Late antiquity (original) (raw)
Με τον ευρύ όρο ύστερη αρχαιότητα εννοείται προσεγγιστικά η χρονολογική περίοδος 200–800, ή 250-750 μ.Χ., μεταβατική περίοδος από την κλασική αρχαιότητα στον μεσαίωνα. Πρόκειται για χρονική περίοδο στην οποία έγιναν εκτεταμένες πολιτισμικές και πολιτικές αλλαγές, στις οποίες περιλαμβάνεται η στερέωση των μεγάλων μονοθεϊστικών θρησκειών, η ανάπτυξη και παρακμή της αυτοκρατορίας των Σασανιδών η γερμανική κατάκτηση της δυτικής ρωμαϊκής αυτοκρατορίας και η μετουσίωση της ανατολικής ρωμαϊκής αυτοκρατορίας σε στρατιωτικό χριστιανικό κράτος, παράλληλα με την επέκταση του Ισλάμ.
| Property | Value |
|---|---|
| dbo:abstract | El terme antiguitat tardana s'usa per a designar un període de transició entre l'antiguitat clàssica i l'edat mitjana tant a Europa com a la conca mediterrània en general. Sobre quins en són els límits cronològics exactes, no hi ha unanimitat entre els especialistes; generalment, es considera que aquesta època comença amb la crisi del segle III que va viure l'Imperi Romà i s'acaba amb l'expansió musulmana dels segles vii i viii, tot i que, per al cas de certes regions de l'Europa occidental, es pot afirmar que l'inici de l'alta edat mitjana el marquen les invasions germàniques del segle v, que van dur a la caiguda de l'Imperi Romà d'Occident i a l'establiment al seu territori dels regnes germànics, amb la qual cosa va operar-se la fusió de les tradicions culturals grecollatines, un element molt important de les quals era el cristianisme, i la germànica. Tanmateix, en la major part de la historiografia europea es considera que l'antiguitat tardana correspon només als segles V i VI, etapa de transició entre l'època romana i els segles de l'alta edat mitjana. A partir de finals del segle III l'Imperi Romà va experimentar unes molt importants transformacions socials, culturals i administratives, que es poden considerar com l'inici d'un nou període denominat Baix Imperi. L'emperador Dioclecià (284-305), el regnat del qual es considera com la superació de la crisi del segle iii, va instaurar el sistema de la Tetrarquia en què l'imperi es dividia en dues parts, Orient i Occident, governada cadascuna per dos emperadors, un de grau superior titulat august i un altre de grau inferior titulat cèsar. Aquest sistema no va mantenir-se després de Dioclecià, però assenyala l'inici de la pràctica, seguida per altres emperadors posteriors, de dividir l'imperi en Orient i Occident. En el sistema de la Tetrarquia, l'august d'Orient (Dioclecià) estava instal·lat a Nicomèdia, el cèsar d'Orient a Sírmium, mentre que la cort de l'august d'Occident era a Milà i la del seu cèsar a Trèveris; Roma, doncs, va deixar de ser la capital de l'imperi; a més, Constantí I el Gran (306-337) va fundar Constantinoble com a nova capital. Evidentment, el canvi més profund del Baix Imperi va ser el de la cristianització, iniciada per Constantí i conclosa amb Teodosi I el Gran. (ca) Pozdní antika je pojem užívaný historiky k popisu doby přechodu od starověku ke středověku, ovšem jen v kontinentální Evropě, středomoří a na Blízkém východě. V anglojazyčném světě pojem zpopularizoval Peter Brown ve svém díle Svět pozdní antiky (The World of Late Antiquity) z roku 1971. Přesné vymezení období je ale stále předmětem diskusí. Brown navrhuje vymezení 3. až 8. století. Za počátek období bývá považována takzvaná krize třetího století, která vedla k oslabení moci a kulturotvorného vlivu starověkého Říma. Určení konce období už bývá spornější. Za mezník je označován začátek muslimské (arabské) expanze v 7. století, arabské dobytí Sasánovské říše (651), období vlády Herakleiovců v Byzantské říši (610-711) nebo vznik Umajovského (tedy druhého) chalífátu roku 661. Navazujícím pojmem by měl být raný středověk. Klíčovými událostmi pozdní antiky jsou nástup Diokleciána na římský trůn znamenající konec krize třetího století, rozdělení Římské říše na západní a východní část (později zvanou Byzantská říše), s postupně rostoucími rozdíly v kultuře obou celků, zejména po založení Konstantinopole v 5. století, nahrazení perské Parthské říše říší Sasánovskou, která pak vedla s Římem sérii válek, vyhlášení křesťanství za státní římské náboženství a postupné vítězství nicejské verze tohoto náboženství a porážka ariánství (viz první nikajský koncil), rostoucí role Kavkazu (Velká Arménie, Ibérské království), migrace Germánů, Hunů a Slovanů do Evropy, která narušila římskou nadvládu, mj. vytvořením tzv. barbarských států, útoky Germánů na Řím (zejm. vyplenění Říma Vizigóty roku 410 a Vandaly v roce 455), pád Západořímské říše, s významnou symbolickou rolí roku 476 (nástup prvního Germána, Odoakera, na římský trůn), postupné mísení antických, germánských a křesťanských tradic, které položilo kulturní základ středověké Evropy, dočasný vliv Byzance na západě v 6. století, zejm. za císaře Justiniána I., první morové epidemie, arabské dobytí Persie a tudíž pád Sasánovské říše a vytvoření prvního (rašídského) chalífátu (632), který Byzanci trvale odebral dvě třetiny území. K diskutovaným otázkám tématu pozdní antiky, krom samotného vymezení pojmu, patří, zda éra znamenala kulturní úpadek či nikoli, jaký byl vztah antiky a křesťanství (vytlačení, pohlcení, prolnutí, interakce?) či jakými