Max Weber (original) (raw)

dbo:abstract

Maximilian Weber (Erfurt, 21 d'abril de 1864 – Munic, 14 de juny de 1920) va ser un sociòleg, politòleg, filòsof, economista i jurista alemany. Se'l considera, juntament amb Karl Marx, Vilfredo Pareto, Ferdinand Tönnies i Émile Durkheim, un dels pares de la sociologia. Max Weber va néixer a Erfurt el 21 d'abril de 1864, el primer de vuit fills, sis dels quals (quatre fills i dues filles) van viure fins a l'edat adulta. Els seus pares van ser l'advocat i més tard representant del Reichstag del Partit Liberal Nacional Max Weber senior (1836-1897) i Helene Weber, nascuda Fallenstein (1844-1919), ambdós protestants amb ascendència hugonota; Helene Fallenstein era una neta del mercader Cornelius Carl Souchay. El menor dels germans, Alfred, també es va convertir en un destacat economista nacional i professor universitari en sociologia, i el seu germà Karl, nascut el 1870, es va convertir en arquitecte. Max Weber era nebot de Hermann Baumgarten a través de la línia materna i cosí de Fritz i Otto Baumgarten; el seu oncle patern era el fabricant tèxtil Carl David Weber. El 1882 començà els seus estudis de dret a la Universitat de Heidelberg. També va estudiar en altres universitats, fonamentalment en la de Berlín, on es va dedicar especialment a la història. Es va doctorar en dret, el 1889, i aviat va entrar a formar part del cos de professors de la Universitat de Berlín. Va ser professor d'economia a les universitats de Friburg de Brisgòvia (1894) i Heidelberg (1896); abandonà la docència el 1903 per motius de salut i s'hi va reintegrar el 1918. Es va fer càrrec de la redacció d'una de les primeres revistes dedicades a la sociologia, l'Arxiu de Ciències Socials. El 1905 aparegué el més famós dels seus estudis, L'ètica protestant i l'esperit del capitalisme. El 1909 va fundar, junt amb Georg Simmel i Ferdinand Tönnies, l'Associació Alemanya de Sociologia. Durant la Primera Guerra Mundial va desenvolupar una forta crítica a la política bel·licista del II Reich. Quan va acabar la guerra, va ser membre del comitè d'experts de la Delegació de la pau de Versalles. També va formar part de la comissió redactora de la Constitució de Weimar. Durant llargs períodes de la seua vida, va patir fortes depressions nervioses; amb tot, la seua és una de les obres més extenses de les ciències socials. Els seus treballs comprenen molts aspectes i són molt variats, i solament d'una manera parcial manifesten les tensions internes de l'autor i els seus enfrontaments amb els utilitaristes, els marxistes i els historicistes. Preocupat per la influència mútua dels interessos materials i espirituals en la interacció de les classes i grups socials, va investigar els vincles entre idees religioses i conductes econòmiques tant en les societats occidentals com en les orientals. També va estudiar els nexes entre el protestantisme —principalment en la seua versió calvinista— i la gènesi del capitalisme. També es va interessar per la naturalesa del poder i les seues modalitats (tradicional, racional i carismàtic), i en tot moment va remarcar la pluralitat de causes del desenvolupament històric i la necessitat de conèixer els continguts culturals per interpretar els canvis socials, en la perspectiva d'arribar a una conceptualització de les col·lectivitats en funció del comportament social i no de les estructures. Les seues aportacions metodològiques són molt rellevants, en aprofundir els treballs de Wilhelm Dilthey en la distinció entre les metodologies de les ciències naturals i les de les ciències socials. (ca)
Max Weber (21. dubna 1864 – 14. června 1920) byl německý sociolog a ekonom. Bývá řazen mezi tzv. otce zakladatele sociologie. Jeho sociologické úvahy se věnují např. náboženství, moci či byrokracii. (cs)
ماكسيميليان كارل إميل فيبر (21 نيسان/أبريل 1864 – 14 حزيران/يونيو 1920) كانَ عالِمَ اجتماعٍ ومؤرخٍ وفقيهٍ واقتصادي سياسي ألماني ويُعتبر من بينِ أهمِّ المُنَظٍّرِين لتطوّر المجتمع الغربي الحديث. أثَّرَت أفكاره بعمقٍ على النظرية الاجتماعية والبحثِ الاجتماعي. على الرغم من الاعتراف به كواحدٍ من آباءِ علم الاجتماع إلى جانبِ أوغست كونت وكارل ماركس وإميل دوركهايم، لَمْ يَعتبِر فيبر نفسه عالم اجتماعٍ بل وجدَ نفسهُ أكثر في علمِ التأريخ. على عكسِ إميل دوركهايم، لم يُؤمن فيبر بما يُعرَفُ بالتفسيرات أُحادية السَّبب، واقترح بدلًا من ذلك أنّه لأيِّ نتيجةٍ يُمكن أن تكون هناكَ أسبابٌ متعددة، وعلى عكسِ دوركهايم أيضًا، فقد كان فيبر مؤيدًا رئيسيًا لمناهضة الوضعيّة المنهجيّة، حيثُ دافعَ عن دراسة العمل الاجتماعي من خلال الأساليب التفسيرية (بدلًا من الأساليب التجريبية البحتة)، بناءً على فهمِ الغرض والمعاني التي يُعلِّقُها الأفراد على أفعالهم. كان هَمُّ فيبر الفكريّ الرئيسي هو فهمُ عمليّات العَقْلَنة والعَلْمَنة وما أعقب ذلك من إحساسٍ بخيبةِ الأمل. لقد صاغَ المؤرّخ الألماني أطروحةً تقولُ إنَّ مثل هذه العمليات ناتجةٌ عن طريقةٍ جديدةٍ للتفكير في العالَم، وترتبطُ بظهور الرأسمالية والحداثة. اشتهرَ فيبر بأطروحته الأخرى التي تجمعُ بين علمِ الاجتماع الاقتصادي وعلمِ اجتماع الدين، مع التأكيدِ على أهميّة التأثيراتِ الثقافيّةِ المُضمَّنة في الدين كوسيلةٍ لفهم نشأة الرأسمالية (على عكس الماديّة التاريخيّة لماركس). طَوَّرّ فيبر نظريته أولاً في عملهِ الأساسي، الأخلاق البروتستانتية وروح الرأسمالية (1905)، حيث عزا الزهد في البروتستانتيّة باعتبارها واحدةً مما يُعرف بالصلات الاختياريّة أو التجاذبات الاختياريّة الرئيسيّة التي أدَّت إلى ظهورِ مفاهيم من قَبيل اقتصاد السوق والأسواق الرأسماليّة والدولة القومية ومصطلحات أخرى برزت في العالَم الغربي. جادلَ ماكس في موضوع