Cinematography (original) (raw)

dbo:abstract

El cinema (del grec kíνημα, moviment), cínema, cine o cinematografia (de kíνημα, moviment, i γράφειν, gravar) és l'art de fer films cinematogràfics. Es tracta d'aprofitar la il·lusió de moviment produïda pel visionat d'imatges fixes, però que canvien molt ràpidament. En el cinema aquestes imatges es projecten sobre una pantalla en un ambient de penombra o foscor. Aquestes imatges fixes s'han enregistrat prèviament sobre una pel·lícula de cel·luloide, l'una a continuació de l'altra. En el cinema modern hom projecta les imatges fixes habitualment a una freqüència de 24 fotogrames per segon. L'esmentada sensació de moviment es genera al cervell de l'observador gràcies al fenomen de la persistència en la retina, la teoria de la qual va ser formulada per Peter Mark Roget el 1824. Com que hi ha sis arts clàssiques, el cinema és considerat el Setè Art, terme introduït per Ricciotto Canudo el 1914. Segons ell, el cinema és «l'art plàstica en moviment que compendia totes les arts». Els principals centres de producció de pel·lícules actualment es troben a Hollywood i a Bollywood. (ca)
Kinematografie (z řečtiny kinéma – pohyb a grafein – psát) je souhrnné označení pro veškeré činnosti spojené s filmem a filmováním (výroba filmů, výroba filmové techniky, organizace distribuce, prodej). Používá se i jako označení pro film, nebo označuje záznam rychlých pohybů s vysokým obrazovým kmitočtem (např. výzkum explozivních dějů). Film je založen na biologické nedokonalosti lidského organismu, zejména pak zraku, ta je způsobena tzv. setrvačností lidského oka. Tato fyziologická nedokonalost pak způsobuje, že rychlé střídání promítaných obrázků za velmi krátký časový úsek se našemu očnímu nervu a následně i mozku jeví jako nepřerušená činnost (obraz se netrhá a je vnímán mozkem jako spojitý pohyb). Tento zajímavý fyziologický jev se dnes využívá nejen v klasické kinematografii, ale i při sledování televize a obrazů vytvářených počítačovými monitory. (cs)
التصوير السينمائي هو فن وعلم تصوير الصور المتحركة عن طريق تسجيل الأضواء، أو أنواع أخرى من الإشعاعات الكهرومغناطيسية، بواسطة أجهزة استشعار رقمية أو كيمائية بواسطة مواد متحسسة للضوء. يُتبع استخدام عدسة لاقطة تركز الضوء بشكل ترددي دوري على سطح متحسس للضوء داخل الكاميرا لتشكل صور متعددة في ما يسمى شريط الفلم. في حالة المتحسسات الرقمية، تقوم العدسة بنقل شحنات كهربائية إلى كل بكسل التي تقوم بحفظها الكترونيا في ملف فيديو للإستعمال المستقبلي. وينتج المستحلب التصويري سلسلة من الصور الكامنة التي «تظهر» إلى صور ظاهرة. بعدها، يمكن عرض الصور بواسطة جهاز فائق السرعة على شاشة ليبدو وكأنهم صور متحركة. للتصوير السينمائي تطبيقات كثيرة في الحقول العلمية والأدبية وعالم الأعمال ونشاطات الترفيه والإعلام والمناهج. (ar)
Kino (oficiala vorto) estas arto de kinematografio (el la antikva greko “κίνημα” (movo) kaj “γράφειν” (skribi)). Kinematografio estas resuma nomo por ĉiuj agadoj rilataj al kamerao, filmo kaj filmado (produktado de filmoj, metodoj kaj procedoj de filma teĥniko, organizado de distribuo, vendado). Kameraado estas fako pli speciala rilatante al la laboro de kameraisto. La vorto "kinematografio" estas uzata ankaŭ pri filmoj kaj registrado de rapidaj movoj kun alta bilda frekvenco (ekz. por esplorado de eksplodoj). Laŭ Francisko Azorín, kinematografo estas Aparato por projekcii moviĝantajn bildojn sur ekranon. Li indikas etimologion el la greka kinema + graphos (mova bildo). Kaj li aldonas la terminojn kinematografejo aŭ kinejo por Salono, teatreto, loko por projekciaj spektakloj; kinetofono, por parolanta filmo. (eo)
