اللغة الرسمية هي لغة تُعطى اعتبارًا قانونيًا خاصًا في دولة معينة. عادةً ما تكون لغة الدولة الرسمية اللغة المستخدمة داخل الحكومة (على سبيل المثال في المحاكم والبرلمان والإدارات). بما أن «وسائل تعبير شعب لا يمكن تغييرها بأي قانون»، فإن عبارة «لغة رسمية» لا تشير عادةً إلى اللغة المستخدمة من طرف شعب أو دولة، وإنما إلى اللغة المستخدمة من طرف حكومتها. حول العالم، تمتلك 178 دولة لغة رسمية واحدة على الأقل، و101 دولة منها تعترف بأكثر من لغة. تذكر العديد من دساتير العالم لغة رسمية أو وطنية واحدة أو أكثر. تستخدم بعض الدول تعيينَ اللغة الرسمية لدعم مجموعات السكان الأصليين من خلال منحهم إمكانية الوصول إلى الحكومة في لغاتهم الأصلية. الإنكليزية هي اللغة الأكثر شيوعًا، حيث تعترف بها 51 دولة. اللغات العربية والفرنسية والإسبانية أيضًا معترف بها على نطاق واسع. تعيش الفلبين وأجزاء من إفريقيا مع مفارقة ثقافية غريبة. على الرغم من أن اللغة الرسمية قد تكون الفرنسية أو الإنجليزية، إلا أن هذه ليست اللغات الأكثر انتشارًا في البلد. يذكر العديد من دساتير العالم لغة أو أكثر من اللغات الرسمية أو الوطنية. تستخدم بعض البلدان تسمية اللغة الرسمية لتمكين مجموعات السكان الأصليين من خلال منحهم إمكانية الوصول إلى الحكومة بلغاتهم الأصلية. وفي البلدان التي لا تحدد لغة رسمية رسميًا، عادة ما تتطور لغة وطنية بحكم الواقع. (ar)
La llengua oficial o idioma oficial d'un país és l'idioma que s'adopta com a propi i preferent en les negociacions entre el govern i el poble o entre aquell país i d'altres. És la llengua de cada institució i normalment respon a la llengua històrica de la zona. És usual en molts països que convisquin diversos idiomes oficials en diversos graus de relació: igualtat (en països bilingües, trilingües…), diglòssia (quan un idioma predomina clarament sobre l'altre i és protegit, tot i el caràcter oficial dels dos), compartimentació (quan s'usa una llengua per a determinats afers oficials o l'altre per a altres diferents o quan un idioma nadiu conviu amb les llengües imposades amb el colonialisme). (ca)
Úřední neboli státní jazyk je jazyk stanovený zákonem pro komunikaci s úřady, včetně školství. Pro podání žádosti a její vyřízení je to vnější jazyk, pro komunikaci mezi úřady navzájem a uvnitř úřadu je to vnitřní jazyk. V laickém pojetí je úřední jazyk ten jazyk, kterým se na území daného státu převážně komunikuje. (cs)
Επίσημη γλώσσα ονομάζεται η γλώσσα που έχει αναγνωρισθεί και θεσμοθετηθεί ως επίσημη από κάποια πολιτική οντότητα (π.χ. κράτος) και χρησιμοποιείται στη νομοθεσία, στη δικαιοσύνη και στη δημόσια διοίκηση. Κάποια κράτη έχουν παραπάνω από μία επίσημη γλώσσα. Η επίσημη γλώσσα είναι κυρίως εκείνη στην οποία συντάσσεται το σύνταγμα μιας χώρας. Κράτη χωρίς κωδικοποιημένα συντάγματα δεν έχουν επίσημη γλώσσα. Τυπικά, η επίσημη γλώσσα ευθυγραμμίζεται με τη γλώσσα που χρησιμοποιείται από το κύριο έθνος ή κάποιου κράτους. Ο νόμος πολλών κρατών απαιτεί να παράγονται τα κυβερνητικά έγγραφα σε πολλές γλώσσες. Επίσημα αναγνωρισμένες εκλαμβάνονται συχνά λανθασμένα ως επίσημες γλώσσες. Ωστόσο, μια γλώσσα επίσημα αναγνωρισμένη από κάποιο κράτος, ακόμα και αν διδάσκεται στα σχολεία ή χρησιμοποιείται για επίσημες επικοινωνίες δεν είναι κατ' ανάγκην επίσημη γλώσσα του κράτους. Για παράδειγμα η και η στην Ιταλία είναι απλά επίσημα αναγνωρισμένες μειονοτικές γλώσσες, όχι επίσημες γλώσσες με την αυστηρή έννοια του όρου. Σχεδόν τα μισά κράτη του παγκόσμιου χάρτη διαθέτουν επίσημη γλώσσα. Ορισμένα έχουν μόνο μία επίσημη γλώσσα, όπως η Αλβανία, η Γαλλία η Ελλάδα και η Λιθουανία, παρά το γεγονός ότι σε όλες αυτές τις χώρες υπάρχουν και άλλες γλώσσες. Άλλα διαθέτουν περισσότερες από μία επίσημες γλώσσες, όπως το Αφγανιστάν, η Λευκορωσία, το Βέλγιο, η Βολιβία, ο Καναδάς, η Ερυθραία, η Φινλανδία, η Ινδία, το Πακιστάν, η Παραγουάη, η Νότια Αφρική και η Ελβετία. Σε ορισμένα κράτη, όπως η Ιταλία, το Παλάου, οι Φιλιππίνες, η Ρωσία και η Ισπανία, υπάρχει επίσημη γλώσσα του κράτους, αλλά χρησιμοποιούνται οι μειονοτικές γλώσσες σε συγκεκριμένες σημαντικές περιοχές. Κράτη όπως η Σουηδία, το Τουβαλού, το Ηνωμένο Βασίλειο και οι Η.Π.Α. δεν έχουν επίσημη γλώσσα, αν και στις περισσότερες περιπτώσεις υφίσταται de facto μία κύρια γλώσσα, καθώς επίσης και μια πλειάδα κυβερνητικών διατάξεων και πρακτικών για το ποιες γλώσσες χρησιμοποιούνται σε διάφορες περιστάσεις. Οι επίσημες γλώσσες ορισμένων πρώην αποικιών όπως η Γαλλική ή Αγγλική, δεν είναι ούτε εθνικές γλώσσες ούτε ευρέως διαδεδομένες. Αντίθετα, η γηγενής Ιρλανδική, εθνική γλώσσα της Δημοκρατίας της Ιρλανδίας είναι η πρώτη επίσημη γλώσσα της, αν και ομιλείται από το 1/3 περίπου του πληθυσμού. Η Αγγλική, παρόλο που ομιλείται από μεγαλύτερο ποσοστό κατοίκων, ορίζεται ως «δεύτερη επίσημη» γλώσσα από το άρθρο 9 του ιρλανδικού συντάγματος. Επιπλέον η Ιρλανδική είναι επίσημη (συμφωνία) γλώσσα της Ευρωπαϊκής Ένωσης και έγινε πλήρως λειτουργική γλώσσα στις 1 Ιανουαρίου 2007. Σε ορισμένα κράτη το ζήτημα της γλώσσας και του εννοιολογικού πλαισίου μέσα στο οποίο πρέπει να χρησιμοποιείται είναι μείζον πολιτικό θέμα. (el)
