Territory of the Military Commander in Serbia (original) (raw)

dbo:abstract

Srbsko bylo po německé invazi a demontáži Jugoslávie v dubnu 1941 pod německou vojenskou správou (německy Militärverwaltung in Serbien), která zde zřídila kolaborační civilní vlády: nejprve krátce trvající komisařskou vládu v čele s a následně vládu národní spásy pod Milanem Nedićem, která zůstala u moci do roku 1944. Územní rozsah okupovaného Srbska zahrnoval většinu dnešního Středního Srbska, severní část Kosova kolem Kosovské Mitrovice a Banát, který byl autonomní oblastí spravovaný německou menšinou. (cs)
إقليم القائد العسكري في صربيا (بالألمانية: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien) كانت منطقة جزئية من مملكة يوغوسلافيا تحت الأحكام العرفية للاحتلال الألماني بعد غزو يوغوسلافيا في أبريل 1941. تضمنت المنطقة صربيا الوسطى بالإضافة للجزء الشمالي من كوسوفو (حول ميتروفيتسا) و‌. تلك كانت المنطقة الوحيدة التي أسس بها الألمان حكومة عسكرية. كان ذلك بسبب السكك الحديدية الرئيسية و‌طرق النقل النهرية التي كانت تمر بها وبمواردها الثمنية خاصةً . عين القائد العسكري الألماني في صربيا حكومتين دميتين مدنيتين صربيتين لتنفيذ المهام الإدارية وفقًا للتوجيه والإشراف الألماني. كانت أولاهما حكومة المفوض قصيرة الأمد التي تأسست في 30 مايو 1941. كانت حكومة المفوض أداة أساسية في نظام الاحتلال، تفتقر إلى أي صلاحيات. في أواخر يوليو 1941، بدأت انتفاضة في الأراضي المحتلة، وسرعان ما تغلبت على قوات الدرك الصربية والشرطة الألمانية وأجهزة الأمن، وحتى قوة المشاة في المنطقة الخلفية. أُنشئت حكومة دمية ثانية للمساعدة في قمع التمرد، الذي ضم أساسًا كل من البارتيزان اليوغوسلافي بقيادة الشيوعية والشيتنيك الملكيين. حلت حكومة الإنقاذ الوطني بقيادة ميلان نيديتش محل حكومة المفوض في 29 أغسطس 1941. على الرغم من تمتعها ببعض الدعم، لم يحظَ النظام بشعبية لدى غالبية الصربيين. لم يفلح هذا الأمر في تحويل مسار الانتفاضة، واضطر الألمان إلى جلب فرق من الخطوط الأمامية في فرنسا واليونان وحتى الجبهة الشرقية لقمع التمرد. بدءًا من أواخر سبتمبر 1941، نجحت عملية أوزيتسه في طرد البارتيزان من الأراضي المحتلة، وفي ديسمبر، أفلحت عملية ميخائيلوفيتش في تفريق الشيتنيك. استمرت المقاومة استمرارًا خجولًا حتى عام 1944، وحدثت عمليات قتل انتقامية متكررة، تضمنت لفترة من الزمن إعدام 100 رهينة مقابل كل ألماني يُقتل. لم يكن لنظام نيديتش أي صفة رسمية وفقًا للقانون الدولي، ولم يمتلك أي صلاحيات عدا عن تلك التي منحها له الألمان، وكان مجرد أداة للحكم الألماني. على الرغم من أن القوات الألمانية أخذت الدور القيادي والإرشادي للحل النهائي في صربيا، وتفرد الألمان في قتل اليهود، ساعدهم المتعاونون الصرب بنشاط في هذا الدور. تشارك نظام نيديتش والجيش الألماني في السيطرة على معسكر اعتقال بانجيكا في بلغراد. كان المجال الوحيد الذي بادرت فيه الإدارة الدمية وحققت النجاح هو استقبال ورعاية مئات الآلاف من اللاجئين الصرب من مختلف أجزاء يوغوسلافيا المقسمة. طوال فترة الاحتلال، تمتعت منطقة البانات بالحكم الذاتي، وتحملت المسؤولية رسميًا أمام الحكومات الدمية في بلغراد، لكن حكمتها في الواقع أقلية من العامة الألمان (عرقية ألمانية). اقتصرت صلاحيات حكومة المفوض على استخدام قوات الدرك، في حين سُمح لحكومة نيديتش بإنشاء قوة مسلحة، سُميت حرس الدولة الصربي، لفرض النظام، ولكن وُضعت على الفور تحت سيطرة القائد الأعلى لقوات الأمن والشرطة، وعملت كقوة مساعدة للألمان حتى الانسحاب الألماني في أكتوبر 1944. أنشأ الألمان عدة قوات مساعدة محلية أخرى لأغراض مختلفة داخل الإقليم. سعيًا إلى تأمين مناجم تريبتشا وخط سكة حديد بلغراد-إسكوبية، أبرم الألمان اتفاقًا مع المتعاونين الألبان في الطرف الشمالي من كوسوفو الحالية ما أدى إلى الاستقلال الذاتي الفعلي للمنطقة عن الحكومة الدمية في بلغراد، وأضفى لاحقًا طابعًا رسميًا على الاتفاق الألماني. بقيت حكومة الإنقاذ الوطني في مكانها حتى الانسحاب الألماني في مواجهة الجيش الأحمر والجيش الشعبي البلغاري وهجوم بلغراد الذي شارك فيه البارتيزان. خلال فترة الاحتلال، قتلت السلطات الألمانية جميع اليهود المقيمين في الأراضي المحتلة تقريبًا، وذلك بإطلاق النار على الرجال كجزء من أعمال انتقامية نُفذت في عام 1941، وتسميم النساء والأطفال بالغاز في أوائل عام 1942 باستخدام شاحنة غاز. بعد الحرب، حوكم العديد من القادة الألمان والصرب البارزين في الأراضي المحتلة وأُعدموا بتهمة ارتكاب جرائم حرب. (ar)
Das Militärverwaltungsgebiet Serbien (amtlich Bereich des Militärbefehlshabers in Serbien), in Amtssprache serbisch Србија (Srbija), war ein Marionettenstaat unter der Militärverwaltung des nationalsozialistischen Deutschlands. Während des Zweiten Weltkriegs wurde das Königreich Jugoslawien 1941 im Zuge des deutschen Balkanfeldzuges besetzt und geteilt. Serbien wurde auf ein „Restserbien“ etwa in den Grenzen von 1912 vor den Balkankriegen reduziert. Im Banat wurde eine deutsche Zivil-Regierung installiert und um Kosovska Mitrovica ein autonomer Bezirk gebildet. Die oberste vollziehende Gewalt übte der deutsche Militärbefehlshaber Serbien (MBS) bzw. ab Herbst 1941 der Bevollmächtigte Kommandierende General (Bev.Kdr.Gen.) mit Sitz in Belgrad aus. Die Zivilverwaltung übte eine von Ministerpräsident Milan Nedić geführte serbische „Regierung der nationalen Rettung“ aus, die mit der deutschen Besatzungsmacht kollaborierte. Die der Kollaborationsregierung unmittelbar unterstehenden paramilitärischen Verbände der Serbischen Staatswache, des faschistischen Serbischen Freiwilligen-Korps des Dimitrije Ljotić und der „legalisierten“ Tschetniks des Kosta Pećanac beteiligten sich am Kampf gegen die kommunistische Partisanenbewegung des Josip Broz Tito und unterstützen die Besatzungsmacht bei der Durchführung des Holocaust. Im Oktober 1944 wurde die serbische Hauptstadt Belgrad von der sowjetischen Roten Armee und der jugoslawischen Volksbefreiungsarmee eingenommen (vgl.: Belgrader Operation). Nach Kriegsende wurde Serbien 1945/1946 eine Republik des sozialistischen Jugoslawiens. (de)
