| dbo:abstract |
فيلهلم الأول أو ولهِلْم الأول (بالألمانية: Wilhelm I) ، ولد في برلين في 22 مارس 1797 - مات في برلين في 9 مارس 1888) توج في عام 1861 ملكا على بروسيا ثم أصبح في سنة 1871 أول قيصر ألماني في الرايخ الثاني، بعد توحيد ألمانيا على يد أوتو فون بسمارك. وتمتد فترة جلوسه على عرش الرايخ الثاني من عام 1871 حتى وفاته في عام 1888. وقد أطلق عليه البعض لقب «» لدوره في قمع ثورة 1848. وقد توج قيصرا للرايخ في عام 1871 بعد انتصار ألمانيا على فرنسا في الحرب الألمانية الفرنسية على يد بسمارك، ونجاح بسمارك في توحيد الإمارات الألمانية المشتتة لتصبح مملكة واحدة، أطلق عليها «الرايخ الثاني». وكانت السلطة الفعلية في الرايخ الثاني في يد بسمارك، الذي لعب دورا أساسيا وجوهريا في تحقيق الوحدة الألمانية. فخاض ثلاث حروب من أجل جعل الوحدة حقيقة واقعة، هي ، والحرب البروسية النمساوية، والحرب الألمانية الفرنسية. (ar) Guillem I de Prússia (Berlín 1797 - 1888). Rei de Prússia i primer kàiser d'Alemanya d'ençà de la Unificació de 1871. Pertanyia a la històrica Dinastia dels Hohenzollern. (ca) Vilém I. Pruský (plným jménem Wilhelm Friedrich Ludwig von Hohenzollern) (22. března 1797, Berlín – 9. března 1888, Berlín) byl pruský král (1861–1888) a první německý císař (1871–1888). Pocházel z braniborské větve rodu Hohenzollernů. (cs) Ο Γουλιέλμος Α΄ (γερμ. Wilhelm I, 22 Μαρτίου 1797 – 9 Μαρτίου 1888), του Οίκου των Χοεντσόλλερν ήταν βασιλιάς της Πρωσίας (2 Ιανουαρίου 1861 – 9 Μαρτίου 1888) και ο πρώτος Γερμανός Αυτοκράτορας (18 Ιανουαρίου 1871 – 9 Μαρτίου 1888). Υπό την ηγεσία του Γουλιέλμου και του Καγκελαρίου του Όττο φον Μπίσμαρκ, η Πρωσία επέτυχε την ενοποίηση της Γερμανίας και την ίδρυση της Γερμανικής Αυτοκρατορίας. (el) Wilhelm I., mit vollem Namen Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen (* 22. März 1797 in Berlin; † 9. März 1888 ebenda), aus dem Haus Hohenzollern war von 1861 bis zu seinem Tod König von Preußen und seit der Reichsgründung 1871 erster Deutscher Kaiser. Als zweitgeborener Sohn Friedrich Wilhelms III. wurde er zunächst nicht auf die Aufgaben eines künftig regierenden Monarchen vorbereitet, sondern schlug eine militärische Laufbahn ein. In den 1820er Jahren übernahm Wilhelm auch diplomatische Aufträge, die ihn unter anderem an den Zarenhof nach Sankt Petersburg führten. In Folge des Dekabristenaufstandes 1825 in Russland und der Julirevolution 1830 in Frankreich entwickelte Wilhelm eine ausgeprägte Revolutionsfurcht. Nach der Thronbesteigung seines älteren kinderlosen Bruders, Friedrich Wilhelm IV., avancierte er als Prinz von Preußen zum Thronfolger und setzte sich gegen jede Form der Verfassungsänderung ein. Die Öffentlichkeit nahm ihn als Symbolfigur der antiliberalen Militärpartei am preußischen Hof wahr. Während der Märzrevolution 1848 sprach sich der Prinz zwar für ein gewaltsames Vorgehen gegen die Demonstranten aus, hatte faktisch aber keine Kommandogewalt über die in Berlin stationierten Truppen. Der bald öffentlich als „Kartätschenprinz“ beschimpfte Wilhelm sah sich gezwungen, ins Exil nach Großbritannien zu gehen, von wo er bereits im Sommer 1848 zurückkehrte. 