Die Amtssprache ist die im Sprachenrecht verbindlich geregelte Sprache eines Landes oder Staates, die für die Regierung und alle staatlichen Stellen untereinander und gegenüber den Bürgern gilt. In der Amtssprache werden Verwaltungsakte und Normen verfasst, Auskünfte an Bürger erteilt, Verhandlungen geführt und protokolliert. In ihr müssen auch Schriftsätze vor Gericht und Anträge eingereicht werden. Innerhalb eines Landes oder eines Gebietes kann es gleichzeitig mehrere Amtssprachen geben. Staaten mit mehreren Amtssprachen gebrauchen oft zur internen Verständigung aus Vereinfachungsgründen eine gesonderte Arbeitssprache. Amtssprachen und Arbeitssprachen sind auch bei internationalen Behörden wie der UNO und dem Europäischen Patentamt verbreitet. (de)
Oficiala lingvo estas lingvo deklarita kiel tia de ŝtato aŭ alia teritorio kun juĝaj povoj. En multaj landoj de la mondo ekzistas oficiala lingvo, agnoskita de instancoj nome de ĉi tiu lando. Oficiala lingvo ankaŭ povas esti rekonita kiel oficiala lingvo de aliaj landoj aŭ de Unuiĝintaj Nacioj. En landoj, kie multaj lingvoj estas parolataj inter vasta loĝantaro, estas kelkfoje pluraj oficialaj lingvoj. Kutime la oficiala lingvo de ŝtato estas la lingvo uzata de la registaraj institucioj (kiel: la parlamento (Knesset), la tribunaloj, la registaraj institucioj). Oficialaj lingvoj en lando aŭ teritorio ne nepre reprezentas la lingvojn uzatajn de plej multaj aŭ eĉ iuj lokanoj, sed nur rilatas al la lingvoj uzataj kaj funkciigitaj de la loka registaro. Ofte determini lingvon aŭ lingvojn kiel oficialajn (aŭ la decidon determini, ke tute ne estos oficialaj lingvoj) estas diskutinda afero. [1] En iuj landoj, kie ekzistas oficiala lingvo, ekzistas lingva akademia institucio, kiu zorgas determini la lingvan normon de la oficiala lingvo. Eĉ en landoj, kie ne ekzistas oficiala lingvo difinita per leĝo, kutime ekzistas ŝtataj lingvoj uzataj de la realaj registaroj kaj publikaj institucioj. (eo)
El idioma oficial es aquel idioma establecido como de uso corriente en los actos de gobierno de un Estado. Por lo general su empleo está indicado taxativamente en la Constitución o en las leyes fundamentales del Estado. Las leyes, los documentos públicos o administrativos, los servicios de la administración pública y los procesos en el sistema judicial son conducidos en dicho idioma. El Estado, legalmente, presupone su conocimiento general; por lo cual la educación es dictada en el idioma oficial. En algunos casos, aunque no exista una norma legal de rango constitucional, se considera idioma oficial a aquel en el cual se redactan las leyes. (es)
Hizkuntza ofizial deritzo herrialde, estatu nahiz beste lurralde batean lege balioa duen hizkuntzari. Legegintzan eta administrazioan erabiltzen dena izaten da, oro har. Esate baterako, Espainiako hizkuntza ofiziala gaztelania da eta Frantziakoa, frantsesa. Lurralde jakin batzuetan, Espainiar legeak beste hizkuntza batzuei ere onartzen die, gaztelaniari bezala, ofizialtasunaren estatusa. Horrela, euskara hizkuntza koofiziala da Euskal Autonomia Erkidego osoan eta Nafarroako Foru Erkidegoko iparraldean. Frantziako hizkuntzetatik, ofizialtasun estatusa duen hizkuntza bakarra frantsesa da. Beraz, euskara ez da koofiziala ez Lapurdin, ez Nafarroa Beherean ezta Zuberoan ere, Nafarroa Garaiko hegoaldean koofiziala ez den bezala. (eu)
Une langue officielle est une langue qui est spécifiquement désignée comme telle, dans la constitution ou les textes de loi d'un pays, d'un État ou d'une organisation quelconque. Elle s'impose à tous les services officiels de l'État (organes de gouvernement, administrations, tribunaux, registres publics, documents administratifs, etc.). (fr)