Cinematography (from ancient Greek κίνημα, kìnema "movement" and γράφειν, gràphein "to write") is the art of motion picture (and more recently, electronic video camera) photography. Cinematographers use a lens to focus reflected light from objects into a real image that is transferred to some image sensor or light-sensitive material inside a movie camera. These exposures are created sequentially and preserved for later processing and viewing as a motion picture. Capturing images with an electronic image sensor produces an electrical charge for each pixel in the image, which is electronically processed and stored in a video file for subsequent processing or display. Images captured with photographic emulsion result in a series of invisible latent images on the film stock, which are chemically "developed" into a visible image. The images on the film stock are projected for viewing the same motion picture. Cinematography finds uses in many fields of science and business, as well as for entertainment purposes and mass communication. (en)
Kinematographie (griech. von ϰίνημα kínēma, „Bewegung“, auch „Erschütterung“, „Veränderung“ und γράφειν gráphein, „(be-)schreiben“) umfasst die gesamte Apparatetechnik zur Aufzeichnung und Wiedergabe von fotografischen Bewegtbildern und wird bis heute vor allem in der Fachsprache der Filmtechnik verwendet. Daneben stand Kinematographie früher auch für den Vorgang der Aufzeichnung selbst sowie für die Filmkunst. (de)
Zinema edo zinematografia (antzinako grezieratik: κίνημα kinema (mugimendua) eta γράφειν grafein (idatzi) eratorria) proiektore baten bidez fotograma multzo bat (filma) era bizkor eta jarraian (mugimenduaren ilusioa sortzeko) pantaila baten kontra pasatzeko teknika da. Oso aisialdi mota ospetsua izan da XX. mendearen hasieran Lumière anaiek asmatu zutenetik. Argazkilaritzatik oso hurbil, mugimenduak aukera artistiko zabalagoak ematen dizkio zinemari. (eu)
La cinematografía es la creación de secuencias de imágenes que simulan movimiento. El término engloba el formato en película y de imágenes digitales producidas con una cámara de vídeo. Se encuentra relacionada con la fotografía, que presenta imágenes fijas, sin ser una subcategoría de ella, sino una herramienta que el cinematógrafo utiliza en adición de otras técnicas físicas, organizativas, directivas, interpretativas y manipuladoras de la imagen para efectuar un proceso coherente. En el momento del rodaje, mientras la cámara y los elementos de la escena se encuentran en movimiento, surgen numerosas posibilidades de creatividad, así como también aparecen dificultades de carácter técnico. Puede decirse que la cinematografía es una forma de art du spectacle, corrientemente designada como «séptimo arte», según la expresión utilizada por el crítico de cine Ricciotto Canudo en la década de los años 20 y el periodista francés Georges Sadoul, « Histoire du cinéma mondial, des origines à nos jours ». González Víctor Raúl ofrece la siguiente definición de cinematografía: "Consiste en plasmar una percepción de imágenes en movimiento con o sin sonido, tal vez distorsionada en la mayoría de las realizaciones cinematográficas, pero con un sentido propio y de querer dar una visión más amplia, simple o compleja de la realidad, la historia, el concepto de futuro y de la ficción." (es)
Is éard atá i gceist le cineamatagrafaíocht ná cur i láthair pictiúr reatha mar shraith íomhánna , taifeadta is atáirgthe go tapa i ndiaidh a chéile, ionas go dtaibhsíonn sé go bhfuil an ghluaiseacht mín leanúnach. Braitheann sé seo ar sheasmhacht radharc na súl: má thaifeadtar na híomhánna is má atáirgtear iad ag minicíocht rud éigin níos mó ná 25 Hz, braithfear an ghluaiseacht a bheith mín leanúnach. D'úsáid Edison stiallacha leanúnacha scannáin fhótagrafaigh ina cheamara Kinetoscope i 1891, ach ba iad na deartháireacha Lumière, a theilg íomhánna ar scáileán os comhair lucht mór féachana i 1895, a bhunaigh an tionscal taifeadta scannán is a léirithe i bpictiúrlanna (cineamaí). Nochtadh an scannán ag minicíocht 16 Hz is an scannán fosaithe don nochtadh féin, agus ansin, le comhla ag clúdach an lionsa, bogtha chun cinn fráma amháin chun a bheith réidh don chéad nochtadh eile. Réalaíodh an stiall scannáin ansin chun claonchló a dhéanamh, agus rinneadh as sin le haghaidh a theilgthe. Cuireadh fuaim shioncrónaithe le teilgean na n-íomhánna go déanach sna 1920idí, ar dtús le córas scartha dioscaí taifeadta, ach ó 1927 leis an bh ar an scannán féin. Ag an am céanna méadaíodh ráta na bhfrámaí go dtí 24 Hz. Saothraíodh cineamatagrafaíocht dhaite sna 1930idí, ach níor glacadh go ginearálta léi go dtí na 1950idí. Faoi sin bhí córais éagsúla scáileán leathan a dtabhairt isteach freisin. (ga)
