Napoleon III (original) (raw)

dbo:abstract

Charles Louis Napoléon Bonaparte (París, 20 d'abril, 1808 - Chislehurst, Kent, Anglaterra 9 de gener 1873). Darrer monarca de França, tercer fill del rei Lluís Bonaparte i de la reina Hortense de Beauharnais; ambdós monarques del regne d'Holanda durant les guerres napoleòniques, i nebot de Napoleó Bonaparte. Era casat amb Eugènia de Montijo (comtessa de Teba), una noble espanyola d'ascendència escocesa i espanyola. Amb ella va tenir un fill, Eugéne Bonaparte (1856-1879), qui a la seva mort es convertí en cap de la família i fou nomenat pels seus partidaris Napoleó IV. Napoleó III va morir exiliat a Anglaterra el 9 de gener de 1873. És enterrat a la Cripta Imperial de l'Abadia de Saint Michael (Anglaterra). (ca)
Charles Louis Napoleon Bonaparte (česky Karel Ludvík Napoleon Bonaparte, 20. dubna 1808 Paříž – 9. ledna 1873 Londýn), zvaný Ludvík Napoleon, jinak též Napoleon III., byl synem Ludvíka Bonaparta a jeho manželky, královny Hortense de Beauharnais. Jeho otec vládl Holandskému království, které existovalo po určitou dobu z vůle Napoleona I. Bonaparta. Stal se prvním prezidentem Francie (s titulem princ-prezident) a posléze se prohlásil za francouzského císaře. Jeho vláda byla svržena poté, co byl zajat v prusko-francouzské válce během bitvy u Sedanu. (cs)
Ο Κάρολος Λουδοβίκος Ναπολέων (Charles Louis Napoléon Bonaparte, 20 Απριλίου 1808 - 9 Ιανουαρίου 1873) από τον Οίκο του Βοναπάρτη ήταν ο πρώτος πρόεδρος της Γαλλικής Δημοκρατίας και αργότερα, ως Ναπολέων Γ΄, Αυτοκράτορας της Γαλλίας. Ήταν ο τρίτος γιος του Λουδοβίκου Βοναπάρτη, βασιλιά της Ολλανδίας, και της Ορτανσίας ντε Μπωαρναί, κόρης του Αλεξάνδρου, Υποκόμη του Μπωαρναί, και της Ιωσηφίνας Τασέρ ντε Λα Παζρί. Η Ιωσηφίνα έκανε δεύτερο γάμο με τον Ναπολέοντα Α΄ Βοναπάρτη. Ήταν ανιψιός του Ναπολέοντα Α΄ Βοναπάρτη. (el)
شارل لويس نابليون بونابارت (بالفرنسية: Napoléon III)‏ 20 إبريل 1808م -9 يناير 1873م، كان رئيسا لفرنسا من 1848م إلى 1852م ثم إمبراطورا لفرنسا تحت اسم نابليون الثالث من 1852م إلى 1870م. لجأ الخديوي إسماعيل إلى نابليون الثالث بعد نزاع إسماعيل مع شركة حفر قناة السويس حيث طلب إسماعيل تخفيض عدد العمال المصريين بالمشروع وإعادة الأراضي التي استولت عليها الشركة للحكومة المصرية، وقال مقولته الشهيرة: (أريد القناة لمصر، لا مصر للقناة)، واضطر إسماعيل للجوء إلى نابليون الثالث الذي أصدر حكماً جائراً على مصر بدفع 3.5 مليون جنيه مصري كتعويض لشركة قناة السويس. ولد نابليون في باريس، وهو ابن لويس بونابرت ملك هولندا وأخو نابليون الأول. حيث نفى قانون فرنسي صدر عام 1816م أسرة بونابرت من فرنسا، وقضى لويس نابليون شبابه في إيطاليا وألمانيا وسويسرا، وأصبح ربّ أسرته عام 1832م. ارتبط بمجموعات ثورية أمثال الكَربُونَاري في إيطاليا. حاول الإطاحة بحكومة لويس فيليب الملكية عام 1836م في ستراسبورج، وعاود محاولته في بولونيا عام 1840م. انظر: لويس فيليب. سجن في حصن اسمه هام عقب المحاولة الفاشلة عام 1840م. ولكنه هرب من سجنه إلى إنجلترا عام 1846م، وخلال هذه السنين كتب كتاب الأفكار النابليونية (1839م)، جاعلاً من سيرة عمه الشهير مثلاً، كما كتب انقراض الفقر (1844م)، مقترحاً العمل على وضع حد للفقر والألم. وعندما أدت ثورة 1848م إلى ظهور الجمهورية الفرنسية الثانية، رجع لويس نابليون وتم انتخابه في المجلس. وبفضل شهرته انتخب رئيساً وفاز بخمسة ملايين ونصف المليون صوت من سبعة ملايين ونصف المليون مقترع. وأدى اليمين للجمهورية. (ar)
Napoleon III. (französisch Napoléon III; * 20. April 1808 in Paris; † 9. Januar 1873 in Chislehurst bei London) war unter seinem Geburtsnamen Charles-Louis-Napoléon Bonaparte (auch Louis-Napoléon Bonaparte) während der Zweiten Republik von 1848 bis 1852 französischer Staatspräsident und von 1852 bis 1870 als Napoleon III. Kaiser der Franzosen. Mit dem Staatsstreich vom 2. Dezember 1851 hatte der aus einer Volkswahl hervorgegangene Präsident eine Diktatur errichtet. Ein Jahr darauf (1852) proklamierte er sich zum Kaiser und sein Land zum Zweiten Kaiserreich. Das Parlament wurde weitgehend entmachtet und erhielt erst ganz am Ende seiner Herrschaft wieder etwas mehr Kompetenzen. Bedingt durch den plebiszitären Charakter seiner Herrschaft war der Kaiser praktisch gezwungen, immer neue Erfolge vorzuweisen, um sich die Gunst der Massen zu erhalten. Dies führte zu einer relativ expansiven Außenpolitik, die auch das Ziel der territorialen Vergrößerung Frankreichs auf Kosten seiner Nachbarstaaten verfolgte. Damit war der Kaiser im italienischen Einigungskrieg 1859/60 zunächst erfolgreich. Die geplante Annexion Luxemburgs im Jahr 1867 scheiterte dagegen. Die aggressive Außenpolitik Napoleons führte dazu, dass die Frage der Spanischen Thronfolge in den Deutsch-Französischen Krieg mündete. Nachdem Napoleon am 2. September 1870 gefangen genommen worden war, bildete sich eine neue nationale Regierung in Paris, die ihn für abgesetzt erklärte und die Republik proklamierte. Seine letzten beiden Lebensjahre verbrachte er im englischen Exil. (de)