1849 ließ er als Oberbefehlshaber die Revolutionen in der Pfalz und in Baden blutig niederschlagen. Durch die Revolution 1848/1849 und seinen Aufenthalt in Koblenz als Militärgouverneur des Rheinlandes und Westfalens begann sich Wilhelms Einstellung gegenüber einer konstitutionellen Monarchie zu mäßigen. Den deutschen Nationalismus betrachtete er zunehmend als ein mögliches politisches Instrument für Preußens Krone. 1858 übernahm Wilhelm für seinen erkrankten Bruder die Regentschaft. In der politischen Öffentlichkeit beförderte der Thronwechsel Hoffnungen auf eine Neue Ära. Da der Prinzregent, ab 1861 König von Preußen, jedoch auf eine konservative Heeresreform hinarbeitete, eskalierte kurz darauf ein Streit mit dem Abgeordnetenhaus zu einem Verfassungskonflikt. Im Kampf gegen das Parlament berief Wilhelm 1862 Otto von Bismarck zum preußischen Ministerpräsidenten. Mit dessen Unterstützung konnte der Verfassungskonflikt 1866 beigelegt und mittels Kriegen eine Machtsteigerung Preußens erreicht werden. Nach der Reichsgründung wurde Wilhelm am 18. Januar 1871 im Schloss Versailles bei Paris zum Deutschen Kaiser proklamiert. Die Regierungsgeschäfte überließ Wilhelm I. seit den späten 1870er Jahren stärker seinem Ministerpräsidenten und Reichskanzler. Ob Wilhelm aber tatsächlich ein weitgehend von Bismarck dominierter König und Kaiser war, wird in der Forschung mittlerweile von Historikern wie Jan Markert und Frederik Frank Sterkenburgh bestritten. (de) Vilhelmo la 1-a (naskiĝis 22-a de marto 1797 kiel Wilhelm Friedrich Ludwig en Berlino; mortis 9-a de marto 1888 samloke) estis ekde 1858 regento (anstataŭulo por sia malsana frato) kaj ekde 1861 reĝo de Prusio kaj ekde 1871 Germana Imperiestro. Lia edzino estis Augusta von Sachsen-Weimar-Eisenach. Vilhelmo estis konservativa kaj havis pro la sufokado de la marta revolucio de 1848 negativan reputacion. Tamen lia ekregado en 1858 signifis certa liberaliĝo. Malgraŭ sia propra volo li fariĝis en 1871 germana imperiestro kaj atingis poste grandan popularecon. Dum lia epoko la prusa ĉefministro kaj poste germana kanceliero Otto von Bismarck ricevis tre grandan influon. (eo) Guillermo I de Alemania (en alemán, Wilhelm I; Berlín, 22 de marzo de 1797 - ib., 9 de marzo de 1888) fue rey de Prusia, desde el 2 de enero de 1861 y el primer emperador alemán desde el 18 de enero de 1871 hasta su fallecimiento. (es) Gilen I.a (jaiotza-izena: Wilhelm Friedrich Ludwig) (Berlin, 1797ko martxoaren 22a – 1888ko martxoaren 9a) Prusiako errege izan zen 1861eko urtarrilaren 2tik aurrera eta Alemaniako enperadore (lehenengo kaiserra) 1871ko urtarrilaren 18tik hil bitartean. (eu) Guillaume Frédéric Louis de Hohenzollern, né le 22 mars 1797 à Berlin et mort le 9 mars 1888 dans la même ville, est le septième roi de Prusse de 1861 à 1888, et le premier empereur allemand de 1871 à 1888 sous le nom de Guillaume Ier (en allemand : Wilhelm I. ou Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen). Dès le début de son règne comme roi, il appelle au pouvoir Otto von Bismarck, dont il craignait jusqu'alors les idées d'alliance avec la France et le caractère trop affirmé. En 1864, Bismarck entraîne l'Autriche dans une guerre victorieuse contre le Danemark (guerre des Duchés) et donne à la Prusse les duchés de Holstein et de Saxe-Lauenbourg. Après la guerre gagnée en 1866 contre l'Autriche, la Prusse est désormais un