Julius Caesar (original) (raw)

dbo:abstract

Gaius Julius Caesar (12./13. července 100 př. n. l. – 15. března 44 př. n. l. Řím) byl vojevůdce a politik a jeden z nejmocnějších mužů antické historie. Sehrál klíčovou roli v procesu zániku římské republiky a její transformace v císařství. Z jeho jména pochází titul caesar a odvozené císař (rusky car, německy Kaiser, dánsky kejser, polsky cesarz aj.), kterým ale sám Caesar nebyl; prvním římským císařem se stal až jeho prasynovec a adoptivní syn Augustus (vládnoucí v letech 27 př. n. l. – 14 n. l.). (Starořímská výslovnost byla [kaisar]; dnešní výslovnost [cézar] pochází až z pozdní antiky či raného středověku.) Jako stoupenec politické frakce populárů vytvořil spolu s Marcem Liciniem Crassem a Gnaeem Pompeiem Magnem tzv. první triumvirát, který po několik let dominoval římské politice. Caesarovy výboje v Galii rozšířily římskou moc hluboko na sever. Caesar dále jako první Říman pronikl do Británie a za řeku Rýn. Rozpad triumvirátu po smrti Crassa přivedl Caesara do konfliktu s Pompeiem podporovaným římským senátem. Překročením řeky Rubikonu v roce 49 př. n. l. zahájil Caesar občanskou válku, na jejímž konci se stal jediným a nesporným vládcem celého římského státu. Po uchopení moci zahájil rozsáhlé reformy římské společnosti a vlády. Rovněž byl zvolen doživotním diktátorem. Tím však podnítil Marca Junia Bruta a řadu dalších římských senátorů, aby ho o březnových idách roku 44 př. n. l. v senátu zavraždili. Strůjci tohoto činu doufali v obnovení republiky. Jejich akce ale vedla pouze k rozpoutání nového kola občanských válek, z něhož vyšel jako vítěz Caesarův adoptivní syn Octavianus, který poté nastolil římské císařství. V roce 42 př. n. l. byl Caesar římským senátem oficiálně prohlášen za jednoho z římských bohů. Mnohé z Caesarova života je nám známo z jeho vlastních Zápisků (Commentarii), které sepsal ze svých vojenských tažení. Mezi další soudobé prameny náleží také dochované dopisy a projevy Caesarova politického soupeře Cicerona, historické dílo Sallustia či Cattulovy básně. Další podrobnosti o Caesarově životě byly zachyceny pozdějšími historiky – Appiánem, Suetoniem, Plútarchem, Cassiem Dionem a Strabónem. (cs)
Gai Juli Cèsar (llatí: Gaius Iulius Caesar), més conegut com a Juli Cèsar (Roma, d. 12 de juliol de 100 aC ↔ 13 de juliol de 100 aC - Teatre de Pompeu, 15 de març de 44 aC), va ser un líder polític i militar de l'era . Nascut en el si de la Gens Júlia, una família patrícia d'escassa fortuna, va estar emparentat amb alguns dels homes més influents de la seva època, com el seu oncle Màrius, qui influiria de manera determinant en la seva carrera política. (ca)
غايوس يوليوس قيصر (باليونانية:Ιούλιος Καίσαρ) (باللاتينية:CAIVS•IVLIVS•CAESAR•IV) (بالإنجليزية: Gaius Julius Caesar) هو جنرال وقائد سياسي وكاتب روماني ولد عام 12 يوليو 100 قبل الميلاد، قاد یولیوس قيصر الجيوش الرومانية في حروب الغال الأهلیة وأصبح بعد ذلك حاکمًا لروما من سنة 49 قبل الميلاد حتى اغتياله في 15 مارس سنة 44 قبل الميلاد. لعب يوليوس قيصر دورًا مهمًا في الأحداث التي أدت إلى ثورة تحويل روما من جمهورية إلى إمبراطورية. شكَّل يوليوس قيصر مع حلفائه بومبيوس الكبير وماركوس كراسوس الحكم الثلاثي الأول الذي قام في الفترة الأخيرة من تاريخ الجمهورية الرومانية تحديدًا سنة 60 قبل الميلاد والذي سيطر على السياسة الرومانية لعدة سنوات. انتصر يوليوس قيصر في سلسلة من حروب الغال التي امتدت حتى عام 51 قبل الميلاد وشملت عددًا كبيرًا من الأراضي الرومانية، ليصبح قيصر بعد ذلك أحد أقوى السياسيين في الجمهورية الرومانية. خلال هذا الوقت غزى يوليوس قيصر بريطانيا وبنى جسرًا عبر نهر الراين، إذ دعمت هذه الإنجازات مكانة قيصر وتغلب على بومبيوس الكبير الذي انتمى إلى مجلس الشيوخ بعد وفاة ماركوس كراسوس في سنة 53 قبل الميلاد. أمر مجلس الشيوخ بمجرد انتهاء حروب الغال بتنحي قيصرعن القيادة العسكرية والعودة إلى روما، لكن قيصر تحدى السلطة علنًا في عام 49 قبل الميلاد وعبر نهر روبيكون وسار نحو روما على مصطحبًا معه جيشه ليبدأ حربًا أهلية والتي انتهت بانتصاره فيها سنة 45 قبل الميلاد. بدأ يوليوس حملة للإصلاحات الاجتماعية والحكومية بعد سيطرته على الحكم، وشملت الإصلاحات إنشاء التقويم اليولياني ومنح الجنسية للعديد من سكان المناطق البعيدة وإصلاح الأراضي ودعم المحاربين القدامى. أُعلن قيصر دكتاتور دائم مدى الحياة بعد أن غير بيروقراطية روما وكان يواجه غضبًا شديدًا من المتآمرين ضده بعد الانتصارات التي حققها يوليوس قيصر في خارج روما ونجاحه في إخماد الحرب الأهلية هناك وتمام سيطرته. اغتيل قيصر على يد مجموعة من أعضاء مجلس الشيوخ المتمردين بقيادة ماركوس يونيوس بروتس وغايوس كاسيوس لونغينوس في يوم إديس مارس (يتوافق هذا اليوم مع 15 مارس وهو يوم للاحتفالات الدينية في روما) سنة 44 قبل الميلاد. اندلعت بعد اغتيال قيصر سلسلة جديدة من الحروب الأهلية ولم يتم استعادة الحكومة الدستورية للجمهورية بالكامل. صعد ابن شقيق قيصر ووريثه المعتمد أوكتافيان إلى السلطة الوحيدة بعد هزيمة خصومه في الحرب الأهلية الأخيرة للجمهورية الرومانية وبدأ عصر الإمبراطورية الرومانية. كان قيصر مؤلفًا بارعًا ومؤرخًا ورجل سياسي، وتُعتبر رواياته الخاصة مصدرًا مهمًا لسيرة حياته وخصوصًا حملاته العسكرية. تشمل المصادر المعاصرة الأخرى رسائل وخطب شيشرون والكتابات التاريخية لسالوست. كما عمل المؤرخ الروماني سويتونيوس وبلوتراش على كتابة السيرة الذاتية اللاحقة لقيصر، شغلت سيرة حياة قيصر تفكير أغلب المؤرخين وذلك لأنه من أحد أعظم القادة العسكريين في التاريخ، إذ اعتمد لقبه (قيصر) في أنحاء روما على أنه مرادف لكلمة (الإمبراطور). ظهر يوليوس قيصر في الكثير من الأعمال الأدبية والفنية، وكانت فلسفته السياسية -المعروفة باسم الفلسفة القيصرية- مصدر إلهام للعديد من السياسيين في العصر الحديث. (ar)
Ο Γάιος Ιούλιος Καίσαρ (Gaius Iulius Caesar, 13 Ιουλίου 100 π.Χ. - 15 Μαρτίου 44 π.Χ.), ήταν Ρωμαίος πολιτικός, στρατηγός και αξιόλογος συγγραφέας της λατινικής ιστοριογραφίας. Έπαιξε πρωτεύοντα ρόλο στον μετασχηματισμό της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας στη Ρωμαϊκή αυτοκρατορία. Το 60 π.Χ., ο Καίσαρ, ο Μάρκος Λικίνιος Κράσσος και ο Πομπήιος σχημάτισαν πολιτική συμμαχία που κυριάρχησε στη ρωμαϊκή πολιτική για αρκετά χρόνια. Οι προσπάθειές τους να συγκεντρώσουν εξουσία βρήκαν αντίδραση εντός της Ρωμαϊκής Συγκλήτου, στις τάξεις της οποίας ήταν ο Μάρκος Πόρκιος Κάτων με τη συχνή υποστήριξη του Μάρκου Τύλλιου Κικέρωνα. Οι νίκες του Καίσαρα στους Γαλατικούς Πολέμους, που ολοκληρώθηκαν το 51 π.Χ., επεξέτειναν το έδαφος της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας μέχρι τη Μάγχη και τον Ρήνο. Ο Ιούλιος Καίσαρ έγινε ο πρώτος Ρωμαίος στρατηγός που έχτισε γέφυρα στον Ρήνο και πραγματοποίησε την πρώτη εισβολή στη Μεγάλη Βρετανία. Αυτά τα επιτεύγματα, του απέδωσαν απαράμιλλη στρατιωτική ισχύ και απείλησε να επισκιάσει το κύρος του Πομπήιου, ο οποίος επανευθυγραμμίστηκε με τη Σύγκλητο μετά τον θάνατο του Κράσσου το 53 π.Χ. Με τους Γαλατικούς πολέμους να έχουν ολοκληρωθεί, η Σύγκλητος διέταξε τον Καίσαρα να παραιτηθεί από τη στρατιωτική διοίκηση και να επιστρέψει στη Ρώμη. Ο Καίσαρ αρνήθηκε να υπακούσει στην εντολή και, αντιθέτως, επέδειξε την περιφρόνησή του το 49 π.Χ. όταν διέσχισε τον Ρουβίκωνα με τη 13η λεγεώνα, αφήνοντας την επαρχία του και εισερχόμενος παράνομα στη ρωμαϊκή Ιταλία με στρατό. Το γεγονός οδήγησε σε εμφύλιο πόλεμο και η νίκη του Καίσαρα στον πόλεμο τον έβαλε σε μία ασυναγώνιστη θέση ισχύος και επιρροής. Μέγας στρατηγός και χαρισματικός πολιτικός, ο Ιούλιος Καίσαρ άλλαξε τη μορφή του πολιτεύματος της Ρώμης ενώ με τις κατακτήσεις του έβαλε τις βάσεις της εξέλιξης του ευρωπαϊκού πολιτισμού. Αν και αριστοκρατικής καταγωγής, τάχθηκε με το μέρος της φιλολαϊκής παράταξης στη διαμάχη της με τη συγκλητική, κατέκτησε τη Γαλατία, ολοκλήρωσε την κατάκτηση της Ιβηρικής χερσονήσου, εισέβαλε στη Βρετανία και ανέκοψε τις γερμανικές εισβολές. Όταν νίκησε τον μεγάλο αντίπαλό του Πομπήιο και επικράτησε οριστικά, κατάργησε ουσιαστικά τόσο τη συγκλητική όσο και τη λαϊκή κυριαρχία και επέβαλε το ηγεμονικό καθεστώς. Δολοφονήθηκε από τους οπαδούς της παλαιάς τάξης πραγμάτων αλλά οι αλλαγές που επέφερε και οι κατακτήσεις που έκανε διατηρήθηκαν για αιώνες. (el)