Charles-Louis-Napoléon Bonaparte (1808 - 1873), filo de Louis Bonaparte kaj Hortense de Beauharnais, svisa civitano de Salenstein en Kantono Turgovio, estis la unua Prezidento de la Franca Respubliko en 1848 kaj poste la dua imperiestro de la Francoj en 1852 sub la nomo Napoléon la 3-a. (eo)
Napoleón III Bonaparte (París, 20 de abril de 1808 - Londres, 9 de enero de 1873) fue el único presidente de la Segunda República Francesa (1848-1852) y, posteriormente, emperador de los franceses entre 1852 y 1870, siendo el último monarca de Francia. Hijo de Luis Bonaparte (uno de los hermanos del emperador Napoleón Bonaparte) y de Hortensia de Beauharnais (hija de la emperatriz Josefina), nació en el seno de la Casa de Bonaparte. Debido a su parentesco con su tío Napoleón Bonaparte, se convirtió en el heredero legítimo de los derechos dinásticos tras las muertes sucesivas de su hermano mayor y de Napoleón II. Su filosofía política era una mezcla de romanticismo, de liberalismo autoritario y de socialismo utópico, aunque en los últimos años fue insigne defensor del tradicionalismo y de la civilización católica. Quiso significar una reparación frente al anticlericalismo y el ateísmo de la Revolución francesa. Tuvo una política de expansión de la civilización clásica que, en su opinión, Francia representaba, frente al surgimiento de Alemania y Estados Unidos, potencias emergentes de tipo protestante. (es)
Napoleon III.a edo Luis Napoleon Bonaparte (1808ko apirilaren 20a - 1873ko urtarrilaren 9a) 1848tik 1851 arte Frantziako II. Errepublikako presidentea izan zen eta 1852 eta 1870 bitartean, frantesen enperadorea. Napoleon I.a osaba bezala, Errepublikako boterea hartzean, iraultzaileen ideiak eta agintean jarrera autoritarioa bat egiten saiatu zen. Gainera, bi inperioak armadaren porrotak zirela kausa erori ziren. (eu)
Charles Louis Napoléon Bonaparte, dit Louis-Napoléon Bonaparte, né le 20 avril 1808 à Paris et mort le 9 janvier 1873 à Chislehurst (Royaume-Uni), est un monarque et un homme d'État français. Il est à la fois l'unique président de la Deuxième République, le premier chef d'État français élu au suffrage universel masculin, le 10 décembre 1848, le premier président de la République française, et, après la proclamation de l'Empire le 2 décembre 1852, le dernier monarque du pays sous le nom de Napoléon III, empereur des Français. Troisième fils de Louis Napoléon Bonaparte, dit Louis Bonaparte, roi de Hollande, et d'Hortense de Beauharnais, il naît prince français et prince de Hollande : neveu de l'Empereur Napoléon Ier, il est à la fois neveu et petit-fils de l'Impératrice Joséphine de Beauharnais (sa grand-mère maternelle). Exilé après la chute de l'Empire, conspirateur avec son frère aîné pour l'unité italienne, il devient héritier présomptif du trône impérial après les morts successives de son frère aîné Napoléon-Louis en 1831, et de son cousin le duc de Reichstadt (Napoléon II, roi de Rome) en 1832. Ses premières tentatives de coup d'État, mal préparées (Strasbourg en 1836, Boulogne-sur-Mer en 1840), échouent. Condamné à l'emprisonnement au fort de Ham, dont il s'évade en 1846, il est élu représentant du peuple après la révolution française de 1848 puis président de la République. Son coup d'État du 2 décembre 1851 lui permet un an plus tard de restaurer l'Empire en devenant Empereur des Français, mettant ainsi fin à la Deuxième République. Face à l'opposition des républicains, des libéraux tels Adolphe Thiers, de certains monarchistes et des catholiques (après l'unité italienne), il donne à son pouvoir la forme d'un « Empire autoritaire » qui s'atténue après 1859 pour laisser place, progressivement, à un « Empire libéral ». La philosophie politique qu'il met en place, et qu'il présente dans ses Idées napoléoniennes et dans De l'extinction du paupérisme (1844), est une synthèse d'un bonapartisme mêlé à du romantisme, du libéralisme autoritaire, et du socialisme utopique. Le règne de cet admirateur de la modernité britannique est marqué par un développement industriel, économique et financier sensible, porté par une forte croissance mondiale qu'illustre la transformation de Paris sous l'autorité du préfet Georges Eugène Haussmann. Sa politique extérieure vise à restaurer la puissance française en Europe