État qui s'étend de la Moselle à la Baltique sur la quasi-totalité du Nord de la Confédération germanique, laquelle est dissoute, au profit d'une « confédération de l'Allemagne du Nord », créée pour l'occasion sous la présidence de la Prusse. Des traités secrets d'assistance et de défense mutuelles sont imposés aux souverains des États d'Allemagne du Sud, grand-duché de Hesse-Darmstadt, grand-duché de Bade, royaume de Wurtemberg et royaume de Bavière. L'Autriche est ainsi exclue du système allemand. En 1870, c'est l'empereur des Français qui tombe dans le piège bismarckien. La dépêche d'Ems est le prétexte qui pousse Napoléon III à déclarer la guerre à la Prusse le 19 juillet. Celle-ci en appelle à ses « alliés » du Sud de l'Allemagne, grand-duché de Bade, royaume de Wurtemberg et royaume de Bavière, qui ne peuvent que répondre favorablement, tandis que la France est isolée. Après un début prometteur, les armées françaises doivent reculer, la victoire de Saint-Privat (18 août) permet l'encerclement de Metz, la plus importante place forte d'Europe où est réduite à l'impuissance la majeure partie de l'armée française. Napoléon III est fait prisonnier à Sedan (2 septembre), son empire s'effondre, la république est proclamée tandis que la moitié nord du pays est occupée et que Paris est assiégé. La victoire de la Prusse est totale : le 18 janvier 1871, Guillaume Ier est proclamé « empereur allemand » en France, dans le cadre prestigieux de la galerie des Glaces du château de Versailles. Le traité de Francfort ampute la France de ses territoires orientaux dont la population est germanophone, et de Metz (bien que francophone) et sa région, qui formeront une « terre d'Empire ». La France occupée doit en outre payer une énorme indemnité. Malgré son soutien de longue date à Bismarck en tant que ministre-président puis en tant que chancelier, Guillaume a émis de fortes réserves sur certaines des politiques plus réactionnaires de Bismarck, y compris son anti-catholicisme et sa gestion difficile des subordonnés. Contrairement au chancelier, l'empereur est décrit comme poli, gentilhomme et, bien que résolument conservateur, plus ouvert à certaines idées libérales classiques que son petit-fils et futur successeur, Guillaume II. Sous son règne il est aussi connu comme Guillaume le Grand. (fr) Wilhelm I atau William I (bahasa Jerman: Wilhelm Friedrich Ludwig) (22 Maret 1797 – 9 Maret 1888) dari Wangsa Hohenzollern adalah raja Prusia (2 Januari 1861 – 9 Maret 1888) dan Kaisar Jerman pertama (18 Januari 1871 – 9 Maret 1888). Di bawah kepemimpinan Wilhelm dan kanselirnya Otto von Bismarck, Jerman disatukan dan Kekaisaran Jerman didirikan. (in) William I or Wilhelm I (German: Wilhelm Friedrich Ludwig; 22 March 1797 – 9 March 1888) was King of Prussia from 2 January 1861 and German Emperor from 18 January 1871 until his death in 1888. A member of the House of Hohenzollern, he was the first head of state of a united Germany. He was de facto head of state of Prussia from 1858, when he became regent for his brother Frederick William IV, whose death three years later would make him king. Under the leadership of William and his minister president Otto von Bismarck, Prussia achieved