Occupation of the Baltic states (original) (raw)

dbo:abstract

L'ocupació dels Estats Bàltics va ser l'ocupació militar dels tres estats bàltics (Estònia, Letònia i Lituània) per la Unió Soviètica, sota els auspicis del Pacte Mólotov-Ribbentrop el 14 de juny de 1940, seguida per la seva incorporació a l'URSS com a repúbliques constrituents, així com la posterior des del 22 de juny de 1941 i la seva incorporació al Reichskommissariat Ostland, que finalitzà quan l'Exèrcit Roig van reconquerir el control de la regió al maig de 1945. Els estats bàltics van tornar a ser independents el 20-21 d'agost de 1991. Els governs dels estats bàltics, els Estats Units i els seus tribunals, el Parlament Europeu,el Tribunal Europeu de Drets Humans i el de les Nacions Unides declararen que aquests països havien estat envaïts, ocupats i incorporats il·legalment a la Unió Soviètica sota les previsions del Pacte Mólotov-Ribbentrop de 1939, primer per la Unió Soviètica, després per l', i de nou per la Unió Soviètica des de 1944 i fins a 1991. Aquesta política de no reconeixement donà força al principi de continuïtat legal, la qual sostenia que, de iure, els estats bàltics seguien sent estats independents sota l'ocupació il·legal durant el període 1940-1991. En la revisió de la història soviètica que començà durant la perestroika el 1989, la Unió Soviètica condemnà el protocol secret entre l'Alemanya Nazi i el mateix govern soviètic. Tot i això, l'URSS mai no considerà la seva presència al Bàltic com una ocupació, i considerà les Repúbliques Socialistes Soviètiques d'Estònia, Letònia i Lituània com a repúbliques constituents. El govern rus i diversos oficials de l'estat mantenen que l'annexió soviètica dels Estats Bàltics va ser legítima. Els Estats Bàltics recuperaren la seva sobirania el 1991 durant la dissolució de la Unió Soviètica. Rússia va començar a retirar les tropes dels països bàltics (a partir de Lituània) el 1993. La retirada total de les tropes desplegades per Moscou va tenir lloc a l'agost de 1994. Rússia va acabar oficialment la seva presència militar en els països bàltics, a l'agost de 1998 pel desmantellament de l'estació de radar Skrunda-1 a Letònia. Les instal·lacions desmantellades van ser repatriades a Rússia i el lloc va tornar sota el control de Letònia, amb l'últim soldat rus deixant sòl Bàltic a l'octubre de 1999. (ca)
شمل احتلال دول البلطيق احتلال الاتحاد السوفياتي عسكريًا لدول البلطيق الثلاث، إستونيا ولاتفيا وليتوانيا تحت غطاء اتفاق مولوتوف–ريبنتروب، الذي وُقّع في شهر يونيو عام 1940. أُلحقت تلك الدول بالاتحاد السوفياتي بصفتها جمهوريات مُكوِنة للاتحاد في شهر أغسطس من عام 1940، على الرغم من عدم اعتراف معظم القوى الغربية والأمم الأخرى بهذا الإلحاق. في الثاني والعشرين من شهر يونيو عام 1941، هاجمت ألمانيا النازية الاتحاد السوفياتي، واحتلت المناطق البلطيقية خلال أسابيع. في شهر يوليو من عام 1941، ضمّ نظام الرايخ الثالث أراضي البلطيق إلى مفوضية الرايخ أوستلاند. وجراء تقدم الجيش الأحمر في دول البلطيق عام 1944، أو ما عُرف بهجوم البلطيق، استعاد الاتحاد معظم دول البلطيق وتمكّن من حصار الجيوش الألمانية في جيب كورلاند حتى إعلانها الاستسلام رسميًا في شهر مايو من عام 1945. استمر «الاحتلال الإلحاقي» (بالألمانية: Annexionsbesetzung)‏ السوفياتي لدول البلطيق حتى أواخر شهر أغسطس من عام 1991، عندها استعادت الدول الثلاث استقلالها. أعلنت دول البلطيق، إلى جانب الولايات المتحدة ومحاكمها القانونية والبرلمان الأوروبي و المحكمة الأوروبية لحقوق الإنسان و مجلس حقوق الإنسان التابع للأمم المتحدة، أن الدول الثلاث تعرضت للغزو والاحتلال والإلحاق غير القانوني بالاتحاد السوفياتي وفقًا لاتفاق مولوتوف–روبينتروب من عام 1939. وبعدها تعرضت الدول الثلاثة إلى الاحتلال من طرف ألمانيا النازية منذ عام 1941 وحتى عام 1944، ثم الاحتلال من طرف الاتحاد السوفياتي منذ عام 1944 وحتى عام 1991. أدت سياسة عدم الاعتراف بالضم تلك إلى بروز مبدأ الاستمرار القانوني لدول البلطيق، فبحكم القانون أو من الناحية القانونية، ظلت دول البلطيق دولًا مستقلة تحت الاحتلال غير القانوني على مر الفترة الواقعة بين عامي 1940 و1991. أدان الاتحاد السوفياتي الاتفاقية السرية الموقعة عام 1939 بين ألمانيا النازية والاتحاد نفسه، وذلك خلال عملية إعادة تقييم التاريخ السوفياتي التي بدأت خلال فترة برنامج الإصلاحات الاقتصادية (البيريسترويكا) عام 1989. لكن الاتحاد السوفياتي لم يتعرف أبدًا أثناء فترة وجوده باحتلال أو إلحاق تلك الدول، واعتبر جمهوريات إستونيا ولاتفيا وليتوانيا الاشتراكية السوفياتية إحدى الجمهوريات المُكوِنة للاتحاد. من ناحية أخرى، اعترفت جمهورية روسيا الاتحادية الاشتراكية السوفياتية عام 1991 أن أحداث عام 1940 كانت «ضمًا». يتبنى التحريف التاريخي وعلم التأريخ الروسي والكتب المدرسية الفكرة القائلة أن دول البلطيق انضمت إلى الاتحاد السوفياتي طوعيًا بعدما أشعل سكانها ثورات اشتراكية مستقلة عن التأثير السوفياتي. تصر حكومة روسيا الاتحادية، والمسؤولون الحكوميون الروس أيضًا، أن إلحاق دول البلطيق كان متماشيًا مع القانون الدولي، وأن الدول حصلت على اعتراف بحكم القانون إثر الاتفاقيات المُوقع عليها في شهر فبراير عام 1945 في مؤتمر يالطا ومؤتمر بوتسدام الواقع بين شهري يوليو وأغسطس عام 1945 واتفاقية هلسنكي عام 1975، والتي أعلنت عن حصانة الأراضي وفق الحدود التي كانت موجودة في تلك الفترة. على أي حال، وافقت روسيا على مطلب أوروبا المتمثل بـ «مساعدة الأفراد المُرحلين من دول البلطيق المحتلة» عقب انضمامها إلى مجلس أوروبا عام 1996. بالإضافة لما سبق، عندما وقعت جمهورية روسيا الاتحادية الاشتراكية السوفياتية اتفاقية منفصلة مع ليتوانيا عام 1991، اعترفت أن الضم الذي حصل عام 1940 هو اعتداء على سيادة ليتوانيا الذاتية، واعترفت باستمرار وجود دولة ليتوانيا بحكم القانون. ادعت معظم الحكومات الغربية أن السيادة الذاتية لدول البلطيق لم تُلغَ بشكل شرعي، فاستمرت بالاعتراف بتلك الدول بصفتها كيانات سياسية ذات سيادة مستقلة تمثلها المفوضيات –التي عينتها دول البلطيق قبل العام 1940– التي مارست عملها في واشنطن وأماكن أخرى من العالم. (ar)