mechanismy se politicko-vojenská moc Říma transformovala v „duchovní moc Říma“, neboli jak je možné, že vliv římských papežů přežil pád Římské říše. (cs) العصور القديمة المتأخرة هي حقبة استخدمها المؤرخون لوصف فترة الانتقال من العصور القديمة الكلاسيكية إلى العصور الوسطى في أوروبا القارية ومنطقة البحر المتوسط والشرق الأدنى. اعتمد المؤرخ بيتر براون تعميم هذه الحقبة في اللغة الإنجليزية عمومًا، بعد نشر عمله الإبداعي «عالم العصور القديمة المتأخرة» (1971). الحدود الدقيقة للفترة هي مسألة نقاش مستمرة، لكن براون اقترح فترة بين القرنين الثالث والثامن الميلادي. عمومًا، يمكن القول إنها تبدأ من نهاية أزمة القرن الثالث الذي انهارت فيه الإمبراطورية الرومانية (235 - 284) حتى فتوحات المسلمين المبكرة في الشرق في منتصف القرن السابع. في الغرب، كانت النهاية في وقت سابق، مع بداية العصور الوسطى المبكرة التي وقعت عادةً في القرن السادس أو في وقت سابق على حواف الإمبراطورية الرومانية الغربية. مرت الإمبراطورية الرومانية بتغييرات اجتماعية وثقافية وتنظيمية كبيرة بدءًا من حُكم ديوكلتيانوس، الذي بدأ عُرْف تقسيم الإمبراطورية إلى نصفين شرقي وغربي يحكمهما أباطرة متعددون. بدايةً من قسطنطين العظيم، أصبحت المسيحية دينًا شرعيًا في الإمبراطورية، وتأسست عاصمة جديدة في القسطنطينية. أدت هجرات القبائل الألمانية إلى عرقلة الحكم الروماني من أواخر القرن الرابع فصاعدًا، وبلغ ذروته بالانهيار النهائي للإمبراطورية في الغرب عام 476، وحلّ محله ما يسمى الممالك البربرية. شكّل الاندماج الثقافي -الناتج عن التقاليد اليونانية الرومانية والألمانية والمسيحية- أسس الثقافة الأوروبية اللاحقة. (ar) Με τον ευρύ όρο ύστερη αρχαιότητα εννοείται προσεγγιστικά η χρονολογική περίοδος 200–800, ή 250-750 μ.Χ., μεταβατική περίοδος από την κλασική αρχαιότητα στον μεσαίωνα. Πρόκειται για χρονική περίοδο στην οποία έγιναν εκτεταμένες πολιτισμικές και πολιτικές αλλαγές, στις οποίες περιλαμβάνεται η στερέωση των μεγάλων μονοθεϊστικών θρησκειών, η ανάπτυξη και παρακμή της αυτοκρατορίας των Σασανιδών η γερμανική κατάκτηση της δυτικής ρωμαϊκής αυτοκρατορίας και η μετουσίωση της ανατολικής ρωμαϊκής αυτοκρατορίας σε στρατιωτικό χριστιανικό κράτος, παράλληλα με την επέκταση του Ισλάμ. (el) Malfrua Antikveco aŭ Fina Antikveco estas termino por periodo uzita de historiistoj por priskribi la tempon de la transiro el klasika antikveco al la Mezepoko en kontinenta Eŭropo, la Mediteranea mondo, kaj Proksima Oriento. La disvolvigo de tiu periodigo ĝenerale estis atribuita al la historiisto Peter Brown, post la publikigo de lia grava verko The World of Late Antiquity (1971). La precizaj limoj por tiu periodo estas kontinua celo de debato, sed Brown proponis periodon inter la 3a kaj la 8a jarcentoj. Ĝenerale, oni povas ĉirkaŭkalkuli el la fino de la Krizo de la Romia Imperio de la Tria Jarcento (ĉ. 235 – 284) ĝis, en la Oriento, la islamaj konkeroj en la mezo de la 7a jarcento. En Okcidento la fino venis pli frue, kun la starto de la Alta Mezepoko tipe metita en la 6a jarcento, aŭ eĉ pli frue en la okcidentaj bordoj de la Imperio. La Romia Imperio suferis konsiderindajn sociajn, kulturajn kaj organizajn ŝanĝojn komence per la regado de Diokleciano, kiu startis la kutimon disigi la Imperion en Orienta kaj Okcidenta duonoj regataj de multaj imperiestroj. Komence per Konstantino la 1-a, kristanismo estis farita leĝrajtigita en la Imperio, kaj oni fondis novan ĉefurbon en Konstantinopolo. Migrado de Ĝermanaj triboj disrompis la Roman regadon el la fino de la 4a jarcento antaŭen, kulmine en la eventuala Falo de la Okcidenta Romia Imperio en 476, kiu estis anstataŭita de la tiel nomitaj barbaraj reĝlandoj. La rezultanta kultura fuzio de Grek-romiaj, Ĝermanaj kaj Kristanaj tradicioj formis la fundamenton de la posta kulturo de Eŭropo. La ĝenerala malpliiĝo de loĝantaro, teknologia sciaro kaj niveloj de vivo en Eŭropo dum tiu periodo iĝis la arketipa ekzemplo de la socia falo por verkistoj el la Renesanco ĝis ĵusaj tempoj. Kiel rezulto de tiu dekadenco, kaj la relativa malabundo de historiaj registroj el Eŭropo partikulare, la periodo el ĉirkaŭ la komenco de la 5-a jarcento ĝis la Karolida renesanco (aŭ eĉ ankoraŭ) estis iam pejorative referencata kiel "Malhela Epoko". Tiu termino estis abandonita de historiistoj: en historia fakularo de la lasta duon-jarcento, la fino de la Okcidenta Romia Imperio, la komenco de la Bizanca Imperio kaj la Alta Mezepoko estas pli kaj pli esti unuigitaj en la periodigo de la . (eo) Spätantike ist eine moderne Bezeichnung für das Zeitalter des Übergangs von der Antike zum Frühmittelalter im Mittelmeerraum und dem Vorderen Orient, wobei in der neueren Forschung auch die an das Römische Reich angrenzenden Kulturräume, besonders der sassanidische Iran, betrachtet werden. Wenngleich die genaue zeitliche Abgrenzung der Spätantike in der Forschung umstritten ist, gilt als Beginn dieser Übergangsepoche meist der Regierungsantritt des römischen Kaisers Diokletian 284 n. Chr. Das Ende ist Gegenstand der wissenschaftlichen Diskussion. Als grober Rahmen für das Ende der Epoche kann gelten, dass die Spätantike im Westen des Römischen Reiches mindestens bis zur Absetzung des letzten Kaisers in Italien im Jahre 476 dauerte, in der neueren Forschung wird als Endzeitraum aber eher der Einfall der Langobarden in Italien im Jahr 568 betrachtet. Im Osten des Reiches reicht die Epoche entweder bis zum Tod des oströmischen Kaisers Justinian 565 oder