History of Ukraine (original) (raw)

dbo:abstract

El territori d'Ucraïna fou un centre clau de la cultura eslava oriental en l'edat mitjana, abans de ser dividia entre una varietat de poders. Tanmateix, la història d'Ucraïna es remunta a molts milers d'anys enrere. El territori ha estat poblat amb continuïtat des de fa almenys 5.000 anys, i és un dels indrets que s'ha proposat com a ubicació original del protoindoeuropeu. El cavall va ser domesticat per primer cop al territori d'Ucraïna. (ca)
Území Ukrajiny bylo nejméně 44 000 let obýváno Neandrtálci. Prehistorická Ukrajina byla jako součást pontské stepi důležitým faktorem v kulturním kontaktu mezi Evropou a Asií, a to včetně období eneolitu, doby bronzové, expanze indoevropských jazyků a domestikace koně. Ve starověku byla Ukrajina součástí Skýtie a osídlena Gety. Během stěhování národů byla Ukrajina také místem rané slovanské expanze a vstoupila do vlastní historie založením středověkého státu Kyjevská Rus, který se ve středověku stal mocnou zemí, ale ve 12. století se rozpadl. Od poloviny 14. století se dnešní ukrajinská území dostala pod vládu tří vnějších mocností: 1. * Zlaté Hordy 2. * Litevského velkoknížectví a Polského království – během 15. století se tyto země dostaly pod nadvládu Koruny polského království, tehdy součástí Polsko-litevské unie (od roku 1569) 3. * Krymského chanátu (od 15. století) Po kozáckém povstání v roce 1648 proti polsko-litevské unii souhlasil hejtman Bohdan Chmelnický v lednu 1654 s perejaslavskou radou. Přesná povaha vztahu vytvořeného touto smlouvou mezi kozáckým Hetmanátem a Ruskem zůstává předmětem debat. Dohoda urychlila rusko-polskou válku (1654–67), která se také nazývala válka za Ukrajinu. V důsledku toho se na základě Věčné mírové smlouvy, podepsané v roce 1686, východní část Ukrajiny (východně od řeky Dněpr) dostala pod ruskou nadvládu, Polsku bylo vyplaceno jako náhrada za ztrátu levobřežní Ukrajiny 146 000 rublů a strany se dohodly, že s Osmanskou říší nepodepíší samostatnou smlouvu. (cs)
لعبت أوكرانيا في عصر ما قبل التاريخ وكجزء من السهب البنطي، دورًا هامًا في تعميق التواصل الثقافي الأوراسي، من ضمنها المساهمة في انتشار كل من العصر النحاسي والعصر البرونزي والتوسع الهندي الأوروبي واستئناس الخيول. كانت أوكرانيا جزءًا من منطقة سيكثيا في العصور القديمة والتي استوطنها الغيتيون، وكانت منطقة للتوسع السلافي المبكر خلال موسم الهجرة، ودخلت التاريخ بشكل لائق بعد تأسيس دولة روس الكييفية، والتي برزت كدولة قوية في العصور الوسطى إلا أنها تفككت في القرن الثاني عشر. بعد منتصف القرن الرابع عشر، سيطرت ثلاث قوى رئيسية على حكم المناطق الأوكرانية: 1. * القبيلة الذهبية 2. * دوقية ليتوانيا الكبرى ومملكة بولندا، وقعت هذه الأراضي تحت حكم المملكة البولندية وبعدها تحت حكم الكومنلوث البولندي الليتواني (ابتداءً من سنة 1569) 3. * خانية القرم (ابتداءً من القرن الخامس عشر) وافق الهيتمان بوهدان خمل نيتس كيي على توقيع اتفاقية بيريسلاف في يناير من عام 1954، وذلك بعد الثورة التي قام بها القوقازيون ضد الكومنولث البولندي الليتواني في عام 1648. لا تزال طبيعة العلاقة المتكونة وفقًا لهذه الاتفاقية بين دولة هتمانات القوزاق وبين روسيا محل جدل علمي. دفعت هذه الاتفاقية لاندلاع الحرب الروسية البولندية (1654-1667) والتي عُرفت أيضًا باسم حرب أوكرانيا. وكنتيجة لهذه الحرب، وُقعت معاهدة السلام الأبدي في عام 1686، والتي نصت على ضم الجزء الشرقي من أوكرانيا (شرق نهر دنيبر) إلى الحكم الروسي، ودُفع مبلغ قدره 146000 روبلًا للحكومة البولندية كتعويض لخسارتها الضفة اليسرى من أوكرانيا واتفق الطرفان على عدم توقيع اتفاقية منفصلة مع الإمبراطورية العثمانية. جوبهت الاتفاقية برفض شديد من قبل بولندا ولم يُصادق عليها من قبل السيم (البرلمان الخاص بالكومنولث البولندي الليتواني) حتى عام 1710 وطُعن في المشروعية القانونية لقرار تصديقه. وفقًا لجاسيك ستاسيفسكي، لم تُؤكد الاتفاقية بقرار من السيم حتى انعقاد مؤتمر السيم في عام 1764. بعد تقسيم بولندا (1772-1795) وغزو روسيا لخانية القرم، سيطرت كل من الإمبراطورية الروسية والإمبراطورية النمساوية على كل الأراضي التي تشكل أوكرانيا الحالية، واستمرت هذه السيطرة لمدة مئة عام. اندلعت مجموعة من الحروب الفوضية في الفترة التي تلت الثورات الروسية في عام 1917. انبثقت جمهورية أوكرانيا الشعبية بعد حرب الاستقلال الأوكرانية التي استمرت للمدة بين 1917 و1921. تلا ذلك اندلاع الحرب الأوكرانية السوفيتية (1917-1921)، والتي فرض فيها الجيش الأحمر البلشفي سيطرته المطلقة في نهايات عام 1919. أسس الأوكرانيون البلشفيون، والذين دحروا الحكومة الوطنية في مدينة كييف، جمهورية أوكرانيا الاشتراكية السوفيتية، والتي كانت من إحدى الجمهوريات المؤسِسة للاتحاد السوفيتي في 30 ديسمبر من عام 1922. سمحت السياسة الأولية، التي انتهجها الاتحاد السوفيتي تجاه اللغة والثقافة الأوكرانية، باستخدام الأوكرانية كلغة رسمية للإدارة والمدارس. تغيرت السياسة السوفيتية في ثلاثينيات القرن العشرين متجهة نحو سياسة الترويس. عانى ملايين من الناس في عامي 1932 و1933، وخاصة الفلاحين، من مجاعة مميتة في أوكرانيا والتي عُرفت باسم هولودومور. تشير موسوعة بريتانيكا إلى موت ما يقارب 6 إلى 8 ملايين شخص من الجوع في الاتحاد السوفيتي خلال هذه الفترة، و4 إلى 5 ملايين من هؤلاء هم من الأوكرانيين. نُصّب نيكيتا خروتشوف كزعيم للحزب الشيوعي الأوكراني في عام 1938. توسعت الأراضي المسيطر عليها من قبل جمهورية أوكرانيا الاشتراكية السوفيتية نحو الغرب، وذلك بعد احتلال الجيش النازي الألماني والاتحاد السوفيتي لبولندا في سبتمبر من عام 1939. سيطرت دول المحور على أوكرانيا للفترة بين 1941 و1944. حارب جيش التمرد الأوكراني خلال الحرب العالمية الثانية ضد كل من ألمانيا والاتحاد السوفيتي لتحقيق الاستقلال لأوكرانيا. أصبحت جمهورية أوكرانيا الاشتراكية السوفيتية واحدة من الدول المؤسسة للاتحاد السوفيتي. بعد موت ستالين، ساهم خروتشوف بصفته زعيمًا للحزب الشيوعي في تطوير وازدهار أوكرانيا. بالرغم من هذا، فقد استمر القمع الممارس ضد كل من الشعراء والمؤرخين وغيرهم من المثقفين في أوكرانيا وفي جميع دول الاتحاد السوفيتي. توسعت الجمهورية الأوكرانية نحو الجنوب وذلك بعد انضام شبه جزيرة القرم لأوكرانيا في عام 1954. أصبحت أوكرانيا مستقلة مرة أخرى بعد انحلال الاتحاد السوفيتي في عام 1991. دفع هذا التغيير لبداية مرحلة من التحول نحو الاقتصاد الحر، والذي عانت خلاله أوكرانيا من ثمان سنوات من الركود الاقتصادي. ولكن بالنتيجة، شهد الاقتصاد زيادة في نمو الناتج المحلي الإجمالي. تأثرت أوكرانيا بالأزمة الاقتصادية العالمية في عام 2008 مما تسبب في انخفاضٍ شديد في الاقتصاد. انخفض الناتج المحلي الإجمالي بنسبة 20% من ربيع عام 2008 إلى ربيع عام 2009، ومن ثم استقر مجددًا. بدأت الأزمة الأوكرانية المطولة في 21 نوفمبر من عام 2013، عندما ألغى الرئيس فيكتور يانوكوفيتش تحضيرات تطبيق اتفاقية الشراكة مع الاتحاد الأوربي. تسبب هذا القرار في احتجاجات واسعة من قبل الأشخاص الموالين للاتحاد الأوروبي، وعرفت هذه الاضطرابات بالميدان الأوروبي. وبعد عدة شهور من هذه المظاهرات، تمكن المتظاهرون من الإطاحة بيانوكوفيتش في 22 فبراير من عام 2014. وبعد الإطاحة به، عمت الاضطرابات مناطق شرقية وغربية واسعة في أوكرانيا من قبل أشخاص داعمين للنظام الروسي، وهي المناطق التي يستمد منها يانوكوفيتش أغلب دعمه. غزت روسيا جمهورية القرم ذاتية الحكم مما أدى لضمها لروسيا في 18 مارس من عام 2014. تصاعدت الاضطرابات في كل من مقاطعتي دونيتسك ولوهانسك الأوكرانيتين وأدت لحدوث حرب بين حكومة ما بعد الثورة الأوكرانية والمتمردين المؤيدين لروسيا. أثرت الأزمة الأوكرانية بشكل سلبي جدًا على الاقتصاد الأوكراني. (ar)
