dbo:abstract
- Prvotní hřích (hebrejsky החטא הקדמון, ha-chet ha-kadmon, latinsky peccatum originale) je termín pro první hřích v historii lidstva, kterého se podle biblického příběhu dopustili Adam a Eva v Zahradě Eden (ráji), když se nechali svést a pojedli ze stromu poznání. Důsledkem bylo , uložení těžké práce a lidstvu a ustanovení nepřátelství mezi ženou a hadem. Od té doby také Adam a všichni lidé začali stárnout[zdroj?] a umírat. (cs)
- El pecat original és la falta comesa per Adam i Eva que explica la seva expulsió del Paradís. És anàleg a les explicacions de la cultura grega, on l'home comet una falta i descendeix a una edat inferior des de l'edat d'or i als fruits prohibits mesopotàmics i egipcis. (ca)
- الخطيئة الأصلية هي عقيدة مسيحية تشير إلى وضع الإنسان الآثم الناتج من سقوط آدم. ويتصف هذا الوضع بأشكال عديدة، ما يتراوح من القصور البسيط أو النزعة تجاه الخطيئة بدون الذنب الجماعي (ما يدعى الطبيعة الخاطئة)، إلى شدة الفساد التام من خلال الذنب الجماعي. مفهوم الخطيئة الأصلية أشير إليه لأول مرة في القرن الثاني من قبل إيرينيئوس، في جدل مع بعض الغنوصيين. قام غيره من آباء الكنيسة مثل أوغسطينوس أيضا بتشكيل وتطوير العقيدة، حيث رأى أنها استنادا إلى ما ورد في العهد الجديد من تعاليم بولس الرسول (رومية 5:12-21 و1 كورنثوس 15:21-22) وآية العهد القديم مزمور 51:5. اعتبر ترتليان، قبريانوس، أمبروز وأمبروسايستر أن البشرية أسهمت في خطيئة آدم، وأن هذه الخطيئة تنتقل من جيل لجيل. حظت صياغة أوغسطينوس لعقيدة الخطيئة الأصلية بعد 412 م بشعبية كبيرة بين البروتستانت الإصلاحيين مثل مارتن لوثر وجان كالفن، الذي ساووا بين الخطيئة الأصلية والرغبة المضرة (أو «الشهوة»)، مؤكدين أن الأمر يستمر حتى بعد المعمودية ويدمر تماما الحرية في فعل الخير. قبل 412 م، رأى أغسطينوس أن الإرادة الحرة تضعف ولكن لا تتدمر بسبب الخطيئة الأصلية. ولكن بعد 412 م تغير ذلك الرأي إلى فقدان البشر الإرادة الحرة تماما ما عدا الخطيئة. وتؤمن الكالفينية الأوغسطينية الحديثة بهذا الرأي الثاني. قام أوغسطينوس بتحديد موقع الخطيئة نفسها في السائل المنوي للذكور، مبررا ذلك بأن: عندما أكل آدم وحواء من الفاكهة خجلا وغطيا أعضاءهما التناسلية، وهذا هو المكان الذي تم نقل الخطيئة الأصلية منه إلى جميع الأجيال المقبلة، ويسوع المسيح وحده، الذي لم ينتج من سائل منوي بشري، ليس لديه العيب الذي انتقل من آدم. كانت فكرة أوغسطينوس تستند إلى أفكار العالم القديم الخاصة بعلم الأحياء، والتي تنص على أن الحيوانات المنوية الذكرية تحتوي على الطفل الذي لم يولد بعد بأكمله، وأن رحم الأم ليس أكثر من غرفة رعاية ينمو فيها. الحركة البنسينية والتي أعلنتها الكنيسة الكاثوليكية كهرطقة رأت أيضا أن الخطيئة الأصلية دمرت حرية الإرادة. بدلا من ذلك، ترى الكنيسة الكاثوليكية أن «المعمودية من خلال إضفاء الحياة من نعمة المسيح، تمحو الخطيئة الأصلية وترجع الإنسان مرة أخرى نحو الله، ولكن العواقب بالنسبة للطبيعة، الضعيفة والتي تميل إلى الشر، تستمر في الإنسان مما يستدعي معركة روحية.» وأن «رغم كونها أصبحت ضعيفة ومتقلصة بسبب سقوط آدم، فالإرادة الحرة لم تدمر بعد.» (ar)
- Τόσο κατά την Ιουδαϊκή όσο και τη Χριστιανική και την μετέπειτα Μουσουλμανική θρησκεία, τις λεγόμενες Μονοθεϊστικές ή Αβρααμικές θρησκείες, ως προπατορικό αμάρτημα αναφέρεται το πρώτο του ανθρώπου, δηλαδή των προπατόρων που έπλασε ο Θεός, του Αδάμ και της Εύας, όπου παρακούοντας την εντολή του, ακολούθησε η πρώτη Θεοδικία (δηλαδή όταν έφαγαν τον καρπό του καλού και του κακού) με την έξωσή τους από τον αισθησιακό Κήπο της Εδέμ, που τους είχε προηγουμένως εγκαταστήσει και τούτο υπό θεϊκές κατάρες. Η ιστορία αυτή αναφέρεται στο πρώτο βιβλίο (Γένεση) της Παλαιάς διαθήκης, με φερόμενο όνομα του Θεού Ελωχείμ. (el)
- Erbsünde bzw. Ursünde (lateinisch peccatum originale oder peccatum hereditarium) ist ein Begriff der christlichen Theologie für einen Unheilszustand, der durch den (seit der Aufklärung häufig auch nur symbolisch verstandenen) Sündenfall Adams und Evas herbeigeführt worden sei und an dem seither jeder Mensch als Nachfahre dieser Ureltern teilhabe. (de)
