Landscape (original) (raw)

dbo:abstract

Definir el paisatge des del punt de vista geogràfic no és fàcil, perquè aquest és l'objecte d'estudi primordial i el document geogràfic bàsic a partir del qual es fa la geografia. Entenem, en general, per paisatge qualsevol àrea que inclou tant els trets naturals com els modelats per l'home i que tenen un reflex visual en l'espai.En ecologia es defineix paisatge com un conjunt heterogeni d'ecosistemes, i la unitat bàsica d'estudi és la tessel·la. El paisatge es defineix per les seves formes, naturals o antròpiques. Tot paisatge està compost per elements que s'articulen entre si. Aquests elements són bàsicament de tres tipus: abiòtics, biòtics i antròpics, que apareixen per l'acció humana. Determinar aquests elements és el que constitueix el primer nivell de l'anàlisi geogràfica. En principi tota activitat humana té un reflex a l'espai, i per tant modifica el paisatge. Es pot conèixer el caràcter d'una societat per les seves manifestacions a l'espai, i pel seu impacte en el paisatge. Així, a manera d'exemple, si una societat necessita pa apareixeran en el paisatge: camps de blat, molins, forns i fleques per a la seva distribució al públic. Fins les activitats aparentment més etèries tenen el seu impacte en l'espai i modifiquen el paisatge, com la banca i les seves sucursals, la telefonia cel·lular i les antenes de repetició o les empreses de venda a través de la xarxa i els magatzems en els quals guarden la mercaderia. (ca)
Krajina je pojem pro vybranou část zemského povrchu s typickou kombinací přírodních a kulturních prvků a charakteristickou scenérií. (cs)
Τοπίο σημαίνει «μία περιοχή, όπως γίνεται αντιληπτή από ανθρώπους, της οποίας ο χαρακτήρας είναι το αποτέλεσμα της δράσης και αλληλεπίδρασης των φυσικών και/ή ανθρώπινων παραγόντων» (Ευρωπαϊκή Σύμβαση για το Τοπίο, Ν. 3827/2010). Αποτελεί μια απτή και άμεσα αντιληπτή γεωγραφική μονάδα ανάλυσης, μέσω της οποίας οι διαδικασίες συγκρότησης του χώρου και οι σχέσεις ανθρώπου-χώρου εκφράζονται, αποτυπώνονται, βιώνονται, ερμηνεύονται, κατανοούνται και εξελίσσονται (Pavlis & Terkenli 2017). Η επιστήμη της Γεωγραφίας, στο πλαίσιο της γνωστικής περιοχής της Ανθρωπογεωγραφίας, έχει αναπτύξει ιδιαίτερα την έρευνα και την εννοιολόγηση για το τοπίο. Εν γένει, τοπίο είναι ένα σύστημα σχέσεων και αλληλεπιδράσεων του συνόλου των μορφών, του μοτίβου, των λειτουργιών, των χρωμάτων, των ήχων, των βιοτικών και αβιοτικών στοιχείων με τις γνωστικές και τις συναισθηματικές εμπειρίες του ανθρώπου, αλλά και ένας ιδεολογικός τρόπος θέασης του κόσμου. Το τοπίο: - συνδυάζει τα ορατά στοιχεία μιας περιοχής, δηλαδή τα γεωμορφολογικά της χαρακτηριστικά, τη χλωρίδα και την πανίδα, αλλά και τα άυλα στοιχεία όπως το φως και τις καιρικές συνθήκες, μαζί με τα ανθρωπογενή του χαρακτηριστικά, τις ανθρώπινες δραστηριότητες, το δομημένο περιβάλλον, τα μνημεία, τις σχέσεις παραγωγής και κατανάλωσης, αλλά και τα συναισθήματα, τις σκέψεις, τις αντιλήψεις, τις αναμνήσεις, τις μνήμες, τις αξίες, τα σύμβολα, τις ιδέες, του μύθους, τις ιστορίες, τις ταυτότητες, τις τελετουργίες, τις ουτοπίες, κ.α. - είναι ένα τμήμα μιας έκτασης ή μιας περιοχής την οποία το ανθρώπινο μάτι συνθέτει σε μία ενιαία εικόνα συμπεριλαμβάνοντας όλα τα αντικείμενα που εμπεριέχονται στην περιοχή αυτή και έτσι αποτελεί μια εικόνα που αναπαριστά την οπτική άποψη της στεριάς ή της θάλασσας ενός φανταστικού ή πραγματικού χώρου. Κοινό χαρακτηριστικό του αναπαραστατικού τρόπου αντίληψης του τοπίου είναι η παρουσία ενός παρατηρητή ο οποίος αντιλαμβάνεται τα μέρη που συνθέτουν το τοπίο ως ένα ενιαίο σύνολο. - αποτελείται και από πολυ-αισθητηριακά σχήματα αλλά και ποικίλα και πολυδιάστατα βιώματα. Το τοπίο βιώνεται συνδυαστικά με όλες τις αισθήσεις και όχι μόνο με την όραση. Συνεπώς υπάρχει το ακουστικό τοπίο, το οσμητικό τοπίο, το γευστικό τοπίο, κλπ. Κάθε άτομο μπορεί να έχει διαφορετική άποψη και αντίληψη για το τοπίο, να αντιλαμβάνεται δηλαδή τα στοιχεία που το συνθέτουν σύμφωνα με τις προσωπικές του εμπειρίες και τους κώδικες αισθητικής του. Ωστόσο αυτό που έχει μεγαλύτερη σημασία και πρέπει να λαμβάνεται υπόψιν είναι ο δι-υποκειμενικός χαρακτήρας της αντίληψης του τοπίου που αναφέρεται στη συλλογική πολιτισμική εμπειρία μιας ομάδας η οποία επηρεάζει (συνειδητά ή ασυνείδητα) την ατομική αντίληψη του τοπίου. Πολλές φορές ένα οπτικό ή ένα ακουστικό ερέθισμα οδηγεί στην ανάκληση ενός απομνημονευμένου τοπίου. Για παράδειγμα ένας κάτοικος της πόλης επισκεπτόμενος την ύπαιθρο και ακούγοντας έναν ήχο, όπως κουδουνίσματα από ένα κοπάδι ζώων, μπορεί να