Le cinéma est un art du spectacle. En français, il est désigné comme le « septième art », d'après l'expression du critique Ricciotto Canudo dans les années 1920. L’art cinématographique se caractérise par le spectacle proposé au public sous la forme d’un film, c’est-à-dire d’un récit (fictionnel ou documentaire), véhiculé par un support (pellicule souple, bande magnétique, contenant numérique) qui est enregistré puis lu par un mécanisme continu ou intermittent qui crée l’illusion d’images en mouvement, ou par un enregistrement et une lecture continue de données informatiques. La communication au public du spectacle enregistré, qui se différencie ainsi du spectacle vivant, se fait à l’origine par l’éclairement à travers le support, le passage de la lumière par un jeu de miroirs ou/et des lentilles optiques, et la projection de ce faisceau lumineux sur un écran transparent (Émile Reynaud, Thomas Edison) ou opaque (Louis Lumière), ou la diffusion du signal numérique sur un écran plasma ou à led. Au sens originel et limitatif, le cinéma est la projection en public d’un film sur un écran (en salle ou en plein-air). Dès Émile Reynaud, en 1892, les créateurs de films comprennent que le spectacle projeté gagne à être accompagné par une musique qui construit l’ambiance du récit, ou souligne chaque action représentée. Très rapidement, ils ajoutent des bruits provoqués par un assistant à l’occasion de chaque projection, et font commenter les actions par un bonimenteur présent lui aussi dans la salle. Depuis son invention, le cinéma est devenu à la fois un art populaire, un divertissement, une industrie et un média. Il peut aussi être utilisé à des fins publicitaires, de propagande, de pédagogie ou de recherche scientifique ou relever d'une pratique artistique personnelle et singulière. Le terme « cinéma » est l’abréviation de cinématographe (du grec κίνημα / kínēma, « mouvement » et γραϕή / graphê, « art d'écrire, écriture »), nom donné par Léon Bouly à l'appareil de prise de vues dont il dépose le brevet en 1892. N'ayant plus payé les droits les années suivantes, et son invention tournant court, il en perd la propriété et les frères Lumière lui reprennent cette appellation. Antoine Lumière (le père) aurait préféré que la machine de ses fils soit nommée « Domitor », mais Louis et Auguste préférèrent Cinématographe, mot à leur avis plus dynamique. Cependant, le mot d'Antoine revint en 1985, l'Association internationale pour le développement de la recherche sur le cinéma des premiers temps ayant, avec un peu d'humour, surnommé leur association Domitor. Le mot cinéma est polysémique, il peut désigner l’art filmique, ou les techniques des prises de vue animées et de leur présentation au public, ou encore, par métonymie, la salle dans laquelle les films sont montrés. C’est dans cette dernière acception que le terme est lui-même souvent abrégé en français dans le langage familier, en « ciné » ou « cinoche », la référence à l’écran de projection ayant par ailleurs donné l’expression des cinéphiles, « se faire une toile ». Dans le même registre, « se faire son cinéma », « c’est du cinéma » (c’est mensonger ou exagéré), sont des expressions nées du 7e art. À noter que dès 1891, Thomas Edison nomme caméra Kinétographe l'appareil de prise de vues photographiques animées qu'il a imaginé et que son assistant, William Kennedy Laurie Dickson, met au point, et qui est à l'origine des premiers films du cinéma, dès 1891. Ce terme de kinétographe (d’après le grec ancien kinetos et graphein qui signifient respectivement « animé » et « écrire ») sert de base d'appellation du cinéma dans plusieurs langues autres que latines. Kino, aussi bien en allemand qu'en russe, et dans bien d'autres langues, désigne le cinéma. Si les films sont des objets représentatifs de cultures spécifiques dont ils sont le reflet parfois fidèle, leur diffusion est potentiellement universelle, les récits qu’ils véhiculent sont en effet basés sur les grands sentiments partagés par toute l’humanité. Leur exploitation en salles, favorisée par le sous-titrage ou le doublage des dialogues, est devenue secondaire au niveau commercial, la vente des droits de diffusion aux chaînes de télévision, et leur mise à disposition dans des formats domestiques sont devenues les principales sources de recettes du cinéma. (fr)