et dans le monde. Il rompt l'isolement diplomatique de la France, voulu au congrès de Vienne par trois puissances de la Sainte-Alliance, par son entente avec la Grande-Bretagne lors de la guerre de Crimée, son soutien aux mouvements nationaux (en particulier lors de l'unité italienne contre l'Empire d'Autriche), et par ses diverses opérations outre-mer, parfois en coalition avec la Grande-Bretagne, qui permettent l'agrandissement du territoire (Nice, Savoie) et l'expansion coloniale et commerciale. Cette politique provoque cependant l'hostilité du royaume de Prusse et subit un échec au Mexique. Les tensions avec la Prusse aboutissent au piège de la dépêche d'Ems et à la guerre franco-allemande de 1870, qui scelle la fin du Second Empire. Le 2 septembre 1870, Napoléon III est capturé lors de la bataille de Sedan. Le 4 septembre 1870, la Troisième République est proclamée. Napoléon III part en exil en Angleterre, où il meurt en janvier 1873. La vive hostilité de Victor Hugo à l'égard de Napoléon III, exprimée dans ses œuvres et sa correspondance, les multiples pamphlets et ouvrages critiques de divers auteurs (Henri Rochefort, Maurice Joly, etc.) et les articles d'une partie de la presse politique contemporaine contribuent à ce que de nombreux historiens qualifient de « légende noire » autour de Napoléon III et du Second Empire. L'œuvre économique et sociale du Second Empire est mise en valeur par l'historiographie officielle dès le début du XXe siècle, mais la révision du jugement historique porté sur Napoléon III est plus lente. Après la Seconde Guerre mondiale, des travaux d’historiens — notamment ceux effectués par Adrien Dansette et Louis Girard — vont dans le sens d'une réhabilitation de Napoléon III et marquent une nette rupture historiographique dans la perception de celui qui est le dernier monarque français et le premier président de la République française. (fr)
Napoleon III (Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 April 1808 – 9 January 1873) was the first President of France (as Louis-Napoléon Bonaparte) from 1848 to 1852 and the last monarch of France as Emperor of the French from 1852 to 1870. A nephew of Napoleon I, he was the last monarch to rule over France. Elected to the presidency of the Second Republic in 1848, he seized power by force in 1851, when he could not constitutionally be reelected; he later proclaimed himself Emperor of the French. He founded the Second Empire, reigning until the defeat of the French Army and his capture by Prussia and its allies at the Battle of Sedan in 1870. Napoleon III was a popular monarch who oversaw the modernization of the French economy and filled Paris with new boulevards and parks. He expanded the French overseas empire, made the French merchant navy the second largest in the world, and engaged in the Second Italian War of Independence as well as the disastrous Franco-Prussian War, during which he personally commanded his soldiers and was captured. Napoleon III commissioned a grand reconstruction of Paris carried out by the man he appointed as prefect of the Seine, Baron Georges-Eugène Haussmann. He expanded and consolidated the railway system throughout the nation and modernized the banking system. Napoleon III promoted the building of the Suez Canal and established modern agriculture, which ended famines in France and made the country an agricultural exporter. He negotiated the 1860 Cobden–Chevalier Free Trade Agreement with Britain and similar agreements with France's other European trading partners. Social reforms included giving French workers the right to strike, the right to organize, and the right for women to be admitted to a French university. In foreign policy, Napoleon III aimed to reassert French influence in Europe and around the world. In Europe, he allied with Britain and defeated Russia in the Crimean War (1853–1856). His regime assisted Italian unification by defeating the Austrian Empire in the Franco-Austrian War and later annexed Savoy and Nice through the Treaty of Turin as its deferred reward. At the same time, his forces defended the Papal States against annexation by Italy. He was also favourable towards the 1859 union of the Danubian Principalities, which resulted in the establishment of the United Principalities of Moldavia and Wallachia. Napoleon III doubled the area of the French colonial empire with expansions in Asia, the Pacific, and Africa. On the other hand, the intervention in Mexico, which aimed to create a Second Mexican Empire under French protection, ended in total failure. From 1866, Napoleon III had to face the mounting power of Prussia as its Chancellor Otto von Bismarck sought German unification under Prussian leadership. In July 1870, Napoleon III reluctantly declared war on Prussia after pressure from the general public. The French Army was rapidly defeated as Napoleon III was captured at Sedan. He was swiftly dethroned and the Third Republic was proclaimed in Paris. He went into exile in England, where he died in 1873. (en)
