Nastaliq (original) (raw)

dbo:abstract

خط النَّسْتعْليق (نستعليق) هو أحد الخطوط الرئيسية الإسلامية المستخدمة في الفارسية والأوردية والتركية العثمانية وكذا في العربية فيعرف أيضًا بـالخط الفارسي والخط الفارسي المنسوخ أو النّسخ المعلّق. مُستَمدّ من النسخ والتعليق فسمي نسخ التَّعليق. أقدم ما كُتِب به مخطوط كَتبَه أبو بكر البيهقي سنة 430 هـ/ 1038 م. جوّده في العصر التيموري مير علي التبريزي في القرن الثامن هـ/ الرابع عشر م وهو تقليديًا النمط السائد في فن الخط الفارسي. يعرف خط النستعليق بمكانته الجمالية بين الأقلام الستة، وما زال يستعمله خطاطو مسلمون في المشرق الإسلامي والعربي. يسمى هذا الخط أحيانًا التعليق ونسختعليق إذ أن الفرس أدخلوا على خط النسخ رسومًا وأشكالًا زائدة ميزته عن أصله، وسمى بهذه الأسماء وذلك في القرن الثالث الهجري. ومعروف لدى العرب بالخط الفارسي باعتباره منسوبًا إلى بلاد فارس، يسمى عند الأتراك تعليقًا ويسمى عند الفرس أنفسم بنستعليق اختصارًا لكلمة نسخ وتعليق. اختلفت قواعد وقياسات الحروف في هذا الخط بين الخطاطين الإيرانيين والأتراك العثمانيين بعض الشيء، ولكن الإيرانيين أجادوه. هو خط يخضع للتوازن والجمال في تكوينه، وعلى الكاتب التصرف الحسن في رسم الحروف في الكلمات بارتفاع ومدات واتزان بالقدر الذي يزيد في جمال هيئته العامة في السطر. وهذا الخط يعتبر تقليديًا الخط الرئيسي في الأبجدية الفارسية والأردية وقد استعمله الخطاطون الإيرانيون والأفغان والهنود والعثمانيون منذ القرن الخامس الهجري، وبقيت آثارهم تراثًا فنيًا إسلاميًا بين الخطوط العربية الأخرى. ينسب اختراع خط النستعليق إلى الخطاط مير علي التبريزي الذي كان يعمل في بلاط التيموري، وخلفه ابنه عبد الله فأتمّ بعض التفاصيل في هذا الخط الجديد. وكان له تلميذان مشهوران، أولهما جعفر التبريزي الذي كانت له رئاسة أربعين خطاطًا في بلاط أمير بايسنقر. والثاني هو أظهر التبريزي، وقد كان دائم التنقل فسكن عدة حواضر إيرانية وإسلامية كبرى، فانتشر أسلوبه في الخط. من أعظم تلاميذه سلطان علي المشهدي الذي ذاع صيته في بلاط حسين بايقرا في هراة في أواخر القرن التاسع الهجري. وبعد ذلك ظهر العديد من الأساتذة الذين احترفوا الخط وبرعوا في النستعليق، وقد استمرت سلسلة تعليم هذا الخط من قبلهم في العصر الصفوي مرورًا بالقاجاري والمعاصر. (ar)
Nastaʿlīq (persisch نستعليق, DMG Nastaʿlīq) ist als Sonderform der arabischen Schrift eine besondere Stilart der persischen Kalligraphie und wurde der Legende nach von , einem persischen Kalligrafen aus dem 14./15. Jhd. in Täbris geschaffen. Die Nastaliq-Schrift ist eine oft sehr klein geschriebene Kursivschrift und eine Mischung aus Naschī und Taliq, von denen auch der Name Nastaʿlīq abgeleitet ist. Im 15. Jahrhundert wurde sie die am meisten gebrauchte Schrift Persiens und verbreitete sich von da aus nach Osten. Anders als die Naschī, die die horizontalen Linie und die Proportionen zwischen den Buchstaben betont und im religiösen Kontext verwendet wird, z. B. für die Schreibung des Koran bzw. für Koran- oder Hadithzitate, ist Nastaʿlīq die Schrift für den Alltagsgebrauch in Verwaltung, Geschäft, Buchtiteln, Schildern, Plakaten und Briefen. Wegen ihrer schwungvollen Unterzüge, verlängerten horizontalen Linien, betonten Rundformen und dem Fehlen von Serifen gilt sie als eleganteste der persischen Schriften. Am Hof der Mogulherrscher in Delhi wurde Nastaʿlīq im 17. Jahrhundert wegen der Möglichkeit