Sinematografi (dari bahasa Yunani: kinema - κίνημα "gerakan" dan graphein - γράφειν "merekam") adalah ilmu terapan yang membahas tentang teknik menangkap gambar dan sekaligus menggabung-gabungkan gambar tersebut sehingga menjadi rangkaian gambar yang memililki kemampuan menyampaikan ide dan cerita. (in)
撮影（さつえい、英: photographingあるいはshootingあるいはfilming）とは、写真や映画やビデオなどをとる（撮る）こと。カメラ（撮影機）によって写真や映画やビデオなどを撮ることである。（普通の）写真、X線写真、映画、分光写真などでは、対象物の形を光学的な方法で結像させ、その像をフィルム、乾板、CCD素子などに結像させ、記録するが、この工程を撮影と言う。「撮像」ともいい、こちらは特に天体の像を記録する場合に使う（「撮像観測」などと使われる）。撮影する対象物を「被写体」という。なお念のためにここで説明しておくが、写真が動くようなものは「映像」と言う。「動画」と呼ぶのは間違いである。なお被写体によっては刑法上の犯罪や民法上の権利侵害となる場合がある。詳しくは盗撮を参照のこと。また、私有地では管理者が施設管理権に従って撮影禁止とすることが可能で、警告しても撮影を止めない者については退去を求める事が出来る。それでも撮影者が抵抗した場合は警察に通報すれば不退去罪として犯罪化することができる。 (ja)
Il cinema (dal greco antico κίνημα, -τος "movimento") è l'insieme delle arti, delle tecniche e delle attività industriali e distributive che producono come risultato commerciale un film. Nella sua accezione più ampia la cinematografia è l'insieme dei film che, nel loro complesso, rappresentano un'espressione artistica che spazia dalla fantasia, all'informazione, alla divulgazione del sapere. La cinematografia viene anche definita come la settima arte, secondo la definizione coniata dal critico Ricciotto Canudo nel 1921, quando pubblicò il manifesto La nascita della settima arte, prevedendo che la cinematografia avrebbe unito in sintesi l'estensione dello spazio e la dimensione del tempo. Fin dalle origini, la cinematografia ha abbracciato il filone della narrativa, diventando la forma più diffusa e seguita di racconto. (it)
시네마토그래피(영어: cinematography) 또는 촬영(撮影)은 동영상을 찍어 필름이나 테이프에 기록하는 과정이다. 방송 촬영의 경우 촬영하려는 스태프가 많이 필요하고, 촬영 기술이 복잡하고 재료비가 많이 들며, 촬영한 것을 확인하려면 별도의 설비를 갖추어야 한다. 촬영을 처음 시작한다는 의미로 대한민국에서는 크랭크인(crank in)이라는 용어를 사용하며, 이는 영화 촬영기의 핸들을 뜻하는 크랭크(crank)에서 비롯되었다. (ko)
Kinematografia (z gr. κινημα dop. κινηματος „ruch” i γραφω „pisać”) – dziedzina działalności człowieka związana z produkcją filmów oraz ich rozpowszechnianiem i wyświetlaniem w kinach. Według definicji Bataille’a kinematografia jest sztuką poprawnego przekazywania idei drogą następstwa ożywionych obrazów. Kinematografia obejmuje twórczość filmową, produkcję filmów, usługi filmowe, dystrybucję i rozpowszechnianie filmów, w tym działalność kin, upowszechnianie kultury filmowej, promocję twórczości filmowej oraz gromadzenie, ochronę i upowszechnianie zasobów sztuki filmowej. Do niedawna największą kinematografią narodową była amerykańska związana z wytwórniami w Hollywood. Obecnie najwięcej filmów na świecie powstaje w Indiach. Ośrodek kinematograficzny w Bombaju określany jest często jako Bollywood. Produkuje się tam nie tylko najwięcej filmów, lecz także najdłuższe. Średnio indyjski film trwa około 3 godzin. Trzecią wielką potęgą filmową staje się obecnie kinematografia chińska z ośrodkami produkcyjnymi w Hongkongu, Pekinie i Szanghaju. Tylko te trzy kinematografie – amerykańska, indyjska i chińska, posiadające ogromne obszary dystrybucji, są samowystarczalne, tzn. nie potrzebują dotacji mecenasów państwowych i prywatnych. Inne kinematografie narodowe, ze względu na małe obszary dystrybucji kinowej i telewizyjnej, są najczęściej dofinansowywane przez rządy, fundacje i organizacje społeczne lub telewizje publiczne. Tak się dzieje w Polsce, gdzie istnienie kinematografii narodowej jest uzależnione od dotacji Polskiego Instytutu Sztuki Filmowej, a czasem publicznej telewizji. Zdecydowanie rzadziej produkcja jest finansowana przez telewizje prywatne lub sponsorów. (pl)