the unification of Germany and the establishment of the German Empire. Despite his long support of Bismarck as Minister President, William held strong reservations about some of Bismarck's more reactionary policies, including his anti-Catholicism and tough handling of subordinates. In contrast to the domineering Bismarck, William was described as polite, gentlemanly and, while staunchly conservative, more open to certain classical liberal ideas than his grandson Wilhelm II, during whose reign he was known as Wilhelm the Great (German: der Große). (en) 빌헬름 1세(독일어: Wilhelm I, 1797년 3월 22일 ~ 1888년 3월 9일)는 프로이센의 국왕(임기: 1861년 ~ 1888년)이다. 북독일 연방의 의장(임기: 1866년 ~ 1871년)이자, 독일 제국의 초대 황제(임기: 1871년 1월 18일 ~ 1888년)이었다. 빌헬름 1세는 군국주의로서 프로이센을 일등 국가로 만들려고 생각하였다. 1861년 형인 프리드리히 빌헬름 4세 대신 왕이 되자 오토 폰 비스마르크를 수상으로, 헬무트 카를 베른하르트 폰 몰트케 백작를 참모총장으로 등용하여 독일의 통일을 꾀하였다. 그는 1864년 프로이센-덴마크 전쟁과 1866년 프로이센-오스트리아 전쟁, 그리고 1870년 프로이센-프랑스 전쟁에서 차례로 승리한 뒤, 1871년 베르사유 궁전에서 독일 제국 황제가 되었다. 비스마르크를 신임하였으며 내외 정치에 수완을 보여, 독일을 유럽 제일의 강대국으로 만들었다. (ko) ヴィルヘルム1世（Wilhelm I. 1797年3月22日 - 1888年3月9日）は、第7代プロイセン王（在位：1861年1月2日 - 1888年3月9日）、北ドイツ連邦主席（在任：1867年7月1日 - 1871年1月18日）、初代ドイツ皇帝（在位：1871年1月18日 - 1888年3月9日）。 第5代プロイセン王フリードリヒ・ヴィルヘルム3世の次男。兄である第6代プロイセン王フリードリヒ・ヴィルヘルム4世に子供がなかったため、1861年の兄王の崩御でプロイセン王に即位した。軍制改革をめぐって衆議院との対立が深まる中の1862年にオットー・フォン・ビスマルクを首相に任じ、軍制改革を無予算統治で断行。ドイツ統一戦争に乗り出し、1871年の普仏戦争の勝利でドイツ皇帝に即位してドイツ統一を達成した。ビスマルクとはしばしば意見対立しながらも、崩御まで彼を首相として重用し続けた。 (ja) Guglielmo I, nato Guglielmo Federico Ludovico (in tedesco: Wilhelm Friedrich Ludwig; Berlino, 22 marzo 1797 – Berlino, 9 marzo 1888), fu il primo imperatore tedesco (in tedesco: Deutscher Kaiser) dal 1871 al 1888 e il settimo re di Prussia (in tedesco: König von Preußen) dal 1861 al 1888. Primo imperatore della Germania moderna, fu soprannominato Wilhelm der Große, ossia Guglielmo il Grande. Sotto la sua leadership e quella del suo primo ministro, il famoso Otto von Bismarck, la Prussia riuscì ad unificare la Germania fondando l'Impero tedesco. Malgrado il suo lungo e fiducioso supporto nei confronti dell'operato di Bismarck, Guglielmo mantenne ad ogni modo forti riserve nei confronti delle politiche più reazionarie proposte dal suo governo, incluso uno spirito anti-cattolico ed il pugno di ferro coi sottoposti. Guglielmo fu un sovrano attento e gentile, meno conservatore e di idee più aperte e liberali rispetto ad esempio a quello che sarà suo nipote Guglielmo II alla guida della Germania. (it) Wilhelm I, (volledige naam: Wilhelm Friedrich Ludwig) (Berlijn, 22 maart 1797 — aldaar, 9 maart 1888) van het Huis Hohenzollern, was een Pruisisch en Duits vorst. Hij werd koning van Pruisen in 1861, kreeg het Bundespräsidium van de Noord-Duitse Bond in 1867 en was Duits keizer vanaf 1871 tot aan zijn dood. Onder de heerschappij van Wilhelm en zijn kanselier Otto von Bismarck, verwezenlijkte Pruisen de eenmaking van Duitsland en de stichting van het Duitse Keizerrijk. (nl) Wilhelm I Hohenzollern, urodzony jako Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen (ur. 22 marca 1797 w Berlinie, zm. 9 marca 1888 tamże) – regent, a później król Prus w latach 1861–1888 z dynastii Hohenzollernów, prezydent Związku Północnoniemieckiego w latach 1867–1871, a od 1871 