History of Africa (original) (raw)

dbo:abstract

L'Àfrica és un continent amb una història que es pot dividir en tres períodes principals: el corresponent a la prehistòria i les primeres civilitzacions, amb l'auge d'Egipte; els imperis tribals posteriors i l'època marcada per la colonització europea i la posterior independència. La història d'Àfrica comença amb el sorgiment dels primers homínids fa uns cinc milions d'anys i s'estén fins als nostres dies. El període històric de l'edat antiga a l'Àfrica inclou l'aparició de la civilització egípcia, el posterior desenvolupament de les societats fora de la vall del Nil i la interacció entre elles i les civilitzacions de fora d'Àfrica. A finals del segle vii l'Àfrica del Nord i l'Àfrica oriental van ser fortament influenciats per l'expansió de l'Islam, propiciant l'aparició de noves cultures, com ara els pobles suahili. Això també va incrementar el tràfic àrab d'esclaus, que no culminaria fins al segle xix. La història africana precolonial s'enfoca en l'època que transcorre entre començaments del segle xvi, caracteritzada pel trasllat de grans quantitats de pobladors africans en qualitat d'esclaus al nou món, fins a l'inici de la disputa europea per Àfrica. El període colonial africà va transcórrer des de finals dels anys 1800 fins a l'adveniment dels moviments independentistes el 1951 quan Líbia es va convertir en la primera colònia africana a aconseguir la independència. La història africana moderna ha estat plena de revolucions i guerres, comptant també, però, amb el creixement de les economies d'algunes nacions africanes al llarg del continent. Els vells prejudicis contra els africans d'ètnia negra han fet que fins fa poc la història africana fos narrada o representada de manera marcadament eurocèntrica o racista. La història africana ha estat un repte per als investigadors donada l'escassetat de fonts escrites en grans parts de l'Àfrica subsahariana, i també a causa de les opinions contrastants sobre allò que és i no és africà. Algunes tècniques d'estudi com el registre de la història oral, l'arqueologia i la genètica, per rastrejar el moviment dels pobles, han estat crucials a l'hora d'escriure la història de diverses regions africanes que en el passat havia estat un misteri. (ca)
يبدأ تاريخ قارة أفريقيا بنشوء الجنس البشري، فقد كانت هذه القارة - ووفقاً لعلم الحفريات القديمة - مكان نشوء الجنس البشري بعد تطوره منذ 5- 8 مليون سنة. وظهر البشر أسلاف جنسنا المعاصر منذ 130 ألف سنة وحتي 90 ألف سنة. وانتشر البشر على التتابع من خلال الهجرات إلى خارج القارة الأفريقية. وظهرت الحضارة المصرية القديمة بشمال شرق أفريقيا منذ 7 آلاف سنة. ومع الزمن ظهرت وأفلت ثقافات ودول مختلفة. ومنذ 500 سنة كانت توجد مدن مزدهرة وأسواق عامرة ومراكز ناهضة للتعليم حيث كانت تنتشر بالقارة. وتوالى على القارة المستعمرون الأوربيون كتجار للعبيد وافدين. وكانوا يرسلونهم بالملايين قسرا لتعمير المستعمرات بالكاريبي وشمال وجنوب أمريكا وللعمل بالزراعة. (ar)
Dějiny Afriky jsou staré jako dějiny lidstva. Začínají a , pokračují do doby před 350 až 260 tisíci lety, kdy se objevili první zástupci Homo sapiens a bez přerušení pokračují jako mozaika různorodých společenských a státních útvarů až do 21. století. Nejstarší známá zaznamenaná historie sahá do Starověkého Egypta později také do Núbie, Sahelu, Maghrebu a Afrického rohu. Po desertifikaci Sahary se dějiny severní Afriky propletly s dějinami Středního východu a jižní Evropy. Ve střední Africe se v 1. tisíciletí př. n. l. přes většinu subsaharské oblasti přehnala , která směřovala z území dnešního Kamerunu. Sjednotila tak jazyk používaný ve velké části střední a jižní Afriky. Ve středověku se z Arábie rozšířil na západ do Egypta islám, jehož šíření pokračovalo do Maghrebu a sahelské oblasti. Mezi největší předkoloniální státní útvary v Africe patřily například Říše Ajuuraan, království D'mt, Adalský sultanát, Alódie, Buganda, nocká kultura, Malijská říše, Songhajská říše, Beninská říše, Říše Oyo, Ašantská říše, Ghanská říše, Mossijská království, království Mutapa, království Mapungubwe, Sennarský sultanát, Konžské království a další. Na svém vrcholu před příchodem evropských kolonistů existovalo na africkém kontinentu odhadem více než deset tisíc různých státních a autonomních skupin s odlišnými zvyky i jazykem. Od konce 15. století se Evropané zapojili do obchodu s otroky. Otroci ze západní, střední a jižní Afriky byli dopravováni do zámoří. Kolonizace Afriky během tzv. závodu o Afriku rychle postupovala a z přibližně 10 % v roce 1870 dosáhla na 90 % v roce 1914. Po vlně bojů za nezávislost a také kvůli oslabené pozici evropských mocností po druhé světové válce došlo k dekolonizaci Afriky, která vyvrcholila v roce 1960, který je znám jako Rok Afriky. (cs)
Η Ιστορία της Αφρικής ξεκινά με την εμφάνιση των ανθρωπιδών, των αρχαϊκών ανθρώπων και – από τουλάχιστον 200.000 χρόνια πριν – των ανατομικά σύγχρονων ανθρώπων (Homo sapiens), στην Ανατολική Αφρική, και συνεχίζεται χωρίς διακοπή στο παρόν ως ένα συνονθύλευμα διαφορετικών και πολιτικά αναπτυσσόμενων εθνικών κρατών. Η πρώιμη γραπτή ιστορία πρωτοπαρουσιάστηκε στο Βασίλειο του Κους και αργότερα στην Αρχαία Αίγυπτο, στο Σαχέλ, στο Μαγκρέμπ και στο Κέρας της Αφρικής. Μετά την ερημοποίηση της Σαχάρας, η ιστορία της Βόρειας Αφρικής ήταν συνυφασμένη με εκείνη της Μέσης Ανατολής και της Νότιας Ευρώπης, ενώ οι Μπαντού εξαπλώθηκαν σαρωτικά από το σύγχρονο Καμερούν (Δυτική Αφρική) σε όλη την υποσαχάρια ήπειρο, σε κύματα κατά την 1η χιλιετία π.