History of special relativity (original) (raw)

dbo:abstract

يتضمن تاريخ النسبية الخاصة العديد من النتائج النظرية والنتائج التجريبية التي حصل عليها ألبرت ميكلسون، هندريك لورنتز وهنري بوانكاريه وغيرهم وتوجت بنظرية النسبية الخاصة التي اقترحها ألبرت أينشتاين والأعمال اللاحقة لماكس بلانك، هيرمان مينكوفسكي وآخرون. (ar)
Die Geschichte der speziellen Relativitätstheorie bezeichnet die Entwicklung von empirischen und konzeptionellen Vorschlägen und Erkenntnissen innerhalb der theoretischen Physik, die zu einem neuen Verständnis von Raum und Zeit führten. Nach einer Reihe von theoretischen und experimentellen Vorarbeiten verschiedener Autoren im 19. Jahrhundert wurde diese Entwicklung in den Jahren um 1900 insbesondere von Hendrik Antoon Lorentz und Henri Poincaré eingeleitet und gipfelte 1905 in der Ausarbeitung der speziellen Relativitätstheorie durch Albert Einstein. In der Folge wurde die Theorie weiter ausgebaut, vor allem durch Hermann Minkowski. (de)
The history of special relativity consists of many theoretical results and empirical findings obtained by Albert A. Michelson, Hendrik Lorentz, Henri Poincaré and others. It culminated in the theory of special relativity proposed by Albert Einstein and subsequent work of Max Planck, Hermann Minkowski and others. (en)
La teoría de la relatividad surge para resolver varios problemas con las teorías aceptadas al principio del siglo XX. (es)
L’histoire de la relativité restreinte décrit le développement de propositions et constatations empiriques et conceptuelles, au sein de la physique théorique, qui ont permis d’aboutir à une nouvelle compréhension de l’espace et du temps. Cette théorie, nommée « relativité restreinte », se distingue des travaux ultérieurs d'Albert Einstein, appelés « relativité générale ». Dans ses Principia mathematica, publiés pour la première fois en 1687 et qui influencent la physique pendant 200 ans, Isaac Newton postule les notions d'espace et de temps absolus et pose la théorie corpusculaire de la lumière. Par la suite, des expériences démontrent que le modèle newtonien ne peut expliquer des phénomènes propres à la nature ondulatoire de la lumière. En 1864, James Clerk Maxwell publie ses équations qui permettent « d'unifier en une même théorie l'électricité, le magnétisme et l'optique », c'est l'électrodynamique classique. En 1895, Hendrik Lorentz propose ses transformations pour expliquer la contraction des champs électrostatiques. L'« électrodynamique de Maxwell-Lorentz » avance notamment que la masse des électrons augmente lorsqu'ils sont en mouvement. De plus, ses travaux théoriques permettent d'expliquer les résultats de l'expérience de Michelson-Morley, qui n'a pu démontrer l'existence de l'éther. En 1898, par commodité, Henri Poincaré propose que la vitesse de la lumière soit constante dans toutes les directions. Il publiera d'autres articles qui faciliteront la venue de la relativité restreinte. Son influence est tellement grande que des historiens ont avancé qu'il est le créateur de cette théorie, même s'il n'a pas abandonné la notion d'éther. En 1905, Albert Einstein publie un article d'une trentaine de pages, Zur Elektrodynamik bewegter Körper (De l'électrodynamique des corps en mouvement), qui réconcilie plusieurs contradictions entre les théories de l'époque et les résultats expérimentaux. Pour y parvenir, il énonce deux postulats : le principe de relativité et la constance de la vitesse de la lumière dans tous les systèmes de référence en mouvement uniforme. Des expériences seront réalisées pour tenter d'invalider ou de confirmer les prédictions de la relativité restreinte. Sur le plan théorique, la théorie d'Einstein sera critiquée à plusieurs reprises. Mathématiquement formalisée, surtout grâce aux travaux de Hermann Minkowski, elle s'imposera définitivement pendant le XXe siècle. (fr)
