_thinking dbr:Irrationality dbr:Jurisdiction dbr:Justification_(epistemology) dbr:Linguistic_turn dbr:Linguistics dbr:Logic_and_dialectic dbr:Logic_of_argumentation dbr:Logical_reasoning dbr:Logical_truth dbr:Aesthetic_interpretation dbr:Alfred_North_Whitehead dbr:Analytic_philosophy dbr:Ambiguity dbr:Evidence_(law) dbr:Fallacy dbr:Forensics dbr:Foundationalism dbr:Ballot_box dbr:Non-monotonic_logic dbr:Daniel_J._O'Keefe dbr:Discourse_ethics dbr:Disinformation dbr:Fake_news dbr:John_Woods_(logician) dbr:Judge dbr:Judicial_interpretation dbr:Judicial_opinion dbr:Legal_doctrine dbr:Frege dbr:Lucie_Olbrechts-Tyteca dbr:Premise dbr:Rationality dbr:Reason_(argument) dbr:Harald_Wohlrapp dbr:Harvey_Sacks dbr:Hermeneutics dbr:Interpretation_(philosophy) dbr:J._Anthony_Blair dbr:Court dbr:The_Foundations_of_Arithmetic dbr:Straight_and_Crooked_Thinking dbr:Social_epistemology dbr:Aristotle dbr:Artificial_intelligence dbc:Debating dbc:Legal_reasoning dbr:John_Dewey dbr:Kant dbr:Law dbr:Lawyer dbr:Syllogism dbr:Heuristic dbr:Stephen_Toulmin dbr:Text_(literary_theory) dbr:Trier_of_fact dbr:Religious_interpretation dbr:Zermelo-Fraenkel_set_theory dbr:Dialectic dbr:Dialogue dbr:Didactic dbr:Douglas_N._Walton dbr:C._Scott_Jacobs dbr:Philosophy dbr:Phonetics dbr:Plato dbr:Political_consulting dbr:Sociology_of_knowledge dbr:Socrates dbr:Sophistry dbr:Humanities dbr:Scientific_modeling dbr:Idealism dbr:Incumbent dbr:Narrative_mode dbr:National_Communication_Association dbr:Nazism dbr:Case_law dbr:Ralph_Johnson_(philosopher) dbr:Rationalization_(psychology) dbr:Yale_University_Press dbr:Chaim_Perelman dbr:Majority_opinion dbr:Sally_Jackson dbr:No_true_Scotsman dbr:Semantics dbr:Social_engineering_(political_science) dbr:Social_psychology dbr:Negotiation_theory dbr:Ethnomethodology dbr:Literary_theory dbr:Low_information_voter dbr:Evidence dbr:Semiotics dbr:Interdisciplinary dbr:Pragmatics dbr:Source_criticism dbr:Rob_Grootendorst dbr:Legal_theory dbr:Speech_acts dbr:Sociology_of_science dbr:Language-game dbr:Exposition_(literary_technique) dbr:Logical_interpretation dbr:File:Mahmoud_Ahmadinejad_at_Columbia_6_by_David_Shankbone.jpg dbr:Minority_opinion dbr:Wikt:cogent dbr:Wikt:resolve |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Authority_control dbt:Citation_needed dbt:Cite_journal dbt:Div_col dbt:Div_col_end dbt:ISBN dbt:Main_article dbt:Main_articles dbt:Portal dbt:Refbegin dbt:Refend dbt:Reflist dbt:See_also dbt:Short_description dbt:Transcluded_section dbt:Trim dbt:Logic |
| dct:subject | dbc:Logic dbc:Social_epistemology dbc:Arguments dbc:Debating dbc:Legal_reasoning |
| gold:hypernym | dbr:Study |
| rdf:type | owl:Thing yago:WikicatArguments yago:Abstraction100002137 yago:Argument106648724 yago:Communication100033020 yago:Evidence106643408 yago:Indication106797169 dbo:Book |
| rdfs:comment | نظرية الحجاج (Argumentation theory) مبحث يختص بدراسة الفعالية الحجاجية (أو الحجاج)، وهي فعالية لغوية اجتماعية وعقلانية غايتها إقناع المعترض العاقل بمقبولية رأي من الآراء، وذلك عبر تقديم جملة من القضايا المثبتة أو النافية لما ورد في هذا الرأي من قضايا. ويتميز مبحث الحجاج بكثرة الحقول المعرفية التي تتناوله، كالفلسفة والمنطق واللسانيات ونظرية التواصل والقانون وحديثا امتد الأمر إلى علم النفس وعلم الاجتماع وتخصصات أخرى كثيرة. (ar) Una argumentació és un conjunt ordenat de premisses relacionades a través de la lògica i regles d'inferència i procedimentals per a assolir i defendre conclusions o una tesi. S'empra en la ciència, el debat, la negociació, la persuasió, el diàleg i la conversa. Sovint es considera que una argumentació és un conjunt d'arguments en suport d'una tesi. Els autors van