Este artículo trata sobre el territorio bajo ocupación militar alemana. Para los gobiernos títeres colaboracionistas serbios, véase y Gobierno de Salvación Nacional. El Territorio de la Comandancia Militar en Serbia (en alemán: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; en serbio: Подручје Војног заповедника у Србији, romanizado: Područje vojnog zapovednika u Srbiji) era un área militar del Reino de Yugoslavia administrada por la Wehrmacht tras la invasión, ocupación y desmantelamiento de Yugoslavia en abril de 1941. El territorio incluía solo a la Serbia central, con la inclusión de la parte norte de Kosovo (alrededor de Kosovska Mitrovica) y el Banato. Este territorio fue la única zona de la dividida Yugoslavia en la que los alemanes establecieron un gobierno militar. Esto se debió a las principales rutas de transporte ferroviario y fluvial que lo atravesaban, y sus valiosos recursos, en particular los metales no ferrosos. El 22 de abril de 1941, el territorio quedó bajo la autoridad suprema del comandante militar alemán en Serbia, con la administración diaria del territorio bajo el control del Jefe de Estado Mayor de la administración militar. Las líneas de mando y control en el territorio ocupado nunca se unificaron, y se hicieron más complejas con el nombramiento de representantes directos de figuras nazis de alto rango como el Reichsführer-SS Heinrich Himmler (para asuntos de policía y seguridad), el Reichsmarschall Hermann Göring (para la economía) y el Reichsminister Joachim von Ribbentrop (para asuntos exteriores). Los alemanes utilizaron a tropas búlgaras para ayudar en la ocupación, pero estuvieron en todo momento bajo control alemán. Las fuentes describen de diversas maneras el territorio como un estado títere, un protectorado, una "provincia administrativa especial". El comandante militar en Serbia tenía tropas de guarnición y destacamentos de policía alemanes muy limitados para mantener el orden, pero podía solicitar la ayuda de un cuerpo de tres divisiones de tropas de ocupación mal equipadas. El comandante militar en Serbia nombró a dos gobiernos títeres civiles serbios para llevar a cabo tareas administrativas de acuerdo con la dirección y supervisión alemanas. El primero de ellos fue el , de corta duración, que se estableció el 30 de mayo de 1941. El Gobierno Comisionado fue una herramienta básica del régimen de ocupación, carente de poderes. A fines de julio de 1941, comenzó un levantamiento en el territorio ocupado, que rápidamente superó a la policía serbia y al aparato de seguridad alemanes, e incluso a la fuerza de infantería de la retaguardia. Para ayudar a sofocar la rebelión, que inicialmente involucró tanto a los partisanos yugoslavos dirigidos por los comunistas, como a los chetniks monárquicos, se estableció un segundo gobierno títere. El Gobierno de Salvación Nacional de Milán Nedić reemplazó al Gobierno Comisionado el 29 de agosto de 1941. Aunque gozó de cierto apoyo, el régimen era impopular entre la mayoría de los serbios. Sin embargo, esto no logró cambiar el rumbo, y los alemanes se vieron obligados a traer divisiones de primera línea desde Francia, Grecia e incluso del Frente Oriental para reprimir la revuelta. A partir de finales de septiembre de 1941, la Operación Uzice expulsó a los partisanos del territorio ocupado y, en diciembre, la dispersó a los chetniks. La resistencia continuó a un nivel bajo hasta 1944, acompañada de frecuentes asesinatos como represalia, que durante algún tiempo implicó la ejecución de 100 rehenes por cada alemán muerto. El régimen de Nedić no tenía estatus bajo el derecho internacional, no tenía poderes más allá de los otorgados por los alemanes, y era simplemente un instrumento del dominio alemán. Aunque las fuerzas alemanas asumieron el papel principal de la solución final en Serbia, y los alemanes monopolizaron la matanza de judíos, fueron activamente ayudados en ese papel por colaboradores serbios. El campo de concentración de Banjica en Belgrado estaba controlado conjuntamente por el régimen de Nedic y el ejército alemán. El único ámbito en el que la administración títere ejerció la iniciativa y logró el éxito fue en la recepción y atención de cientos de miles de refugiados serbios de otras partes de la dividida Yugoslavia. Durante la ocupación, el Banato fue una región autónoma, formalmente responsable ante los gobiernos títeres de Belgrado, pero en la práctica gobernada por su minoría Volksdeutsche (etnia alemana). Si bien el se limitó al uso de la policía, el gobierno de Nedić fue autorizado a convocar una fuerza armada, la Guardia Estatal Serbia, para imponer el orden, pero fueron puestos inmediatamente bajo el control del SS- und Polizeiführer, y esencialmente funcionó como auxiliares de los alemanes hasta la retirada alemana en octubre de 1944. Los alemanes también reclutaron varias otras fuerzas auxiliares locales para diversos fines dentro del territorio. Para asegurar las minas de Trepča y el ferrocarril Belgrado-Skopie, los alemanes hicieron un acuerdo con colaboradores albaneses en el extremo norte del actual Kosovo que resultó en la autonomía efectiva de la región del gobierno títere en Belgrado, que luego formalizó un tratado alemán. El Gobierno de Salvación Nacional actuó hasta la retirada alemana frente al Ejército Rojo, el y la Ofensiva Partisana de Belgrado combinados. Durante la ocupación, las autoridades alemanas mataron a casi todos los judíos que residían en el territorio ocupado, disparando a los hombres como parte de las represalias llevadas a cabo en 1941 y gaseando a las mujeres y los niños a principios de 1942 utilizando camiones. Después de la guerra, varios de los principales líderes alemanes y serbios en el territorio ocupado fueron juzgados y ejecutados por crímenes de guerra. (es)