bis zur arabischen Expansion im 7. Jahrhundert. Neben politikgeschichtlichen und militärgeschichtlichen werden hierbei kulturelle, wirtschaftliche, religiöse, soziale und neuerdings auch ökologische Aspekte betrachtet. Teilweise wird der zeitliche Rahmen im kulturgeschichtlichen Kontext und im Hinblick auf den östlichen Mittelmeerraum und den Vorderen Orient bis ins späte 8. Jahrhundert ausgedehnt, wobei dieses Modell als long Late Antiquity („lange Spätantike“) bezeichnet wird. In diesem Sinne hat sich die aktuelle Forschung davon gelöst, Beginn und Ende der Spätantike als starres chronologisches Gebilde zu begreifen, um vielmehr unterschiedlich lange (regional verschiedene) Übergangszeiträume zu betrachten. Der Begriff Spätantike hat sich seit Max Weber in der Forschung durchgesetzt; der Kulturhistoriker Jacob Burckhardt hatte aber bereits 1853 die Wendung spätantike Zeit gebraucht, die am Ende des 19. Jahrhunderts vom österreichischen Kunsthistoriker Alois Riegl übernommen wurde. Die Bezeichnung hat dabei den Vorteil, auf den gesamten Mittelmeerraum anwendbar zu sein, während der ebenfalls gebräuchliche Terminus frühbyzantinisch nur den Osten treffend charakterisiert. Im Verlauf der ausgehenden Spätantike durchlief Ostrom/Byzanz einen Transformationsprozess und musste zuletzt im 7. Jahrhundert große territoriale Verluste hinnehmen. Die zweite spätantike Großmacht, das neupersische Sassanidenreich, das vier Jahrhunderte lang Roms großer Rivale gewesen war (Römisch-Persische Kriege), ging mit dem Tod des letzten persischen Großkönigs im Jahr 651 sogar ganz unter. Der Westen des Römischen Reiches wiederum zerfiel bereits im 5. Jahrhundert in eine Reihe faktisch unabhängiger Territorien, die sich als regna reorganisierten, die die kaiserliche Oberhoheit allerdings noch längere Zeit anerkannten; der letzte weströmische Kaiser in Italien wurde 476 abgesetzt. Die Spätantike dauerte aber auch im Westen noch bis ins 6. Jahrhundert an, und sowohl der Westen als auch der Osten waren ab Mitte des 6. Jahrhunderts von den Folgen der sogenannten Justinianischen Pest betroffen. Ein herausragendes Ereignis dieser Epoche stellt der Siegeszug des Christentums dar und damit verbunden das langsame Verschwinden vorchristlicher Kulte und Traditionen. In der Kunst und der Literatur entsteht durch die Ablösung bzw. Überformung klassischer griechisch-römischer durch christlich geprägte Formen und Themen ein eigener, charakteristischer Stil, der auch orientalische Einflüsse aufweist. Die Spätantike steht außerdem unter den Zeichen der Reformierung von Heer und Verwaltung durch Diokletian und Konstantin, der Zementierung der sakralen Stellung des Kaisers, vollendet unter Justinian, der sogenannten Völkerwanderung und in deren Folge schließlich der Transformation des westlichen Teils des römischen Reiches in jene germanisch-romanische Welt, die das europäische Mittelalter prägen sollte. Die Spätantike bildet den letzten Abschnitt des Altertums, der zwar nicht mehr der „klassischen“ Antike angehört, aber auch noch nicht dem Mittelalter zugerechnet werden kann. Sie ist durch ein Nebeneinander von antiken Traditionen und christlich-germanischer Überformung gekennzeichnet. Statt wie früher von einem Niedergang, spricht man dabei heute für die Jahre von etwa 300 bis 600 von einer Transformation des antiken Erbes und betont die Kontinuitätslinien („Kontinuitätstheorie“). Die Spätantike weist ein eigenständiges kulturhistorisches Profil mit einer Vielzahl von wechselseitigen Einflüssen auf. In diesem Sinne war die spätantike Welt, die vom Mittelmeerraum bis nach Zentralasien reichte, von vielfältigen und dynamischen Entwicklungen geprägt. Überlappende Handelsnetzwerke verbanden die spätantiken Großreiche Rom und Persien direkt oder indirekt mit Zentralasien, Indien und dem chinesischen Kulturraum, wobei neben Waren auch technische, kulturelle und religiöse Ideen ausgetauscht wurden. In der neueren Forschung wird entsprechend den Entwicklungen jenseits des Mittelmeerraums im Vorderen Orient (vor allem im Hinblick auf Persien) und in Zentralasien, aber auch im südarabischen Raum Beachtung geschenkt. (de) La Antigüedad tardía es el periodo de transición entre la Edad Antigua y la Edad Media, las dos primeras divisiones de la periodización tradicional del tiempo histórico que se suelen aplicar a la historia de la civilización occidental. Cronológicamente cubriría el periodo que va desde la crisis del siglo III, que marca el comienzo de la descomposición de la Antigüedad clásica, hasta la expansión musulmana y la constitución del Imperio carolingio (finales del siglo VIII), procesos que representaron el asentamiento definitivo del mundo medieval. Henri Pirenne (Mahoma y Carlomagno) puede considerarse el creador del concepto, al poner de manifiesto lo esencial que para la caracterización definitiva de lo medieval significaron dos grandes acontecimientos: el Imperio de Carlomagno y la llegada del islam a Europa; y los procesos que acarrearon: la ruptura de la unidad de la cuenca del Mediterráneo (en lo económico y en lo ideológico, una verdadera frontera de civilizaciones) y el cierre en sí misma de Europa Occidental o Cristiandad latina (previamente separada de la Cristiandad oriental del Imperio