Χ., δημιουργώντας μια γλωσσική κοινότητα σε μεγάλο μέρος της κεντρικής και της νότιας ηπείρου. Κατά τη διάρκεια του Μεσαίωνα το Ισλάμ εξαπλώθηκε δυτικά από την Αραβία προς την Αίγυπτο, διασχίζοντας το Μαγκρέμπ και το Σαχέλ. Στις αξιοσημείωτες προ-αποικιακές πολιτείες και κοινωνίες της Αφρικής περιλαμβάνονται η Αυτοκρατορία των Αγιουράν, οι Ντ'μτ, Το Σουλτανάτο Αντάλ, το Σουλτανάτο Γουαρσαντζαλί, το Βασίλειο του Νρι, ο πολιτισμός Νοκ, η Αυτοκρατορία του Μάλι, η Αυτοκρατορία του Σονγκχάι, η Αυτοκρατορία του Μπενίν, η Αυτοκρατορία του Όγιο, η Αυτοκρατορία του Ασάντι, η Αυτοκρατορία της Γκάνα, τα Βασίλεια Μόσσι, η Αυτοκρατορία του Μουτάπα, το Βασίλειο του Μαπουνγκουμπουε, το Βασίλειο του Σίνε, το Βασίλειο του Σένναρ, το Βασίλειο του Σαλούμ, το Βασίλειο του Μπαόλ, το Βασίλειο του Καγιόρ, το Βασίλειο του Ζιμπάμπουε, το Βασίλειο του Κονγκό, η Αυτοκρατορία του Κααμπού, το Βασίλειο του Ιλε-Ιφέ, η Αρχαία Καρχηδόνα, η Νουμιδία, η Μαυριτανία, και η Αυτοκρατορία του Αξούμ. Στο αποκορύφωμά της, πριν από την Ευρωπαϊκή αποικιοκρατία, εκτιμάται ότι η Αφρική είχε έως και 10.000 διαφορετικές πολιτείες και αυτόνομες ομάδες με διακριτές γλώσσες και έθιμα. Από τα μέσα του 7ου αιώνα Αφρικανοί αγοράζονταν και πωλούνταν σκλάβοι από Άραβες δουλεμπόρους. Κατόπιν μιας εκεχειρίας ανάμεσα στο Χαλιφάτο Ρασιντούν και το Βασίλειο της Μακογρια μετά τη Δεύτερη Μάχη του Ντόνγκολα το 652 μ.Χ., μετακινήθηκαν, μαζί με Ασιάτες και Ευρωπαίους, πέρα από την Ερυθρά Θάλασσα, τον Ινδικό Ωκεανό και την έρημο Σαχάρα. Από τα τέλη του 15ου αιώνα, οι Ευρωπαίοι συμμετείχαν στο δουλεμπόριο (περίπου 850 χρόνια αργότερα). Θα μπορούσε να πει κανείς ότι οι Πορτογάλοι ήταν μέρος όλων αυτών σε συνεργασία με τους Ευρωπαίους. Σε αυτά περιλαμβάνεται το τριγωνικό εμπόριο, με τους Πορτογάλους αρχικά να αποκτούν σκλάβους με εμπορικά μέσα και αργότερα δια της βίας ως μέρος του Ατλαντικού δουλεμπορίου. Μετέφεραν σκλάβους από τη Δυτική, την Κεντρική και τη Νότια Αφρική στο εξωτερικό. Στη συνέχεια, o αποικισμός της Αφρικής από Ευρωπαίους αναπτύχθηκε ραγδαία από 10% (1870) σε πάνω από 90% (1914) κατά τη Διαμάχη για την Αφρική (1881-1914). Ωστόσο, μετά από αγώνες για την ανεξαρτησία σε πολλά μέρη της ηπείρου, καθώς και μια αποδυναμωμένη Ευρώπη μετά το Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο (1939 - 1945), σε ολόκληρη την ήπειρο παρουσιάστηκε αποαποικιοποίηση που κορυφώθηκε το 1960, το Έτος της Αφρικής. Η προ-αποικιακή ιστορία της Αφρικής αποτέλεσε πρόκληση για την έρευνα, κυρίως λόγω της παντελούς έλλειψης ευρημάτων και αρχιτεκτονικής όπως αυτών που βρίσκονται άφθονα στις ηπείρους της Ευρώπης και της Ασίας. Κλάδοι όπως η καταγραφή της προφορικής ιστορίας, η ιστορική γλωσσολογία, η αρχαιολογία και η γενετική έχουν ζωτική σημασία. (el)
Die Geschichte Afrikas umfasst die Entwicklungen des Kontinentes Afrika von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. Erkenntnisse der Paläoanthropologie und der Molekularbiologie, insbesondere Genanalysen, legen in der Tat nahe, dass die Wiege der Menschheit auf dem afrikanischen Kontinent stand. Afrika ist somit der am längsten von Menschen bewohnte Erdteil. (de)
La historio de Afriko referencas al la aro de okazaĵoj rilataj al la homa loĝantaro de la kontinento Afriko, ekde la originoj de la homaj estaĵoj ĝis la aktualo. (eo)
The history of Africa begins with the emergence of hominids, archaic humans and - around 300–250,000 years ago—anatomically modern humans (Homo sapiens), in East Africa, and continues unbroken into the present as a patchwork of diverse and politically developing nation states. The earliest known recorded history arose in Ancient Egypt, and later in Nubia, the Sahel, the Maghreb, and the Horn of Africa. Following the desertification of the Sahara, North African history became entwined with the Middle East and Southern Europe while the Bantu expansion swept from modern day Cameroon (Central Africa) across much of the sub-Saharan continent in waves between around 1000 BC and 1 AD, creating a linguistic commonality across much of the central and Southern continent. During the Middle Ages, Islam spread west from Arabia to Egypt, crossing the Maghreb and the Sahel. Some notable pre-colonial states and societies in Africa include the Ajuran Empire, Bachwezi Empire, D'mt, Adal Sultanate, Alodia, Dagbon Kingdom , Warsangali Sultanate, Buganda Kingdom, Kingdom of Nri, Nok culture, Mali Empire, Bono State, Songhai Empire, Benin Empire, Oyo Empire, Kingdom of Lunda (Punu-yaka), Ashanti Empire, Ghana Empire, Mossi Kingdoms, Mutapa Empire, Kingdom of Mapungubwe, Kingdom of Sine, Kingdom of Sennar, Kingdom of Saloum, Kingdom of Baol, Kingdom of Cayor, Kingdom of Zimbabwe, Kingdom of Kongo, Empire of Kaabu, Kingdom of Ile Ife, Ancient Carthage, Numidia, Mauretania, and the Aksumite Empire. At its peak, prior to European colonialism, it is estimated that Africa had up to 10,000 different states and autonomous groups with distinct languages and customs. From the late 15th century, Europeans joined the slave trade. That includes the triangular trade, with the Portuguese initially acquiring slaves through trade and later by force as part of the Atlantic slave trade. They transported enslaved West, Central, and Southern Africans overseas. Subsequently, European colonization of Africa developed rapidly from around 10% (1870) to over 90% (1914) in the Scramble for Africa (1881–1914). However following struggles for independence in many parts of the continent, as well as a weakened Europe after the Second World War (1939–1945), decolonization took place across the continent, culminating in the 1960 Year of Africa. Disciplines such as recording of oral history, historical linguistics, archaeology, and genetics have been vital in rediscovering the great African civilizations of antiquity. (en)