cesarz niemiecki. Współtwórca II Rzeszy Niemieckiej. Wilhelm był drugim synem króla Fryderyka Wilhelma III Pruskiego i królowej Luizy z dynastii meklemburskiej. Wilhelm I znany był powszechnie pod przydomkiem „księcia kartaczy” (Kartätschenprinz), jaki przylgnął do niego po stłumieniu powstania w Wielkim Księstwie Badenii w kwietniu 1848 oraz „białobrody” – w aluzji do średniowiecznego cesarza Fryderyka I Barbarossy – „rudobrodego”. W latach 1858–1861 zastępował w sprawowaniu władzy swego chorego nerwowo brata, króla Fryderyka Wilhelma IV, w 1861 r. koronował się w Królewcu na króla Prus. Dziesięć lat później (18 stycznia 1871), po zwycięstwie Prus w wojnie z Francją, w podparyskim Wersalu obwołano go cesarzem niemieckim (wzniesiono wówczas okrzyk na cześć „cesarza Wilhelma”). Zmarł w „roku trzech cesarzy” (1888). (pl) Вильгельм I Фридрих Людвиг Гогенцо́ллерн (нем. Wilhelm I. Friedrich Ludwig; 22 марта 1797, Дворец кронпринцев, Берлин — 9 марта 1888, Берлин) — германский император (кайзер) с 18 января 1871 года, регент прусского королевства с 7 октября 1858 года по 2 января 1861 года, король Пруссии со 2 января 1861 года. Первый правитель объединённой Германии. (ru) Vilhelm I (tyska: Wilhelm I.), fullständigt namn, Vilhelm Fredrik Ludvig (tyska, Wilhelm Friedrich Ludwig) född 22 mars 1797, död 9 mars 1888, var kung av Preussen från 1861 och tysk kejsare från 18 januari 1871. Han var son till Fredrik Vilhelm III av Preussen och Louise av Mecklenburg-Strelitz samt yngre bror till den barnlöse Fredrik Vilhelm IV som han efterträdde. (sv) Guilherme I (Berlim, 22 de março de 1797 – Berlim, 9 de março de 1888) foi o Rei da Prússia de 1861 até sua morte e também o primeiro Imperador do unificado Império Alemão a partir de 1871. Sob sua liderança como chefe de estado e de seu chefe de governo Otto von Bismarck, a Prússia encabeçou a Unificação Alemã e por consequência o estabelecimento do Império Alemão (a Alemanha moderna como conhecemos hoje, porém com território maior). Apesar do apoio que dava ao chanceler do império, o soberano tinha muitas reservas sobre algumas das políticas mais reacionárias do político, incluindo seu anti-catolicismo e severidade com subordinados. Ao contrário de Bismarck, o imperador foi descrito como cavalheiresco, educado e refinado, e apesar de manter um firme conservadorismo, tinha uma cabeça mais aberta a certas ideias clássicas liberais que seu neto Guilherme II, porém muito menos que seu filho e sucessor, Frederico III. (pt) Вільге́льм I (нім. Wilhelm I.; 22 березня 1797 — 9 березня 1888) — перший німецький імператор (1871—1888), сьомий прусський король (1861—1888). Маркграф бранденбурзький (1861—1888). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Берліні, Пруссія. Другий син прусського короля Фрідріха-Вільгельма III. Молодший брат короля Фрідріха-Вільгельма IV. Батько імператора Фрідріха III, дід останнього німецького імператора Вільгельма II. Дядько російського царя Олександра ІІ. Учасник Наполеонівських війн (1814—1815), зокрема битви при Ватерлоо. Успішно придушив революційні виступи Берліні (1848). Принц-регент при своєму братові (1858—1861). Президент Північнонімецького союзу (1867—1871). За допомоги канцлера Отто