Ba é Louis-Napoléon Bonaparte (20 Aibreán 1808 – 9 Eanáir 1873) an t-aon duine a bhí ina uachtarán (1848 – 52) ar Dhara Phoblacht na Fraince agus, mar Napoleon III, an t-aon duine a bhí ina Impire (1852 – 70) ar Dhara Impireacht na Fraince, freisin. Is é Charles-Louis Napoléon Bonaparte an t-ainm a tugadh air nuair a rugadh é. Ba nia agus oidhre de Napoléon I é. Ba é an chéad duine a toghadh mar Uachtarán na Fraince de réir éileamh an phobail i dtoghchán. Chuir an bunreacht agus an pharlaimint bac air seasamh i dtoghchán chun an Uachtaránacht a bhaint amach den dara huair. Dá bhrí sin, chuir sé coup d’état faoi bhun in 1851 agus tháinig sé i gcoróin dá bharr, ina impire, mar Napoléon III ar an 2 Nollaig 1852, ar chuimhneachán ocht mbliana is daichead chorónú Napoléon I. Chaith sé tréimhse ní b'fhaide i gcumhacht ná aon cheann stáit eile sa Fhrainc, agus níor sáraíodh é fós maidir leis sin. (ga)
Napoléon III, terlahir Charles Louis-Napoléon Bonaparte, juga dikenal dengan Louis-Napoléon Bonaparte, (20 Januari 1808 – 9 Januari 1873) adalah Presiden Republik Prancis pertama (10 Desember 1848-2 Desember 1851), kemudian kembali menjabat pada 2 Desember 1851-2 Desember 1852. Ia tampil untuk ketiga kalinya untuk Kaisar Prancis dengan menyandang gelar Napoléon III (2 Desember 1852-4 September 1870). Ia merupakan anak dari saudara Napoleon Bonaparte. Pada mulanya ia menghabiskan hidupnya jauh dari Prancis. Ia berusaha mencapai kekuasaan pada 1840, tetapi kalah dan melarikan diri, kemudian kembali setelah pemberontakan pada Februari 1848, dan terpilih sebagai Presiden Republik Kedua dan mengumumkan kekaisaran pada 1852. Pada masanya keberhasilan ekonomi tercapai. Ia membantu Ferdinand Vicomte de Lesseps untuk mendapat hak istimewa atas Terusan Suez. Ia digulingkan dari pemerintahan akibat kekalahan Prancis dalam Perang Prancis-Prusia 1870 dan diasingkan dari negaranya. (in)
Carlo Luigi Napoleone Bonaparte, regnante con il nome di Napoleone III (Parigi, 20 aprile 1808 – Chislehurst, 9 gennaio 1873), figlio terzogenito del re d'Olanda Luigi Bonaparte (fratello di Napoleone Bonaparte) e di Hortense de Beauharnais, fu presidente della Repubblica francese dal 1848 al 1852 e imperatore dei francesi dal 1852 al 1870. Detto anche Napoleone il piccolo (soprannome datogli da Victor Hugo), sposò la contessa di Teba María Eugenia de Guzmán Montijo, una Grande di Spagna, dalla quale ebbe Napoleone Eugenio Luigi, mentre altri cinque figli furono illegittimi e avuti da donne diverse. (it)
Karel Lodewijk Napoleon Bonaparte (Frans: Charles-Louis-Napoléon Bonaparte; Parijs, 20 april 1808 – Chislehurst bij Londen, 9 januari 1873) was president van de Franse Republiek van 1848 tot 1852, en als Napoleon III keizer van Frankrijk van 1852 tot 1870. Lodewijk Napoleon, zoals hij ook werd genoemd, was een neef (oomzegger) van Napoleon I. (nl)
나폴레옹 3세 또는 샤를 루이 나폴레옹 보나파르트(프랑스어: Charles Louis Napoléon Bonaparte, 1808년 4월 20일 ~ 1873년 1월 9일)는 프랑스 초대 대통령이자 프랑스 제2제국의 유일한 황제이다. 프랑스의 마지막 세습군주이기도 하며 나폴레옹 1세의 조카다. 1848년에 2월 혁명 이후 수립된 제2공화국에서 국민투표를 통해 대통령으로 선출되었다. 1851년에 친위 쿠데타를 일으켜서 독재에 가까운 강력한 권력을 가진 대통령이 되었으며 이듬해 국민투표를 통해 신임을 얻은후 1852년 12월에 제2제국을 선포하며 황제에 즉위했다. 제2제정의 전반기는 1852년부터 시작된 경제호황으로 인해 순조로웠으며 국내외 정책들도 대부분 좋은 성과를 거두었다. 나폴레옹 3세는 파리 도심을 정비하여 위생적이고 쾌적한 도시로 바꾸었는데 이를 통해 파리를 런던에 뒤지지 않는 도시로 만들어 수도로서 면모를 갇추도록 했다. 은행 제도를 현대화하고 철도 체계를 개선했으며 프랑스 해운업을 크게 성장시켰다. 10년간의 노력끝에 1869년 수에즈 운하 개통에도 성공했다. 농업 근대화 정책을 펼친 결과 프랑스는 주요 농산품 수출국으로 성장했다. 1860년 영국과 자유 무역 협정을 체결한 이후 다른 유럽 국가들과도 비슷한 협정을 체결했다. 1864년에는 프랑스 노동자들에게 협동조합을 개설할 권리와 파업권을 주는 등 사회적 개혁을 추구한 나폴레옹 3세는 여성의 교육권도 보장했으며 공공학교에서 필수과목도 제정했다. 해외 정책에서도 상당한 성과를 거둠으로써 유럽과 세계 곳곳에 프랑스의 영향권을 재정립하기 위해 노력했다. 민족주의와 공공 주권을 지지했으며 영국과 연합해 크림 전쟁(1853~56)에서 러시아 제국을 패배시켰다. 이탈리아 통일을 지지했으며 이 결과로 사보이와 니스를 획득했다. 이탈리아의 교황청 합병에는 반대했다. 제정 후반기(1860~70)는 경제불황과 외교정책 실패로 힘든 시기가 이어졌다. 1861년 채무상환 요구를 명분으로 멕시코 원정을 실시하였으나 큰 소득없이 1867년 철수하였고 이로 인해 프랑스 군에 큰 전력손실이 발생했다. 1866년부터는 신흥 강대국으로 부상한 프로이센과 갈등 관계에 놓였다. 1870년 7월에 프로이센과 보불전쟁이 발발했는데, 같은해 9월 스당 전투에서 대패하며 포로로 잡혔다. 패전소식이 파리에 전해진 직후 공화주의자들에 의해 폐위 당했으며 영국으로 망명했다가 1873년 사망했다. (ko)