Die Besetzung der baltischen Staaten beinhaltete die militärische Besetzung der drei baltischen Staaten – Estland, Lettland und Litauen – durch die Sowjetunion unter der Schirmherrschaft des Molotow-Ribbentrop-Pakts, der am 23. August 1939 unterzeichnet wurde. Im Frühjahr 1940 besetzte die Rote Armee die drei baltischen Staaten. Sie wurden dann im August 1940 als Unionsrepubliken in die Sowjetunion annektiert, obwohl die meisten westlichen Mächte und Nationen ihre Eingliederung nie anerkannten. Teile der Bevölkerung wurden in Massendeportationen in das Innere der Sowjetunion und in Arbeitslager gebracht. Am 22. Juni 1941 griff Nazi-Deutschland die Sowjetunion an und besetzte innerhalb weniger Wochen die baltischen Gebiete. Im Juli 1941 gliederte das Dritte Reich das Ostseegebiet in sein Reichskommissariat Ostland ein. Als Ergebnis der Baltischen Operation der Roten Armee von 1944 eroberte die Sowjetunion die baltischen Staaten zurück und sperrte die verbleibenden deutschen Streitkräfte bis zu ihrer formellen Kapitulation im Mai 1945 im Kurland-Kessel ein. (de)
Η κατοχή των κρατών της Βαλτικής αναφέρεται στη στρατιωτική κατοχή των τριών Βαλτικών κρατών, της Εσθονίας, της Λετονίας και της Λιθουανίας, από τη Σοβιετική Ένωση σύμφωνα με το πρωτόκολλο Μολότωφ-Ρίμπεντροπ του 1939. Η κατοχή ξεκίνησε τον Ιούνιο του 1940. Μετά προσαρτήθηκαν στη Σοβιετική Ένωση ως ενωσιακές δημοκρατίες τον Αύγουστο του 1940 αν και οι περισσότερες δυτικές χώρες δεν αναγνώρισαν την ένταξή τους. Στις 22 Ιουνίου 1941 η Ναζιστική Γερμανία επιτέθηκε στη Σοβιετική Ένωση και σε λίγες εβδομάδες κατέλαβε τα βαλτικά κράτη. Τον Ιούλιο του 1941 το Τρίτο Ράιχ ενσωμάτωσε την επικράτειά του στη Βαλτική στο νέο Ραϊχσκομισαριάτ Όστλαντ. Το 1944, μετά τη , η Σοβιετική Ένωση ανακατέλαβε το μεγαλύτερο μέρος των βαλτικών κρατών, παγιδεύοντας τις εναπομείνατες γερμανικές δυνάμεις στην μέχρι τη παράδοσή τους τον Μάιο του 1945. Η σοβιετική "προσάρτηση-κατοχή" (γερμανικά: Annexionsbesetzung‎) ή κατοχή sui generis των βαλτικών κρατών διήρκεσε μέχρι τον Αύγουστο του 1991, όταν οι τρεις χώρες ανέκτησαν την ανεξαρτησία τους. Τα βαλτικά κράτη, οι Ηνωμένες Πολιτείες τα δικαστήρια των ΗΠΑ, το Ευρωκοινοβούλιο, το Ευρωπαϊκό Δικαστήριο Ανθρωπίνων Δικαιωμάτων και το έχουν δηλώσει ότι αυτές οι τρεις χώρες κατελήφθησαν, προσαρτήθησαν και ενσωματώθηκαν παράνομα στη Σοβιετική Ένωση υπό διατάξεις του συμφώνου Μολότωφ-Ρίμπεντροπ του 1939. Ύστερα ακολούθησε από το 1941 έως το 1944 και μετά κατοχή από τη Σοβιετική Ένωση από το 1944 έως το 1991. Η πολιτική της μη αναγνώρισης συνέβαλλε στην άνοδο της έννοιας της . Σύμφωνα με αυτή την έννοια, τα βαλτικά κράτη ήταν ντε γιούρε ανεξάρτητα, δηλαδή ήταν ανεξάρτητα κράτη υπό παράνομη κατοχή από το 1940 έως το 1991. Το 1989, λόγω ενός αναθεωρητισμού στη σοβιετική ιστορία που ξεκίνησε στην εποχή της περεστρόικα, η Σοβιετική Ένωση κατήγγειλε το μυστικό πρωτόκολλο του 1939 ανάμεσα σε αυτήν και τη Γερμανία. Ωστόσο, η Σοβιετική Ένωση δεν αναγνώρισε την παρουσία της στη Βαλτική ως αποτέλεσμα προσάρτησης ή κατοχής και θεωρούσε την Εσθονική, Λετονική και Λιθουανική ΣΣΔ ως 3 από τις 15 δημοκρατίες της Ένωσης. Το 1991 η Ρωσική Σοβιετική Ομοσπονδιακή Σοσιαλιστική Δημοκρατία αναγνώρισε τα γεγονότα του 1940 ως "προσάρτηση". Η εθνικιστική-πατριωτική ρωσική ιστοριογραφία, καθώς και τα σχολικά βιβλία της Ρωσίας, συνεχίζουν να αποδέχονται τη θεωρία ότι τα βαλτικά κράτη εντάχθηκαν εθελουσίως στη Σοβιετική Ένωση και ότι οι λαοί τους έκαναν χωρίς σοβιετική επιρροή. Η μετασοβιετική κυβέρνηση της Ρωσικής Ομοσπονδίας και οι αξιωματούχοι της θεωρούν ότι η προσάρτηση των βαλτικών κρατών έγινε με βάση το διεθνές δίκαιο και ότι η προσάρτηση έλαβε ντε γιούρε αναγνώριση στις συμφωνίες της Γιάλτας τον Φεβρουάριο του 1945 και τις συνεδριάσεις του Πότσδαμ τον Ιούλιο-Αύγουστο 1945, καθώς και στις το 1975, οι οποίες τόνιζαν το απαράβατο των υπαρχόντων συνόρων. Ωστόσο, η Ρωσία συμφώνησε να βοηθήσει στο ευρωπαϊκό αίτημα "για παροχή βοήθειας σε άτομα που απελάθηκαν από τα κατεχόμενα Βαλτικά κράτη" κατά την ένταξη της στο Συμβούλιο της Ευρώπης το 1996. Επίσης, η Ρωσική Σοβιετική Ομοσπονδιακή Σοσιαλιστική Δημοκρατία υπέγραψε ξεχωριστή συμφωνία με τη Λιθουανία το 1991, αναγνώριζε την προσάρτηση του 1940 ως παραβίαση της κυριαρχίας της Λιθουανίας και αναγνώριζε την ντε γιούρε συνέχεια του λιθουανικού κράτους. Οι περισσότερες δυτικές κυβερνήσεις ισχυρίζονταν ότι η κυριαρχία των βαλτικών χωρών δεν καταπατήθηκε νόμιμα και επομένως συνέχιζαν να αναγνωρίζουν τα Βαλτικά κράτη ως νόμιμες πολιτικές οντότητες που εκπροσωπούνταν από τις αποστολές που διορίστηκαν από τα Βαλτικά κράτη κατά τον μεσοπόλεμο. Οι αποστολές λειτουργούσαν στην Ουάσινγκτον και αλλού. Τα βαλτικά κράτη επανέκτησαν την ντε φάκτο ανεξαρτησία τους το 1991 κατά τη διάρκεια της διάλυσης της Σοβιετικής Ένωσης. Η Ρωσία άρχισε την απόσυρση των στρατευμάτων της από τη Βαλτική (ξεκινώντας από τη Λιθουανία) τον Αύγουστο του 1993 και η απόσυρση των στρατιωτών ολοκληρώθηκε τον Αύγουστο του 1994. Η Ρωσία τερμάτισε επίσημα τη στρατιωτική της παρουσία στη Βαλτική τον Αύγουστο του 1998 με την απενεργοποίηση και κατεδάφιση του σταθμού ραντάρ στη Λιθουανία. Οι κατεδαφισμένες εγκαταστάσεις επαναπατρίσθηκαν στη Ρωσία και ο χώρος επέστρεψε στη Λετονία, με τον τελευταίο Ρώσο στρατιώτη να εγκαταλείπει τα Βαλτικά κράτη τον Οκτώβριο του 1999. (el)