Eemeren, Grootendorst i Henkemans la defineixen com a "una activitat verbal, social i racional destinada a convèncer un crític raonable de l'acceptabilitat d'un punt de vista tot presentant una constel·lació de proposicions que justifiquen o refuten la proposició expressada en el punt de vista". (ca) Argumentace (z lat. argumentum, důvod, důkaz, od arguó, vysvětlit, prokázat, obvinit) je přesvědčování pomocí důvodů a důkazů, které mají vést k přijetí nebo naopak vyvrácení určitého tvrzení či . Má velký význam ve veřejném životě, ve vědách, ve filosofii, v logice a v právu. Souvisejícími otázkami se zabývá teorie argumentace. Argumentace je proces cíleného předkládání tvrzení a informací, jehož cílem je dosáhnout u přesvědčované strany změny názoru na určitou skutečnost či otázku. Při argumentaci je nejdříve předneseno tvrzení, jež je následně podpořeno a zdůvodněno argumenty. (cs) Die Argumentationstheorie ist eine Teildisziplin der Philosophie, die sich mit der Form und dem Gebrauch von Argumenten befasst. Sie vermittelt zwischen den Teildisziplinen der Logik und der Rhetorik. Ihr Themenfeld reicht auch in die Disziplinen der Psychologie, Rechtswissenschaft, Linguistik, Pädagogik und der Literaturkritik hinein. Der Begriff des Argumentierens wird in zahlreichen Disziplinen thematisiert, teils als Objekt der Untersuchung, teils als Rahmen zur Klärung von Methodenproblemen. (de) Argumentation theory, or argumentation, is the interdisciplinary study of how conclusions can be supported or undermined by premises through logical reasoning. With historical origins in logic, dialectic, and rhetoric, argumentation theory, includes the arts and sciences of civil debate, dialogue, conversation, and persuasion. It studies rules of inference, logic, and procedural rules in both artificial and real-world settings. Argumentation is one of four rhetorical modes (also known as modes of discourse), along with exposition, description, and narration. (en) La teoría de la argumentación es el estudio interdisciplinario de la forma en que se obtienen conclusiones a través de la lógica, es decir, mediante premisas. Incluye el arte y la ciencia del debate civil, el diálogo, la conversación y la persuasión. Estudia las reglas de la inferencia, la lógica y las reglas procedimentales, tanto en el mundo real como en sistemas artificiales. (es) La Théorie de l'argumentation est l'étude interdisciplinaire de la façon dont les conclusions peuvent être atteintes par un raisonnement logique. Elle comprend les arts et sciences du débat civil, du dialogue, de la conversation, et de la persuasion. Elle étudie les règles de l'inférence, de la logique et les règles des paramètres du monde artificiel et réel. L'argumentation est aussi utilisée dans la loi, par exemple pendant la préparation d'un argument pour être présentée à un tribunal, et à tester la validité de certains types de preuves. (fr) L'argomentazione, o teoria dell'argomentazione, consiste nello studio interdisciplinare di come le conclusioni possono essere sostenute o determinate dalle premesse attraverso il ragionamento. Traendo la propria origine dalla logica, dalla dialettica e dalla retorica, la teoria dell'argomentazione include le arti e le scienze del dibattito civile, del dialogo, della conversazione e della persuasione. Essa studia le regole di inferenza, la logica e le regole procedurali sia in ambienti artificiali che nel mondo reale. (it) 議論学（ぎろんがく、英: argumentation theory）とは、「議論」（argument）について研究する学問分野である。具体的には、批判的思考に基づく推論を通じて、結論や合意が形成されるまでの過程（議論過程）について研究する、人文科学・社会科学の諸分野からなる学際的な学問分野である。ここでいう「議論」には、討論、ディベート、対話、会話、説得、交渉、論文といった、様々な言語コミュニケーションが含まれる。