ナポレオン3世（Napoléon III, 1808年4月20日 - 1873年1月9日）は、フランス第二共和政の大統領（在任：1848年 - 1852年）、のちフランス第二帝政の皇帝（在位：1852年 - 1870年）。本名はシャルル・ルイ＝ナポレオン・ボナパルト（Charles Louis-Napoléon Bonaparte）であり、皇帝に即位して「ナポレオン3世」を名乗る前は一般にルイ・ナポレオンと呼ばれていた。本項でもそのように記述する。ナポレオン・ボナパルトの甥にあたり、1815年のナポレオン失脚後、国外亡命生活と武装蜂起失敗による獄中生活を送ったが、1848年のフランス革命で7月王政が打倒されるとフランスへの帰国が叶い、同年の大統領選挙でフランス第二共和政の大統領に当選した。第二共和政の大統領の権力は弱く、はじめ共和派、のち王党派が牛耳るようになった国民議会から様々な掣肘を受けたが、1851年に国民議会に対するクーデタを起こし、独裁権力を掌握。1852年に皇帝に即位して「ナポレオン3世」となり、第二帝政を開始した。1850年代は「権威帝政」と呼ばれる強圧支配を敷いたが、1860年代頃から「自由帝政」と呼ばれる議会を尊重した統治へと徐々に移行した。内政面ではパリ改造計画、近代金融の確立、鉄道網敷設などに尽くした。外交ではクリミア戦争によってウィーン体制を終焉させ、ヨーロッパ各地の自由主義ナショナリズム運動を支援することでフランスの影響力を拡大を図った。またアフリカ・アジアにフランス植民地を拡大させた。しかしメキシコ出兵の失敗で体制は動揺。1870年に勃発した普仏戦争でプロイセン軍の捕虜となり、それがきっかけで第二帝政は崩壊し、フランスは第三共和政へ移行した。現在までフランスは共和政であるため、彼がフランスにおける最後の君主にあたる。 (ja)
Karol Ludwik Napoleon Bonaparte, jako cesarz Napoleon III (ur. 20 kwietnia 1808 w Paryżu, zm. 9 stycznia 1873 w Chislehurst) – prezydent Francji w latach 1848–1852, cesarz Francuzów (fr. Empereur des Français) w latach 1852–1870. Syn Ludwika, króla Holandii (brata Napoleona Bonaparte) i Hortensji de Beauharnais – córki Józefiny, z jej pierwszego małżeństwa z wicehrabią Beauharnais. (pl)
Napoleão III (nascido Charles-Louis Napoléon Bonaparte; Paris, 20 de abril de 1808 – Chislehurst, 9 de janeiro de 1873), foi o 1.º Presidente da Segunda República Francesa e, depois, Imperador dos Franceses do Segundo Império Francês. Era sobrinho e herdeiro de Napoleão Bonaparte. Foi o primeiro presidente francês eleito por voto direto. Entretanto, foi impedido de concorrer a um segundo mandato pela constituição e parlamento, organizando um golpe em 1851 e assumindo o trono como imperador no final do ano seguinte. Pertencente à família Bonaparte, Carlos Luís Napoleão era o terceiro filho do rei Luís I da Holanda e de Hortênsia de Beauharnais e sobrinho de Napoleão Bonaparte. Tornou-se herdeiro do trono imperial após as mortes sucessivas de seu irmão mais velho, Napoleão Luís, e de seu primo, Napoleão Francisco (dito "Rei de Roma"). Suas primeiras tentativas de golpe de Estado falharam mas, na sequência da Revolução de 1848, conseguiu estabelecer-se na política, sendo eleito deputado e, em seguida, presidente da República. Finalmente, o bem-sucedido golpe de 1851 pôs fim à Segunda República e permitiu a restauração imperial em favor de Luís Napoleão. Seu reinado, inicialmente autoritário, evoluiu de forma gradativa após 1859 para o chamado "Império Liberal". Durante seu reinado, Napoleão III implementou a filosofia política publicada em seus ensaios Idées napoléoniennes e De l'extinction du paupérisme (1844) — mistura de romantismo e liberalismo autoritário. Admirador da modernidade britânica, o imperador foi responsável por um considerável desenvolvimento industrial, econômico e financeiro no país e, também, pela reforma urbana de Paris (em conjunto com o prefeito Georges-Eugène Haussmann). Com a derrota na Batalha de Sedan, durante a Guerra Franco-Prussiana, em 2 de setembro de 1870, chegou ao fim o Segundo Império Francês. Em 4 de setembro de 1870, a Terceira República foi proclamada, e Napoleão III partiu para o exílio na Inglaterra, onde morreu em janeiro de 1873. A intensa hostilidade do consagrado literato Victor Hugo contra o imperador — a quem ele apelidou de "Napoleão, o Pequeno" —, expressa em seus livros e em suas correspondências, os inúmeros panfletos, análises espantadas e as diversas críticas de outros autores (como , , Karl Marx com seu O 18 de Brumário de Luís Bonaparte, entre outros) e os artigos de parte da imprensa política contemporânea (como Le Siècle e L'Opinion nationale) participaram do desenvolvimento daquela que muitos historiadores descrevem como "lenda negra" sobre Napoleão III e o Segundo Império (pt)
Шарль Луи́ Наполео́н Бонапа́рт (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte), именовавшийся Луи-Наполеон Бонапарт (Louis-Napoléon Bonaparte), позже — Наполеон III (Napoléon III; 20 апреля 1808 — 9 января 1873) — французский государственный и политический деятель, первый президент Второй Французской республики с 20 декабря 1848 по 1 декабря 1852, император Второй Империи с 1 декабря 1852 по 4 сентября 1870 (с 2 сентября 1870 по 19 марта 1871 находился в плену). Племянник Наполеона I, после ряда заговоров с целью захватить власть и революции 1848 года был демократически избран 1-м президентом республики (1848). Совершив переворот (1851) и устранив законодательную власть, путём «прямой демократии» (плебисцит) установил авторитарный полицейский режим и ещё через год провозгласил себя императором Второй империи. После десяти лет довольно жёсткого контроля Вторая империя, ставшая воплощением идеологии бонапартизма, перешла к некоторой демократизации (1860-е годы), что сопровождалось развитием французской экономики и промышленности. При нём барон Осман провёл масштабную реконструкцию Парижа. Через несколько месяцев после принятия либеральной конституции 1870 года, вернувшей права парламенту, конец правлению Наполеона положила Франко-прусская война, в ходе которой император попал в германский плен и во Францию так и не вернулся. Наполеон III был первым президентом и последним монархом Франции. (ru)