Gaius Iulius Caesar (deutsch Gaius Julius Cäsar; * 13. Juli 100 v. Chr. in Rom; † 15. März 44 v. Chr. ebenda) war ein römischer Staatsmann, Feldherr und Autor, der maßgeblich zum Ende der Römischen Republik und zu ihrer späteren Umwandlung in eine faktische Monokratie beitrug. Der patrizischen Familie der Julier entstammend, absolvierte er die Ämterlaufbahn und gelangte im Jahr 59 v. Chr. zum Konsulat. Kurz vorher oder während seiner Amtszeit schloss er ein informelles Bündnis mit dem reichen Marcus Licinius Crassus und dem erfolgreichen Militär Gnaeus Pompeius Magnus, das Triumvirat. In den folgenden Jahren ging Caesar als Prokonsul in die nördlichen Provinzen Illyrien und Gallia Cis- und Transalpina, von wo aus er in den Jahren 58 bis 51 v. Chr. ganz Gallien bis zum Rhein eroberte. Im anschließenden Römischen Bürgerkrieg von 49 bis 45 v. Chr. setzte er sich gegen seinen ehemaligen Verbündeten Pompeius und dessen Anhänger durch und errang die Alleinherrschaft. Nach seiner Ernennung zum Diktator auf Lebenszeit fiel er einem Attentat zum Opfer. Sein Großneffe und Haupterbe Gaius Octavius (später Kaiser Augustus) setzte den Prinzipat als neue Staatsform des Römischen Reiches durch. Der Name Caesars wurde zum Bestandteil des Titels aller nachfolgenden Herrscher des römischen Kaiserreichs. In der römischen Spätantike und im Byzantinischen Reich bezeichnete der Titel „Caesar“ einen Mitherrscher oder Thronfolger. In den entlehnten Formen Kaiser und Zar wurde der Name später auch zum Titel der Herrscher des Heiligen Römischen, des Österreichischen, des Deutschen, des Bulgarischen, des Serbischen und des Russischen Reiches. (de)
Julio Cezaro (latine ĉe naskiĝo: CAIVS•IVLIVS•CAESAR•IV, ĉe morto: IMPERATOR•CAIVS•IVLIVS•CAESAR•DIVVS, Gaius Iulius Caesar [GAjus JUlius KAJsar]; naskiĝis la 12-an aŭ 13-an de julio 100 a.K. en Romo, mortis la 15-an de marto 44 a.K. samloke) estis romia militestro kaj politikisto kaj unu el la plej potencaj homoj de la antikva historio. Li ludis gravan rolon en la procedo de la malapero de la romia respubliko kaj ĝia transformo, kiel deantaŭe, al monarkio. Komence de sia kariero li kun Kraso kaj Pompeo kreis la unuan triumviraron, kiu dum pluraj jaroj dominis la romian politikon. Lia aparta destino markis la romian mondon kaj la universalan historion: ambicia kaj brila, li apogis sin al la "plebanoj" por grimpi la politikan ŝtuparon; stratego kaj taktikisto lerta li antaŭenpuŝis la romiajn landlimojn ĝis la rivero Rejno kaj la Atlantiko konkerinte Gaŭlujon, poste li utiligis siajn trupojn por akiri la kontrolon de la ŝtato. Sekve li nomumis sin mem dumviva diktatoro kaj ekis ampleksajn reformojn de la romiaj socio kaj . En la jaro 44 a.K. li estis murdita en atenco pro konspiro de senatanoj, esperantaj restarigon de la respubliko. Sed ilia ago nur startis novan cirklon de , kies fina venkinto, nome la adoptita filo de Cezaro Oktavo, sekve oficialigis la Romian Imperion. En 42 a.K., du jarojn post la , la senato proklamis lin oficiale kiel unu el la romiaj dioj. Multo el la vivo de Cezaro estas konata el liaj propraj libroj Komentarioj pri la gaŭlia milito kaj Komentoj pri la enlanda milito, kiuj ankoraŭ nuntempe estas ofte legataj. (eo)
Cayo o Gayo Julio César (en latín: Gaius Iulius Caesar; 12 o 13 de julio de 100 a. C.-15 de marzo de 44 a. C.) fue un político y militar romano del siglo I a. C. miembro de los patricios Julios Césares que alcanzó las más altas magistraturas del Estado romano y dominó la política de la República tras vencer en la guerra civil que le enfrentó al sector más conservador del Senado. Nacido en el seno de la gens Julia, una familia patricia de escasa fortuna, estuvo emparentado con algunos de los hombres más influyentes de su época, como su tío Cayo Mario, quien influiría de manera determinante en su carrera política. En 84 a. C., a los 16 años, el popular Lucio Cornelio Cinna lo nombró flamen Dialis, cargo religioso del que fue relevado por Sila, con quien tuvo conflictos a causa de su matrimonio con la hija de Cinna. Tras escapar de morir a manos de los sicarios del dictador Sila, fue perdonado gracias a la intercesión de los parientes de su madre. Trasladado a la provincia de Asia, combatió en Mitilene como legado de . Volvió a Roma a la muerte de Sila en 78 a. C., y ejerció por un tiempo la abogacía. En 73 a. C. sucedió a Cayo Aurelio Cota como pontífice, y pronto entró en relación con los cónsules Pompeyo y Craso, cuya amistad le permitiría lanzar su propia carrera política. En 70 a. C. César sirvió como cuestor en la provincia de la Hispania Ulterior y como edil curul en Roma. Durante el desempeño de esa magistratura ofreció unos espectáculos que fueron recordados durante mucho tiempo por el pueblo. En 63 a. C. fue elegido pretor urbano al obtener más votos que el resto de candidatos. Ese mismo año murió Quinto Cecilio Metelo Pío, pontifex maximus designado durante la dictadura de Sila, y, en las elecciones celebradas para sustituirle, venció César. Al término de su pretura sirvió como propretor en Hispania, donde capitaneó una breve campaña militar contra los lusitanos. En 59 a. C. fue elegido cónsul gracias al apoyo de sus dos aliados políticos, Pompeyo y Craso, los hombres con los que César formó el llamado Primer Triunvirato. Su colega durante el consulado, Marco Calpurnio Bíbulo, se retiró para así entorpecer la labor de César que, sin embargo, logró sacar adelante una serie de medidas legales, entre las que destaca una ley agraria que regulaba el reparto de tierras entre los soldados veteranos. Tras su consulado fue designado procónsul de las provincias de la Galia Transalpina, Iliria y la Galia Cisalpina, esta última tras la muerte de su gobernador, Céler. Su gobierno se caracterizó por una política muy agresiva con la que sometió a prácticamente la totalidad de los pueblos celtas en varias campañas. Este conflicto, conocido como la guerra de las Galias, finalizó cuando el general republicano venció en