ανακαλέσει μνήμες από τον τόπο καταγωγής του και συναισθήματα από το φαντασιακό/αρχετυπικό τοπίο του χωριού του (τοπίο καταγωγής). Σύμφωνα με το προοίμιο της Ευρωπαϊκής Σύμβασης για το Τοπίο, το τοπίο "διαδραµατίζει σηµαντικό ρόλο δηµόσιου ενδιαφέροντος στο πολιτισµικό, οικολογικό, περιβαλλοντικό και κοινωνικό πεδίο, ότι συνιστά πόρο που ευνοεί την ανάπτυξη οικονοµικής δραστηριότητας, καθώς και ότι η προστασία, η διαχείριση και ο σχεδιασµός του µπορούν να συµβάλουν στη δηµιουργία θέσεων εργασίας" και επίσης "συµβάλλει στη διαµόρφωση των τοπικών παραδόσεων και ότι αποτελεί ένα βασικό συστατικό της Ευρωπαϊκής φυσικής και πολιτιστικής κληρονοµιάς, συνεισφέροντας στην ανθρώπινη ευηµερία και στον καθορισµό της Ευρωπαϊκής ταυτότητας". ∆ιαχείριση τοπίου σηµαίνει "δράση, µέσα από την προοπτική της βιώσιµης ανάπτυξης, για τη διασφάλιση της συντήρησης ενός τοπίου σε τακτική βάση, ώστε να ρυθµίζονται και να εντάσσονται αρµονικά σ’ αυτό µεταβολές που προκαλούνται από κοινωνικές, οικονοµικές και περιβαλλοντικές διεργασίες." Σχεδιασµός τοπίου σηµαίνει "έντονα διορατική παρέµβαση που αποσκοπεί στη βελτίωση, αποκατάσταση ή δηµιουργία τοπίων". Η Ελλάδα είναι μια χώρα που χαρακτηρίζεται από ποικίλα προβλήματα διαχείρισης τοπίου που έχουν οδηγήσει σε απώλεια του χαρακτήρα και της ταυτότητας του (Beriatos 2012, Terkenli και Pavlis 2012, Μανωλίδης 2009, Goltsiou 2015). Κατά τη διάρκεια της τελευταίας δεκαετίας, ειδικά, παρατηρείται μαζική εξάπλωση νέων επενδύσεων που προϋποθέτουν μεγάλες και επιδραστικές αλλαγές στα ελληνικά τοπία (εγκατάσταση Βιομηχανικών ΑΠΕ, εξόρυξη χρυσού, κ.α.). Οι επενδύσεις αυτές προκάλεσαν τις πρώτες αλυσιδωτές μαζικές αντιδράσεις που αφοράνε ζητήματα τοπίου. Έγινε λόγος για καταστροφή οικοσυστημάτων, κατασπατάληση φυσικών και πολιτισμικών πόρων, απώλεια φυσικής και πολιτισμικής κληρονομιάς, αρνητικές επιπτώσεις στον τουρισμό ήπιας μορφής (λ.χ. οικοτουρισμό, αγροτουρισμό, πολιτισμικό τουρισμό), λίγες θέσεις εργασίας και αποκόμιση μεγάλων κερδών από τις εταιρείες καθώς και για έλλειμμα δημόσιας διαβούλευσης και επικοινωνίας (Petrou 2017, Siamanta 2019, Παυλής 2016). Τα παραπάνω μπορεί να σημάνουν εντατική απώλεια/καταστροφή τοπίου, τόσο ως κοινό πόρο βιώσιμης ανάπτυξης, όσο και ως χώρο ταυτότητας, ως κομμάτι της ποιότητας ζωής των ανθρώπων και ως προϋπόθεση για την ατομική και κοινωνική ευημερία. Το τοπίο δεν αποτελεί μια αυστηρά γεωγραφική έννοια, αλλά μια διεπιστημονική έννοια (ως αντικείμενο ανθρωπιστικών επιστημών, αρχιτεκτονικής, κ.α.) η οποία εν δυνάμει μπορεί να αποτελέσει μια πλατφόρμα συνεργασίας μεταξύ επιστημόνων, επαγγελματιών, πολιτιστικών, καλλιτεχνικών και περιβαλλοντικών συλλόγων και του ευρύτερου κοινού, για την ανάπτυξη των σχέσεων ανθρώπου και χώρου και την εξέλιξη της ανθρώπινης συνείδησης. (el)
المنظر الطبيعي أو المشهد الطبيعي يشمل المعالم الظاهرة في مساحة من الأرض، بما في ذلك العناصر المادية، مثل التضاريس، والعناصر الحية من النباتات والحيوانات، والعناصر المجردة مثل الإضاءة وحالة الطقس، والعناصر البشرية مثل النشاط البشري والمساحة المبنية.. (ar)
Pejzaĝo estas landoparto, kiu kiel tutaĵo donas specifan impreson aŭ intereson al la homa okulo, en pli vasta senco ankaŭ al la homa intelekto aŭ al la scienco. Tradicie pejzaĝo signifis speciale plaĉaspektan, pitoreskan, romantikan ktp. panoramon. Hodiaŭ oni ankaŭ parolas pri ekzemple urba kaj industria, eĉ en figura senco pri lerneja, muzea aŭ hospitala pejzaĝoj kvankam la vorto «substrukturo» en ĉi lastaj okazoj pli konvenus.Laŭ la estiĝo eblas distingi naturan pejzaĝon kaj kulturan pejzaĝon, kiu lasta estas produkto kaj de la naturo kaj de la homo kaj ties socio.Pejzaĝoj ĉiam vekis la specialan interesiĝon de pentristoj, fotografistoj kaj verkistoj. Laŭ Francisko Azorín pejzaĝo estas Vido de lando; bildo arte prezentanta tian vidaĵon. Li indikas etimologion el la latina clinicus. Kaj li aldonas la terminon pagensis, el pagus (loko, vilaĝo). Ekotopoj estas koncepto de ekologio, nome la plej malgrandaj ekologie distingaj trajtoj de pejzaĝo en sistemoj por mapado kaj klasigoj. Tiele, ili reprezentas relative homogenajn, spacunuojn de pejzaĝo kiuj estas utilaj por klasigi pejzaĝojn en ekologie distingaj trajtoj por la mezurado kaj mapado de pejzaĝaj strukturoj, funkcioj kaj ŝanĝoj. Pejzaĝekologio estas la scienco kiu studas kaj plibonigas la rilatojn inter ekologiaj procezoj en la medio kaj partikularaj ekosistemoj. Tio estas farita ene de vario de skaloj de pejzaĝoj, de disvolvigo de spacaj modeloj, kaj de organizaj niveloj de esplorado kaj politiko. (eo)
