| dbo:abstract |
Guillem I dels Països Baixos (La Haia 1772 - Berlín 1843). Príncep d'Orange, príncep sobirà dels Països Baixos entre 1813 i 1815, rei del Regne Unit dels Països Baixos de 1815-1839, i rei del Regne dels Països Baixos des de 1839 fins a 1840. També era duc de Luxemburg de 1815 a 1840. (ca) Vilém I. Nizozemský, (Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau), z dynastie Oranžsko-Nassavských (24. srpen 1772 Haag – 12. prosinec 1843 Berlín) byl mezi léty 1815–1840 král Nizozemska, lucemburský velkovévoda a limburský vévoda, v letech 1806–1815 to byl nizozemský místodržící v exilu. Král Vilém I. byl synem nizozemského místodržícího Viléma V. Oranžského. Jako oranžský kníže a nizozemský místodržící byl nazýván Vilém VI. Oranžský. Když se v roce 1795 nizozemských provincií zmocnila francouzská vojska, tak se spolu se svým otcem místodržícím Vilémem V. Oranžským postavil na stranu protinapoleonské koalice. Francouzi na tomto území vyhlásili Batávskou republiku a později Holandské království, které bylo v letech 1810 až 1814 připojeno přímo k Francii. Na Vídeňském kongresu v roce 1815 bylo vyhlášeno Spojené království Nizozemské, ke kterému patřila do roku 1830 také Belgie (resp. do 1839, kdy Nizozemí její nezávislost definitivně uznalo) a Lucembursko. Po odtržení Belgie vzniklo Nizozemské království spojené až do roku 1890 personální unií s Lucemburským velkovévodstvím. Vilém se pokoušel Belgii znovu získat, ale bez úspěchu a tak v roce 1839 Nizozemí její nezávislost definitivně uznalo. V roce 1840 abdikoval ve prospěch svého syna Viléma II. a zbytek života strávil v Berlíně, kde také v roce 1843 zemřel. (cs) فيليم الأول هو أول ملك لهولندا ودوق لوكسمبورغ ودوق ليمبورغ. ولد في مدينة لاهاي في 24 أغسطس عام 1772, وتوفي في برلين في 12 ديسمبر 1843. عيّن نفسه أميراً على هولندا بين عامي 1813-1815 ثم أعلن نفسه ملكاً على هولندا في 16 مارس 1815. وفي 9 يونيو من نفس العام أصبح دوق لوكسمبورغ، وفي عام 1839 أصبح دوق ليمبورغ. (ar) Ο Γουλιέλμος Α΄ (Willem I der Nederlanden, 24 Αυγούστου 1772 - 12 Δεκεμβρίου 1843) ήταν βασιλιάς της Ολλανδίας και μαζί μεγάλος δούκας του Λουξεμβούργου (1815-1840), ενώ πιο πριν ήταν ως Γουλιέλμος ΣΤ΄ πρίγκιπας της Οράγγης (1806-1815)· επίσης ήταν δούκας του Λίμπουργκ (1839-1840). Καταγόταν από τον Οίκο του Νάσσαου και ήταν υιός του Γουλιέλμου Ε΄ της Οράγγης και της Βιλελμίνης των Χοεντσόλλερν, κόρης του Αυγούστου Γουλιέλμου της Πρωσίας. (el) Wilhelm Friedrich von Oranien-Nassau (* 24. August 1772 in Den Haag; † 12. Dezember 1843 in Berlin) war Fürst von Nassau-Oranien-Fulda – und somit Fürst von Fulda, Fürst von Corvey, Herr von Weingarten und Graf von Dortmund – (1802–1806), (als Wilhelm VI.) Prinz von Oranien (1806–1815) und (als Wilhelm I.) Souveräner