- La prapeko estas kristanisma ideo, laŭ kiu Adamo kaj Evo rompis kontrakton kun Dio (vd. Genezo) kaj per tio ne nur mem kulpis, sed igis kulpa ankaŭ sian idaron. Por la koncepto uzatas ankaŭ la esprimo origina peko. La ideo de prapeko estas provo kongruigi du bazajn ideojn de kristanismo: * Dio estas bona * Homoj suferas Efektive la tuta rakonto, kvankam neunueca stile kaj henhave kaj pluaŭtora, kaj malgraŭ ke mitecaj elementoj kiuj tiaj tuj sin malkaŝas, servis al kompilistoj kaj al la estontaj komentariistoj, kiel instrumento por transdoni mondkoncepton kaj igi pli akcepteblan la dian estradon en la mondo. Aparte tiun rolon disvolvis, en la Nova Testamento kaj en sinsekvaj kristanaj teologioj, la prapeko: ĝi utilis, pli instrumente ol konsente kun la historia vero, por igi iumaniere komprenebla la Difila Enkarniĝo kaj liaj morto kaj resurekto: krude dirite, li estus veninta por nuligi la malbonajn efikojn de tiu prapeko kaj reenmeti la homojn en la dian amikecon. Sed samtempe, aliaj kristanaj teologioj, por igi komprenebla la unikan kaj eksterordinaran historian agadon de Kristo, profitis de aliaj bibliaj konceptoj kiel “Dio estas amo (Johanaj evangelio kaj leteroj) kaj por amo al homoj volis la homan travivon de Kristo per kiu komunikas sian vivon al liaj adherantoj. Tiamaniere la prapeko perdas sian forton kondiĉantan la tutan agadon de Kristo kaj samtempe Kristo ne elaĉetas el tiu prapeko (nomota plimalfrue, origina peko kiu mistere regeneriĝus en ĉiu homo), ĉar li celas horizontojn pli intimajn kaj donantajn la “eternan vivon”. Kaj ne plu necesas defendi nedefendeblan historian faktecon de la Geneza rakonto, kiu eventuale nur ekzemple montras tion kio okazas en unuopa pekulo, kaj adresiĝas al Izraelidoj fascinitaj de la kanaanaj fekundecaj kultoj kies emblemo estis serpento (kiu, male, estas akre riproĉata kaj punata de Dio laŭ Gn 3,14). Pionira revekigo pri tiu teologio estis franciskana frato Duns Skoto (1266-1308)[1]. Tiu teologo ekspekulativis anstatuante la principon Teocentran (Dicentran) per tiu Kristocentra. Ekstermetafore: la principo teocentra vidas la Enkarniĝon sub la celo de la Elaĉeto, dum tiu Kritocentra vidas la Enkarniĝon dehokita el la Elaĉeto, kiu siavice, estas konsiderita dono de Dio. Restas problemo: de kiu peko liberas la ofero de Jesuo Kristo? Li donas la dian vivon per kiu igas kapabla sian adheranton kondamni kaj venki sian denaskan emegon forĵeti Dion mem cele de akirado de plia sendependeco kaj liberiĝo el lia morala leĝo, kaj submeti per perforto aliajn homojn: Elaĉeto estas senti, pensi kaj agadi laŭ Kristo. Vere restas alia problemo: de kie la sufero kaj morto ktp, se ne de tiu unua malobeo? La kaŭzo ne estas la elpensita prapeko, kiu tamen ne igus senresponca Dion, sed ĝi restas kaŝita en Dio kiu reale donas sian "eternan vivon" al ĉiuj homoj jam kreitaj laŭ sia bildo. Historiistoj pri kristanaj teologioj, kiuj ĉi-kaze neniel identiĝas kun la deklaritaj dogmoj pri kies nuraj harmoniiĝo kaj kompreniĝo ili traktas, dokumente priskribas la evoluon de tiuj klopodoj penetri en la neniam sufiĉe komprenebligitan, de la homa intelekto, celon de la Krista Enkarniĝo. (eo)
- El pecado original, también llamado pecado ancestral, es una doctrina cristiana del estado de pecado en el cual se halla la humanidad cautiva como consecuencia de la caída del hombre, originado por la rebeldía de Adán y Eva en el Jardín del Edén, es decir, el pecado de la desobediencia al consumir un fruto del árbol del conocimiento del bien y del mal. Dicho estado de pecado sería transmitido a toda la humanidad y consistiría en la privación de la santidad y de la justicia originales, las cuales Adán y Eva poseían en un principio antes de comer del fruto prohibido. El concepto del pecado original fue concebido en el siglo II por Ireneo, obispo de Lyon, en su controversia con algunos gnósticos dualistas. Otros padres eclesiásticos como Agustín de Hipona (354-430) también desarrollaron la doctrina, quienes la justificaron en las enseñanzas de Pablo de Tarso (Romanos 5:12–21 y 1 Corintios 15:21-22) y en el versículo Salmos 51:5. Tertuliano, Cipriano, Ambrosio y Ambrosiaster consideraron que la humanidad comparte el pecado de Adán, trasmitido de generación en generación. Interpretación particular hicieron Martín Lutero y Juan Calvino, quienes lo identificaron