Le territoire du commandant militaire en Serbie (allemand : Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien ; serbe : Подручје Војног заповедника у Србији / Područje vojnog zapovednika u Srbiji) était une région du Royaume de Yougoslavie qui fut placée sous un gouvernement militaire d'occupation par la Wehrmacht à la suite de l'invasion, de l'occupation et du démantèlement de la Yougoslavie en avril 1941. Le territoire ne comprenait que la Serbie centrale, avec en plus la partie nord du Kosovo (autour de Kosovska Mitrovica), et le . Ce territoire était la seule zone de la Yougoslavie partagée dans laquelle les occupants allemands ont établi un gouvernement militaire. Cela était dû aux principales voies de transport ferroviaire et fluvial qui la traversaient et à ses précieuses ressources, en particulier les métaux non ferreux. Le 22 avril 1941, le territoire est placé sous l'autorité suprême du commandant militaire allemand en Serbie, l'administration quotidienne du territoire étant sous le contrôle du chef d'état-major de l'administration militaire. Les lignes de commandement et de contrôle dans le territoire occupé n'ont jamais été unifiées et ont été rendues plus complexes par la nomination de représentants directs de hauts responsables nazis tels que le Reichsführer-SS Heinrich Himmler (pour les questions de police et de sécurité), Reichsmarschall Hermann Göring (pour l'économie), et Reichsminister Joachim von Ribbentrop (pour les affaires étrangères). Les Allemands ont déployé les troupes bulgares pour aider aux tâches d'occupations, mais ceux-ci étaient à tout moment sous contrôle allemand. Les sources décrivent diversement le territoire comme un État fantoche, un protectorat, une « province administrative spéciale », ou le décrivent comme ayant un gouvernement fantoche. Le commandant militaire en Serbie disposait de troupes de garnison et de détachements de police allemands très limités pour maintenir l'ordre, mais pouvait demander l'aide d'un corps de trois divisions de troupes d'occupation mal équipées. Le commandant militaire allemand en Serbie nomma deux gouvernements fantoches civils serbes pour effectuer des tâches administratives conformément à la direction et à la supervision allemandes. Le premier d'entre eux fut l'éphémère gouvernement de commissaires qui fut établi le 30 mai 1941. Le gouvernement de commissaire était un instrument de base du régime d'occupation, dépourvu de tout pouvoir. Fin juillet 1941, un soulèvement éclata dans le territoire occupé, qui submergea rapidement la gendarmerie serbe, l'appareil de police et de sécurité allemand, et même la force d'infanterie de la zone arrière. Pour aider à réprimer la rébellion, qui impliquait initialement à la fois les partisans yougoslaves dirigés par les communistes et les Tchetniks monarchistes, un deuxième gouvernement fantoche fut établi. Le gouvernement de salut national de Milan Nedić remplaça le gouvernement des commissaires le 29 août 1941. Bien qu'ayant bénéficié d'un certain soutien le régime était impopulaire auprès de la majorité des Serbes. Cependant, cela n'a pas réussi à inverser la tendance et les Allemands ont été contraints de faire venir des divisions de première ligne de France, de Grèce et même du front de l'Est pour réprimer la révolte. À partir de la fin septembre 1941, l'opération Uzice expulsa les partisans du territoire occupé et, en décembre, l' dispersa les Tchetniks. La résistance se poursuivit à un faible niveau jusqu'en 1944, accompagnée de fréquentes tueries de représailles, qui impliquèrent pendant un certain temps l'exécution de 100 otages pour chaque Allemand tué. Le régime de Nedić n'avait aucun statut en vertu du droit international, aucun pouvoir au-delà de ceux accordés par les Allemands, et était simplement un instrument de la domination allemande. Bien que les forces allemandes aient joué le rôle principal et directeur de la solution finale en Serbie et que les Allemands aient monopolisé le meurtre des Juifs, ils ont été activement aidés dans ce rôle par des collaborateurs serbes. Le camp de concentration de Banjica à Belgrade était contrôlé conjointement par le régime de Nedic et l'armée allemande. Le seul domaine dans lequel l'administration fantoche a fait preuve d'initiative et obtenu du succès était l'accueil et la prise en charge de centaines de milliers de réfugiés serbes d'autres parties de la Yougoslavie divisée. Tout au long de l'occupation, le Banat était une région autonome, officiellement responsable devant les gouvernements fantoches de Belgrade, mais en pratique gouvernée par sa minorité Volksdeutsche (ethnie allemande). Alors que le gouvernement commissaire était limité à l'utilisation de la gendarmerie, le gouvernement Nedić fut autorisé à lever une force armée, la garde d'État serbe, pour imposer l'ordre, mais ceux-ci furent immédiatement placés sous le contrôle de la SS