Das Wort Landschaft wird vor allem in zwei Bedeutungen verwendet. Zum einen bezeichnet es die kulturell geprägte, subjektive Wahrnehmung einer Gegend als ästhetische Ganzheit (philosophisch-kulturwissenschaftlicher Landschaftsbegriff), zum anderen wird es, vor allem in der Geographie, verwendet, um ein Gebiet zu bezeichnen, das sich durch naturwissenschaftlich erfassbare Merkmale von anderen Gebieten abgrenzt (geographischer Landschaftsbegriff). Generell gibt es keine einheitliche Definition, was Landschaft sei, weshalb der Begriff der Landschaft aufgrund seiner lebensweltlichen, ästhetischen, territorialen, sozialen, politischen, ökonomischen, geographischen, planerischen, ethnologischen und philosophischen Bezüge auch als ein „kompositorischer“ bezeichnet werden kann, dessen „semantische[r] Hof“ von einer über tausendjährigen, mitteleuropäischen Ideen-, Literatur- und Kunstgeschichte geprägt wurde. (de)
El concepto de paisaje se utiliza de manera diferente por varios campos de estudio, aunque todos los usos del término llevan implícita la existencia de un sujeto observador (el que visualiza) y de un objeto observado (el terreno), del que se destacan fundamentalmente sus cualidades visuales y espaciales. El paisaje, desde el punto de vista geográfico, es el objeto de estudio primordial y el documento geográfico básico a partir del cual se hace la geografía. En general, se entiende por paisaje cualquier área de la superficie terrestre producto de la interacción de los diferentes factores presentes en ella y que tienen un reflejo visual en el . El paisaje geográfico es por tanto el aspecto que adquiere el espacio geográfico. El paisaje, desde el punto de vista artístico, sobre todo pictórico, es la representación gráfica de un terreno extenso. Con el mismo significado se utiliza el término país (no debe confundirse con el concepto político de país). El paisaje también puede ser el objeto material a crear o modificar por el arte mismo. En literatura, la descripción del paisaje es una que se denomina topografía (término que también da nombre a la topografía como ciencia y técnica que se emplea para la representación gráfica de la superficie terrestre). En construcciones literarias y ensayísticas es habitual comparar el paisaje con el paisanaje (de ), es decir, el medio con los grupos humanos. Véanse también: Ecología del paisaje, Paisaje sustentable, Área protegida y Paisaje sonoro. (es)
Paisaia, ikuspegi edo inguraldea biztanleria jakin batek sumatutako lurralde zatia da, izaera izadiak eta gizakiak eta hauen arteko harremanak sortua. Eguratsaren eta litosferaren arteko lurralde gizatiartua da, gizadiak flora eta fauna erabiltzearen ondorio den ekoizpena, eta klimak eta geologiak baldintzatua. Oro har, lurralde-antolaketa sortzen duen giza ekoizpen honek landa-paisaia eta hiri-paisaia ditu ezberdintasun eremu nagusi. Ikuspegia interpretazio sorburu da, beraz, eta alor ugaritan aztertzen da: ikuspegiaren historian eta teorian, soziologian, erti plastikoetan, irudi-teknikan eta gizarte-jakintzetan. (eu)
A landscape is the visible features of an area of land, its landforms, and how they integrate with natural or man-made features, often considered in terms of their aesthetic appeal. A landscape includes the physical elements of geophysically defined landforms such as (ice-capped) mountains, hills, water bodies such as rivers, lakes, ponds and the sea, living elements of land cover including indigenous vegetation, human elements including different forms of land use, buildings, and structures, and transitory elements such as lighting and weather conditions. Combining both their physical origins and the cultural overlay of human presence, often created over millennia, landscapes reflect a living synthesis of people and place that is vital to local and national identity. The character of a landscape helps define the self-image of the people who inhabit it and a sense of place that differentiates one region from other regions. It is the dynamic backdrop to people's lives. Landscape can be as varied as farmland, a landscape park or wilderness. The Earth has a vast range of landscapes, including the icy landscapes of polar regions, mountainous landscapes, vast arid desert landscapes, islands, and coastal landscapes, densely forested or wooded landscapes including past boreal forests and tropical rainforests, and agricultural landscapes of temperate and tropical regions. The activity of modifying the visible features of an area of land is referred to as landscaping. (en)