تعزيزِ الرأسماليّة كعقيدةٍ أساسيّةٍ للبروتستانتيّة، فاقترحَ أنَّ رُوح الرأسماليّةِ متأصِّلَةٌ في القيم الدينيّة البروتستانتيّة. تُشكّل الأخلاق البروتستانتية الجزء الأول في تحقيقات فيبر الأوسع نطاقًا في موضوعِ الأديان العالميّة، حيث قام لاحقًا بفحصِ ودراسةِ ديانات الصين والهند، وكذلك اليهودية القديمة، مع إيلاء اهتمامٍ خاصٍّ لعواقبها الاقتصاديّة المختلفة وظروف التقسيم الطَّبَقي الاجتماعي. في بحثٍ رئيسي آخر صدرَ تحت عنوان «السياسة كمهنة»، عَرَّفَ فيبر مصطلح الدولة على أنَّها كيانٌ يدَّعِي بنجاحٍ احتكار الاستخدام المشروع للقوة المادية داخل إقليمٍ مُعيّن. يُعتبر ماكس أوَّل من صنّّف السُّلْطَة الاجتماعيّة إلى أشكالٍ متميزة: سلطة كاريزميّة، وتقليديّة، وقانونيّة عقلانيّة. لقد أكَّد تحليلُ فيبر للبيروقراطية أنَّ مؤسسات الدولة الحديثة تعتمدُ بشكلٍ متزايدٍ على السلطة الأخيرة (السلطة القانونيّة العقلانيّة). قدم عالِم الاجتماع الألماني مجموعةً متنوّعةً من المساهمات الأخرى في التاريخ الاقتصادي وفي المنهجيّة الاقتصاديّة، بل إنَّ تحليلهُ للحداثة والعقلانية أثَّرَ وبشكلٍ كبيرٍ على النظرية النقدية المرتبطةِ بمدرسة فرانكفورت. كانَ فيبر بعد الحربِ العالميّة الأولى من بينِ مُؤسِّسِي الحزب الديمقراطي الألماني الليبرالي، كما ترشح أيضًا لمقعدٍ في البرلمان دون جدوى وعملَ مستشارًا للجنة التي صاغت دستور فايمار الذي وُصفَ «بالدستور الديمقراطي المشؤوم» لعام 1919. بعد إصابته بالإنفلونزا الإسبانيّة، تُوفيَّ العالِم الألماني عام 1920 بسببِ ذات الرئة، وذلك عن عمرٍ ناهزَ الـ 56 عامًا. (ar)
Ο Μαξιμίλιαν Καρλ Έμιλ Βέμπερ (Maximilian Karl Emil Max Weber, 21 Απριλίου 1864 – 14 Ιουνίου 1920) ήταν Γερμανός κοινωνιολόγος και πολιτικός οικονομολόγος, του οποίου οι ιδέες επηρέασαν την κοινωνική θεωρία, την κοινωνική έρευνα και το σύνολο της επιστήμης της κοινωνιολογίας. (el)
Maximilian Carl Emil WEBER ([maks ˈveːbɐ], konata kiel Max WEBER; Esperantigite Makso VEBERO; naskiiĝis la 21-an de aprilo 1864 en Erfurto, mortis la 14-an de junio 1920) estis germana politik-ekonomikisto kaj sociologo, kiu influis sur la socia teorio kaj estas konsiderata unu el la fondintoj de moderna sociscienco kaj de la publika administrado. Weber estas ofte citata, kun Émile Durkheim kaj Karl Marx, inter la tri fondintoj de sociologio. (eo)
Maximilian „Max“ Carl Emil Weber (* 21. April 1864 in Erfurt; † 14. Juni 1920 in München) war ein deutscher Soziologe und Nationalökonom. Obwohl seiner Ausbildung nach Jurist, gilt er als einer der Klassiker der Soziologie sowie der gesamten Kultur-, Sozial- und Geschichtswissenschaften. Er lehrte als Privatdozent und außerordentlicher Professor an der Friedrich-Wilhelms-Universität Berlin (1892–1894) und als ordentlicher Professor an den Universitäten Freiburg (1894–1896), Heidelberg (1897–1903), Wien (1918) und München (1919–1920). Krankheitsbedingt unterbrach er die universitäre Lehre in Heidelberg für viele Jahre, entfaltete aber in dieser Zeit eine außerordentlich produktive publizistische und journalistische Tätigkeit. Zudem versammelte er zum sonntäglichen Jour fixe namhafte Wissenschaftler, Politiker und Intellektuelle, deren Zusammentreffen den sogenannten „Mythos von Heidelberg“ als intellektuelles Zentrum begründeten. Mit seinen Theorien und Begriffsprägungen hatte er insbesondere auf die Wirtschafts-, Herrschafts-, Rechts- und Religionssoziologie großen Einfluss. Auch wenn sein Werk fragmentarischen Charakter hat, wurde es dennoch aus der Einheit eines Leitmotivs entwickelt: des okzidentalen Rationalismus und der damit bewirkten Entzauberung der Welt. Eine Schlüsselstellung in diesem historischen Prozess wies er dem modernen Kapitalismus als der „schicksalsvollsten Macht unseres modernen Lebens“ zu. In der Wahl dieses Forschungsschwerpunktes zeigte sich eine Nähe zu seinem Antipoden Karl Marx, die ihm auch die Bezeichnung „der bürgerliche Marx“ eintrug. Mit Webers Namen sind die Protestantismus-Kapitalismus-These, das Prinzip der Werturteilsfreiheit, der Begriff Charisma, das Gewaltmonopol des Staates sowie die Unterscheidung von Gesinnungs- und Verantwortungsethik verknüpft. Aus seiner Beschäftigung mit dem „Erlösungsmedium Kunst“ ging eine gelehrte Abhandlung zur Musiksoziologie hervor. Politik war nicht nur sein Forschungsgebiet, sondern er äußerte sich auch als klassenbewusster Bürger und aus liberaler Überzeugung engagiert zu aktuellen politischen Streitfragen des Kaiserreichs und der Weimarer Republik. Als früher Theoretiker der Bürokratie wurde er über den Umweg US-amerikanischer Rezeption zu einem der Gründungsväter der Organisationssoziologie gekürt. Max Webers Ehefrau Marianne Weber engagierte sich politisch als Frauenrechtlerin, verfasste nach seinem Tod die erste und jahrzehntelang einzige Biographie ihres Mannes und gab einige seiner wichtigen Werke postum heraus. (de)
Maximilian Weber (Erfurt, Alemania, 1864ko apirilaren 21a - Munich, 1920ko ekainaren 14a) soziologo eta ekonomialari alemaniarra izan zen, soziologia moderno antipositibistaren sortzailetzat hartzen dena. Marx-en ideia batzuk (hala nola historiari buruzko ikuspegi materialista eta klase arteko borrokaren garrantzia) zorrotz kritikatu zituen. Bere obrarik ezagunena Etika protestantea eta kapitalismoaren izpiritua da, non bertan, puritanismo protestantearen eta kapitalismoaren sorreraren arteko harremana aztertu baitzuen. Weber-ek klase sozialei buruzko ikuspegi pluralista defendatu zuen. Ikuspegi horren oinarrian bereizketa garrantzitsu bat dago, jabetzako klaseen eta "lorpen" (erdiespen) klaseen artekoa hain zuzen. Jakina, gizarte kapitalista batean jabetzak garrantzia handia du klase posizioa definitzeko, Marx-ek erakutsi zuenez. Baina jabetzarik ez dutenen artean desberdintasun nabarmenak daude, pertsona horiek merkatuan eskain ditzaketen zerbitzuei begira (kualifikazioak, eta kualifikazioak monopolizatzeko ahalmena). Kapitalismo modernoan, hezkuntza-sisteman lortutako kualifikazioek garrantzia handia hartzen dute. Soziologiarentzat beste funtsezko obra bat Zientzia lanbide bezala. Politika lanbide bezala da. Bertan arrazionalitate karismatikoen garrantzia azpimarratu zuen, eta estatua biolentziaren monopolioa duen erakunde gisa definitu. (eu)