An official language is a language given supreme status in a particular country, state, or other jurisdiction. Typically the term "official language" does not refer to the language used by a people or country, but by its government (e.g. judiciary, legislature, and/or administration). 178 countries recognize an official language, 101 of them recognizing more than one. The government of Italy made Italian official only in 1999, and some nations (such as the United States, Mexico and Australia) have never declared de jure official languages at the national level. Other nations have declared non-indigenous official languages. Many of the world's constitutions mention one or more official or national languages. Some countries use the official language designation to empower indigenous groups by giving them access to the government in their native languages. In countries that do not formally designate an official language, a de facto national language usually evolves. English is the most common official language, with recognized status in 51 countries. Arabic, French, and Spanish are also widely recognized. An official language that is also an indigenous language is called endoglossic, one that is not indigenous is exoglossic. An instance is Nigeria which has three endoglossic official languages. By this, the country aims to protect the indigenous languages although at the same time recognising the English language as its lingua franca. In spatial terms, indigenous (endoglossic) languages are mostly employed in the function of official (state) languages in Eurasia, while mainly non-indigenous (exoglossic) imperial (European) languages fulfill this function in most of the "Rest of the World" (that is, in Africa, the Americas, Australia and Oceania). Ethiopia, Somalia, South Africa, North African countries, Greenland, Tanzania, Samoa and Paraguay are among the exceptions to this tendency. (en)
Is é is teanga oifigiúil ann ná teanga a bhfuil stádas ar leith aici i dtír nó i réigiún áirithe. Go ginearálta, is í an teanga oifigiúil an teanga a chloistear i gcúirt an dlí, sa pharlaimint agus i gcóras riaracháin an stáit. Glactar leis go bhfuil sé de dhualgas ar údaráis an stáit bheith in ann gach ceist a fhreagairt sa teanga oifigiúil, agus go bhfuil sé de cheart ag an saoránach úsáid a bhaint as an teanga oifigiúil lena chuid gnóthaí a dhéanamh leis na húdaráis chéanna. De ghnáth, is í an teanga oifigiúil an teanga is mó a labhraítear sa tír, an teanga náisiúnta a shamhlaítear leis an tír. Mar sin féin, is iomaí iarchoilíneacht de chuid na Breataine Móire nó na Fraince san Afraic, mar shampla, a mhaireann ag baint úsáide as teanga na sean-mháthairthíre, is é sin, an Béarla nó an Fhraincis. Is féidir nach bhfuil mórán forbartha déanta ar an ngnáthurlabhra áitiúil mar theanga liteartha, nó go bhfuil scothaicme ardléannta na tíre chomh teann as an líofacht a bhain siad amach sa teanga iarchoilíneach agus gur leasc leo teanga na cosmhuintire a cheadú i gcóras an riaracháin. Is féidir freisin nach bhfuil de theanga comhchumarsáide ag muintir na tíre ach an teanga iarchoilíneach, toisc go bhfuil éagsúlacht teangacha á labhairt sa tír. Is féidir freisin stádas oifigiúil a bhronnadh ar theanga neamhfhorleathan ar chúiseanna stairiúla nó cultúrtha. Mar shampla, níl an Ghaeilge inniu ach ag dornán beag Éireannach ó dhúchas, ach mar sin féin, tá stádas oifigiúil ag an teanga i bPoblacht na hÉireann. Cosúil leis sin, is teanga oifigiúil í an Mhaorais - teanga Pholainéiseach na mbundúchasach - sa Nua-Shéalainn in éineacht leis an mBéarla, cé go bhfuil an Béarla níos coitianta mar theanga dhúchais i measc na Maorach féin inniu. Tá tíortha ann nach bhfuil teanga oifigiúil ar bith acu. Mar shampla, níl stádas oifigiúil ar bith ag an mBéarla sna Stáit Aontaithe, cé go bhfuil sí ar an teanga is mó a labhraítear sa tír sin agus é á úsáid sna cáipéisí dlí go léir. Maidir leis na stáit aonaracha, tá tríocha ceann acu tar éis teanga oifigiúil a ghairm den Bhéarla. Bíonn na húdaráis áitiúla sásta, áfach, úsáid a bhaint as teangacha na bpobal inimirceach nuair is dóigh leo go bhfuil gá leis sin, agus in áiteanna d'fheicfeá cuid mhaith teangacha ar na fógraí poiblí. An teanga a bhfuil stádas oifigiúil aici, caithfidh sí freastal ar a lán gnóthaí. Dá réir sin, bíonn sé tábhachtach an teanga a chaighdeánú agus téarmaíocht a sholáthar le go bhféadfaí gach sórt cúrsaí a phlé trína meán. Is minic a bhíonn pleanáil teanga de chineál éigin de dhíth leis an teanga a chur in oiriúint do na gnóthaí poiblí. (ga)