la batalla de Alesia a los últimos focos de oposición, encabezados por un jefe arverno llamado Vercingétorix. Sus conquistas extendieron el dominio romano sobre los territorios que hoy integran Francia, Bélgica, Países Bajos y parte de Alemania. Fue el primer general romano en penetrar en los inexplorados territorios de Britania y Germania. Mientras César terminaba de organizar la estructura administrativa de la nueva provincia que había anexionado a la República, sus enemigos políticos trataban en Roma de despojarle de su ejército y cargo utilizando el Senado. César, a sabiendas de que si entraba en la capital sería juzgado y exiliado, intentó presentarse al consulado in absentia, a lo que los optimates se negaron. Este y otros factores le impulsaron a desafiar las órdenes senatoriales y protagonizar el famoso cruce del Rubicón, momento en el que, al parecer, pronunció la inmortal frase alea iacta est («la suerte está echada»). Inició así una nueva guerra civil, en la que se enfrentó a los optimates, que estaban liderados por su antiguo aliado, Pompeyo. Sus victorias en las batallas de Farsalia, Tapso y Munda sobre los conservadores, le hicieron el amo de la República. El hecho de que estuviera en plena guerra civil no evitó que se enfrentara a Farnaces II en Zela y a los enemigos de Cleopatra en Alejandría. A su regreso a Roma se hizo nombrar cónsul y dictador perpetuo, e inició una serie de reformas económicas, urbanísticas y administrativas. A pesar de que bajo su gobierno la República experimentó un breve periodo de gran prosperidad, algunos senadores vieron a César como un tirano que ambicionaba restaurar la monarquía. Con el objetivo de eliminar la amenaza que suponía el dictador, un grupo de senadores formado por algunos de sus hombres de confianza como Marco Junio Bruto y Cayo Casio Longino y antiguos lugartenientes como Cayo Trebonio y Décimo Junio Bruto Albino urdieron una conspiración con el fin de eliminarlo. Dicho complot culminó cuando, en los idus de marzo, los conspiradores asesinaron a César en el Senado. Su muerte provocó el estallido de un largo periodo de guerras, en la que los partidarios del régimen de César, Marco Antonio, Octavio y Lépido, derrotaron en la doble batalla de Filipos a sus asesinos, liderados por Bruto y Casio. Al término del conflicto, Octavio, Antonio y Lépido formaron el Segundo Triunvirato y se repartieron los territorios de la República, aunque, una vez apartado Lépido, finalmente volverían a enfrentarse en Accio, donde Octavio, heredero de César, venció a Marco Antonio y se convirtió en el primer emperador romano, Augusto. Al margen de su carrera política y militar, César destacó como orador y escritor. Redactó, al menos, un tratado de astronomía, otro acerca de la religión republicana romana y un estudio sobre el latín, ninguno de los cuales ha sobrevivido hasta nuestros días. Las únicas obras que se conservan son sus Comentarios de la guerra de las Galias y sus Comentarios de la guerra civil. Se conoce el desarrollo de su carrera como militar y gran parte de su vida a través de sus propias obras y de los escritos de autores como Suetonio, Plutarco, Veleyo Patérculo o Eutropio. (es)
Gaio Julio Zesar —latinez: Gaius Iulius Caesar, ˈgaːius ˈjuːlius ˈkaɪsar ahoskera klasikoan— (K.a. 100eko uztailaren 13a edo 12a – K.a. 44ko martxoaren 15a) Antzinako Erromako militarra eta politikaria izan zen. Galia menperatzean eta Britainia Handiko lehen inbasioarekin, Erroma Ozeano Atlantikoari begira jarri zuen eta garai guztietako militar handienetakotzat jotzen zuten. Errepublika Inperio bilakaeran ere parte hartze garrantzitsua eduki zuen. Hori guztia dela eta, hil ondoren, Senatuak ofizialki Erromako Jainko izendatu zuen. Ponpeioren kontra Gerra Zibilean borrokatu ostean, Erromako buru nagusi eta bakar bihurtu zen. Bizitza osorako diktadore izendatuta, Erromako gizartea eta gobernatzeko era zaharberritzen hasi zen. Politika trapero horren desadostasunean, Marko Brutok, Kasiok eta Zesarren adiskide eta laguntzaile gehiagok Zesar bera hil zuten, horrela Errepublikara itzuliko zelakoan. Hala ere, hilketak beste Gerra Zibil bat eragin zuen, zesartarren eta Zesarren kontrakoen artean. Gerra zesartarrek (Oktaviok eta Marko Antoniok besteak beste) irabazi zutenez, Inperioaren aldeko urrats sendoa egin zen. (eu)
Gaius Julius Caesar (/ˈsiːzər/; Latin: [ˈɡaːiʊs ˈjuːliʊs ˈkae̯sar]; 12 July 100 BC – 15 March 44 BC), was a Roman general and statesman. A member of the First Triumvirate, Caesar led the Roman armies in the Gallic Wars before defeating his political rival Pompey in a civil war, and subsequently became dictator from 49 BC until his assassination in 44 BC. He played a critical role in the events that led to the demise of the Roman Republic and the rise of the Roman Empire. In 60 BC, Caesar, Crassus and Pompey formed the First Triumvirate, an informal political alliance that dominated Roman politics for several years. Their attempts to amass power as Populares were opposed by the Optimates within the Roman Senate, among them Cato the Younger with the frequent support of Cicero. Caesar rose to become one of the most powerful politicians in the Roman Republic through a string of military victories in the Gallic Wars, completed by 51 BC, which greatly extended Roman territory. During this time he both invaded Britain and built a bridge across the Rhine river. These achievements and the support of his veteran army threatened to eclipse the standing of Pompey, who had realigned himself with the Senate after the death of Crassus in 53 BC. With the Gallic Wars concluded, the Senate ordered Caesar to step down from his military command and return to Rome. In 49 BC, Caesar openly defied the Senate's authority by crossing the Rubicon and marching towards Rome at the head of an army. This began Caesar's civil war, which he won, leaving him in a position of near unchallenged power and influence in 45 BC. After assuming control of government, Caesar began a program of social and governmental reforms, including the creation of the Julian calendar. He gave citizenship to many residents of far regions of the Roman Republic. He initiated land reform and support for veterans. He centralized the bureaucracy of the Republic and was eventually proclaimed "dictator for life" (dictator perpetuo). His populist and authoritarian reforms angered the elites, who began to conspire against him. On the Ides of March (15 March) 44 BC, Caesar was assassinated by a group of rebellious senators led by Brutus and Cassius, who stabbed him to death. A new series of civil wars broke out and the constitutional government of the Republic was never fully restored. Caesar's great-nephew and adopted heir Octavian, later known as Augustus, rose to sole power after defeating his opponents in the last civil war of the Roman Republic. Octavian set about solidifying his power, and the era of the Roman Empire began. Caesar was an accomplished author and historian as well as a statesman; much of his life is known from his own accounts of his military campaigns. Other contemporary sources include the letters and speeches of Cicero and the historical writings of Sallust. Later biographies of Caesar by Suetonius and Plutarch are also important sources. Caesar is considered by many historians to be one of the greatest military commanders in history. His cognomen was subsequently adopted as a synonym for "Emperor"; the title "Caesar" was used throughout the Roman Empire, giving rise to modern cognates such as Kaiser and Tsar. He has frequently appeared in literary and artistic works, and his political philosophy, known as Caesarism, has inspired politicians into the modern era. (en)