Un paysage est une étendue spatiale couverte par un point de vue. C'est un ensemble interdépendant au fonctionnement, à la mécanique, autonome formé d'une continuité d'éléments sédimentés et dont l'on ne perçoit qu'une globalité. Son caractère « résulte de l'action et de l'interaction de facteurs naturels et/ou humains » selon la convention européenne du paysage du Conseil de l'Europe. La notion de paysage a une dimension esthétique forte, voire picturale ou littéraire en tant que représentation, mais elle recouvre de nombreuses acceptions et le paysage manifeste aussi les politiques d'aménagement du territoire, voire la géopolitique. Un paysage est d'abord appréhendé visuellement, mais les parfums et ambiances sonores en modifient aussi la perception (on parle parfois de paysage sonore). Par extension, comme le terme panorama, dans des expressions comme « paysage politique » ou « paysage médiatique », il peut désigner un ensemble contextuel, la vision des choses à un temps donné, le paysage étant en constante évolution. (fr)
Lanskap atau bentang lahan atau bentang alam merujuk pada susunan daerah tanah dan representasi visualnya, khususnya seperti yang digambarkan dalam lukisan,foto,video maupun dari pandangan dari indra penglihat kita.ketika kita melihat bentang alam.baik pada bentang alam di daratan.bentang alam di udara.bentang alam di lautan. Dalam hal fisik, istilah lanskap menyatakan penafsiran visual atas susunan tanah, karena ini adalah cara utama di mana lanskap dirasakan. Lanskap terdiri atas beberapa kategori unsur utama: * Bentuk tanah * Vegetasi * Unsur struktural buatan manusia * Kedalaman dan luas pandangan Lanskap bisa termasuk juga: * Badan air * Bentuk kehidupan lain, seperti fauna * Keberadaan manusia * Representasi artistik buatan manusia * Arah pencahayaan Bentuk tanah didasarkan pada sekumpulan unsur yang termasuk ketinggian, kecuraman, orientasi, stratifikasi, pajanan cadas, dan jenis tanah. Menurut namanya, bentuk tanah termasuk , bukit, tebing, lembah, dll. Praktik mendesain lanskap untuk kepuasan visual dan aspek fungsional lainnya adalah arsitektur lanskap, yang ahlinya disebut arsitek lanskap. Bila istilah lanskap merujuk pada lukisan diam, cuaca dan keadaan udara juga unsur penting. (in)
Landschap is in de geografie een uitgestrekt stuk land dat zich als een zelfstandig geheel onderscheidt van aangrenzende gebieden.De wetenschappelijke en beleidsliteratuur geven verschillende definities van een landschap. (nl)
( 다른 뜻에 대해서는 경관 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 경관(景觀)은 일정 지역 고유의 을 말하며, 숲·가옥·농지·도로·하천·수로 등 개개의 요소별로가 아니고 이것들이 결합되어 일체성이 있는 외관을 의미한다.풍경과 비슷한 의미이다. (ko)
Il paesaggio è una porzione di territorio come appare abbracciata dallo sguardo di un soggetto. Il termine è usato soprattutto per vedute caratterizzate da bellezze naturali o da interesse storico, artistico o ecologico. In geografia indica anche la conformazione del territorio stesso, come risulta dall'insieme degli aspetti naturali e antropici. Il termine deriva da paese sul modello del francese paysage, composto da pays, "terra, regione", e il suffisso -age, che tende a dare l'idea di collettivo, globale. Pays deriva a sua volta dal latino pango "conficcare pioli", "delimitare". Nell'italiano del 1500, paese vien usato per descrivere la pittura proveniente dal nord Europa e il realismo di certe vedute paesaggistiche che cominciavano a diffondersi in quelle zone. È interpretato culturalmente e oggetto di studio in ambiti di ricerca differenti e spesso non comunicanti, esposto a significati talmente ampi, variegati e molteplici da rendere arduo qualsiasi tentativo di circoscrizione. A seguire sono illustrate le accezioni principali. (it)
Krajobraz – wieloznaczny termin stosowany w różnych dziedzinach nauki (geografia, ekologia, biologia, architektura, geochemia). Najogólniej za krajobraz uważa się ogół cech przyrodniczych i antropogenicznych wyróżniających określony teren, zespół typowych cech danego terenu. Według Dawida L. Armanda krajobraz jest synonimem terytorialnego (środowisko lądowe) lub akwatorialnego (środowisko wodne) kompleksu terytorialnego. Poza kontekstem fachowym słowo „krajobraz” jest używane w celu określenia formy widoku (np. krajobraz miejski, zimowy, malowniczy, zeszpecony). Zonneveld (1990) traktuje krajobraz jako przestrzenny i materialny wymiar rzeczywistości ziemskiej i definiuje go jako „kompleksowy system składający się z form rzeźby i wód, roślinności i gleb, skał i atmosfery”. Z kolei Kondracki i Richling (1983) definiują krajobraz jako „część epigeosfery, stanowiącą złożony przestrzenie