これらを研究するにあたって、推論規則や、人間またはAIの思考過程も研究対象となる。 議論は、日常生活から政治や専門職の現場にいたるまで、様々な文脈で、様々な目的のために行われる。例えばディベートや交渉は、参加者各々が受け入れられる結論に到達するための議論である。一方で、相手に勝つことを目的とする討論・論争もまた議論の一種である。そのような事情から、議論学の研究成果は様々な用途のために用いられる。合理的議論、一般的な会話、あるいは議論の過程で自己の信念や私欲を守るための手段としても利用される。 議論学は法の分野でも使われる。例えば裁判の時に裁判官に提出する主張を準備する場合や、様々な証拠の有効性を判断する場合に使われる。また、議論学者は、組織の関係者が非合理的に行った判断を正当化しようとする際に使う前後即因果の誤謬について研究する。 (ja) Argumentatietheorie of argumentatieleer is de interdisciplinaire studie van hoe de mens door logisch redeneren tot conclusies komt die gebaseerd zijn op premissen. Het omvat de domeinen van de kunst van het maatschappelijk debat, de dialoog en de overtuigingskracht. Als argumentatieleer wordt de argumentatietheorie of nieuwe retorica gedefinieerd als een theorie van de argumentatie die discursieve technieken bestudeert, alsook de voorwaarden waaronder goede argumentatie mogelijk is. (nl) A Teoria da Argumentação, ou simplesmente Argumentação, é o estudo interdisciplinar que incide sobre o modo como as conclusões podem ser alcançadas através do raciocínio lógico, assim como na filosofia moderna. Argumentar é afirmar algo baseado em premissas, o que inclui as artes e as ciências do debate civil, o diálogo, o bate-papo e a persuasão. Engloba o estudo das regras de inferência, da lógica e das regras de procedimento, tanto em cenários artificiais, como no mundo real. (pt) Argumentacja lub argumentowanie, dowodzenie (łac. argumentatio, probatio; stgr. ἀπόδειξις, πίστις) – trzecia, główna część wypowiedzi, której zadaniem jest przedstawienie tezy głoszonej przez autora oraz udowodnienie jej za pomocą argumentów. Teorią argumentacji zajmuje się retoryka. (pl) Аргументація в загальному значенні — це процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, доцільності.Обґрунтування може здійснюватися різними способами: У курсі логіки вивчається саме аргументація другого типу. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обґрунтування, доведення істинності певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на основі використання інших положень.У структурі аргументації такого типу виокремлюють: * тезу; * аргументи; * форму (схему). (uk) Аргументационная теория, или аргумента́ция (лат. arguo «показываю, доказываю, выясняю») — междисциплинарное знание о том, как посредством череды логических рассуждений, опирающихся на изначальные тезисы и предпосылки могут быть достигнуты выводы. Она включает в себя искусство и науки гражданской дискуссии, диалога, разговора, и убеждения. Она изучает правила вывода, логики и процедурных правил в обоих искусственных и реальных условиях мира. (ru) |
| rdfs:label | نظرية الحجج (ar) Argumentació (ca) Argumentace (cs) Argumentationstheorie (de) Argumentoteorio (eo) Argumentation theory (en) Teoría de la argumentación (es) Théorie de l'argumentation (fr) Argomentazione (it) 議論学 (ja) Argumentacja (pl) Argumentatietheorie (nl) Teoria da argumentação (pt) Теория аргументации (ru) Аргументація (uk) |
| rdfs:seeAlso | dbr:Argument_technology |
| owl:sameAs | freebase:Argumentation theory yago-res:Argumentation theory http://d-nb.info/gnd/4112589-7 wikidata:Argumentation theory dbpedia-ar:Argumentation theory dbpedia-bg:Argumentation theory dbpedia-ca:Argumentation theory http://ckb.dbpedia.org/resource/تیۆریی_بەڵگەھێنانەوە dbpedia-cs:Argumentation theory dbpedia-da:Argumentation theory dbpedia-de:Argumentation theory dbpedia-eo:Argumentation theory dbpedia-es:Argumentation theory dbpedia-fr:Argumentation theory dbpedia-he:Argumentation theory http://hy.dbpedia.org/resource/Պատճառաբանության_տեսություն dbpedia-it:Argumentation theory dbpedia-ja:Argumentation theory dbpedia-mk:Argumentation theory dbpedia-nl:Argumentation theory dbpedia-pl:Argumentation theory dbpedia-pt:Argumentation theory dbpedia-ro:Argumentation theory dbpedia-ru:Argumentation theory dbpedia-sw:Argumentation theory dbpedia-uk:Argumentation theory https://global.dbpedia.org/id/2XU1J |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Argumentation_theory?oldid=1119332228&ns=0 |