특수상대론의 역사는 앨버트 에이브러햄 마이컬슨, 헨드릭 로런츠, 앙리 푸앵카레 등으로부터 시작된다. 이들이 동시성의 상대성, 로런츠 변환 등을 제안한 뒤, 알베르트 아인슈타인이 이를 특수 상대성 이론으로 집약하였다. 막스 플랑크, 헤르만 민코프스키 등이 후속 연구를 행하였다. (ko)
A história da relatividade especial trata dos diversos resultados teóricos e achados empíricos obtidos por Albert Michelson, Hendrik Lorentz, Henri Poincaré e outros. Estes resultados e achados culminaram na teoria da relatividade especial proposta por Albert Einstein, e no trabalho subsequente de Max Planck, Hermann Minkowski e outros. (pt)
Przesłanki powstania szczególnej teorii względności stały się podstawą do sformułowania tej teorii w roku 1905 przez Alberta Einsteina w jego pracy „O elektrodynamice ciał w ruchu”. Zjawisko ruchu ciał fascynowało już starożytnych greckich filozofów. Arystoteles uznał, że istnieje wyróżniony układ odniesienia, w którym środek Wszechświata oraz Ziemi są nieruchome. Odrzucał więc względność jako zasadę. Pogląd ten podważył Galileusz, który badając ruch ciał doszedł do wniosku, że prędkość i pozycja ciała jest względna. Później idea ta została zapisana matematycznie w postaci transformacji Galileusza, która stała się fundamentem fizyki Newtona. Jednak na początku XX wieku nowe badania ujawniły niedoskonałość takiego podejścia. Równania Maxwella, opisujące fale elektromagnetyczne, nie podlegały transformacji Galileusza. Pomiary prędkości światła ujawniły, że nie zachowuje się ona zgodnie z tym, co przewidywała fizyka klasyczna. Aby opisać zachowanie światła, powstała koncepcja eteru, który matematycznie opisano transformacją Lorentza. Pomysły te wydawały się fizykom zbyt egzotyczne, aby uznać je za ogólne prawa fizyki. Jednak dla Einsteina stały się one przesłankami do stworzenia nowej teorii fizycznej. Formułując szczególną teorię względności, Einstein uznał, że zarówno położenie, prędkość jak i czas zależą od przyjętego inercjalnego układu odniesienia. Aby zilustrować swoje pomysły, Einstein posłużył się szeregiem eksperymentów myślowych, które pozwalają lepiej zrozumieć, co dzieje się, kiedy zbliżamy się do prędkości światła. Przykładem jest tutaj paradoks bliźniąt. (pl)
Предпосылкой к созданию теории относительности явилось развитие в XIX веке электродинамики.Результатом обобщения и теоретического осмысления экспериментальных фактов и закономерностей в областях электричества и магнетизма стали уравнения Максвелла, описывающие эволюцию электромагнитного поля и его взаимодействие с зарядами и токами.В электродинамике Максвелла скорость распространения электромагнитных волн в вакууме не зависит от скоростей движения как источника этих волн, так и наблюдателя, и равна скорости света. Таким образом, уравнения Максвелла оказались неинвариантными относительно преобразований Галилея, что противоречило классической механике. (ru)
狭义相对论发现史讲述的是狭义相对论从草創到逐渐确立的过程。在其发展过程中，包括了阿尔伯特·迈克耳孙、洛伦兹、庞加莱等前辈研究及證明出的許多理論，这些成果在爱因斯坦提出狭义相对论时达到了顶峰。此外，还包括了普朗克和闵可夫斯基等人的后续工作。 (zh)
Передумовою до створення теорії відносності став розвиток в XIX столітті електродинаміки. Результатом узагальнення і теоретичного осмислення експериментальних фактів і закономірностей в областях електрики і магнетизму стали рівняння Максвелла, які описують еволюцію електромагнітного поля і його взаємодію з зарядами і струмами. В електродинаміці Максвелла швидкість поширення електромагнітних хвиль у вакуумі не залежить від швидкості руху як джерела цих хвиль, так і спостерігача, і дорівнює швидкості світла. Таким чином, рівняння Максвелла виявилося неінваріантним щодо перетворень Галілея, що суперечило класичній механіці. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