supérieure et du chef de la police, et essentiellement formés comme auxiliaires des allemands jusqu'à leur retrait en octobre 1944. Les Allemands levèrent également plusieurs autres forces auxiliaires locales à diverses fins sur le territoire. Afin de sécuriser les mines de Trepča et le chemin de fer Belgrade-Skopje, les Allemands conclurent un accord avec des collaborateurs albanais à la pointe nord de l'actuel Kosovo qui aboutit à l'autonomie effective de la région par rapport au gouvernement fantoche de Belgrade, qui officialisa ensuite l'arrangement allemand. Le gouvernement de salut national resta en place jusqu'au retrait allemand face à l'offensive combinée de l'Armée rouge, de l' et des partisans de Belgrade. Pendant l'occupation, les autorités allemandes ont tué presque tous les Juifs résidant dans le territoire occupé, en tirant sur les hommes dans le cadre des représailles menées en 1941, et en gazant les femmes et les enfants au début de 1942 à l'aide de camions à essence. Après la guerre, plusieurs des principaux dirigeants allemands et serbes du territoire occupé ont été jugés et exécutés pour crimes de guerre. (fr)
Wilayah Komandan Militer di Serbia (bahasa Jerman: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien) adalah sebuah wilayah Kerajaan Yugoslavia yang berada di bawah pemerintahan militer Wehrmacht setelah invasi dan pendudukan Yugoslavia pada April 1941. Wilayah tersebut meliputi wilayah Serbia, dengan tambahan bagian utara Kosovo (sekitaran ), dan . Wilayah ini adalah satu-satunya wilayah Yugoslavia yang menjadi tempat berdirinya sebuah pemerintahan militer Jerman Nazi. Hal ini dilakukan karena wilayah tersebut memiliki sumber daya alam yang berharga dan juga jalur kereta api dan rute transportasi lintas sungai yang penting. (in)
The Territory of the Military Commander in Serbia (German: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; Serbian: Подручје Војног заповедника у Србији, romanized: Područje vojnog zapovednika u Srbiji) was the area of the Kingdom of Yugoslavia that was placed under a military government of occupation by the Wehrmacht following the invasion, occupation and dismantling of Yugoslavia in April 1941. The territory included only central Serbia, with the addition of the northern part of Kosovo (around Kosovska Mitrovica), and the Banat. This territory was the only area of partitioned Yugoslavia in which the German occupants established a military government. This was due to the key rail and the Danube transport routes that passed through it, and its valuable resources, particularly non-ferrous metals. On 22 April 1941, the territory was placed under the supreme authority of the German military commander in Serbia, with the day-to-day administration of the territory under the control of the chief of the military administration staff. The lines of command and control in the occupied territory were never unified, and were made more complex by the appointment of direct representatives of senior Nazi figures such as Reichsführer-SS Heinrich Himmler (for police and security matters), Reichsmarschall Hermann Göring (for the economy), and Reichsminister Joachim von Ribbentrop (for foreign affairs). The Germans used Bulgarian troops to assist in the occupation, but they were at all times under German control. Sources variously describe the territory as a puppet state, a protectorate, a "special administrative province", or describe it as having a puppet government. The military commander in Serbia had very limited German garrison troops and police detachments to maintain order, but could request assistance from a corps of three divisions of poorly-equipped occupation troops. The German military commander in Serbia appointed two Serbian civil puppet governments to carry out administrative tasks in accordance with German direction and supervision. The first of these was the short-lived Commissioner Government which was established on 30 May 1941. The Commissioner Government was a basic tool of the occupation regime, lacking in any powers. In late July 1941, an uprising began in the occupied territory, which quickly swamped the Serbian gendarmerie, German police and security apparatus, and even the rear area infantry force. To assist in quelling the rebellion, which initially involved both the communist-led Yugoslav Partisans and the monarchist Chetniks, a second puppet government was established. The Government of National Salvation under Milan Nedić replaced the Commissioner Government on 29 August 1941. Although it enjoyed some support, the regime was unpopular with the majority of Serbs. This failed to turn the tide however, and the Germans were forced to bring in front line divisions from France, Greece and even the Eastern Front to suppress the revolt. Commencing from late September 1941, Operation Uzice expelled the Partisans from the occupied territory, and in December, Operation Mihailovic dispersed the Chetniks. Resistance continued at a low level until 1944, accompanied by frequent reprisal killings, which for some time involved the execution of 100 hostages for every German killed. The Nedić regime had no status under international law, no powers beyond those granted by the Germans, and was simply an instrument of German rule. Although German forces took the leading and guiding role of the Final Solution in Serbia, and the Germans monopolized the killing of