Η ιστορία της Ουκρανίας καλύπτει τις εξελίξεις στο έδαφος του σημερινού κράτους της Ουκρανίας από την προϊστορία μέχρι σήμερα. Η προϊστορική Ουκρανία, όντας τμήμα της , διαδραμάτισε σημαντικό ρόλο στις πολιτιστικές επαφές στην Ευρασία, συμπεριλαμβανομένης της διάδοσης των πολιτισμών της χαλκολιθικής περιόδου και της εποχής του χαλκού, της και της . Στην αρχαιότητα ήταν τμήμα της Σκυθίας και την κατοικούσαν οι Γέτες, ενώ κατά την περίοδο των μεγάλων μεταναστεύσεων της ύστερης αρχαιότητας ήταν μία από τις πρώιμες περιοχές όπου επεκτάθηκαν οι Σλάβοι. Τον Μεσαίωνα εγκαθιδρύθηκε εκεί το ισχυρό κράτος των Ρως του Κιέβου, το οποίο όμως διαλύθηκε τον 12ο αιώνα. Από τα μέσα του 14ου αιώνα οι περιοχές της σημερινής Ουκρανίας πέρασαν στην κατοχή τριών δυνάμεων: 1. * της Χρυσής Ορδής 2. * του Μεγάλου Δουκάτου της Λιθουανίας και του Βασιλείου της Πολωνίας (από το 1569 υπό την Πολωνική-Λιθουανική Κοινοπολιτεία) 3. * του Χανάτου της Κριμαίας (από τον 15ο αιώνα) Έπειτα από την εξέγερση των Κοζάκων ενάντια στην Πολωνική-Λιθουανική Κοινοπολιτεία το 1648, o χετμάνος της Ζαπορίζια Μπογκντάν Χμελνίτσκι υπέγραψε το 1654 τη με το Βασίλειο της Ρωσίας. Η ακριβής φύση των σχέσεων μεταξύ του Χετμανάτου των Κοζάκων και της Ρωσίας έπειτα από την εν λόγω συνθήκη παραμένει αντικείμενο επιστημονικής αντιπαράθεσης. Η συνθήκη αυτή επέσπευσε τις εξελίξεις που οδήγησαν στον . Ως συνέπεια, βάσει της «Αιώνιας Συνθήκης Ειρήνης» που υπογράφηκε το 1686, το ανατολικό τμήμα της Ουκρανίας (ανατολικά του ποταμού Δνείπερου) τέθηκε υπό ρωσική κυριαρχία, 146.000 ρούβλια δόθηκαν στην Πολωνία ως αποζημίωση για την απώλεια της Δεξιάς Όχθης της Ουκρανίας και οι εμπλεκόμενες πλευρές συμφώνησαν να μην υπογράψουν χωριστά συνθήκη με την Οθωμανική Αυτοκρατορία. Υπήρξε μεγάλη αντίθεση στους όρους της συνθήκης στο εσωτερικό της Πολωνίας με αποτέλεσμα να επικυρωθεί από το Σέιμ μόλις το 1710. Όλες οι περιοχές της σημερινής Ουκρανίας πέρασαν υπό τον έλεγχο της Ρωσικής Αυτοκρατορίας και της Αυστρίας των Αψβούργων έπειτα από τους Διαμελισμούς της Πολωνίας (1772–1795) και την κατάλυση από τη Ρωσία του Χανάτου της Κριμαίας. Η επόμενη περίοδος μεγάλων ανακατατάξεων ήταν κατά την Ρωσική Επανάσταση του 1917. Επρόκειτο για μια χαοτική περίοδο κατά την οποία συγκροτήθηκε η Λαϊκή Δημοκρατία της Ουκρανίας έπειτα από αιματηρό εμφύλιο (1917-1921). Το ίδιο χρονικό διάστημα υπήρξε επίσης σύγκρουση και με τους Μπολσεβίκους, με τον Κόκκινο Στρατό να αποκτά τον έλεγχο στα τέλη του 1919. Οι μπολσεβίκοι της Ουκρανίας, έχοντας πλέον επικρατήσει, εγκαθίδρυσαν την Σοβιετική Σοσιαλιστική Δημοκρατία της Ουκρανίας η οποία στις 30 Δεκεμβρίου 1922 έγινε μία από τις ιδρυτηκές δημοκρατίες της Σοβιετικής Ένωσης. Το 1939, αφού η Πολωνία διαμελίστηκε ανάμεσα στην Γερμανία και την ΕΣΣΔ, οι εκτάσεις της ΣΣΔ Ουκρανίας επεκτάθηκαν προς δυσμάς. Την περίοδο 1941-1944, έπειτα από την γερμανική επίθεση κατά της Σοβιετικής Ένωσης τα εδάφη της Ουκρανίας ήταν υπό την κατοχή των δυνάμεων του Άξονα. Το 1945, με την οριστική ήττα του Άξονα, η Ουκρανική ΣΣΔ έγινε ένα από τα ιδρυτικά μέλη των Ηνωμένων Εθνών. Το 1954 η Κριμαία μεταφέρθηκε από την Ρωσική Σοβιετική Ομοσπονδιακή Σοσιαλιστική Δημοκρατία στην ΣΣΔ Ουκρανίας. Έγινε ανεξάρτητο κράτος με την πτώση της ΕΣΣΔ το 1991. Ακολούθησε η μετατροπή του οικονομικού συστήματός της από σοσιαλιστικό σε αυτό της οικονομίας της αγοράς κατά την διάρκεια της οποίας η οικονομία ήταν σε ύφεση για οκτώ χρόνια. Στη συνέχεια η ουκρανική οικονομία ανέκαμψε και το ΑΕΠ αυξήθηκε σημαντικά. Η Παγκόσμια οικονομική ύφεση 2008 είχε δραματικές επιπτώσεις, με το ΑΕΠ να συρρικνώνεται κατά 20% από την άνοιξη του 2008 έως την άνοιξη του επόμενου έτους. Την 21η Νοεμβρίου 2013 ο τότε πρόεδρος Βίκτορ Γιανουκόβιτς ανέστειλε τις προετοιμασίες για την υλοποίηση του συμφώνου σύνδεσης Ευρωπαϊκής Ένωσης-Ουκρανίας. Η απόφαση του οδήγησε σε μαζικές διαμαρτυρίες και διαδηλώσεις, οι οποίες έχουν μείνει γνωστές ως «Ευρωμαϊντάν» και «Επανάσταση της Αξιοπρέπειας». Έπειτα από μήνες διαδηλώσεων, το ουκρανικό Κοινοβούλιο κήρυξε τον Γιανούκοβιτς έκπτωτο στις 22 Φεβρουαρίου 2014. Στις 22 και 23 Φεβρουαρίου ρωσικές στρατιωτικές δυνάμεις κατέλαβαν την Κριμαία. Στα τέλη Φεβρουαρίου εκδηλώθηκαν αναταραχές στις εν πολλοίς ρωσσόφωνες ανατολικές και νότιες περιοχές της Ουκρανίας, από όπου ο Γιανουκόβιτς είχε αντλήσει το μεγαλύτερο μέρος της υποστήριξής του. Επίσης διεξήχθη δημοψήφισμα στην Κριμαία κατόπιν του οποίου προσαρτήθηκε de facto από τη Ρωσία στις 18 Μαρτίου 2014. Τον ίδιο μήνα άρχισε και ο πόλεμος στο Ντονμπάς. Στις 24 Φεβρουαρίου 2022 ο ρωσικός στρατός εισέβαλε στα εδάφη της Ουκρανίας. (el)
La historio de Ukrainio estas la historio de la landoj de moderna Ukrainio, la ukraina popolo kaj aliaj naciecoj vivantaj sur la teritorio de Ukrainio, de prahistoria tempo ĝis la nuntempo. Primivaj homoj komencis enloĝi la teritorion de Ukrainio de antikvaj tempoj (la unuaj spuroj datiĝas de antaŭ proksimume 1 miliono da jaroj), post kio ili ne forlasis ĝin eĉ dum la tempo de la plej granda antaŭeniĝo de glaĉeroj suden. La teritorio de la lando apartenas al la plej fruaj centroj de civilizo kaj urboplanado, ĝi estas parto de la origina gamo de ĉevalmalsovaĝigo, la invento de la rado kaj la evoluo de la unuaj metaloj fare de la homaro. Malsamaj ondoj de migrado de hindeŭropanoj al Eŭropo kaj poste en la kontraŭa direkto formis la bazon de la bunta bildo de ĝia loĝantaro. La dividado de la teritorio en grandajn naturajn arbarojn kaj stepajn striojn kondukis al malsamaj formoj de administrado kaj establis la naturon de pliaj historiaj procezoj, en kiuj la ukraina stepo ĉiam restis integrita komponanto de la tut-eŭraziaj historiaj kaj etno-migrantaj procezoj en la Granda Stepo. Greka koloniigo de la marbordo absorbis la teritorion de Ukrainio en la orbiton de antikva civilizo kiel ĝia norda limo. La granda reloĝigo de la popoloj de la unua duono de la unua jarmilo p.K. instigis la procezojn de ŝtatformado inter la slavaj triboj. en kiu la potenca mezepoka ŝtato de Kieva Ruso aperis sur la orient-eŭropa ebenaĵo. Pliaj procezoj de feŭda fragmentiĝo puŝis ĝiajn individuajn partojn en malsamajn orbitojn de la eŭropa kaj eŭrazia mondoj ( Ora Hordo ). La okcidentaj teroj de Rus' unue estis kolektitaj fare de la Granda Duklando de Litovio, kiu, serĉante aliancanojn en la batalo kontraŭ la Moskva Imperio kaj la baltaj germanoj, proksime integriĝis kun la Regno de Pollando. Potenca orienteŭropa ŝtato de la frua moderna epoko - la Pola-Litova Komunumo - formiĝas. Socipolitikaj procezoj, inkluzive de la urĝa bezono de protekto kontraŭ nomadoj en la sudo, kondukas al la apero de kozakoj. Kiu baldaŭ fariĝos la gvida forto en la procezoj de ĝia detruo, la formado de nova ukraina nacio, la disvolviĝo de sendependa ŝtato - la Hetmanship. La ukraina nacio, premita inter tri mondoj, la islama sudo, la katolika fortikaĵo en la okcidento kaj la nova ortodoksa centro en la oriento, provas forĝi sian propran vojon, kiu en certa etapo pli gravitis al ĉi-lasta. Dank' al la kultura kleriĝo de la ondoj de migrantoj el la Dnepro-regiono, kiuj trovis lokon por uzi siajn proprajn talentojn en Moskvo, ĉi-lasta iom post iom parte eŭropiiĝis kaj transformiĝis en potencan eŭrazian potencon — la Rusa Imperio. Dum pluraj jarcentoj, ĉi tiu forto sorbis preskaŭ ĉiujn ukrainajn etnajn terojn, provis asimili sian loĝantaron en sia propra maro de civilizacio. Subpremante ĉiujn provojn de ukrainoj konstrui sian propran nacion, li provas malhelpi aliajn ŝtatojn tiri ilin en siajn proprajn orbitojn, kombinante forton kaj perfidon, konstante trudante sian propran volon al la nesubmetita popolo. Al la homoj, kiuj fine de la 20-a jarcento elektis por si alian ŝancon esti la mastro de siaj teroj, la mastro de sia volo kaj sia destino. La ukraina popolo daŭre batalas por sia propra loko en ĉi tiu mondo. (eo)
Die Geschichte der Ukraine umfasst die Entwicklungen auf dem Gebiet des heutigen Staates Ukraine von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. (de)