Jules César (en latin : Caius Iulius Caesar IV à sa naissance, Imperator Iulius Caesar Divus après sa mort), aussi simplement appelé César, est un général, homme d'État et écrivain romain, né le 12 ou le 13 juillet 100 av. J.-C. à Rome et mort le 15 mars 44 av. J.-C. (aux ides de mars) dans la même ville. Son parcours unique, au cœur du dernier siècle de la République romaine — bouleversée par les tensions sociales et les guerres civiles —, marque le monde romain et l'histoire universelle. Ambitieux, il s'appuie sur le courant réformateur et démagogue (populares) qui traverse la cité romaine pour favoriser son ascension politique. Stratège et tacticien, il repousse, à l'aide de ses armées, les frontières de la République romaine jusqu'au Rhin et à l'océan Atlantique en conquérant la Gaule, puis utilise ses légions pour s’emparer du pouvoir au cours de la guerre civile l’opposant à Pompée, son ancien allié, puis aux républicains. Acclamé comme un imperator favorisé des dieux, seul maître à Rome après une suite de victoires foudroyantes sur ses adversaires, il entreprend de réformer l’État et de modifier l'organisation de la classe politique dirigeante afin de satisfaire les revendications de la mouvance des populares, dont il se revendique. Pour ce faire, il concentre progressivement — grâce à son contrôle sur le Sénat de Rome — de nombreux pouvoirs exceptionnels, adossés à une politique de culte de la personnalité inédite reposant sur ses ascendances divines et sa fortune personnelle. Adoré du peuple, pour qui il fait montre de largesses frumentaires, économiques et foncières, il se fait nommer dictateur, d'abord pour dix ans avec des pouvoirs constitutionnels, puis à vie, étant autorisé à porter la toge et la couronne des triomphateurs en permanence. Soupçonné de vouloir instaurer par ces mesures une nouvelle monarchie à Rome, il est assassiné peu après par une conspiration de sénateurs dirigée par Brutus et Cassius. Son héritage est rapidement l'objet d'une nouvelle guerre civile entre ses partisans et successeurs, son fils adoptif par testament, Octave, triomphant de ses adversaires. Jules César est divinisé et Octave, vainqueur de Marc Antoine, achève par sa victoire et par l'élimination des derniers républicains la réforme de la République romaine, qui laisse place au principat et à l'Empire romain en tant que régime de gouvernement de la cité. Son nom devient synonyme de pouvoir et l’un des titres de référence pour nombre de pouvoirs personnels en Europe occidentale. Sa personnalité et son parcours sont l'objet de nombreux récits plus ou moins légendaires au fil du temps, dans les cultures du monde entier ; de même, il est désigné par le terme de « césarisme » les attitudes politiques visant à faire reposer un pouvoir personnel fort sur l'approbation populaire et sur le plébiscite. (fr)
Bhí Iúil Caesar (Laidin:Gaius Iulius Caesar); 13 Iúil, 100 RC - 15 Márta, 44 RC) ina ghinearál, ina pholaiteoir agus ina scríbhneoir sa tSean-Róimh. Bhí sé ina bhall den chéad triúracht, agus ina dhiaidh sin, bhain sé amach deachtóireacht na Poblachta Rómhánaí. Bíonn staidéar á dhéanamh fós ag scoláirí Laidine agus ag staraithe míleata ar a chuid scríbhinní, go háirithe ar an leabhar a scríobh sé faoin gcogadh Gallach. (ga)
Gaius Yulius Kaisar (Latin: C·IVLIVS·C·F·C·N·CAESAR, atau Iulius Caesar) (skt. 13 Juli 100 SM–15 Maret 44 SM) adalah seorang pemimpin militer dan politikus Romawi yang kekuasaannya terhadap Gallia Comata memperluas dunia Romawi hingga Oceanus Atlanticus, melancarkan serangan Romawi pertama ke Britania, dan memperkenalkan pengaruh Romawi terhadap Gaul (Prancis kini), sebuah pencapaian yang akibat langsungnya masih terlihat hingga kini. Yulius Kaisar bertarung dan memenangkan sebuah perang saudara yang menjadikannya penguasa terhebat dunia Romawi, dan memulai reformasi besar-besaran terhadap masyarakat dan pemerintah Romawi. Dia menjadi diktator seumur hidup, dan memusatkan pemerintahan yang makin melemah dalam republik tersebut. Kaisar meninggal dunia pada 15 Maret 44 SM akibat ditusuk hingga mati oleh Marcus Junius Brutus dan beberapa senator Romawi. Aksi pembunuhan terhadapnya pada hari Idi Maret tersebut menjadi pemicu perang saudara kedua yang menjadi akhir Republik Romawi dan awal Kekaisaran Romawi di bawah kekuasaan cucu lelaki dan putra angkatnya, Kaisar Augustus. Kampanye militer Yulius Kaisar diketahui secara mendetail melalui tulisannya sendiri, Kumpulan Komentar (Commentarii), dan banyak dari kisah hidupnya yang direkam sejarawan seperti Gaius Suetonius Tranquillus, Mestrius Plutarch, dan Lucius Cassius Dio. (in)
ガイウス・ユリウス・カエサル（ラテン語: Gaius Iulius Caesar、Juliusとも、紀元前100年 - 紀元前44年3月15日）は、共和政ローマ末期の政務官であり、文筆家。「賽は投げられた」(alea jacta est)、「来た、見た、勝った」(veni, vidi, vici) 、「ブルータス、お前もか」(et tu, Brute?) などの特徴的な引用句でも知られる。また彼が布告し彼の名が冠された暦（ユリウス暦）は、紀元前45年から1582年まで1600年間以上に渡り欧州のほぼ全域で使用され続けた。古代ローマで最大の野心家と言われ、マルクス・リキニウス・クラッスス及びグナエウス・ポンペイウスとの第一回三頭政治と内戦を経て、（ディクタトル・ペルペトゥオ）となった。「カエサル」の名は、帝政初期にローマ皇帝が帯びる称号の一つ、帝政後期には副帝の称号となった（テトラルキア参照）。ドイツ語のKaiser（カイザー）やロシア語のцарь（ツァーリ）など、皇帝を表す言葉の語源でもある。従来カエサルはポプラレス（民衆派）とされてきたが、当時の政治状況を簡単に二分することはできないため、「カエサル派」とすべきだとする意見がある。 (ja)
( 다른 뜻에 대해서는 율리우스 카이사르 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 카이사르는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 카이사르 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 가이우스 율리우스 카이사르(라틴어: Gaius Julius Caesar: 기원전 100년 7월 12일 ~ 기원전 44년 3월 15일)는 로마 공화국의 정치가, 장군, 작가이다. 그는 로마 공화국이 로마 제국으로 변화하는 데 중요한 역할을 하였다. 정치적으로 카이사르는 민중파의 노선에 섰다. 기원전 60년대 말에서 50년대에 이르기까지 그는 마르쿠스 리키니우스 크라수스, 그나이우스 폼페이우스 마그누스와 소위 제1차 삼두 정치라는 초법적 정치 연대를 이루어 수년간 로마 정계를 장악하였다. 이들 파벌은 자신들끼리 권력을 분점하고자 하여, 원로원 내에서 마르쿠스 포르키우스 카토, 마르쿠스 칼푸르니우스 비불루스 등 벌족파의 반대를 받았으며, 마르쿠스 툴리우스 키케로가 이에 가세하기도 하였다. 카이사르는 갈리아를 정복(기원전 58년 ~ 52년)하여 로마 제국의 영토를 북해까지 넓혔으며, 기원전 55년에는 로마인 처음으로 브리타니아 침공을 감행하였다. 이러한 공훈 덕분에 카이사르는 강력한 세력가로 입지를 굳혀 폼페이우스를 위협하게 되었으며, 카라이 전투에서 크라수스가 전사하면서 삼두정의 두 정치가 사이에 긴장이 높아졌다. 이렇듯 로마 정계가 재편되면서 카이사르와 폼페이우스는 서로 대치하게 되었으며, 폼페이우스는 원로원의 대의를 내세웠다. 카이사르는 자신의 군단으로 하여금 루비콘 강을 건너게 하는 결단을 내려 기원전 49년에 내전이 일어났으며, 파르살루스 전투, 탑수스 전투 등에서 승리한 카이사르는 로마 세계에서 무소불위의 권력자로 등극하였다. 정권을 장악한 뒤 그는 로마의 사회와 정치에 광범위한 개혁을 실시하였다. 그는 공화정의 귀족 정치를 고도로 중앙집권화하였으며, 급기야 자신을 종신독재관으로 선언하였다. 기원전 44년 3월 15일에 마르쿠스 유니우스 브루투스가 이끄는 일군의 원로원 의원들이 공화정을 복고하고자 음모를 꾸며 카이사르를 암살하였다. 그러나 또 다시 내전이 일어났으며, 결국 카이사르의 양자인 가이우스 옥타비아누스가 영속적인 전제정을 성립하였다. 카이사르가 죽은 지 기원전 42년에, 원로원은 카이사르를 공식적으로 으로 축성하였다. 따라서 그의 사후 그의 공식명칭은 신격 카이사르가 되었다(Divus Caesar). 또한 그 이후부터 로마 황제가 죽었을 경우 후임자가 그를 신격화시키는 것이 관례화되었다. 카이사르의 삶은 본인이 쓴 전쟁 기록(갈리아 전기, 내란기)을 통해 상당 부분 알려져 있으며, 정적임과 동시에 오랜 친구였던 키케로와의 서신과 그의 연설, 살루스티우스의 기록, 카툴루스의 시 등 당대의 다른 사료도 남아 있다. 또 아피아노스, 수에토니우스, 플루타르코스, 카시우스 디오, 스트라본 등 여러 후대 역사가들의 기록도 그의 삶에 대해 더욱 자세하게 서술하고 있다. (ko)