Fürst der Niederlande (1813–1815), König der Niederlande und Großherzog von Luxemburg (1815–1840) sowie Herzog von Limburg (1839–1840). Er gilt als der Kaufmann-König, da er den Handel, die Industrie und die Schifffahrt stark förderte (und sich dabei selbst bereicherte). (de) Vilhelmo Frederiko de Oranje-Nassau, nederlandlingve Willem Frederik van Oranje-Nassau (24-a de aŭgusto 1772 – 12-a de decembro 1843), princo de Oranje-Nassau, estis reĝo de Fulda (1803-1806), Grafo de Corvey, Weingarten kaj Dortmund (1802-1806), suverena reĝo de la Nederlandoj (1813-1815), reĝo de la Nederlandoj (1815-1840), Duko de Luksemburgo (1815), grandduko de Luksemburgo (1815-1840) kaj Duko de Duklando Limburgo (1839-1840). Vilhelmo Frederiko naskiĝis en Hago. En 1791 li edziĝis kun , fratino de la reĝo de Prusio. Li havis kvar infanojn. En 1795 li batalis en la ŝtata armeo kontraŭ la franca invadanto. Kiam la francoj estis pli sukcesaj ol li kaj lia patro, ili ekziliĝis. Vilhelmo nepre volis havi politikan povon, kaj tial li cedis kaj intertraktis kun Napoleono. Tiu ĉi donis al li la povon regi je Fulda, Corvey, Weingarten kaj Dortmund. Lia patro tute ne konsentis kun tio. Kiam en 1806 Vilhelmo rifuzis aliĝi al Rejna Federacio kaj elektis la prusan flankon kontraŭ Francio, li denove perdis la povon je tiuj regionoj. En 1806, post la morto de sia patro, Vilhelmo ekestis estro de la Domo de Oranĝo. Dum sia ekzilo li multe restadis en la prusa korto en Berlino. Post kiam la reakciaj trupoj atingis Nordokcidentan Germanion, la francoj forlasis Nederlandon kaj ekestis insurekcio. La provizora registaro decidis revoki Vilhelmon al Nederlando kaj al li doni la regadon. La 30-an de novembro 1813 li alvenis en Scheveningen kaj iom poste decidis akcepti la titolon de "suverena princo" sub konstitucio kiu pretiĝis en 1814. (eo) Gilen I.a Herbehereetakoa (nederlanderaz: Willem Frederik van Oranje-Nassau; Haga, 1772ko abuztuaren 24a - Berlin, 1843ko abenduaren 12a) 1815-1840 bitarteko urteetan Herbehereetako errege eta Luxenburgoko duke-handia izan zen. Haren erregealdian gertatu zen 1830eko iraultza, eta 1839 arte ez zion askatasuna eman Belgikari. Gobernu konstituzionala onartu zuen, baina abdikatu egin zuen. (eu) Guillaume Frédéric d'Orange-Nassau (Willem Frederik van Oranje-Nassau en néerlandais), né le 24 août 1772 à La Haye et mort le 12 décembre 1843 à Berlin, est prince souverain des Pays-Bas de 1813 à 1815, puis roi des Pays-Bas sous le nom de Guillaume Ier et simultanément duc puis grand-duc de Luxembourg de 1815 à 1840. (fr) Guillermo I (Willem Frederik van Oranje-Nassau; La Haya, 24 de agosto de 1772 - Berlín, 12 de diciembre de 1843), Príncipe de Orange, Duque de Nassau-Dietz y de Fulda (1806 - 1843). Estatúder de las Provincias Unidas (Guillermo VI) (1813 - 1815), Rey de los Países Bajos y Gran Duque de Luxemburgo entre 1815 y 1840. (es) Willem I Frederik (Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau) (24 Agustus 1772 – 12 Desember 1843), adalah Raja Belanda pertama dan Adipati Agung Luksemburg pertama. (in) William I (Willem Frederik, Prince of Orange-Nassau; 24 August 1772 – 12 December 1843) was a Prince of Orange, the King of the Netherlands and Grand Duke of Luxembourg. He was the son of the last Stadtholder of the Dutch Republic, who went into exile to London in 1795 because of the Batavian Revolution. As compensation for the loss of all his father's possessions in the Low Countries, an agreement was concluded between France and Prussia in which William was appointed ruler of the newly created Principality of Nassau-Orange-Fulda in 1803; this was however short-lived and in 1806 he was deposed by Napoleon. With the death of his father in 1806, he became Prince of Orange and ruler of the Principality of Orange-Nassau, which he also lost the same year after the dissolution of the Holy Roman Empire and subsequent creation of the Confederation of the Rhine at the behest of Napoleon. In 1813, when Napoleon was defeated at the Battle of Leipzig, the Orange-Nassau territories were returned to William and he was asked as well to become the Sovereign Prince of the United Netherlands. He proclaimed himself King of the Netherlands on 16 March 1815. In that year, William I concluded a treaty with King Frederick William III in which he ceded the Principality of Orange-Nassau to Prussia in exchange for becoming the new Grand Duke of Luxembourg. In 1839, he furthermore became the Duke of Limburg as a result of the Treaty of London. After his abdication in 1840, he styled himself King William Frederick, Count of Nassau. (en) Guglielmo I dei Paesi Bassi (L'Aia, 24 agosto 1772 – Berlino, 12 dicembre 1843) fu re del Regno Unito dei Paesi Bassi e granduca del Lussemburgo dal 1815 sino alla sua abdicazione nel 1840. (it) 빌럼 1세(네덜란드어: Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau, 1772년 8월 24일 ~ 1843년 12월 12일)는 네덜란드 연합 왕국 오라녜나사우 왕가의 초대 국왕(1815~1840)이며, 룩셈부르크의 대공을 겸하였다. 프랑스의 통치에서 벗어난 후, 상공업의 부흥을 일으키기로 유명하였다. 헤이그에서 의 아들로 태어났다. 1795년 프랑스가 네덜란드 공화국을 침공하자, 가족과 함께 영국으로 망명하였다. 1809년 나폴레옹 1세에 대항하는 데 오스트리아군에 복무한 이외에는 1812년 프로이센의 궁정에서 망명생활을 하였다. 1813년에 네덜란드인들이 프랑스 통치에 저항하자, 빌럼은 네덜란드 공화국의 주권적 왕자가 되는데 지방자치제 정부의 마련을 받아들였다. 1815년 네덜란드 연합 왕국(벨기에와 룩셈부르크까지 포함)의 초대 국왕이 되었다. 국왕에 오르자마자, 국가의 경제 부흥 프로그램을 세웠다. 1822년 은행을 설립하여 벨기에의 산업 확대에 재정을 세우고, 1824년 네덜란드 무역 사회를 이루어 나라의 북부에서 장거리 상업을 촉진하였다. 벨기에와 네덜란드 사이에 국회에서 동등한 대표권이 주어지고 동등한 세금을 받아들이자, 벨기에인들은 네덜란드 북부와의 연합에 반대하였다. 