Secara hukum, bahasa resmi merupakan bahasa yang diberikan status legal khusus oleh suatu negara, negara bagian, atau wilayah dengan yurisdiksi tertentu. Bahasa resmi biasanya bahasa yang dipergunakan dalam administrasi pemerintahan (termasuk pengadilan dan parlemen). Karena "maksud ekspresi seseorang tidak dapat diubah oleh hukum apa pun", istilah "bahasa resmi" biasanya tidak mengacu pada bahasa yang dipergunakan oleh seseorang atau suatu negara, tetapi oleh pemerintahnya. Di seluruh dunia 178 negara memiliki sedikitnya satu bahasa resmi dan 101 di antaranya mengakui lebih dari satu bahasa. Banyak konstitusi di dunia menyebutkan satu atau lebih bahasa resmi dan/atau bahasa nasional. Beberapa negara menggunakan penyebutan bahasa resmi untuk memberdayakan masyarakat adat dengan memberikan mereka akses ke pemerintahan dalam bahasa asli mereka. Di negara-negara yang tidak memformalkan penyebutan bahasa resmi, suatu bahasa nasional de facto biasanya berkembang. Bahasa Inggris adalah bahasa resmi paling umum dengan statusnya diakui di 51 negara. Bahasa Arab, Prancis, dan Spanyol juga diakui luas. Suatu bahasa resmi yang juga adalah bahasa pribumi disebut endoglossic dan bahasa resmi yang bukan bahasa pribumi disebut exoglossic. Sebagai contoh, Nigeria memiliki tiga bahasa resmi endoglossic. Dengan cara ini, negara bertujuan melindungi bahasa pribumi, meskipun pada saat yang sama mengakui bahasa Inggris sebagai lingua franca-nya. (in)
Una lingua ufficiale è la lingua che uno Stato sovrano ha legalmente adottato per la produzione dei propri documenti ufficiali, come le leggi, gli atti giudiziari e notarili. Sono generalmente considerate lingue ufficiali di uno Stato le lingue citate come tali nella Costituzione o nelle leggi equiparate ad essa. Se le lingue minoritarie compaiono accanto alle lingue ufficiali come tali (es. "Nelle zone in cui è presente questa minoranza linguistica, tale lingua è ufficiale in quelle zone al pari della/e lingua/e ufficiale/i."), anche queste lingue sono considerate come ufficiali dello Stato (è il caso della Slovenia). , o associazioni private, possono definire una propria lingua ufficiale che può essere diversa da quella del paese in cui hanno sede, soprattutto se collabora con società straniere o tutela minoranze linguistiche. Tuttavia, non è detto che uno stato decida di adottare una o più determinate lingue ufficiali, come nel caso dell'Unione Sovietica, di cui si può indicare per ogni regione la lingua parlata de facto, ma giuridicamente l'Unione non adottò alcuna lingua che dovesse prevalere su ogni altra (per gli atti ufficiali si usava il russo). (it)
공용어(公用語) 또는 공식 언어(公式 言語)는 나라 또는 다른 영토에서 공용되도록 법적 지위를 받는 언어이다. 많은 경우 국가의 법에서 사용되는 언어이나 어떤 경우는 다른 언어로 의무적으로 번역되기도 한다. 공용어는 학교 교육에서 사용되는 언어이기도 하나, 교육에 사용되는 언어가 반드시 공용어만인 것은 아니다. 많은 나라에서 소수 민족의 언어를 법률로 보호하고 있으며 학교 교육에 사용하기도 하나, 공용어라 하지는 않는다. 공용어를 법률로 정한 나라는 전체 국가의 절반 정도이다. 캐나다나 스위스, 인도처럼 둘 이상의 언어를 공용어로 지정한 경우도 있다. 식민지에서 독립한 나라들의 경우 영어나 프랑스어를 공용어로 지정해 사용하는 경우가 많지만, 그 언어가 실제 생활에 쓰이지는 않는다. 미국이나 영국, 스웨덴처럼 공용어를 따로 정해놓지 않은 나라도 있다. 중앙 정부가 아닌 지방 정부가 따로 공용어를 지정하는 경우도 있다. 에스파냐의 바스크 지방에서는 에스파냐어 외에도 바스크어를 공용어로 지정해 쓰고 있다. 미국도 연방 차원의 공용어는 없지만 각 주의 공용어로 영어를 지정한 곳이 많다. (루이지애나주(프랑스어)나 뉴멕시코주(에스파냐어), 하와이주(하와이어)) 대한민국의 경우 한국어를 공용어로 제정하는 내용이 담긴 국어기본법이 2005년 1월 27일 제정되었고 7월 27일에 시행령이 공포되어 7월 28일부터 시행되고 있다. 여러 언어를 사용하는 나라에서 어떤 언어를 사용하느냐는 것은 때로는 정치적으로 민감한 문제가 되기도 한다. 공용어는 그 나라의 국어 교과서에 나온다. (ko)
Het begrip officiële taal is meerduidig. Er kunnen ten minste drie invullingen aan worden gegeven: * als juridisch begrip; * als omgangstalig substituut voor een taal met een wettelijke functie in het openbaar bestuur; * als taal waarvan het bestaan of de waarde door de overheid wordt erkend. (nl)