Jews, they were actively aided in that role by Serbian collaborators. The Banjica concentration camp in Belgrade was jointly controlled by Nedic's regime and the German army. The one area in which the puppet administration did exercise initiative and achieve success was in the reception and care of hundreds of thousands of Serb refugees from other parts of partitioned Yugoslavia. Throughout the occupation, the Banat was an autonomous region, formally responsible to the puppet governments in Belgrade, but in practice governed by its Volksdeutsche (ethnic German) minority. While the Commissioner Government was limited to the use of gendarmerie, the Nedić government was authorized to raise an armed force, the Serbian State Guard, to impose order, but they were immediately placed under the control of the Higher SS and Police Leader, and essentially functioned as German auxiliaries until the German withdrawal in October 1944. The Germans also raised several other local auxiliary forces for various purposes within the territory. In order to secure the Trepča mines and the Belgrade-Skopje railway, the Germans made an arrangement with Albanian collaborators in the northern tip of present-day Kosovo which resulted in the effective autonomy of the region from the puppet government in Belgrade, which later formalized the German arrangement. The Government of National Salvation remained in place until the German withdrawal in the face of the combined Red Army, Bulgarian People's Army and Partisan Belgrade Offensive. During the occupation, the German authorities killed nearly all Jews residing in the occupied territory, by shooting the men as part of reprisals conducted in 1941, and gassing the women and children in early 1942 using a gas van.After the war, several of the key German and Serbian leaders in the occupied territory were tried and executed for war crimes. (en)
( 이 지역에 수립된 세르비아계 괴뢰국에 대해서는 세르비아 구국정부 문서를 참고하십시오.) 세르비아 군정청(독일어: Militärbefehlshabers in Serbien 밀리테르버발퉁 인 세르빈[*])은 제2차 세계 대전 당시 1941년 4월 나치 독일이 유고슬라비아 왕국을 침공(유고슬라비아 침공)하여 유고슬라비아를 해체시키고 그 자리에 설치한 지배기구이다. 위치를 따지면 중앙세르비아와 코소보 북부 일부, 바나트가 관할 지역이었다. (ko)
Il territorio del comandante militare in Serbia (in tedesco Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; in serbo: Подручје Војног заповедника у Србији?, traslitterato: Područje vojnog zapovednika u Srbiji) era la parte del Regno di Jugoslavia che venne posta sotto controllo militare della Wehrmacht in seguito all’invasione, occupazione e spartizione della Jugoslavia da parte delle potenze dell'Asse nell'aprile 1941. Il territorio includeva solo la Serbia centrale, con l’aggiunta di una parte del Cossovo settentrionale (la zona intorno a Kosovska Mitrovica) e del Banato. Il territorio fu l’unica parte della smembrata Jugoslavia in cui l’Asse istituì un governo militare; ciò fu dovuto alle principali vie di trasporto ferroviario e fluviale che lo attraversavano e alle sue preziose risorse, in particolare i metalli non ferrosi. Il 22 aprile 1941 il territorio venne posto sotto la suprema autorità del comandante militare tedesco in Serbia. Sebbene i tedeschi si servissero anche di truppe bulgare alleate per l’occupazione, il territorio rimase esclusivamente sotto controllo germanico. (it)
Serbia Nedicia (serb.-chorw. Недићева Србија, Nedićeva Srbija) – nazwa dla Serbii pod niemiecką okupacją podczas II wojny światowej. Krajowi przewodził kolaboracyjny rząd Milana Nedicia, pod niemieckim nadzorem wojskowym – oficjalna nazwa to Rząd Ocalenia Narodowego (srb.: Влада Националног Спаса, Vlada Nacionalnog Spasa) – który funkcjonował w latach 1941-1944. Geograficznie Serbia Nedicia pokrywała się mniej więcej z dzisiejszą Serbią Centralną (Централна Србија), północną częścią Kosowa (wokół Kosovskiej Mitrovicy) i z autonomicznym regionem Banat, który był rządzony przez mniejszość niemiecką. Ówczesna Serbia graniczyła z Niezależnym Państwem Chorwackim, terenami okupowanymi przez wojska włoskie (Albania, Kosowo, Czarnogóra), bułgarskie, rumuńskie i węgierskie. (pl)
Enkele maanden na de bezetting en verdeling van Joegoslavië door de asmogendheden in de Tweede Wereldoorlog werd Servië een militaire administratie van nazi-Duitsland in 1941 (tot 1943 met hulp van Italië). Tijdens deze bezetting werd er in Belgrado een marionettenregering aangesteld onder leiding van generaal Milan Nedic. Het grondgebied omvatte het huidige Centraal-Servië, het noordelijke gedeelte van Kosovo en de regio . (nl)
Немецкая военная администрация в Сербии (нем. Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien, неофициальное название — Недичевская Сербия) — период в истории Сербии, когда она находилась под немецкой оккупацией во время Второй мировой войны. Из числа сербов, сотрудничающих с оккупационными силами, вначале был сформирован «Гражданский комиссариат для управления хозяйственными делами Сербии», а после его роспуска в августе 1941 года — Правительство национального спасения во главе с генералом югославской армии Миланом Недичем. Правительство национального спасения Недича было вспомогательным органом оккупационной администрации и не имело никакого статуса на международном уровне, в том числе не имело признания как субъекта международных отношений и со стороны стран «оси». В конце 1944 года советские войска и коммунистические партизаны Тито заняли территорию Сербии, которая (вместе с перешедшими ей частями Хорватии, Венгрии, Албании, Болгарии и Черногории) была преобразована в Социалистическую Республику Сербия в составе СФРЮ. (ru)