Ukraine, as a part of the Pontic steppe in Eastern Europe, played an important role in Eurasian cultural contacts, including the spread of the Chalcolithic, the Bronze Age, Indo-European migrations and the domestication of the horse. Part of Scythia in antiquity and settled by the Greuthungi and Getae in the migration period, Ukraine is also the site of early Slavic expansion, and enters written history with the establishment of the medieval state of Kievan Rus', which emerged as a powerful nation in the Middle Ages but disintegrated by the mid-12th century. During the 14th and 15th centuries, present-day Ukrainian territories came under the rule of four external powers: the Golden Horde, the Crimean Khanate, the Grand Duchy of Lithuania and the Crown of the Kingdom of Poland. The latter two would then merge into the Polish–Lithuanian Commonwealth following the Union of Krewo and Union of Lublin. Meanwhile, the Ottoman Empire, would emerge as a major regional power in and around the black sea, through protectories like the Crimean Khanate, as well as directly administered territory. After a 1648 rebellion of the Cossacks against the Polish–Lithuanian Commonwealth, Hetman Bohdan Khmelnytsky agreed to the Treaty of Pereyaslav in January 1654. The exact nature of the relationship established by this treaty between the Cossack Hetmanate and Russia remains a matter of scholarly controversy. The agreement precipitated the Russo-Polish War of 1654–67 and the failed Treaty of Hadiach which would have formed Polish–Lithuanian–Ruthenian Commonwealth. In consequence, by the Treaty of Perpetual Peace, signed in 1686, the eastern portion of Ukraine (east of the Dnieper River) was to come under Russian rule, 146,000 rubles were to be paid to Poland as compensation for the loss of the Right Bank of Ukraine, and the parties agreed not to sign a separate treaty with the Ottoman Empire. The treaty was strongly opposed in Poland and was not ratified by the Polish–Lithuanian Sejm until 1710. The legal legitimacy of its ratification has been disputed. According to Jacek Staszewski, the treaty was not confirmed by a resolution of the Sejm until its 1764 session. During the Great Northern War, Hetman Ivan Mazepa allied with Charles XII of Sweden in 1708. However, the Great Frost of 1709 between 1708 and 1709 greatly weakened the Swedish army. Following the Battle of Poltava later in 1709, there was a diminishment in Hetmanate power, culminating with the disestablishment of the Cossack Hetmanate in the 1760s and the destruction of the Zaporozhian Sich in the 1770s. Following the Partitions of Poland (1772–1795) and the Russian conquest of the Crimean Khanate, the Russian Empire and Habsburg Austria were in control of all the territories that constitute present day Ukraine for a hundred years. However, during this time, during the Age of Nationalism, the land of Ukraine would enter Western Age of Enlightenment minds, starting with Voltaire and Johann Gottfried Herder, and eventually, this would spark Ukrainian nationalism in the 19th century. A chaotic period of warfare ensued after the Russian Revolutions of 1917, as well as a simultaneous war in the former Kingdom of Galicia and Lodomeria following the dissolution of the Habsburg monarchy after World War I. The partially-recognised Ukrainian People's Republic emerged from its own civil war of 1917–1921. The Soviet–Ukrainian War (1917–1921) followed, in which the Bolshevik Red Army established control in late 1919. The Ukrainian Bolsheviks, who had defeated the national government in Kyiv, established the Ukrainian Soviet Socialist Republic, which on 30 December 1922 became one of the founding republics of the Soviet Union. Initial Soviet policy on Ukrainian language and Ukrainian culture made Ukrainian the official language of administration and schools. Policy in the 1930s turned to Russification. In 1932 and 1933, millions of people, mostly peasants, in Ukraine starved to death in a devastating famine, known as Holodomor. It is estimated that 6 to 8 million people died from hunger in the Soviet Union during this period, of whom 4 to 5 million were Ukrainians. Nikita Khrushchev was appointed the head of the Ukrainian Communist Party in 1938. After the Soviet Union and Nazi Germany invaded Poland in September 1939, the Ukrainian SSR's territory expanded westward. Axis armies occupied Ukraine from 1941 to 1944. During World War II the Ukrainian Insurgent Army fought for Ukrainian independence against both Germany and the Soviet Union. In 1953, Nikita Khrushchev, a Russian, succeeded as head of the Communist Party of the Soviet Union enabled a Ukrainian revival, and in 1954 the republic expanded to the south with the transfer of Crimea from Russia. Nevertheless, political repressions against poets, historians and other intellectuals continued, as in all other parts of the USSR. Ukraine became independent again when the Soviet Union dissolved in 1991. This started a period of transition to a market economy, in which Ukraine suffered an eight-year recession. Subsequently however, the economy experienced a high increase in GDP growth until the economy plunged during the Great Recession. A prolonged political crisis began on 21 November 2013, when president Viktor Yanukovych suspended preparations for the implementation of an association agreement with the European Union, instead choosing to seek closer ties with Russia. This decision resulted in the Euromaidan protests and later, the Revolution of Dignity. Yanukovych was then impeached by the Ukrainian parliament in February 2014. On 20 February, the Russo-Ukrainian War began when Russian forces entered Crimea. Soon after, pro-Russian unrest enveloped the largely Russophone eastern and southern regions of Ukraine, from where Yanukovych had drawn most of his support. A referendum in the largely ethnic Russian Ukrainian autonomous region of Crimea was held and Crimea was de facto annexed by Russia on 18 March 2014. The War in Donbas began in Donetsk and Luhansk oblasts of Ukraine involving pro-Ukrainian and pro-Russian Ukrainians and Russian mercenaries. The war stalled until 24 February 2022, when Russia launched a major invasion of much of the country. (en)
Ukrainako historia Ekialdeko Europan dagoen Ukrainaren lurraldean izan diren gertaera gogoangarrien kontakizuna da. (eu)
La historia de Ucrania narra cronológicamente los acontecimientos históricos en las tierras de la actual Ucrania, el pueblo ucraniano y ֶֶotras nacionalidades, desde la prehistoria hasta el presente. El territorio de este país fue uno de los primeros dónde se establecieron las civilizaciones y apareció el planeamiento urbanístico, es parte del área donde comenzó la domesticación del caballo, la invención de la rueda y el trabajo con metales. Diferentes oleadas de migraciones indoeuropeas a Europa y más tarde en dirección opuesta formaron la base y características de la población ucraniana. La colonización griega de la costa del mar Negro influenció el territorio de Ucrania en el marco de la civilización griega como su frontera norte. La gran migración de pueblos en el siglo v a. C. continuó y terminó formando diversas tribus eslavas que convergieron formando así el estado medieval de la Rus de Kiev en el año 882, en la llanura europea oriental. Tras la invasión de la Rus de Kiev por parte de la Horda de Oro, el Estado se desintegró y fragmento en diversos feudos como el reino Ruteno. Las tierras occidentales de la Rus, en adelante Rutenia para referirse a Ucrania, fueron reunificadas por el Gran Ducado de Lituania, que, buscando aliados en la lucha contra los moscovitas (actuales rusos) y los «ostsiedlung» (alemanes del Báltico), se unificó dinásticamente con el Reino de Polonia, tras esto Rutenia formaría parte de la Mancomuniad lituano-polaca. Ante la necesidad de protección de Rutenia de