A língua oficial é, na definição dada pela UNESCO no glossário do Instituto Internacional para o Planeamento da Educação, a língua definida por lei para ser empregue no domínio público. Outra definição da UNESCO é a língua utilizada no quadro das diversas actividades oficiais: legislativas, executivas e judiciais de um estado soberano ou território. É a língua consagrada na lei (através da constituição ou de lei ordinária), ou apenas pela via do costume, de um país, estado ou outro território como a língua adoptada nesse país, estado ou território. A língua oficial (ou línguas oficiais), cuja escolha depende de razões políticas, deve ser a língua utilizada em todos os actos oficiais do poder público, quer de direito externo (tratados e convenções internacionais), quer de direito interno (constituição, leis ordinárias, actos políticos, sentenças judiciais, actos administrativos, discursos oficiais, etc.). A língua oficial será, em princípio, a língua falada (se só houver uma) ou uma das línguas faladas (se houver várias) pela população de cada estado ou território. Só cerca de metade dos países do mundo têm línguas oficiais expressas na lei. Alguns têm só uma língua oficial reconhecida nacionalmente, caso de Portugal (sendo reconhecida oficialmente, na Constituição, a Língua Gestual Portuguesa em 1997, e a língua mirandesa na Lei n.º 7/99 – mas esta última limita a possibilidade de «emitir os seus documentos acompanhados de uma versão em língua mirandesa» às «instituições públicas localizadas ou sediadas no concelho de Miranda do Douro»), Brasil (embora o Brasil tenha reconhecido a Língua Brasileira de Sinais em 2002, ela não é oficial, pois não existe tradução juramentada para língua de sinais, nem papel timbrado, ou documentos em língua de sinais. Portanto, embora reconhecida, a Libras não é oficial e nem é o segundo idioma do Brasil) e dos PALOP. Outros têm mais de uma língua oficial, casos de Timor-Leste (país em que são oficiais o português e o tétum) ou, fora do espaço lusófono, de países como o Paraguai (castelhano e guarani), a Bélgica (holandês, alemão e francês), Suíça (alemão, francês, italiano e romanche) e a África do Sul (mais de 10 idiomas). Alguns países atribuem ainda estatuto de língua oficial a certas línguas em partes do seu território. Essas línguas são línguas co-oficiais nessas áreas, coexistindo aí com a(s) língua(s) oficial(is) do país. É o caso, em Espanha, do galego (na Galiza), do basco (no País Basco e em Navarra), do catalão (na Catalunha, Baleares e Comunidade Valenciana) e do aranês (na Catalunha). É o caso também do português e do inglês na República Popular da China, co-oficiais, respectivamente, em Macau e Hong Kong. (pt)
Ett officiellt språk är ett språk som specifikt anges vara ett sådant i länders, delstaters eller i andra områdens konstitutioner eller lagar. De officiella språken används i landets offentliga administration och är de språk som lagar, domar och myndighetsbeslut avfattas på. I Finlands grundlag och språklag används begreppet ”nationalspråk” av samma betydelse. I Sverige används begreppet ”officiellt språk” om svenska språket endast ”i internationella sammanhang”. Svenska språket betecknas i andra sammanhang som ”huvudspråk”. (sv)
Język urzędowy – język objęty wyjątkowym statusem prawnym na terenie danego państwa lub regionu administracyjnego. Zazwyczaj jest to język używany w krajowych strukturach legislacyjnych, np. parlamencie, choć prawo niektórych krajów wymaga, by dokumenty urzędowe były przedstawiane również w innych językach. Z językami urzędowymi są często mylone oficjalnie uznane języki mniejszości narodowych. Język oficjalnie uznany w danym kraju, nauczany w szkołach i stosowany w oficjalnych dokumentach, nie musi być językiem urzędowym. Prawie każde suwerenne państwo posiada przynajmniej jeden język urzędowy określony w konstytucji, rządowych dokumentach, stronach internetowych czy innych oficjalnych źródłach. W niektórych krajach język urzędowy nie został oficjalnie określony, a jedynie uzyskał taki status de facto, np. w Szwecji. Niektóre kraje, np. Albania, Francja czy Litwa, mają tylko jeden język urzędowy pomimo tego, że na ich terytorium powszechnie używa się również innych języków. Są też kraje z więcej niż jednym językiem urzędowym, np. Afganistan, Białoruś, Belgia, Boliwia, Kanada, Finlandia, Indie, Izrael, Malta, Pakistan, Paragwaj, Peru, Południowa Afryka, Singapur czy Szwajcaria. W niektórych państwach, np. w Wielkiej Brytanii czy USA, język urzędowy nie został określony, choć można tam wskazać jeden, de facto główny język, a także uregulowania i praktyki prawne określające, jaki język powinien być używany w danych sytuacjach. W krajach takich jak Chiny, Irak, Włochy, Filipiny, Rosja czy Hiszpania obowiązuje jeden język urzędowy, ale w poszczególnych regionach współistnieją z nim lokalne języki urzędowe. Językiem urzędowym wielu byłych kolonii jest język niebędący ani językiem narodowym, ani najszerzej używanym. Najczęściej jest to angielski, hiszpański, francuski albo portugalski. Odwrotna sytuacja panuje w Republice Irlandii, gdzie językiem urzędowym jest irlandzki, chociaż płynnie posługuje się nim mniej niż 10% populacji. Angielski, który jest używany praktycznie przez wszystkich mieszkańców, jest określony przez konstytucję jako drugi język oficjalny. W niektórych krajach spór wokół tego, który język powinien być uznany za urzędowy, prowadzi do poważnych konfliktów politycznych. (pl)