Maximilian Karl Emil Weber (/ˈveɪbər/; German: [ˈveːbɐ]; 21 April 1864 – 14 June 1920) was a German sociologist, historian, jurist and political economist, who is regarded as among the most important theorists of the development of modern Western society. His ideas profoundly influence social theory and research. While Weber did not see himself as a sociologist, he is recognized as one of the fathers of sociology along with Auguste Comte, Karl Marx, and Émile Durkheim. Unlike Durkheim, Weber did not believe in monocausal explanations, proposing instead that for any outcome there can be multiple causes. Also unlike Durkheim, Weber was a key proponent of methodological anti-positivism, arguing for the study of social action through interpretive rather than purely empiricist methods, based on a subjective understanding of the meanings that individuals attach to their own actions. Weber's main intellectual concern was in understanding the processes of rationalisation, secularisation, and the ensuing sense of "disenchantment". He formulated a thesis arguing that such processes are associated with the rise of capitalism and modernity. Weber is also known for his thesis combining economic sociology and the sociology of religion, emphasising the importance of cultural influences embedded in religion as driving factors of capitalism. This is in contrast to Marx's historical materialism, which considers the material base of any economic mode of production as the driving force which shapes religion. Weber first elaborated this theory in his seminal work The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism (1905), where he included ascetic Protestantism among the major "elective affinities" leading to the rise of market-driven capitalism and the rational-legal systems of practice in the Western world. Protestant Ethic was the earliest part in Weber's broader consideration of world religions, as he later examined the religions of China and India, as well as ancient Judaism, with particular regard to their differing economic consequences and conditions of social stratification. In another major work, "Politics as a Vocation", Weber defined "the state" as an entity that successfully claims a "monopoly of the legitimate use of physical force within a given territory". He was the first to categorise social authority into distinct forms: charismatic, traditional, and rational-legal. Weber's analysis of bureaucracy emphasized that modern institutions are increasingly based on rational-legal authority. Weber made a variety of other contributions in economic history, theory, and methodology. His ideas have been influential across the political spectrum—both among liberals and conservatives like Ludwig von Mises, Talcott Parsons, and Raymond Aron, and among radicals and critical theorists like Gyorgy Lukács, Frankfurt School, and C. Wright Mills. After the First World War, Weber was among the founders of the liberal German Democratic Party. He also ran unsuccessfully for a seat in parliament and served as advisor to the committee that drafted the ill-fated democratic Weimar Constitution of 1919. After contracting Spanish flu, he died of pneumonia in 1920, aged 56. (en)
Maximilian Karl Emil Weber (pronunciación en alemán: /ˈmaks ˈveːbɐ/; Erfurt, 21 de abril de 1864-Múnich, 14 de junio de 1920) fue un sociólogo, economista, jurista, historiador y politólogo alemán, considerado uno de los fundadores del estudio moderno de la sociología y la administración pública, con un marcado sentido antipositivista. A pesar de ser reconocido como uno de los padres de la sociología, junto con Karl Marx, Auguste Comte y Émile Durkheim, Weber nunca se vio a sí mismo como sociólogo sino como historiador; para él, la sociología y la historia eran dos empresas convergentes. Sin embargo, sobre el final de su vida en 1920, escribió en una carta al economista Robert Liefmann: «Si me he convertido finalmente en sociólogo (porque tal es oficialmente mi profesión), es sobre todo para exorcizar el fantasma todavía vivo de los conceptos colectivos». Sus trabajos más importantes se relacionan con la sociología de la religión y el gobierno, pero también escribió mucho en el campo de la economía. Su obra más reconocida es el ensayo La ética protestante y el espíritu del capitalismo (1905), que fue el inicio de un trabajo sobre la sociología de la religión. La recopilación Economía y sociedad, publicada póstumamente entre 1921 y 1922, es la suma más completa y sistemática de sus ideas y conceptos. Weber argumentó que la religión fue uno de los aspectos más importantes que influyeron en el desarrollo de las culturas occidental y oriental. En otra de sus obras famosas, La política como vocación (1919), Weber definió el Estado como una entidad que ostenta el monopolio de la violencia legítima y los medios de coacción, una definición que fue fundamental en el estudio de la ciencia política moderna en Occidente. (es)