Gaius Julius Caesar (Latijnse uitspraak: [ˈgaːius ˈjuːlius ˈkaɪsar]?; Latijn: C·IVLIVS·C·F·C·N·CAESAR, of Gaius Iulius Gaii filius Gaii nepos Caesar; na 42 v.Chr. IMP·C·IVLIVS·CAESAR·DIVVS, of Imperator Gaius Iulius Caesar divus) (Rome, 12 of 13 juli ± 100 v.Chr. - aldaar, Idus van maart (15 maart) 44 v.Chr.) was een Romeins politicus, generaal en schrijver. Hij doorliep zowel een militaire als politieke loopbaan en werd na de verovering van Gallië en de daaropvolgende burgeroorlog tegen Pompeius dictator van het Romeinse Rijk. Door zijn bewind werd de Romeinse Republiek omgevormd tot het Romeinse Keizerrijk. Hij wordt meestal kortweg Julius Caesar of Caesar genoemd. (nl)
Gaio Giulio Cesare (in latino: Gaius Iulius Caesar, Pronuncia restaurata o classica; AFI: [ˈɡäːjʊs ˈjuː.li.ʊs ˈkɐ̯ɛ̯.sä:r]; nelle epigrafi C·IVLIVS·C·F·CAESAR e DIVVS IVLIVS; in greco antico: Γάϊος Ἰούλιος Καῖσαρ, Gáïos Iúlios Kaîsar; Roma, 13 luglio 101 a.C. o 12 luglio 100 a.C. – Roma, 15 marzo 44 a.C.) è stato un militare, politico, console, dittatore, pontefice massimo, oratore e scrittore romano, considerato uno dei personaggi più importanti e influenti della storia. Ebbe un ruolo fondamentale nella transizione del sistema di governo dalla forma repubblicana a quella imperiale. Fu dittatore (dictator) di Roma alla fine del 49 a.C., nel 47 a.C., nel 46 a.C. con carica decennale e dal 44 a.C. come dittatore perpetuo, e per questo ritenuto da Svetonio il primo dei dodici Cesari, in seguito sinonimo di imperatore romano. Con la conquista della Gallia estese il dominio della res publica romana fino all'oceano Atlantico e al Reno; portò gli eserciti romani a invadere per la prima volta la Britannia e la Germania e a combattere in Spagna, Grecia, Egitto, Ponto e Africa. Il primo triumvirato, l'accordo privato per la spartizione del potere con Gneo Pompeo Magno e Marco Licinio Crasso, segnò l'inizio della sua ascesa. Dopo la morte di Crasso contro il popolo dei Parti, (Carre, 53 a.C.), Cesare si scontrò con Pompeo e la fazione degli optimates per il controllo dello Stato. Nel 49 a.C., di ritorno dalla Gallia, guidò le sue legioni attraverso il Rubicone (in cui Lucio Cornelio Silla stabilì il nuovo confine al nord del pomerio della città nell'81 a.C.) nel pronunciando le celebri parole «Alea iacta est», e scatenò la guerra civile, con la quale divenne capo indiscusso di Roma: sconfisse Pompeo a Farsalo (48 a.C.) e successivamente gli altri optimates, tra cui Catone l'Uticense, in Africa e in Spagna. Con l'assunzione della dittatura a vita diede inizio a un processo di radicale riforma della società e della politica romana, assicurandosi potere assoluto sulla Repubblica. Il suo operato provocò la reazione dei conservatori, finché un gruppo di senatori, capeggiati da Marco Giunio Bruto, Gaio Cassio Longino e Decimo Bruto, cospirò contro di lui, uccidendolo alle idi di marzo del 44 a.C. (15 marzo 44). Nel 42 a.C., appena due anni dopo il suo assassinio, il Senato lo deificò ufficialmente, elevandolo a divinità. L'eredità riformatrice e storica di Cesare fu quindi raccolta da Ottaviano Augusto, suo pronipote e figlio adottivo. Le campagne militari e le azioni politiche di Cesare sono da lui stesso dettagliatamente raccontate in terza persona nei Commentarii de bello Gallico e nei Commentarii de bello civili. Numerose notizie sulla sua vita sono presenti negli scritti di Appiano di Alessandria, Svetonio, Plutarco, Cassio Dione e Strabone. Altre informazioni possono essere rintracciate nelle opere di autori suoi contemporanei, come nelle lettere e nelle orazioni del suo rivale politico Cicerone, nelle poesie di Catullo e negli scritti storici di Sallustio. (it)
Gajusz Juliusz Cezar, łac. Gaius Iulius Caesar (ur. 12 lipca 100 p.n.e. lub 13 lipca 102 p.n.e. (koncepcja Mommsena i Diona) w Rzymie, zm. 15 marca 44 p.n.e. tamże) – rzymski polityk, wódz, dyktator i pisarz. Jeden z członków stronnictwa popularów, spowinowacony z Cynną i Mariuszem. Po ich śmierci piastował kolejno urzędy kwestora, edyla, pretora, konsula, imperatora oraz dyktatora. Sławę zdobył dzięki namiestnictwu w Galii. Dzięki pomocy swych żołnierzy udało mu się pokonać opozycję, skupioną wokół senatu i Pompejusza – tzw. optymatów, aby następnie, po wieloletnich walkach, przejąć pełnię władzy w Rzymie. Zamordowany w idy marcowe przez senatorów pod przywództwem Brutusa oraz Gajusza Kasjusza. W testamencie adoptował syna swojej siostrzenicy Gajusza Oktawiusza, późniejszego Oktawiana Augusta, wyznaczając go na swego spadkobiercę. (pl)
Gaius Julius Caesar (latinskt uttal: [ˈɡaːɪ.ʊs ˈjuːlɪ.ʊs ˈkae̯sar]; mer känd under sitt och cognomen Julius Caesar), född 13 juli 100 f.Kr. i stadsdelen Subura i Rom, död 15 mars 44 f.Kr. i Rom, var en romersk militär, statsman och skriftställare som kom att spela en betydande roll då den romerska republiken omformades till det romerska kejsardömet. Han är även benämnd Julius, Gaius Julius, Gaius Caesar och Divus Julius. Hans namn har givit upphov till ordet kejsare och dess motsvarighet på många språk (såsom Kaiser och tsar), liksom till månaden juli. Julius Caesar gjorde karriär som romersk politiker. Han blev utnämnd till folktribun tidigt, men hans första betydande och allmänt erkända titel imperator tilldelades honom år 60 f.Kr. Han innehade sedan en rad konsulskap. Därtill var han ståthållare i Sydgallien. Han adopterade släktingen Octavianus, den blivande Augustus som var Roms första kejsare. Idus martiae, det vill säga den 15 mars, år 44 f.Kr. mördades Caesar vid Pompejus teater i Rom. Han fick motta 23 dolkstick av de sammansvurna, bland vilka hans förtrogne Marcus Brutus befann sig. Tillsammans med Kleopatra fick Caesar sonen Caesarion Ptolemaios. Namnet Caesarion fick pojken efter sin far, och namnet Ptolemaios från Kleopatras släkt. Namnet Ptolemaios kommer från grekiskan och betyder ungefär "aggressiv" eller "krigslik" och kom från Kleopatras ätt som härskat i Egypten sedan 300-talet f.Kr. Den ptolemaiska ätten härstammade från Alexander den Stores general Ptolemaios. Caesars namn skrevs på antikt latin som GAIVS IVLIVS CAESAR då gemener saknades i det antika latinska alfabetet och med tecknet V för u-ljudet. Namnet uttalas på antikt latin ['ga:jus 'ju:lius 'kajsar], medan ordet caesar på nylatin uttalas ['se:sar]. Romarna hade förkortningar av flera namn, som för Gaius: C. Notera att det är ett c istället för ett g. Det är en bevarad tradition bland romarna från tiden innan bokstaven g infördes, då c användes för båda ljuden följaktligen att namnet stavades Caius. [källa behövs] (sv)