zur rascheren Niederschrift der Verwaltungsakte in der Hof- und Verwaltungssprache Persisch zur Standardschrift anstelle der sauberer, aber langsamer zu schreibenden persischen Handschrift. Der Vertraute des Marathenfürsten Shivaji, Balaji Aviji, soll dies bei einem Aufenthalt dort beobachtet und analog zur „gebrochenen Nastaʿlīq“ (persisch شکسته‌نستعلیق šekaste-nasta'liq) eine auf der Devanagari-Schrift basierende Schreibweise, die Moḍī-Schrift, am Marathenhof eingeführt haben (hindi moḍī „gebrochen“). Seiner kalligrafischen Natur entsprechend, ist Nastaliq schwer als Font für den Satz oder die Computerdarstellung zu fassen. Zum Beispiel benötigte Monotypes Nastaliq Font für den Fotosatz 20.000 verschiedene Glyphen. Aus der Nastaʿlīq-Schrift ist später die vor allem in Briefen und Notizen verwendete Schekaste-Schrift (von persisch šekaste, „gebrochen“), genannt auch persisch شکسته‌نستعلیق, DMG šekasteh nastaʿlīq, entstanden. (de)
El nastaliq (en persa, نستعلیق‎) es un estilo persa de caligrafía árabe cuyo origen se atribuye a , originario de Tabriz, en el siglo XIV. Es una mezcla, como su nombre indica, del estilo nasji y del estilo taliq. A partir del siglo XV este estilo elegante y suelto se empezó a difundir por toda Persia, al borde del Golfo Pérsico y más al este, hasta llegar a los uigures de China. Su apogeo se ubica entre el siglo XVIII y el comienzo del XX. Para los países árabes este estilo suele llamarse letra persa y la consideran como una escritura arcaica que se lee con dificultad. Utilizado para la literatura poética, el nastaliq está difundido hoy en Irán, en Afganistán y en Pakistán, donde compite con éxito contra el estilo naskh. Sirve también de escritura decorativa en Irán y en Afganistán para los títulos, anuncios y para la escritura a mano (manuscritos) mientras que el naskh es utilizado más para la escritura impresa o digital (tipografía, libros, periódicos, etc.) (es)
Nastaliq (/ˌnæstəˈliːk, ˈnæstəliːk/;Persian, Urdu: نستعلیق, IPA: [næsˈtʰæʔliːq]), also romanized as Nastaʿlīq, is one of the main calligraphic hands used to write the Perso-Arabic script in the Persian and Urdu languages, often used also for Ottoman Turkish poetry, rarely for Arabic. Nastaliq developed in Iran from naskh beginning in the 13th century and remains very widely used in Pakistan, Iran, Afghanistan and as a minority script in India and other countries for written poetry and as a form of art. (en)
Nasta'liq (نستعلیق nasta'līq). Córas no cló scríofa a bhfuil úsáid forleathan aige sa Phacastáin, san Iaráin agus san Afganastáin. Tá dlúthbhaint aige leis an gcóras scríofa Naskh, an modh scríofa Araibise. (ga)
Le nastaliq (en arabe : نستعلیق / nastaʿlīq), parfois orthographié nasta'liq, est un des styles de la calligraphie persane, en alphabet persan, dont l'origine est attribuée à Mir Ali Tabrizi, originaire de Tabriz, au XIVe siècle. Utilisé pour la littérature poétique, le nastaliq est répandu aujourd'hui pour l'écriture du farsi, du dari et de l'ourdou et de nombreuses autres langues de l'Asie du Sud ou Asie centrale où il concurrence avec succès le style naskh dans le monde iranien et le sous-continent indien. Il sert aussi d'écriture décorative en Iran et en Afghanistan pour les titres, les annonces et l'écriture à la main (manuscrits). (fr)