Maximilian Weber (21 April 1864 – 14 Juni 1920) adalah seorang ahli politik, ekonom, geografi, dan sosiolog dari Jerman yang dianggap sebagai salah satu pendiri awal dari Ilmu Sosiologi dan Administrasi negara modern. Karya utamanya berhubungan dengan rasionalisasi dalam sosiologi agama dan pemerintahan, meski ia sering pula menulis di bidang ekonomi. Karyanya yang paling populer adalah esai yang berjudul Etika Protestan dan Semangat Kapitalisme, yang mengawali penelitiannya tentang sosiologi agama. Weber berpendapat bahwa agama adalah salah satu alasan utama bagi perkembangan yang berbeda antara budaya Barat dan Timur. Dalam karyanya yang terkenal lainnya, Politics as a Vocations, Weber mendefinisikan negara sebagai sebuah lembaga yang memiliki monopoli dalam penggunaan kekuatan fisik secara sah, sebuah definisi yang menjadi penting dalam studi tentang ilmu politik Barat modern. (in)
Max Weber [maks vebɛʁ] (en allemand [maks ˈveːbɐ]), né le 21 avril 1864 et mort le 14 juin 1920, est un économiste et sociologue allemand originellement formé en droit. Considéré comme l'un des fondateurs de la sociologie, il porte ses interrogations sur les changements opérés sur la société avec l'entrée dans la modernité. On lui doit notamment des analyses complexes du capitalisme industriel, de la bureaucratie et du processus de rationalisation en Occident. Contrairement à Émile Durkheim, considéré lui aussi comme un père de la sociologie, Weber a peu enseigné et n'a pas fait école de son vivant. Et à la différence de Karl Marx, il aborde le capitalisme non pas « de l'extérieur » (en analysant ses composantes économiques) mais « de l'intérieur », en passant au crible les motivations de ses promoteurs et en recourant pour cela à une méthode qu'il qualifie de « compréhensive ». Selon lui, avant de devenir un système économique, le capitalisme est une éthique. C'est pourquoi, estime-t-il, pour analyser ce système, il importe d'étudier d'abord cette éthique, qu'il appelle « l'esprit du capitalisme ». Ce concept est central dans son ouvrage L'Éthique protestante et l'Esprit du capitalisme, une œuvre fondatrice de la sociologie moderne. En marge de son travail de recherche, Weber s'est engagé dans l'action politique, contribuant notamment à la rédaction de la Constitution de Weimar pour la république de même nom en 1919. Après sa mort, son épouse, née Marianne Schnitger, également sociologue et connue pour ses positions féministes, a fait publier ses derniers manuscrits. Son œuvre n'a été traduite en France qu'à partir de 1959. Elle connaît aujourd'hui une réputation internationale. (fr)
Karl Emil Maximilian Weber (in tedesco: ['maks 've:bɐ]; Erfurt, 21 aprile 1864 – Monaco di Baviera, 14 giugno 1920) è stato un sociologo, filosofo, economista e storico tedesco. Considerato uno dei fondatori dello studio moderno della sociologia e della pubblica amministrazione, cominciò la sua carriera accademica all'Università Humboldt di Berlino; successivamente lavorò all'Università Albert Ludwigs di Friburgo, all'Università di Heidelberg, all'Università di Vienna e all'Università di Monaco di Baviera. Personaggio influente nella politica tedesca del suo tempo, fu consigliere dei negoziatori tedeschi durante il trattato di Versailles e della commissione incaricata di redigere la Costituzione di Weimar. Larga parte del suo lavoro di pensatore e studioso riguardò la razionalizzazione nell'ambito della sociologia della religione e della sociologia politica, ma i suoi studi diedero un contributo importante anche nel campo dell'economia. La sua opera più famosa è il saggio L'etica protestante e lo spirito del capitalismo, con il quale cominciò le sue riflessioni sulla sociologia della religione. Weber sosteneva che la religione fosse una delle ragioni non esclusive per cui le culture dell'Occidente e dell'Oriente si sono sviluppate in maniera diversa, e sottolineava l'importanza di alcune particolari caratteristiche del Protestantesimo ascetico che portarono allo sviluppo del capitalismo, della burocrazia e dello Stato razionale e legale nei paesi in primo luogo europei. In un'altra sua importante opera, La politica come professione (Politik als Beruf; da notare che in tedesco Beruf significa anche "vocazione"), Weber definì lo Stato come "quella comunità di uomini che [...] pretende per sé (con successo) il monopolio dell’uso legittimo della forza fisica": una definizione divenuta centrale nello studio delle moderne scienze politiche in Occidente. (it)
막시밀리안 "막스" 카를 에밀 베버(독일어: Maximilian „Max“ Carl Emil Weber, 1864년 4월 21일 ~ 1920년 6월 14일)는 독일의 법률가, 정치가, 정치학자, 경제학자, 사회학자로, 사회학 성립에 막대한 영향을 끼친 인물이며 그의 논문 《프로테스탄트 윤리와 자본주의 정신》으로 유명하다. 그는 사회학과 공공정책학 분야에서 근대적인 연구토대를 마련한 학자로 평가한다. 베버는 베를린 대학교에서 처음 연구 활동을 시작했다. 말년에는 프라이부르크 대학교, 하이델베르크 대학교, 빈 대학교 그리고 뮌헨 대학교에서 연구활동을 했다. 당대 정치 분야에 상당한 영향력을 행사하기도 했다. 베버는 베르사유 조약의 독일 제국 측 협상대표로 선임되었고, 바이마르 헌법의 초안을 닦는 위원회의 일원으로도 활동하였다. 그는 카를 마르크스와 에밀 뒤르켐과 더불어 가장 영향력있는 사회학자이다. 대표작인 <프로테스탄티즘의 윤리와 자본주의정신>에서 마르크스의 "토대-상부구조론"을 반박하며 "이윤을 적극 추구하는 신교도 윤리가 자본주의를 낳았다"고 주장했다. (ko)
Maximilian Carl Emil (Max) Weber (Erfurt, 21 april 1864 – München, 14 juni 1920) was een Duitse politiek econoom, geschiedkundige, rechtsgeleerde en socioloog. Hij geldt als een van de grondleggers van de sociologie. (nl)