bizantino), donde se llevarán a su culminación las formas económicas, sociales, políticas e ideológicas de lo que se ha venido en llamar feudalismo y que venían desarrollándose desde el inicio de este periodo, quinientos años antes. (es) Antzinaro Berantiarra, Antzinaro Beranta, Antzinate Beranta edo Antzinate Berantiarra III. mendeko krisialditik, Erdi Aroaren hasiera, VIII. mendera arteko iragapen aroa da. Antzinate berantiarra Europako eta Mediterraneoko historiaren aldi bat adierazteko erabiltzen den esamoldea da, III. mendearen amaieran hasten dena, baina amaiera askoz ere lausoagoa duena. Erromatar munduaren parte izan diren lurraldeei egiten die erreferentzia: Europa mendebaldea, ekialdea eta hegoaldea, Mediterraneoko arroaren inguruan dauden Asiako eta Afrikako eskualdeak, baina 476 urteko Mendebaldeko Erromatar Inperioaren amaieratik harago luzatzen da. Antzinate berantiarrak antzinako tradizioen nahasketa du ezaugarri, historialariek "erromanitatea" esaten diotena, kristau ekarpenak eta eragin "barbaroak". Eztabaida teologikoak, enperadorearen eta Elizaren arteko harreman zailak eta arkitektura paleokristauaren garapena dira aldi honen ezaugarri. Antzinate berantiarra funtsezko aldia da kultura, zientzia eta antzinako zibilizazioek metaturiko ezagutza guztiak transmititzeko. Antzinate berantiarra Diokleziano enperadore denean hasten da (284-305), Erromatar Inperioak, bere batasuna gorde arren, lau enperadorek gidatzen dutenean ("Tetrarkia") inbasio-mehatxuei hobeto aurre egin ahal izateko. Izan ere, orduan bi Augustok gobernatzen dute Inperioa, horietako bat Pars Occidentalis edo Mendebaldeko Erromatar Inperioaren buru da, eta bestea, berriz, Pars Orientalis edo Ekialdeko Erromatar Inperioaren buru, eta bi Zesarretako bakoitzak bere Augustoa laguntzen zuen eta haren ondorengoa zen. V. mendearen hasieran, germaniar inbasioek erraztu zuten Inperioaren antzinako Pars Occidentalisean iragankorrak sortzea, baina egitura ekonomiko eta sozial zaharrek iraun egiten dute. Ekialdean, Pars Orientalisen kultur, erlijio, politika eta militar erreforma sakonekin mantentzen da, antzinate berantiarrari pixkanaka amaiera emango diotenak. Erreforma horiek diskrezioz hasten dira Justiniano Handiaren agintaldian (527-565). Heraklioren erregealditik (610-641) bizkortu ziren, eta Leon III.a Isauriarraren (717 – 741) erregealdiaren hasieran amaitu ziren, lehen krisi ikonoklasta 723an lehertu eta gero. Pars Orientalis horrek greko-ekialdeko izaera hartzen du, eta Ekialde kristaua Erdi Aroan sartarazten du: "Bizantziar Inperioa" deituko zaio 1557tik aurrera. (eu) Late antiquity is the time of transition from classical antiquity to the Middle Ages, generally spanning the 4th–6th century in Europe and adjacent areas bordering the Mediterranean Basin. The popularization of this periodization in English has generally been credited to historian Peter Brown, after the publication of his seminal work The World of Late Antiquity (1971). Precise boundaries for the period are a continuing matter of debate, but Brown proposes a period between the 3rd and 8th centuries AD. Generally, it can be thought of as from the end of the Roman Empire's Crisis of the Third Century (235–284) to the early Muslim conquests (622–750), or as roughly contemporary with the Sasanian Empire (224–651). In the West its end was earlier, with the start of the Early Middle Ages typically placed in the 6th century, or earlier on the edges of the Western Roman Empire. The Roman Empire underwent considerable social, cultural and organizational changes starting with the reign of Diocletian, who began the custom of splitting the Empire into Eastern and Western portions ruled by multiple emperors simultaneously. The Sasanian Empire supplanted the Parthian Empire and began a new phase of the Roman–Persian Wars, the Roman–Sasanian Wars. The divisions between the Greek East and Latin West became more pronounced. The Diocletianic Persecution of Christians in the early 4th century was ended by Galerius and under Constantine the Great, Christianity was made legal in the Empire. The 4th century Christianization of the Roman Empire was extended by the conversions of Tiridates the Great of Armenia, Mirian III of Iberia and Ezana of Axum, who later invaded and ended the Kingdom of Kush. During the late 4th century reign of Theodosius I, Nicene Christianity was proclaimed the state church of the Roman Empire. The city of Constantinople became the permanent imperial residence in the East by the 5th century and superseded Rome as the largest city in the Late Roman Empire and the Mediterranean Basin. The longest Roman aqueduct system, the 250 km (160 mi)-long Aqueduct of Valens was constructed to supply it with water, and the tallest Roman triumphal columns were erected there. Migrations of Germanic, Hunnic, and Slavic tribes disrupted Roman rule from the late 4th century onwards, culminating first in the Sack of Rome by the Visigoths in 410 and subsequent Sack of Rome by the Vandals in 455, part of the eventual collapse of the Empire in the West itself by 476. The Western Empire was replaced by the so-called barbarian kingdoms, with the Arian Christian Ostrogothic Kingdom ruling Rome from Ravenna. The resultant cultural fusion