La Okupacio de baltaj ŝtatoj konsistis en milita okupacio de la tri Baltaj ŝtatoj — nome Estonio, Latvio kaj Litovio — fare de Sovetunio kaj Tria Regno, laŭ la kondiĉoj de la Molotov–Ribbentrop Pakto okazinta en 1939 (ĝis 1990). (eo)
La ocupación de los Estados bálticos implicó la ocupación militar en junio de 1940 de las tres repúblicas bálticas (Estonia, Letonia y Lituania) por parte de la Unión Soviética, bajo los auspicios del Pacto Mólotov-Ribbentrop. Luego, estos territorios se incorporaron a la Unión Soviética como repúblicas constituyentes en agosto de 1940, aunque la mayoría de las potencias occidentales nunca reconocieron y ni aceptaron esta incorporación forzada y en buena medida arbitraria. El 22 de junio de 1941, la Alemania nazi atacó la Unión Soviética y en pocas semanas ocupó los territorios bálticos. En julio de 1941, el Tercer Reich incorporó el territorio báltico en su Reichskommissariat Ostland. Como resultado de la ofensiva báltica del Ejército Rojo de 1944, la Unión Soviética recobró la mayoría de los Estados bálticos y atrapó a las fuerzas alemanas restantes en la bolsa de Curlandia hasta su rendición formal en mayo de 1945. Esta "ocupación o anexión" soviética (en alemán, Annexionsbesetzung) u ocupación sui generis de los Estados bálticos, duró hasta agosto de 1991, cuando los tres países recuperaron finalmente su independencia. Los propios Estados bálticos, los Estados Unidos y sus tribunales de justicia, el Parlamento Europeo, el Tribunal Europeo de Derechos Humanos y el Consejo de Derechos Humanos de las Naciones Unidas han declarado que estos tres países fueron invadidos, ocupados e incorporados ilegalmente en la Unión Soviética en virtud de las disposiciones del Pacto Mólotov-Ribbentrop de 1939. Siguió la ocupación por la Alemania nazi de 1941 a 1944 y luego la ocupación por la Unión Soviética de 1944 a 1991. Esta política de no reconocimiento ha dado lugar al principio de continuidad legal de los Estados bálticos, que sostiene que de jure, o como cuestión de derecho, los Estados bálticos habían permanecido como Estados independientes bajo ocupación ilegal durante el período de 1940 a 1991. En su revaluación de la historia soviética que comenzó durante la Perestroika en 1989, la Unión Soviética condenó el protocolo secreto de 1939 entre Alemania y ella misma. Sin embargo, la Unión Soviética nunca reconoció formalmente su presencia en el Báltico como una ocupación o que anexó estos Estados y consideró a las Repúblicas Socialistas Soviéticas de Estonia, Letonia y Lituania como tres de sus repúblicas constituyentes. Por otro lado, la República Socialista Federativa Soviética de Rusia reconoció en 1991 los eventos de 1940 como "anexión". La historiografía rusa nacionalista-patriótica y los libros de texto escolares continúan sosteniendo que los Estados bálticos se unieron voluntariamente a la Unión Soviética después de que todos sus pueblos llevaron a cabo revoluciones socialistas independientes de la influencia soviética. El gobierno post soviético de la Federación Rusa y sus funcionarios estatales insisten en que la incorporación de los Estados bálticos se realizó de conformidad con el derecho internacional y se ganó el reconocimiento de jure por los acuerdos celebrados en las conferencias de Yalta de febrero de 1945 y Potsdam de julio y agosto de 1945 y por los Acuerdos de Helsinki de 1975, que declararon la inviolabilidad de las fronteras existentes. Sin embargo, Rusia aceptó la demanda de Europa de "ayudar a las personas deportadas de los Estados bálticos ocupados" al unirse al Consejo de Europa en 1996. Además, cuando la República Socialista Federativa Soviética de Rusia firmó un tratado por separado con Lituania en 1991, reconoció que el 1940 la anexión como una violación de la soberanía lituana y reconoció la continuidad de jure del Estado lituano. La mayoría de los gobiernos occidentales sostenían que la soberanía báltica no había sido legítimamente anulada y, por lo tanto, seguía reconociendo a los Estados bálticos como entidades políticas soberanas representadas por las legaciones, designadas por los Estados bálticos anteriores a 1940, que funcionaban en Washington y en otros lugares. Los Estados bálticos recuperaron la independencia de facto en 1991 durante la disolución de la Unión Soviética. Rusia comenzó a retirar sus tropas de los países bálticos (a partir de Lituania) en agosto de 1993. La retirada total de las tropas desplegadas por Moscú finalizó en agosto de 1994. Rusia finalizó oficialmente su presencia militar en los países bálticos en agosto de 1998 al retirar la estación de radar Skrunda-1 en Letonia. Las instalaciones desmanteladas se repatriaron a Rusia y el sitio volvió a ser controlado por Letonia, y el último soldado ruso salió del suelo báltico en octubre de 1999. (es)
Baltikoko estatuen okupazioa hiru estatu baltikoen (Estonia, Letonia eta Lituania) okupazioa izan zen Sobietar Batasunaren eskutik 1940. urtean. Aurretik, 1939. urtean, Sobietar Batasunak eta Alemania naziak, Molotov–Ribbentrop ituna sinatu zuten, elkarren artean ez erasotzeko. 1940. urteko abuztuan, errepublika hauek Sobietar Batasunean sartu ziren, nahiz eta Mendebaldeko potentzia nagusiak eta nazio gehienek sorrera inoiz ez aitortu. 1941. urteko ekainaren 22an, Alemania naziak Sobietar Batasuna erasotu zuen (Bizargorri Operazioa delakoan) eta aste gutxiren buruan, Baltikoko lurraldeak okupatu zituen. 1941eko uztailean, Hirugarren Reich-ek Baltikoko lurraldea sartu zuen bere -en.1944. urteko Baltiko Ofentsibaren ondorioz, Sobietar Batasunak Baltikoko herrialde gehienak berreskuratu zituen eta gainerako alemaniar indarrak harrapatu zituzten 1945. urteko maiatzean amore eman arte. Baltikoko estatuen okupazio 1991. urteko abuztura arte iraun zuen, hiru herrialdeek independentzia berreskuratzean. (eu)