las incursiones tártaras en el sur, se formó un bastión militar ruteno, los cosacos, que mantuvieron a raya las tropas tártaras de la Mancomunidad lituana-polaca. En 1648, Bogdán Jmelnitskyi con el apoyo de la población ucraniana y los cosacos se rebelaron ante Polonia reclamando el reconocimiento de un Estado independiente. Exitosa la rebelión ucraniana liderada por Jmelnitskyi, se estableció el Hetmanato cosaco con la Sich de Zaporiyia como su centro administrativo. Durante un corto período de tiempo la nación ucraniana disfrutó de autonomía pero el Hetmanato se encontraba en una situación entre tres espadas y la pared; los tártaros de Crimea, desde el sur; los polacos, desde el oeste y los moscovitas, desde el este. Ante la incapacidad de defenderse ante tres potencias, el Hetmanato se vio obligado a firmar un tratado de vasallaje con el zaráto moscovita. El Hetmanato fue perdiendo gradualmente su autonomía hasta que los moscovitas, en adelante rusos, anexaron completamente su territorio en 1764 y Ucrania pasaría a ser dividida entre Polonia y Rusia. La cultura ucraniana fue desarrollándose paralelamente y de forma diferente en las zonas ocupadas por el Imperio ruso y el Reino polaco, más tarde imperio austriaco. Pese a la rusificación y los intentos de asimilación de la población ucraniana, la República Popular Ucraniana declaró su independencia de Rusia en 1917 y la República Popular Ucraniana Occidental declaró su independencia de Austria y Polonia en 1918; dando inicio la guerra de independencia de Ucrania, en el transcurso de esta, las dos Ucranias se unificaron en el acta de Zluky. A pesar de ello, igual que en el pasado, Ucrania se encontraba entre dos espadas y la pared; la República Polaca y el movimiento bolchevique. Teniendo que ceder la región occidental y aliarse con Polonia, Ucrania perdió la guerra de independencia, fue nuevamente dividida y la RSFS de Rusia anexó varias regiones del norte y este de Ucrania, además de los territorios nominalmente controlados de Kubán y Crimea, asignando el territorio restante a la RSS de Ucrania. La Unión soviética instauró la ucranización para ganar la confianza de la población escéptica hacia el comunismo, pero tras la llamada Gran ruptura se intensificó la rusificación de Ucrania prohibiéndose el idioma ucraniano en las escuelas, y se produjo la muerte de entre 4 y 12 millones de ucranianos durante la hambruna del Holodomor de 1932-1933. Tras 70 años de rusificación e intentos de independencia (véase Ucrania de los Cárpatos o el UPA), Ucrania renació una vez más como una república independiente el 24 de agosto de 1991. Sin embargo, a raíz de la caída del gobierno de Víktor Yanukóvich, resultante de la revolución ucraniana de febrero de 2014, una crisis de secesión comenzó en la península de Crimea, que tiene un número significativo de ciudadanos rusófilos, a la vez que rusófonos. El 1 de marzo de 2014, Yanukóvich pidió a Rusia el uso de fuerzas militares «para establecer la legitimidad, la paz, la ley y el orden, la estabilidad y la defensa de las personas de Ucrania». El mismo día, el presidente ruso, Vladímir Putin, solicitó y recibió la autorización del Parlamento de Rusia para desplegar tropas rusas en Ucrania y tomado el control de la península de Crimea ilegalmente al día siguiente. El 18 de marzo de 2014, Rusia y Crimea firmaron el tratado de anexión de la República de Crimea y Sebastopol a la Federación de Rusia. Mientras tanto, comenzaron disturbios en las regiones del este y del sur de Ucrania. En varias ciudades de las regiones de Donetsk y Lugansk, se organizaron milicias locales, que se apoderaron de los edificios policiales, gubernamentales y de las comisarías de policía especiales en varias ciudades de las regiones. Cuando se hizo evidente que el candidato Petró Poroshenko había ganado las elecciones presidenciales, la noche electoral del 25 de mayo de 2014, Poroshenko dijo: «mi primer viaje presidencial será a Dombás», donde los rebeldes prorrusos armados habían declarado la autonomía de las repúblicas separatistas de la República Popular de Donetsk y la República Popular de Lugansk, y tomado el control de una gran parte de la región. (es)
Haloditempati oleh Neanderthal setidaknya selama 44,000 tahun. Stepa Pontos-Kaspia berperan sebagai faktor penting dalam kebudayaan Eurasia dan khususnya selama zaman prasejarah Ukraina, termasuk penyebaran Zaman Tembaga, Zaman Perunggu, Ekspansi Indo-Eropa dan domestikasi kuda. Pada masa migrasi, wilayah Ukraina merupakan bagian dari Skithia dan ditempati oleh Getai. Ukraina juga merupakan tempat awal ekspansi Slavia, yang pada akhirnya membentuk negara Rus Kiev, yang bangkit sebagai bangsa yang berpengaruh pada abad pertengahan, namun bubar pada abad ke-12. Pada pertengahan abad ke-14, wilayah Ukraina berada di bawah kekuasaan tiga negara: Gerombolan Emas, Keharyapatihan Lituania, dan Kerajaan Polandia. Selama abad ke-15 wilayah Ukraina di bawah kekuasaan , Persemakmuran Polandia–Lituania (sejak 1569), dan Kekhanan Krimea. Setelah 1648 pemberontakan melawan dominasi kekuasaan Katolik Polandia, sebuah majelis rakyat (rada) didirikan sesuai dengan Perjanjian Pereyaslav di bulan Januari 1654. Setelah itu, wilayah di tenggara Kekaisaran Polandia-Lituania di timur Sungai Dnieper berada dibawah Kekaisaran Rusia, selama berabad-abad. Setelah Pemisahan Polandia (1772-1795) dan penaklukan dari Kekhanan Krimea, wilayah Ukraina dibagi antara Kekaisaran Rusia dan Kekaisaran Austria. Keadaan di Ukraina menjadi karena perang yang terjadi setelah Revolusi Rusia. Negara yang diakui secara internasional Republik Rakyat Ukraina berdiri setelah perang saudara. Kemudian terjadi , di mana Tentara Merah berkuasa di akhir tahun 1919. Bolshevik Ukraina, yang telah mengalahkan pemerintahan nasional di Kiev, mendirikan Republik Sosialis Soviet Ukraina pada 30 Desember 1922 dan menjadi salah satu bagian republik di Uni Soviet. Awalnya kebijakan pemerintah Soviet menetapkan bahasa Ukraina menjadi bahasa resmi di pemerintahan dan sekolah. Kebijakan tersebut diubah pada tahun 1930-an menjadi rusifikasi. Pada tahun 1932 dan 1933, diperkirakan 4-5 juta orang Ukraina yang sebagian besar merupakan petani mati karena kelaparan. Nikita Khrushchev kemudian diangkat sebagai kepala pada tahun 1938. Setelah invasi Polandia oleh Nazi Jerman dan Uni Soviet, Soviet Ukraina mendapat wilayah tambahan di sebelah barat. Ukraina diduduki oleh Nazi Jerman dari 1941 sampai 1944. Selama Perang Dunia II, berjuang untuk pembebasan Ukraina melawan baik Jerman maupun Uni Soviet. Pada tahun 1945, Soviet Ukraina menjadi salah satu negara pendiri Perserikatan Bangsa-Bangsa. Setelah kematian Stalin, Ukraina bangkit selama Partai Komunis dari Uni Soviet dipimpin oleh Nikita Khrushchev. Namun tetap saja terjadi represi terhadap penyair, sejarawan dan intelektual lainnya, seperti di wilayah Uni Soviet yang lain. Pada tahun 1954, Ukraina mendapatkan wilayah Krimea. Ukraina merdeka kembali setelah Uni Soviet bubar pada tahun 1991. Hal tersebut memulai periode transisi menuju sistem pasar bebas, di mana Ukraina mengalami resesi selama delapan tahun. Setelah itu, perekonomian Ukraina mengalami peningkatan pertumbuhan PDB. . PDB jatuh 20% dari tahun 2008 ke tahun 2009, kemudian stabil. Krisis Ukraina dimulai pada 21 November 2013, ketika presiden terdahulu Viktor Yanukovych menunda persiapan implementasi dari suatu perjanjian asosiasi dengan Uni Eropa. Keputusan ini mengakibatkan demonstrasi massal yang dikenal sebagai "Euromaidan". Setelah berdemonstrasi selama beberapa bulan, Yanukovych berhasil dilengserkan oleh demonstran pada 22 Februari 2014. Kemudian kerusuhan berkembang di sebagian besar wilayah berbahasa Rusia di dan Ukraina. Invasi Rusia ke Krimeamenghasilkan aneksasi Krimea oleh Rusia pada 18 Maret 2014. Selanjutnya, kerusuhan di Oblast Donetsk dan Luhansk berkembang menjadi antara pemerintah Ukraina dan pemberontak pro-rusia. Krisis Ukraina mempengaruhi perekonomian Ukraina secara negatif. (in)