Napoleon III, franska Napoléon III, egentligen Charles Louis Napoléon Bonaparte, utomlands under sin period som kejsare stundom kallad "sfinxen vid Seine", fram till 1852 även kallad Ludvig Napoleon (franska Louis Napoléon), född 20 april 1808 i Paris, död 9 januari 1873 i Chislehurst (i nuvarande Bromley) nära London som Louis Napoléon Bonaparte, var fransk president 1848–1852, och som Napoleon III fransmännens kejsare 1852–1870. Napoleon III var tredje son till Louis Bonaparte (Napoleon I:s bror), kung av Holland 1806–1810, och Hortense de Beauharnais (Napoleon I:s styvdotter). Eftersom föräldrarnas äktenskap var olyckligt och Hortense hade älskare har det spekulerats i huruvida han var av äkta börd. Napoleon III gifte sig 1853 med den spanska grevinnan Eugénie de Montijo e Guzmán. De fick en son, Louis-Napoléon Bonaparte. (sv)
Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873) — останній французький імператор з 1 грудня 1852 року до 4 вересня 1870 року (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 року до 1 грудня 1852 року. Племінник Наполеона I, після низки заколотів із метою захопити владу прийшов до неї мирним шляхом, як президент республіки (1848). Здійснивши переворот у 1851 році й усунувши законодавчу владу, шляхом «прямої демократії» (плебісцит) встановив авторитарний поліцейський режим. За рік проголосив себе імператором Другої імперії. Становлення Другої імперії зробило його владу абсолютною. (uk)
拿破崙三世（法語：Napoléon III，1808年4月20日－1873年1月9日），即夏尔-路易-拿破仑·波拿巴（法語：Charles-Louis-Napoléon Bonaparte），法兰西第二共和国唯一一位总统及法兰西第二帝国唯一一位皇帝，亦是拿破仑一世的侄子和继承人，亦是拿破仑一世的皇后約瑟芬皇后的外孫。他在1848年当选总统之后，在三年后发动了一次政变，获得成功。他随即在次年，亦即第48周年称帝。1870年9月4日，他战败退位。他是法国首位民选总统和末代君主。拿破仑三世知名的主要原因是，他对外推行积极主动的外交政策。他企图消除欧洲协调对法国的制约，在欧洲范围内，重建法国的影响力，在世界范围内，建立法兰西殖民帝国。拿破仑三世反对各国在维也纳会议上制定的反动主义政策，支持民族主义，是一位广受欢迎的君主。在近东方面，他联同英国及鄂圖曼帝國，在克里米亚战争中击败俄罗斯帝国，重建了法国在黎凡特地区的影响力，为法国取得了马龙尼基督徒保护者的称号。同时间，拿破仑三世在罗马部署部队，防范意大利王國吞并教宗国。后来他又击败了进犯教宗国的意大利志愿军，因此赢得了国内天主教徒的支持。在遠東方面，拿破仑三世在印度支那和新喀里多尼亞建立了法国殖民地。他又在第二次鸦片战争和太平天国之乱中，维护了法国在华利益。不过，由拿破仑三世所发动的对朝鲜的战役，和他所派出的佐幕军事代表团一样，都遭到了失败。他在墨西哥进行的军事干涉，也在墨西哥人的反抗和美国的外交压力之下，被迫结束。在内政方面，拿破仑三世试图在保守派和自由派之间取得平衡。不过，他一直在稳步推进改革。拿破仑三世在位期间，法国经济繁荣，产业开始现代化。他下令对巴黎进行大幅度改造，为现代城市塑造了轮廓。由於與普魯士王國發生的衝突，造就了普法戰爭，其中的決戰色当会战，法軍慘敗。會戰完结后三日，法兰西第二帝国覆亡，取而代之的是法兰西第三共和国。拿破仑三世被迫流亡於英国。1873年，他在英国病逝。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:reason

Dates of 1861 reforms are either in the wrong order or incorrect. Unclear sourcing. (en)
Empire declared (en)

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbp:years

0001-12-02 (xsd:gMonthDay)
0001-12-20 (xsd:gMonthDay)

rdfs:comment

Charles Louis Napoleon Bonaparte (česky Karel Ludvík Napoleon Bonaparte, 20. dubna 1808 Paříž – 9. ledna 1873 Londýn), zvaný Ludvík Napoleon, jinak též Napoleon III., byl synem Ludvíka Bonaparta a jeho manželky, královny Hortense de Beauharnais. Jeho otec vládl Holandskému království, které existovalo po určitou dobu z vůle Napoleona I. Bonaparta. Stal se prvním prezidentem Francie (s titulem princ-prezident) a posléze se prohlásil za francouzského císaře. Jeho vláda byla svržena poté, co byl zajat v prusko-francouzské válce během bitvy u Sedanu. (cs)
Ο Κάρολος Λουδοβίκος Ναπολέων (Charles Louis Napoléon Bonaparte, 20 Απριλίου 1808 - 9 Ιανουαρίου 1873) από τον Οίκο του Βοναπάρτη ήταν ο πρώτος πρόεδρος της Γαλλικής Δημοκρατίας και αργότερα, ως Ναπολέων Γ΄, Αυτοκράτορας της Γαλλίας. Ήταν ο τρίτος γιος του Λουδοβίκου Βοναπάρτη, βασιλιά της Ολλανδίας, και της Ορτανσίας ντε Μπωαρναί, κόρης του Αλεξάνδρου, Υποκόμη του Μπωαρναί, και της Ιωσηφίνας Τασέρ ντε Λα Παζρί. Η Ιωσηφίνα έκανε δεύτερο γάμο με τον Ναπολέοντα Α΄ Βοναπάρτη. Ήταν ανιψιός του Ναπολέοντα Α΄ Βοναπάρτη. (el)
Charles-Louis-Napoléon Bonaparte (1808 - 1873), filo de Louis Bonaparte kaj Hortense de Beauharnais, svisa civitano de Salenstein en Kantono Turgovio, estis la unua Prezidento de la Franca Respubliko en 1848 kaj poste la dua imperiestro de la Francoj en 1852 sub la nomo Napoléon la 3-a. (eo)