나스탈리크체(نستعلیق)는 페르시아 문자를 기록하기 위해 사용되는 서체의 하나로, 전통적으로 의 지배적인 스타일이다. 나스탈리크체는 아랍 문자 가운데 가장 유연한 캘리그래피 가운데 하나이다. (ko)
Nastaʿlīq (in persiano نستعلیق‎, "nastaʿlīq") è uno dei più importanti e diffusi stili calligrafici usati per scrivere il persiano. Fu sviluppato in Iran nell'VIII e IX secolo. Viene occasionalmente usato anche per tracciare la lingua araba nella sua variante originaria, nota come taʿliq, per i titoli e le testatine di un libro o di una pubblicazione a stampa, ma il suo uso è predominante nel persiano, nel turco ottomano, nell'urdu e in altri ambiti linguistici d'influenza perso-indiana. Il nastaʿlīq è assai diffuso in Iran, Pakistan e Afghanistan per la poesia scritta e come forma d'espressione artistica (arabesco). (it)
ナスタアリーク体（ナスタアリークたい、ペルシア語: خط نستعلیق‎, ラテン文字転写: ḵaṭṭ-e nastaʿlīq）は、アラビア＝ペルシア書道の書体の一つ。流麗な筆記体で、イラン以東で非常に好まれる書体である（）。 14世紀後半にイランで開発された書体であり（）、ナスターリーグ体（nastaʿlīq をペルシア語風にカナ転写したもの）、ファールスィー体（ペルシア書体）ともいう。本書体は後述のようにイラン＝ペルシア文化とのつながりが強いため、本項では、نستعلیق‎ のカタカナ音写に関し、見出し語は「ナスタアリーク」とし、以後の地の文では基本的に「ナスターリーグ」とする。 (ja)
Nastaligh (pers. نستعلیق) – odmiana pisma arabskiego używana przede wszystkim do zapisu języka perskiego i urdu, rzadziej tureckiego i okazjonalnie arabskiego. Tradycyjnie stworzenie nastaligh przypisuje się żyjącemu na przełomie XIV i XV wieku , jednak w rzeczywistości jego powstanie było owocem długiej ewolucji pisma , sięgającej co najmniej XIII wieku. Perski różni się od arabskiego proporcjami liter prostych i zakrzywionych. Nie ma w nim także przedimka określonego al-, z jego pionowym alif i lam. Nastaligh, dogodny do pisania w języku perskim, szybko rozpowszechnił się przy przepisywaniu perskiej poezji, później zaś także prozy. Dżafar Tebrizi (fl 1412–1431) zaniósł nastaligh do Heratu i powstały w ten sposób wschodni styl pisma osiągnął klasyczną formę w twórczości Soltana Alego Maszhadiego (zm. 1520). W tym samym czasie na zachodzie rozwinął się odrębny styl nastaligh, związany z działalnością (fl 1436–1462) i jego synów, który jednak w pierwszej połowie XVI wieku ustąpił miejsca stylowi wschodniemu. Artystyczne apogeum nastaligh osiągnął w twórczości (zm. 1615), którego styl pozostał wzorem w następnych stuleciach. Wraz z Timurydami nastaligh pojawił się także w Indiach i w okresie panowania Wielkich Mogołów zaczęto go powszechnie używać do zapisu urdu. Twórcą odrębnej, osmańskiej szkoły nastaligh był (zm. 1849). Z nastaligh wywodzi się pismo szekaste, powstałe do szybkiego sporządzania dokumentów. (pl)