The Baltic states of Estonia, Latvia and Lithuania were invaded and occupied in June 1940 by the Soviet Union, under the leadership of Stalin and auspices of the Molotov-Ribbentrop Pact that had been signed between Nazi Germany and the Soviet Union in August 1939, immediately before the outbreak of World War II. The three countries were then annexed into the Soviet Union (formally as "constituent republics") in August 1940. The United States and most other Western countries never recognised this incorporation, considering it illegal. On 22 June 1941, Nazi Germany attacked the Soviet Union and within weeks occupied the Baltic territories. In July 1941, the Third Reich incorporated the Baltic territory into its Reichskommissariat Ostland. As a result of the Red Army's Baltic Offensive of 1944, the Soviet Union recaptured most of the Baltic states and trapped the remaining German forces in the Courland pocket until their formal surrender in May 1945. Latvian plenipotentiary Kārlis Zariņš first described the Soviet takeover of Latvia as occupatio bellicara and occupatio pacifica in his 27 October 1943 memorandum to the British Foreign Ministry. The Soviet "annexation occupation" or occupation sui generis of the Baltic states lasted until the three countries restored sovereignty in August 1991. The Baltic states themselves, the United States and its courts of law, the European Parliament, the European Court of Human Rights and the United Nations Human Rights Council have all stated that these three countries were invaded, occupied and illegally incorporated into the Soviet Union under provisions of the 1939 Molotov–Ribbentrop Pact. There followed occupation by Nazi Germany from 1941 to 1944 and then again occupation by the Soviet Union from 1944 to 1991. This policy of non-recognition has given rise to the principle of legal continuity of the Baltic states, which holds that de jure, or as a matter of law, the Baltic states had remained independent states under illegal occupation throughout the period from 1940 to 1991. In its reassessment of Soviet history that began during perestroika in 1989, the Soviet Union condemned the 1939 secret protocol between Germany and itself. However, the Soviet Union never formally acknowledged its presence in the Baltics as an occupation or that it annexed these states and considered the Estonian, Latvian and Lithuanian Soviet Socialist Republics as three of its constituent republics. On the other hand, the Russian Soviet Federative Socialist Republic recognized in 1991 the events of 1940 as "annexation". Historically revisionist Russian historiography and school textbooks continue to maintain that the Baltic states voluntarily joined the Soviet Union after their peoples all carried out socialist revolutions independent of Soviet influence. The post-Soviet government of Russia and its state officials insist that incorporation of the Baltic states was in accordance with international law and gained de jure recognition by the agreements made in the February 1945 Yalta and the July–August 1945 Potsdam conferences and by the 1975 Helsinki Accords, which declared the inviolability of existing frontiers. However, Russia agreed to Europe's demand to "assist persons deported from the occupied Baltic states" upon joining the Council of Europe in 1996. Additionally, when the Russian Soviet Federative Socialist Republic signed a separate treaty with Lithuania in 1991, it acknowledged that the 1940 annexation as a violation of Lithuanian sovereignty and recognised the de jure continuity of the Lithuanian state. Most Western governments maintained that Baltic sovereignty had not been legitimately overridden and thus continued to recognise the Baltic states as sovereign political entities represented by the legations—appointed by the pre-1940 Baltic states—which functioned in Washington and elsewhere. The Baltic states recovered de facto independence in 1991 during the dissolution of the Soviet Union. Russia started to withdraw its troops from the Baltics (starting from Lithuania) in August 1993. The full withdrawal of troops deployed by Moscow ended in August 1994. Russia officially ended its military presence in the Baltics in August 1998 by decommissioning the Skrunda-1 radar station in Latvia. The dismantled installations were repatriated to Russia and the site returned to Latvian control, with the last Russian soldier leaving Baltic soil in October 1999. (en)
L’occupation des pays baltes fait référence à l'invasion puis à l'occupation par l'Armée rouge des trois États baltes : l'Estonie, la Lettonie et la Lituanie conformément au protocole secret du Pacte germano-soviétique, le 14 juin 1940, suivie de leur incorporation forcée dans l'URSS en tant que républiques constitutives (ou « unionales ») : RSS d'Estonie, de RSS de Lettonie et RSS de Lituanie. Ni les États-Unis, ni le Parlement européen, ni la CEDH, ni le Conseil des droits de l'homme de l'ONU n'ont reconnu cette incorporation et ont considéré ces trois pays (et eux seuls, parmi les 15 Républiques socialistes soviétiques) comme envahis, occupés illégalement et annexés par l'URSS entre 1940 et 1941 puis entre 1944 et 1991 (ainsi que par l'Allemagne entre 1941 et 1944). La plupart des pays non-communistes membres de l'ONU ont de plus continué à reconnaître de jure l'Estonie, la Lettonie et la Lituanie qui, après la dislocation de l'URSS fin 1991, ont été les trois seules anciennes républiques soviétiques à quitter la zone d'influence de la Russie, à n'intégrer ni la CEI-Eurasec, ni l'OCCA, ni l'OTSC, et à rejoindre l'OTAN et l'Union européenne. (fr)
