Greek genocide (original) (raw)

dbo:abstract

الإبادة الجماعية لليونانيين أو مذابح اليونانيين البونتيك، كانت إبادة جماعية منهجية ضد السكان المسيحيين اليونانيين العثمانيين، والتي نفذت في وطنهم التاريخي في الأناضول خلال الحرب العالمية الأولى وما تلاها (1914-1922). وتم تحريض الإبادة من قبل الحكومة العثمانية والحركة الوطنية التركية ضد السكان الأصليين من اليونانيين للإمبراطورية اليونانية في البنطس وغيرها من المناطق التي تقطنها الأقليات الإغريقية. وتضمنت الحملة مذابح، وعمليات نفي من المناطق والتي تضمنت حملات قتل واسعة ضد هذه الأقليات؛ متمثلة في مجازر وعمليات الترحيل القسري من خلال مسيرات الموت أو الإعدام التعسفي، فضلًا عن تدمير المعالم المسيحية الأرثوذكسية الثقافية والتاريخية والدينية. وخلال حقبة الاضطهاد والمذابح ضد اليونانيين في القرن العشرين، كانت هناك العديد من حالات التحول القسري تحت تهديد العنف إلى الإسلام. وفقاً لمصادر مختلفة، توفي عدة مئات الآلاف من العثمانيين اليونانيين خلال هذه الفترة. وهرب معظم اللاجئين والناجين إلى اليونان (بإضافة أكثر من الربع إلى السكان السابقين في اليونان). ولجأ البعض، وخاصةً في المقاطعات الشرقية، إلى الإمبراطورية الروسية المجاورة. وكان عدد الضحايا اليونانيين وفقاً للمصادر يتراوح بين 450,000 إلى 750,000. وهكذا بحلول نهاية الحرب اليونانية التركية بين عام 1919 وعام 1922، كان معظم اليونانيين في آسيا الصغرى قد فرّوا أو قُتلوا. وتم ترحيل من بقي منهم إلى اليونان بموجب شروط لتبادل السكان في وقت لاحق من عام 1923 بين اليونان وتركيا، مما أضفى الطابع الرسمي على النزوح الجماعي ومنعت عودة اللاجئين. خلال هذه الفترة قامت الحكومة العثمانية بمهاجمة وقتل مجموعات عرقية مسيحية أخرى منها الأرمن والسريان والكلدان والآشوريين وغيرهم، ويرى العديد من الباحثين أن هذه الأحداث، تعتبر جزء من نفس سياسية الإبادة التي انتهجتها الحكومة العثمانية ضد الطوائف المسيحية. أدانت قوات الحلفاء خلال الحرب العالمية الأولى المجازر التي كانت ترعاها الحكومة العثمانية وصنفتها على أنها جرائم ضد الإنسانية. ونفت الحكومة الوارثة للدولة العثمانية المذابح، والتي تعتبر أن الحملات على النطاق الواسع كانت تقوم بها الحكومة العثمانية هي ردًا على أعمال الأقليات اليونانية ضد الدولة العثمانية، وأن الأقليات اليونانية كانت طابور خامس. أما قوات الحلفاء فقد رأتها بمنظور مختلف، مؤكدةً على أن الدولة العثمانية لها سوابقها في المذابح، والجرائم الإنسانية. وفي عام 2007، قامت الجمعية الدولية لعلماء الإبادة الجماعية بتوضيح الهدف من المذبحة مفسرة إياه بأنّ الحملة العثمانية ضد الأقليات المسيحية في الدولة العثمانية كانت مذبحة، بما فيها الحملة على اليونانيين. وهناك منظمات أيضاً وضحت بأن ما قامت به الحكومة العثمانية كانت عبارة عن مذبحة، بما في ذلك برلمانات قبرص، واليونان، والسويد، وأرمينيا، وهولندا، وألمانيا، والنمسا، وجمهورية التشيك. (ar)
Řecká genocida je souhrnné označení pro systematické zabíjení křesťanské řecké populace Osmanské říše, které se odehrávaly v oblasti Anatolie a Pontu během první světové války a krátce po ní (1914–1922). Byla podnícena vládou Osmanské říše a . Zahrnovala masakry, včetně pochodů smrti, souhrnné vyhoštění, svévolné popravy a ničení řeckého a pravoslavného kulturního, historického a náboženského dědictví. Během tohoto období zahynulo několik stovek tisíc osmanských Řeků. Většina přeživších a uprchlíků utekla do Řecka, jehož populace se tím zvětšila o více než čtvrtinu. Část řecké populace, zvláště z východních provincií Osmanské říše, získala azyl v sousední Ruské říši. Ke konci roku 1922 většina řecké populace Malé Asie buďto uprchla, nebo byla zabita. Zbývající řecká pravoslavná populace byla přesídlena do Řecka v rámci v roce 1923, která právně formalizovala vysídlení a zakázala návrat uprchlíků. Obdobný osud potkal i ostatní křesťanské etnické skupiny Malé Asie, zejména Armény a Asyřany, a podle některých