Настали́к (перс. نستعلیق‎‎) — один из почерков каллиграфии арабской письменности. От стандартного шрифта арабской письменности — насха — отличается усечённым написанием знаков (от которых зачастую остаются только точки), наличием большого количества лигатур, а также тем, что связные элементы (группы знаков) внутри слова пишутся под определённым наклоном вплоть до окончания элемента, причём следующий элемент снова начинается в верхней части строки. В арабских странах и вне персоязычного мира широко известен как «персидское письмо». Типографический набор (кроме компьютерного) шрифтом «насталик» невозможен, так как в этом почерке несколько соседних букв образуют непрерывную лигатуру, а лигатуры, в свою очередь, нависают друг над другом, в отличие от «насха». В настоящее время насталик широко используется в Иране, Афганистане и Пакистане, где он успешно конкурирует со стандартным почерком насх, так как в этих странах стандартным считается именно насталик. В Иране данный почерк используется для персидского языка, а также для остальных иранских языков, которые присутствуют в Иране. Наиболее крупные из них курдский, белуджский, лурский, бахтиярский, гилянский, мазандеранский, талышский. Насталик также используется в Иране для азербайджанского языка (до прихода советской власти на территорию современного Азербайджана «северные» азербайджанцы также использовали насталик), для малочисленных тюркских языков Ирана, наиболее крупным среди которых является хорасанско-тюркский язык. В Афганистане насталик также широко используется. Это основной почерк для дари, пушту, белуджского, хазара, а также для узбекского и туркменского языков на территории Афганистана. В Средней Азии, до массовой в СССР латинизации и последующей кириллизации в начале прошлого века (эти процессы начались в 1920-е годы, завершились в конце 1940-х годов), практически все языки этого региона также использовали насталик. В Пакистане насталик используется настолько широко, что до недавнего времени это приводило к проблемам в книгопечатании: книги, написанные насталиком, набрать было невозможно, поэтому их писали от руки и затем печатали методом литографии. Проблема была решена лишь с распространением компьютерного набора. В Иране и Афганистане в настоящее время насталик используется в основном в декоративно-оформительских целях (заголовки, объявления и т. п.), а также в рукописях, тогда как основная масса книг и газет набирается шрифтом «насх». В XVIII—начале XX века насталик был также широко распространён в странах с сильным иранским влиянием (Османская империя, Средняя Азия, Пакистан, Афганистан, Восточный Туркестан). В странах с преобладающим арабским языком насталик называется «персидским письмом» и считается архаичным; большинство арабов читает тексты, написанные насталиком, с трудом. (ru)
Nastalique (Nastaʿlīq; نستعلیق‎ nastalique) é uma das principais formas de escrever o alfabeto persa e tradicionalmente o estilo predominante na caligrafia persa. Foi desenvolvida no atual Irã, entre os séculos XIV e XV. Por vezes é usada para escrever textos em árabe (também conhecida como talique ou fársi, sendo usada mais para títulos e cabeçalhos). Foi popular nas esferas de influência persa, turca e do sudoeste da Ásia e é ainda muito usada no Irã, Paquistão e Afeganistão, como uma forma artística de escrever. Uma versão do nastalique menos elaborada serve como um estilo preferido de escrever para o persa, o caxemir e o urdu e, junto com a escrita naskh para o pachto. O nastalique foi históricamente usado para escrever a Língua turca otomana, onde era conhecida como tâlik (não deve ser confundida com um estilo totalmente Persa, o talique). (pt)