Afrikako historiak, afrikar kontinentean giza bizitzaren jatorritik gaur egunera arteko jazoerei egiten die erreferentzia. Orain bost milioi urteko hominidoekin hasten da Afrikako historiaurrea, beraz, beste kontinenteetan baino lehenagoko gertakariak barnebiltzen ditu Afrikako historiaurreko garaiak. Afrikako Antzinaroko historiari Egiptoko zibilizazioak ematen zion hasiera, eta Nilo aranaz kanpo zeuden komunitateen garapena eta euren eta kontinenteen arteko harremana jazo zen ondoren. Islamaren zabalkundeak markatu zuen Afrikako iparraldea eta ekialdea VII.mendearen amaieran, Swahili bezalako kultura berrien agerpena bultzatuz. Esklaboen salerosketa ere handitu zuen honek (aurretik existitzen zen arren), XIX.mendera arte iraungo zuena, forma horrekin bederen. Afrikaren historia aurrekoloniala XVI. mende hasieran kokatzen da, afrikar biztanle multzo handiak esklabo hartuta “Mundu Berrira” beharturik eramaten hasi zirenetik, Afrikaren gaineko europar norgehiagokara arte. Afrikako garai koloniala 1800. hamarkadan hasi eta raino (1951) iraun zuela esaten da, hau izan baitzen independentzia lortu zuen lehen herrialdea Afrika kolonizatuaren ondotik. Afrikar historia modernoan hainbat iraultza eta gerra jazo dira, baina badira egonkortasuna eta hazkunde ekonomikoa izan duten herrialdeak ere. Beltzenganako aurreiritziak medio, Afrikako historiaz orain arte idatzitakoa ikuspuntu eurozentriko eta arrazistarekin idatzia izan da. Historialarientzako erronka zaila izan da bertako historia idaztea, Saharaz hegoaldeko Afrikan, adibidez, ez baita idatzizko material handirik aurkitu. Denboran aurrera egin ahala, teknologia eta ikerketa teknika berriek berebiziko garrantzia izan dute, besteak beste ahozko historia, arkeologia, a eta genetika bezalako adarrek, Afrikako hainbat komunitateren historia idazterako garaian. (eu)
La historia de África se refiere al conjunto de sucesos relativos al poblamiento humano del continente africano, desde los orígenes de los seres humanos hasta la actualidad. La prehistoria de África comienza con el surgimiento de los primeros homínidos hace unos cinco millones de años, por lo que el período prehistórico en África incluye hechos mucho más antiguos que la historia de los otros continentes poblados por seres humanos; mucho más tardíamente. El período propiamente histórico de la Edad Antigua en África incluye la aparición de la civilización egipcia, el posterior desarrollo de las sociedades fuera del valle del Nilo y la interacción entre ellas y las civilizaciones fuera de África. A fines del siglo VII el norte y este de África fueron fuertemente influenciados por la expansión del islam, propiciando la aparición de nuevas culturas, tales como los pueblos suajili. Esto también incrementó el tráfico de esclavos (previamente existente) y que culminaría formalmente en el siglo XIX. La historia africana precolonial se enfoca en la época que transcurre entre comienzos del siglo XVI, caracterizada por el traslado de grandes cantidades de pobladores africanos en calidad de esclavos al Nuevo Mundo, hasta el inicio de la disputa europea por África. El periodo colonial africano transcurrió desde finales de los años 1800 hasta el advenimiento de los movimientos independentistas en 1951 cuando Libia se convirtió en la primera colonia africana en ganar su independencia. La historia africana moderna ha estado plagada de revoluciones y guerras, contando también, no obstante, con el crecimiento de las economías de algunas naciones africanas a lo largo del continente. La historia africana ha sido un reto para los investigadores dada la escasez de fuentes escritas en grandes partes del África subsahariana, y también debido a las opiniones contrastantes sobre lo que es y no es africano. Algunas técnicas de estudio como el registro de la historia oral, la arqueología, la paleontología lingüística y la genética —para rastrear el movimiento de los pueblos— han sido cruciales a la hora de escribir la historia de varias regiones africanas que en el pasado había sido un misterio. (es)
L'histoire de l'Afrique commence avec l'apparition du genre humain, il y a environ 2,6 millions d'années. Le continent est le berceau de l'humanité, où s'est élaboré, il y a 200 000 ans environ, l'humain moderne qui s'est par la suite répandu dans le reste du globe. Vers la fin de la Préhistoire, le Sahara, qui était alors formé de grands lacs, devint aride et « coupa » l'Afrique en deux, conduisant à des évolutions historiques distinctes mais non totalement indépendantes entre le nord et le sud, toujours reliés par divers corridors commerciaux passant par des réseaux d'oasis et parfois même unifiés sous une même puissance, comme celle des premiers Almoravides ou de l'Empire chérifien. Le nom « Afrique » dérive du latin Africa, désignant à l'origine la province d'Afrique proconsulaire dans l'Empire romain, qui recouvrait approximativement ce qui est aujourd'hui la Tunisie, la région côtière d'Algérie et la Tripolitaine libyenne et qui a fini par désigner toutes les terres au-delà. À l'origine, le terme utilisé était « Éthiopie », et les Africains étaient appelés « Éthiopiens » dans la mythologie, mais le terme « Afrique » a fini par le remplacer lorsque l'Éthiopie actuelle a réussi à faire reconnaître son droit à l'utiliser comme nom au lieu du traditionnel « Abyssinie » utilisé en Europe, en s'appuyant