Кинемато́граф (от греч. κινημα, род. п. κινηματος — движение и греч. γραφω — писать, рисовать; то есть «записывающий движение») — отрасль человеческой деятельности, заключающаяся в создании движущихся изображений. Иногда также упоминается как синемато́граф (от фр. cinématographe, устар.) и кинематогра́фия. Название заимствовано у одноимённого аппарата, изобретённого братьями Люмьер и положившего начало коммерческому использованию технологии. Кинематограф был изобретён в конце XIX века и стал крайне популярен в XX веке. В понятие кинематографа входят: * киноискусство — вид изобразительного искусства, произведения которого создаются при помощи движущихся изображений; * киноиндустрия (кинопромышленность) — отрасль экономики, производящая кинофильмы, спецэффекты для кинофильмов, мультипликацию, и демонстрирующая эти произведения для зрителей. Произведения киноискусства создаются при помощи кинотехники. Наука, занимающаяся изучением — кинове́дение. Сами же кинофильмы могут сниматься в различных жанрах, как игрового, так и документального кино. Кинематограф занимает значительную часть современной культуры многих стран. Во многих странах киноиндустрия является значимой отраслью экономики. Производство кинофильмов сосредоточено на киностудиях. Фильмы демонстрируются в кинотеатрах, по телевидению, распространяются «на видео» в форме видеокассет и видеодисков, а с появлением скоростного интернета стало доступным скачивание кинофильмов в форме видеофайлов на специализированных сайтах или посредством пиринговых сетей, а также просмотр онлайн (что может нарушать права правообладателей кинофильма). (ru)
Filmfotografi är utövandet av ljussättning och val av kameratillbehör och -inställningar för skapandet av rörliga bilder för film. Filmfotografi innefattar även manövrering av filmkameran under tagningens gång. Ett filmfotografi är en avbildning av verkligheten som skapats genom att ljus fångats på ett ljuskänsligt medium (fotografisk film eller via en bildsensor) i en kamera, antingen mekaniskt, kemiskt eller elektroniskt. Ordet fotografi kommer från grekiskans φως phos, ljus, och γράφω graphō, skriva, rita, av grekiska grạphhein - skriva, rita, det vill säga att måla, skriva eller rita med ljus. En filmfotografisk avbildning kan beroende på vilket ljuskänsligt medium som används bli svartvit eller i färg. Själva bilden som avtecknar sig på det är som regel alltid i färg. Grunden för filmkonsten och filmfotografi är stillbildsfotografin. (sv)
Cinematografia (do em grego: κίνημα, kinema "movimentos" e γράφειν, graphein "registrar"), também chamada cinema ou sétima arte, pode ser definida como a técnica e a arte que reproduz fotogramas de forma rápida e sucessiva criando uma "ilusão de movimento", assim como a indústria que produz estas imagens. O termo cinema também é comumente utilizado para designar a sala onde são projetados filmes. As obras cinematográficas (mais conhecidas como filmes) são produzidas através da gravação de imagens do mundo com câmeras adequadas, ou pela sua criação utilizando técnicas de animação ou efeitos visuais específicos. Mais especificamente, pode ser descrita como o "conjunto de princípios, processos e técnicas utilizados para captar e projetar numa tela imagens estáticas sequenciais (fotogramas) obtidas com uma câmera especial, dando impressão ao espectador de estarem em movimento". O diretor de arte pode ser descrito como o principal colaborador visual de um diretor de cinema. Também se usa a palavra 'cinegrafia', estando dicionarizada. Os filmes são assim constituídos por uma série de imagens impressas em determinado suporte, alinhadas em sequência, chamadas fotogramas. Quando essas imagens são projetadas de forma rápida e sucessiva, o espectador tem a ilusão de observar movimento. A cintilação entre os fotogramas não é percebida devido a um efeito conhecido como persistência da visão: o olho humano retém uma imagem durante uma fração de segundo após a sua fonte ter saído do campo da visão. O espectador tem assim a ilusão de movimento, devido a um efeito psicológico chamado movimento beta. O cinema é um artefato cultural criado por determinadas culturas que nele se refletem e que, por sua vez, as afetam. É uma arte poderosa, é fonte de entretenimento popular e, destinando-se a educar ou doutrinar, pode tornar-se um método eficaz de influenciar os cidadãos. É a imagem animada que confere aos filmes o seu poder de comunicação universal. Dada a grande diversidade de línguas existentes, é pela dublagem ou pelas legendas, que traduzem o diálogo noutras línguas, que os filmes se tornaram mundialmente populares. (pt)