autorů a organizací šlo o stejnou genocidní politiku. Oblasti s tradičním řeckým osídlením v Malé Asii Již ve svém průběhu byly osmanskou vládou podmíněné masakry odsouzeny státy Dohody jako zločiny proti lidskosti. V pozdější době byly dané události v roce 2007 označeny za genocidu Mezinárodní asociací badatelů o genocidách. I některé další organizace a parlamenty některých zemí schválily rezoluce označující osmanskou kampaň proti svým křesťanským minoritám za genocidu, například parlament Řecka, Kypru, USA, Švédska, Arménie, Nizozemska, Německa, Rakouska nebo Česka. (cs)
Η Γενοκτονία των Ελλήνων είναι η σκόπιμη και συστηματική εξόντωση, μέχρι το 1923, των ελληνικών πληθυσμών της Ανατολικής Θράκης και της Μικράς Ασίας (κυρίως της Ιωνίας, Καππαδοκίας, Πόντου, Βιθυνίας), αρχής γενομένης με τη Σφαγή του Οικονομείου στις 25 Ιανουαρίου 1913, από τους μηχανισμούς της οθωμανικής κυβέρνησης των εθνικιστών Νεότουρκων και του τουρκικού εθνικιστικού κινήματος του Μουσταφά Κεμάλ. Η γενοκτονία των Ελλήνων πραγματοποιήθηκε παράλληλα με γενοκτονίες σε βάρος και άλλων χριστιανικών πληθυσμών της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας, δηλ. των Αρμενίων και των Ασσυρίων. Οι εκτιμήσεις για τις ανθρώπινες απώλειες την περίοδο από το 1912 ως το 1922 ξεκινούν από 200-300 χιλιάδες και φτάνουν, κατά ορισμένους Έλληνες μελετητές τις 800.000 - 1.200.000 ανθρώπους. Το 1998 η Βουλή των Ελλήνων ψήφισε ομόφωνα την ανακήρυξη της 14ης Σεπτεμβρίου ως «ημέρα εθνικής μνήμης της Γενοκτονίας των Ελλήνων της Μικράς Ασίας και της Ανατολικής Θράκης από το Τουρκικό Κράτος». Η θεώρηση των γεγονότων αυτών, που για δεκαετίες αποκαλούνταν από τους Έλληνες «Μικρασιατική Καταστροφή», ως γενοκτονίας αποτελεί σημείο αντιλεγόμενο στην Ελλάδα ανάμεσα σε ιστορικούς, διανοούμενους και προσφυγικές οργανώσεις. Όσοι αμφισβητούν την καταλληλότητα του όρου «γενοκτονία» ανήκουν στο κυρίαρχο ρεύμα της κοινότητας των Ελλήνων ιστορικών. Σε ψηφίσματα της Γερουσίας των ΗΠΑ γίνεται αναφορά σε γενοκτονία κατά των Ελλήνων. (el)
La Greka genocido (greke Γενοκτονία των Ελλήνων, Genoktonia ton Ellinon), inkluzive de la ponta genocido, estis la sistema mortigo de la kristana otomana greka loĝantaro efektivigita en Anatolio dum la Unua Mondmilito kaj postaj jaroj (1914-1922) pro ilia religio kaj etneco. Ĝi estis instigita de la registaro de la Otomana Imperio kaj la turka nacia movado kontraŭ la indiĝena greka loĝantaro de la Imperio kaj inkludis masakrojn, kontraŭvolajn deportadojn, kiuj ankaŭ inkluzivis mortomarŝojn, resumajn elpelojn, arbitrajn ekzekutojn kaj detruon de orientaj ortodoksaj kulturaj, historiaj kaj religiaj monumentoj. Laŭ diversaj fontoj, plurcent mil otomanaj grekoj mortis dum ĉi tiu periodo. La plej multaj el la rifuĝintoj kaj pluvivantoj fuĝis al Grekio (aldonante pli ol kvaronon al la antaŭa loĝantaro de Grekio). Kelkaj aliaj, precipe tiuj en orientaj provincoj, rifuĝis en la najbara Rusa Imperio. Fine de 1922 plumulto de la grekoj de Malgranda Azio aŭ fuĝis aŭ estis mortigitaj. Tiuj ceteraj estis transdonitaj al Grekio laŭ la kondiĉoj de la pli posta loĝantara interŝanĝo de 1923 inter Grekio kaj Turkio, kiuj formaligis la eliradon kaj baris la revenon de la rifuĝintoj. Aliaj etnoj estis simile atakitaj de la Otomana Imperio dum ĉi tiu periodo, inkluzive asirianojn kaj armenojn, kaj kelkaj fakuloj kaj organizoj agnoskis ĉi tiujn eventojn kiel parton de la sama genocida politiko. La Aliancanoj de la Unua Mondmilito kondamnis la otomanajn registarajn masakrojn. Pli lastatempe, en 2007, la Internacia Asocio de Akademiuloj pri Genocidoj aprobis rezolucion agnoskante la otomanan kampanjon kontraŭ ĝiaj kristanaj malplimultoj, inkluzive de la grekoj, kiel genocido. Kelkaj aliaj organizoj ankaŭ trapasis rezoluciojn rekonante ke la otomana kampanjo kontraŭ ĉi tiuj kristanaj malplimultoj estis genocido, kiel same faris la naciajn parlamentojn de Grekio, Kipro, Usono, Svedio, Armenio, Nederlando, Germanio, Aŭstrio kaj la Ĉeĥa Respubliko. (eo)