Територія військового командувача в Сербії (нім. Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; серб. Подручје Војног заповедника у Србији, трансліт. Područje vojnog zapovednika u Srbiji) була територією Королівства Югославія, яка була введена під окупаційний військовий уряд Вермахтом після вторгнення, окупації та демонтажу Югославії у квітні 1941 року. Територія включала лише центральну Сербію, з додаванням північної частини Косова (навколо Косовської Мітровиці) та Банату. Ця територія була єдиною територією розділеної Югославії, в якій німецькі окупанти встановили військовий уряд. Це було пов’язано з ключовими залізничними та річковими транспортними шляхами, що проходили через нього, та його цінними ресурсами, зокрема кольоровими металами. 22 квітня 1941 р. Територія була підпорядкована верховній владі німецького військового командира в Сербії, а повсякденне управління територією було підконтрольним начальнику штабу військової адміністрації. Лінії управління та управління на окупованій території ніколи не були уніфіковані і ускладнювались призначенням прямих представників вищих нацистських діячів, таких як рейхсфюрер-СС Генріх Гіммлер (з питань поліції та безпеки), рейхсмаршал Герман Герінг (для економіки), і Рейхсміністр Йоахім фон Ріббентроп (для закордонних справ). Німці використовували болгарські війська для допомоги в окупації, але вони весь час перебували під контролем Німеччини. Джерела по-різному описують територію як маріонеткову державу, протекторат, "спеціальну адміністративну провінцію" або описують її як маріонетковий уряд. Військовий командир у Сербії мав дуже обмежені війська німецького гарнізону та поліцейські загони для підтримання порядку, але міг вимагати допомоги у корпусу з трьох дивізій погано оснащених окупаційних військ. Німецький військовий командувач у Сербії призначив два сербські цивільні маріонеткові уряди для виконання адміністративних завдань відповідно до німецьких вказівок та нагляду. Першим із них був короткочасний уряд Уповноваженого, який був створений 30 травня 1941 року. Уряд уповноваженого був основним інструментом окупаційного режиму, не маючи жодних повноважень. Наприкінці липня 1941 р. На окупованій території розпочалося повстання, яке швидко охопило сербську жандармерію, німецьку поліцію та апарат безпеки та навіть піхотні сили тилу. Для сприяння придушенню повстання, в якому спочатку брали участь югославські партизани, очолювані комуністами, і монархічні четники, було створено другий маріонетковий уряд. Уряд національного порятунку під керівництвом Мілана Недіча замінив уряд уповноваженого 29 серпня 1941 року. Хоча він користувався певною підтримкою режим був непопулярним серед більшості сербів. Однак це не змінило ситуації, і німці були змушені привести дивізії фронту з Франції, Греції та навіть Східного фронту, щоб придушити повстання. Починаючи з кінця вересня 1941 року, операція "Ужице" вигнала партизанів з окупованої території, а в грудні операція "Михайлович" розігнала четників. Опір по- , як і раніше на низькому рівні до 1944 року, супроводжувалося частими каральних вбивств, які в протягом деякого часу, пов'язаних з виконанням 100 заручників для кожного німця вбили. Режим Недіча не мав статусу за міжнародним правом, повноважень, крім тих, що були надані німцями, і був просто інструментом німецького правління. Незважаючи на те, що німецькі війська взяли на себе керівну та керівну роль остаточного рішення в Сербії, і німці монополізували вбивства євреїв, сербські колаборанти їм активно допомагали в цій ролі. Концтабір Баньїка в Белграді спільно контролювався режимом Недіча та німецькою армією. Єдина сфера, в якій адміністрація маріонеток проявляла ініціативу та досягала успіху, полягала в прийомі та піклуванні про сотні тисяч сербських біженців з інших частин розділеної Югославії. Протягом усієї окупації Банат був автономною областю, формально відповідальною перед маріонетковими урядами в Белграді, але на практиці керувався своєю фольксдойче (етнічною німецькою) меншиною. Хоча уряд уповноваженого обмежувався використанням жандармерії, уряду Недича було доручено підняти збройні сили, Сербську державну гвардію, для наведення порядку, але вони були негайно передані під контроль Вищого керівника СС і поліції, і по суті функціонував як допоміжний німецький до виведення Німеччини в жовтні 1944 року. Німці також підняли на території ще кілька місцевих допоміжних сил різного призначення. З метою забезпечення шахт Трепча та залізниці Белград-Скоп'є німці домовились з албанськими колабораціоністами на північній околиці сучасного Косово, що призвело до ефективної автономії регіону від маріонеткового уряду в Белграді, який згодом формалізувався німецька домовленість. Уряд національного порятунку залишався на місці до відступу Німеччини в умовах об'єднаної Червоної армії, Болгарської народної армії та партизанського наступу в Белграді. Під час окупації німецька влада вбила майже всіх євреїв, що проживають на окупованій території, розстрілявши чоловіків у рамках репресій, проведених у 1941 році, та обжавши жінок та дітей на початку 1942 року за допомогою газового фургона. Після війни кілька ключових німецьких та сербських лідерів на окупованій території були судимі та страчені за військові злочини. (uk)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:diedYear