фон Бісмарка завершив об'єднання Німеччини (1871). Коронувався імператором у Версальському палаці, де було проголошено створення Німецької імперії (1871). Підтримував мілітарно-консервативний курс канцлера за винятком його антикатолицької політики. Після замахів на своє життя схвалив прийняття законів проти соціалістів (1878). Користувався популярністю серед більшості німців за свою побутову простоту і суворість, вважався уособленням «старої Пруссії». Помер у Берліні. Похований у Шарлоттенбурзькому палаці. Прізвисько — «картечний принц» (нім. Kartätschenprinz; за використання артилерії у придушенні революції). (uk) 威廉一世（德語：Wilhelm I，1797年3月22日－1888年3月9日），全名威廉·腓特烈·路德维希·馮·普魯士（Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen），普鲁士国王（1861年1月2日—1888年3月9日），1871年1月18日就任德意志帝國第一任皇帝。他死後，因為德意志统一，被其孫威廉二世尊為大帝，號稱「威廉大帝」。 (zh) |
| rdfs:comment |
Guillem I de Prússia (Berlín 1797 - 1888). Rei de Prússia i primer kàiser d'Alemanya d'ençà de la Unificació de 1871. Pertanyia a la històrica Dinastia dels Hohenzollern. (ca) Vilém I. Pruský (plným jménem Wilhelm Friedrich Ludwig von Hohenzollern) (22. března 1797, Berlín – 9. března 1888, Berlín) byl pruský král (1861–1888) a první německý císař (1871–1888). Pocházel z braniborské větve rodu Hohenzollernů. (cs) Ο Γουλιέλμος Α΄ (γερμ. Wilhelm I, 22 Μαρτίου 1797 – 9 Μαρτίου 1888), του Οίκου των Χοεντσόλλερν ήταν βασιλιάς της Πρωσίας (2 Ιανουαρίου 1861 – 9 Μαρτίου 1888) και ο πρώτος Γερμανός Αυτοκράτορας (18 Ιανουαρίου 1871 – 9 Μαρτίου 1888). Υπό την ηγεσία του Γουλιέλμου και του Καγκελαρίου του Όττο φον Μπίσμαρκ, η Πρωσία επέτυχε την ενοποίηση της Γερμανίας και την ίδρυση της Γερμανικής Αυτοκρατορίας. (el) Guillermo I de Alemania (en alemán, Wilhelm I; Berlín, 22 de marzo de 1797 - ib., 9 de marzo de 1888) fue rey de Prusia, desde el 2 de enero de 1861 y el primer emperador alemán desde el 18 de enero de 1871 hasta su fallecimiento. (es) Gilen I.a (jaiotza-izena: Wilhelm Friedrich Ludwig) (Berlin, 1797ko martxoaren 22a – 1888ko martxoaren 9a) Prusiako errege izan zen 1861eko urtarrilaren 2tik aurrera eta Alemaniako enperadore (lehenengo kaiserra) 1871ko urtarrilaren 18tik hil bitartean. (eu) Wilhelm I atau William I (bahasa Jerman: Wilhelm Friedrich Ludwig) (22 Maret 1797 – 9 Maret 1888) dari Wangsa Hohenzollern adalah raja Prusia (2 Januari 1861 – 9 Maret 1888) dan Kaisar Jerman pertama (18 Januari 1871 – 9 Maret 1888). Di bawah kepemimpinan Wilhelm dan kanselirnya Otto von Bismarck, Jerman disatukan dan Kekaisaran Jerman didirikan. (in) 빌헬름 1세(독일어: Wilhelm I, 1797년 3월 22일 ~ 1888년 3월 9일)는 프로이센의 국왕(임기: 1861년 ~ 1888년)이다. 북독일 연방의 의장(임기: 1866년 ~ 1871년)이자, 독일 제국의 초대 황제(임기: 1871년 1월 18일 ~ 1888년)이었다. 빌헬름 1세는 군국주의로서 프로이센을 일등 국가로 만들려고 생각하였다. 1861년 형인 프리드리히 빌헬름 4세 대신 왕이 되자 오토 폰 비스마르크를 수상으로, 헬무트 카를 베른하르트 폰 몰트케 백작를 참모총장으로 등용하여 독일의 통일을 꾀하였다. 그는 1864년 프로이센-덴마크 전쟁과 1866년 프로이센-오스트리아 전쟁, 그리고 1870년 프로이센-프랑스 전쟁에서 차례로 승리한 뒤, 1871년 베르사유 궁전에서 독일 제국 황제가 되었다. 비스마르크를 신임하였으며 내외 정치에 수완을 보여, 독일을 유럽 제일의 강대국으로 만들었다. (ko) ヴィルヘルム1世（Wilhelm I. 1797年3月22日 - 1888年3月9日）は、第7代プロイセン王（在位：1861年1月2日 - 1888年3月9日）、北ドイツ連邦主席（在任：1867年7月1日 - 1871年1月18日）、初代ドイツ皇帝（在位：1871年1月18日 - 1888年3月9日）。 第5代プロイセン王フリードリヒ・ヴィルヘルム3世の次男。兄である第6代プロイセン王フリードリヒ・ヴィルヘルム4世に子供がなかったため、1861年の兄王の崩御でプロイセン王に即位した。