In den Jahren 1914 bis 1923 kam es zu einer Welle von Griechenverfolgungen im Osmanischen Reich, die in der sogenannten Kleinasiatischen Katastrophe (griechisch Μικρασιατική Καταστροφή) – also der Vertreibung der Griechen von der Westküste Kleinasiens und der fluchtartigen Auflösung der dort im Zuge des Griechisch-Türkischen Krieges (1919–1922) errichteten staatlichen Institutionen – sowie in gewaltsamen Maßnahmen gegen die Griechen Ost-Anatoliens kulminierte. Während des Ersten Weltkrieges und der Folgejahre veranlasste die Regierung des Osmanischen Reiches die Tötung zahlreicher griechischer Bewohner der kleinasiatischen Halbinsel. Die Maßnahmen umfassten Massaker, Deportationen und Todesmärsche, schließlich die Vertreibung und Umsiedlung der Überlebenden. Gemäß verschiedenen, weit divergierenden Quellen starben mehrere hunderttausend osmanische Griechen in dieser Zeit. Einige der Überlebenden und Flüchtlinge, vor allem jene in den östlichen Provinzen (Vilâyets), flüchteten in das benachbarte Russische Reich. Nach dem Ende des Griechisch-Türkischen Krieges fand ein zwangsweiser Bevölkerungsaustausch statt: die meisten der überlebenden Griechen mussten 1923 das Osmanische Reich verlassen und siedelten unter den Bedingungen des Vertrages von Lausanne nach Griechenland über. Im Gegenzug wurden die meisten Türken Griechenlands in die Türkei übersiedelt. Die Regierung der Republik Türkei – Rechtsnachfolger des Osmanischen Reiches – behauptet bis heute, dass die Verfolgungen und Vertreibungen durch die Vermutung der damaligen Staatsführung ausgelöst wurde, die griechische Bevölkerung in der Türkei unterstütze die Kriegsgegner des osmanischen Staates. Die Alliierten des Ersten Weltkrieges und zahlreiche ausländische Beobachter der Geschehen sahen dies anders und verurteilten die Massaker als Verbrechen gegen die Menschlichkeit. (de)
The Greek genocide (Greek: Γενοκτονία των Ελλήνων, Genoktonia ton Ellinon), which included the Pontic genocide, was the systematic killing of the Christian Ottoman Greek population of Anatolia which was carried out mainly during World War I and its aftermath (1914–1922) on the basis of their religion and ethnicity. It was perpetrated by the government of the Ottoman Empire led by the Three Pashas and by the Government of the Grand National Assembly led by Mustafa Kemal Atatürk, against the indigenous Greek population of the Empire. The genocide included massacres, forced deportations involving death marches through the Syrian Desert, expulsions, summary executions, and the destruction of Eastern Orthodox cultural, historical, and religious monuments. Several hundred thousand Ottoman Greeks died during this period. Most of the refugees and survivors fled to Greece (adding over a quarter to the prior population of Greece). Some, especially those in Eastern provinces, took refuge in the neighbouring Russian Empire. By late 1922, most of the Greeks of Asia Minor had either fled or had been killed. Those remaining were transferred to Greece under the terms of the later 1923 population exchange between Greece and Turkey, which formalized the exodus and