geokompleks o swoistej strukturze i wewnętrznych powiązaniach”. W definicji Godrona (1986) podkreślany jest fakt niejednorodności, swoistej ziarnistości: „krajobraz stanowi heterogeniczny fragment terenu, złożony z powiązanych wzajemnie ekosystemów”. W ekologii krajobraz może być zdefiniowany jako fizjocenoza, zbiór przestrzenny ekosystemów o zbliżonej strukturze zewnętrznej (ekosystemy leśne, łąkowe, wodne), które połączone są procesem obiegu materii i przepływu energii, a także oddziaływaniem antropogenicznym. Jednakże taka definicja nie odróżnia krajobrazu od ekosystemu. Dodatkowo w krajobrazie występują obok siebie różne ekosystemy, np. w lesie występują jeziora, rzeki, torfowiska, polany itd.W literaturze krajobraz stanowi przedmiot często nagradzanego opisu. (pl)
ランドスケープ（英語: landscape）は、日常生活において風景や景色を構成する諸要素。ある土地における、資源、環境、歴史などの要素が構築する政治的、経済的、社会的シンボルや空間であり、分野を横断して学際的かつ国際的である。または、そのシンボル群や空間が作る都市、場所や地域そのもの、地域環境。日本語の風景を原語とする英語のLandscapeからきていることで、日本語の景観、を構成するさまざまな要素 (樹木、街路、地形)をあらわすが、日本のランドスケープの定義は抽象的であり、明確な定義はない。ランドスケープ・アーキテクチャー (Landscape architecture) または、ランドスケープ・デザイン (Landscape design) は、土地が持つ諸要素を基盤にして、都市空間や造園空間、建築群（まちなみ等）といったランドスケープを設計、構築することをいい、そうした職能をランドスケープ・アーキテクト (Landscape architect) または、ランドスケープ・デザイナー (Landscape designer) という。 (ja)
Ландша́фт (нем. Landschaft, вид местности, от Land — земля и schaft — суффикс, выражающий взаимосвязь, взаимозависимость; дословно может быть переведён как «образ края») — конкретная территория, однородная по своему происхождению, истории развития и неделимая по зональным и азональным признакам. Согласно географическому словарю Института географии Российской Академии наук географический ландшафт представляет собой однородную по происхождению и развитию территорию, с присущими ей специфическими природными ресурсами. Можно выделить три трактовки слова «ландшафт»: региональная, типологическая, общая. Общая трактовка слова «ландшафт» содержится в трудах Д. Л. Арманда и Ф. Н. Милькова. В их понимании синонимами ландшафта выступают природный территориальный комплекс (ПТК), . В соответствии с региональной (или индивидуальной) трактовкой ландшафт понимается как конкретный индивидуальный ПТК, имеющий географическое название и точное положение на карте. Такая точка зрения высказана Л. С. Бергом, А. А. Григорьевым, С. В. Калесником, поддержана Н. А. Солнцевым, А. Г. Исаченко. По типологической трактовке (Л. С. Берг, Н. А. Гвоздецкий, В. А. Дементьев) ландшафт — это тип или вид природного территориального комплекса. В почвоведении существует понятие о типах и видах почв, в геоморфологии — о типах рельефа, а в ландшафтоведении можно говорить о типах, родах, видах ландшафта. Типологический подход необходим при средне- и мелкомасштабном картографировании ПТК значительных по площади регионов. Существуют два подхода к понятию ландшафта: * Первый — приравнивает ландшафт к окружающей среде (климатические и географические условия), которая существует независимо от проживающих в ней людей, которая не подвергалась существенным и заметным изменениям человека. * Второй — исходит из культурологической природы ландшафта. Ландшафт — это «система способов репрезентации, структурирования и символизирования окружающей среды». Инголд трактует «ландшафт, как мир в том виде, в каком он известен и представляется его обитателям». Ландшафт — это образцы активности, трансформировавшиеся в пространственное расположение элементов, внешние формы моделей человеческой деятельности. (ru)
Ett landskap är ett geografiskt område med dess synliga geologiska, topografiska, biologiska och kulturella karaktär. Vissa definitioner har dessutom kravet att området måste ha en viss minsta storlek (några km²) för att kunna kallas landskap.[källa behövs] Landskapskaraktären definieras ofta enligt en skala som går från ”orörd natur”, det vill säga där människans påverkan på landskapet har varit liten, ibland kallat naturlandskap, via kulturlandskapet till stadslandskapet. I skalans ena ände bestämmer geologi och biotoperna karaktären, i den andra är det mer arkitektur och stadsplanering. Från början har begreppet landskap en bestämd territoriell innebörd men det har successivt vidgats till att omfatta även andra miljöer, verkliga eller föreställda, med gränser av annan art än judiciella och administrativa. Ett exempel på det sistnämnda är skogsbrynet som av många uppfattas som en gräns mellan kulturlandskapet och den av människan opåverkade naturen. Vanligt är också att man uppfattar natur och landskap som synonymer. Synsättet går tillbaka till 1800-talets nationalromantik som kopplade samman den nationella identiteten med landsbygdslandskapet. En vanlig förväxling är därför också den mellan landskap och landsbygd. En teori är att landskapet, i den här betydelsen, uppstod samtidigt med landskapsmåleriet,[källa behövs] en konstart där landskapet från att vara bakgrund för skildring av olika aktiviteter eller historiska händelser blev konstnärens och betraktarens huvudobjekt. Landskapsmåleriets genombrottsperiod som en huvudgenre inom måleriet sammanfaller med nationalromantiken. (sv)