벨기에의 로마 가톨릭교회 성직자들은 빌럼의 교회 문제에서 국가 주권의 정책에 의하여 이간되었다. 그는 겐트, 루뱅, 리에주에 대학교들을 세우기도 하였다. 벨기에의 자유주의와 가톨릭 당파들은 1828년에 가입된 빌럼 1세의 통치에 반대하였고, 그에게 정치와 종교적 대혁을 청원하였다. 1830년 7월에 일어난 7월 혁명에 영감을 받자, 다음 달에 브뤼셀에서 반란이 일어났다. 군사적 성공 후에 유럽의 열강들이 회의를 가져 1831년 1월에 벨기에를 독립국으로 선언할 것을 결정하였다. 그는 벨기에를 네덜란드와 갈라지는 것을 받아들이는 데 거부하였다. 네덜란드 국민들이 그의 정책에 반대하자, 그는 1840년 10월에 퇴위하고 베를린으로 망명하여 그곳에서 사망하였다. (ko) Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau (Den Haag, 24 augustus 1772 – Berlijn, 12 december 1843) was de eerste koning der Nederlanden uit het huis Oranje-Nassau. Na de nederlaag van Napoleon in de Slag bij Leipzig in 1813 werd hij ingehuldigd als 'soeverein vorst' der Verenigde Nederlanden. Op 16 maart 1815 riep hij zichzelf uit tot koning van het Verenigd Koninkrijk der Nederlanden en hertog van Luxemburg, waarna hij op 21 september 1815 in Brussel werd ingehuldigd als koning. In hetzelfde jaar werd op het Congres van Wenen door de Europese mogendheden besloten om het hertogdom Luxemburg te promoveren tot groothertogdom en Willem te erkennen als eerste groothertog, met bevestiging van de koningstitel. Hiermee was de tweede monarchie der Nederlanden binnen Europa formeel erkend. Het koninkrijk fungeerde als buffer voor zowel Frankrijk als het Verenigd Koninkrijk. Na de troonsafstand in 1840 noemde Willem I zich koning Willem Frederik, graaf van Nassau. In Duitsland was Willem I van 1803 tot 1806 "Fürst" (vorst) van het vorstendom Fulda en Corvey (soms 'Nassau-Oranje-Fulda') genoemd. (nl) ウィレム1世（オランダ語: Willem I, ドイツ語: Wilhelm I., 1772年8月24日 - 1843年12月12日）は、初代オランダ国王（在位：1815年3月16日 - 1840年10月7日）およびルクセンブルク大公（フランス語名ギヨーム1世、Guillaume I）である。 かつて10ギルダー紙幣に肖像が使用されていた。 (ja) Vilhelm I av Nederländerna, född som Willem Frederik 25 augusti 1772 i Haag, död 12 december 1843 i Berlin, var son till Vilhelm V, arvståthållaren i Nederländerna. I samband med Wienkongressen 1814–1815 blev Vilhelm 1815 kung över ett nyskapat rike, Nederländerna, som även omfattade Belgien och Luxemburg. Belgarna var emellertid missnöjda med Vilhelms styre – de reste sig 1830 och med hjälp av de europeiska stormakterna lyckades utbrytningen. Vilhelm abdikerade 1840 till förmån för sin son, Vilhelm II av Nederländerna. Han gifte sig första gången med Wilhelmina av Preussen (1774–1837) år 1791 och fick med henne bland andra sönerna Vilhelm II av Nederländerna (1792–1849) och Fredrik (1797–1881), far till drottning Lovisa av Sverige-Norge. Han gifte sig andra gången 1841 med grevinnan Henriette d'Oultremont (1792–1864), en hovdam hos hans första hustru. (sv) Guilherme I (Haia, 24 de agosto de 1772 – Berlim, 12 de dezembro de 1843) foi o Rei dos Países Baixos e Grão-Duque de Luxemburgo de 1815 até sua abdicação em 1840, tendo anteriormente servido como Príncipe