of Greco-Roman, Germanic, and Christian traditions formed the foundations of the subsequent culture of Europe. In the 6th century, Roman imperial rule continued in the East, and the Byzantine-Sasanian wars continued. The campaigns of Justinian the Great led to the fall of the Ostrogothic and Vandal Kingdoms, and their reincorporation into the Empire, when the city of Rome and much of Italy and North Africa returned to imperial control. Though most of Italy was soon part of the Kingdom of the Lombards, the Roman Exarchate of Ravenna endured, ensuring the so-called Byzantine Papacy. Justinian constructed the Hagia Sophia, a great example of Byzantine architecture, and the first outbreak of the centuries-long first plague pandemic took place. At Ctesiphon, the Sasanians completed the Taq Kasra, the colossal iwan of which is the largest single-span vault of unreinforced brickwork in the world and the triumph of Sasanian architecture. The middle of the 6th century was characterized by extreme climate events (the volcanic winter of 535-536 and the Late Antique Little Ice Age) and a disastrous pandemic (the Plague of Justinian in 541). The effects of these events in the social and political life are still under discussion. In the 7th century the disastrous Byzantine–Sasanian War of 602–628 and the campaigns of Khosrow II and Heraclius facilitated the emergence of Islam in the Arabian Peninsula during the lifetime of Muhammad. Subsequent Muslim conquest of the Levant and Persia overthrew the Sasanian Empire and permanently wrested two thirds of the Eastern Roman Empire's territory from Roman control, forming the Rashidun Caliphate. The Byzantine Empire under the Heraclian dynasty began the middle Byzantine period, and together with the establishment of the later 7th century Umayyad Caliphate, generally marks the end of late antiquity. (en) L’Antiquité tardive est une expression utilisée pour désigner une période de l’histoire européenne et méditerranéenne qui commence à la fin du IIIe siècle mais dont le terme est beaucoup plus flou. Elle n’est employée qu’en référence aux pays ayant appartenu au monde romain : les régions d’Europe occidentale, orientale et méridionale, d’Asie et d’Afrique autour du bassin méditerranéen mais se prolonge bien au-delà de la fin de l’Empire romain d’Occident en 476. L’Antiquité tardive se caractérise par un mélange de traditions antiques, ce que les historiens appellent la « romanité », d’apports chrétiens et d’influences « barbares ». Les débats théologiques, les difficultés dans les relations entre l’empereur et l’Église et le développement de l'architecture paléochrétienne caractérisent la période. L’Antiquité tardive constitue une période essentielle pour la transmission de la culture, de la science et plus généralement de toutes les connaissances accumulées par les différentes civilisations antiques. Elle intéresse donc au plus haut point les historiens qui ont d’abord vu en elle une époque de décadence, pour la considérer désormais comme une période charnière entre Antiquité et Moyen Âge. L’Antiquité tardive commence avec l’avènement de Dioclétien (r. 284-305), lorsque l’Empire romain, tout en gardant son unité, est dirigé par quatre empereurs (« Tétrarchie ») afin de mieux pouvoir faire face aux menaces d’invasion. En effet, l'Empire est alors gouverné par deux Augustes, dont un prend la tête de la Pars Occidentalis (improprement désignée Empire romain d'Occident) et l'autre de la Pars Orientalis (improprement désignée Empire romain d'Orient), et deux Césars qui secondent et succèdent à leurs Augustes respectifs. Au début du Ve siècle, les invasions germaniques entraînent dans l’ancienne Pars Occidentalis de l’Empire la création d’éphémères royaumes barbares, mais les anciennes structures économiques et sociales subsistent. À l’est, la Pars Orientalis se maintient par de profondes réformes culturelles, religieuses, politiques et militaires, qui mettront progressivement fin à l’Antiquité tardive. Ces réformes débutent discrètement durant le règne de Justinien le Grand (527–565). Elles s’accélèrent à partir du règne d’Héraclius (610–641) et aboutissent au début du règne de Léon III l'Isaurien (717–741), à la veille de l’éclatement de la première crise iconoclaste en 723. C’est l’aboutissement de plusieurs siècles de transition, par laquelle l’ancienne Pars Orientalis du Bas-Empire romain perd son caractère proprement latin à la suite des invasions arabes et slaves qui l’obligent à se replier sur l’aire de civilisation hellénique. Cette Pars Orientalis acquiert ainsi un caractère gréco-oriental, et fait entrer de plain-pied l’Orient chrétien dans la période médiévale : elle sera appelée « Empire byzantin » à partir de 1557. (fr) Abad Kuno Akhir (bahasa Inggris: Late Antiquity) adalah suatu kurun waktu yang digunakan oleh para sejarawan untuk menjelaskan abad-abad peralihan dari Abad Klasik ke Abad Pertengahan, yang terjadi di daratan Eropa dan wilayah Mediterania dan Timur Dekat. Pengembangan periodisasi secara umum diakui karena sejarawan , setelah publikasi karya seminarnya The World of Late Antiquity (1971). Batas pasti periode ini masih bahan perdebatan, tetapi Brown mengusulkan antara abad III dan VIII AD. Secara umum, dianggap