يتضمن تاريخ النسبية الخاصة العديد من النتائج النظرية والنتائج التجريبية التي حصل عليها ألبرت ميكلسون، هندريك لورنتز وهنري بوانكاريه وغيرهم وتوجت بنظرية النسبية الخاصة التي اقترحها ألبرت أينشتاين والأعمال اللاحقة لماكس بلانك، هيرمان مينكوفسكي وآخرون. (ar)
Die Geschichte der speziellen Relativitätstheorie bezeichnet die Entwicklung von empirischen und konzeptionellen Vorschlägen und Erkenntnissen innerhalb der theoretischen Physik, die zu einem neuen Verständnis von Raum und Zeit führten. Nach einer Reihe von theoretischen und experimentellen Vorarbeiten verschiedener Autoren im 19. Jahrhundert wurde diese Entwicklung in den Jahren um 1900 insbesondere von Hendrik Antoon Lorentz und Henri Poincaré eingeleitet und gipfelte 1905 in der Ausarbeitung der speziellen Relativitätstheorie durch Albert Einstein. In der Folge wurde die Theorie weiter ausgebaut, vor allem durch Hermann Minkowski. (de)
The history of special relativity consists of many theoretical results and empirical findings obtained by Albert A. Michelson, Hendrik Lorentz, Henri Poincaré and others. It culminated in the theory of special relativity proposed by Albert Einstein and subsequent work of Max Planck, Hermann Minkowski and others. (en)
La teoría de la relatividad surge para resolver varios problemas con las teorías aceptadas al principio del siglo XX. (es)
특수상대론의 역사는 앨버트 에이브러햄 마이컬슨, 헨드릭 로런츠, 앙리 푸앵카레 등으로부터 시작된다. 이들이 동시성의 상대성, 로런츠 변환 등을 제안한 뒤, 알베르트 아인슈타인이 이를 특수 상대성 이론으로 집약하였다. 막스 플랑크, 헤르만 민코프스키 등이 후속 연구를 행하였다. (ko)
A história da relatividade especial trata dos diversos resultados teóricos e achados empíricos obtidos por Albert Michelson, Hendrik Lorentz, Henri Poincaré e outros. Estes resultados e achados culminaram na teoria da relatividade especial proposta por Albert Einstein, e no trabalho subsequente de Max Planck, Hermann Minkowski e outros. (pt)
Предпосылкой к созданию теории относительности явилось развитие в XIX веке электродинамики.Результатом обобщения и теоретического осмысления экспериментальных фактов и закономерностей в областях электричества и магнетизма стали уравнения Максвелла, описывающие эволюцию электромагнитного поля и его взаимодействие с зарядами и токами.В электродинамике Максвелла скорость распространения электромагнитных волн в вакууме не зависит от скоростей движения как источника этих волн, так и наблюдателя, и равна скорости света. Таким образом, уравнения Максвелла оказались неинвариантными относительно преобразований Галилея, что противоречило классической механике. (ru)
狭义相对论发现史讲述的是狭义相对论从草創到逐渐确立的过程。在其发展过程中，包括了阿尔伯特·迈克耳孙、洛伦兹、庞加莱等前辈研究及證明出的許多理論，这些成果在爱因斯坦提出狭义相对论时达到了顶峰。此外，还包括了普朗克和闵可夫斯基等人的后续工作。 (zh)
Передумовою до створення теорії відносності став розвиток в XIX столітті електродинаміки. Результатом узагальнення і теоретичного осмислення експериментальних фактів і закономірностей в областях електрики і магнетизму стали рівняння Максвелла, які описують еволюцію електромагнітного поля і його взаємодію з зарядами і струмами. В електродинаміці Максвелла швидкість поширення електромагнітних хвиль у вакуумі не залежить від швидкості руху як джерела цих хвиль, так і спостерігача, і дорівнює швидкості світла. Таким чином, рівняння Максвелла виявилося неінваріантним щодо перетворень Галілея, що суперечило класичній механіці. (uk)
L’histoire de la relativité restreinte décrit le développement de propositions et constatations empiriques et conceptuelles, au sein de la physique théorique, qui ont permis d’aboutir à une nouvelle compréhension de l’espace et du temps. Cette théorie, nommée « relativité restreinte », se distingue des travaux ultérieurs d'Albert Einstein, appelés « relativité générale ». (fr)
Przesłanki powstania szczególnej teorii względności stały się podstawą do sformułowania tej teorii w roku 1905 przez Alberta Einsteina w jego pracy „O elektrodynamice ciał w ruchu”. Zjawisko ruchu ciał fascynowało już starożytnych greckich filozofów. Arystoteles uznał, że istnieje wyróżniony układ odniesienia, w którym środek Wszechświata oraz Ziemi są nieruchome. Odrzucał więc względność jako zasadę. Pogląd ten podważył Galileusz, który badając ruch ciał doszedł do wniosku, że prędkość i pozycja ciała jest względna. Później idea ta została zapisana matematycznie w postaci transformacji Galileusza, która stała się fundamentem fizyki Newtona. (pl)

owl:sameAs

foaf:depiction

is dbo:wikiPageWikiLink of