barred the return of the refugees. Other ethnic groups were similarly attacked by the Ottoman Empire during this period, including Assyrians and Armenians, and some scholars and organizations have recognized these events as part of the same genocidal policy. The Allies of World War I condemned the Ottoman government–sponsored massacres. In 2007, the International Association of Genocide Scholars passed a resolution recognising the Ottoman campaign against its Christian minorities, including the Greeks, as genocide. Some other organisations have also passed resolutions recognising the Ottoman campaign against these Christian minorities as genocide, as have the national legislatures of Greece, Cyprus, the United States, Sweden, Armenia, the Netherlands, Germany, Austria and the Czech Republic. (en)
El genocidio griego (también denominado genocidio de los griegos pónticos) es un término controvertido usado para referirse a los eventos a los cuales se vieron enfrentados los griegos pónticos antes y durante la Primera Guerra Mundial. La ONU no reconoce el hecho como genocidio y, si bien algunos estados de los Estados Unidos sí lo reconocen, el gobierno federal estadounidense no se ha pronunciado al respecto. Estos términos se usan para referirse a las persecuciones, masacres, expulsiones y marchas de la muerte de las poblaciones griegas en la región histórica del Pontos, las provincias al sudeste del mar Negro en el Imperio otomano, durante los albores del siglo XX por la administración de los Jóvenes Turcos. Se ha argüido que las matanzas continuaron durante el Movimiento Nacional Turco liderado por Mustafa Kemal Atatürk quien había organizado la lucha contra la invasión griega de la Anatolia occidental.Hubo atrocidades tanto espontáneas como organizadas en ambos lados desde la ocupación griega de Esmirna, que conllevó masacres de la población civil turca, y después de 1919. Tanto los movimientos nacionales de Grecia como de Turquía masacraron o expulsaron a otros grupos étnicos bajo su control. De acuerdo a diversas fuentes, la cifra oficial de griegos muertos en Anatolia fue de 300 000 a 360 000 hombres, mujeres y niños. El reconocimiento oficial de tales eventos es limitado, y el hecho de que estos incidentes constituyan un genocidio ha estado bajo debate. El gobierno turco sostiene que al llamar estos actos «genocidio», el Gobierno griego «reafirma la tradicional política griega de distorsionar la historia». Turquía, del mismo modo, ha negado la veracidad histórica de los contemporáneos genocidios armenio y asirio. (es)
Genosida Yunani (oleh orang Yunani disebut juga Pembantaian (η Σφαγή), Malapetaka Besar (η Μεγάλη Καταστροφή), atau Tragedi Besar (η Μεγάλη Τραγωδία)), sebagiannya disebut Genosida Pontos, adalah pemusnahan sistematis penduduk Yunani Utsmaniyah Kristen dari tanah air historis mereka di Anatolia selama Perang Dunia I dan sesudahnya (1914–23). Peristiwa ini dilakukan oleh pemerintah Kesultanan Utsmaniyah terhadap warga Yunani di wilayah Kesultanan dan meliputi pembantaian, deportasi paksa yang melibatkan perjalanan maut, pengusiran di tempat, eksekusi acak, dan penghancuran unsur budaya, sejarah, dan monumen Ortodoks Kristen. Menurut berbagai sumber, beberapa ratus ribu orang Yunani Utsmaniyah tewas akibat peristiwa ini. Sebagian besar pengungsi dan korban selamat melarikan diri ke Yunani, jumlahnya sekitar lebih dari seperempat dari total penduduk Yunani saat itu. Beberapa lainnya, terutama dari provinsi-provinsi Timur, mengungsi ke Kekaisaran Rusia. Akibatnya, setelah