Кінемато́граф (від грец. κινεμα, род. в. грец. κινεματος — рух та грец. γραφο — писати, зображати) — галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, та демонструванням фільмів, а також навчально-науковою роботою (див. кінознавство). Значною частиною кінематографії є кіноіндустрія — галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію. У багатьох країнах кіноіндустрія є важливою галуззю економіки. Виробництво кінофільмів зосереджено у кіностудіях. Готові фільми демонструються у кінотеатрах, по телебаченню, поширюються на носіях інформації для перегляду на домашній аудіо-відео техніці, зокрема на відеокасетах та відеодисках. Словом кінематографія іноді позначають також: * Кіномистецтво — вид образотворчого мистецтва, що винайдений у XIX столітті і став найпопулярнішим у XX столітті. * Кінознімання — комплекс пристроїв та методів, що необхідні для знімання рухомих об'єктів на кіноплівку, і для наступного відображення отриманих знімків, шляхом проєктування їх на екран. У свою чергу кінематографію можуть називати кіномистецтво, кінематограф, зрідка сінематограф чи сінематографія (фр. cinématographe). (uk)
電影攝影（Cinematography）是指用攝影機或者其他設備進行影像獲取的過程和技術，它幾乎是電影創作中最重要的組成部分。它與一般的靜止攝影技術有所關連，但又發展出其本身適合於動態的攝影的一套技術。在電影中專門負責攝影者稱作電影攝影師。 (zh)

dbo:wikiPageWikiLink

dct:subject

rdfs:comment

Kinematographie (griech. von ϰίνημα kínēma, „Bewegung“, auch „Erschütterung“, „Veränderung“ und γράφειν gráphein, „(be-)schreiben“) umfasst die gesamte Apparatetechnik zur Aufzeichnung und Wiedergabe von fotografischen Bewegtbildern und wird bis heute vor allem in der Fachsprache der Filmtechnik verwendet. Daneben stand Kinematographie früher auch für den Vorgang der Aufzeichnung selbst sowie für die Filmkunst. (de)
Zinema edo zinematografia (antzinako grezieratik: κίνημα kinema (mugimendua) eta γράφειν grafein (idatzi) eratorria) proiektore baten bidez fotograma multzo bat (filma) era bizkor eta jarraian (mugimenduaren ilusioa sortzeko) pantaila baten kontra pasatzeko teknika da. Oso aisialdi mota ospetsua izan da XX. mendearen hasieran Lumière anaiek asmatu zutenetik. Argazkilaritzatik oso hurbil, mugimenduak aukera artistiko zabalagoak ematen dizkio zinemari. (eu)
Sinematografi (dari bahasa Yunani: kinema - κίνημα "gerakan" dan graphein - γράφειν "merekam") adalah ilmu terapan yang membahas tentang teknik menangkap gambar dan sekaligus menggabung-gabungkan gambar tersebut sehingga menjadi rangkaian gambar yang memililki kemampuan menyampaikan ide dan cerita. (in)
撮影（さつえい、英: photographingあるいはshootingあるいはfilming）とは、写真や映画やビデオなどをとる（撮る）こと。カメラ（撮影機）によって写真や映画やビデオなどを撮ることである。（普通の）写真、X線写真、映画、分光写真などでは、対象物の形を光学的な方法で結像させ、その像をフィルム、乾板、CCD素子などに結像させ、記録するが、この工程を撮影と言う。「撮像」ともいい、こちらは特に天体の像を記録する場合に使う（「撮像観測」などと使われる）。撮影する対象物を「被写体」という。なお念のためにここで説明しておくが、写真が動くようなものは「映像」と言う。「動画」と呼ぶのは間違いである。なお被写体によっては刑法上の犯罪や民法上の権利侵害となる場合がある。詳しくは盗撮を参照のこと。また、私有地では管理者が施設管理権に従って撮影禁止とすることが可能で、警告しても撮影を止めない者については退去を求める事が出来る。それでも撮影者が抵抗した場合は警察に通報すれば不退去罪として犯罪化することができる。 (ja)
시네마토그래피(영어: cinematography) 또는 촬영(撮影)은 동영상을 찍어 필름이나 테이프에 기록하는 과정이다. 방송 촬영의 경우 촬영하려는 스태프가 많이 필요하고, 촬영 기술이 복잡하고 재료비가 많이 들며, 촬영한 것을 확인하려면 별도의 설비를 갖추어야 한다. 촬영을 처음 시작한다는 의미로 대한민국에서는 크랭크인(crank in)이라는 용어를 사용하며, 이는 영화 촬영기의 핸들을 뜻하는 크랭크(crank)에서 비롯되었다. (ko)
電影攝影（Cinematography）是指用攝影機或者其他設備進行影像獲取的過程和技術，它幾乎是電影創作中最重要的組成部分。它與一般的靜止攝影技術有所關連，但又發展出其本身適合於動態的攝影的一套技術。在電影中專門負責攝影者稱作電影攝影師。 (zh)