berlangsung sejak akhir Krisis Abad Ketiga Kekaisaran Romawi (k. AD 235 – 284) sampai periode Islam awal (abad VII – IX), mengikuti penaklukan-penaklukan oleh Muslim di pertengahan abad VII. Di Barat, akhirnya lebih awal, dengan permulaan periode Abad Pertengahan Awal pada abad VI, atau lebih awal di tepi Barat kekaisaran tersebut. Kekaisaran Romawi mengalami perubahan sosial, kultural, dan organisasional berpengaruh diawali dari kekuasaan Diokletianus, yang memulai kebiasaan membagi Kekaisaran menjadi dua, yaitu Timur dan Barat, yang diperintah oleh beberapa kaisar yang saling membantu. Diawali oleh Konstantin Agung, Kekaisaran mengalami kristenisasi dan sebuah ibu kota baru dibangun di Konstantinopel. Migrasi suku-suku Jermanik mulai mengganggu kekuasaan Romawi sejak akhir abad ke-4 dan seterusnya, memuncak pada runtuhnya Kekaisaran di wilayah Barat pada tahun 476, digantikan oleh kerajaan-kerajaan orang barbar. Penggabungan budaya Yunani-Romawi, Jermanik, dan Kristen menjadi dasar budaya Eropa setelahnya. Penurunan populasi secara umum, pengetahuan teknologi, dan standar hidup di Eropa selama periode ini menjadi contoh tipikal jatuhnya masyarakat untuk para penulis Renaisans hingga masa kini. Hasil penurunan ini, dan kekurangan relatif catatan sejarah dari Eropa khususnya, periode antara keruntuhan Kekaisaran dan Abad Pertengahan dikenal sebagai Zaman Kegelapan, istilah yang digantikan oleh periodisasi terkini dengan pengenalan "Abad Kuno Akhir". (in) Late oudheid is in de geschiedschrijving een moderne benaming voor de periode, die in het Middellandse Zeegebied de overgang vormde van de klassieke oudheid naar de middeleeuwen. Meestal, maar hierover wordt nog altijd gediscussieerd tussen historici, wordt de tijdsperiode tussen ongeveer 300 en 600 als 'late oudheid' betiteld. (nl) 고대 후기(Late Antiquity)는 서양사에서 적용되는 시대 구분으로 기원후 2세기부터 8세기까지의 시대를 가리킨다. 서양사에서 고전 고대(Classical Antiquity)에서 중세(Middle Ages)로 넘어가는 전이 단계에 해당하며 특히 유럽 본토와 지중해 지역에 대해 적용되는 시대 구분이다. (ko) La cosiddetta tarda antichità è una periodizzazione usata dagli storici moderni per descrivere l'epoca di transizione dal mondo antico a quello medievale. Confini precisi del periodo sono tuttora oggetto di dibattito, anche se, tendenzialmente, sono compresi fra il III e il VI secolo d.C., e cioè dall'estinzione della dinastia dei Severi nel 235 con il conseguente scoppio della crisi del III secolo (o, secondo altri, dall'ascesa al potere di Diocleziano nel 284) fino all'età di Giustiniano (527-565), in cui si realizzò l'ultimo serio tentativo di Restauratio Imperii, ovvero di ripristinare l'Impero romano in Europa occidentale. Altri storici propongono tuttavia periodizzazioni diverse: dal IV al V secolo d.C., coincidendo così con il Basso Impero, dal 200 al 600 (Marrou), dal 284 al 602 (Jones) o da Marco Aurelio a Maometto, dunque dal 161 al 632 (Brown). La definizione di questo periodo, ancora piuttosto radicata negli studi storici nonostante sia stata messa da tempo in discussione da molti importanti studiosi, presuppone tradizionalmente una valenza negativa: "tardo" indica, infatti, un concetto di decadenza. Il III secolo fu, soprattutto nei suoi decenni centrali, un'età di crisi politico-economica che in gran parte venne riassorbita nel secolo successivo, grazie all'energia di alcuni grandi imperatori (fra cui Diocleziano, Costantino I e Teodosio I), che costruirono un ordine nuovo rispetto a quello del "Principato": il "Dominato". Fin dagli inizi del V secolo, però, una nuova era di profondi sconvolgimenti interessò buona parte d'Europa e del bacino del Mediterraneo. Alle invasioni barbariche fecero seguito il tramonto o quantomeno le profonde e traumatiche trasformazioni del sistema e delle istituzioni politiche romane in Occidente e una crisi economica e demografica particolarmente accentuata, che si rifletté sulle condizioni generali di vita dell'Impero. Il VI secolo riportò una relativa stabilità nella parte orientale del mondo romano, ma non in Occidente, smembrato ormai in una serie di Regni romano-barbarici indipendenti. In Italia il processo di decadenza politica, sociale, demografica ed economica arrivò anzi al suo culmine proprio attorno alla metà del VI secolo, a seguito di una guerra particolarmente lunga e cruenta, combattuta dall'imperatore bizantino Giustiniano per la riconquista della Penisola dagli Ostrogoti. Nonostante gli sconvolgimenti che la caratterizzarono, la tarda antichità fu un'epoca dove non mancarono novità e significative evoluzioni in più discipline (basti pensare alla nascita e allo sviluppo di un'architettura e un'arte propriamente bizantine). In particolare fu proprio durante tale epoca, in età costantiniana, che la Chiesa cristiana, uscita di fatto rafforzata dall'ultima grande persecuzione (quella di Diocleziano e Galerio), iniziò ad essere protetta e a collaborare con quello stesso stato che fino a un decennio prima l'aveva combattuta, divenendo, sul finire del IV secolo, l'unica ufficialmente riconosciuta. La tarda antichità segnò pertanto la definitiva vittoria del Cristianesimo sul Paganesimo, ma anche la nascita di diverse dottrine cristologiche antagoniste e dei primi concili per definire i dogmi di fede. In virtù dei cambiamenti intercorsi in epoca tardo-antica, la Chiesa diventerà un'importante protagonista della successiva storia medievale, sia come comunità religiosa, sia come potenza politica. (it) 古代末期（こだいまっき、英語: Late Antiquity, ドイツ語: Spätantike, フランス語: Antiquité tardive）は、ヨーロッパ史における時代区分で、古典古代から中世（中世初期）への変遷の説明に用いられる。 