Paisagem é um conceito que tem sido utilizado nas artes e na ciência, principalmente na Geografia, na Ecologia e na Arquitetura Paisagista. De acordo com a Convenção Europeia da Paisagem: "designa uma parte do território, tal como é apreendida pelas populações, cujo caráter resulta da ação e da interação de fatores naturais e/ou humanos". É um conceito que mantém uma forte relação com o visual e com o imediatamente percebido. Em uma definição do senso comum, paisagem é definida como a porção visível do espaço, bem como sua representação. Contudo, sua abordagem científica vai muito além desta concepção,numa abordagem científica, a paisagem está relacionada principalmente a padrões espaciais e processos formados pelas relações entres os componentes naturais e aqueles construídos, sendo o visível apenas um de seus aspectos. Por incluir aspectos da natureza e sociedade, o conceito de paisagem tem sido considerado como um guarda-chuva para projetos de melhoria da qualidade ambiental e urbana, a exemplo daqueles apoiados pela . (pt)
景观是指一個地區的景象，不同地貌、時間、人文會構成不同的景觀，如、自然景觀、、，、夜景等。一些有特殊生態、人文、歷史價值的景觀往往會受到政府保護，如特定建築群、生態區等。藝術上的景觀又稱為風景。此外一些地區為了保護景觀，會限制建築物的高度、造型等。 (zh)
Ландша́фт (від нім. Landschaft — вигляд простору, краєвид, місцевість) — конкретна територія, однорідна за своїм походженням та історією розвитку, неподільна за зональними і азональними ознаками, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф, спільний клімат, подібним сполученням гідротермічних умов, ґрунтів, біоценозів і певною структурою. Ландшафт є цілісною частиною географічної оболонки Землі, що утворилася в результаті складної й тривалої взаємодії усіх компонентів планети (клімату, гірських порід, рельєфу, води, повітря, біоти тощо) в певних умовах середовища, і як наслідок — набула характерного вигляду в просторі. Відтак, якщо у загальному розумінні, ландшафт — це будь-який простір з характерним виглядом, то у географічному — це простір з характерним виглядом у межах ландшафтної оболонки Землі. Ландшафти мають різні розміри: від невеликих локальних утворень (річкові заплави й тераси, ерозійні яри і балки, гляціальні долини і горби тощо), до геокомплексів регіонального (рівнинні й гірські простори, континенти й океани тощо) й глобального (географічна оболонки Землі) рівня. Ландшафти поділяють на територіальні (на суші) й аквальні (у водному середовищі), за походжнням — на природні й антропогенні та низку інших. Існує термін «культурний ландшафт», який змістовно є ширшим від антропогенного ландшафту. У географічній літературі, слідом за Л. С. Бергом, ландшафти іноді називають аспектами. (uk)

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:l

fields and gardens poetry (en)

dbp:quote

The Vision on Mount Snowdon .................................and on the shore I found myself of a huge sea of mist, Which meek and silent rested at my feet. A hundred hills their dusky backs upheaved All over this still ocean, and beyond, Far, far beyond, the vapours shot themselves In headlands, tongues, and promontory shapes, Into the sea, the real sea, that seemed To dwindle and give up its majesty, Usurped upon as far as sight could reach. (en)

dbp:source

by William Wordsworth (en)
from The Prelude , Book 13, lines 41-51. (en)

rdfs:comment

Krajina je pojem pro vybranou část zemského povrchu s typickou kombinací přírodních a kulturních prvků a charakteristickou scenérií. (cs)
المنظر الطبيعي أو المشهد الطبيعي يشمل المعالم الظاهرة في مساحة من الأرض، بما في ذلك العناصر المادية، مثل التضاريس، والعناصر الحية من النباتات والحيوانات، والعناصر المجردة مثل الإضاءة وحالة الطقس، والعناصر البشرية مثل النشاط البشري والمساحة المبنية.. (ar)
Landschap is in de geografie een uitgestrekt stuk land dat zich als een zelfstandig geheel onderscheidt van aangrenzende gebieden.De wetenschappelijke en beleidsliteratuur geven verschillende definities van een landschap. (nl)
( 다른 뜻에 대해서는 경관 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 경관(景觀)은 일정 지역 고유의 을 말하며, 숲·가옥·농지·도로·하천·수로 등 개개의 요소별로가 아니고 이것들이 결합되어 일체성이 있는 외관을 의미한다.풍경과 비슷한 의미이다. (ko)