Perang Yunani-Turki 1919–22 berakhir, sebagian besar orang Yunani di Asia Kecil telah pergi atau dibunuh. Mereka yang tetap tinggal di Kesultanan Utsmaniyah dipindahkan ke Yunani sesuai perjanjian pertukaran penduduk antara Yunani dan Turki 1923, yang mengesahkan eksodus dan melarang kembalinya para pengungsi. Suku bangsa lain juga diserang oleh Kesultanan Utsmaniyah pada masa itu, termasuk Asiria dan Armenia, dan beberapa sejarawan serta organisasi menganggap penyerangan tersebut sebagai bagian dari kebijakan pemusnahan yang sama. Pihak Sekutu Perang Dunia I mengutuk pembantaian yang didukung pemerintah Utsmaniyah ini dan menyebutnya kejahatan terhadap kemanusiaan. Tahun 2007, Asosiasi Peneliti Genosida Internasional mengesahkan sebuah resolusi yang mengakui bahwa kampanye Utsmaniyah terhadap minoritas Kristen di wilayah Kekaisaran, termasuk bangsa Yunani, adalah genosida. Sejumlah organisasi lainnya juga telah mengeluarkan resolusi yang menyebut kampanye ini genosida, begitu pula dengan parlemen Yunani, Siprus, Swedia, Armenia, Belanda, Jerman dan Austria. (in)
De Griekse Genocide waarvan een deel ook Pontische Genocide wordt genoemd (Grieks: Γενοκτονία των Ελλήνων, Genoktonía to̱n Ellí̱no̱n) was een etnische zuivering gepleegd op (onder andere) de christelijke Pontische Grieken in het Ottomaanse Rijk tijdens en na de Eerste Wereldoorlog tussen 1914 en 1922 onder leiding van de beweging van de Jonge Turken. Hierbij kwamen volgens verschillende bronnen tussen de 750.000 en 900.000 Grieken om bij gedwongen deportaties en massamoorden. De Grieken en Turken stonden in de Eerste Wereldoorlog aan tegengestelde kanten en het Jong Turkse regime in Constantinopel zag in de Griekse, net als in de Armeense christenen, een potentieel vijandige minderheid. Evenals bij de Armeense Genocide en de Aramese Genocide vinden verhitte discussies plaats tussen voor- en tegenstanders van het gebruik van het woord genocide. Verschillende wetenschappers houden het bij deportatie en massamoord van de Pontische Grieken, waarbij vaak etnische zuivering wordt erkend. Turkije ontkent de genocide formeel en verzet zich tegen internationale erkenning ervan. Drie landen hebben de Pontische Genocide erkend, namelijk Griekenland, Cyprus en Zweden. Toch is er ook binnen de Griekse gemeenschap nog onenigheid over of er een genocide heeft plaatsgevonden, zo was er volgens de Griekse minister van onderwijs geen sprake van genocide (nl)
希腊种族大屠杀（希臘語：Γενοκτονία των Ελλήνων，即对希腊人实施的的种族灭绝），发生在一战期间以及之后，是指针对居住在奥斯曼帝国境内安纳托利亚，信仰基督教的希腊人（参见 Ottoman Greeks - en）的系统性的种族清洗。这是由三帕夏领导的奥斯曼帝国政府以及穆斯塔法·凯末尔·阿塔图尔克领导的大国民议会政府对帝国境内的希腊土著居民犯下的滔天罪行。实施此次种族灭绝的具体形式有大屠杀，驱逐出境，强迫希腊人穿过叙利亚沙漠的死亡行军，破坏东方正统教会宗教纪念堂及其历史，文化。有 70 万奥斯曼希腊人在这次清洗中丧失生命。大多数幸存者及难民逃往了希腊（这使得希腊的人口比先前增加了四分之一以上）。一些居住在帝国东部省份的希腊人逃往了俄国，在那里建立了避难所。到 1922 年年末，原本居住在安纳托利亚的希腊人或死或逃，其余的人依希腊与土耳其政府于 1923 年签订的洛桑条约（参见希腊土耳其人口互换）迁至希腊，条约禁止难民返回，正式确定了外迁的合法性。同一时期发生的种族灭绝事件还有亚述人种族大屠杀，亚美尼亚种族大屠杀。部分学者认为这是帝国统治晚期的种族灭绝政策使然。大屠杀发生后，奥斯曼帝国的反人类罪行受到以美国，法国等国为首组成的协约国组织的谴责。2007 年，国际种族灭绝学者协会通过决议，认定奥斯曼帝国针对包括希腊人在内的基督教少数群体的屠杀是种族灭绝。其他一些国家（包括希腊、塞浦路斯、美国、瑞典、亚美尼亚、荷兰、德国、奥地利和捷克共和国） / 组织也通过决议，认为奥斯曼帝国针对基督教少数群体的屠杀是种族灭绝。 (zh)