マックス・ヴェーバー（Max Weber、1864年4月21日 - 1920年6月14日）は、ドイツの社会学者、政治学者、経済史･経済学者（新歴史学派）。マックス・ウェーバーと表記されることもある。正式な名前はカール・エーミル・マクスィミーリアン・ヴェーバー (Karl Emil Maximilian Weber) であり、マックスはマクスィミーリアンの省略形。社会学者のアルフレート・ヴェーバーは弟。社会学黎明期のオーギュスト・コントやハーバート・スペンサーに続く、第二世代の社会学者としてエミール・デュルケーム、ゲオルグ・ジンメルなどと並び称される。 (ja)
Karl Emil Maximilian „Max” Weber (ur. 21 kwietnia 1864, zm. 14 czerwca 1920) – niemiecki socjolog, filozof, prawnik i ekonomista, którego idee miały ogromny wpływ na teorię socjologiczną i badania społeczne. Wraz z Émilem Durkheimem i Karolem Marksem jest uznawany za ojca socjologii. Brat socjologa Alfreda Webera, mąż Marianne Weber. Twórczość Webera jest bardzo bogata, był autorem wielu wpływowych i szeroko dyskutowanych tez z zakresu ogólnej teorii społecznej, metodologii nauk społecznych, socjologii gospodarczej, religii, polityki i prawa, a także historycznej. W zakresie metodologii Weber był przedstawicielem metodologicznego antypozytywizmu, to znaczy uznawał, że nauki społeczne powinny się opierać na swoistej metodologii, opartej na rozumieniu (niem. Verstehen) i konstruowaniu typów idealnych. W swoich badaniach nad ewolucją społeczeństw starał się zdiagnozować procesy, które doprowadziły do powstania kapitalizmu i społeczeństw nowoczesnych. Wskazywał na zasadniczą rolę , sekularyzacji i „odczarowania świata”. Szeroko znane i komentowane było jego połączenie socjologii gospodarczej i socjologii religii, przedstawione w pracy Etyka protestancka a duch kapitalizmu. Weber wskazywał w niej na ścisły związek rozwoju kapitalizmu z wartościami protestanckimi. W wykładzie Weber określił państwo jako organizację roszczącą sobie „prawo monopolu na wywieranie prawomocnej przemocy fizycznej”. Weber dokonał także wpływowej klasyfikacji panowania politycznego na , i charyzmatyczne. Wskazywał, że wraz z rozwojem biurokracji nowoczesne państwo coraz bardziej opiera się na racjonalnej, legalistycznej władzy. Weber był również aktywnym politykiem okresu międzywojennego. Po I wojnie światowej był jednym z założycieli Niemieckiej Partii Demokratycznej. Bez powodzenia ubiegał się o miejsce w parlamencie. Brał udział w komisji przygotowującej konstytucję weimarską (1919). (pl)
För andra betydelser se: Max Weber (olika betydelser). Karl Emil Maximilian "Max" Weber, född 21 april 1864 i Erfurt i provinsen Sachsen, död 14 juni 1920 i München, var en tysk sociolog, heterodox ekonom (för den historiska skolan) och filosof. Han anses vara medgrundare och en av "klassikerna" hos samhällsvetenskapen sociologi tillsammans med Karl Marx, Émile Durkheim och även ibland Georg Simmel. I sin sociologiska forskargärning verkade Weber i den hermeneutiska traditionen. Hans forskning har varit viktig för en rad olika discipliner såsom sociologi, religionshistoria, organisationsteori, politisk filosofi, juridik, ekonomi, statsvetenskap och filosofi. (sv)
Maximilian Karl Emil Weber (pronúncia em alemão: ˈmaks ˈveːbɐ; Erfurt, 21 de abril de 1864 — Munique, 14 de junho de 1920) foi um intelectual, jurista e economista alemão considerado um dos fundadores da Sociologia. Seu irmão foi o também famoso sociólogo e economista Alfred Weber. A esposa de Max Weber, Marianne Weber, biógrafa do marido, foi uma das alunas pioneiras na universidade alemã e integrava grupos feministas de seu tempo. É considerado um dos fundadores do estudo moderno da sociologia, mas sua influência também pode ser sentida na economia, na filosofia, no direito, na ciência política e na administração. Começou sua carreira académica na Universidade Humboldt de Berlim e, posteriormente, trabalhou na Universidade de Freiburg, na Universidade de Heidelberg, na Universidade de Viena e na Universidade de Munique. Personagem influente na política alemã da época, foi consultor dos negociadores alemães no Tratado de Versalhes (1919) e da comissão encarregada de redigir a Constituição de Weimar. Grande parte de seu trabalho como pensador e estudioso foi reservado para o estudo do capitalismo e do chamado processo de racionalização e desencantamento do mundo. Mas seus estudos também deram contribuição importante para a economia. Sua obra mais famosa são os dois artigos que compõem A ética protestante e o espírito do capitalismo, com o qual começou suas reflexões sobre a sociologia da religião. Weber argumentou que a religião era uma das razões não exclusivas do porquê as culturas do Ocidente e do Oriente se desenvolveram de formas diversas, e salientou a importância de algumas características específicas do protestantismo ascético, que levou ao nascimento do capitalismo, da burocracia e do estado racional e legal nos países ocidentais. Em outro trabalho importante, A política como vocação, Weber definiu o Estado como "uma entidade que reivindica o monopólio do uso legítimo da força física", uma definição que se tornou central no estudo da moderna ciência política no Ocidente. Em suas contribuições mais conhecidas são muitas vezes referidas como a "Tese de Weber". (pt)