波斯体字体或波斯悬体（波斯語：نستعلیق‬‎、拉丁转写：nastaʿlīq、音译纳斯赫·泰阿利格或纳斯塔里格、意思是“悬体”）是书写波斯—阿拉伯文字的一种字体。14-15世纪间于伊朗发展而来。普遍用于两河阿拉伯人聚居地区以东的“东部地区”（الشرق‎‎）。该地包括伊朗以及南亚的多个重要语言，其中波斯体用于书写乌尔都语、喀什米尔语、旁遮普语等语言的使用现象尤为广泛，在普什图语当中与誊抄体一起使用，在波斯语中仅用于诗作。有时波斯体也可以用于书写阿拉伯语、奥斯曼土耳其语等西亚语言，但在西亚地区称作泰阿利格或塔里格（阿拉伯语：تعلیق‎‎）。西亚、北非地区的阿拉伯语、索马里语、豪萨语等语言普遍使用成形更早的誊抄体（نسخ‎‎、拉丁转写：nasḫ、音译“纳斯赫”）。在当今使用波斯—阿拉伯字母系统的地区内，波斯体已经成为誊抄体以后的第二大字体。顾名思义，波斯体源于古波斯（今伊朗），字体约成形于14至15世纪。萨非王朝著名的书法家（或译）便是波斯体的一位早期代表。 (zh)
Насталік (перс. نستعلیق‎, складається з «насх (نسخ)» і «талік (تعلیق)») — один з основних каліграфічних почерків, який використовують при написанні текстів перською мовою, і традиційно домінантний стиль у . Його розроблено в Ірані у 14 і 15 століттях. Його використання завжди було більш популярне в сферах впливу перської, азербайджанської, урду та інших мов, рідше арабської. Менш ускладнена версія насталіка переважає при написанні в кашмірській, пенджабській і мові урду, і часто використовується разом з насхом для запису текстів на Пушту. У Перській мові його використовують для друку поетичних текстів, а також з декоративною метою, наприклад, на монетах, предметах побуту, титульних сторінках книг. Спрощений варіант насталіка використовують у повсякденному житті кульковою ручкою. В інших сферах насталік переважно вийшов з ужитку у всіх країнах крім Пакистану, де його використовують для запису мови урду. Насталік є основним почерком післясасанідської перської письмової традиції, і має однаково важливе значення в районах, що перебували під її культурним впливом. Мови Ірану (західна перська, азербайджанська, белуджі, курдська, лурі і т. д.), Афганістану (дарі, пушту, узбецька, туркменська і т. д.), Пакистану (панджабі, урду, кашмірська, сарайкі і т. д.), використовують насталік. Під назвою taʿliq (літ. «призупинений [шрифт]»), він був також улюбленим стилем каліграфів Османської імперії, які розробили стилі divanî і ruqah на основі нього. Насталік є одним з найбільш fluid каліграфічних стилів для запису арабського алфавіту. Він має короткі вертикалі без зарубок serifs, і довгі горизонтальні штрихи. Для його написання використовують шматок обрізаного очерету з наконечником 5-10 мм (0.2–0.4 в), який має назву «калам» («ручка», арабській та перській «قلم»), і чорнило з вуглецю, яке називається «davat». nib калама можна розділити посередині, щоб полегшити всмоктування чорнила. Два важливих форм panels виконану листом насталік є і . Chalipa («хрест» у перекладі з перської) група зазвичай складається з чотирьох діагональних рядків (напівліній) поезії, які ясно вказують на моральні, етичні та поетичні концепції. Сіях-Машк («чорне свердло») панелі, однак, звертаються радше через композицію і форму, а не зміст. У Сіях-Машк, повторються кілька букв або слів (іноді-навіть одне) чорнило покриває практично всю панель. Зміст, таким чином, має менше значення і не чітко працює. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