ランドスケープ（英語: landscape）は、日常生活において風景や景色を構成する諸要素。ある土地における、資源、環境、歴史などの要素が構築する政治的、経済的、社会的シンボルや空間であり、分野を横断して学際的かつ国際的である。または、そのシンボル群や空間が作る都市、場所や地域そのもの、地域環境。日本語の風景を原語とする英語のLandscapeからきていることで、日本語の景観、を構成するさまざまな要素 (樹木、街路、地形)をあらわすが、日本のランドスケープの定義は抽象的であり、明確な定義はない。ランドスケープ・アーキテクチャー (Landscape architecture) または、ランドスケープ・デザイン (Landscape design) は、土地が持つ諸要素を基盤にして、都市空間や造園空間、建築群（まちなみ等）といったランドスケープを設計、構築することをいい、そうした職能をランドスケープ・アーキテクト (Landscape architect) または、ランドスケープ・デザイナー (Landscape designer) という。 (ja)
景观是指一個地區的景象，不同地貌、時間、人文會構成不同的景觀，如、自然景觀、、，、夜景等。一些有特殊生態、人文、歷史價值的景觀往往會受到政府保護，如特定建築群、生態區等。藝術上的景觀又稱為風景。此外一些地區為了保護景觀，會限制建築物的高度、造型等。 (zh)
Definir el paisatge des del punt de vista geogràfic no és fàcil, perquè aquest és l'objecte d'estudi primordial i el document geogràfic bàsic a partir del qual es fa la geografia. Entenem, en general, per paisatge qualsevol àrea que inclou tant els trets naturals com els modelats per l'home i que tenen un reflex visual en l'espai.En ecologia es defineix paisatge com un conjunt heterogeni d'ecosistemes, i la unitat bàsica d'estudi és la tessel·la. (ca)
Τοπίο σημαίνει «μία περιοχή, όπως γίνεται αντιληπτή από ανθρώπους, της οποίας ο χαρακτήρας είναι το αποτέλεσμα της δράσης και αλληλεπίδρασης των φυσικών και/ή ανθρώπινων παραγόντων» (Ευρωπαϊκή Σύμβαση για το Τοπίο, Ν. 3827/2010). Αποτελεί μια απτή και άμεσα αντιληπτή γεωγραφική μονάδα ανάλυσης, μέσω της οποίας οι διαδικασίες συγκρότησης του χώρου και οι σχέσεις ανθρώπου-χώρου εκφράζονται, αποτυπώνονται, βιώνονται, ερμηνεύονται, κατανοούνται και εξελίσσονται (Pavlis & Terkenli 2017). Η επιστήμη της Γεωγραφίας, στο πλαίσιο της γνωστικής περιοχής της Ανθρωπογεωγραφίας, έχει αναπτύξει ιδιαίτερα την έρευνα και την εννοιολόγηση για το τοπίο. (el)
Das Wort Landschaft wird vor allem in zwei Bedeutungen verwendet. Zum einen bezeichnet es die kulturell geprägte, subjektive Wahrnehmung einer Gegend als ästhetische Ganzheit (philosophisch-kulturwissenschaftlicher Landschaftsbegriff), zum anderen wird es, vor allem in der Geographie, verwendet, um ein Gebiet zu bezeichnen, das sich durch naturwissenschaftlich erfassbare Merkmale von anderen Gebieten abgrenzt (geographischer Landschaftsbegriff). (de)
Pejzaĝo estas landoparto, kiu kiel tutaĵo donas specifan impreson aŭ intereson al la homa okulo, en pli vasta senco ankaŭ al la homa intelekto aŭ al la scienco. Tradicie pejzaĝo signifis speciale plaĉaspektan, pitoreskan, romantikan ktp. panoramon. Hodiaŭ oni ankaŭ parolas pri ekzemple urba kaj industria, eĉ en figura senco pri lerneja, muzea aŭ hospitala pejzaĝoj kvankam la vorto «substrukturo» en ĉi lastaj okazoj pli konvenus.Laŭ la estiĝo eblas distingi naturan pejzaĝon kaj kulturan pejzaĝon, kiu lasta estas produkto kaj de la naturo kaj de la homo kaj ties socio.Pejzaĝoj ĉiam vekis la specialan interesiĝon de pentristoj, fotografistoj kaj verkistoj. (eo)
El concepto de paisaje se utiliza de manera diferente por varios campos de estudio, aunque todos los usos del término llevan implícita la existencia de un sujeto observador (el que visualiza) y de un objeto observado (el terreno), del que se destacan fundamentalmente sus cualidades visuales y espaciales. Véanse también: Ecología del paisaje, Paisaje sustentable, Área protegida y Paisaje sonoro. (es)
Paisaia, ikuspegi edo inguraldea biztanleria jakin batek sumatutako lurralde zatia da, izaera izadiak eta gizakiak eta hauen arteko harremanak sortua. Eguratsaren eta litosferaren arteko lurralde gizatiartua da, gizadiak flora eta fauna erabiltzearen ondorio den ekoizpena, eta klimak eta geologiak baldintzatua. Oro har, lurralde-antolaketa sortzen duen giza ekoizpen honek landa-paisaia eta hiri-paisaia ditu ezberdintasun eremu nagusi. (eu)
A landscape is the visible features of an area of land, its landforms, and how they integrate with natural or man-made features, often considered in terms of their aesthetic appeal. A landscape includes the physical elements of geophysically defined landforms such as (ice-capped) mountains, hills, water bodies such as rivers, lakes, ponds and the sea, living elements of land cover including indigenous vegetation, human elements including different forms of land use, buildings, and structures, and transitory elements such as lighting and weather conditions. Combining both their physical origins and the cultural overlay of human presence, often created over millennia, landscapes reflect a living synthesis of people and place that is vital to local and national identity. (en)