con la concupiscencia, la cual, según su interpretación, destruiría el libre albedrío. Dentro del catolicismo, el movimiento jansenista, al que la Iglesia declaró herético, también mantenía que el pecado original destruía el libre albedrío. En su lugar la Iglesia católica declara que "El bautismo, dando la vida de la gracia de Cristo, borra el pecado original y devuelve el hombre a Dios, pero las consecuencias para la naturaleza, debilitada e inclinada al mal, persisten en el hombre y lo llaman al combate espiritual." "Aún debilitado y disminuido por la caída de Adán, el libre albedrío no es destruido en la carrera." En cuanto al protestantismo algunas denominaciones tienen diferentes interpretaciones del pecado original. (es)
- Jatorrizko bekatua kristautasunaren doktrinetako bat da. Adam eta Ebak Edenean izandako jarreragatik emandako gizakiaren erorketa sinbolizatzen du, gizakiaren gainean betirako errua ezarriz. Kristautasunak gai hau modu ezberdinetan landu du, defizientzia txiki batetik, edo bekatuak egiteko joera erru kolektiborik gabe, gizateria osoaren erru automatikoraino, eta . (eu)
- Original sin is the Christian doctrine that holds that humans, through the fact of birth, inherit a tainted nature in need of regeneration and a proclivity to sinful conduct. The biblical basis for the belief is generally found in Genesis 3 (the story of the expulsion of Adam and Eve from the Garden of Eden), in a line in Psalm 51:5 ("I was brought forth in iniquity, and in sin did my mother conceive me"), and in Paul's Epistle to the Romans, 5:12-21 ("Therefore, just as sin entered the world through one man, and death through sin, and in this way death came to all people, because all sinned"). The belief began to emerge in the 3rd century, but only became fully formed with the writings of Augustine of Hippo (354–430), who was the first author to use the phrase "original sin" (Latin: peccatum originale). Influenced by Augustine, the councils of Carthage (411–418 AD) and Orange (529 AD) brought theological speculation about original sin into the official lexicon of the Church. Protestant reformers such as Martin Luther and John Calvin equated original sin with concupiscence (or "hurtful desire"), affirming that it persisted even after baptism and completely destroyed freedom to do good, proposing that original sin involved a loss of free will except to sin. The Jansenist movement, which the Roman Catholic Church declared heretical in 1653, also maintained that original sin destroyed freedom of will. Instead, the Catholic Church declares that "Baptism, by imparting the life of Christ's grace, erases original sin and turns a man back towards God, but the consequences for nature, weakened and inclined to evil, persist in man and summon him to spiritual battle", and that "weakened and diminished by Adam's fall, free will is yet not destroyed in the race." (en)
- Dosa asal menurut doktrin teologi Kristen adalah kondisi pertama kali manusia berbuat dosa saat di Taman Eden. Walau Perjanjian Lama dan Perjanjian Baru yang sering membicarakan penuhnya dosa dalam diri manusia tidak memiliki kata-kata "dosa asal" dan "dosa leluhur", doktrin yang menggunakan kata-kata ini disebutkan berdasarkan pada ajaran Rasul Paulus dalam Roma 5:12-21 dan 1 Korintus 15:22. Setelah melihat doktrin ini, yang tidak ditemukan di teologi Yahudi, termuat secara terselubung di kalimat-kalimat Perjanjian Lama seperti di dalam Mazmur 51:5 dan Mazmur 58:3. (in)