L’histoire de l’Ukraine en tant qu'État indépendant est récente. Après un très bref épisode entre 1918 et 1920 l'Ukraine n'a acquis son indépendance qu'en 1991 dans le cadre de la dissolution de l'Union soviétique. La population ukrainienne a longtemps vécu à l'ombre d'états plus puissants : d'abord la Lituanie et la Pologne puis les empires autrichien et surtout russe. Les élites ukrainiennes sont durant cette période en grande partie acculturées. Sous la domination russe à compter du XIXe siècle un afflux important de Russes vient s'installer sur le territoire de l'Ukraine pour coloniser le sud du pays puis pour occuper les emplois dans l'industrie et l'extraction minière en formant la majorité de la population des villes situées à l'est et au centre. Les Ukrainiens vivent majoritairement dans les campagnes et dans les régions occidentales et centrales. Devenue une des républiques de l'Union soviétique en 1922, l'Ukraine connait une brève embellie dans les années 1920 avec le développement de sa langue et sa culture. Mais la prise de pouvoir de Staline est rapidement suivie par une collectivisation forcée des exploitations agricoles. La résistance farouche des populations rurales est brisée par la décision de Staline de provoquer une gigantesque famine, l'Holodomor, dont sont victimes selon les historiens 3 à 4,5 millions de paysans, au moment où l'URSS choisissait d'exporter massivement ses céréales afin d'accumuler des capitaux devant permettre l'essor de son industrialisation. Une féroce répression s'abat par ailleurs sur les élites sous le prétexte d'éradiquer tout sentiment national ukrainien, voire toute velléité d'indépendance. La Seconde guerre mondiale transforme l'Ukraine en un champ de bataille particulièrement sanglant pour les militaires comme pour les civils. Les minorités du pays sont pratiquement décimées. En particulier, l'importante population juive est exterminée par les nazis tandis que les Tatars et les Allemands sont déportés par Staline. Le pays n'est plus qu'un champ de ruines au sortir du conflit et les dirigeants soviétiques donnent la priorité à la reconstruction de l'outil industriel. L'Ukraine devient le pôle majeur de l'industrie lourde de l'Union soviétique et de son complexe militaro-industriel. Durant les années 1960 et 1970 les élites communistes ukrainiennes (Khrouchtchev, Brejnev,..) occupent les plus hautes fonctions de l'Union soviétique et favorisent leur pays natal. Minée par la crise économique et l'égoïsme de ses élites, l'Union soviétique s'effondre en 1991 après une vaine tentative de réformes du système menée par Gorbatchev. Les différentes républiques réunies dans cet état fédéral reprennent leur indépendance. La population de l'Ukraine vote à 92% en faveur de son indépendance. Mais le développement d'un état viable est fortement handicapé : les apparatchiks soviétiques sont toujours au pouvoir et accaparent les principales entreprises, l'identité du pays est floue du fait de l'absence d'histoire commune des différentes régions, de l'influence passée de la Pologne et de la Russie et de l'existence d'une forte population russe sur le territoire, l'économie du pays est complètement imbriquée dans celle de la Russie et enfin les dirigeants russes interviennent indirectement pour mettre fin à une indépendance qui leur semble illégitime. Dans ce contexte le système politique est secoué par plusieurs crises où la question du rapprochement avec l'Europe occupe une place centrale. Les tensions avec la Russie dégénèrent avec plusieurs interventions armées de ce pays sur le territoire ukrainien : en 2014 au Donbass puis l’annexion de la Crimée et en 2022 l’invasion de l'Ukraine. (fr)
この項目では、ウクライナの歴史（ウクライナのれきし）について詳述する。 (ja)
우크라이나의 역사는 우크라이나의 역사에 대해 설명한다. (ko)
La presenza della specie homo sapiens in Ucraina risale al 32.000 a.C. come emerge dai ritrovamenti del Paleolitico superiore Gravettiano nei Monti della Crimea. A partire dal 4500 a.C. fiorì nelle steppe dell'Europa meridionale la cultura di Cucuteni in particolare a Trypillia e nella regione Dniepr-Dniestr. La cultura di Jamna, la "cultura della tomba a fossa", (dal russo/ucraino яма, "fossa") è situata in un periodo tardo dell'età del rame/inizio della cultura dell'età del bronzo nella regione del Bug/Dnestr/Ural (la steppa pontica), risalente a un periodo che va dal XXXVI al XXIII secolo a.C. Lo stesso nome risulta nella letteratura archeologica anglo-sassone come cultura della tomba a fossa (pit-grave) o cultura della tomba di ocra (ochre-grave).La cultura fu prevalentemente nomade, con l'agricoltura praticata in qualche zona vicino ai fiumi e in alcune hillfort. Popolazioni nel II secolo a.C. Legenda della cartina: I) Mar Nero; II) Mar d'Azov; 1) Neapolis; 2) Panticapaeum; 3) Phanagoria; 4) Theodosia; 5) Kimmerikon; 6) Ermonassa; 7) Tanais; 8) Olbia; 9) Chersonesos; S) Sciti in Crimea; B) Regno del Bosforo; J) Jazigi; R) Rossolani; Sr) Siraces; M) (penisola di Taman'); T) Tauri. A partire dall'XI secolo a.C. il territorio fu abitato dai Cimmeri. Nel VII secolo a.C. questo popolo fu cacciato dai nomadi Sciti di ceppo iranico, che vissero nella regione per molti secoli, organizzandosi nel Regno di Scizia e lasciando importanti testimonianze archeologiche. Ad essi si devono, infatti, i cosiddetti kurgan, tumuli funebri, ed i loro celebri corredi di gioielli d'oro. A partire dal II secolo a.C. gli Sciti subirono la pressione di altre stirpi di nomadi iranici, chiamate collettivamente Sarmati, in particolare degli Jazigi e dei Rossolani. Contemporaneamente, a partire dal VI secolo a.C. sulle coste del Mar Nero furono fondate alcune colonie di Mileto, fra cui Olbia, Tyras (odierna Bilhorod-Dnistrovs'kyj) e Boristene. Dal I secolo d.C. Tyras godette della protezione dell'Impero Romano. La Grande Bulgaria, (626-650 d.C.) Intorno al 230 le steppe dell'Europa meridionale furono invase dal popolo germanico orientale dei Goti che rimase nell'area fino a quando ne fu espulso dagli Unni intorno al 370. Gli Unni governarono la regione per circa un secolo. Dopo il 550 gli Avari si spostarono verso ovest sotto la pressione dei göktürk e si stanziarono nell'area della steppa fra la Russia meridionale e l'Ucraina per circa un secolo prima di spostarsi più a ovest, anche se la loro sfera di influenza arrivava fino alla fine del VII secolo ancora fino al Dnepr, in Ucraina occidentale. Intorno al 630 l'attuale Ucraina orientale divenne il territorio del khanato dei Proto-bulgari. Nel 668 i Bulgari vennero a loro volta espulsi dai Cazari, che diedero vita ad un khanato durato alcuni secoli e nell'area dell'Ucraina orientale si insediarono i Magiari alleati dei Cazari, provenienti dalle zone uraliche e che chiamarono la zona Levédia. Tuttavia intorno al IX secolo, nell'area dell'attuale Ucraina l'arrivo dei Peceneghi, organizzati in otto principati tribali, provocò due spostamenti del popolo magiaro prima per circa 70 anni nell'area chiamata da loro stessi Etelköz e poi l'attraversamento dei Carpazi e la conquista della pianura pannonica. (it)