sur La Chronique des rois d'Aksoum, un manuscrit guèze du XVIIe siècle, où le nom Éthiopie est dérivé d'Ityopp'is, un fils de Koush inconnu de la Bible qui aurait fondé la ville d'Aksoum. Pline l'Ancien exposait la même tradition en parlant d'« Æthiops, fils de Vulcain ». Un phénomène analogue a eu lieu pour l'Asie : désignant à l'origine les terres situées à l'Ouest de l'Anatolie, (ce terme ayant été ensuite repris par les Romains pour désigner la province recouvrant ce territoire), ce terme finit par désigner toutes les terres à l'Est de celle-ci. Ce phénomène est symptomatique de la division historique entre les deux parties du continent, entre le Nord et l'Est intégrés à l'Eurasie et à la Méditerranée, et le reste du continent qui resta longtemps à l'écart des grandes routes commerciales intercontinentales comme la route de la soie. À la période historique, la civilisation de l'Égypte antique se développa le long du Nil, et l'Afrique du Nord, rive sud de la Méditerranée, connaît l'influence des Phéniciens, des Grecs et des Romains, ainsi que dans une moindre mesure celle des Perses et des Assyriens lorsque leurs empires respectifs envahirent l'Égypte. L'Afrique subsaharienne voit naître ses propres civilisations dans les zones de savanes. À compter de 3000 av. J.-C. l'expansion bantoue repousse les peuples Khoïsan. Du côté de l'Afrique de l'Ouest, le Royaume Mossi se démarque par sa remarquable ténacité à résister à tous les envahisseurs. Venu du Ghana, ce royaume fixe le terreau de sa forteresse en plein milieu de l'Afrique l'Ouest. La religion chrétienne s'implanta en l'Afrique dès le Ier siècle, essentiellement dans l'Afrique romaine du nord du continent puis dans l'actuelle Éthiopie. Le VIIe siècle voit les débuts de l'Islam en Afrique, lequel s'installe sur la côte est et dans le nord du continent jusqu'à la frange septentrionale de la zone subsaharienne. L'Afrique du nord s'arabise lentement et se convertit à l'islam dans le même temps à partir de la conquête islamique des VIe et VIIe siècles. En Afrique subsaharienne, à partir du VIIIe siècle et jusqu'au XVIIe siècle, de puissants et riches empires se succèdent, tels quel'Empire du Ghana, le Fouta-Toro, l'Empire du Mali, l'Empire songhaï, le Royaume du Kanem-Bornou, l'Empire de Sokoto ou le Royaume du Bénin. Vers la fin de cette période, au XVe siècle, les Portugais, suivis par d'autres nations européennes, installent sur la côte ouest un trafic d'esclaves, la traite atlantique, qui s'ajoute à la traite intra-africaine et à la traite orientale qui sévissent déjà sur le continent. Grâce à ce nouveau débouché commercial, certains royaumes africains prospèrent du trafic d'esclaves, comme ceux de la côte du Zanguebar, ou de la Côte des Barbaresques, en se fournissant chez leurs ennemis ou chez leurs voisins infidèles. Le XVIIIe siècle marque le début des explorations européennes de l'intérieur des terres, suivies par la colonisation massive du continent entre la fin du XIXe et le début du XXe siècle (voir Partage de l'Afrique). La traite esclavagiste cesse à la fin du XIXe siècle, mais elle est vite remplacée par une exploitation coloniale des peuples conquis, comme dans le Congo belge. L'Afrique est au début du XXe siècle presque entièrement sous domination coloniale et le restera en partie jusqu'à la fin du siècle, ce qui modèle encore aujourd'hui les frontières et les économies des pays concernés. La plupart des États obtinrent leur indépendance entre la fin des années 1950 et le milieu des années 1970, parfois à l'issue de guerres d'indépendance sanglantes comme en Algérie. Les pays du continent présentent la croissance démographique la plus importante de la planète et une situation sanitaire qui s'améliore nettement tout en progressant moins vite que dans les autres pays en développement. (fr)
Sejarah Afrika dimulai dari Afrika prasejarah dan berlanjut hingga terbentuknya negara-negara modern. Sejarah mula-mula peradaban Afrika dimulai di Lembah Sungai Nil dengan kerajaan-kerajaan di tepi Sungai Nil dan kemudian di Maghreb dan Tanduk Afrika. Pada masa Abad Pertengahan, sekitar 800-1500 M, para pedagang Arab melakukan perdagangan di kawasan Afrika Timur. Kedatangan para pedagang ini juga sekaligus mengenalkan dan menyebarkan agama Islam di kawasan tersebut. (in)
아프리카의 역사는 북부아프리카(지중해 연안)와 중부 아프리카(사하라 이남) 및 남부 아프리카가 각각 그 역사적 배경을 달리하고 있다. 북부 아프리카는 일찍이 나일강 유역에 고대 이집트 문명의 발상지를 이루어, 그리스와 페니키아의 도시들이 해안에 발달, 유럽 및 서남아시아와 밀접한 관계를 유지할 수 있게 되었다. 아프리카 대륙이 결코 고립된 대륙이 아닌, 예로부터 여러 다른 민족과의 접촉을 통해서 영향을 받아왔다. 사하라사막을 넘는 교역, 동아프리카 해안에 진출한 아라비아 상인들과 명나라때 정화의 원정등 끊임없이 교류가 이어져왔었다. 중부 아프리카는 농경과 수렵을 하는 문화를 지속해 왔으며 현재까지도 그러한 문화를 지키고자 하는 사람들이 많아 아프리카 타 지역에 비해 개발된 곳이 적다. 그러한 만큼 유럽세력이 진출하기 이전에는 많은 부분이 감추어져 있었다. 아프리카 대륙이 서양 열강에 본격적으로 알려지기 시작한 것은 15세기 ~ 16세기에 걸친 포르투갈 사람들의 탐험으로부터였는데, 이는 유럽인들에 의한 노예 무역과 약탈이 번성해지기 시작하는 단계를 의미하였다. 유럽인들은 신대륙의 경영에 노예의 노동력이 필수불가결한 것으로 보았으며, 노예상인들에게 노예무역은 이익이 되는 장사였다. 당시 에스파냐를 무찌르고 제해권을 쥐어잡은 영국의 경우, 노예무역을 거의 독점하다 시피 했으며, 이를 배경으로 리버풀과 같은 도시가 번성하였다. 또한, 아프리카 해안지방으로부터 차츰 내륙지방에서이 유럽인들의 탐험과 유럽열강국의 식민지 정책이 형성되어 갔다. 18세기에 이르러 식민지화는 가속화되었고, 19세기 후반에는 유럽 사람들에 의한 내륙지방의 적극적인 탐험이 계속되어 제2차 세계대전 전까지 몇 개의 독립국(이집트·에티오피아·라이베리아 등)을 제외하고는 전대륙이 영국·프랑스·네덜란드·벨기에 등의 유럽 제국 식민지가 되었다. 그러나 이 식민지 대륙은 대전 후 독립하기 시작하여, 최근에는 아프리카 대륙의 발전이 장차 기대되고 있다. 대륙의 주요 탐험을 들면, 1486년 희망봉의 발견으로부터 1498년 바스코 다 가마의 인도항로 개척, 1840년 데이비드 리빙스턴의 잠베지 강 유역과 탕가니카 호수 탐험, 1871년 헨리 모턴 스탠리의 탐험 등이 유명하다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
Het artikel, de geschiedenis van Afrika gaat voornamelijk over de geschiedenis van Afrika Sub-Sahara, Afrika ten zuiden van de Sahara, of ook wel Zwart-Afrika genoemd. Afrika ten noorden van de Sahara en Ethiopië waren een onderdeel van de Antieke en Klassieke wereld. De geschiedenis van Sub-Sahara-Afrika werd door de Afrikanen zelf tot recent alleen mondeling overgedragen. Men was voor het vastleggen van de geschiedenis daarvan voor een groot deel afhankelijk van de Europeanen, die vaak geen neutrale kijk hadden op de door hen onderworpen volken. De geschiedenis van boven de Sahara wordt beschreven in de Geschiedenis van Noord-Afrika. De Sahara zelf heeft ook een rijke geschiedenis. (nl)
本項ではアフリカ史（アフリカし）、すなわちアフリカ大陸の歴史について解説する。 (ja)
Secondo il modello paleoantropologico dominante, è in questo continente che appare l'Homo sapiens. Dall'Africa si sono altresì originate e da lì sono poi migrate, in epoche preistoriche e protostoriche, le prime culture umane, come la cultura litica olduvaiana, aree di pertinenza di paleontologia e archeologia. La storiografia basata sui ritrovamenti archeologici con documentazione scritta di varie culture, ci è nota a partire dalla nascita e lo sviluppo della civiltà egizia, del regno nubiano, di altri regni e società e della loro interazione. Dal VII secolo d.C., l'Africa ha ricevuto una forte influenza islamica, sia sulle coste orientali, sia in Egitto, nelle regioni del Maghreb e del Sahel. La tratta degli schiavi, avviata dagli Arabi sin dal X secolo e proseguita con maggiore intensità verso la tratta atlantica gestita dagli Europei dal XVI secolo in poi, ha interessato tutto il continente fino al XIX secolo e preceduto il colonialismo. Occorre però dire che nella zona di influenza islamica la schiavitù è rimasta una realtà viva sino ad oggi. La stagione delle indipendenze è iniziata nel 1951, quando la Libia è formalmente diventata una nazione libera. La storiografia che interessa l'Africa è stata a lungo appannaggio del pensiero culturale europeo. Dopo la pubblicazione, nell'ultimo quarto del XX secolo, della e della (quest'ultima con la partecipazione di tutti i più importanti storici africani), si è giunti ad un nuovo approccio che tiene conto di documentazione prima non presa in considerazione. (it)
A História da África é conhecida no por escritos que datam da Antiguidade Clássica. O homem passou a estar presente na África durante os primeiros anos da era quaternária ou os últimos anos da era terciária. A maioria dos restos de hominídeos fósseis que os arqueólogos encontraram, australopitecos, atlantropos, homens de Neandertal e de Cro-Magnon, em lugares diferenciados da África é a demonstração de que essa parte do mundo é importante no processo evolutivo da espécie humana e indica, até, a possível busca das origens do homem nesse continente. As semelhanças comparáveis da história da arte que vai entre o paleolítico e o neolítico são iguais às das demais áreas dos continentes europeu e asiático, com diferenças focadas em que regiões estão desenvolvidas. A maioria das zonas do interior do continente, meio postas em isolamento, em contraposição ao litoral, ficaram permanentes em estágios do período paleolítico, apesar da neolitização ter sido processada no início em 10 000 a.C., com uma diversidade de graus acelerados. O Norte da África é a região mais antiga do mundo. A civilização egípcia floresceu e inter-relacionou-se com as demais áreas culturais do mundo mediterrâneo, motivos pelas quais essa região foi estreitamente vinculada, há milhares de séculos, depois que a civilização ocidental foi geralmente desenvolvida. As colônias pertencentes à Fenícia, Cartago, a romanização, os vândalos aí fixados e o Império Bizantino influente são os fatores pelos quais foi deixada no litoral mediterrâneo da África uma essência da cultura que posteriormente os árabes assimilaram e modificaram. Na civilização árabe foi encontrado um campo de importância em que foi expandido e consolidada a cultura muçulmana no Norte da África. O islamismo foi estendido pelo Sudão, pelo Saara e pelo litoral leste. Nessa região, o islamismo é a religião pela qual foram sendo seguidas as rotas de comércio do interior da África (escravos, ouro, penas de avestruz) e estabelecidos encraves marítimos (especiarias, seda) no Oceano Índico. Simultaneamente, na África negra foram conhecidos vários impérios e estados que aí floresceram. Estes impérios e estados nasceram de grandes clãs e tribos submetidos a um só soberano poderoso com características próprias do feudalismo e da guerra. Entre esses impérios de maior importância figuram o de Axum, na Etiópia, que teve sua chegada ao apogeu no século XIII; o de Gana, que desenvolveu-se do século V ao XI e os estados muçulmanos que o sucederam foram o de Mali (do século XIII ao XV) e o de Songai (do século XV ao XVI); o Reino de Abomei do Benim (século XVII); e a confederação zulu do sudeste africano (século XIX). Durante o século XV os exploradores vindos da Europa chegaram primeiramente no litoral da África Ocidental. O estímulo dado a essa exploração foi uma forma de buscar novos caminhos para as Índias, após o comércio ser fechado por parte dos turcos no leste do Mar Mediterrâneo. Os colonizadores de Portugal, da Espanha, da França, da Inglaterra e dos Países Baixos foram os competidores do novo caminho a fim de ser dominado por meio de feitorias no litoral e portos de embarque para comercializar os escravos. Concomitantemente, foram realizadas as primeiras viagens científicas que adentraram o interior do continente: Charles-Jacques Poncet na Abissínia, em 1700; James