Максиміліа́н Карл Емі́ль Ве́бер (нім. Maximilian Carl Emil Weber; 21 квітня 1864, Ерфурт, Пруссія — 14 червня 1920, Мюнхен, Німеччина), відомий як Макс Вебер (нім. Max Weber) — німецький соціолог, філософ, історик, політичний економіст. Ідеї Вебера справили значний вплив на розвиток суспільних наук, а зокрема — соціології. Поряд із Емілем Дюркгаймом і Карлом Марксом Вебер вважається одним із основоположників соціологічної науки. Вебер ввів до наукового вжитку термін «соціальна дія». Учений був послідовним прихильником методів антипозитивізму, стверджуючи, що для дослідження соціальних дій більше підходить не суто емпіричний, але «пояснювальний», «інтерпретувальний» метод. У рамках заснованої на ньому концепції розуміючої соціології вчений намагався не лише розглянути ту чи ту соціальну дію, але також розпізнати ціль і сенс того, що відбувається, з точки зору задіяних індивідів. Ядро наукових інтересів Вебера становило вивчення процесів переходу суспільства від традиційного до сучасного: раціоналізації, секуляризації, ». Однією із найвідоміших праць вченого стала дисертація про протестантські витоки капіталізму. Дослідження на стику економічної соціології та соціології релігії здобуло розвиток у відомій книзі «Протестантська етика і дух капіталізму», що побачила світ 1905 року. Опонуючи марксистській концепції історичного матеріалізму, Вебер зауважував важливість культурних впливів, справлюваних релігією, — саме в цьому він убачав ключ до розуміння генезу капіталістичної форми господарювання. Як наслідок учений досліджував , Індії та древній юдаїзм, намагаючись знайти в них причини тих процесів, які обумовили відмінності між господарським устроєм Заходу та Сходу. В іншій своїй відомій праці, » (1919), Вебер визначив державу як певний інститут, який володіє монополією на легітимне застосування насилля. Соціолог уперше визначив різні типи суспільної влади, підкреслюючи, що інститути сучасної держави все більшою мірою ґрунтуються на раціонально-правовому типі. Визначив 3 основних типи «чистого панування» та сформував ідеальний тип. Учений вніс певний вклад до розвитку економічної історії, теорії та методології економіки. Дослідження Вебера в галузі раціоналізації суспільства справили вплив на формування критичної теорії, що розвивалась головно в рамках Франкфуртської школи. Вебер став одним із засновників ліберальної Німецької демократичної партії, яка була утворена після Першої світової війни. Пізніше вчений безуспішно балотувався до німецького парламенту та консультував комісію із розробки нової конституції. Вебер помер 1920 року у віці 56 років, причиною смерті послужила пандемія іспанського грипу та наступна пневмонія. Молодший брат Вебера — Альфред — також став дослідником у галузі соціології. (uk)
Максимилиа́н Карл Эми́ль Ве́бер (нем. Maximilian Carl Emil Weber; 21 апреля 1864, Эрфурт, Пруссия — 14 июня 1920, Мюнхен, Германия), известный как Макс Вебер (нем. Max Weber) — немецкий социолог, философ, историк, политический экономист. Идеи Вебера оказали значительное влияние на развитие общественных наук, в особенности — социологии. Наряду с Эмилем Дюркгеймом и Карлом Марксом Вебер считается одним из основоположников социологической науки. Вебер ввёл в научный оборот термин «социальное действие». Учёный был последовательным сторонником методов антипозитивизма, утверждая, что для исследования социальных действий лучше подходит не чисто эмпирический, но «объясняющий», «интерпретирующий» метод. В рамках основанной на нём концепции понимающей социологии учёный пытался не только рассмотреть то или иное социальное действие, но также распознать цель и смысл происходящего с точки зрения вовлечённых индивидов. Ядро научных интересов Вебера составляло изучение процессов перехода общества от традиционного к современному: рационализации, секуляризации, «расколдовывания мира». Одной из самых известных работ учёного стала диссертация о протестантских истоках капитализма. Исследование на стыке экономической социологии и социологии религии получило развитие в известной книге «Протестантская этика и дух капитализма», увидевшей свет в 1905 году. Оппонируя марксистской концепции исторического материализма, Вебер отмечал важность культурных воздействий, оказываемых религией, — именно в этом он видел ключ к пониманию генезиса капиталистической формы хозяйствования. Впоследствии учёный исследовал религии Китая, Индии и древний иудаизм, пытаясь найти в них причины тех процессов, которые обусловили различия между хозяйственным устройством Запада и Востока. В другой своей известной работе, «Политика как призвание и профессия» (1919), Вебер определил государство как некоторый институт, который обладает монополией на легитимное применение насилия. Социолог впервые выделил различные типы общественной власти, подчёркивая, что институты современного государства во всё большей степени основываются на рационально-правовом типе. Учёный внёс определённый вклад в развитие экономической истории, теории и методологии экономики. Исследования Вебера в области рационализации общества оказали влияние на формирование критической теории, развивавшейся преимущественно в рамках Франкфуртской школы. Вебер стал одним из основателей либеральной Немецкой демократической партии, которая была образована после Первой мировой войны. Позже учёный безуспешно баллотировался в немецкий парламент и консультировал комиссию по разработке новой конституции. Вебер скончался в 1920 году в возрасте 56 лет, причиной смерти послужила пандемия испанского гриппа и последовавшая пневмония. Младший брат Вебера, Альфред, также стал исследователем в области социологии. (ru)