軍制改革をめぐって衆議院との対立が深まる中の1862年にオットー・フォン・ビスマルクを首相に任じ、軍制改革を無予算統治で断行。ドイツ統一戦争に乗り出し、1871年の普仏戦争の勝利でドイツ皇帝に即位してドイツ統一を達成した。ビスマルクとはしばしば意見対立しながらも、崩御まで彼を首相として重用し続けた。 (ja) Wilhelm I, (volledige naam: Wilhelm Friedrich Ludwig) (Berlijn, 22 maart 1797 — aldaar, 9 maart 1888) van het Huis Hohenzollern, was een Pruisisch en Duits vorst. Hij werd koning van Pruisen in 1861, kreeg het Bundespräsidium van de Noord-Duitse Bond in 1867 en was Duits keizer vanaf 1871 tot aan zijn dood. Onder de heerschappij van Wilhelm en zijn kanselier Otto von Bismarck, verwezenlijkte Pruisen de eenmaking van Duitsland en de stichting van het Duitse Keizerrijk. (nl) Вильгельм I Фридрих Людвиг Гогенцо́ллерн (нем. Wilhelm I. Friedrich Ludwig; 22 марта 1797, Дворец кронпринцев, Берлин — 9 марта 1888, Берлин) — германский император (кайзер) с 18 января 1871 года, регент прусского королевства с 7 октября 1858 года по 2 января 1861 года, король Пруссии со 2 января 1861 года. Первый правитель объединённой Германии. (ru) Vilhelm I (tyska: Wilhelm I.), fullständigt namn, Vilhelm Fredrik Ludvig (tyska, Wilhelm Friedrich Ludwig) född 22 mars 1797, död 9 mars 1888, var kung av Preussen från 1861 och tysk kejsare från 18 januari 1871. Han var son till Fredrik Vilhelm III av Preussen och Louise av Mecklenburg-Strelitz samt yngre bror till den barnlöse Fredrik Vilhelm IV som han efterträdde. (sv) 威廉一世（德語：Wilhelm I，1797年3月22日－1888年3月9日），全名威廉·腓特烈·路德维希·馮·普魯士（Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen），普鲁士国王（1861年1月2日—1888年3月9日），1871年1月18日就任德意志帝國第一任皇帝。他死後，因為德意志统一，被其孫威廉二世尊為大帝，號稱「威廉大帝」。 (zh) فيلهلم الأول أو ولهِلْم الأول (بالألمانية: Wilhelm I) ، ولد في برلين في 22 مارس 1797 - مات في برلين في 9 مارس 1888) توج في عام 1861 ملكا على بروسيا ثم أصبح في سنة 1871 أول قيصر ألماني في الرايخ الثاني، بعد توحيد ألمانيا على يد أوتو فون بسمارك. وتمتد فترة جلوسه على عرش الرايخ الثاني من عام 1871 حتى وفاته في عام 1888. وقد أطلق عليه البعض لقب «» لدوره في قمع ثورة 1848. وقد توج قيصرا للرايخ في عام 1871 بعد انتصار ألمانيا على فرنسا في الحرب الألمانية الفرنسية على يد بسمارك، ونجاح بسمارك في توحيد الإمارات الألمانية المشتتة لتصبح مملكة واحدة، أطلق عليها «الرايخ الثاني». (ar) Wilhelm I., mit vollem Namen Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen (* 22. März 1797 in Berlin; † 9. März 1888 ebenda), aus dem Haus Hohenzollern war von 1861 bis zu seinem Tod König von Preußen und seit der Reichsgründung 1871 erster Deutscher Kaiser. Als zweitgeborener Sohn Friedrich Wilhelms III. wurde er zunächst nicht auf die Aufgaben eines künftig regierenden Monarchen vorbereitet, sondern schlug eine militärische Laufbahn ein. In den 1820er Jahren übernahm Wilhelm auch diplomatische Aufträge, die ihn unter anderem an den Zarenhof nach Sankt Petersburg führten. In Folge des Dekabristenaufstandes 1825 in Russland und der Julirevolution 1830 in Frankreich entwickelte Wilhelm eine ausgeprägte Revolutionsfurcht. Nach der Thronbesteigung seines älteren kinderlosen Bruders, Friedrich Wilhelm (de) Vilhelmo la 1-a (naskiĝis 22-a de marto 1797 kiel Wilhelm Friedrich Ludwig en Berlino; mortis 9-a de marto 1888 samloke) estis ekde 1858 regento (anstataŭulo por sia malsana frato) kaj ekde 1861 reĝo de Prusio kaj ekde 1871 Germana