Геноцид греков (греч. Γενοκτονίας των Ελλήνων) — систематические этнические чистки греческого населения Османской империи на его исторической родине в Анатолии во время Первой мировой войны и сразу после неё (1914—1923). В качестве отдельного эпизода геноцида греков в Османской империи выделяют геноцид понтийских греков. Геноцид был инициирован правительством Османской империи против греческого населения империи и включал в себя резню, принудительную депортацию, включавшую в себя марши смерти, сводные высылки, деспотичные наказания, а также разрушением православных культурных, исторических и религиозных памятников. По данным различных источников, несколько сотен тысяч османских греков погибли во время этого периода. Большинство беженцев и пострадавших бежали в Грецию (в общей сложности беженцы составили более четверти населения Греции до их начала). Некоторые, особенно жители восточных провинций, укрылись в соседней Российской империи. Таким образом, к концу греко-турецкой войны 1919—1922 годов, большинство греков Малой Азии бежали или были убиты. Оставшиеся были переданы Греции в соответствии с условиями обмена населением между Грецией и Турцией в 1923 году, который оформил исход и сделал невозможным возвращение беженцев. Другие этнические группы Османской империи также подверглись геноциду в этот период, в том числе ассирийцы и армяне, и некоторые учёные и организации признали эти события как часть одной политики геноцида. Число жертв геноцида греков по разным оценкам составляет от 350 тыс. до 1,2 млн человек. Союзники осудили начатую османским правительством резню как преступление против человечности. В 2007 году Международная ассоциация исследователей геноцида приняла резолюцию о признании кампанию против христианских меньшинств Османской империи, в том числе греков, как геноцид. Некоторые другие организации также приняли решения о признании кампании как геноцида: парламенты Греции, Кипра, Швеции, Армении, Нидерландов и Австрии. (ru)
Геноцид греків (грец. Γενοκτονία των Ελλήνων, трансліт. Genoktonia ton Ellnon), що включає також геноцид понтійців — геноцид, який здійснювався систематичним вбивством християнського османського грецького населення Анатолії, яке здійснювалося під час Першої світової війни та її наслідків (1914–1922) на основі їхньої релігії та етнічної приналежности. Він був здійснений урядом Османської імперії на чолі з трьома пашами та урядом Великих національних зборів на чолі з Мустафою Кемалем Ататюрком проти корінного грецького населення Імперії. Геноцид включав масові вбивства, примусові депортації з маршами смерті через Сирійську пустелю, вигнання, страти без суми та знищення східно-православних культурних, історичних та релігійних пам’яток. У цей період загинуло кілька сотень тисяч османських греків. Більшість біженців і тих, хто вижив, втекли до Греції (додавши понад чверть до попереднього населення Греції). Деякі, особливо у східних вілаєтах, знайшли притулок у сусідній Російській імперії. До кінця 1922 року більшість греків Малої Азії або втекла, або були вбиті. Ті, що залишилися, були переведені до Греції згідно з умовами пізніше 1923 року обміну населенням між Грецією та Туреччиною, який оформляв вихід та забороняв повернення біженців. Інші етнічні групи зазнали аналогічних нападів Османської імперії в цей період, включаючи ассірійців і вірмен, і деякі вчені та організації визнали ці події частиною тієї ж політики геноциду. Союзники Першої світової війни засудили масові вбивства, спонсоровані османським урядом. У 2007 році Міжнародна асоціація дослідників геноциду прийняла резолюцію, в якій визнала геноцидом османську кампанію проти її християнських меншин, включаючи греків. Деякі інші організації також прийняли резолюції, які визнають османську кампанію проти цих християнських меншин геноцидом, як і національні законодавчі збори Греції, Кіпру, Сполучених Штатів, Швеції, Вірменії, Нідерландів, Німеччини, Австрії і Чехії. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:caption