馬克西米利安·卡爾·埃米爾·韋伯（德語：Maximilian Karl Emil Weber，1864年4月21日－1920年6月14日），小名馬克斯·韋伯（Max Weber），是德国的社会学家、历史学家、经济学家、哲學家、法學家。虽然韦伯本人并不用社会学家这一头衔来定义自己，但他与卡尔·马克思和埃米尔·杜尔凯姆一起被公认为现代西方社会学的奠基人。比起推崇历史唯物主义的马克思和追求实证主义的杜尔凯姆，韦伯更强调主观意志在社会科学中所起的作用。他认为社会研究需要以主观构建的理想类型为框架，并可以以人们的主观信念为主题。韋伯因此就宗教和其他社会现象之间的关系提出了两大命题。这在其知名著作《新教倫理與資本主義精神》中体现得十分明显。第一，韦伯描述了新教中的禁欲思想对现代西方资本主义發展的推动作用，并且提出宗教的影響是造成東西方文化差距的重要原因。第二，韦伯认为随着现代化的加深，西方社会在朝着世俗化、理性化的方向发展。韦伯是公共行政学最重要的創始人之一。他将社会组织中的权威分成三类：法理型权威、传统型权威和魅力型权威。韦伯认为在现代化与理性化的进程之中，传统型权威正逐步让步于法理型权威。他还将国家政体定义为一个“在一定疆域之内（成功地）宣布了对正当使用暴力的垄断权”的社会实体。这个定义对西方现代政治学的发展影响极大。韋伯最初在腓特烈·威廉大学（今柏林洪堡大學）開始教職生涯，並陸續於弗莱堡大学、海德堡大学、维也纳大学、以及慕尼黑大学任教。他對於當時德國的政界颇具影响，曾以顾问的身份参加了德国在凡爾賽會議的代表团，並且參與了魏玛共和国憲法（即魏玛宪法）的起草設計。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:discipline

History (en)
(en)
law (en)
economics (en)
sociology (en)

dbp:influenced

Ellul (en)
(en)
Parsons (en)
Mills (en)
Strauss (en)
Schmitt (en)
Lukács (en)
Michels (en)
Adorno (en)
Jaspers (en)
Habermas (en)
Schumpeter (en)
Simmel (en)
Mises (en)
Lachmann (en)

dcterms:subject

rdfs:comment

Max Weber (21. dubna 1864 – 14. června 1920) byl německý sociolog a ekonom. Bývá řazen mezi tzv. otce zakladatele sociologie. Jeho sociologické úvahy se věnují např. náboženství, moci či byrokracii. (cs)
Ο Μαξιμίλιαν Καρλ Έμιλ Βέμπερ (Maximilian Karl Emil Max Weber, 21 Απριλίου 1864 – 14 Ιουνίου 1920) ήταν Γερμανός κοινωνιολόγος και πολιτικός οικονομολόγος, του οποίου οι ιδέες επηρέασαν την κοινωνική θεωρία, την κοινωνική έρευνα και το σύνολο της επιστήμης της κοινωνιολογίας. (el)
Maximilian Carl Emil WEBER ([maks ˈveːbɐ], konata kiel Max WEBER; Esperantigite Makso VEBERO; naskiiĝis la 21-an de aprilo 1864 en Erfurto, mortis la 14-an de junio 1920) estis germana politik-ekonomikisto kaj sociologo, kiu influis sur la socia teorio kaj estas konsiderata unu el la fondintoj de moderna sociscienco kaj de la publika administrado. Weber estas ofte citata, kun Émile Durkheim kaj Karl Marx, inter la tri fondintoj de sociologio. (eo)
막시밀리안 "막스" 카를 에밀 베버(독일어: Maximilian „Max“ Carl Emil Weber, 1864년 4월 21일 ~ 1920년 6월 14일)는 독일의 법률가, 정치가, 정치학자, 경제학자, 사회학자로, 사회학 성립에 막대한 영향을 끼친 인물이며 그의 논문 《프로테스탄트 윤리와 자본주의 정신》으로 유명하다. 그는 사회학과 공공정책학 분야에서 근대적인 연구토대를 마련한 학자로 평가한다. 베버는 베를린 대학교에서 처음 연구 활동을 시작했다. 말년에는 프라이부르크 대학교, 하이델베르크 대학교, 빈 대학교 그리고 뮌헨 대학교에서 연구활동을 했다. 당대 정치 분야에 상당한 영향력을 행사하기도 했다. 베버는 베르사유 조약의 독일 제국 측 협상대표로 선임되었고, 바이마르 헌법의 초안을 닦는 위원회의 일원으로도 활동하였다. 그는 카를 마르크스와 에밀 뒤르켐과 더불어 가장 영향력있는 사회학자이다. 대표작인 <프로테스탄티즘의 윤리와 자본주의정신>에서 마르크스의 "토대-상부구조론"을 반박하며 "이윤을 적극 추구하는 신교도 윤리가 자본주의를 낳았다"고 주장했다. (ko)
Maximilian Carl Emil (Max) Weber (Erfurt, 21 april 1864 – München, 14 juni 1920) was een Duitse politiek econoom, geschiedkundige, rechtsgeleerde en socioloog. Hij geldt als een van de grondleggers van de sociologie. (nl)
マックス・ヴェーバー（Max Weber、1864年4月21日 - 1920年6月14日）は、ドイツの社会学者、政治学者、経済史･経済学者（新歴史学派）。マックス・ウェーバーと表記されることもある。正式な名前はカール・エーミル・マクスィミーリアン・ヴェーバー (Karl Emil Maximilian Weber) であり、マックスはマクスィミーリアンの省略形。社会学者のアルフレート・ヴェーバーは弟。社会学黎明期のオーギュスト・コントやハーバート・スペンサーに続く、第二世代の社会学者としてエミール・デュルケーム、ゲオルグ・ジンメルなどと並び称される。 (ja)
För andra betydelser se: Max Weber (olika betydelser). Karl Emil Maximilian "Max" Weber, född 21 april 1864 i Erfurt i provinsen Sachsen, död 14 juni 1920 i München, var en tysk sociolog, heterodox ekonom (för den historiska skolan) och filosof. Han anses vara medgrundare och en av "klassikerna" hos samhällsvetenskapen sociologi tillsammans med Karl Marx, Émile Durkheim och även ibland Georg Simmel. I sin sociologiska forskargärning verkade Weber i den hermeneutiska traditionen. Hans forskning har varit viktig för en rad olika discipliner såsom sociologi, religionshistoria, organisationsteori, politisk filosofi, juridik, ekonomi, statsvetenskap och filosofi. (sv)
ماكسيميليان كارل إميل فيبر (21 نيسان/أبريل 1864 – 14 حزيران/يونيو 1920) كانَ عالِمَ اجتماعٍ ومؤرخٍ وفقيهٍ واقتصادي سياسي ألماني ويُعتبر من بينِ أهمِّ المُنَظٍّرِين لتطوّر المجتمع الغربي الحديث. أثَّرَت أفكاره بعمقٍ على النظرية الاجتماعية والبحثِ الاجتماعي. على الرغم من الاعتراف به كواحدٍ من آباءِ علم الاجتماع إلى جانبِ أوغست كونت وكارل ماركس وإميل دوركهايم، لَمْ يَعتبِر فيبر نفسه عالم اجتماعٍ بل وجدَ نفسهُ أكثر في علمِ التأريخ. (ar)
Maximilian Weber (Erfurt, 21 d'abril de 1864 – Munic, 14 de juny de 1920) va ser un sociòleg, politòleg, filòsof, economista i jurista alemany. Se'l considera, juntament amb Karl Marx, Vilfredo Pareto, Ferdinand Tönnies i Émile Durkheim, un dels pares de la sociologia. Es va fer càrrec de la redacció d'una de les primeres revistes dedicades a la sociologia, l'Arxiu de Ciències Socials. El 1905 aparegué el més famós dels seus estudis, L'ètica protestant i l'esperit del capitalisme. El 1909 va fundar, junt amb Georg Simmel i Ferdinand Tönnies, l'Associació Alemanya de Sociologia. (ca)
Maximilian „Max“ Carl Emil Weber (* 21. April 1864 in Erfurt; † 14. Juni 1920 in München) war ein deutscher Soziologe und Nationalökonom. Obwohl seiner Ausbildung nach Jurist, gilt er als einer der Klassiker der Soziologie sowie der gesamten Kultur-, Sozial- und Geschichtswissenschaften. Max Webers Ehefrau Marianne Weber engagierte sich politisch als Frauenrechtlerin, verfasste nach seinem Tod die erste und jahrzehntelang einzige Biographie ihres Mannes und gab einige seiner wichtigen Werke postum heraus. (de)
Maximilian Karl Emil Weber (pronunciación en alemán: /ˈmaks ˈveːbɐ/; Erfurt, 21 de abril de 1864-Múnich, 14 de junio de 1920) fue un sociólogo, economista, jurista, historiador y politólogo alemán, considerado uno de los fundadores del estudio moderno de la sociología y la administración pública, con un marcado sentido antipositivista. (es)