Bruce em 1770, procurando o local onde nasce o Nilo; Friedrich Konrad Hornermann viajando no deserto da Líbia sobre a garupa de um camelo, em 1798; Henry Morton Stanley e David Livingstone na bacia do Congo, em 1879. A partir do século XIX, as potências europeias interessadas política e economicamente representavam estímulo para que o interior da África seja penetrado e colonizado. As potências europeias desejavam a criação de impérios que fossem estendidos de litoral a litoral, mas isso fez com que o Reino Unido (pelo qual foi conseguida a ocupação de uma faixa de norte a sul, do Egito à África do Sul, além de demais zonas colonizadas no golfo da Guiné), a França (que estabeleceu-se no noroeste da África, em parte do equador africano e em Madagascar) e, em quantidade pequena, Portugal (Angola, Moçambique, Guiné e uma diversidade de ilhas estratégicas), Alemanha (Togo, Tanganica e Camarões), Bélgica (Congo Belga), Itália (Líbia, Etiópia e Somália) e Espanha (parte do Marrocos, Saara Ocidental e encraves na Guiné) brigassem entre si. A partilha da África foi formalmente consumada na Conferência de Berlim de 1884-1885, na qual firmou-se o princípio da ocupação efetiva como forma de legitimar as colônias empossadas. Devido ao regime colonialista estabelecido no continente, foram destruídas e modificadas as estruturas sociais, econômicas, políticas e religiosas da maioria do território da África negra. As colônias que proclamaram sua independência, processo emancipatório que iniciou-se após a Segunda Guerra Mundial e concluiu-se principalmente de 1960 até 1975, estiveram sob ameaça da gravidade de problemas de integração nacional, que resultaram das fronteiras arbitrárias como legado do sistema colonialista, além da pobreza (o rápido crescimento da população africana é mais elevado do que o número de alimentos produzidos). Como dependem econômica e politicamente das antigas metrópoles, a ineficiência da administração, as tribos e as ideologias conflitantes entre si, todos esses fatores agravantes fizeram com que a população das cidades crescesse. Estas são as principais barreiras que impedem que os novos países desenvolvam-se. Os governos desses países, majoritariamente com características de forças armadas ou de presidencialismo, têm tendência à adoção de políticas de socialização que garantem a libertação dos países das potências estrangeiras. A cooperação coletiva para a solução desses problemas deu origem a uma diversidade de organizações supranacionais que baseiam-se na ideia do pan-africanismo, ou a totalidade dos povos africanos unidos no entorno dos interesses comuns; a de maior importância é a Organização da Unidade Africana (OUA). A discussão deste artigo em linhas gerais é uma referência à história da África. Para uma história específica dos países em que é dividido o continente, veja os verbetes sobre cada um deles ou também os verbetes secundários sobre a história de cada nação. Sobre o papel que a África exerce na atualidade, veja os verbetes Movimento Não Alinhado, Segunda Guerra Mundial e História do mundo. (pt)
История Африки начинается в доисторические времена с возникновением в Восточной Африке вида Homo sapiens. Первые свидетельства о сельском хозяйстве датируются 16 тысячелетием до н. э., металлургия возникла на континенте примерно 4 тысячи лет до н. э. Первые цивилизации исторической эпохи сложились в Древнем Египте, затем в Нубии, Магрибе и на Африканском Роге. В течение Средневековья в этом регионе распространился ислам. На юг от Сахары основным центром исламской культуры был Томбукту. Среди значительных цивилизационных образований доколониальной эпохи — Нок, империя Мали, Империя Ашанти, государства , , , , , Конго, древний Карфаген, Нумидия, Мавретания, Аксумское царство, Аджуран, Адал. Африка тысячелетия была поставщиком рабов в начале для арабов, а после и для европейцев. В конце XIX и начале XX веков происходила колонизация Африки европейскими великими державами. Во второй половине XX в. прошёл процесс деколонизации. Исследование истории Африки,, особенно Африки к югу от Сахары — сложная задача по причине недостатка письменных источников, а потому часто приходится полагаться на устные переводы, историческую лингвистику, археологию и генетику. (ru)
Afrika är den kontinent som människan härstammar från, se människans utveckling. En framträdande civilisation i Afrikas historia var Forntida Egypten. Från 600-talet har stora delar av Afrika påverkats av islams spridning. Europa hade stort inflytande över Afrika från 1500-talet med den transatlantiska slavhandeln och under 1800-talet kolonialismen. Efter andra världskriget har de tidigare kolonierna i Afrika blivit självständiga stater. Det moderna Afrikas historia har varit präglat av revolutioner och krig såväl som uppkomsten av moderna inhemska ekonomier och demokratiska stater. (sv)