範囲は諸説あるが、最も広く見て、概ね西暦200年から800年までの間、すなわち3世紀から8世紀にかけての時期である。具体的には、ローマ帝国後期の「3世紀の危機」から、ヘラクレイオス（在位：610年 - 641年）治下の東ローマ帝国のギリシア化進行（620年公用語がラテン語からギリシア語に変わる）や、イスラーム勢力の侵入の始まり（711年ウマイヤ朝がイベリア半島侵攻）、さらに広く見るとカール大帝の即位（800年）までに当たる。 (ja) Antiguidade tardia é uma periodização aproximada (cerca de 284 d.C.-750) usada por historiadores e outros eruditos para descrever o intervalo entre a Antiguidade clássica greco-romana e a Idade Média, tanto na Europa continental quanto no mundo Mediterrâneo: geralmente, entre o fim da crise do terceiro século em 284 até 750 com o fim da expansão muçulmana e início da dinastia carolíngia na Europa. O termo Spätantike, literalmente "antiguidade tardia", tem sido usado por historiadores de língua alemã desde sua popularização por Alois Riegl no início do século XX. Em inglês, o conceito teve como principal defensor Peter Brown, cujo levantamento The World of Late Antiquity (1971) revisou a visão pós-Gibbon de uma cultura clássica árida, caduca e ossificada, em prol de um tempo vibrante de renovações e começos, e cujo The Making of Late Antiquity oferecia um novo paradigma para a climatérica transformação na cultura ocidental, em confronto com The Making of the Middle Ages de sir Richard Southern. As continuidades entre a Roma Imperial, como foi organizada por Diocleciano, e a Alta Idade Média são ressaltadas por autores que desejam enfatizar que as sementes da cultura medieval já estavam se desenvolvendo no Império Romano cristão, que assim também continuou no Império Bizantino. Simultaneamente, algumas tribos germânicas tais como os ostrogodos e visigodos viam-se a si mesmos como perpetuadores da tradição "romana". Embora o emprego da expressão "Antiguidade tardia" sugira que as prioridades sociais e culturais da Antiguidade clássica perduraram através da Europa até a Idade Média, o uso de "Alta Idade Média" enfatiza o rompimento com o passado clássico, e a expressão "migrações dos povos bárbaros" enfatiza as rupturas no mesmo período de tempo. (pt) Senantiken är den historiska period från omkring 300 till 600 e.Kr., som följer den klassiska antiken och föregår medeltiden i Medelhavsområdet och Västeuropa. Under senantiken dröjer sig många antika institutioner kvar, samtidigt som medeltida inslag blir allt tydligare. Begreppet senantiken innebär en mer modern historieindelning än den traditionella, där antiken tvärt följs av äldre medeltiden när det västromerska riket faller år 476 e.Kr. Termen började användas i Tyskland i början av 1900-talet (Spätantike) och populariserades av bland annat historikern Peter Brown. Det finns inga självklara exakta datum för senantikens inledning och slut. Viktiga inledande datum är dock den romerske kejsaren Diocletianus tillträde år 284 e.Kr. samt den romerske kejsaren Konstantin den stores omvändelse till kristendomen år 312 e.Kr. I Västeuropa kan langobardernas invasion av Italien år 568 e.Kr. sägas markera senantikens slut, medan i östra Medelhavsområdet motsvarande roll spelas av den bysantinske kejsaren Justinianus I död år 565 e.Kr. Den arabiska expansionen under 600-talet i östra Medelhavsområdet markerar senantikens definitiva slut. Termen "senantik" understryker periodens band bakåt i tiden där den närliggande termen "äldre medeltid" istället betonar brytningen med den klassiska perioden. Med termen "folkvandringstiden", som syftar på en delvis överlappande tidsepok, betonas det tillstånd av upplösning och social oro som kännetecknar övergångsperioden. Antikens urbana kultur föll gradvis samman i Västeuropa under senantiken, men fortlevde i Konstantinopel (dagens Istanbul) fram till medeltidens slut. Jordägare flyttade i Västeuropa från de krympande och allt mer osäkra städerna till sina egendomar. Här etablerades ett system som skulle utvecklas till medeltidens feodalism. En annan viktig utveckling under senantiken var att kristendom blev statsreligion i det romerska riket. Den kanske främst senantika byggnadsverket är Hagia Sofia i dagens Istanbul. Plastiken i den antika konstens skulpturer och den psykologiska närvaron i den romerska konsten porträttbyster ersattes under senantiken i väst av låga reliefer med opersonliga, ofta naiva, människoframställningar och i Bysantinska riket av den bysantinska konstens ikoner och guldmosaiker. (sv) Поздняя античность — завершающий этап античной цивилизации, период средиземноморской и (также, но в меньшей степени) мировой истории, обычно ограничиваемый III—VI веками н. э. Распад и падение Западной Римской империи в 476 г. и Великое переселение народов (обычно описываемых как «варварские») с окраин континента положили условный конец периоду поздней античности, но не уничтожили её богатого наследия, к которому относится, в первую очередь, распространение и упрочение позиций христианства, но также запечатление памяти (в основном, в многочисленных письменных источниках) об античности эпохи её расцвета. За периодом поздней античности последовали Средние века, а точнее, раннее Средневековье. Что