Pendudukan negara-negara Baltik adalah pendudukan militer dari tiga negara Baltik—Estonia, Latvia dan Lithuania—oleh Uni Soviet di bawah naungan Pakta Molotov–Ribbentrop pada 14 Juni 1940 disusul oleh pemasukan mereka dalam USSR sebagai , yang tak diakui oleh kebanyakan kekuatan Barat. Pada 22 Juni 1941, Jerman Nazi menyerang USSR dan selama berpekan-pekan menduduki . Pada Juli 1941, kawasan Baltik dimasukkan ke Reichskommissariat Ostland dari Reich Ketiga. Akibat Serangan Baltik tahun 1944, Uni Soviet mencaplok kembali sebagian besar negara Baltik dan menjebak sisa-sisa pasukan Jerman di kantung Courland sampai mereka secara resmi menyerah pada Mei 1945. "pendudukan aneksasi" Soviet (Annexionsbesetzung atau pendudukan sui generis) terhadap negara-negara Baltik berlangsung sampai Agustus 1991, saat negara-negara Baltik meraih kemerdekaan. (in)
バルト諸国占領（バルトしょこくせんりょう）とは、エストニア、ラトビアおよびリトアニアが、初めは1939年のドイツ国とソ連が締結したモロトフ・リッベントロップ条約の条項に基づきソ連によって、続いて1941年から1944年まではドイツによって、さらに1944年から1991年までは再びソ連によって行われた占領のことである。 (ja)
Con occupazione dei paesi baltici ci si riferisce all'insediamento militare in Estonia, Lettonia e Lituania da parte dell'Unione Sovietica avvenuto di concerto ai contenuti del patto Molotov-Ribbentrop del 1939 nel giugno 1940. Le tre repubbliche baltiche furono poi annesse all'URSS come repubbliche socialiste nell'agosto 1940, anche se la maggior parte delle potenze e delle nazioni occidentali non riconobbe mai l'incorporazione come legittima. Il 22 giugno 1941, la Germania nazista dichiarò guerra all'URSS e, nel giro di poche settimane, occupò i territori baltici. Nel luglio 1941, il Terzo Reich incorporò le regioni appena conquistate nel Reichskommissariat Ostland: l'autorità tedesca perdurò fino a quando l'Armata Rossa non avanzò verso ovest del 1944, ma alcune truppe della Wehrmacht e dei loro collaborazionisti rimasero bloccati nella sacca di Curlandia lasciando l'area solo al termine della guerra, nel maggio del 1945. L'incorporazione sovietica (in tedesco: Annexionsbesetzung) o occupazione sui generis degli Stati baltici durò fino all'agosto 1991, quando i tre paesi riottennero la propria indipendenza. I governi in esilio dei baltici e quelli indipendenti attivi dopo il 1991, gli Stati Uniti e i tribunali nazionali, il Parlamento europeo, la Corte europea dei diritti dell'uomo e il Consiglio per i diritti umani delle Nazioni Unite hanno tutti affermato che Estonia, Lettonia e Lituania furono invase, occupate e incorporate in maniera contraria al diritto internazionale nell'Unione Sovietica in base alle disposizioni del patto Molotov-Ribbentrop del 1939. Alla prima parentesi sovietica, seguì dunque in sintesi l'occupazione della Germania dal 1941 al 1944 e poi una seconda durata dal 1944 al 1991. Sulla scia di tale politica di non riconoscimento, si è sviluppata la teoria della continuità giuridica, secondo cui gli Stati baltici non cessarono mai de iure di esistere tra il 1940 e il 1991. Nel periodo di rivalutazione della storiografia sovietica iniziato durante la perestrojka nel 1989, Mosca condannò il protocollo segreto del 1939 approvato con Berlino. Ciononostante, l'Unione Sovietica non ha mai considerato ufficialmente la sua presenza nei paesi baltici alla stregua di un'occupazione o di un'incorporazione forzata, sostenendo che la RSS Estone, Lettone e Lituana chiesero di propria volontà di unirsi a Mosca. La RSFS Russa classificò nel 1991 gli eventi accaduti nel 1940 come "annessione". I revisionisti storici russi e i libri di testo scolastici continuano a sostenere, sulla scia della posizione assunta in epoca sovietica, che negli Stati baltici si verificarono delle rivoluzioni socialiste orchestrate dai popoli locali in maniera del tutto estranea all'influenza di altre potenze. La Federazione Russa, Stato successore dell'URSS, e i suoi funzionari statali insistono sul fatto che le procedure di accorpamento delle tre repubbliche fosse avvenuta in maniera conforme al diritto internazionale e che esse (le procedure) ottennero il riconoscimento de iure negli accordi stipulati nel febbraio 1945 a Jalta, nel luglio-agosto del 1945 alla Potsdam e in ultimo, negli Accordi di Helsinki del 1975, i quali dichiaravano l'inviolabilità delle frontiere fisicamente esistenti. La Russia accettò poi la richiesta dei membri già partecipanti di "assistere le persone deportate dagli Stati baltici occupati" al momento dell'adesione al Consiglio d'Europa nel 1996. Inoltre, quando la RSFS Russa firmò un trattato separato con la Lituania nel 1991, riconobbe in maniera espressa che l'annessione del 1940 violò la sovranità lituana e riconobbe la continuità de iure dello Stato lituano. La maggior parte dei governi occidentali sosteneva che la sovranità baltica non fosse scomparsa e quindi continuò a riconoscere gli Stati baltici come entità politiche sovrane rappresentate dalle legazioni - nominate dai governi operanti prima del 1940 - che operavano a Washington DC e altrove. Estonia, Lettonia e Lituania recuperarono de facto l'indipendenza nel 1991 durante le fasi di dissoluzione dell'Unione Sovietica; la Russia iniziò a ritirare le truppe presenti nella regione geografica (a partire dalla Lituania) nell'agosto 1993, con il ritiro completo terminato esattamente dodici mesi più avanti. La Russia ha ufficialmente concluso la sua presenza militare sul posto nell'agosto 1998 disattivando la stazione radar Skrunda-1 operativa in Lettonia. Le installazioni smantellate furono rimpatriate in Russia e il sito tornò sotto il controllo lettone, con l'ultimo soldato russo che lasciò il suolo baltico nell'ottobre 1999. (it)