Історія Африки починається в доісторичні часи з виникненням в Східній Африці виду Homo Sapiens. Перші свідчення про сільське господарство датуються 18 тисячоліттям тому, металургія виникла на континенті приблизно 6 тис. років тому. Перша цивілізації історичної епохи склалися в Єгипті, потім у Нубії, Магрибі та на Африканському Розі. Упродовж Середньовіччя в цьому регіоні поширився іслам. В Субсахарській Африці основним центром ісламської культури був Тімбукту. Серед значних цивілізаційних утворень доколоніальної епохи є культура Нок, імперія Гана, імперія Малі, імперія Сонгаї, Імперія Ашанті, держави Мапунгубве, Сіне, Салум, Баол, Зімбабве, Конго, стародавній Карфаген, Нумідія, Мавретанія, Аксум, Аджуран, Адальський султанат а також низка арабських торгових держав вздовж східноафриканського узбережжя Суахілі — Кілва, Мозамбік, Софала тощо. Африка, особливо з 15 століття, була постачальником рабів для європейців та арабів. Наприкінці 19 і на початку 20 століть відбувалася колонізація Африки європейськими наддержавами. У другій половині 20 ст. пройшов процес деколонізації, зумовлений ослабленням Європи після Другої світової війни та національно-визвольною боротьбою. Дослідження історії Африки, особливо Субсахарської Африки, є складною задачею за браком письмових джерел, а тому часто доводиться покладатися на усні перекази, історичну лінгвістику, археологію та генетику. (uk)
非洲的历史悠久，是人類的發源地，在公元前4000年的埃及有非洲最早的文字记载。以下几个阶段的发展中，有一些是在尼罗河以外流域。但反過來說非洲很多地方一直缺乏文字記載和信史，也可以算是歷史最短的一洲。歐洲人在維多利亞時期因為對非洲感到神秘和蠻荒而稱其為黑暗大陸。非洲的英文名字来自古罗马時期。罗马征服迦太基（今突尼斯）之后，称这个省份为“Africa”。名字的意思一直有争议。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:footer

Left: Memnon, foster child of Herodes Atticus; marble bust , ca. 170 AD, from the villa of Herodes Atticus at Eva, Arcadia. (en)
Right: an ancient Roman mosaic from Antioch depicting a sub-Saharan African man carrying goods over his shoulder. (en)

rdfs:comment

يبدأ تاريخ قارة أفريقيا بنشوء الجنس البشري، فقد كانت هذه القارة - ووفقاً لعلم الحفريات القديمة - مكان نشوء الجنس البشري بعد تطوره منذ 5- 8 مليون سنة. وظهر البشر أسلاف جنسنا المعاصر منذ 130 ألف سنة وحتي 90 ألف سنة. وانتشر البشر على التتابع من خلال الهجرات إلى خارج القارة الأفريقية. وظهرت الحضارة المصرية القديمة بشمال شرق أفريقيا منذ 7 آلاف سنة. ومع الزمن ظهرت وأفلت ثقافات ودول مختلفة. ومنذ 500 سنة كانت توجد مدن مزدهرة وأسواق عامرة ومراكز ناهضة للتعليم حيث كانت تنتشر بالقارة. وتوالى على القارة المستعمرون الأوربيون كتجار للعبيد وافدين. وكانوا يرسلونهم بالملايين قسرا لتعمير المستعمرات بالكاريبي وشمال وجنوب أمريكا وللعمل بالزراعة. (ar)
Die Geschichte Afrikas umfasst die Entwicklungen des Kontinentes Afrika von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. Erkenntnisse der Paläoanthropologie und der Molekularbiologie, insbesondere Genanalysen, legen in der Tat nahe, dass die Wiege der Menschheit auf dem afrikanischen Kontinent stand. Afrika ist somit der am längsten von Menschen bewohnte Erdteil. (de)
La historio de Afriko referencas al la aro de okazaĵoj rilataj al la homa loĝantaro de la kontinento Afriko, ekde la originoj de la homaj estaĵoj ĝis la aktualo. (eo)
Sejarah Afrika dimulai dari Afrika prasejarah dan berlanjut hingga terbentuknya negara-negara modern. Sejarah mula-mula peradaban Afrika dimulai di Lembah Sungai Nil dengan kerajaan-kerajaan di tepi Sungai Nil dan kemudian di Maghreb dan Tanduk Afrika. Pada masa Abad Pertengahan, sekitar 800-1500 M, para pedagang Arab melakukan perdagangan di kawasan Afrika Timur. Kedatangan para pedagang ini juga sekaligus mengenalkan dan menyebarkan agama Islam di kawasan tersebut. (in)
Het artikel, de geschiedenis van Afrika gaat voornamelijk over de geschiedenis van Afrika Sub-Sahara, Afrika ten zuiden van de Sahara, of ook wel Zwart-Afrika genoemd. Afrika ten noorden van de Sahara en Ethiopië waren een onderdeel van de Antieke en Klassieke wereld. De geschiedenis van Sub-Sahara-Afrika werd door de Afrikanen zelf tot recent alleen mondeling overgedragen. Men was voor het vastleggen van de geschiedenis daarvan voor een groot deel afhankelijk van de Europeanen, die vaak geen neutrale kijk hadden op de door hen onderworpen volken. De geschiedenis van boven de Sahara wordt beschreven in de Geschiedenis van Noord-Afrika. De Sahara zelf heeft ook een rijke geschiedenis. (nl)
本項ではアフリカ史（アフリカし）、すなわちアフリカ大陸の歴史について解説する。 (ja)
Afrika är den kontinent som människan härstammar från, se människans utveckling. En framträdande civilisation i Afrikas historia var Forntida Egypten. Från 600-talet har stora delar av Afrika påverkats av islams spridning. Europa hade stort inflytande över Afrika från 1500-talet med den transatlantiska slavhandeln och under 1800-talet kolonialismen. Efter andra världskriget har de tidigare kolonierna i Afrika blivit självständiga stater. Det moderna Afrikas historia har varit präglat av revolutioner och krig såväl som uppkomsten av moderna inhemska ekonomier och demokratiska stater. (sv)
非洲的历史悠久，是人類的發源地，在公元前4000年的埃及有非洲最早的文字记载。以下几个阶段的发展中，有一些是在尼罗河以外流域。但反過來說非洲很多地方一直缺乏文字記載和信史，也可以算是歷史最短的一洲。歐洲人在維多利亞時期因為對非洲感到神秘和蠻荒而稱其為黑暗大陸。非洲的英文名字来自古罗马時期。罗马征服迦太基（今突尼斯）之后，称这个省份为“Africa”。名字的意思一直有争议。 (zh)
L'Àfrica és un continent amb una història que es pot dividir en tres períodes principals: el corresponent a la prehistòria i les primeres civilitzacions, amb l'auge d'Egipte; els imperis tribals posteriors i l'època marcada per la colonització europea i la posterior independència. (ca)
Dějiny Afriky jsou staré jako dějiny lidstva. Začínají a , pokračují do doby před 350 až 260 tisíci lety, kdy se objevili první zástupci Homo sapiens a bez přerušení pokračují jako mozaika různorodých společenských a státních útvarů až do 21. století. Nejstarší známá zaznamenaná historie sahá do Starověkého Egypta později také do Núbie, Sahelu, Maghrebu a Afrického rohu. (cs)
Η Ιστορία της Αφρικής ξεκινά με την εμφάνιση των ανθρωπιδών, των αρχαϊκών ανθρώπων και – από τουλάχιστον 200.000 χρόνια πριν – των ανατομικά σύγχρονων ανθρώπων (Homo sapiens), στην Ανατολική Αφρική, και συνεχίζεται χωρίς διακοπή στο παρόν ως ένα συνονθύλευμα διαφορετικών και πολιτικά αναπτυσσόμενων εθνικών κρατών. Η πρώιμη γραπτή ιστορία πρωτοπαρουσιάστηκε στο Βασίλειο του Κους και αργότερα στην Αρχαία Αίγυπτο, στο Σαχέλ, στο Μαγκρέμπ και στο Κέρας της Αφρικής. (el)