Maximilian Weber (Erfurt, Alemania, 1864ko apirilaren 21a - Munich, 1920ko ekainaren 14a) soziologo eta ekonomialari alemaniarra izan zen, soziologia moderno antipositibistaren sortzailetzat hartzen dena. Marx-en ideia batzuk (hala nola historiari buruzko ikuspegi materialista eta klase arteko borrokaren garrantzia) zorrotz kritikatu zituen. Soziologiarentzat beste funtsezko obra bat Zientzia lanbide bezala. Politika lanbide bezala da. Bertan arrazionalitate karismatikoen garrantzia azpimarratu zuen, eta estatua biolentziaren monopolioa duen erakunde gisa definitu. (eu)
Maximilian Karl Emil Weber (/ˈveɪbər/; German: [ˈveːbɐ]; 21 April 1864 – 14 June 1920) was a German sociologist, historian, jurist and political economist, who is regarded as among the most important theorists of the development of modern Western society. His ideas profoundly influence social theory and research. While Weber did not see himself as a sociologist, he is recognized as one of the fathers of sociology along with Auguste Comte, Karl Marx, and Émile Durkheim. (en)
Max Weber [maks vebɛʁ] (en allemand [maks ˈveːbɐ]), né le 21 avril 1864 et mort le 14 juin 1920, est un économiste et sociologue allemand originellement formé en droit. Considéré comme l'un des fondateurs de la sociologie, il porte ses interrogations sur les changements opérés sur la société avec l'entrée dans la modernité. On lui doit notamment des analyses complexes du capitalisme industriel, de la bureaucratie et du processus de rationalisation en Occident. (fr)
Maximilian Weber (21 April 1864 – 14 Juni 1920) adalah seorang ahli politik, ekonom, geografi, dan sosiolog dari Jerman yang dianggap sebagai salah satu pendiri awal dari Ilmu Sosiologi dan Administrasi negara modern. Karya utamanya berhubungan dengan rasionalisasi dalam sosiologi agama dan pemerintahan, meski ia sering pula menulis di bidang ekonomi. Karyanya yang paling populer adalah esai yang berjudul Etika Protestan dan Semangat Kapitalisme, yang mengawali penelitiannya tentang sosiologi agama. Weber berpendapat bahwa agama adalah salah satu alasan utama bagi perkembangan yang berbeda antara budaya Barat dan Timur. Dalam karyanya yang terkenal lainnya, Politics as a Vocations, Weber mendefinisikan negara sebagai sebuah lembaga yang memiliki monopoli dalam penggunaan kekuatan fisik sec (in)
Karl Emil Maximilian Weber (in tedesco: ['maks 've:bɐ]; Erfurt, 21 aprile 1864 – Monaco di Baviera, 14 giugno 1920) è stato un sociologo, filosofo, economista e storico tedesco. Considerato uno dei fondatori dello studio moderno della sociologia e della pubblica amministrazione, cominciò la sua carriera accademica all'Università Humboldt di Berlino; successivamente lavorò all'Università Albert Ludwigs di Friburgo, all'Università di Heidelberg, all'Università di Vienna e all'Università di Monaco di Baviera. Personaggio influente nella politica tedesca del suo tempo, fu consigliere dei negoziatori tedeschi durante il trattato di Versailles e della commissione incaricata di redigere la Costituzione di Weimar. (it)
Karl Emil Maximilian „Max” Weber (ur. 21 kwietnia 1864, zm. 14 czerwca 1920) – niemiecki socjolog, filozof, prawnik i ekonomista, którego idee miały ogromny wpływ na teorię socjologiczną i badania społeczne. Wraz z Émilem Durkheimem i Karolem Marksem jest uznawany za ojca socjologii. Brat socjologa Alfreda Webera, mąż Marianne Weber. Twórczość Webera jest bardzo bogata, był autorem wielu wpływowych i szeroko dyskutowanych tez z zakresu ogólnej teorii społecznej, metodologii nauk społecznych, socjologii gospodarczej, religii, polityki i prawa, a także historycznej. (pl)
Maximilian Karl Emil Weber (pronúncia em alemão: ˈmaks ˈveːbɐ; Erfurt, 21 de abril de 1864 — Munique, 14 de junho de 1920) foi um intelectual, jurista e economista alemão considerado um dos fundadores da Sociologia. Seu irmão foi o também famoso sociólogo e economista Alfred Weber. A esposa de Max Weber, Marianne Weber, biógrafa do marido, foi uma das alunas pioneiras na universidade alemã e integrava grupos feministas de seu tempo. (pt)
馬克西米利安·卡爾·埃米爾·韋伯（德語：Maximilian Karl Emil Weber，1864年4月21日－1920年6月14日），小名馬克斯·韋伯（Max Weber），是德国的社会学家、历史学家、经济学家、哲學家、法學家。虽然韦伯本人并不用社会学家这一头衔来定义自己，但他与卡尔·马克思和埃米尔·杜尔凯姆一起被公认为现代西方社会学的奠基人。比起推崇历史唯物主义的马克思和追求实证主义的杜尔凯姆，韦伯更强调主观意志在社会科学中所起的作用。他认为社会研究需要以主观构建的理想类型为框架，并可以以人们的主观信念为主题。韋伯因此就宗教和其他社会现象之间的关系提出了两大命题。这在其知名著作《新教倫理與資本主義精神》中体现得十分明显。第一，韦伯描述了新教中的禁欲思想对现代西方资本主义發展的推动作用，并且提出宗教的影響是造成東西方文化差距的重要原因。第二，韦伯认为随着现代化的加深，西方社会在朝着世俗化、理性化的方向发展。韦伯是公共行政学最重要的創始人之一。他将社会组织中的权威分成三类：法理型权威、传统型权威和魅力型权威。韦伯认为在现代化与理性化的进程之中，传统型权威正逐步让步于法理型权威。他还将国家政体定义为一个“在一定疆域之内（成功地）宣布了对正当使用暴力的垄断权”的社会实体。这个定义对西方现代政治学的发展影响极大。 (zh)
Максимилиа́н Карл Эми́ль Ве́бер (нем. Maximilian Carl Emil Weber; 21 апреля 1864, Эрфурт, Пруссия — 14 июня 1920, Мюнхен, Германия), известный как Макс Вебер (нем. Max Weber) — немецкий социолог, философ, историк, политический экономист. Идеи Вебера оказали значительное влияние на развитие общественных наук, в особенности — социологии. Наряду с Эмилем Дюркгеймом и Карлом Марксом Вебер считается одним из основоположников социологической науки. (ru)
Максиміліа́н Карл Емі́ль Ве́бер (нім. Maximilian Carl Emil Weber; 21 квітня 1864, Ерфурт, Пруссія — 14 червня 1920, Мюнхен, Німеччина), відомий як Макс Вебер (нім. Max Weber) — німецький соціолог, філософ, історик, політичний економіст. Ідеї Вебера справили значний вплив на розвиток суспільних наук, а зокрема — соціології. Поряд із Емілем Дюркгаймом і Карлом Марксом Вебер вважається одним із основоположників соціологічної науки. (uk)

foaf:depiction

is dbo:influencedBy of

is dbo:wikiPageRedirects of