Nastaliq (/ˌnæstəˈliːk, ˈnæstəliːk/;Persian, Urdu: نستعلیق, IPA: [næsˈtʰæʔliːq]), also romanized as Nastaʿlīq, is one of the main calligraphic hands used to write the Perso-Arabic script in the Persian and Urdu languages, often used also for Ottoman Turkish poetry, rarely for Arabic. Nastaliq developed in Iran from naskh beginning in the 13th century and remains very widely used in Pakistan, Iran, Afghanistan and as a minority script in India and other countries for written poetry and as a form of art. (en)
Nasta'liq (نستعلیق nasta'līq). Córas no cló scríofa a bhfuil úsáid forleathan aige sa Phacastáin, san Iaráin agus san Afganastáin. Tá dlúthbhaint aige leis an gcóras scríofa Naskh, an modh scríofa Araibise. (ga)
나스탈리크체(نستعلیق)는 페르시아 문자를 기록하기 위해 사용되는 서체의 하나로, 전통적으로 의 지배적인 스타일이다. 나스탈리크체는 아랍 문자 가운데 가장 유연한 캘리그래피 가운데 하나이다. (ko)
Nastaʿlīq (in persiano نستعلیق‎, "nastaʿlīq") è uno dei più importanti e diffusi stili calligrafici usati per scrivere il persiano. Fu sviluppato in Iran nell'VIII e IX secolo. Viene occasionalmente usato anche per tracciare la lingua araba nella sua variante originaria, nota come taʿliq, per i titoli e le testatine di un libro o di una pubblicazione a stampa, ma il suo uso è predominante nel persiano, nel turco ottomano, nell'urdu e in altri ambiti linguistici d'influenza perso-indiana. Il nastaʿlīq è assai diffuso in Iran, Pakistan e Afghanistan per la poesia scritta e come forma d'espressione artistica (arabesco). (it)
ナスタアリーク体（ナスタアリークたい、ペルシア語: خط نستعلیق‎, ラテン文字転写: ḵaṭṭ-e nastaʿlīq）は、アラビア＝ペルシア書道の書体の一つ。流麗な筆記体で、イラン以東で非常に好まれる書体である（）。 14世紀後半にイランで開発された書体であり（）、ナスターリーグ体（nastaʿlīq をペルシア語風にカナ転写したもの）、ファールスィー体（ペルシア書体）ともいう。本書体は後述のようにイラン＝ペルシア文化とのつながりが強いため、本項では、نستعلیق‎ のカタカナ音写に関し、見出し語は「ナスタアリーク」とし、以後の地の文では基本的に「ナスターリーグ」とする。 (ja)
波斯体字体或波斯悬体（波斯語：نستعلیق‬‎、拉丁转写：nastaʿlīq、音译纳斯赫·泰阿利格或纳斯塔里格、意思是“悬体”）是书写波斯—阿拉伯文字的一种字体。14-15世纪间于伊朗发展而来。普遍用于两河阿拉伯人聚居地区以东的“东部地区”（الشرق‎‎）。该地包括伊朗以及南亚的多个重要语言，其中波斯体用于书写乌尔都语、喀什米尔语、旁遮普语等语言的使用现象尤为广泛，在普什图语当中与誊抄体一起使用，在波斯语中仅用于诗作。有时波斯体也可以用于书写阿拉伯语、奥斯曼土耳其语等西亚语言，但在西亚地区称作泰阿利格或塔里格（阿拉伯语：تعلیق‎‎）。西亚、北非地区的阿拉伯语、索马里语、豪萨语等语言普遍使用成形更早的誊抄体（نسخ‎‎、拉丁转写：nasḫ、音译“纳斯赫”）。在当今使用波斯—阿拉伯字母系统的地区内，波斯体已经成为誊抄体以后的第二大字体。顾名思义，波斯体源于古波斯（今伊朗），字体约成形于14至15世纪。萨非王朝著名的书法家（或译）便是波斯体的一位早期代表。 (zh)
خط النَّسْتعْليق (نستعليق) هو أحد الخطوط الرئيسية الإسلامية المستخدمة في الفارسية والأوردية والتركية العثمانية وكذا في العربية فيعرف أيضًا بـالخط الفارسي والخط الفارسي المنسوخ أو النّسخ المعلّق. مُستَمدّ من النسخ والتعليق فسمي نسخ التَّعليق. أقدم ما كُتِب به مخطوط كَتبَه أبو بكر البيهقي سنة 430 هـ/ 1038 م. جوّده في العصر التيموري مير علي التبريزي في القرن الثامن هـ/ الرابع عشر م وهو تقليديًا النمط السائد في فن الخط الفارسي. (ar)
El nastaliq (en persa, نستعلیق‎) es un estilo persa de caligrafía árabe cuyo origen se atribuye a , originario de Tabriz, en el siglo XIV. Es una mezcla, como su nombre indica, del estilo nasji y del estilo taliq. A partir del siglo XV este estilo elegante y suelto se empezó a difundir por toda Persia, al borde del Golfo Pérsico y más al este, hasta llegar a los uigures de China. Su apogeo se ubica entre el siglo XVIII y el comienzo del XX. Para los países árabes este estilo suele llamarse letra persa y la consideran como una escritura arcaica que se lee con dificultad. (es)