- Le péché originel est une doctrine de la théologie chrétienne qui décrit l'état dégradé de l'humanité depuis la Chute, c'est-à-dire la désobéissance d'Adam et Ève, premiers êtres humains créés par Dieu : dans le Livre de la Genèse, ils mangent le fruit défendu de l'arbre de la connaissance du bien et du mal. Cet épisode biblique et ses conséquences, qui ont inspiré les écrivains et les artistes au cours des siècles, sont souvent compris dans un sens symbolique depuis les Lumières. L'expression « péché originel » ne figure nulle part dans la Bible, mais la doctrine s'appuie sur plusieurs passages des deux Testaments. C'est Augustin d'Hippone, à la fin du IVe siècle, qui invente le terme. Cette doctrine est extrêmement débattue depuis ses origines. Le péché originel est décrit de différentes façons dans les différentes confessions, depuis une simple déficience, ou une tendance au péché qui exclut toute idée de culpabilité a priori, jusqu'à l'idée d'une nature humaine totalement corrompue et d'une véritable culpabilité collective (comme chez les calvinistes). Ces controverses autour du péché originel ont abouti à des divergences significatives dans la théologie du salut, notamment en ce qui concerne le libre arbitre et la grâce. (fr)
- ( 다른 뜻에 대해서는 원죄 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 원죄(原罪, 라틴어: peccatum originale, 영어: original sin)는 태초의 인간인 아담과 하와가 하느님(신)과의 약속을 어긴 죄이다. 원죄의 결과로 전 지구와 모든 인류가 타락하여 인간은 죄를 짓기 시작하게 되었고 중생이 필요하게 되었다는 것이 기독교 주류 교리이다. 3세기에 구체화되기 시작하여 아우구스티누스가 '원죄(라틴어: peccatum originale)'라는 이름으로 성숙한 교리가 등장하였다. 아우구스티누스의 연구에 기반하여 카르타고 공의회와 제2차 오렌지회의에서 원죄의 교리를 교회의 정통 교리로 승인하였다. 마르틴 루터와 장 칼뱅 등의 종교개혁자들은 원죄가 욕정의 근원으로 세례 이후의 인간에서도 유지되며, 자유의지가 전적으로 타락하여 자발적으로는 선한 행동을 할 수 없게 되었다고 이야기하였다. 반면 로마 가톨릭교회에서는 세례시 원죄 역시 사해진다고 본다. (ko)
- 原罪（げんざい、英語: original sin, ラテン語: peccatum originale）は、キリスト教内の西方教会において最も一般的な理解では、アダムとイヴから受け継がれた罪のこと。 (ja)
- Secondo quasi tutte le confessioni del cristianesimo, il peccato originale è il peccato che Adamo ed Eva, i progenitori dell'umanità secondo la tradizione biblica, avrebbero commesso contro Dio, così come descritto nel libro della Genesi. Conseguenza di questo peccato sarebbe stata la caduta dell'uomo: il peccato originale viene dunque descritto come ciò che ha diviso l'uomo da Dio e che, secondo alcune interpretazioni, avrebbe reso l'uomo mortale. La natura del peccato originale è stata spiegata in vari modi a seconda delle interpretazioni che sono state date al brano biblico; in generale, comunque, esso sembra rappresentare la disobbedienza verso Dio da parte dell'uomo, che vorrebbe decidere da solo che cosa sia bene e che cosa sia male. (it)
- De erfzonde of oorsprongszonde is in het christendom de zondigheid die ieder mens bij zijn geboorte aankleeft als gevolg van de zondeval van het eerste mensenpaar (Adam en Eva). Vrijwel alle christelijke kerken onderschrijven dit leerstuk, al zijn er verschillen in betekenis tussen de leer in de Oosters-orthodoxe kerken, Rooms-Katholieke Kerk en het evangelisch christendom. (nl)
- Grzech pierworodny – w teologii chrześcijańskiej oznacza pierwszy grzech Adama i Ewy w raju, popełniony pod wpływem pokusy szatana. Polegał on na uniesieniu się pychą i okazaniu nieposłuszeństwa wobec Boga poprzez spożycie z drzewa poznania dobra i zła owocu zakazanego. Pojęcie to obejmuje również stan oddalenia ludzkości od Boga, stan grzeszności, brak pierwotnej sprawiedliwości, świętości, będący konsekwencją upadku pierwszej pary małżeńskiej i dziedziczony przez wszystkich ich potomków. Grzech pierworodny jest przyczyną zepsucia ludzkiej natury, polegającego szczególnie na osłabieniu zdolności jasnego poznania prawdy oraz słabości woli, która doznaje rozbicia między pragnieniem dobra a skłonnością ku złu moralnemu. Przechodzi on z pokolenia na pokolenie – przekazywany jest dziecku w akcie poczęcia. Według nauki katolickiej jedynym człowiekiem zachowanym od grzechu pierworodnego była Maria, Matka Boża (Dogmat o Niepokalanym Poczęciu). Katechizm katolicki mówi jednocześnie, że chrzest gładzi grzech pierworodny. (pl)