Caio Júlio César (em latim: Caius ou Gaius Iulius Caesar ou IMP•C•IVLIVS•CÆSAR•DIVVS; 13 de julho de 100 a.C. – 15 de março de 44 a.C.) foi um patrício, líder militar e político romano. Desempenhou um papel crítico na transformação da República Romana no Império Romano. Muito da historiografia das campanhas militares de César foi escrita por ele próprio ou por fontes contemporâneas dele, a maioria, cartas e discursos de Cícero e manuscritos de Salústio. Sua biografia foi posteriormente melhor escrita pelos historiadores Suetônio e Plutarco. César é considerado por muitos acadêmicos como um dos maiores comandantes militares da história. Nascido em uma família patrícia de pequena influência, César foi galgando seu lugar na vida pública romana. Em 60 a.C., ele e os políticos Crasso e Pompeu formaram uma aliança (o Primeiro Triunvirato) que acabou dominando a política romana por anos. Suas tentativas de manter-se no poder através de táticas populistas enfrentavam resistência das classes aristocráticas conservadoras do senado romano, liderados por homens como Catão e Cícero. César conquistou boa reputação militar e dinheiro durante as Guerras Gálicas (58–50 a.C.), expandindo os domínios romanos para o norte até o Canal da Mancha, anexando a Gália (atual França), e no leste até o Reno (dentro da atual Alemanha). Ele também se tornou o primeiro general romano a lançar uma incursão militar na Britânia. Suas conquistas lhe deram enorme poderio militar e respeito, que acabou ameaçando a posição do seu companheiro político, e agora rival, Pompeu Magno. Este último havia mudado de lado, após a morte de Crasso em 53 a.C., e agora apoiava a ala conservadora do senado. Com a guerra na Gália encerrada, os senadores em Roma exigiram que César dispensasse seu exército e retornasse à capital. Recusou-se a obedecer e em 49 a.C. cruzou o rio Rubicão com suas legiões, entrando armado na Itália (em violação da lei romana que impedia um general de marchar em Roma). Isso precipitou uma violenta guerra civil, que terminou com uma vitória de César, com ele assumindo poder total na República. Em 49 a.C., César assumiu o comando em Roma como um ditador absoluto. Ele iniciou então uma série de reformas sociais e políticas, incluindo a criação do calendário juliano. Continuou a centralizar o poder e a burocracia da República pelos anos seguintes, dando a si mesmo grande autoridade. Porém a ferida da guerra civil ainda estava aberta e a oposição política em Roma começou a conspirar para derrubá-lo do poder. As conspirações culminaram nos Idos de Março em 44 a.C. com o assassinato de César por um grupo de senadores aristocratas liderados por Marco Júnio Bruto. Sua morte precipitaria uma nova guerra civil pelos espólios do poder e assim o governo constitucional republicano nunca foi totalmente restaurado. O seu sobrinho-neto, Caio Otaviano, foi feito seu herdeiro em testamento. Em 27 a.C., o jovem passaria para a história como Augusto, o primeiro imperador romano, adotando o título de César e reivindicando para si o seu legado político. (pt)
盖乌斯·尤利乌斯·恺撒（拉丁語：Gaius Iulius Caesar；前100年7月12日－前44年3月15日），或译儒略·恺撒，罗马共和国末期的军事统帅、政治家，是羅馬共和國体制转向羅馬帝國的關鍵人物，史稱恺撒大帝或羅馬共和國的獨裁者。他也是拉丁文散文的作者。恺撒出身贵族，历任财务官、大祭司、大法官、执政官、监察官、独裁官等职。前60年与庞培、克拉苏秘密结成前三头同盟，随后出任高卢总督，用了8年時間征服高卢全境（现在的法国），跨越萊茵河袭击了日耳曼（现在的德国）、渡過英吉利海峽到不列颠（现在的英国），最遠曾到達日斯巴尼亞（现在的西班牙）、托勒密王朝統治的上埃及。西元前49年，他率军佔领罗马，打败庞培，集大权于一身，实行独裁统治，制定了《儒略历》。前44年，恺撒被布鲁图所领导的元老院成员暗杀身亡。恺撒身亡后，其甥孫及養子屋大维击败安东尼开创罗马帝国并成为第一位帝国皇帝（拉丁語：Imperator）。 (zh)
Гай Ю́лий Це́зарь (аутентичное произношение близко к Ка́йсар; лат. Gaius Iulius Caesar [ˈgaːjʊs ˈjuːliʊs ˈkae̯sar]; 12 июля 100 года до н. э. — 15 марта 44 года до н. э.) — древнеримский государственный и политический деятель, полководец, писатель. Консул 59, 48, 46, 45 и 44 годов до н. э., диктатор 49, 48—47 и 46—44 годов до н. э., великий понтифик с 63 года до н. э. Происходивший из древней патрицианской семьи, Цезарь последовательно добивался всех ординарных римских должностей (cursus honorum) и сделал себе имя на борьбе с консервативными сенаторами (оптиматами). В 60 году до н. э. организовал первый триумвират с двумя влиятельными политиками — Гнеем Помпеем Великим и Марком Лицинием Крассом. С 58 года до н. э. более восьми лет провёл на территории современных Швейцарии, Франции, Бельгии, Германии и Великобритании в Галльской войне, присоединив к Римской республике огромную территорию от Атлантического океана до Рейна и снискав славу талантливого полководца. В начале 49 года до н. э. начал гражданскую войну из-за непримиримых разногласий с сенаторами по вопросам о деталях своего возвращения в Рим и о гарантиях судебной неприкосновенности за должностные преступления (подкупы на выборах, взятки должностным лицам, нарушение договоров, насильственные действия и другие нарушения). За четыре года сторонники сената, сгруппировавшиеся вокруг Помпея, были разбиты Цезарем в Италии, Испании (дважды), Греции и Африке, также им были разбиты войска правителей Египта и Понта. Придерживался «политики милосердия», но в то же время казнил ряд своих ключевых оппонентов. Добившись полной победы над противниками, сконцентрировал в своих руках власть консула и чрезвычайные полномочия диктатора (в конце концов — в виде пожизненной должности), провёл ряд реформ во всех сферах жизни общества. При жизни Цезаря началось его обожествление, почётный титул полководца-победителя «император» стал частью его имени, однако он отказывался от власти древних римских царей. После убийства Цезаря группой сенаторов во главе с Марком Юнием Брутом внучатый племянник Цезаря Гай Октавий принял его имя и получил большую часть наследства по завещанию, став впоследствии первым императором. К Цезарю по-разному относились при жизни, и эта традиция сохранилась в Римской империи: его имя всячески обелялось сторонниками правителей, а оппозиционеры восхваляли его жертв и заговорщиков. Очень популярной была личность Цезаря в Средние века и Новое время. Помимо политической и военной деятельности, Цезарь известен и как литератор. Из-за простоты и ясности стиля, его сочинения считаются классикой древнеримской литературы и используются при обучении латинскому языку. К имени Юлия Цезаря восходят титулы кайзер и царь, название седьмого месяца года во многих языках мира — июль. (ru)
Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором. До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки простоті та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. Від імені Юлія Цезаря походять титули цісар, кайзер та цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах (наприклад, англійською — англ. July). (uk)