Okupacja krajów bałtyckich – okres w historii krajów bałtyckich pomiędzy 1940 a 1991 rokiem, kiedy te trzy państwa były anektowane przez ZSRR (1940–1941 i ponownie 1944–1991) oraz okupowane przez III Rzeszę (1941–1944) w czasie II wojny światowej, do rozpadu Związku Radzieckiego. Kraje bałtyckie (Republika Litewska, Republika Łotewska, Republika Estońska) zostały anektowane (jako republiki radzieckie) przez ZSRR w czerwcu 1940 w konsekwencji postanowień paktu Ribbentrop–Mołotow. W sierpniu 1941 kraje te trafiły pod okupację III Rzeszy na skutek sukcesów Operacji „Barbarossa”, by w latach 1944–45 stać się ponownie częściami ZSRR. O ile termin „okupacja niemiecka” nie wywołuje kontrowersji, Rosja odmawia uznania terminu „okupacja” w stosunku do zajęcia terytoriów suwerennych krajów bałtyckich w 1940 roku i następnego stworzenia bałtyckich republik radzieckich: Litewskiej, Łotewskiej i Estońskiej. Należy zaznaczyć, że sformułowanie „okupacja” w tym kontekście jest potoczne, gdyż z punktu widzenia prawa międzynarodowego kraje te nie były przedmiotem okupacji wojennej ani pokojowej, lecz stały się przedmiotem agresji w celu utworzenia marionetkowych państw, a następnie ich aneksji pod pozorami legalności. Wojska rosyjskie w 1993 roku opuściły Litwę, a w 1994 Estonię. W następstwie porozumienia z Łotwą, Rosja wycofała swoje wojska z tego kraju, ale nadal używała radaru w Skrundzie–1. Trwało to do 1995, kiedy obiekt wyburzono. Ostatnie oddziały rosyjskie stacjonujące w Skrundzie–1 opuściły Łotwę dopiero w 1999 roku. (pl)
A Ocupação das Repúblicas Bálticas ocorreu entre junho de 1940 e a década de 1990, período em que Estônia, Letônia, e Lituânia foram ocupadas pela União Soviética, e o período de 1941 a 1945 (Segunda Guerra Mundial) quando a ocupação soviética foi substituída pela ocupação da Alemanha Nazista. A atual Rússia continua sustentando que a anexação soviética dos países bálticos foi legal e que a União Soviética os libertou dos nazistas, desconsiderando o fato de que eles,os soviéticos , haviam ocupado o Báltico de acordo com os termos do Pacto Molotov-Ribbentrop entre Adolf Hitler e Josef Stalin. (pt)
Радянська окупа́ція балті́йських краї́н — військова окупація у червні 1940 року трьох країн Балтії — Естонії, Латвії та Литви — Червоною армією відповідно до таємного протоколу до Пакту Молотова – Ріббентропа, підписаного Радянським Союзом з нацистською Німеччиною . Окуповані країни були приєднані до Радянського Союзу як складові республіки у серпні 1940 року. Більшість західних держав ніколи не визнавали їх включення до СРСР . Самі країни Балтії, СШАта їхні суди, Європейський Парламент, Європейський суд з прав людини та Рада ООН з прав людини заявили, що ці три країни зазнали вторгнення, були окуповані та незаконно включені до складу Радянського Союзу відповідно до положень Пакту Молотова – Ріббентропа 1939 року. Потім була окупація нацистською Німеччиною від 1941 до 1944 року, а потім знову окупація Радянським Союзом від 1944 до 1991 року. Ця політика невизнання породила принцип правової безперервности країн Балтії, який стверджує, що де-юре, або як право, країни Балтії залишалися незалежними державами під незаконною окупацією протягом всього періоду з 1940 по 1991 рік. У своїй переоцінці радянської історії, яка розпочалася 1989 року під час т. зв. Перебудови, З'їзд народних депутатів СРСР засудив таємний протокол 1939 року між Німеччиною та нею. Однак керівництво КПРС та СРСР ніколи офіційно не визнавало свою присутність у Прибалтиці як окупацію , або що ці держави були анексовані, і розглядало Естонську, Латвійську та Литовську РСР як складові СРСР. З іншого боку, РРФСР визнала 1991 року події 1940 року "анексією". Історично-ревізіоністська російська історіографія та шкільні підручники продовжують стверджувати, що країни Балтії добровільно приєдналися до Радянського Союзу після того, як усі їхні народи «провели соціалістичні революції», незалежні від радянського впливу. Пострадянський уряд Російської Федерації та його державні чиновники наполягають на тому, що включення країн Балтії відповідало міжнародному праву і отримало де-юре визнання угодами, укладеними на лютневій 1945 року у Ялті та липнево-серпневій у Потсдамі конференціях та Гельсінськими угодами 1975 року, що проголошували недоторканість наявних кордонів. Однак Росія погодилася з вимогою Європи "допомогти особам, депортованим з окупованих країн Балтії" після вступу до Ради Європи в 1996 р. Крім того, коли РРФСР підписала окремий договір з Литвою 1991 року, вона визнала анексію 1940 року як порушення литовського суверенітету та визнала фактичну спадкоємність литовської держави. Більшість західних урядів стверджували, що балтійський суверенітет не був законно замінений, і, таким чином, продовжували визнавати балтійські держави суверенними політичними утвореннями, представленими делегаціями - призначеними прибалтійськими державами до 1940 року - які функціонували у Вашингтоні та деінде. Балтійські країни відновили фактичну незалежність 1991 року під час розпаду Радянського Союзу. Росія почала виводити свої війська з країн Балтії,— починаючи з Литви,— в серпні 1993 року. Повний вивід військ Російської Федерації закінчився у серпні 1994 року. Росія офіційно припинила свою військову присутність у країнах Балтії в серпні 1998 року, вивівши з експлуатації радар Скрунда-1 (станція в Латвії). Демонтовані установки були репатрійовані до Росії, а територія повернута під контроль Латвії. Останній російський солдат залишив землю Балтії у жовтні 1999 року. (uk)