de Orange-Nassau de 1813 até sua proclamação como rei. Era filho de Guilherme V, Príncipe de Orange, e sua esposa a princesa Guilhermina da Prússia. (pt) Wilhelm I (Willem Frederik z domu Oranje-Nassau, ur. 24 sierpnia 1772 w Hadze, zm. 12 grudnia 1843 w Berlinie) – Suwerenny Książę Niderlandów w latach 1813–1815 jako Wilhelm VI, król Zjednoczonych Niderlandów oraz wielki książę Luksemburga w latach 1815–1840, książę Limburgii w latach 1839–1840. W 1840 na zaproszenie córki Marianny Orańskiej przybył w Sudety i razem z nią 20 lipca dotarł na szczyt Śnieżnika. (pl) Виллем (Вильгельм) I (нидерл. Willem I, нем. Wilhelm I., фр. Guillaume Ier; 24 августа 1772[…], Гаага — 12 декабря 1843[…], Берлин) — первый король Нидерландов с 16 марта 1815 по 7 октября 1840 года, герцог Люксембургский с 16 марта по 9 июня 1815 года, первый великий герцог Люксембургский с 9 июня 1815 по 7 октября 1840 года; принц Оранский-Нассауский (под именем Вильгельм VI), герцог Лимбургский. (ru) Віллем (Вільгельм) I (нід. Willem I, нім. Wilhelm I., фр. Guillaume Ier; 1772, Гаага, Нідерланди — 12 грудня 1843, Берлін, Пруссія) — перший король Нідерландів (16 березня 1815 — 7 жовтня 1840), герцог Люксембурзький (16 березня — 9 липня 1815), з 9 червня 1815 по 7 жовтня 1840 перший великий герцог Люксембурзький; принц Оранський-Нассауський (як Вільгельм VI), герцог Лімбурзький. (uk) 威廉一世（Willem I，全名威廉·弗雷德里克，Willem Frederik，1772年8月24日-1843年12月12日），是第一任尼德蘭国王兼林堡公爵和卢森堡大公。威廉一世藉由維也納會議中歐洲列強的支持，在1815年成立了包含荷兰、比利时在内的尼德蘭王國，大力推行南工業、北商貿的發展政策以振興經濟。他在經濟上雖成果斐然而被稱為「商人國王」（別稱「銅幣王」），但是開明專制的風格及推行喀爾文派新教、荷蘭語的國策，卻在天主教和法語優越的南方比利時地區激起強大的反對聲浪，終於在歐洲1830年革命時爆發了比利時革命。 當比利時在英、法兩強的支持下獨立建國後，威廉一世仍拒絕承認比利時獨立並持續奮鬥著，直至1839年他終於被迫在《倫敦條約》上簽字並放棄比利時。荷蘭政府為了鎮壓比利時獨立所造成的巨額軍費及國庫赤字，打擊了威廉一世原本在荷蘭人中的高人氣與民意支持度，比利時最終獨立也使他沮喪不已，於是在比利時獨立的隔年──1840年，他就藉著自己的婚姻問題而宣布退位，將王位傳給更懂順應時勢的兒子威廉二世。三年後威廉一世病逝。 (zh) |
| rdfs:comment |
Guillem I dels Països Baixos (La Haia 1772 - Berlín 1843). Príncep d'Orange, príncep sobirà dels Països Baixos entre 1813 i 1815, rei del Regne Unit dels Països Baixos de 1815-1839, i rei del Regne dels Països Baixos des de 1839 fins a 1840. També era duc de Luxemburg de 1815 a 1840. (ca) فيليم الأول هو أول ملك لهولندا ودوق لوكسمبورغ ودوق ليمبورغ. ولد في مدينة لاهاي في 24 أغسطس عام 1772, وتوفي في برلين في 12 ديسمبر 1843. عيّن نفسه أميراً على هولندا بين عامي 1813-1815 ثم أعلن نفسه ملكاً على هولندا في 16 مارس 1815. وفي 9 يونيو من نفس العام أصبح دوق لوكسمبورغ، وفي عام 1839 أصبح دوق ليمبورغ. (ar) Ο Γουλιέλμος Α΄ (Willem I der Nederlanden, 24 Αυγούστου 1772 - 12 Δεκεμβρίου 1843) ήταν βασιλιάς της Ολλανδίας και μαζί μεγάλος δούκας του Λουξεμβούργου (1815-1840), ενώ πιο πριν ήταν ως Γουλιέλμος ΣΤ΄ πρίγκιπας της Οράγγης (1806-1815)· επίσης ήταν δούκας του Λίμπουργκ (1839-1840). Καταγόταν από τον Οίκο του Νάσσαου και ήταν υιός του Γουλιέλμου Ε΄ της Οράγγης και της Βιλελμίνης των Χοεντσόλλερν, κόρης του Αυγούστου Γουλιέλμου της Πρωσίας. (el) Wilhelm Friedrich von Oranien-Nassau (* 24. August 1772 in Den Haag; † 12. Dezember 1843 in Berlin) war Fürst von Nassau-Oranien-Fulda – und somit Fürst von Fulda, Fürst von Corvey, Herr von Weingarten und Graf von Dortmund – (1802–1806), (als Wilhelm VI.) Prinz von Oranien (1806–1815) und (als Wilhelm I.) Souveräner Fürst der Niederlande (1813–1815), König der Niederlande und Großherzog von Luxemburg (1815–1840) sowie Herzog von Limburg (1839–1840). Er gilt als der Kaufmann-König, da er den Handel, die Industrie und die Schifffahrt stark förderte (und sich dabei selbst bereicherte). (de) Gilen I.a Herbehereetakoa (nederlanderaz: Willem Frederik van Oranje-Nassau; Haga, 1772ko abuztuaren 24a - Berlin, 1843ko abenduaren 12a) 1815-1840 bitarteko urteetan Herbehereetako errege eta Luxenburgoko duke-handia izan zen. Haren erregealdian gertatu zen 1830eko iraultza, eta 1839 arte ez zion askatasuna eman Belgikari. Gobernu konstituzionala onartu zuen, baina abdikatu egin zuen. (eu) Guillaume Frédéric d'Orange-Nassau (Willem Frederik van Oranje-Nassau en néerlandais), né le 24 août 1772 à La Haye et mort le 12 décembre 1843 à Berlin, est prince souverain des Pays-Bas de 1813 à 1815, puis roi des Pays-Bas sous le nom de Guillaume Ier et simultanément duc puis grand-duc de Luxembourg de 1815 à 1840. (fr) Guillermo I (Willem Frederik van Oranje-Nassau; La Haya, 24 de agosto de 1772 - Berlín, 12 de diciembre de 1843), Príncipe de Orange, Duque de Nassau-Dietz y de Fulda (1806 - 1843). Estatúder de las Provincias Unidas (Guillermo VI) (1813 - 1815), Rey de los Países Bajos y Gran Duque de Luxemburgo entre 1815 y 1840. (es) Willem I Frederik (Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau) (24 Agustus 1772 – 12 Desember 1843), adalah Raja Belanda pertama dan Adipati Agung Luksemburg pertama. (in) Guglielmo I dei Paesi Bassi (L'Aia, 24 agosto 1772 – Berlino, 12 dicembre 1843) fu re del Regno Unito dei Paesi Bassi e granduca del Lussemburgo dal 1815 sino alla sua abdicazione nel 1840. (it) ウィレム1世（オランダ語: Willem I, ドイツ語: Wilhelm I., 1772年8月24日 - 1843年12月12日）は、初代オランダ国王（在位：1815年3月16日 - 1840年10月7日）およびルクセンブルク大公（フランス語名ギヨーム1世、Guillaume I）である。 かつて10ギルダー紙幣に肖像が使用されていた。 (ja) Guilherme I (Haia, 24 de agosto de 1772 – Berlim, 12 de dezembro de 1843) foi o Rei dos Países Baixos e Grão-Duque de Luxemburgo de 1815 até sua abdicação em 1840, tendo anteriormente servido como Príncipe de Orange-Nassau de 1813 até sua proclamação como rei. Era filho de Guilherme V, Príncipe de Orange, e sua esposa a princesa Guilhermina da Prússia. (pt) Wilhelm I (Willem Frederik z domu Oranje-Nassau, ur. 24 sierpnia 1772 w Hadze, zm. 12 grudnia 1843 w Berlinie) – Suwerenny Książę Niderlandów w latach 1813–1815 jako Wilhelm VI, król Zjednoczonych Niderlandów oraz wielki książę Luksemburga w latach 1815–1840, książę Limburgii w latach 1839–1840. W 1840 na zaproszenie córki Marianny Orańskiej przybył w Sudety i razem z nią 20 lipca dotarł na szczyt Śnieżnika. (pl) Виллем (Вильгельм) I (нидерл. Willem I, нем. Wilhelm I., фр. Guillaume Ier; 24 августа 1772[…], Гаага — 12 декабря 1843[…], Берлин) — первый король Нидерландов с 16 марта 1815 по 7 октября 1840 года, герцог Люксембургский с 16 марта по 9 июня 1815 года, первый великий герцог Люксембургский с 9 июня 1815 по 7 октября 1840 года; принц Оранский-Нассауский (под именем Вильгельм VI), герцог Лимбургский. (ru) Віллем (Вільгельм) I (нід. Willem I, нім. Wilhelm I., фр. Guillaume Ier; 1772, Гаага, Нідерланди — 12 грудня 1843, Берлін, Пруссія) — перший король Нідерландів (16 березня 1815 — 7 жовтня 1840), герцог Люксембурзький (16 березня — 9 липня 1815), з 9 червня 1815 по 7 жовтня 1840 перший великий герцог Люксембурзький; принц Оранський-Нассауський (як Вільгельм VI), герцог Лімбурзький. (uk) 威廉一世（Willem I，全名威廉·弗雷德里克，Willem Frederik，1772年8月24日-1843年12月12日），是第一任尼德蘭国王兼林堡公爵和卢森堡大公。威廉一世藉由維也納會議中歐洲列強的支持，在1815年成立了包含荷兰、比利时在内的尼德蘭王國，大力推行南工業、北商貿的發展政策以振興經濟。他在經濟上雖成果斐然而被稱為「商人國王」（別稱「銅幣王」），但是開明專制的風格及推行喀爾文派新教、荷蘭語的國策，卻在天主教和法語優越的南方比利時地區激起強大的反對聲浪，終於在歐洲1830年革命時爆發了比利時革命。 當比利時在英、法兩強的支持下獨立建國後，威廉一世仍拒絕承認比利時獨立並持續奮鬥著，直至1839年他終於被迫在《倫敦條約》上簽字並放棄比利時。荷蘭政府為了鎮壓比利時獨立所造成的巨額軍費及國庫赤字，打擊了威廉一世原本在荷蘭人中的高人氣與民意支持度，比利時最終獨立也使他沮喪不已，於是在比利時獨立的隔年──1840年，他就藉著自己的婚姻問題而宣布退位，將王位傳給更懂順應時勢的兒子威廉二世。三年後威廉一世病逝。 (zh) Vilém I. Nizozemský, (Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau), z dynastie Oranžsko-Nassavských (24. srpen 1772 Haag – 12. prosinec 1843 Berlín) byl mezi léty 1815–1840 král Nizozemska, lucemburský velkovévoda a limburský vévoda, v letech 1806–1815 to byl nizozemský místodržící v exilu. Král Vilém I. byl synem nizozemského místodržícího Viléma V. Oranžského. Jako oranžský kníže a nizozemský místodržící byl nazýván Vilém VI. Oranžský. (cs) Vilhelmo Frederiko de Oranje-Nassau, nederlandlingve Willem Frederik van Oranje-Nassau (24-a de aŭgusto 1772 – 12-a de decembro 1843), princo de Oranje-Nassau, estis reĝo de Fulda (1803-1806), Grafo de Corvey, Weingarten kaj Dortmund (1802-1806), suverena reĝo de la Nederlandoj (1813-1815), reĝo de la Nederlandoj (1815-1840), Duko de Luksemburgo (1815), grandduko de Luksemburgo (1815-1840) kaj Duko de Duklando Limburgo (1839-1840). Vilhelmo Frederiko naskiĝis en Hago. En 1791 li edziĝis kun , fratino de la reĝo de Prusio. Li havis kvar infanojn. (eo) William I (Willem