| foaf:depiction | wiki-commons:Special:FilePath/Mahmoud_Ahmadinejad_at_Columbia_6_by_David_Shankbone.jpg |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Argumentation_theory |
| is dbo:academicDiscipline of | dbr:Argumentation_and_Advocacy |
| is dbo:knownFor of | dbr:Leo_Groarke |
| is dbo:mainInterest of | dbr:Scott_Aikin dbr:Harald_Wohlrapp |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Argumentation_Theory dbr:Legal_argument dbr:Legal_argumentation dbr:Argumentation dbr:Argumentative_dialogue |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Pragmatism dbr:Scott_Aikin dbr:Motte-and-bailey_fallacy dbr:Rhetorical_modes dbr:Deductive_reasoning dbr:Description dbr:Argument dbr:Argument_(linguistics) dbr:Argument_from_fallacy dbr:Argument_map dbr:Argument_mining dbr:Argument_technology dbr:Argumentation_and_Advocacy dbr:Argumentation_framework dbr:Argumentation_scheme dbr:Argumentum_a_fortiori dbr:Howard_Kahane dbr:Argumentation_Theory dbr:Rhetoric dbr:Robert_Alexy dbr:Charles_Arthur_Willard dbr:David_Zarefsky dbr:Definitions_of_knowledge dbr:Index_of_logic_articles dbr:Index_of_philosophy_articles_(A–C) dbr:Index_of_philosophy_of_law_articles dbr:Informal_logic dbr:Practical_reason dbr:Pragma-dialectics dbr:Compendium_(software) dbr:Analysis_of_competing_hypotheses dbr:Ryan_Kavanaugh dbr:Essentially_contested_concept dbr:Objection_(argument) dbr:Christopher_Tindale dbr:Civil_discourse dbr:Climate_communication dbr:Elisabeth_Leinfellner dbr:G._Thomas_Goodnight dbr:Gary_James_Jason dbr:Critical_discourse_analysis dbr:Critical_thinking dbr:Eristic dbr:Labelling dbr:Araucaria_(software) dbr:Arno_Ros dbr:Legal_argument dbr:Legal_argumentation dbr:Logic dbr:Logic-based_therapy dbr:Frans_H._van_Eemeren dbr:How_many_angels_can_dance_on_the_head_of_a_pin? dbr:Public_sphere dbr:Game_semantics dbr:Garbage_in,_garbage_out dbr:Logic_and_dialectic dbr:Logic_of_argumentation dbr:Logical_form dbr:Logical_reasoning dbr:Fallacy dbr:Angelo_Sala dbr:Northwestern_University_School_of_Communication dbr:Daniel_J._O'Keefe dbr:Dialogical_logic dbr:Discourse_analysis dbr:Discourse_community dbr:Discourse_ethics dbr:Framing_(social_sciences) dbr:Franca_D'Agostini dbr:History_of_mathematical_notation dbr:Legal_informatics dbr:Leo_Groarke dbr:Luca_Longo dbr:Lucie_Olbrechts-Tyteca dbr:Reason dbr:Socratic_questioning dbr:Harald_Wohlrapp dbr:J._Anthony_Blair dbr:Counterplan dbr:Argumentation dbr:Argumentative_dialogue dbr:Argumentum_ad_populum dbr:Arne_Næss dbr:Chaïm_Perelman dbr:Syllogism dbr:Stephen_Toulmin dbr:Term_(argumentation) dbr:Dialogue dbr:Douglas_N._Walton dbr:Automated_decision-making dbr:C._Scott_Jacobs dbr:Inductive_reasoning dbr:Reactance_(psychology) dbr:Sally_Jackson dbr:Socio-scientific_issues dbr:Negotiation_theory dbr:Evidence-based_management dbr:Philosophy_&_Rhetoric dbr:Source_criticism dbr:Outline_of_logic dbr:Rhetoric_of_science dbr:Rob_Grootendorst |
| is dbp:discipline of | dbr:Argumentation_and_Advocacy |
| is dbp:knownFor of | dbr:Leo_Groarke |
| is dbp:mainInterests of | dbr:Scott_Aikin dbr:Charles_Arthur_Willard dbr:Harald_Wohlrapp dbr:Douglas_N._Walton |
| is rdfs:seeAlso of | dbr:Argumentation_framework dbr:Informal_logic |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Argumentation_theory |