Napoleon III.a edo Luis Napoleon Bonaparte (1808ko apirilaren 20a - 1873ko urtarrilaren 9a) 1848tik 1851 arte Frantziako II. Errepublikako presidentea izan zen eta 1852 eta 1870 bitartean, frantesen enperadorea. Napoleon I.a osaba bezala, Errepublikako boterea hartzean, iraultzaileen ideiak eta agintean jarrera autoritarioa bat egiten saiatu zen. Gainera, bi inperioak armadaren porrotak zirela kausa erori ziren. (eu)
Karel Lodewijk Napoleon Bonaparte (Frans: Charles-Louis-Napoléon Bonaparte; Parijs, 20 april 1808 – Chislehurst bij Londen, 9 januari 1873) was president van de Franse Republiek van 1848 tot 1852, en als Napoleon III keizer van Frankrijk van 1852 tot 1870. Lodewijk Napoleon, zoals hij ook werd genoemd, was een neef (oomzegger) van Napoleon I. (nl)
Karol Ludwik Napoleon Bonaparte, jako cesarz Napoleon III (ur. 20 kwietnia 1808 w Paryżu, zm. 9 stycznia 1873 w Chislehurst) – prezydent Francji w latach 1848–1852, cesarz Francuzów (fr. Empereur des Français) w latach 1852–1870. Syn Ludwika, króla Holandii (brata Napoleona Bonaparte) i Hortensji de Beauharnais – córki Józefiny, z jej pierwszego małżeństwa z wicehrabią Beauharnais. (pl)
شارل لويس نابليون بونابارت (بالفرنسية: Napoléon III)‏ 20 إبريل 1808م -9 يناير 1873م، كان رئيسا لفرنسا من 1848م إلى 1852م ثم إمبراطورا لفرنسا تحت اسم نابليون الثالث من 1852م إلى 1870م. لجأ الخديوي إسماعيل إلى نابليون الثالث بعد نزاع إسماعيل مع شركة حفر قناة السويس حيث طلب إسماعيل تخفيض عدد العمال المصريين بالمشروع وإعادة الأراضي التي استولت عليها الشركة للحكومة المصرية، وقال مقولته الشهيرة: (أريد القناة لمصر، لا مصر للقناة)، واضطر إسماعيل للجوء إلى نابليون الثالث الذي أصدر حكماً جائراً على مصر بدفع 3.5 مليون جنيه مصري كتعويض لشركة قناة السويس. (ar)
Charles Louis Napoléon Bonaparte (París, 20 d'abril, 1808 - Chislehurst, Kent, Anglaterra 9 de gener 1873). Darrer monarca de França, tercer fill del rei Lluís Bonaparte i de la reina Hortense de Beauharnais; ambdós monarques del regne d'Holanda durant les guerres napoleòniques, i nebot de Napoleó Bonaparte. Era casat amb Eugènia de Montijo (comtessa de Teba), una noble espanyola d'ascendència escocesa i espanyola. Amb ella va tenir un fill, Eugéne Bonaparte (1856-1879), qui a la seva mort es convertí en cap de la família i fou nomenat pels seus partidaris Napoleó IV. (ca)
Napoleón III Bonaparte (París, 20 de abril de 1808 - Londres, 9 de enero de 1873) fue el único presidente de la Segunda República Francesa (1848-1852) y, posteriormente, emperador de los franceses entre 1852 y 1870, siendo el último monarca de Francia. (es)
Napoleon III. (französisch Napoléon III; * 20. April 1808 in Paris; † 9. Januar 1873 in Chislehurst bei London) war unter seinem Geburtsnamen Charles-Louis-Napoléon Bonaparte (auch Louis-Napoléon Bonaparte) während der Zweiten Republik von 1848 bis 1852 französischer Staatspräsident und von 1852 bis 1870 als Napoleon III. Kaiser der Franzosen. Mit dem Staatsstreich vom 2. Dezember 1851 hatte der aus einer Volkswahl hervorgegangene Präsident eine Diktatur errichtet. Ein Jahr darauf (1852) proklamierte er sich zum Kaiser und sein Land zum Zweiten Kaiserreich. Das Parlament wurde weitgehend entmachtet und erhielt erst ganz am Ende seiner Herrschaft wieder etwas mehr Kompetenzen. (de)
Napoleon III (Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 April 1808 – 9 January 1873) was the first President of France (as Louis-Napoléon Bonaparte) from 1848 to 1852 and the last monarch of France as Emperor of the French from 1852 to 1870. A nephew of Napoleon I, he was the last monarch to rule over France. Elected to the presidency of the Second Republic in 1848, he seized power by force in 1851, when he could not constitutionally be reelected; he later proclaimed himself Emperor of the French. He founded the Second Empire, reigning until the defeat of the French Army and his capture by Prussia and its allies at the Battle of Sedan in 1870. Napoleon III was a popular monarch who oversaw the modernization of the French economy and filled Paris with new boulevards and parks. He expanded the Fr (en)
Ba é Louis-Napoléon Bonaparte (20 Aibreán 1808 – 9 Eanáir 1873) an t-aon duine a bhí ina uachtarán (1848 – 52) ar Dhara Phoblacht na Fraince agus, mar Napoleon III, an t-aon duine a bhí ina Impire (1852 – 70) ar Dhara Impireacht na Fraince, freisin. (ga)