Greek civilians mourn their dead relatives, Great Fire of Smyrna, 1922 (en)

dbp:image

Ambrosios of Moschonisia Asia Minor.jpg (en)
Chrysostomos of Smyrna.jpg (en)
Euthymios of Zela.jpg (en)
Gregory Orologas of Kydonies.jpg (en)

dbp:partof

World War I and the Aftermath of World War I (en)

dbp:reason

How is being allied relevant? (en)
which quotes? (en)

dbp:type

Deportation, mass murder, death march, others (en)

dcterms:subject

rdf:type

rdfs:comment

الإبادة الجماعية لليونانيين أو مذابح اليونانيين البونتيك، كانت إبادة جماعية منهجية ضد السكان المسيحيين اليونانيين العثمانيين، والتي نفذت في وطنهم التاريخي في الأناضول خلال الحرب العالمية الأولى وما تلاها (1914-1922). وتم تحريض الإبادة من قبل الحكومة العثمانية والحركة الوطنية التركية ضد السكان الأصليين من اليونانيين للإمبراطورية اليونانية في البنطس وغيرها من المناطق التي تقطنها الأقليات الإغريقية. وتضمنت الحملة مذابح، وعمليات نفي من المناطق والتي تضمنت حملات قتل واسعة ضد هذه الأقليات؛ متمثلة في مجازر وعمليات الترحيل القسري من خلال مسيرات الموت أو الإعدام التعسفي، فضلًا عن تدمير المعالم المسيحية الأرثوذكسية الثقافية والتاريخية والدينية. وخلال حقبة الاضطهاد والمذابح ضد اليونانيين في القرن العشرين، كانت هناك العديد من حالات التحول القسري تحت تهديد العنف إلى الإسلام. (ar)
Řecká genocida je souhrnné označení pro systematické zabíjení křesťanské řecké populace Osmanské říše, které se odehrávaly v oblasti Anatolie a Pontu během první světové války a krátce po ní (1914–1922). Byla podnícena vládou Osmanské říše a . Zahrnovala masakry, včetně pochodů smrti, souhrnné vyhoštění, svévolné popravy a ničení řeckého a pravoslavného kulturního, historického a náboženského dědictví. Během tohoto období zahynulo několik stovek tisíc osmanských Řeků. Většina přeživších a uprchlíků utekla do Řecka, jehož populace se tím zvětšila o více než čtvrtinu. Část řecké populace, zvláště z východních provincií Osmanské říše, získala azyl v sousední Ruské říši. (cs)
Η Γενοκτονία των Ελλήνων είναι η σκόπιμη και συστηματική εξόντωση, μέχρι το 1923, των ελληνικών πληθυσμών της Ανατολικής Θράκης και της Μικράς Ασίας (κυρίως της Ιωνίας, Καππαδοκίας, Πόντου, Βιθυνίας), αρχής γενομένης με τη Σφαγή του Οικονομείου στις 25 Ιανουαρίου 1913, από τους μηχανισμούς της οθωμανικής κυβέρνησης των εθνικιστών Νεότουρκων και του τουρκικού εθνικιστικού κινήματος του Μουσταφά Κεμάλ. (el)
La Greka genocido (greke Γενοκτονία των Ελλήνων, Genoktonia ton Ellinon), inkluzive de la ponta genocido, estis la sistema mortigo de la kristana otomana greka loĝantaro efektivigita en Anatolio dum la Unua Mondmilito kaj postaj jaroj (1914-1922) pro ilia religio kaj etneco. Ĝi estis instigita de la registaro de la Otomana Imperio kaj la turka nacia movado kontraŭ la indiĝena greka loĝantaro de la Imperio kaj inkludis masakrojn, kontraŭvolajn deportadojn, kiuj ankaŭ inkluzivis mortomarŝojn, resumajn elpelojn, arbitrajn ekzekutojn kaj detruon de orientaj ortodoksaj kulturaj, historiaj kaj religiaj monumentoj. Laŭ diversaj fontoj, plurcent mil otomanaj grekoj mortis dum ĉi tiu periodo. La plej multaj el la rifuĝintoj kaj pluvivantoj fuĝis al Grekio (aldonante pli ol kvaronon al la antaŭa loĝ (eo)
In den Jahren 1914 bis 1923 kam es zu einer Welle von Griechenverfolgungen im Osmanischen Reich, die in der sogenannten Kleinasiatischen Katastrophe (griechisch Μικρασιατική Καταστροφή) – also der Vertreibung der Griechen von der Westküste Kleinasiens und der fluchtartigen Auflösung der dort im Zuge des Griechisch-Türkischen Krieges (1919–1922) errichteten staatlichen Institutionen – sowie in gewaltsamen Maßnahmen gegen die Griechen Ost-Anatoliens kulminierte. (de)
The Greek genocide (Greek: Γενοκτονία των Ελλήνων, Genoktonia ton Ellinon), which included the Pontic genocide, was the systematic killing of the Christian Ottoman Greek population of Anatolia which was carried out mainly during World War I and its aftermath (1914–1922) on the basis of their religion and ethnicity. It was perpetrated by the government of the Ottoman Empire led by the Three Pashas and by the Government of the Grand National Assembly led by Mustafa Kemal Atatürk, against the indigenous Greek population of the Empire. The genocide included massacres, forced deportations involving death marches through the Syrian Desert, expulsions, summary executions, and the destruction of Eastern Orthodox cultural, historical, and religious monuments. Several hundred thousand Ottoman Greeks (en)