Historia Ukrainy obejmuje dzieje ziem ukraińskich, narodu i państwa ukraińskiego od czasów najdawniejszych do współczesności. Stepowe tereny współczesnej Ukrainy były przez długi czas obszarem transferowym, na którym siedziby swoje zakładały różne ludy koczownicze. Około połowy I tysiąclecia naszej ery na terenach pojawiły się ludy słowiańskie. Założyły one Ruś Kijowską potężne państwo, które ok. XII wieku zaczęło rozdrabniać się na dzielnice, a po najeździe mongolskim centralna i wschodnia część pod panowaniem chanatu Złotej Ordy. Na Zachodzie utrzymało się księstwo halicko-wołyńskie. W kolejnym okresie tereny Ukrainy stały się obiektem ekspansji Wielkiego Księstwa Litewskiego, Chanatu Krymskiego, Wielkiego Księstwa Moskiewskiego i Królestwa Polskiego. Po połączeniu się Litwy i Polski większa część współczesnej Ukrainy znalazła się w obrębie państwa polsko-litewskiego. W wyniku szeregu powstań kozackich i wojen z Rosją obszar ten został podzielony w 1667 roku pomiędzy Rosję a Polskę mniej więcej wzdłuż biegu Dniepru. W wyniku rozbiorów niemal cała Ukraina znalazła się w obrębie Imperium Rosyjskiego, prócz Rusi Czerwonej, Zakarpacia i Bukowiny, które zostały włączone do Austrii, przekształconej w 1867 w Austro-Węgry. XIX wiek był okresem wzrostu świadomości narodowej Ukraińców. W okresie I wojny światowej po rewolucji lutowej i obaleniu caratu w Rosji w Kijowie powstała Ukraińska Centralna Rada, która po przewrocie bolszewickim (rewolucji październikowej) proklamowała powstanie Ukraińskiej Republiki Ludowej, a po rozpędzeniu 18 stycznia 1918 przez bolszewików demokratycznie wybranej Konstytuanty ogłosiła niepodległość URL. Po klęsce Państw Centralnych w Galicji Wschodniej proklamowano Zachodnioukraińską Republiką Ludową, która jednak po klęsce w wojnie z Polską została włączona do państwa polskiego. Po wojnie polsko-bolszewickiej, w której URL walczyła po stronie polskiej, tereny na wschód od Zbrucza stały się częścią Ukrainy sowieckiej, wchodzącej od 1922 w skład ZSRR. Stan ten w zasadzie pozostawał niezmieniony do roku 1991, kiedy Związek Sowiecki upadł, a państwo ukraińskie ogłosiło niepodległość. W tym okresie powiększył się jednak znacznie jej obszar poprzez przyłączenie w 1945 terenów odebranych Polsce (d. Galicja Wschodnia i Wołyń zachodni), Rumunii (północna Bukowina i południowo-wschodnia Besarabia), Czechosłowacji (Zakarpacie), a także przyłączenie w 1954 Półwyspu Krymskiego. Od uzyskania niepodległości Ukraina borykała się z problemami gospodarczymi, okresami recesji i kryzysów, a także z gwałtownymi zmianami politycznymi, rozgrywającymi się pomiędzy zwolennikami integracji z Rosją a Unią Europejską i Zachodem. Dramatycznymi wydarzeniami była pomarańczowa rewolucja z przełomu 2004 i 2005 roku, a w szczególności rewolucja godności tzw. Euromajdan z 2014 roku. W wyniku tej ostatniej powstał proeuropejski rząd, co wywołało reakcję Rosji w postaci aneksji Krymu utworzenia marionetkowych republik (Doniecka Republika Ludowa i Ługańska Republika Ludowa), wspieranych przez Rosję i pozostających w konflikcie z rządem ukraińskim. 24 lutego 2022 rozpoczęła się inwazja Rosji na Ukrainę. (pl)
Dit artikel beschrijft de geschiedenis van Oekraïne, van de nieuwe steentijd tot heden. (nl)
Den här artikeln behandlar nationalstaten Ukrainas historia. Stora delar av det område som idag utgör Ukraina var under 800-1200-talet känt som Kievriket eller Kyjivska Rus och grundades av Rurik eller Rjurik, på svenska Rörik, ca 830, till 879 som enligt Nestorskrönikan var en varjag, av rusernas stam (identifierade med svear[1] ). Ruserna färdades från Sverige och Roslagen längs floderna. Området har en lång historia av folkvandringar, och som plats för många svåra krig, men även blomstrande kulturliv. (sv)
Esta é a história da Ucrânia desde a pré-história, passando pelo surgimento do primeiro Estado eslavo oriental na região correspondente ao atual território ucraniano. Há um breve período de independência (1917-1921). Após a Revolução Russa, seguiu-se a absorção da Ucrânia pela União Soviética em 1922. As atuais fronteiras foram fixadas apenas em 1954. Recuperou sua independência em 1991, com a desintegração da URSS. (pt)
乌克兰位于东欧平原，又稱為小羅斯、魯塞尼亞。作為東歐大草原的一部分，烏克蘭在歐洲文明中繼過程裡有起到過很重要的作用, 包括在铜石并用时代、青銅時代、和等時期。公元前六百年左右，斯基泰人已經在今天的克里米亞地區活動。作為城邦聯盟的基辅罗斯建立於此並成為中世纪东斯拉夫人文化的中心，產生了俄罗斯、乌克兰和白俄罗斯等多樣文化根基。988年开始，東正教从拜占庭帝国傳入基辅罗斯，由此拉开拜占庭和斯拉夫文化的融合，大公弗拉基米爾皈依希臘基督教（東正教）確立了後世國族信仰的基礎，并最终形成占据未来700年时间的罗斯文化；轄內由農業生產到法治、代議制還有與西歐王室的系列聯姻，更令基輔羅斯維持相當時期的繁盛。在智者雅罗斯拉夫之後王公數目日益增多引起權鬥，到12世紀後諸多城邦地區相繼獨立擴大自主權。蒙古西征終結了羅斯時代後，盧森尼亞人在逃避動盪中於西部建立起加利西亞－沃里尼亞王國，被史稱第一個烏克蘭民族政權。王國在嘗試驅逐蒙古人恢復基輔的地位無果之後，接受了立陶宛入主，隨後再被波蘭和俄羅斯等先後管治。赫梅爾尼茨基起義時札波羅結哥薩克與克里米亞韃靼人和當地農民聯合起來尋求獨立，促成早期至近代烏克蘭人再自立的意識萌芽。波俄戰爭後簽訂，令該地被劃界成東烏克蘭和西烏克蘭分受不同管治長達幾個世紀，不過當地不同社羣不約而同地一齊開始逐步探尋共同的身份認同，逐渐共同構建起近現代烏克蘭獨立身份認同的基礎。烏克蘭不同背景族羣在故土被分離兩半而具差異的統治環境裡，在很長一段時期裡因彼此共通理解拉丁語、波蘭語和羅塞尼亞語（烏克蘭語）等多種語言，僅為地緣間共同的政治利益相互協同而未有劃分很清晰的國族界線。在一戰直到1917年俄国革命后的乌克兰，曾再有建立獨立政權同時有其他不同建國嘗試，不过到了1922年大部分土地收歸於苏联加盟共和国之一的管治底下：同時段帝國及哈布斯堡王朝的瓦解，使烏克蘭的土地被波蘭人、白俄羅斯人和布爾什維克等各方再度爭奪，說烏克蘭語的人基於完全不同的理由各自探索起不同的獨立方向，同時在重構民族觀點的激烈轉變裡也埋下矛盾，並而後導致到第二次世界大战前後在地緣共同體裡造成巨大的傷害：其中在1941年苏德战争爆发，乌克兰被德国占领，1944年再由蘇維埃入主乌克兰，并将原属波兰领土的西乌克兰划归乌克兰。 1954年，在苏联共产党第一书记尼基塔·赫鲁晓夫主导下，苏联最高苏维埃以紀念烏克蘭和俄羅斯統一300週年紀念日的名義，将克里米亚由俄羅斯划归给乌克兰，组成现代的疆域。1991年，乌克兰从苏联独立，成为主权国家。2022年，俄羅斯聯邦總統普京對烏克蘭發動全面侵略，企圖重新奪得烏克蘭的控制權。 (zh)
История Украины — события на территории современной Украины с момента начала расселения людей и до настоящего времени. Первые поселения человека прямоходящего возникли на этой территории примерно 900—800 тысяч лет тому назад в рамках так называемой ашёльской культуры. С V века до н. э. известно о хлебном экспорте из Северного Причерноморья в Грецию. В IV веке н. э. в начале великого переселения народов степи северного Причерноморья занимаются тюркскими племенами. В VIII веке появляется плуг и массово возникают городища — укреплённые пункты местной знати. С IX столетия в связи с освоением нового торгового пути «из варяг в греки» на его протяжении формируются новые союзы племён. В 860 году киевский князь Аскольд совершает первый поход на Византию. В 882 году после убийства киевских князей Олег становится правителем (регентом) при малолетнем князе Игоре. При Святославе власть киевских князей распространилась на все восточнославянские племена. При Владимире было принято христианство из Византии в качестве государственной религии (988). При Ярославе Мудром (начиная с 1016 года) издан свод законов — Русская Правда. Права местных династий были признаны на Любечском съезде (1097), после 1132 года распад Киевской Руси стал необратимым. Феодальная и политическая раздробленность сильно ослабили древнерусское государство. После монгольского нашествия 1237—1240 княжества оказались в зависимости от Золотой Орды. В 1362 году литовский князь Ольгерд, разбив армии Золотой Орды в сражении у Синих Вод, окончательно включает большую часть удельных княжеств до Чёрного моря в состав Великого княжества Литовского. Польское королевство присоединило Галицкую и Холмскую земли (окончательно в 1387). После Люблинской унии 1569 Волынь, Подляшье, Подолье, Брацлавщина и Киевщина перешли под власть Речи Посполитой. В течение XVI века создаются три Литовских статута. В 1596 году Брестская уния Православной Церкви Киевской митрополии с Католической церковью вызвала переход в католицизм части русской знати. В 1648 году запорожские казаки подняли восстание под предводительством Богдана Хмельницкого. В 1654 году была созвана Переяславская Рада, заявившая о переходе подконтрольных восставшим территорий под протекторат России. После разделов Польши Правобережная Украина, Волынь и Подолье в 1772—1795 годах были включены в состав Российской империи. После распада Российской империи 20 ноября 1917 года была провозглашена автономная Украинская Народная Республика, а в декабре 1917 года в Харькове — Украинская Народная Республика Советов. 