- Arvsynd är ett begrepp inom vissa inriktningar av kristen teologi. Begreppet används för att beteckna uppfattningen att människan ärver Adams synd och därför redan från födseln står i skuld till Gud och är hemfallen åt döden. Begreppet används inte i Bibeln, men hänsyftar till att enligt aposteln Paulus (Romarbrevet 5) har Adams syndafall medfört att döden kommit in i världen, något som först har återställts genom Jesus Kristus. Vidare säger Paulus att "Liksom alla dör genom Adam, så skall också alla få nytt liv genom Kristus" (Första Korinthierbrevet 15:22). Augustinus definierade den egentliga läran om arvsynden, enligt vilken alla människor bär på Adams skuld och är därför underkastade evigt straff, om Gud inte utvalt dem till att få del av frälsningen genom Kristus, jämför predestination. Den medeltida västkyrkan accepterade aldrig Augustinus egen tolkning, utan mildrade läran, och menade att ingen var förutbestämd till fördömelse, utan att det handlade om både människans handlande och Guds nåd. Luther som fann mycket stöd i Augustinus lära menade att människan är ohjälpligt fallen i synd men blir frälst genom rättfärdiggörelsen av tro. Calvin skärpte detta ytterligare genom sin lära om den dubbla predestinationen. I de östliga kyrkorna har arvsyndsläran aldrig spelat en så stor roll som i de västliga. Arvsyndsläran innebär att människan redan som nyfödd är i ett tillstånd av synd och skuld, och måste döpas så snart som möjligt efter födseln. Nöddop är en konsekvens av denna lära. Till följd av liberalteologiska strömningar har barnets skuld emellertid tonats ned i Svenska kyrkan. Anabaptisterna, liksom många nyare kristna rörelser såsom baptismen och pingströrelsen, tar avstånd från läran om arvsynd. Detta är en konsekvens av att man definierar synd som verksynd, det vill säga medveten och avsiktlig handling mot Gud, inte ett tillstånd som det nyfödda barnet är i. Endast personlig synd betraktas som synd. Man menar att människan inte ärver synd eller skuld, eller straff för denna, utan endast en ondskefull natur som en effekt av Adams syndafall. Skapelsen och människans natur är sedan syndafallet skadad, vilket innebär sjukdom, död och att människan inte besitter förmågan att alltid välja det som är rätt. Denna skada är emellertid inte ett straff. På grund av skadan kommer varje vuxen individ att synda. (sv)
- O pecado original é uma doutrina cristã que pretende explicar a origem da imperfeição humana, do sofrimento e da existência do mal através da queda do homem. Tal doutrina não existe no Judaísmo nem no Islamismo. Foi desenvolvida por Santo Agostinho, numa controvérsia com o monge Pelágio da Bretanha. A doutrina do pecado original se apoia em várias passagens das Escrituras: a epístola de Paulo aos Romanos (5:12-21) e aos Coríntios (1 Co 15:22), e uma passagem do Salmo 51. Mas a primeira exposição sistemática sobre o pecado original — de cuja interpretação derivaram todas as controvérsias — é a de Agostinho de Hipona, no século IV. Foi também no século IV que se deu a conversão do Império Romano ao cristianismo. Segundo Le Goff, o dogma do pecado original teria contribuído para aumentar o poder de controle da Igreja sobre a vida sexual, na Idade Média. Segundo a doutrina, os primeiros seres humanos e antepassados da humanidade, Adão e Eva, foram advertidos por Deus de que, se comessem do fruto da árvore do conhecimento do bem e do mal, certamente morreriam. No entanto, instigados pela serpente, ambos comeram o fruto proibido, tendo Eva cedido primeiramente à tentação e posteriormente oferecido o fruto a Adão, que o aceitou. Ambos continuaram vivos, mas foram expulsos do Jardim do Éden. Existem polêmicas quanto ao significado real dessa narrativa, bem como em que constituiria tal pecado. Algumas denominações cristãs recentes chegam mesmo a negar a sua existência. Na perspectiva cristã, contudo, a morte (imerecida) de Cristo é recorrentemente suposta como necessária para salvar os seres humanos desse "pecado de origem", que seria congênito e hereditário. As doutrinas a respeito do pecado original têm sido historicamente um dos principais motivos para o surgimento de heresias e para os cismas entre os cristãos, desde os primeiros séculos da era cristã. Várias interpretações divergentes sobre o significado da narrativa contida no livro do Gênesis foram dadas por teólogos, antropólogos e psicanalistas. (pt)