占领波罗的海国家指的是1940年6月14日，苏联根据苏德互不侵犯条约軍事佔領波罗的海三国（爱沙尼亚、拉脱维亚、立陶宛）这一事件，随后三国即被吞并并成为了苏联加盟共和国。1941年6月22日，纳粹德国展開巴巴罗萨行动攻击苏联，在数周内占领波罗的海国家。1941年7月，第三帝国成立東方總督轄區管理波罗的海地区。1944年波羅的海攻勢行动后，苏军重新占领波罗的海地区，并将剩余德军围困于库尔兰口袋中，直至其1945年5月正式投降。苏联对波罗的海国家的占领则一直维持至1991年8月波罗的海国家重获独立为止。苏联国务委员会在1991年9月6日正式承认三国独立，并支持三国加入联合国和欧盟。俄罗斯在1998年8月将其位于波罗的海国家的最后一个军事基地移交拉脱维亚，并在1999年10月撤出所有驻扎在波罗的海国家的俄军。波羅的海三國、美國及其法院、歐洲議會歐洲人權法院以及联合国人权理事会均表明三國的權益在1939年蘇德互不侵犯條約受剝奪，先遭蘇聯入侵，再遭德國入侵，然後被蘇聯非法佔領及吞併。各國和組織對蘇聯吞併的不承認政策，衍生出國體連續的原則，即三國雖然於1940年至1991年被非法佔領，在法理上仍然獨立。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:result

* Soviet occupation and annexation of Estonia, Latvia, and Lithuania * German occupation and incorporation of the Baltic countries into the Reichskomissariat Ostland * Soviet re-occupation * Restoration of Baltic countries' independence during the Singing Revolution (en)

dcterms:subject

rdfs:comment

La Okupacio de baltaj ŝtatoj konsistis en milita okupacio de la tri Baltaj ŝtatoj — nome Estonio, Latvio kaj Litovio — fare de Sovetunio kaj Tria Regno, laŭ la kondiĉoj de la Molotov–Ribbentrop Pakto okazinta en 1939 (ĝis 1990). (eo)
バルト諸国占領（バルトしょこくせんりょう）とは、エストニア、ラトビアおよびリトアニアが、初めは1939年のドイツ国とソ連が締結したモロトフ・リッベントロップ条約の条項に基づきソ連によって、続いて1941年から1944年まではドイツによって、さらに1944年から1991年までは再びソ連によって行われた占領のことである。 (ja)
A Ocupação das Repúblicas Bálticas ocorreu entre junho de 1940 e a década de 1990, período em que Estônia, Letônia, e Lituânia foram ocupadas pela União Soviética, e o período de 1941 a 1945 (Segunda Guerra Mundial) quando a ocupação soviética foi substituída pela ocupação da Alemanha Nazista. A atual Rússia continua sustentando que a anexação soviética dos países bálticos foi legal e que a União Soviética os libertou dos nazistas, desconsiderando o fato de que eles,os soviéticos , haviam ocupado o Báltico de acordo com os termos do Pacto Molotov-Ribbentrop entre Adolf Hitler e Josef Stalin. (pt)
占领波罗的海国家指的是1940年6月14日，苏联根据苏德互不侵犯条约軍事佔領波罗的海三国（爱沙尼亚、拉脱维亚、立陶宛）这一事件，随后三国即被吞并并成为了苏联加盟共和国。1941年6月22日，纳粹德国展開巴巴罗萨行动攻击苏联，在数周内占领波罗的海国家。1941年7月，第三帝国成立東方總督轄區管理波罗的海地区。1944年波羅的海攻勢行动后，苏军重新占领波罗的海地区，并将剩余德军围困于库尔兰口袋中，直至其1945年5月正式投降。苏联对波罗的海国家的占领则一直维持至1991年8月波罗的海国家重获独立为止。苏联国务委员会在1991年9月6日正式承认三国独立，并支持三国加入联合国和欧盟。俄罗斯在1998年8月将其位于波罗的海国家的最后一个军事基地移交拉脱维亚，并在1999年10月撤出所有驻扎在波罗的海国家的俄军。波羅的海三國、美國及其法院、歐洲議會歐洲人權法院以及联合国人权理事会均表明三國的權益在1939年蘇德互不侵犯條約受剝奪，先遭蘇聯入侵，再遭德國入侵，然後被蘇聯非法佔領及吞併。各國和組織對蘇聯吞併的不承認政策，衍生出國體連續的原則，即三國雖然於1940年至1991年被非法佔領，在法理上仍然獨立。 (zh)
شمل احتلال دول البلطيق احتلال الاتحاد السوفياتي عسكريًا لدول البلطيق الثلاث، إستونيا ولاتفيا وليتوانيا تحت غطاء اتفاق مولوتوف–ريبنتروب، الذي وُقّع في شهر يونيو عام 1940. أُلحقت تلك الدول بالاتحاد السوفياتي بصفتها جمهوريات مُكوِنة للاتحاد في شهر أغسطس من عام 1940، على الرغم من عدم اعتراف معظم القوى الغربية والأمم الأخرى بهذا الإلحاق. في الثاني والعشرين من شهر يونيو عام 1941، هاجمت ألمانيا النازية الاتحاد السوفياتي، واحتلت المناطق البلطيقية خلال أسابيع. في شهر يوليو من عام 1941، ضمّ نظام الرايخ الثالث أراضي البلطيق إلى مفوضية الرايخ أوستلاند. وجراء تقدم الجيش الأحمر في دول البلطيق عام 1944، أو ما عُرف بهجوم البلطيق، استعاد الاتحاد معظم دول البلطيق وتمكّن من حصار الجيوش الألمانية في جيب كورلاند حتى إعلانها الاستسلام رسميًا في شهر مايو من عام 1945. استمر «الاحتلال الإلحاقي» (بالألمانية: Annexi (ar)
L'ocupació dels Estats Bàltics va ser l'ocupació militar dels tres estats bàltics (Estònia, Letònia i Lituània) per la Unió Soviètica, sota els auspicis del Pacte Mólotov-Ribbentrop el 14 de juny de 1940, seguida per la seva incorporació a l'URSS com a repúbliques constrituents, així com la posterior des del 22 de juny de 1941 i la seva incorporació al Reichskommissariat Ostland, que finalitzà quan l'Exèrcit Roig van reconquerir el control de la regió al maig de 1945. Els estats bàltics van tornar a ser independents el 20-21 d'agost de 1991. (ca)
Η κατοχή των κρατών της Βαλτικής αναφέρεται στη στρατιωτική κατοχή των τριών Βαλτικών κρατών, της Εσθονίας, της Λετονίας και της Λιθουανίας, από τη Σοβιετική Ένωση σύμφωνα με το πρωτόκολλο Μολότωφ-Ρίμπεντροπ του 1939. Η κατοχή ξεκίνησε τον Ιούνιο του 1940. Μετά προσαρτήθηκαν στη Σοβιετική Ένωση ως ενωσιακές δημοκρατίες τον Αύγουστο του 1940 αν και οι περισσότερες δυτικές χώρες δεν αναγνώρισαν την ένταξή τους. Στις 22 Ιουνίου 1941 η Ναζιστική Γερμανία επιτέθηκε στη Σοβιετική Ένωση και σε λίγες εβδομάδες κατέλαβε τα βαλτικά κράτη. Τον Ιούλιο του 1941 το Τρίτο Ράιχ ενσωμάτωσε την επικράτειά του στη Βαλτική στο νέο Ραϊχσκομισαριάτ Όστλαντ. Το 1944, μετά τη , η Σοβιετική Ένωση ανακατέλαβε το μεγαλύτερο μέρος των βαλτικών κρατών, παγιδεύοντας τις εναπομείνατες γερμανικές δυνάμεις στην μέχρι τη (el)
Die Besetzung der baltischen Staaten beinhaltete die militärische Besetzung der drei baltischen Staaten – Estland, Lettland und Litauen – durch die Sowjetunion unter der Schirmherrschaft des Molotow-Ribbentrop-Pakts, der am 23. August 1939 unterzeichnet wurde. Im Frühjahr 1940 besetzte die Rote Armee die drei baltischen Staaten. Sie wurden dann im August 1940 als Unionsrepubliken in die Sowjetunion annektiert, obwohl die meisten westlichen Mächte und Nationen ihre Eingliederung nie anerkannten. Teile der Bevölkerung wurden in Massendeportationen in das Innere der Sowjetunion und in Arbeitslager gebracht. Am 22. Juni 1941 griff Nazi-Deutschland die Sowjetunion an und besetzte innerhalb weniger Wochen die baltischen Gebiete. Im Juli 1941 gliederte das Dritte Reich das Ostseegebiet in sein Re (de)