El genocidio griego (también denominado genocidio de los griegos pónticos) es un término controvertido usado para referirse a los eventos a los cuales se vieron enfrentados los griegos pónticos antes y durante la Primera Guerra Mundial. La ONU no reconoce el hecho como genocidio y, si bien algunos estados de los Estados Unidos sí lo reconocen, el gobierno federal estadounidense no se ha pronunciado al respecto. (es)
Genosida Yunani (oleh orang Yunani disebut juga Pembantaian (η Σφαγή), Malapetaka Besar (η Μεγάλη Καταστροφή), atau Tragedi Besar (η Μεγάλη Τραγωδία)), sebagiannya disebut Genosida Pontos, adalah pemusnahan sistematis penduduk Yunani Utsmaniyah Kristen dari tanah air historis mereka di Anatolia selama Perang Dunia I dan sesudahnya (1914–23). Peristiwa ini dilakukan oleh pemerintah Kesultanan Utsmaniyah terhadap warga Yunani di wilayah Kesultanan dan meliputi pembantaian, deportasi paksa yang melibatkan perjalanan maut, pengusiran di tempat, eksekusi acak, dan penghancuran unsur budaya, sejarah, dan monumen Ortodoks Kristen. Menurut berbagai sumber, beberapa ratus ribu orang Yunani Utsmaniyah tewas akibat peristiwa ini. Sebagian besar pengungsi dan korban selamat melarikan diri ke Yunani, j (in)
De Griekse Genocide waarvan een deel ook Pontische Genocide wordt genoemd (Grieks: Γενοκτονία των Ελλήνων, Genoktonía to̱n Ellí̱no̱n) was een etnische zuivering gepleegd op (onder andere) de christelijke Pontische Grieken in het Ottomaanse Rijk tijdens en na de Eerste Wereldoorlog tussen 1914 en 1922 onder leiding van de beweging van de Jonge Turken. Hierbij kwamen volgens verschillende bronnen tussen de 750.000 en 900.000 Grieken om bij gedwongen deportaties en massamoorden. De Grieken en Turken stonden in de Eerste Wereldoorlog aan tegengestelde kanten en het Jong Turkse regime in Constantinopel zag in de Griekse, net als in de Armeense christenen, een potentieel vijandige minderheid. Evenals bij de Armeense Genocide en de Aramese Genocide vinden verhitte discussies plaats tussen voor- e (nl)
Геноцид греков (греч. Γενοκτονίας των Ελλήνων) — систематические этнические чистки греческого населения Османской империи на его исторической родине в Анатолии во время Первой мировой войны и сразу после неё (1914—1923). В качестве отдельного эпизода геноцида греков в Османской империи выделяют геноцид понтийских греков. Число жертв геноцида греков по разным оценкам составляет от 350 тыс. до 1,2 млн человек. (ru)
Геноцид греків (грец. Γενοκτονία των Ελλήνων, трансліт. Genoktonia ton Ellnon), що включає також геноцид понтійців — геноцид, який здійснювався систематичним вбивством християнського османського грецького населення Анатолії, яке здійснювалося під час Першої світової війни та її наслідків (1914–1922) на основі їхньої релігії та етнічної приналежности. Він був здійснений урядом Османської імперії на чолі з трьома пашами та урядом Великих національних зборів на чолі з Мустафою Кемалем Ататюрком проти корінного грецького населення Імперії. Геноцид включав масові вбивства, примусові депортації з маршами смерті через Сирійську пустелю, вигнання, страти без суми та знищення східно-православних культурних, історичних та релігійних пам’яток. У цей період загинуло кілька сотень тисяч османських грек (uk)
希腊种族大屠杀（希臘語：Γενοκτονία των Ελλήνων，即对希腊人实施的的种族灭绝），发生在一战期间以及之后，是指针对居住在奥斯曼帝国境内安纳托利亚，信仰基督教的希腊人（参见 Ottoman Greeks - en）的系统性的种族清洗。这是由三帕夏领导的奥斯曼帝国政府以及穆斯塔法·凯末尔·阿塔图尔克领导的大国民议会政府对帝国境内的希腊土著居民犯下的滔天罪行。实施此次种族灭绝的具体形式有大屠杀，驱逐出境，强迫希腊人穿过叙利亚沙漠的死亡行军，破坏东方正统教会宗教纪念堂及其历史，文化。有 70 万奥斯曼希腊人在这次清洗中丧失生命。大多数幸存者及难民逃往了希腊（这使得希腊的人口比先前增加了四分之一以上）。一些居住在帝国东部省份的希腊人逃往了俄国，在那里建立了避难所。到 1922 年年末，原本居住在安纳托利亚的希腊人或死或逃，其余的人依希腊与土耳其政府于 1923 年签订的洛桑条约（参见希腊土耳其人口互换）迁至希腊，条约禁止难民返回，正式确定了外迁的合法性。同一时期发生的种族灭绝事件还有亚述人种族大屠杀，亚美尼亚种族大屠杀。部分学者认为这是帝国统治晚期的种族灭绝政策使然。 (zh)

rdfs:label

Greek genocide (en)
الإبادة الجماعية لليونانيين (ar)
Řecká genocida (cs)
Griechenverfolgungen im Osmanischen Reich 1914–1923 (de)
Γενοκτονία των Ελλήνων της Μικράς Ασίας και της Ανατολικής Θράκης (el)
Greka genocido (eo)
Genocidio griego (es)
Genosida Yunani (in)
Génocide grec (fr)
Griekse Genocide (nl)
Геноцид греков (ru)
希臘種族滅絕 (zh)
Геноцид греків (uk)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:wikiPageWikiLink of