- Перворо́дный (прародительский) грех — христианский богословский термин, означающий первый грех, совершенный в Эдеме прародителями Адамом и Евой. В формальном понимании грех заключается в ослушании Божьей воли, нарушении запрета «от дерева познания добра и зла не ешь от него» (Быт. 2:17). Адам и Ева, искушаемые дьяволом, вкусили от запретного плода по своей воле. Последствиями нарушения запрета стали повреждённость природы человека, изгнание из рая, утрата доступа к дереву жизни и смерть. (ru)
- Перворо́дний гріх (лат. peccatum originale) — християнський богословський термін на позначення першого гріха, який здійснили Адам і Єва, а також наслідків цього гріха, присутнього в кожній людині. У другому значенні первородний гріх найчастіше позначає стан гріха, у якому перебуває людство з моменту гріхопадіння людини, котре сталося через переступ Адама і Єви у Едемі, тобто через непослух, який виразився у споживанні з дерева пізнання добра і зла. Цей стан гріха передався усьому людству і продовжується у втраті природної святості та справедливості, які мали Адам і Єва до того, як з'їли заборонений плід. Богословське вчення про первородний гріх і його наслідки називається - амартологія. Опосередковано концепція первородного гріха як спадкового вперше з'являється у Іренея Ліонського бл. 180 року у його полеміці з гностиками, однак власне поняття «первородний гріх» ввів західний богослов Авґустин Аврелій у полеміці проти пелагіанства. Авґустин спирався на послання апостола Павла (Рим. 5:12-21 та 1 Кор. 15:21-22) та Книгу Псалмів (Пс. 51:5). Інші ранні західні отці церкви 3-4 століть (Тертулліан, Кипріан Карфагенський, Амвросій Медіоланський та ) також підтримували цю концепцію. Східні отці церкви це поняття ніколи не вживали, і в Православній церкві його стали використовувати лише з 19 століття і з суттєвими застереженнями. Погляди Авґустина були популярні серед протестантських реформаторів, зокрема Мартін Лютер і Кальвін пов'язували первородний гріх із «пожаданням», спрямуванням до зла, яке, на їхню думку, зберігалося навіть після хрещення і повністю знищувало свободу, хоча на думку Авґустина первородний гріх лише ослаблював свободу волі, але не знищував її повністю. У сучасній Римо-католицькій церкві притримуються доктрини первородного гріха на основі позицій Авґустина. У сучасній Православній церкві термін вживають на позначення первісної пошкодженості людської природи, але заперечують особисту юридичну відповідальність за цей гріх. У протестантських деномінаціях погляди на поняття дуже різноманітні — від повного заперечення, до ключового значення у теології. (uk)
- 原罪，或稱原罪論，是部分基督教具基本教義派的神學家提倡的神學理論，其他的亞伯拉罕宗教如猶太教（但哈雷迪猶太教認可）與回教則無原罪一說。原罪的定義上一般而言是指希伯來聖經記載的第一個男人亚当和第一個女人夏娃在伊甸園嘗禁果後，犯了「罪」而被上帝趕出伊甸園，並承受罪的代價——死亡與墮落帶來的咒詛。 (zh)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:reason
- Which ideas and which leaders? (en)
- There's 6 citations for this sentence, but there should be just one. (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
rdfs:comment
- Prvotní hřích (hebrejsky החטא הקדמון, ha-chet ha-kadmon, latinsky peccatum originale) je termín pro první hřích v historii lidstva, kterého se podle biblického příběhu dopustili Adam a Eva v Zahradě Eden (ráji), když se nechali svést a pojedli ze stromu poznání. Důsledkem bylo , uložení těžké práce a lidstvu a ustanovení nepřátelství mezi ženou a hadem. Od té doby také Adam a všichni lidé začali stárnout[zdroj?] a umírat. (cs)
- El pecat original és la falta comesa per Adam i Eva que explica la seva expulsió del Paradís. És anàleg a les explicacions de la cultura grega, on l'home comet una falta i descendeix a una edat inferior des de l'edat d'or i als fruits prohibits mesopotàmics i egipcis. (ca)
- Τόσο κατά την Ιουδαϊκή όσο και τη Χριστιανική και την μετέπειτα Μουσουλμανική θρησκεία, τις λεγόμενες Μονοθεϊστικές ή Αβρααμικές θρησκείες, ως προπατορικό αμάρτημα αναφέρεται το πρώτο του ανθρώπου, δηλαδή των προπατόρων που έπλασε ο Θεός, του Αδάμ και της Εύας, όπου παρακούοντας την εντολή του, ακολούθησε η πρώτη Θεοδικία (δηλαδή όταν έφαγαν τον καρπό του καλού και του κακού) με την έξωσή τους από τον αισθησιακό Κήπο της Εδέμ, που τους είχε προηγουμένως εγκαταστήσει και τούτο υπό θεϊκές κατάρες. Η ιστορία αυτή αναφέρεται στο πρώτο βιβλίο (Γένεση) της Παλαιάς διαθήκης, με φερόμενο όνομα του Θεού Ελωχείμ. (el)