La ocupación de los Estados bálticos implicó la ocupación militar en junio de 1940 de las tres repúblicas bálticas (Estonia, Letonia y Lituania) por parte de la Unión Soviética, bajo los auspicios del Pacto Mólotov-Ribbentrop. Luego, estos territorios se incorporaron a la Unión Soviética como repúblicas constituyentes en agosto de 1940, aunque la mayoría de las potencias occidentales nunca reconocieron y ni aceptaron esta incorporación forzada y en buena medida arbitraria. El 22 de junio de 1941, la Alemania nazi atacó la Unión Soviética y en pocas semanas ocupó los territorios bálticos. En julio de 1941, el Tercer Reich incorporó el territorio báltico en su Reichskommissariat Ostland. Como resultado de la ofensiva báltica del Ejército Rojo de 1944, la Unión Soviética recobró la mayorí (es)
Baltikoko estatuen okupazioa hiru estatu baltikoen (Estonia, Letonia eta Lituania) okupazioa izan zen Sobietar Batasunaren eskutik 1940. urtean. Aurretik, 1939. urtean, Sobietar Batasunak eta Alemania naziak, Molotov–Ribbentrop ituna sinatu zuten, elkarren artean ez erasotzeko. 1940. urteko abuztuan, errepublika hauek Sobietar Batasunean sartu ziren, nahiz eta Mendebaldeko potentzia nagusiak eta nazio gehienek sorrera inoiz ez aitortu. 1941. urteko ekainaren 22an, Alemania naziak Sobietar Batasuna erasotu zuen (Bizargorri Operazioa delakoan) eta aste gutxiren buruan, Baltikoko lurraldeak okupatu zituen. 1941eko uztailean, Hirugarren Reich-ek Baltikoko lurraldea sartu zuen bere -en.1944. urteko Baltiko Ofentsibaren ondorioz, Sobietar Batasunak Baltikoko herrialde gehienak berreskuratu zitue (eu)
The Baltic states of Estonia, Latvia and Lithuania were invaded and occupied in June 1940 by the Soviet Union, under the leadership of Stalin and auspices of the Molotov-Ribbentrop Pact that had been signed between Nazi Germany and the Soviet Union in August 1939, immediately before the outbreak of World War II. The three countries were then annexed into the Soviet Union (formally as "constituent republics") in August 1940. The United States and most other Western countries never recognised this incorporation, considering it illegal. On 22 June 1941, Nazi Germany attacked the Soviet Union and within weeks occupied the Baltic territories. In July 1941, the Third Reich incorporated the Baltic territory into its Reichskommissariat Ostland. As a result of the Red Army's Baltic Offensive of 194 (en)
Pendudukan negara-negara Baltik adalah pendudukan militer dari tiga negara Baltik—Estonia, Latvia dan Lithuania—oleh Uni Soviet di bawah naungan Pakta Molotov–Ribbentrop pada 14 Juni 1940 disusul oleh pemasukan mereka dalam USSR sebagai , yang tak diakui oleh kebanyakan kekuatan Barat. Pada 22 Juni 1941, Jerman Nazi menyerang USSR dan selama berpekan-pekan menduduki . Pada Juli 1941, kawasan Baltik dimasukkan ke Reichskommissariat Ostland dari Reich Ketiga. Akibat Serangan Baltik tahun 1944, Uni Soviet mencaplok kembali sebagian besar negara Baltik dan menjebak sisa-sisa pasukan Jerman di kantung Courland sampai mereka secara resmi menyerah pada Mei 1945. "pendudukan aneksasi" Soviet (Annexionsbesetzung atau pendudukan sui generis) terhadap negara-negara Baltik berlangsung sampai Agustus (in)
L’occupation des pays baltes fait référence à l'invasion puis à l'occupation par l'Armée rouge des trois États baltes : l'Estonie, la Lettonie et la Lituanie conformément au protocole secret du Pacte germano-soviétique, le 14 juin 1940, suivie de leur incorporation forcée dans l'URSS en tant que républiques constitutives (ou « unionales ») : RSS d'Estonie, de RSS de Lettonie et RSS de Lituanie. Ni les États-Unis, ni le Parlement européen, ni la CEDH, ni le Conseil des droits de l'homme de l'ONU n'ont reconnu cette incorporation et ont considéré ces trois pays (et eux seuls, parmi les 15 Républiques socialistes soviétiques) comme envahis, occupés illégalement et annexés par l'URSS entre 1940 et 1941 puis entre 1944 et 1991 (ainsi que par l'Allemagne entre 1941 et 1944). La plupart des pays (fr)
Con occupazione dei paesi baltici ci si riferisce all'insediamento militare in Estonia, Lettonia e Lituania da parte dell'Unione Sovietica avvenuto di concerto ai contenuti del patto Molotov-Ribbentrop del 1939 nel giugno 1940. (it)
Okupacja krajów bałtyckich – okres w historii krajów bałtyckich pomiędzy 1940 a 1991 rokiem, kiedy te trzy państwa były anektowane przez ZSRR (1940–1941 i ponownie 1944–1991) oraz okupowane przez III Rzeszę (1941–1944) w czasie II wojny światowej, do rozpadu Związku Radzieckiego. Wojska rosyjskie w 1993 roku opuściły Litwę, a w 1994 Estonię. W następstwie porozumienia z Łotwą, Rosja wycofała swoje wojska z tego kraju, ale nadal używała radaru w Skrundzie–1. Trwało to do 1995, kiedy obiekt wyburzono. Ostatnie oddziały rosyjskie stacjonujące w Skrundzie–1 opuściły Łotwę dopiero w 1999 roku. (pl)
Радянська окупа́ція балті́йських краї́н — військова окупація у червні 1940 року трьох країн Балтії — Естонії, Латвії та Литви — Червоною армією відповідно до таємного протоколу до Пакту Молотова – Ріббентропа, підписаного Радянським Союзом з нацистською Німеччиною . Окуповані країни були приєднані до Радянського Союзу як складові республіки у серпні 1940 року. Більшість західних держав ніколи не визнавали їх включення до СРСР . (uk)

is dbo:wikiPageRedirects of