dbp:after

dbp:date

2008-03-21 (xsd:date)
2011-01-06 (xsd:date)
2011-02-01 (xsd:date)
2018-02-13 (xsd:date)
2021-07-13 (xsd:date)
2021-12-20 (xsd:date)
2022-07-31 (xsd:date)

dbp:id

1957 (xsd:integer)
Julius+Caesar (en)

dbp:title

dbr:List_of_Roman_consuls
Roman consul II (en)
Roman consul III (en)
Roman consul IV (en)
Roman consul V (en)
Pontifex maximus (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

dcterms:subject

rdfs:comment

Gai Juli Cèsar (llatí: Gaius Iulius Caesar), més conegut com a Juli Cèsar (Roma, d. 12 de juliol de 100 aC ↔ 13 de juliol de 100 aC - Teatre de Pompeu, 15 de març de 44 aC), va ser un líder polític i militar de l'era . Nascut en el si de la Gens Júlia, una família patrícia d'escassa fortuna, va estar emparentat amb alguns dels homes més influents de la seva època, com el seu oncle Màrius, qui influiria de manera determinant en la seva carrera política. (ca)
Bhí Iúil Caesar (Laidin:Gaius Iulius Caesar); 13 Iúil, 100 RC - 15 Márta, 44 RC) ina ghinearál, ina pholaiteoir agus ina scríbhneoir sa tSean-Róimh. Bhí sé ina bhall den chéad triúracht, agus ina dhiaidh sin, bhain sé amach deachtóireacht na Poblachta Rómhánaí. Bíonn staidéar á dhéanamh fós ag scoláirí Laidine agus ag staraithe míleata ar a chuid scríbhinní, go háirithe ar an leabhar a scríobh sé faoin gcogadh Gallach. (ga)
ガイウス・ユリウス・カエサル（ラテン語: Gaius Iulius Caesar、Juliusとも、紀元前100年 - 紀元前44年3月15日）は、共和政ローマ末期の政務官であり、文筆家。「賽は投げられた」(alea jacta est)、「来た、見た、勝った」(veni, vidi, vici) 、「ブルータス、お前もか」(et tu, Brute?) などの特徴的な引用句でも知られる。また彼が布告し彼の名が冠された暦（ユリウス暦）は、紀元前45年から1582年まで1600年間以上に渡り欧州のほぼ全域で使用され続けた。古代ローマで最大の野心家と言われ、マルクス・リキニウス・クラッスス及びグナエウス・ポンペイウスとの第一回三頭政治と内戦を経て、（ディクタトル・ペルペトゥオ）となった。「カエサル」の名は、帝政初期にローマ皇帝が帯びる称号の一つ、帝政後期には副帝の称号となった（テトラルキア参照）。ドイツ語のKaiser（カイザー）やロシア語のцарь（ツァーリ）など、皇帝を表す言葉の語源でもある。従来カエサルはポプラレス（民衆派）とされてきたが、当時の政治状況を簡単に二分することはできないため、「カエサル派」とすべきだとする意見がある。 (ja)
Gaius Julius Caesar (Latijnse uitspraak: [ˈgaːius ˈjuːlius ˈkaɪsar]?; Latijn: C·IVLIVS·C·F·C·N·CAESAR, of Gaius Iulius Gaii filius Gaii nepos Caesar; na 42 v.Chr. IMP·C·IVLIVS·CAESAR·DIVVS, of Imperator Gaius Iulius Caesar divus) (Rome, 12 of 13 juli ± 100 v.Chr. - aldaar, Idus van maart (15 maart) 44 v.Chr.) was een Romeins politicus, generaal en schrijver. Hij doorliep zowel een militaire als politieke loopbaan en werd na de verovering van Gallië en de daaropvolgende burgeroorlog tegen Pompeius dictator van het Romeinse Rijk. Door zijn bewind werd de Romeinse Republiek omgevormd tot het Romeinse Keizerrijk. Hij wordt meestal kortweg Julius Caesar of Caesar genoemd. (nl)
盖乌斯·尤利乌斯·恺撒（拉丁語：Gaius Iulius Caesar；前100年7月12日－前44年3月15日），或译儒略·恺撒，罗马共和国末期的军事统帅、政治家，是羅馬共和國体制转向羅馬帝國的關鍵人物，史稱恺撒大帝或羅馬共和國的獨裁者。他也是拉丁文散文的作者。恺撒出身贵族，历任财务官、大祭司、大法官、执政官、监察官、独裁官等职。前60年与庞培、克拉苏秘密结成前三头同盟，随后出任高卢总督，用了8年時間征服高卢全境（现在的法国），跨越萊茵河袭击了日耳曼（现在的德国）、渡過英吉利海峽到不列颠（现在的英国），最遠曾到達日斯巴尼亞（现在的西班牙）、托勒密王朝統治的上埃及。西元前49年，他率军佔领罗马，打败庞培，集大权于一身，实行独裁统治，制定了《儒略历》。前44年，恺撒被布鲁图所领导的元老院成员暗杀身亡。恺撒身亡后，其甥孫及養子屋大维击败安东尼开创罗马帝国并成为第一位帝国皇帝（拉丁語：Imperator）。 (zh)
غايوس يوليوس قيصر (باليونانية:Ιούλιος Καίσαρ) (باللاتينية:CAIVS•IVLIVS•CAESAR•IV) (بالإنجليزية: Gaius Julius Caesar) هو جنرال وقائد سياسي وكاتب روماني ولد عام 12 يوليو 100 قبل الميلاد، قاد یولیوس قيصر الجيوش الرومانية في حروب الغال الأهلیة وأصبح بعد ذلك حاکمًا لروما من سنة 49 قبل الميلاد حتى اغتياله في 15 مارس سنة 44 قبل الميلاد. لعب يوليوس قيصر دورًا مهمًا في الأحداث التي أدت إلى ثورة تحويل روما من جمهورية إلى إمبراطورية. (ar)
Gaius Julius Caesar (12./13. července 100 př. n. l. – 15. března 44 př. n. l. Řím) byl vojevůdce a politik a jeden z nejmocnějších mužů antické historie. Sehrál klíčovou roli v procesu zániku římské republiky a její transformace v císařství. (cs)
Ο Γάιος Ιούλιος Καίσαρ (Gaius Iulius Caesar, 13 Ιουλίου 100 π.Χ. - 15 Μαρτίου 44 π.Χ.), ήταν Ρωμαίος πολιτικός, στρατηγός και αξιόλογος συγγραφέας της λατινικής ιστοριογραφίας. Έπαιξε πρωτεύοντα ρόλο στον μετασχηματισμό της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας στη Ρωμαϊκή αυτοκρατορία. (el)
Gaius Iulius Caesar (deutsch Gaius Julius Cäsar; * 13. Juli 100 v. Chr. in Rom; † 15. März 44 v. Chr. ebenda) war ein römischer Staatsmann, Feldherr und Autor, der maßgeblich zum Ende der Römischen Republik und zu ihrer späteren Umwandlung in eine faktische Monokratie beitrug. (de)
Julio Cezaro (latine ĉe naskiĝo: CAIVS•IVLIVS•CAESAR•IV, ĉe morto: IMPERATOR•CAIVS•IVLIVS•CAESAR•DIVVS, Gaius Iulius Caesar [GAjus JUlius KAJsar]; naskiĝis la 12-an aŭ 13-an de julio 100 a.K. en Romo, mortis la 15-an de marto 44 a.K. samloke) estis romia militestro kaj politikisto kaj unu el la plej potencaj homoj de la antikva historio. Li ludis gravan rolon en la procedo de la malapero de la romia respubliko kaj ĝia transformo, kiel deantaŭe, al monarkio. En 42 a.K., du jarojn post la , la senato proklamis lin oficiale kiel unu el la romiaj dioj. (eo)
Cayo o Gayo Julio César (en latín: Gaius Iulius Caesar; 12 o 13 de julio de 100 a. C.-15 de marzo de 44 a. C.) fue un político y militar romano del siglo I a. C. miembro de los patricios Julios Césares que alcanzó las más altas magistraturas del Estado romano y dominó la política de la República tras vencer en la guerra civil que le enfrentó al sector más conservador del Senado. (es)