- Erbsünde bzw. Ursünde (lateinisch peccatum originale oder peccatum hereditarium) ist ein Begriff der christlichen Theologie für einen Unheilszustand, der durch den (seit der Aufklärung häufig auch nur symbolisch verstandenen) Sündenfall Adams und Evas herbeigeführt worden sei und an dem seither jeder Mensch als Nachfahre dieser Ureltern teilhabe. (de)
- Jatorrizko bekatua kristautasunaren doktrinetako bat da. Adam eta Ebak Edenean izandako jarreragatik emandako gizakiaren erorketa sinbolizatzen du, gizakiaren gainean betirako errua ezarriz. Kristautasunak gai hau modu ezberdinetan landu du, defizientzia txiki batetik, edo bekatuak egiteko joera erru kolektiborik gabe, gizateria osoaren erru automatikoraino, eta . (eu)
- Dosa asal menurut doktrin teologi Kristen adalah kondisi pertama kali manusia berbuat dosa saat di Taman Eden. Walau Perjanjian Lama dan Perjanjian Baru yang sering membicarakan penuhnya dosa dalam diri manusia tidak memiliki kata-kata "dosa asal" dan "dosa leluhur", doktrin yang menggunakan kata-kata ini disebutkan berdasarkan pada ajaran Rasul Paulus dalam Roma 5:12-21 dan 1 Korintus 15:22. Setelah melihat doktrin ini, yang tidak ditemukan di teologi Yahudi, termuat secara terselubung di kalimat-kalimat Perjanjian Lama seperti di dalam Mazmur 51:5 dan Mazmur 58:3. (in)
- ( 다른 뜻에 대해서는 원죄 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 원죄(原罪, 라틴어: peccatum originale, 영어: original sin)는 태초의 인간인 아담과 하와가 하느님(신)과의 약속을 어긴 죄이다. 원죄의 결과로 전 지구와 모든 인류가 타락하여 인간은 죄를 짓기 시작하게 되었고 중생이 필요하게 되었다는 것이 기독교 주류 교리이다. 3세기에 구체화되기 시작하여 아우구스티누스가 '원죄(라틴어: peccatum originale)'라는 이름으로 성숙한 교리가 등장하였다. 아우구스티누스의 연구에 기반하여 카르타고 공의회와 제2차 오렌지회의에서 원죄의 교리를 교회의 정통 교리로 승인하였다. 마르틴 루터와 장 칼뱅 등의 종교개혁자들은 원죄가 욕정의 근원으로 세례 이후의 인간에서도 유지되며, 자유의지가 전적으로 타락하여 자발적으로는 선한 행동을 할 수 없게 되었다고 이야기하였다. 반면 로마 가톨릭교회에서는 세례시 원죄 역시 사해진다고 본다. (ko)
- 原罪（げんざい、英語: original sin, ラテン語: peccatum originale）は、キリスト教内の西方教会において最も一般的な理解では、アダムとイヴから受け継がれた罪のこと。 (ja)
- De erfzonde of oorsprongszonde is in het christendom de zondigheid die ieder mens bij zijn geboorte aankleeft als gevolg van de zondeval van het eerste mensenpaar (Adam en Eva). Vrijwel alle christelijke kerken onderschrijven dit leerstuk, al zijn er verschillen in betekenis tussen de leer in de Oosters-orthodoxe kerken, Rooms-Katholieke Kerk en het evangelisch christendom. (nl)
- Перворо́дный (прародительский) грех — христианский богословский термин, означающий первый грех, совершенный в Эдеме прародителями Адамом и Евой. В формальном понимании грех заключается в ослушании Божьей воли, нарушении запрета «от дерева познания добра и зла не ешь от него» (Быт. 2:17). Адам и Ева, искушаемые дьяволом, вкусили от запретного плода по своей воле. Последствиями нарушения запрета стали повреждённость природы человека, изгнание из рая, утрата доступа к дереву жизни и смерть. (ru)
- 原罪，或稱原罪論，是部分基督教具基本教義派的神學家提倡的神學理論，其他的亞伯拉罕宗教如猶太教（但哈雷迪猶太教認可）與回教則無原罪一說。原罪的定義上一般而言是指希伯來聖經記載的第一個男人亚当和第一個女人夏娃在伊甸園嘗禁果後，犯了「罪」而被上帝趕出伊甸園，並承受罪的代價——死亡與墮落帶來的咒詛。 (zh)
- الخطيئة الأصلية هي عقيدة مسيحية تشير إلى وضع الإنسان الآثم الناتج من سقوط آدم. ويتصف هذا الوضع بأشكال عديدة، ما يتراوح من القصور البسيط أو النزعة تجاه الخطيئة بدون الذنب الجماعي (ما يدعى الطبيعة الخاطئة)، إلى شدة الفساد التام من خلال الذنب الجماعي. (ar)
- La prapeko estas kristanisma ideo, laŭ kiu Adamo kaj Evo rompis kontrakton kun Dio (vd. Genezo) kaj per tio ne nur mem kulpis, sed igis kulpa ankaŭ sian idaron. Por la koncepto uzatas ankaŭ la esprimo origina peko. La ideo de prapeko estas provo kongruigi du bazajn ideojn de kristanismo: * Dio estas bona * Homoj suferas Vere restas alia problemo: de kie la sufero kaj morto ktp, se ne de tiu unua malobeo? La kaŭzo ne estas la elpensita prapeko, kiu tamen ne igus senresponca Dion, sed ĝi restas kaŝita en Dio kiu reale donas sian "eternan vivon" al ĉiuj homoj jam kreitaj laŭ sia bildo. (eo)