1941 (xsd:integer)
1947 (xsd:integer)
1962 (xsd:integer)
1965 (xsd:integer)
1971 (xsd:integer)

dbp:flagS

Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg (en)

dbp:imageMapCaption

The Territory of the Military Commander in Serbia within Europe, circa 1942 (en)

dbp:militaryRank

General der Artillerie (en)
General der Infanterie (en)
General der Flieger (en)
General der Gebirgstruppe (en)
General der Flakartillerie (en)

dbp:order

1 (xsd:integer)
2 (xsd:integer)
3 (xsd:integer)
4 (xsd:integer)
5 (xsd:integer)
6 (xsd:integer)

dbp:s

Democratic Federal Yugoslavia (en)

dbp:termStart

1941-04-20 (xsd:date)
1941-06-09 (xsd:date)
1941-07-27 (xsd:date)
1941-09-19 (xsd:date)
1941-12-06 (xsd:date)
1942-02-02 (xsd:date)
1943-08-26 (xsd:date)

dbp:url

https://web.archive.org/web/20110720092227/http:/chgs.umn.edu/histories/otherness/otherness2.html

dbp:yearLeader

1941 (xsd:integer)
1943 (xsd:integer)
Apr–Jun 1941 (en)
Jul–Sep 1941 (en)
Jun–Jul 1941 (en)
Sep–Dec 1941 (en)