Официа́льный язы́к — язык, имеющий привилегированный статус в государстве или международной организации. Применительно к официальному языку государства часто используется термин госуда́рственный язы́к, хотя главы и правительственные институты некоторых государств настаивают на разграничении этих двух понятий. (ru)
Офіці́йна мо́ва — це мова, яка спеціально визначена як така в конституціях або законах держав, штатів чи інших територій. Вживання такої мови обов'язкове в офіційних документах, в органах законодавства, державного управління, судочинства, у закладах освіти, науки, культури тощо. Для мови, визнаної офіційною в певній державі (країні), використовують також термін «державна мова». Як правило, це мова, якою зобов'язані послуговуватися урядові та інші офіційні установи у своїй документації (листуванні тощо). У країнах, що мають не одну офіційну мову, закон може вказувати на написання документів декількома мовами. Статус мови «офіційна» не означає, що населення країни користується лише нею. У деяких країнах офіційна мова не була офіційно визначена, а лише отримала такий фактичний статус, наприклад, у Швеції. Деякі країни, такі як Албанія, Франція чи Литва, мають лише одну офіційну мову, незважаючи на те, що інші мови також широко використовуються на їхній території. Є також країни з більш ніж однією офіційною мовою, наприклад, Афганістан, Білорусь, Бельгія, Болівія, Канада, Фінляндія, Індія, Ізраїль, Мальта, Пакистан, Парагвай, Перу, Південна Африка, Сінгапур і Швейцарія. Офіційний (державний) статус у багатьох випадках мають мови основних народів, що населяють дану країну. Ряд країн світу мають більш, ніж одну офіційну мову. Наприклад (див. ). В Індії — 23 офіційні мови, у Південно-Африканській республіці — 11 офіційних мов, у Афганістані — 8 офіційних мов, а в таких країнах, як Білорусь, Бельгія, Болівія, Канада, Фінляндія, Парагвай, Швейцарія, Республіка Ірландія тощо — дві, або більше офіційних мов. В окремих регіонах держави нарівні з офіційною можуть бути визначені регіональні мови. Деякі країни, як, наприклад, США, зовсім не мають офіційної мови. Одна загальноприйнята мова там встановлена традиційно. У Великій Британії чи США, офіційна мова не визначена, хоча там може бути вказана одна, фактично основна мова, а також нормативні акти та правові практики, що визначають, яка мова має використовуватися в певних ситуаціях. Офіційна мова багатьох колишніх колоній не є ані національною, ані найпоширенішою. Найчастіше це англійська, іспанська, французька або португальська. Зворотна ситуація в Республіці Ірландія, де ірландська є офіційною мовою, хоча нею вільно володіє менше 10% населення. Англійська мова, якою розмовляють практично всі жителі, визначена конституцією другою офіційною мовою. В Ісламській республіці Пакистан урду та англійська визнані офіційними мовами. Урду розмовляє багато, але це рідна мова лише для 8%. Англійська мова використовується в офіційних цілях, в адміністрації, бізнесі та освіченою міською елітою. Урду є мовою спілкування (лінгва франка) між людьми. Окрім цих мов, майже всі пакистанці розмовляють спорідненими індоєвропейськими мовами. Найпоширенішими є пенджабі, пушту, перська, сіндхі, хіндо, белуджі. У деяких країнах суперечка про те, яку мову визнати офіційною, призводить до серйозних політичних конфліктів. (uk)
Úřední neboli státní jazyk je jazyk stanovený zákonem pro komunikaci s úřady, včetně školství. Pro podání žádosti a její vyřízení je to vnější jazyk, pro komunikaci mezi úřady navzájem a uvnitř úřadu je to vnitřní jazyk. V laickém pojetí je úřední jazyk ten jazyk, kterým se na území daného státu převážně komunikuje. (cs)