Gaio Julio Zesar —latinez: Gaius Iulius Caesar, ˈgaːius ˈjuːlius ˈkaɪsar ahoskera klasikoan— (K.a. 100eko uztailaren 13a edo 12a – K.a. 44ko martxoaren 15a) Antzinako Erromako militarra eta politikaria izan zen. Galia menperatzean eta Britainia Handiko lehen inbasioarekin, Erroma Ozeano Atlantikoari begira jarri zuen eta garai guztietako militar handienetakotzat jotzen zuten. Errepublika Inperio bilakaeran ere parte hartze garrantzitsua eduki zuen. Hori guztia dela eta, hil ondoren, Senatuak ofizialki Erromako Jainko izendatu zuen. (eu)
Gaius Julius Caesar (/ˈsiːzər/; Latin: [ˈɡaːiʊs ˈjuːliʊs ˈkae̯sar]; 12 July 100 BC – 15 March 44 BC), was a Roman general and statesman. A member of the First Triumvirate, Caesar led the Roman armies in the Gallic Wars before defeating his political rival Pompey in a civil war, and subsequently became dictator from 49 BC until his assassination in 44 BC. He played a critical role in the events that led to the demise of the Roman Republic and the rise of the Roman Empire. (en)
Gaius Yulius Kaisar (Latin: C·IVLIVS·C·F·C·N·CAESAR, atau Iulius Caesar) (skt. 13 Juli 100 SM–15 Maret 44 SM) adalah seorang pemimpin militer dan politikus Romawi yang kekuasaannya terhadap Gallia Comata memperluas dunia Romawi hingga Oceanus Atlanticus, melancarkan serangan Romawi pertama ke Britania, dan memperkenalkan pengaruh Romawi terhadap Gaul (Prancis kini), sebuah pencapaian yang akibat langsungnya masih terlihat hingga kini. (in)
Jules César (en latin : Caius Iulius Caesar IV à sa naissance, Imperator Iulius Caesar Divus après sa mort), aussi simplement appelé César, est un général, homme d'État et écrivain romain, né le 12 ou le 13 juillet 100 av. J.-C. à Rome et mort le 15 mars 44 av. J.-C. (aux ides de mars) dans la même ville. (fr)
Gaio Giulio Cesare (in latino: Gaius Iulius Caesar, Pronuncia restaurata o classica; AFI: [ˈɡäːjʊs ˈjuː.li.ʊs ˈkɐ̯ɛ̯.sä:r]; nelle epigrafi C·IVLIVS·C·F·CAESAR e DIVVS IVLIVS; in greco antico: Γάϊος Ἰούλιος Καῖσαρ, Gáïos Iúlios Kaîsar; Roma, 13 luglio 101 a.C. o 12 luglio 100 a.C. – Roma, 15 marzo 44 a.C.) è stato un militare, politico, console, dittatore, pontefice massimo, oratore e scrittore romano, considerato uno dei personaggi più importanti e influenti della storia. (it)
( 다른 뜻에 대해서는 율리우스 카이사르 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 카이사르는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 카이사르 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 가이우스 율리우스 카이사르(라틴어: Gaius Julius Caesar: 기원전 100년 7월 12일 ~ 기원전 44년 3월 15일)는 로마 공화국의 정치가, 장군, 작가이다. 그는 로마 공화국이 로마 제국으로 변화하는 데 중요한 역할을 하였다. 카이사르의 삶은 본인이 쓴 전쟁 기록(갈리아 전기, 내란기)을 통해 상당 부분 알려져 있으며, 정적임과 동시에 오랜 친구였던 키케로와의 서신과 그의 연설, 살루스티우스의 기록, 카툴루스의 시 등 당대의 다른 사료도 남아 있다. 또 아피아노스, 수에토니우스, 플루타르코스, 카시우스 디오, 스트라본 등 여러 후대 역사가들의 기록도 그의 삶에 대해 더욱 자세하게 서술하고 있다. (ko)
Gajusz Juliusz Cezar, łac. Gaius Iulius Caesar (ur. 12 lipca 100 p.n.e. lub 13 lipca 102 p.n.e. (koncepcja Mommsena i Diona) w Rzymie, zm. 15 marca 44 p.n.e. tamże) – rzymski polityk, wódz, dyktator i pisarz. Jeden z członków stronnictwa popularów, spowinowacony z Cynną i Mariuszem. Po ich śmierci piastował kolejno urzędy kwestora, edyla, pretora, konsula, imperatora oraz dyktatora. Sławę zdobył dzięki namiestnictwu w Galii. Dzięki pomocy swych żołnierzy udało mu się pokonać opozycję, skupioną wokół senatu i Pompejusza – tzw. optymatów, aby następnie, po wieloletnich walkach, przejąć pełnię władzy w Rzymie. Zamordowany w idy marcowe przez senatorów pod przywództwem Brutusa oraz Gajusza Kasjusza. W testamencie adoptował syna swojej siostrzenicy Gajusza Oktawiusza, późniejszego Oktawiana Aug (pl)
Гай Ю́лий Це́зарь (аутентичное произношение близко к Ка́йсар; лат. Gaius Iulius Caesar [ˈgaːjʊs ˈjuːliʊs ˈkae̯sar]; 12 июля 100 года до н. э. — 15 марта 44 года до н. э.) — древнеримский государственный и политический деятель, полководец, писатель. Консул 59, 48, 46, 45 и 44 годов до н. э., диктатор 49, 48—47 и 46—44 годов до н. э., великий понтифик с 63 года до н. э. (ru)
Caio Júlio César (em latim: Caius ou Gaius Iulius Caesar ou IMP•C•IVLIVS•CÆSAR•DIVVS; 13 de julho de 100 a.C. – 15 de março de 44 a.C.) foi um patrício, líder militar e político romano. Desempenhou um papel crítico na transformação da República Romana no Império Romano. Muito da historiografia das campanhas militares de César foi escrita por ele próprio ou por fontes contemporâneas dele, a maioria, cartas e discursos de Cícero e manuscritos de Salústio. Sua biografia foi posteriormente melhor escrita pelos historiadores Suetônio e Plutarco. César é considerado por muitos acadêmicos como um dos maiores comandantes militares da história. (pt)
Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. (uk)
Gaius Julius Caesar (latinskt uttal: [ˈɡaːɪ.ʊs ˈjuːlɪ.ʊs ˈkae̯sar]; mer känd under sitt och cognomen Julius Caesar), född 13 juli 100 f.Kr. i stadsdelen Subura i Rom, död 15 mars 44 f.Kr. i Rom, var en romersk militär, statsman och skriftställare som kom att spela en betydande roll då den romerska republiken omformades till det romerska kejsardömet. Han är även benämnd Julius, Gaius Julius, Gaius Caesar och Divus Julius. Hans namn har givit upphov till ordet kejsare och dess motsvarighet på många språk (såsom Kaiser och tsar), liksom till månaden juli. (sv)

is dbo:wikiPageWikiLink of

is dbp:after of

is dbp:commander of