Nastaʿlīq (persisch نستعليق, DMG Nastaʿlīq) ist als Sonderform der arabischen Schrift eine besondere Stilart der persischen Kalligraphie und wurde der Legende nach von , einem persischen Kalligrafen aus dem 14./15. Jhd. in Täbris geschaffen. Die Nastaliq-Schrift ist eine oft sehr klein geschriebene Kursivschrift und eine Mischung aus Naschī und Taliq, von denen auch der Name Nastaʿlīq abgeleitet ist. Im 15. Jahrhundert wurde sie die am meisten gebrauchte Schrift Persiens und verbreitete sich von da aus nach Osten. (de)
Le nastaliq (en arabe : نستعلیق / nastaʿlīq), parfois orthographié nasta'liq, est un des styles de la calligraphie persane, en alphabet persan, dont l'origine est attribuée à Mir Ali Tabrizi, originaire de Tabriz, au XIVe siècle. (fr)
Nastaligh (pers. نستعلیق) – odmiana pisma arabskiego używana przede wszystkim do zapisu języka perskiego i urdu, rzadziej tureckiego i okazjonalnie arabskiego. Tradycyjnie stworzenie nastaligh przypisuje się żyjącemu na przełomie XIV i XV wieku , jednak w rzeczywistości jego powstanie było owocem długiej ewolucji pisma , sięgającej co najmniej XIII wieku. Perski różni się od arabskiego proporcjami liter prostych i zakrzywionych. Nie ma w nim także przedimka określonego al-, z jego pionowym alif i lam. Nastaligh, dogodny do pisania w języku perskim, szybko rozpowszechnił się przy przepisywaniu perskiej poezji, później zaś także prozy. Dżafar Tebrizi (fl 1412–1431) zaniósł nastaligh do Heratu i powstały w ten sposób wschodni styl pisma osiągnął klasyczną formę w twórczości Soltana Alego Masz (pl)
Nastalique (Nastaʿlīq; نستعلیق‎ nastalique) é uma das principais formas de escrever o alfabeto persa e tradicionalmente o estilo predominante na caligrafia persa. Foi desenvolvida no atual Irã, entre os séculos XIV e XV. Por vezes é usada para escrever textos em árabe (também conhecida como talique ou fársi, sendo usada mais para títulos e cabeçalhos). (pt)
Настали́к (перс. نستعلیق‎‎) — один из почерков каллиграфии арабской письменности. От стандартного шрифта арабской письменности — насха — отличается усечённым написанием знаков (от которых зачастую остаются только точки), наличием большого количества лигатур, а также тем, что связные элементы (группы знаков) внутри слова пишутся под определённым наклоном вплоть до окончания элемента, причём следующий элемент снова начинается в верхней части строки. В арабских странах и вне персоязычного мира широко известен как «персидское письмо». (ru)
Насталік (перс. نستعلیق‎, складається з «насх (نسخ)» і «талік (تعلیق)») — один з основних каліграфічних почерків, який використовують при написанні текстів перською мовою, і традиційно домінантний стиль у . Його розроблено в Ірані у 14 і 15 століттях. Його використання завжди було більш популярне в сферах впливу перської, азербайджанської, урду та інших мов, рідше арабської. (uk)

rdfs:label

Nastaliq (en)
نستعليق (ar)
Nastaʿlīq (de)
Nastaliq (es)
Nasta'liq (ga)
Nastaliq (fr)
Nasta'liq (it)
ナスタアリーク体 (ja)
나스탈리크체 (ko)
Nastaligh (pl)
Nastalique (pt)
Насталик (ru)
Насталік (uk)
波斯体 (zh)

is dbo:wikiPageRedirects of