Hizkuntza ofizial deritzo herrialde, estatu nahiz beste lurralde batean lege balioa duen hizkuntzari. Legegintzan eta administrazioan erabiltzen dena izaten da, oro har. Esate baterako, Espainiako hizkuntza ofiziala gaztelania da eta Frantziakoa, frantsesa. Lurralde jakin batzuetan, Espainiar legeak beste hizkuntza batzuei ere onartzen die, gaztelaniari bezala, ofizialtasunaren estatusa. Horrela, euskara hizkuntza koofiziala da Euskal Autonomia Erkidego osoan eta Nafarroako Foru Erkidegoko iparraldean. Frantziako hizkuntzetatik, ofizialtasun estatusa duen hizkuntza bakarra frantsesa da. Beraz, euskara ez da koofiziala ez Lapurdin, ez Nafarroa Beherean ezta Zuberoan ere, Nafarroa Garaiko hegoaldean koofiziala ez den bezala. (eu)
Une langue officielle est une langue qui est spécifiquement désignée comme telle, dans la constitution ou les textes de loi d'un pays, d'un État ou d'une organisation quelconque. Elle s'impose à tous les services officiels de l'État (organes de gouvernement, administrations, tribunaux, registres publics, documents administratifs, etc.). (fr)
Het begrip officiële taal is meerduidig. Er kunnen ten minste drie invullingen aan worden gegeven: * als juridisch begrip; * als omgangstalig substituut voor een taal met een wettelijke functie in het openbaar bestuur; * als taal waarvan het bestaan of de waarde door de overheid wordt erkend. (nl)
Ett officiellt språk är ett språk som specifikt anges vara ett sådant i länders, delstaters eller i andra områdens konstitutioner eller lagar. De officiella språken används i landets offentliga administration och är de språk som lagar, domar och myndighetsbeslut avfattas på. I Finlands grundlag och språklag används begreppet ”nationalspråk” av samma betydelse. I Sverige används begreppet ”officiellt språk” om svenska språket endast ”i internationella sammanhang”. Svenska språket betecknas i andra sammanhang som ”huvudspråk”. (sv)
Официа́льный язы́к — язык, имеющий привилегированный статус в государстве или международной организации. Применительно к официальному языку государства часто используется термин госуда́рственный язы́к, хотя главы и правительственные институты некоторых государств настаивают на разграничении этих двух понятий. (ru)
اللغة الرسمية هي لغة تُعطى اعتبارًا قانونيًا خاصًا في دولة معينة. عادةً ما تكون لغة الدولة الرسمية اللغة المستخدمة داخل الحكومة (على سبيل المثال في المحاكم والبرلمان والإدارات). بما أن «وسائل تعبير شعب لا يمكن تغييرها بأي قانون»، فإن عبارة «لغة رسمية» لا تشير عادةً إلى اللغة المستخدمة من طرف شعب أو دولة، وإنما إلى اللغة المستخدمة من طرف حكومتها. (ar)
La llengua oficial o idioma oficial d'un país és l'idioma que s'adopta com a propi i preferent en les negociacions entre el govern i el poble o entre aquell país i d'altres. És la llengua de cada institució i normalment respon a la llengua històrica de la zona. (ca)
Επίσημη γλώσσα ονομάζεται η γλώσσα που έχει αναγνωρισθεί και θεσμοθετηθεί ως επίσημη από κάποια πολιτική οντότητα (π.χ. κράτος) και χρησιμοποιείται στη νομοθεσία, στη δικαιοσύνη και στη δημόσια διοίκηση. Κάποια κράτη έχουν παραπάνω από μία επίσημη γλώσσα. Η επίσημη γλώσσα είναι κυρίως εκείνη στην οποία συντάσσεται το σύνταγμα μιας χώρας. Κράτη χωρίς κωδικοποιημένα συντάγματα δεν έχουν επίσημη γλώσσα. Τυπικά, η επίσημη γλώσσα ευθυγραμμίζεται με τη γλώσσα που χρησιμοποιείται από το κύριο έθνος ή κάποιου κράτους. Ο νόμος πολλών κρατών απαιτεί να παράγονται τα κυβερνητικά έγγραφα σε πολλές γλώσσες. (el)
Oficiala lingvo estas lingvo deklarita kiel tia de ŝtato aŭ alia teritorio kun juĝaj povoj. En multaj landoj de la mondo ekzistas oficiala lingvo, agnoskita de instancoj nome de ĉi tiu lando. Oficiala lingvo ankaŭ povas esti rekonita kiel oficiala lingvo de aliaj landoj aŭ de Unuiĝintaj Nacioj. En landoj, kie multaj lingvoj estas parolataj inter vasta loĝantaro, estas kelkfoje pluraj oficialaj lingvoj. En iuj landoj, kie ekzistas oficiala lingvo, ekzistas lingva akademia institucio, kiu zorgas determini la lingvan normon de la oficiala lingvo. (eo)
Die Amtssprache ist die im Sprachenrecht verbindlich geregelte Sprache eines Landes oder Staates, die für die Regierung und alle staatlichen Stellen untereinander und gegenüber den Bürgern gilt. In der Amtssprache werden Verwaltungsakte und Normen verfasst, Auskünfte an Bürger erteilt, Verhandlungen geführt und protokolliert. In ihr müssen auch Schriftsätze vor Gericht und Anträge eingereicht werden. (de)