التصوير السينمائي هو فن وعلم تصوير الصور المتحركة عن طريق تسجيل الأضواء، أو أنواع أخرى من الإشعاعات الكهرومغناطيسية، بواسطة أجهزة استشعار رقمية أو كيمائية بواسطة مواد متحسسة للضوء. يُتبع استخدام عدسة لاقطة تركز الضوء بشكل ترددي دوري على سطح متحسس للضوء داخل الكاميرا لتشكل صور متعددة في ما يسمى شريط الفلم. في حالة المتحسسات الرقمية، تقوم العدسة بنقل شحنات كهربائية إلى كل بكسل التي تقوم بحفظها الكترونيا في ملف فيديو للإستعمال المستقبلي. وينتج المستحلب التصويري سلسلة من الصور الكامنة التي «تظهر» إلى صور ظاهرة. بعدها، يمكن عرض الصور بواسطة جهاز فائق السرعة على شاشة ليبدو وكأنهم صور متحركة. (ar)
El cinema (del grec kíνημα, moviment), cínema, cine o cinematografia (de kíνημα, moviment, i γράφειν, gravar) és l'art de fer films cinematogràfics. Es tracta d'aprofitar la il·lusió de moviment produïda pel visionat d'imatges fixes, però que canvien molt ràpidament. En el cinema aquestes imatges es projecten sobre una pantalla en un ambient de penombra o foscor. Aquestes imatges fixes s'han enregistrat prèviament sobre una pel·lícula de cel·luloide, l'una a continuació de l'altra. En el cinema modern hom projecta les imatges fixes habitualment a una freqüència de 24 fotogrames per segon. L'esmentada sensació de moviment es genera al cervell de l'observador gràcies al fenomen de la persistència en la retina, la teoria de la qual va ser formulada per Peter Mark Roget el 1824. (ca)
Kinematografie (z řečtiny kinéma – pohyb a grafein – psát) je souhrnné označení pro veškeré činnosti spojené s filmem a filmováním (výroba filmů, výroba filmové techniky, organizace distribuce, prodej). Používá se i jako označení pro film, nebo označuje záznam rychlých pohybů s vysokým obrazovým kmitočtem (např. výzkum explozivních dějů). (cs)
Kino (oficiala vorto) estas arto de kinematografio (el la antikva greko “κίνημα” (movo) kaj “γράφειν” (skribi)). Kinematografio estas resuma nomo por ĉiuj agadoj rilataj al kamerao, filmo kaj filmado (produktado de filmoj, metodoj kaj procedoj de filma teĥniko, organizado de distribuo, vendado). Kameraado estas fako pli speciala rilatante al la laboro de kameraisto. La vorto "kinematografio" estas uzata ankaŭ pri filmoj kaj registrado de rapidaj movoj kun alta bilda frekvenco (ekz. por esplorado de eksplodoj). (eo)
Cinematography (from ancient Greek κίνημα, kìnema "movement" and γράφειν, gràphein "to write") is the art of motion picture (and more recently, electronic video camera) photography. Cinematographers use a lens to focus reflected light from objects into a real image that is transferred to some image sensor or light-sensitive material inside a movie camera. These exposures are created sequentially and preserved for later processing and viewing as a motion picture. Capturing images with an electronic image sensor produces an electrical charge for each pixel in the image, which is electronically processed and stored in a video file for subsequent processing or display. Images captured with photographic emulsion result in a series of invisible latent images on the film stock, which are chemical (en)
La cinematografía es la creación de secuencias de imágenes que simulan movimiento. El término engloba el formato en película y de imágenes digitales producidas con una cámara de vídeo. Se encuentra relacionada con la fotografía, que presenta imágenes fijas, sin ser una subcategoría de ella, sino una herramienta que el cinematógrafo utiliza en adición de otras técnicas físicas, organizativas, directivas, interpretativas y manipuladoras de la imagen para efectuar un proceso coherente. En el momento del rodaje, mientras la cámara y los elementos de la escena se encuentran en movimiento, surgen numerosas posibilidades de creatividad, así como también aparecen dificultades de carácter técnico. (es)
Le cinéma est un art du spectacle. En français, il est désigné comme le « septième art », d'après l'expression du critique Ricciotto Canudo dans les années 1920. L’art cinématographique se caractérise par le spectacle proposé au public sous la forme d’un film, c’est-à-dire d’un récit (fictionnel ou documentaire), véhiculé par un support (pellicule souple, bande magnétique, contenant numérique) qui est enregistré puis lu par un mécanisme continu ou intermittent qui crée l’illusion d’images en mouvement, ou par un enregistrement et une lecture continue de données informatiques. La communication au public du spectacle enregistré, qui se différencie ainsi du spectacle vivant, se fait à l’origine par l’éclairement à travers le support, le passage de la lumière par un jeu de miroirs ou/et des le (fr)