9 (22) января 1918 года УНР провозгласила независимость. Однако революция и Гражданская война завершились установлением советской власти и образованием Украинской ССР, занимавшей бо́льшую часть территории современной Украины. В 1922 году Украинская ССР стала одним из государств-основателей СССР. Осенью 1939 года с началом Второй мировой войны Западная Украина по договорённостям СССР с Германией была занята Красной Армией и присоединена к УССР. В 1940 году по договорённости с Румынией к УССР была присоединена южная часть Бессарабии, Северная Буковина и Область Герца., одновременно в состав новообразованной Молдавской ССР из состава Украинской ССР была передана значительная часть упразднённой Молдавской АССР. В 1945 году в состав Украины было включено Закарпатье, а в 1946 году в состав Польши был передан Перемышль. В 1948 году из Румынии в состав Украинской ССР были переданы черноморский остров Змеиный и ряд небольших островов в дельте Дуная. В 1951 году был обмен с Польшей участками территорий. В 1954 году произошла передача Крымской области из состава РСФСР в состав УССР. После августовского путча в Москве, 24 августа 1991 года Верховный Совет Украинской ССР провозгласил независимость Украины. 1 декабря 1991 года состоялся Всеукраинский референдум, в бюллетень был включён вопрос «Подтверждаете ли Вы акт провозглашения независимости Украины?». Явка на референдум по республике составила 84,18 % (31 891 742 чел.), из которых 90,32 % ответили «да, подтверждаю», а 7,58 % «нет, не подтверждаю». В 1994 году Украина, Россия, США и Великобритания подписала Будапештский меморандум, по которому Украина отказывалась от ядерных вооружений в пользу России в обмен на гарантии территориальной целостности. В 2004 и 2014 годах на Украине произошли цветные революции. В марте 2014 года Россия присоединила Крым. С апреля 2014 года на востоке Украины продолжается вооружённый конфликт. 24 февраля 2022 года началось широкомасштабное военное вторжение России на Украину. (ru)
Істо́рія Украї́ни — історія земель сучасної України, українського народу та інших національностей, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення. Територію України первісні люди почали заселяти з давніх-давен (перші сліди датуються близько 1 млн років), після чого вже її не полишали навіть в часи найбільшого просування льодовиків на південь . Територія країни належить до найперших вогнищ цивілізації та містобудування, вона входить до первісного ареалу приручення коня, винаходу колеса та освоєння перших металів людством . Різні хвилі міграції індоєвропейців до Європи та пізніші в зворотному напрямку склали підґрунтя різнобарвної картини її населення. Поділ території на великі природні лісову й степову смуги зумовив різні форми господарювання й заклав характер подальших історичних процесів, в яких степ український завжди залишався невід'ємною складовою загальноєвразійських історичних і етноміграційних процесів у Великому степу . Грецька колонізація морського узбережжя увібрала територію України до орбіти античної цивілізації як її північний фронтир . Велике переселення народів першої половини першого тисячоліття н. е. підживило процеси державотворення у слов'янських племен , у яких на Східноєвропейській рівнині постала потужна середньовічна держава Київська Русь . Подальші процеси феодального дроблення відкинули окремі її частини на різні орбіти європейського та євразійського світів (Золота Орда) . Західні землі Руси спочатку зібрало Велике князівство Литовське, яке, шукаючи союзників у боротьбі з Московським царством та балтійськими німцями тісно інтегрується із Польським королівством . Утворюється потужна східноєвропейська держава ранньомодерного часу — Річ Посполита . Соціально-політичні процеси в якому й нагальна потреба в захисті від кочовиків на півдні призводять до появи козацтва . Яке саме невдовзі стане провідною силою в процесах його руйнації, становленню нової української нації, розбудові самостійної держави — Гетьманщини . Українська нація, затиснута між трьох світів, мусульманського півдня, католицької твердині на заході й нового православного центру на сході, намагається торувати власний шлях, що на певному етапі більш тяжів до останнього . Завдяки культурному просвітництву хвилі мігрантів з Подніпров'я, що знайшли місце застосування власним талантам на Москві, остання поступово частково європеїзувалася та трансформувалася у потужну євразійську силу — Російську імперію . Ця сила за декілька століть поглинула майже усі українські етнічні землі, намагалася асимілювати їхнє населення у власному цивілізаційному морі [⇨]. Придушуючи всі спроби власної національної розбудови українців , намагається не дати іншим державам відірвати їх до власних орбіт, поєднуючи силу та підступність, перманентно нав'язує власну волю нескореному народові . Народові, що наприкінці XX століття виборов для себе ще один шанс бути господарем на свої землі, володарем своєї волі та своєї долі . Український народ продовжує боротьбу за власне місце у цім світі . (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:date

2016-04-11 (xsd:date)
October 2022 (en)

dbp:url

https://web.archive.org/web/20160411070753/http:/www.wumag.kiev.ua/index2.php%3Fparam=pgs20031%2F4

rdfs:comment

El territori d'Ucraïna fou un centre clau de la cultura eslava oriental en l'edat mitjana, abans de ser dividia entre una varietat de poders. Tanmateix, la història d'Ucraïna es remunta a molts milers d'anys enrere. El territori ha estat poblat amb continuïtat des de fa almenys 5.000 anys, i és un dels indrets que s'ha proposat com a ubicació original del protoindoeuropeu. El cavall va ser domesticat per primer cop al territori d'Ucraïna. (ca)
Die Geschichte der Ukraine umfasst die Entwicklungen auf dem Gebiet des heutigen Staates Ukraine von der Urgeschichte bis zur Gegenwart. (de)
Ukrainako historia Ekialdeko Europan dagoen Ukrainaren lurraldean izan diren gertaera gogoangarrien kontakizuna da. (eu)
この項目では、ウクライナの歴史（ウクライナのれきし）について詳述する。 (ja)
우크라이나의 역사는 우크라이나의 역사에 대해 설명한다. (ko)
Dit artikel beschrijft de geschiedenis van Oekraïne, van de nieuwe steentijd tot heden. (nl)
Den här artikeln behandlar nationalstaten Ukrainas historia. Stora delar av det område som idag utgör Ukraina var under 800-1200-talet känt som Kievriket eller Kyjivska Rus och grundades av Rurik eller Rjurik, på svenska Rörik, ca 830, till 879 som enligt Nestorskrönikan var en varjag, av rusernas stam (identifierade med svear[1] ). Ruserna färdades från Sverige och Roslagen längs floderna. Området har en lång historia av folkvandringar, och som plats för många svåra krig, men även blomstrande kulturliv. (sv)
Esta é a história da Ucrânia desde a pré-história, passando pelo surgimento do primeiro Estado eslavo oriental na região correspondente ao atual território ucraniano. Há um breve período de independência (1917-1921). Após a Revolução Russa, seguiu-se a absorção da Ucrânia pela União Soviética em 1922. As atuais fronteiras foram fixadas apenas em 1954. Recuperou sua independência em 1991, com a desintegração da URSS. (pt)
لعبت أوكرانيا في عصر ما قبل التاريخ وكجزء من السهب البنطي، دورًا هامًا في تعميق التواصل الثقافي الأوراسي، من ضمنها المساهمة في انتشار كل من العصر النحاسي والعصر البرونزي والتوسع الهندي الأوروبي واستئناس الخيول. كانت أوكرانيا جزءًا من منطقة سيكثيا في العصور القديمة والتي استوطنها الغيتيون، وكانت منطقة للتوسع السلافي المبكر خلال موسم الهجرة، ودخلت التاريخ بشكل لائق بعد تأسيس دولة روس الكييفية، والتي برزت كدولة قوية في العصور الوسطى إلا أنها تفككت في القرن الثاني عشر. بعد منتصف القرن الرابع عشر، سيطرت ثلاث قوى رئيسية على حكم المناطق الأوكرانية: (ar)