dcterms:subject

rdfs:comment

Srbsko bylo po německé invazi a demontáži Jugoslávie v dubnu 1941 pod německou vojenskou správou (německy Militärverwaltung in Serbien), která zde zřídila kolaborační civilní vlády: nejprve krátce trvající komisařskou vládu v čele s a následně vládu národní spásy pod Milanem Nedićem, která zůstala u moci do roku 1944. Územní rozsah okupovaného Srbska zahrnoval většinu dnešního Středního Srbska, severní část Kosova kolem Kosovské Mitrovice a Banát, který byl autonomní oblastí spravovaný německou menšinou. (cs)
Wilayah Komandan Militer di Serbia (bahasa Jerman: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien) adalah sebuah wilayah Kerajaan Yugoslavia yang berada di bawah pemerintahan militer Wehrmacht setelah invasi dan pendudukan Yugoslavia pada April 1941. Wilayah tersebut meliputi wilayah Serbia, dengan tambahan bagian utara Kosovo (sekitaran ), dan . Wilayah ini adalah satu-satunya wilayah Yugoslavia yang menjadi tempat berdirinya sebuah pemerintahan militer Jerman Nazi. Hal ini dilakukan karena wilayah tersebut memiliki sumber daya alam yang berharga dan juga jalur kereta api dan rute transportasi lintas sungai yang penting. (in)
( 이 지역에 수립된 세르비아계 괴뢰국에 대해서는 세르비아 구국정부 문서를 참고하십시오.) 세르비아 군정청(독일어: Militärbefehlshabers in Serbien 밀리테르버발퉁 인 세르빈[*])은 제2차 세계 대전 당시 1941년 4월 나치 독일이 유고슬라비아 왕국을 침공(유고슬라비아 침공)하여 유고슬라비아를 해체시키고 그 자리에 설치한 지배기구이다. 위치를 따지면 중앙세르비아와 코소보 북부 일부, 바나트가 관할 지역이었다. (ko)
Enkele maanden na de bezetting en verdeling van Joegoslavië door de asmogendheden in de Tweede Wereldoorlog werd Servië een militaire administratie van nazi-Duitsland in 1941 (tot 1943 met hulp van Italië). Tijdens deze bezetting werd er in Belgrado een marionettenregering aangesteld onder leiding van generaal Milan Nedic. Het grondgebied omvatte het huidige Centraal-Servië, het noordelijke gedeelte van Kosovo en de regio . (nl)
إقليم القائد العسكري في صربيا (بالألمانية: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien) كانت منطقة جزئية من مملكة يوغوسلافيا تحت الأحكام العرفية للاحتلال الألماني بعد غزو يوغوسلافيا في أبريل 1941. تضمنت المنطقة صربيا الوسطى بالإضافة للجزء الشمالي من كوسوفو (حول ميتروفيتسا) و‌. تلك كانت المنطقة الوحيدة التي أسس بها الألمان حكومة عسكرية. كان ذلك بسبب السكك الحديدية الرئيسية و‌طرق النقل النهرية التي كانت تمر بها وبمواردها الثمنية خاصةً . (ar)
Este artículo trata sobre el territorio bajo ocupación militar alemana. Para los gobiernos títeres colaboracionistas serbios, véase y Gobierno de Salvación Nacional. El Territorio de la Comandancia Militar en Serbia (en alemán: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; en serbio: Подручје Војног заповедника у Србији, romanizado: Područje vojnog zapovednika u Srbiji) era un área militar del Reino de Yugoslavia administrada por la Wehrmacht tras la invasión, ocupación y desmantelamiento de Yugoslavia en abril de 1941. El territorio incluía solo a la Serbia central, con la inclusión de la parte norte de Kosovo (alrededor de Kosovska Mitrovica) y el Banato. Este territorio fue la única zona de la dividida Yugoslavia en la que los alemanes establecieron un gobierno militar. Esto se debió a l (es)
Das Militärverwaltungsgebiet Serbien (amtlich Bereich des Militärbefehlshabers in Serbien), in Amtssprache serbisch Србија (Srbija), war ein Marionettenstaat unter der Militärverwaltung des nationalsozialistischen Deutschlands. Während des Zweiten Weltkriegs wurde das Königreich Jugoslawien 1941 im Zuge des deutschen Balkanfeldzuges besetzt und geteilt. Serbien wurde auf ein „Restserbien“ etwa in den Grenzen von 1912 vor den Balkankriegen reduziert. Im Banat wurde eine deutsche Zivil-Regierung installiert und um Kosovska Mitrovica ein autonomer Bezirk gebildet. Die oberste vollziehende Gewalt übte der deutsche Militärbefehlshaber Serbien (MBS) bzw. ab Herbst 1941 der Bevollmächtigte Kommandierende General (Bev.Kdr.Gen.) mit Sitz in Belgrad aus. Die Zivilverwaltung übte eine von Ministerprä (de)
Le territoire du commandant militaire en Serbie (allemand : Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien ; serbe : Подручје Војног заповедника у Србији / Područje vojnog zapovednika u Srbiji) était une région du Royaume de Yougoslavie qui fut placée sous un gouvernement militaire d'occupation par la Wehrmacht à la suite de l'invasion, de l'occupation et du démantèlement de la Yougoslavie en avril 1941. Le territoire ne comprenait que la Serbie centrale, avec en plus la partie nord du Kosovo (autour de Kosovska Mitrovica), et le . Ce territoire était la seule zone de la Yougoslavie partagée dans laquelle les occupants allemands ont établi un gouvernement militaire. Cela était dû aux principales voies de transport ferroviaire et fluvial qui la traversaient et à ses précieuses ressources, en pa (fr)
The Territory of the Military Commander in Serbia (German: Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; Serbian: Подручје Војног заповедника у Србији, romanized: Područje vojnog zapovednika u Srbiji) was the area of the Kingdom of Yugoslavia that was placed under a military government of occupation by the Wehrmacht following the invasion, occupation and dismantling of Yugoslavia in April 1941. The territory included only central Serbia, with the addition of the northern part of Kosovo (around Kosovska Mitrovica), and the Banat. This territory was the only area of partitioned Yugoslavia in which the German occupants established a military government. This was due to the key rail and the Danube transport routes that passed through it, and its valuable resources, particularly non-ferrous metal (en)
Il territorio del comandante militare in Serbia (in tedesco Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; in serbo: Подручје Војног заповедника у Србији?, traslitterato: Područje vojnog zapovednika u Srbiji) era la parte del Regno di Jugoslavia che venne posta sotto controllo militare della Wehrmacht in seguito all’invasione, occupazione e spartizione della Jugoslavia da parte delle potenze dell'Asse nell'aprile 1941. Il territorio includeva solo la Serbia centrale, con l’aggiunta di una parte del Cossovo settentrionale (la zona intorno a Kosovska Mitrovica) e del Banato. (it)
Serbia Nedicia (serb.-chorw. Недићева Србија, Nedićeva Srbija) – nazwa dla Serbii pod niemiecką okupacją podczas II wojny światowej. Krajowi przewodził kolaboracyjny rząd Milana Nedicia, pod niemieckim nadzorem wojskowym – oficjalna nazwa to Rząd Ocalenia Narodowego (srb.: Влада Националног Спаса, Vlada Nacionalnog Spasa) – który funkcjonował w latach 1941-1944. Geograficznie Serbia Nedicia pokrywała się mniej więcej z dzisiejszą Serbią Centralną (Централна Србија), północną częścią Kosowa (wokół Kosovskiej Mitrovicy) i z autonomicznym regionem Banat, który był rządzony przez mniejszość niemiecką. (pl)
Немецкая военная администрация в Сербии (нем. Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien, неофициальное название — Недичевская Сербия) — период в истории Сербии, когда она находилась под немецкой оккупацией во время Второй мировой войны. Из числа сербов, сотрудничающих с оккупационными силами, вначале был сформирован «Гражданский комиссариат для управления хозяйственными делами Сербии», а после его роспуска в августе 1941 года — Правительство национального спасения во главе с генералом югославской армии Миланом Недичем. Правительство национального спасения Недича было вспомогательным органом оккупационной администрации и не имело никакого статуса на международном уровне, в том числе не имело признания как субъекта международных отношений и со стороны стран «оси». В конце 1944 года советски (ru)
Територія військового командувача в Сербії (нім. Gebiet des Militärbefehlshabers in Serbien; серб. Подручје Војног заповедника у Србији, трансліт. Područje vojnog zapovednika u Srbiji) була територією Королівства Югославія, яка була введена під окупаційний військовий уряд Вермахтом після вторгнення, окупації та демонтажу Югославії у квітні 1941 року. Територія включала лише центральну Сербію, з додаванням північної частини Косова (навколо Косовської Мітровиці) та Банату. Ця територія була єдиною територією розділеної Югославії, в якій німецькі окупанти встановили військовий уряд. Це було пов’язано з ключовими залізничними та річковими транспортними шляхами, що проходили через нього, та його цінними ресурсами, зокрема кольоровими металами. 22 квітня 1941 р. Територія була підпорядкована ве (uk)

rdfs:seeAlso

foaf:depiction

foaf:name

Territory of the Military Commander in Serbia (en)

is dbo:wikiPageWikiLink of

is dbp:place of