Is éard atá i gceist le cineamatagrafaíocht ná cur i láthair pictiúr reatha mar shraith íomhánna , taifeadta is atáirgthe go tapa i ndiaidh a chéile, ionas go dtaibhsíonn sé go bhfuil an ghluaiseacht mín leanúnach. (ga)
Il cinema (dal greco antico κίνημα, -τος "movimento") è l'insieme delle arti, delle tecniche e delle attività industriali e distributive che producono come risultato commerciale un film. Nella sua accezione più ampia la cinematografia è l'insieme dei film che, nel loro complesso, rappresentano un'espressione artistica che spazia dalla fantasia, all'informazione, alla divulgazione del sapere. (it)
Kinematografia (z gr. κινημα dop. κινηματος „ruch” i γραφω „pisać”) – dziedzina działalności człowieka związana z produkcją filmów oraz ich rozpowszechnianiem i wyświetlaniem w kinach. Według definicji Bataille’a kinematografia jest sztuką poprawnego przekazywania idei drogą następstwa ożywionych obrazów. Kinematografia obejmuje twórczość filmową, produkcję filmów, usługi filmowe, dystrybucję i rozpowszechnianie filmów, w tym działalność kin, upowszechnianie kultury filmowej, promocję twórczości filmowej oraz gromadzenie, ochronę i upowszechnianie zasobów sztuki filmowej. (pl)
Cinematografia (do em grego: κίνημα, kinema "movimentos" e γράφειν, graphein "registrar"), também chamada cinema ou sétima arte, pode ser definida como a técnica e a arte que reproduz fotogramas de forma rápida e sucessiva criando uma "ilusão de movimento", assim como a indústria que produz estas imagens. O termo cinema também é comumente utilizado para designar a sala onde são projetados filmes. (pt)
Кинемато́граф (от греч. κινημα, род. п. κινηματος — движение и греч. γραφω — писать, рисовать; то есть «записывающий движение») — отрасль человеческой деятельности, заключающаяся в создании движущихся изображений. Иногда также упоминается как синемато́граф (от фр. cinématographe, устар.) и кинематогра́фия. Название заимствовано у одноимённого аппарата, изобретённого братьями Люмьер и положившего начало коммерческому использованию технологии. Кинематограф был изобретён в конце XIX века и стал крайне популярен в XX веке. В понятие кинематографа входят: (ru)
Filmfotografi är utövandet av ljussättning och val av kameratillbehör och -inställningar för skapandet av rörliga bilder för film. Filmfotografi innefattar även manövrering av filmkameran under tagningens gång. Ett filmfotografi är en avbildning av verkligheten som skapats genom att ljus fångats på ett ljuskänsligt medium (fotografisk film eller via en bildsensor) i en kamera, antingen mekaniskt, kemiskt eller elektroniskt. Ordet fotografi kommer från grekiskans φως phos, ljus, och γράφω graphō, skriva, rita, av grekiska grạphhein - skriva, rita, det vill säga att måla, skriva eller rita med ljus. En filmfotografisk avbildning kan beroende på vilket ljuskänsligt medium som används bli svartvit eller i färg. Själva bilden som avtecknar sig på det är som regel alltid i färg. Grunden för film (sv)
Кінемато́граф (від грец. κινεμα, род. в. грец. κινεματος — рух та грец. γραφο — писати, зображати) — галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, та демонструванням фільмів, а також навчально-науковою роботою (див. кінознавство). Словом кінематографія іноді позначають також: У свою чергу кінематографію можуть називати кіномистецтво, кінематограф, зрідка сінематограф чи сінематографія (фр. cinématographe). (uk)

rdfs:label

Cinematography (en)
تصوير سينمائي (ar)
Cinema (ca)
Kinematografie (cs)
Kinematographie (de)
Kino (eo)
Zinema (eu)
Cinematografía (es)
Cineamatagrafaíocht (ga)
Sinematografi (in)
Cinema (it)
Cinéma (fr)
시네마토그래피 (ko)
撮影 (ja)
Cinematografie (nl)
Kinematografia (pl)
Cinematografia (pt)
Кинематограф (ru)
Filmfotografi (sv)
电影摄影 (zh)
Кінематограф (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:occupation of

is dbo:wikiPageRedirects of