Un paysage est une étendue spatiale couverte par un point de vue. C'est un ensemble interdépendant au fonctionnement, à la mécanique, autonome formé d'une continuité d'éléments sédimentés et dont l'on ne perçoit qu'une globalité. Son caractère « résulte de l'action et de l'interaction de facteurs naturels et/ou humains » selon la convention européenne du paysage du Conseil de l'Europe. Un paysage est d'abord appréhendé visuellement, mais les parfums et ambiances sonores en modifient aussi la perception (on parle parfois de paysage sonore). (fr)
Lanskap atau bentang lahan atau bentang alam merujuk pada susunan daerah tanah dan representasi visualnya, khususnya seperti yang digambarkan dalam lukisan,foto,video maupun dari pandangan dari indra penglihat kita.ketika kita melihat bentang alam.baik pada bentang alam di daratan.bentang alam di udara.bentang alam di lautan. Dalam hal fisik, istilah lanskap menyatakan penafsiran visual atas susunan tanah, karena ini adalah cara utama di mana lanskap dirasakan. Lanskap terdiri atas beberapa kategori unsur utama: Lanskap bisa termasuk juga: (in)
Il paesaggio è una porzione di territorio come appare abbracciata dallo sguardo di un soggetto. Il termine è usato soprattutto per vedute caratterizzate da bellezze naturali o da interesse storico, artistico o ecologico. In geografia indica anche la conformazione del territorio stesso, come risulta dall'insieme degli aspetti naturali e antropici. (it)
Krajobraz – wieloznaczny termin stosowany w różnych dziedzinach nauki (geografia, ekologia, biologia, architektura, geochemia). Najogólniej za krajobraz uważa się ogół cech przyrodniczych i antropogenicznych wyróżniających określony teren, zespół typowych cech danego terenu. Według Dawida L. Armanda krajobraz jest synonimem terytorialnego (środowisko lądowe) lub akwatorialnego (środowisko wodne) kompleksu terytorialnego. Poza kontekstem fachowym słowo „krajobraz” jest używane w celu określenia formy widoku (np. krajobraz miejski, zimowy, malowniczy, zeszpecony). (pl)
Paisagem é um conceito que tem sido utilizado nas artes e na ciência, principalmente na Geografia, na Ecologia e na Arquitetura Paisagista. De acordo com a Convenção Europeia da Paisagem: "designa uma parte do território, tal como é apreendida pelas populações, cujo caráter resulta da ação e da interação de fatores naturais e/ou humanos". É um conceito que mantém uma forte relação com o visual e com o imediatamente percebido. Em uma definição do senso comum, paisagem é definida como a porção visível do espaço, bem como sua representação. Contudo, sua abordagem científica vai muito além desta concepção,numa abordagem científica, a paisagem está relacionada principalmente a padrões espaciais e processos formados pelas relações entres os componentes naturais e aqueles construídos, sendo o vis (pt)
Ландша́фт (нем. Landschaft, вид местности, от Land — земля и schaft — суффикс, выражающий взаимосвязь, взаимозависимость; дословно может быть переведён как «образ края») — конкретная территория, однородная по своему происхождению, истории развития и неделимая по зональным и азональным признакам. Согласно географическому словарю Института географии Российской Академии наук географический ландшафт представляет собой однородную по происхождению и развитию территорию, с присущими ей специфическими природными ресурсами. Существуют два подхода к понятию ландшафта: (ru)
Ett landskap är ett geografiskt område med dess synliga geologiska, topografiska, biologiska och kulturella karaktär. Vissa definitioner har dessutom kravet att området måste ha en viss minsta storlek (några km²) för att kunna kallas landskap.[källa behövs] Landskapskaraktären definieras ofta enligt en skala som går från ”orörd natur”, det vill säga där människans påverkan på landskapet har varit liten, ibland kallat naturlandskap, via kulturlandskapet till stadslandskapet. I skalans ena ände bestämmer geologi och biotoperna karaktären, i den andra är det mer arkitektur och stadsplanering. (sv)
Ландша́фт (від нім. Landschaft — вигляд простору, краєвид, місцевість) — конкретна територія, однорідна за своїм походженням та історією розвитку, неподільна за зональними і азональними ознаками, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф, спільний клімат, подібним сполученням гідротермічних умов, ґрунтів, біоценозів і певною структурою. Ландшафти поділяють на територіальні (на суші) й аквальні (у водному середовищі), за походжнням — на природні й антропогенні та низку інших. Існує термін «культурний ландшафт», який змістовно є ширшим від антропогенного ландшафту. (uk)

is dbo:wikiPageWikiLink of