Imperiestro. Lia edzino estis Augusta von Sachsen-Weimar-Eisenach. (eo) Guillaume Frédéric Louis de Hohenzollern, né le 22 mars 1797 à Berlin et mort le 9 mars 1888 dans la même ville, est le septième roi de Prusse de 1861 à 1888, et le premier empereur allemand de 1871 à 1888 sous le nom de Guillaume Ier (en allemand : Wilhelm I. ou Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen). (fr) William I or Wilhelm I (German: Wilhelm Friedrich Ludwig; 22 March 1797 – 9 March 1888) was King of Prussia from 2 January 1861 and German Emperor from 18 January 1871 until his death in 1888. A member of the House of Hohenzollern, he was the first head of state of a united Germany. He was de facto head of state of Prussia from 1858, when he became regent for his brother Frederick William IV, whose death three years later would make him king. (en) Guglielmo I, nato Guglielmo Federico Ludovico (in tedesco: Wilhelm Friedrich Ludwig; Berlino, 22 marzo 1797 – Berlino, 9 marzo 1888), fu il primo imperatore tedesco (in tedesco: Deutscher Kaiser) dal 1871 al 1888 e il settimo re di Prussia (in tedesco: König von Preußen) dal 1861 al 1888. (it) Wilhelm I Hohenzollern, urodzony jako Wilhelm Friedrich Ludwig von Preußen (ur. 22 marca 1797 w Berlinie, zm. 9 marca 1888 tamże) – regent, a później król Prus w latach 1861–1888 z dynastii Hohenzollernów, prezydent Związku Północnoniemieckiego w latach 1867–1871, a od 1871 cesarz niemiecki. Współtwórca II Rzeszy Niemieckiej. Wilhelm był drugim synem króla Fryderyka Wilhelma III Pruskiego i królowej Luizy z dynastii meklemburskiej. (pl) Guilherme I (Berlim, 22 de março de 1797 – Berlim, 9 de março de 1888) foi o Rei da Prússia de 1861 até sua morte e também o primeiro Imperador do unificado Império Alemão a partir de 1871. Sob sua liderança como chefe de estado e de seu chefe de governo Otto von Bismarck, a Prússia encabeçou a Unificação Alemã e por consequência o estabelecimento do Império Alemão (a Alemanha moderna como conhecemos hoje, porém com território maior). Apesar do apoio que dava ao chanceler do império, o soberano tinha muitas reservas sobre algumas das políticas mais reacionárias do político, incluindo seu anti-catolicismo e severidade com subordinados. Ao contrário de Bismarck, o imperador foi descrito como cavalheiresco, educado e refinado, e apesar de manter um firme conservadorismo, tinha uma cabeça mais (pt) Вільге́льм I (нім. Wilhelm I.; 22 березня 1797 — 9 березня 1888) — перший німецький імператор (1871—1888), сьомий прусський король (1861—1888). Маркграф бранденбурзький (1861—1888). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Берліні, Пруссія. Другий син прусського короля Фрідріха-Вільгельма III. Молодший брат короля Фрідріха-Вільгельма IV. Батько імператора Фрідріха III, дід останнього німецького імператора Вільгельма II. Дядько російського царя Олександра ІІ. Учасник Наполеонівських війн (1814—1815), зокрема битви при Ватерлоо. Успішно придушив революційні виступи Берліні (1848). Принц-регент при своєму братові (1858—1861). Президент Північнонімецького союзу (1867—1871). За допомоги канцлера Отто фон Бісмарка завершив об'єднання Німеччини (1871). Коронувався імператором у (uk) |
.jpg?width=300)