Území Ukrajiny bylo nejméně 44 000 let obýváno Neandrtálci. Prehistorická Ukrajina byla jako součást pontské stepi důležitým faktorem v kulturním kontaktu mezi Evropou a Asií, a to včetně období eneolitu, doby bronzové, expanze indoevropských jazyků a domestikace koně. 1. * Zlaté Hordy 2. * Litevského velkoknížectví a Polského království – během 15. století se tyto země dostaly pod nadvládu Koruny polského království, tehdy součástí Polsko-litevské unie (od roku 1569) 3. * Krymského chanátu (od 15. století) (cs)
Η ιστορία της Ουκρανίας καλύπτει τις εξελίξεις στο έδαφος του σημερινού κράτους της Ουκρανίας από την προϊστορία μέχρι σήμερα. Η προϊστορική Ουκρανία, όντας τμήμα της , διαδραμάτισε σημαντικό ρόλο στις πολιτιστικές επαφές στην Ευρασία, συμπεριλαμβανομένης της διάδοσης των πολιτισμών της χαλκολιθικής περιόδου και της εποχής του χαλκού, της και της . Από τα μέσα του 14ου αιώνα οι περιοχές της σημερινής Ουκρανίας πέρασαν στην κατοχή τριών δυνάμεων: Στις 24 Φεβρουαρίου 2022 ο ρωσικός στρατός εισέβαλε στα εδάφη της Ουκρανίας. (el)
La historio de Ukrainio estas la historio de la landoj de moderna Ukrainio, la ukraina popolo kaj aliaj naciecoj vivantaj sur la teritorio de Ukrainio, de prahistoria tempo ĝis la nuntempo. Primivaj homoj komencis enloĝi la teritorion de Ukrainio de antikvaj tempoj (la unuaj spuroj datiĝas de antaŭ proksimume 1 miliono da jaroj), post kio ili ne forlasis ĝin eĉ dum la tempo de la plej granda antaŭeniĝo de glaĉeroj suden. La teritorio de la lando apartenas al la plej fruaj centroj de civilizo kaj urboplanado, ĝi estas parto de la origina gamo de ĉevalmalsovaĝigo, la invento de la rado kaj la evoluo de la unuaj metaloj fare de la homaro. Malsamaj ondoj de migrado de hindeŭropanoj al Eŭropo kaj poste en la kontraŭa direkto formis la bazon de la bunta bildo de ĝia loĝantaro. (eo)
Ukraine, as a part of the Pontic steppe in Eastern Europe, played an important role in Eurasian cultural contacts, including the spread of the Chalcolithic, the Bronze Age, Indo-European migrations and the domestication of the horse. Ukraine became independent again when the Soviet Union dissolved in 1991. This started a period of transition to a market economy, in which Ukraine suffered an eight-year recession. Subsequently however, the economy experienced a high increase in GDP growth until the economy plunged during the Great Recession. (en)
La historia de Ucrania narra cronológicamente los acontecimientos históricos en las tierras de la actual Ucrania, el pueblo ucraniano y ֶֶotras nacionalidades, desde la prehistoria hasta el presente. El territorio de este país fue uno de los primeros dónde se establecieron las civilizaciones y apareció el planeamiento urbanístico, es parte del área donde comenzó la domesticación del caballo, la invención de la rueda y el trabajo con metales. Diferentes oleadas de migraciones indoeuropeas a Europa y más tarde en dirección opuesta formaron la base y características de la población ucraniana. La colonización griega de la costa del mar Negro influenció el territorio de Ucrania en el marco de la civilización griega como su frontera norte. (es)
L’histoire de l’Ukraine en tant qu'État indépendant est récente. Après un très bref épisode entre 1918 et 1920 l'Ukraine n'a acquis son indépendance qu'en 1991 dans le cadre de la dissolution de l'Union soviétique. La population ukrainienne a longtemps vécu à l'ombre d'états plus puissants : d'abord la Lituanie et la Pologne puis les empires autrichien et surtout russe. Les élites ukrainiennes sont durant cette période en grande partie acculturées. Sous la domination russe à compter du XIXe siècle un afflux important de Russes vient s'installer sur le territoire de l'Ukraine pour coloniser le sud du pays puis pour occuper les emplois dans l'industrie et l'extraction minière en formant la majorité de la population des villes situées à l'est et au centre. Les Ukrainiens vivent majoritairemen (fr)
Haloditempati oleh Neanderthal setidaknya selama 44,000 tahun. Stepa Pontos-Kaspia berperan sebagai faktor penting dalam kebudayaan Eurasia dan khususnya selama zaman prasejarah Ukraina, termasuk penyebaran Zaman Tembaga, Zaman Perunggu, Ekspansi Indo-Eropa dan domestikasi kuda. (in)
La presenza della specie homo sapiens in Ucraina risale al 32.000 a.C. come emerge dai ritrovamenti del Paleolitico superiore Gravettiano nei Monti della Crimea. A partire dal 4500 a.C. fiorì nelle steppe dell'Europa meridionale la cultura di Cucuteni in particolare a Trypillia e nella regione Dniepr-Dniestr. A partire dal II secolo a.C. gli Sciti subirono la pressione di altre stirpi di nomadi iranici, chiamate collettivamente Sarmati, in particolare degli Jazigi e dei Rossolani. La Grande Bulgaria, (626-650 d.C.) (it)
Historia Ukrainy obejmuje dzieje ziem ukraińskich, narodu i państwa ukraińskiego od czasów najdawniejszych do współczesności. Stepowe tereny współczesnej Ukrainy były przez długi czas obszarem transferowym, na którym siedziby swoje zakładały różne ludy koczownicze. Około połowy I tysiąclecia naszej ery na terenach pojawiły się ludy słowiańskie. Założyły one Ruś Kijowską potężne państwo, które ok. XII wieku zaczęło rozdrabniać się na dzielnice, a po najeździe mongolskim centralna i wschodnia część pod panowaniem chanatu Złotej Ordy. Na Zachodzie utrzymało się księstwo halicko-wołyńskie. W kolejnym okresie tereny Ukrainy stały się obiektem ekspansji Wielkiego Księstwa Litewskiego, Chanatu Krymskiego, Wielkiego Księstwa Moskiewskiego i Królestwa Polskiego. Po połączeniu się Litwy i Polski wię (pl)
История Украины — события на территории современной Украины с момента начала расселения людей и до настоящего времени. Первые поселения человека прямоходящего возникли на этой территории примерно 900—800 тысяч лет тому назад в рамках так называемой ашёльской культуры. С V века до н. э. известно о хлебном экспорте из Северного Причерноморья в Грецию. В IV веке н. э. в начале великого переселения народов степи северного Причерноморья занимаются тюркскими племенами. В VIII веке появляется плуг и массово возникают городища — укреплённые пункты местной знати. (ru)
乌克兰位于东欧平原，又稱為小羅斯、魯塞尼亞。作為東歐大草原的一部分，烏克蘭在歐洲文明中繼過程裡有起到過很重要的作用, 包括在铜石并用时代、青銅時代、和等時期。公元前六百年左右，斯基泰人已經在今天的克里米亞地區活動。作為城邦聯盟的基辅罗斯建立於此並成為中世纪东斯拉夫人文化的中心，產生了俄罗斯、乌克兰和白俄罗斯等多樣文化根基。988年开始，東正教从拜占庭帝国傳入基辅罗斯，由此拉开拜占庭和斯拉夫文化的融合，大公弗拉基米爾皈依希臘基督教（東正教）確立了後世國族信仰的基礎，并最终形成占据未来700年时间的罗斯文化；轄內由農業生產到法治、代議制還有與西歐王室的系列聯姻，更令基輔羅斯維持相當時期的繁盛。在智者雅罗斯拉夫之後王公數目日益增多引起權鬥，到12世紀後諸多城邦地區相繼獨立擴大自主權。蒙古西征終結了羅斯時代後，盧森尼亞人在逃避動盪中於西部建立起加利西亞－沃里尼亞王國，被史稱第一個烏克蘭民族政權。王國在嘗試驅逐蒙古人恢復基輔的地位無果之後，接受了立陶宛入主，隨後再被波蘭和俄羅斯等先後管治。赫梅爾尼茨基起義時札波羅結哥薩克與克里米亞韃靼人和當地農民聯合起來尋求獨立，促成早期至近代烏克蘭人再自立的意識萌芽。波俄戰爭後簽訂，令該地被劃界成東烏克蘭和西烏克蘭分受不同管治長達幾個世紀，不過當地不同社羣不約而同地一齊開始逐步探尋共同的身份認同，逐渐共同構建起近現代烏克蘭獨立身份認同的基礎。 (zh)
Істо́рія Украї́ни — історія земель сучасної України, українського народу та інших національностей, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення. Територію України первісні люди почали заселяти з давніх-давен (перші сліди датуються близько 1 млн років), після чого вже її не полишали навіть в часи найбільшого просування льодовиків на південь . Територія країни належить до найперших вогнищ цивілізації та містобудування, вона входить до первісного ареалу приручення коня, винаходу колеса та освоєння перших металів людством . Різні хвилі міграції індоєвропейців до Європи та пізніші в зворотному напрямку склали підґрунтя різнобарвної картини її населення. (uk)

rdfs:seeAlso

is dbo:wikiPageWikiLink of