Charles Louis Napoléon Bonaparte, dit Louis-Napoléon Bonaparte, né le 20 avril 1808 à Paris et mort le 9 janvier 1873 à Chislehurst (Royaume-Uni), est un monarque et un homme d'État français. Il est à la fois l'unique président de la Deuxième République, le premier chef d'État français élu au suffrage universel masculin, le 10 décembre 1848, le premier président de la République française, et, après la proclamation de l'Empire le 2 décembre 1852, le dernier monarque du pays sous le nom de Napoléon III, empereur des Français. (fr)
Napoléon III, terlahir Charles Louis-Napoléon Bonaparte, juga dikenal dengan Louis-Napoléon Bonaparte, (20 Januari 1808 – 9 Januari 1873) adalah Presiden Republik Prancis pertama (10 Desember 1848-2 Desember 1851), kemudian kembali menjabat pada 2 Desember 1851-2 Desember 1852. Ia tampil untuk ketiga kalinya untuk Kaisar Prancis dengan menyandang gelar Napoléon III (2 Desember 1852-4 September 1870). Ia merupakan anak dari saudara Napoleon Bonaparte. (in)
Carlo Luigi Napoleone Bonaparte, regnante con il nome di Napoleone III (Parigi, 20 aprile 1808 – Chislehurst, 9 gennaio 1873), figlio terzogenito del re d'Olanda Luigi Bonaparte (fratello di Napoleone Bonaparte) e di Hortense de Beauharnais, fu presidente della Repubblica francese dal 1848 al 1852 e imperatore dei francesi dal 1852 al 1870. (it)
나폴레옹 3세 또는 샤를 루이 나폴레옹 보나파르트(프랑스어: Charles Louis Napoléon Bonaparte, 1808년 4월 20일 ~ 1873년 1월 9일)는 프랑스 초대 대통령이자 프랑스 제2제국의 유일한 황제이다. 프랑스의 마지막 세습군주이기도 하며 나폴레옹 1세의 조카다. 1848년에 2월 혁명 이후 수립된 제2공화국에서 국민투표를 통해 대통령으로 선출되었다. 1851년에 친위 쿠데타를 일으켜서 독재에 가까운 강력한 권력을 가진 대통령이 되었으며 이듬해 국민투표를 통해 신임을 얻은후 1852년 12월에 제2제국을 선포하며 황제에 즉위했다. 제2제정의 전반기는 1852년부터 시작된 경제호황으로 인해 순조로웠으며 국내외 정책들도 대부분 좋은 성과를 거두었다. 나폴레옹 3세는 파리 도심을 정비하여 위생적이고 쾌적한 도시로 바꾸었는데 이를 통해 파리를 런던에 뒤지지 않는 도시로 만들어 수도로서 면모를 갇추도록 했다. 은행 제도를 현대화하고 철도 체계를 개선했으며 프랑스 해운업을 크게 성장시켰다. 10년간의 노력끝에 1869년 수에즈 운하 개통에도 성공했다. (ko)
ナポレオン3世（Napoléon III, 1808年4月20日 - 1873年1月9日）は、フランス第二共和政の大統領（在任：1848年 - 1852年）、のちフランス第二帝政の皇帝（在位：1852年 - 1870年）。本名はシャルル・ルイ＝ナポレオン・ボナパルト（Charles Louis-Napoléon Bonaparte）であり、皇帝に即位して「ナポレオン3世」を名乗る前は一般にルイ・ナポレオンと呼ばれていた。本項でもそのように記述する。現在までフランスは共和政であるため、彼がフランスにおける最後の君主にあたる。 (ja)
Napoleão III (nascido Charles-Louis Napoléon Bonaparte; Paris, 20 de abril de 1808 – Chislehurst, 9 de janeiro de 1873), foi o 1.º Presidente da Segunda República Francesa e, depois, Imperador dos Franceses do Segundo Império Francês. Era sobrinho e herdeiro de Napoleão Bonaparte. Foi o primeiro presidente francês eleito por voto direto. Entretanto, foi impedido de concorrer a um segundo mandato pela constituição e parlamento, organizando um golpe em 1851 e assumindo o trono como imperador no final do ano seguinte. (pt)
Napoleon III, franska Napoléon III, egentligen Charles Louis Napoléon Bonaparte, utomlands under sin period som kejsare stundom kallad "sfinxen vid Seine", fram till 1852 även kallad Ludvig Napoleon (franska Louis Napoléon), född 20 april 1808 i Paris, död 9 januari 1873 i Chislehurst (i nuvarande Bromley) nära London som Louis Napoléon Bonaparte, var fransk president 1848–1852, och som Napoleon III fransmännens kejsare 1852–1870. (sv)
Шарль Луи́ Наполео́н Бонапа́рт (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte), именовавшийся Луи-Наполеон Бонапарт (Louis-Napoléon Bonaparte), позже — Наполеон III (Napoléon III; 20 апреля 1808 — 9 января 1873) — французский государственный и политический деятель, первый президент Второй Французской республики с 20 декабря 1848 по 1 декабря 1852, император Второй Империи с 1 декабря 1852 по 4 сентября 1870 (с 2 сентября 1870 по 19 марта 1871 находился в плену). Наполеон III был первым президентом и последним монархом Франции. (ru)
拿破崙三世（法語：Napoléon III，1808年4月20日－1873年1月9日），即夏尔-路易-拿破仑·波拿巴（法語：Charles-Louis-Napoléon Bonaparte），法兰西第二共和国唯一一位总统及法兰西第二帝国唯一一位皇帝，亦是拿破仑一世的侄子和继承人，亦是拿破仑一世的皇后約瑟芬皇后的外孫。他在1848年当选总统之后，在三年后发动了一次政变，获得成功。他随即在次年，亦即第48周年称帝。1870年9月4日，他战败退位。他是法国首位民选总统和末代君主。拿破仑三世知名的主要原因是，他对外推行积极主动的外交政策。他企图消除欧洲协调对法国的制约，在欧洲范围内，重建法国的影响力，在世界范围内，建立法兰西殖民帝国。拿破仑三世反对各国在维也纳会议上制定的反动主义政策，支持民族主义，是一位广受欢迎的君主。在近东方面，他联同英国及鄂圖曼帝國，在克里米亚战争中击败俄罗斯帝国，重建了法国在黎凡特地区的影响力，为法国取得了马龙尼基督徒保护者的称号。同时间，拿破仑三世在罗马部署部队，防范意大利王國吞并教宗国。后来他又击败了进犯教宗国的意大利志愿军，因此赢得了国内天主教徒的支持。在内政方面，拿破仑三世试图在保守派和自由派之间取得平衡。不过，他一直在稳步推进改革。拿破仑三世在位期间，法国经济繁荣，产业开始现代化。他下令对巴黎进行大幅度改造，为现代城市塑造了轮廓。 (zh)
Наполео́н ІІІ Бонапа́рт (фр. Napoléon III Bonaparte) повн. ім'я Шарль Луї Наполеон (фр. Charles Louis Napoléon Bonaparte; 20 квітня 1808 — 9 січня 1873) — останній французький імператор з 1 грудня 1852 року до 4 вересня 1870 року (з 2 вересня 1870 року знаходився в полоні), Президент Французької республіки з 20 грудня 1848 року до 1 грудня 1852 року. (uk)

owl:sameAs

is dbo:commander of

is dbo:wikiPageWikiLink of