La historia de África se refiere al conjunto de sucesos relativos al poblamiento humano del continente africano, desde los orígenes de los seres humanos hasta la actualidad. La prehistoria de África comienza con el surgimiento de los primeros homínidos hace unos cinco millones de años, por lo que el período prehistórico en África incluye hechos mucho más antiguos que la historia de los otros continentes poblados por seres humanos; mucho más tardíamente. (es)
The history of Africa begins with the emergence of hominids, archaic humans and - around 300–250,000 years ago—anatomically modern humans (Homo sapiens), in East Africa, and continues unbroken into the present as a patchwork of diverse and politically developing nation states. The earliest known recorded history arose in Ancient Egypt, and later in Nubia, the Sahel, the Maghreb, and the Horn of Africa. Disciplines such as recording of oral history, historical linguistics, archaeology, and genetics have been vital in rediscovering the great African civilizations of antiquity. (en)
Afrikako historiak, afrikar kontinentean giza bizitzaren jatorritik gaur egunera arteko jazoerei egiten die erreferentzia. Orain bost milioi urteko hominidoekin hasten da Afrikako historiaurrea, beraz, beste kontinenteetan baino lehenagoko gertakariak barnebiltzen ditu Afrikako historiaurreko garaiak. (eu)
L'histoire de l'Afrique commence avec l'apparition du genre humain, il y a environ 2,6 millions d'années. Le continent est le berceau de l'humanité, où s'est élaboré, il y a 200 000 ans environ, l'humain moderne qui s'est par la suite répandu dans le reste du globe. Vers la fin de la Préhistoire, le Sahara, qui était alors formé de grands lacs, devint aride et « coupa » l'Afrique en deux, conduisant à des évolutions historiques distinctes mais non totalement indépendantes entre le nord et le sud, toujours reliés par divers corridors commerciaux passant par des réseaux d'oasis et parfois même unifiés sous une même puissance, comme celle des premiers Almoravides ou de l'Empire chérifien. (fr)
Secondo il modello paleoantropologico dominante, è in questo continente che appare l'Homo sapiens. Dall'Africa si sono altresì originate e da lì sono poi migrate, in epoche preistoriche e protostoriche, le prime culture umane, come la cultura litica olduvaiana, aree di pertinenza di paleontologia e archeologia. La storiografia basata sui ritrovamenti archeologici con documentazione scritta di varie culture, ci è nota a partire dalla nascita e lo sviluppo della civiltà egizia, del regno nubiano, di altri regni e società e della loro interazione. (it)
아프리카의 역사는 북부아프리카(지중해 연안)와 중부 아프리카(사하라 이남) 및 남부 아프리카가 각각 그 역사적 배경을 달리하고 있다. 북부 아프리카는 일찍이 나일강 유역에 고대 이집트 문명의 발상지를 이루어, 그리스와 페니키아의 도시들이 해안에 발달, 유럽 및 서남아시아와 밀접한 관계를 유지할 수 있게 되었다. 아프리카 대륙이 결코 고립된 대륙이 아닌, 예로부터 여러 다른 민족과의 접촉을 통해서 영향을 받아왔다. 사하라사막을 넘는 교역, 동아프리카 해안에 진출한 아라비아 상인들과 명나라때 정화의 원정등 끊임없이 교류가 이어져왔었다. 중부 아프리카는 농경과 수렵을 하는 문화를 지속해 왔으며 현재까지도 그러한 문화를 지키고자 하는 사람들이 많아 아프리카 타 지역에 비해 개발된 곳이 적다. 그러한 만큼 유럽세력이 진출하기 이전에는 많은 부분이 감추어져 있었다. 대륙의 주요 탐험을 들면, 1486년 희망봉의 발견으로부터 1498년 바스코 다 가마의 인도항로 개척, 1840년 데이비드 리빙스턴의 잠베지 강 유역과 탕가니카 호수 탐험, 1871년 헨리 모턴 스탠리의 탐험 등이 유명하다. (ko)
A História da África é conhecida no por escritos que datam da Antiguidade Clássica. O homem passou a estar presente na África durante os primeiros anos da era quaternária ou os últimos anos da era terciária. A maioria dos restos de hominídeos fósseis que os arqueólogos encontraram, australopitecos, atlantropos, homens de Neandertal e de Cro-Magnon, em lugares diferenciados da África é a demonstração de que essa parte do mundo é importante no processo evolutivo da espécie humana e indica, até, a possível busca das origens do homem nesse continente. As semelhanças comparáveis da história da arte que vai entre o paleolítico e o neolítico são iguais às das demais áreas dos continentes europeu e asiático, com diferenças focadas em que regiões estão desenvolvidas. A maioria das zonas do interio (pt)
История Африки начинается в доисторические времена с возникновением в Восточной Африке вида Homo sapiens. Первые свидетельства о сельском хозяйстве датируются 16 тысячелетием до н. э., металлургия возникла на континенте примерно 4 тысячи лет до н. э. Первые цивилизации исторической эпохи сложились в Древнем Египте, затем в Нубии, Магрибе и на Африканском Роге. В течение Средневековья в этом регионе распространился ислам. На юг от Сахары основным центром исламской культуры был Томбукту. Среди значительных цивилизационных образований доколониальной эпохи — Нок, империя Мали, Империя Ашанти, государства , , , , , Конго, древний Карфаген, Нумидия, Мавретания, Аксумское царство, Аджуран, Адал. (ru)
Історія Африки починається в доісторичні часи з виникненням в Східній Африці виду Homo Sapiens. Перші свідчення про сільське господарство датуються 18 тисячоліттям тому, металургія виникла на континенті приблизно 6 тис. років тому. Перша цивілізації історичної епохи склалися в Єгипті, потім у Нубії, Магрибі та на Африканському Розі. Упродовж Середньовіччя в цьому регіоні поширився іслам. В Субсахарській Африці основним центром ісламської культури був Тімбукту. Серед значних цивілізаційних утворень доколоніальної епохи є культура Нок, імперія Гана, імперія Малі, імперія Сонгаї, Імперія Ашанті, держави Мапунгубве, Сіне, Салум, Баол, Зімбабве, Конго, стародавній Карфаген, Нумідія, Мавретанія, Аксум, Аджуран, Адальський султанат а також низка арабських торгових держав вздовж східноафриканськог (uk)

is dbo:wikiPageRedirects of