- El pecado original, también llamado pecado ancestral, es una doctrina cristiana del estado de pecado en el cual se halla la humanidad cautiva como consecuencia de la caída del hombre, originado por la rebeldía de Adán y Eva en el Jardín del Edén, es decir, el pecado de la desobediencia al consumir un fruto del árbol del conocimiento del bien y del mal. Dicho estado de pecado sería transmitido a toda la humanidad y consistiría en la privación de la santidad y de la justicia originales, las cuales Adán y Eva poseían en un principio antes de comer del fruto prohibido. (es)
- Original sin is the Christian doctrine that holds that humans, through the fact of birth, inherit a tainted nature in need of regeneration and a proclivity to sinful conduct. The biblical basis for the belief is generally found in Genesis 3 (the story of the expulsion of Adam and Eve from the Garden of Eden), in a line in Psalm 51:5 ("I was brought forth in iniquity, and in sin did my mother conceive me"), and in Paul's Epistle to the Romans, 5:12-21 ("Therefore, just as sin entered the world through one man, and death through sin, and in this way death came to all people, because all sinned"). (en)
- Le péché originel est une doctrine de la théologie chrétienne qui décrit l'état dégradé de l'humanité depuis la Chute, c'est-à-dire la désobéissance d'Adam et Ève, premiers êtres humains créés par Dieu : dans le Livre de la Genèse, ils mangent le fruit défendu de l'arbre de la connaissance du bien et du mal. Cet épisode biblique et ses conséquences, qui ont inspiré les écrivains et les artistes au cours des siècles, sont souvent compris dans un sens symbolique depuis les Lumières. (fr)
- Secondo quasi tutte le confessioni del cristianesimo, il peccato originale è il peccato che Adamo ed Eva, i progenitori dell'umanità secondo la tradizione biblica, avrebbero commesso contro Dio, così come descritto nel libro della Genesi. Conseguenza di questo peccato sarebbe stata la caduta dell'uomo: il peccato originale viene dunque descritto come ciò che ha diviso l'uomo da Dio e che, secondo alcune interpretazioni, avrebbe reso l'uomo mortale. (it)
- Grzech pierworodny – w teologii chrześcijańskiej oznacza pierwszy grzech Adama i Ewy w raju, popełniony pod wpływem pokusy szatana. Polegał on na uniesieniu się pychą i okazaniu nieposłuszeństwa wobec Boga poprzez spożycie z drzewa poznania dobra i zła owocu zakazanego. Według nauki katolickiej jedynym człowiekiem zachowanym od grzechu pierworodnego była Maria, Matka Boża (Dogmat o Niepokalanym Poczęciu). Katechizm katolicki mówi jednocześnie, że chrzest gładzi grzech pierworodny. (pl)
- O pecado original é uma doutrina cristã que pretende explicar a origem da imperfeição humana, do sofrimento e da existência do mal através da queda do homem. Tal doutrina não existe no Judaísmo nem no Islamismo. Foi desenvolvida por Santo Agostinho, numa controvérsia com o monge Pelágio da Bretanha. (pt)
- Arvsynd är ett begrepp inom vissa inriktningar av kristen teologi. Begreppet används för att beteckna uppfattningen att människan ärver Adams synd och därför redan från födseln står i skuld till Gud och är hemfallen åt döden. Begreppet används inte i Bibeln, men hänsyftar till att enligt aposteln Paulus (Romarbrevet 5) har Adams syndafall medfört att döden kommit in i världen, något som först har återställts genom Jesus Kristus. Vidare säger Paulus att "Liksom alla dör genom Adam, så skall också alla få nytt liv genom Kristus" (Första Korinthierbrevet 15:22). (sv)
- Перворо́дний гріх (лат. peccatum originale) — християнський богословський термін на позначення першого гріха, який здійснили Адам і Єва, а також наслідків цього гріха, присутнього в кожній людині. У другому значенні первородний гріх найчастіше позначає стан гріха, у якому перебуває людство з моменту гріхопадіння людини, котре сталося через переступ Адама і Єви у Едемі, тобто через непослух, який виразився у споживанні з дерева пізнання добра і зла. Цей стан гріха передався усьому людству і продовжується у втраті природної святості та справедливості, які мали Адам і Єва до того, як з'їли заборонений плід. Богословське вчення про первородний гріх і його наслідки називається - амартологія. (uk)