Frederik, Prince of Orange-Nassau; 24 August 1772 – 12 December 1843) was a Prince of Orange, the King of the Netherlands and Grand Duke of Luxembourg. He was the son of the last Stadtholder of the Dutch Republic, who went into exile to London in 1795 because of the Batavian Revolution. As compensation for the loss of all his father's possessions in the Low Countries, an agreement was concluded between France and Prussia in which William was appointed ruler of the newly created Principality of Nassau-Orange-Fulda in 1803; this was however short-lived and in 1806 he was deposed by Napoleon. With the death of his father in 1806, he became Prince of Orange and ruler of the Principality of Orange-Nassau, which he also lost the same year after the dissolution of the Holy Roman (en) 빌럼 1세(네덜란드어: Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau, 1772년 8월 24일 ~ 1843년 12월 12일)는 네덜란드 연합 왕국 오라녜나사우 왕가의 초대 국왕(1815~1840)이며, 룩셈부르크의 대공을 겸하였다. 프랑스의 통치에서 벗어난 후, 상공업의 부흥을 일으키기로 유명하였다. 헤이그에서 의 아들로 태어났다. 1795년 프랑스가 네덜란드 공화국을 침공하자, 가족과 함께 영국으로 망명하였다. 1809년 나폴레옹 1세에 대항하는 데 오스트리아군에 복무한 이외에는 1812년 프로이센의 궁정에서 망명생활을 하였다. 벨기에의 로마 가톨릭교회 성직자들은 빌럼의 교회 문제에서 국가 주권의 정책에 의하여 이간되었다. 그는 겐트, 루뱅, 리에주에 대학교들을 세우기도 하였다. 벨기에의 자유주의와 가톨릭 당파들은 1828년에 가입된 빌럼 1세의 통치에 반대하였고, 그에게 정치와 종교적 대혁을 청원하였다. 1830년 7월에 일어난 7월 혁명에 영감을 받자, 다음 달에 브뤼셀에서 반란이 일어났다. 군사적 성공 후에 유럽의 열강들이 회의를 가져 1831년 1월에 벨기에를 독립국으로 선언할 것을 결정하였다. (ko) Willem Frederik Prins van Oranje-Nassau (Den Haag, 24 augustus 1772 – Berlijn, 12 december 1843) was de eerste koning der Nederlanden uit het huis Oranje-Nassau. Na de nederlaag van Napoleon in de Slag bij Leipzig in 1813 werd hij ingehuldigd als 'soeverein vorst' der Verenigde Nederlanden. Op 16 maart 1815 riep hij zichzelf uit tot koning van het Verenigd Koninkrijk der Nederlanden en hertog van Luxemburg, waarna hij op 21 september 1815 in Brussel werd ingehuldigd als koning. In hetzelfde jaar werd op het Congres van Wenen door de Europese mogendheden besloten om het hertogdom Luxemburg te promoveren tot groothertogdom en Willem te erkennen als eerste groothertog, met bevestiging van de koningstitel. Hiermee was de tweede monarchie der Nederlanden binnen Europa formeel erkend. Het konink (nl) Vilhelm I av Nederländerna, född som Willem Frederik 25 augusti 1772 i Haag, död 12 december 1843 i Berlin, var son till Vilhelm V, arvståthållaren i Nederländerna. I samband med Wienkongressen 1814–1815 blev Vilhelm 1815 kung över ett nyskapat rike, Nederländerna, som även omfattade Belgien och Luxemburg. Belgarna var emellertid missnöjda med Vilhelms styre – de reste sig 1830 och med hjälp av de europeiska stormakterna lyckades utbrytningen. Vilhelm abdikerade 1840 till förmån för sin son, Vilhelm II av Nederländerna. (sv) |