El idioma oficial es aquel idioma establecido como de uso corriente en los actos de gobierno de un Estado. Por lo general su empleo está indicado taxativamente en la Constitución o en las leyes fundamentales del Estado. Las leyes, los documentos públicos o administrativos, los servicios de la administración pública y los procesos en el sistema judicial son conducidos en dicho idioma. El Estado, legalmente, presupone su conocimiento general; por lo cual la educación es dictada en el idioma oficial. (es)
An official language is a language given supreme status in a particular country, state, or other jurisdiction. Typically the term "official language" does not refer to the language used by a people or country, but by its government (e.g. judiciary, legislature, and/or administration). (en)
Is é is teanga oifigiúil ann ná teanga a bhfuil stádas ar leith aici i dtír nó i réigiún áirithe. Go ginearálta, is í an teanga oifigiúil an teanga a chloistear i gcúirt an dlí, sa pharlaimint agus i gcóras riaracháin an stáit. Glactar leis go bhfuil sé de dhualgas ar údaráis an stáit bheith in ann gach ceist a fhreagairt sa teanga oifigiúil, agus go bhfuil sé de cheart ag an saoránach úsáid a bhaint as an teanga oifigiúil lena chuid gnóthaí a dhéanamh leis na húdaráis chéanna. (ga)
Secara hukum, bahasa resmi merupakan bahasa yang diberikan status legal khusus oleh suatu negara, negara bagian, atau wilayah dengan yurisdiksi tertentu. Bahasa resmi biasanya bahasa yang dipergunakan dalam administrasi pemerintahan (termasuk pengadilan dan parlemen). Karena "maksud ekspresi seseorang tidak dapat diubah oleh hukum apa pun", istilah "bahasa resmi" biasanya tidak mengacu pada bahasa yang dipergunakan oleh seseorang atau suatu negara, tetapi oleh pemerintahnya. (in)
Una lingua ufficiale è la lingua che uno Stato sovrano ha legalmente adottato per la produzione dei propri documenti ufficiali, come le leggi, gli atti giudiziari e notarili. Sono generalmente considerate lingue ufficiali di uno Stato le lingue citate come tali nella Costituzione o nelle leggi equiparate ad essa. (it)
공용어(公用語) 또는 공식 언어(公式 言語)는 나라 또는 다른 영토에서 공용되도록 법적 지위를 받는 언어이다. 많은 경우 국가의 법에서 사용되는 언어이나 어떤 경우는 다른 언어로 의무적으로 번역되기도 한다. 공용어는 학교 교육에서 사용되는 언어이기도 하나, 교육에 사용되는 언어가 반드시 공용어만인 것은 아니다. 많은 나라에서 소수 민족의 언어를 법률로 보호하고 있으며 학교 교육에 사용하기도 하나, 공용어라 하지는 않는다. 공용어를 법률로 정한 나라는 전체 국가의 절반 정도이다. 캐나다나 스위스, 인도처럼 둘 이상의 언어를 공용어로 지정한 경우도 있다. 식민지에서 독립한 나라들의 경우 영어나 프랑스어를 공용어로 지정해 사용하는 경우가 많지만, 그 언어가 실제 생활에 쓰이지는 않는다. 미국이나 영국, 스웨덴처럼 공용어를 따로 정해놓지 않은 나라도 있다. 중앙 정부가 아닌 지방 정부가 따로 공용어를 지정하는 경우도 있다. 에스파냐의 바스크 지방에서는 에스파냐어 외에도 바스크어를 공용어로 지정해 쓰고 있다. 미국도 연방 차원의 공용어는 없지만 각 주의 공용어로 영어를 지정한 곳이 많다. (루이지애나주(프랑스어)나 뉴멕시코주(에스파냐어), 하와이주(하와이어)) (ko)
Język urzędowy – język objęty wyjątkowym statusem prawnym na terenie danego państwa lub regionu administracyjnego. Zazwyczaj jest to język używany w krajowych strukturach legislacyjnych, np. parlamencie, choć prawo niektórych krajów wymaga, by dokumenty urzędowe były przedstawiane również w innych językach. Z językami urzędowymi są często mylone oficjalnie uznane języki mniejszości narodowych. Język oficjalnie uznany w danym kraju, nauczany w szkołach i stosowany w oficjalnych dokumentach, nie musi być językiem urzędowym. (pl)
A língua oficial é, na definição dada pela UNESCO no glossário do Instituto Internacional para o Planeamento da Educação, a língua definida por lei para ser empregue no domínio público. Outra definição da UNESCO é a língua utilizada no quadro das diversas actividades oficiais: legislativas, executivas e judiciais de um estado soberano ou território. É a língua consagrada na lei (através da constituição ou de lei ordinária), ou apenas pela via do costume, de um país, estado ou outro território como a língua adoptada nesse país, estado ou território. (pt)
Офіці́йна мо́ва — це мова, яка спеціально визначена як така в конституціях або законах держав, штатів чи інших територій. Вживання такої мови обов'язкове в офіційних документах, в органах законодавства, державного управління, судочинства, у закладах освіти, науки, культури тощо. Для мови, визнаної офіційною в певній державі (країні), використовують також термін «державна мова». Статус мови «офіційна» не означає, що населення країни користується лише нею. В окремих регіонах держави нарівні з офіційною можуть бути визначені регіональні мови. (uk)