касается историографии, как отмечают (Ноэль Ленски в 2007 году), тематика Поздней античности приобрела огромный интерес в соременности. (ru) Пізня Античність — періодизація, яку використовують історики материкової частини Європи, середземноморського світу і Близького Сходу для опису часу переходу від античності до Середньовіччя. Термін уперше з'явився німецькою мовою в 1853 році у вигляді виразу «доба пізньої античності» (нім. spätantike Zeit) у доробку історика культури Якоба Буркгардта. Наприкінці XIX століття австрійський мистецтвознавець Алоїз Рігль ужив сучасну форму «пізня античність» (нім. Spätantike), після чого термін набув популярності серед німецькомовних істориків на початку XX сторіччя, а також закріпився у науковому обігу завдяки соціологічним дослідженням Макса Вебера. В англійську мову потрапив як буквальний переклад із німецької почасти завдяки працям британського історика Пітера Брауна, зокрема його розвідці «Світ пізньої античності» (1971). Точні межі цього періоду є предметом дискусій, приміром, уже згаданий Пітер Браун запропонував часовий проміжок від II по VIII століття нашої ери. Загалом це можна розглядати як період від кінця кризи третього століття Римської імперії (~235-284 рр.) до реорганізації Східної Римської імперії за Іраклія та арабських завоювань в середині VII століття або якоїсь точки раніше, якщо брати до уваги Схід. На Заході кінцева точка була раніше, з початком Раннього Середньовіччя, який, як правило, відносять до VI сторіччя, або й раніше, якщо дивитися на західних рубежах імперії. Римська імперія зазнала значних соціальних, культурних і організаційних змін, починаючи від правління Діоклетіана, який завів звичай поділу імперії на Східну і Західну половини, де правили різні імператори. Починаючи з Костянтина Великого, в імперії проходила християнізація та було засновано нову столицю Константинополь. Міграції германських племен від кінця IV століття неодноразово порушували межі підвладних Римській імперії земель, кульмінацією чого у 476 році стало остаточне падіння Західної Римської імперії, якій на зміну прийшли так звані варварські королівства. Отриманий культурний сплав греко-римських, германських і християнських традицій заклав підвалини подальшої культури Європи. Загальний спад чисельності населення, технологічних знань і рівнів життя в Європі в цей період став для письменників від доби Відродження до недавніх часів архетиповим прикладом суспільного розпаду. У результаті цього занепаду і, зокрема, відносної нечисленності історичних записів з Європи, період між падінням імперії та Середньовіччям став відомим як Темне середньовіччя — термін, який у більшості поточних періодизацій замінено на «пізню античність». У мистецтві та літературі тієї епохи під впливом навіяних християнством форм і тем витворився власний характерний стиль, на якому відбилися також східні впливи. Крім того, Пізня Античність пройшла під знаком реформування армії та адміністрації Діоклетіаном і Костянтином, зміцнення священного становища імператора, завершеного за Юстиніана, переселення народів і внаслідок цього — перетворення, в кінцевому підсумку, західної частини Римської імперії в той германо-романський світ, яким позначене європейське середньовіччя. (uk) 古典時代晚期又稱作古代晚期、晚古時期或近古代（英語：Late Antiquity），是歷史學上的術語，意指古典古代到中世紀之間的期間，地區包含了歐洲的大部分和環地中海地區，歷史學者彼得·布朗（Peter Brown）把這段期間界定在3世纪到8世紀，一般而言這段時期的開端是羅馬帝國的三世紀危機（公元235年–284年），在7世紀東羅馬帝國的皇帝希拉克略在位期間遭受穆斯林入侵結束。 羅馬在皇帝戴克里先在位時，社會、文化以及組織出现重大轉變，羅馬開始出現東西部的概念，在君士坦丁大帝在位期間除了基督教化，甚至有更大的舉措－遷都拜占廷，並改名為君士坦丁堡，當4世紀日耳曼人大舉遷徙使476年西羅馬帝國滅亡時，蠻族也在各地建立王國，文化也呈現日耳曼－羅馬的形式，歐洲文化的基礎就在日耳曼族和基督教傳統间混合而成。 歐洲的人口和知識科技也在此際慢慢轉變，社會崩潰直到文藝復興才開始恢復，而在西羅馬帝國滅亡到中世紀之間的時期，被称为所謂的黑暗時期，源自近古代較狹義的定義。 (zh) |
| dbo:thumbnail | wiki-commons:Special:FilePath/Diptych_Barberini_Louvre_OA9063_whole.jpg?width=300 |
| dbo:wikiPageExternalLink | http://libmma.contentdm.oclc.org/cdm/ref/collection/p15324coll10/id/156533 http://www.princeton.edu/~pswpc/index.html http://sehepunkte.de/2016/05/23732.html http://www.newadvent.org/fathers/ http://archivio.paviauniversitypress.it/didattica/gasti_lett-tardolatina-2013/ http://www.fordham.edu/halsall/sbook1b.html https://web.archive.org/web/20060402213748/http:/the-orb.net/ https://web.archive.org/web/20120824092308/http:/www.nipissingu.ca/department/history/muhlberger/orb/OVINDEX.htm https://web.archive.org/web/20121029074930/http:/www.nipissingu.ca/department/history/MUHLBERGER/ORB/LT-ATEST.HTM http://ccat.sas.upenn.edu/jod/wola.html |
| dbo:wikiPageID | 823343 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageLength | 61646 (xsd:nonNegativeInteger) |
| dbo:wikiPageRevisionID | 1124738307 (xsd:integer) |
| dbo:wikiPageWikiLink | dbr:Caesarea_Maritima dbr:Cairo dbr:Canterbury dbr:Carolingian_Empire dbr:Carolingian_Renaissance dbc:Near_East dbr:Abdul_Rahman_Al_Ghafiqi dbr:Praetorian_prefecture_of_Africa dbr:Praetorian_prefecture_of_Illyricum dbr:Procopius dbr:Rocca_(architecture) dbr:Roman_Britain dbr:Roman_Empire dbr:Roman–Persian_Wars dbr:Samo dbr:Samo's_Empire dbr:Sasanian_Empire dbr:Sassanian_Empire dbr:End_of_Roman_rule_in_Britain dbr:Mildenhall_Treasure dbr:Basil_of_Caesarea dbr:Basilica_of_San_Vitale dbr:Basques dbr:Battle_of_Adrianople dbr:Battle_of_Badon dbr:Battle_of_Carthage_(698) dbr:Battle_of_Covadonga dbr:Battle_of_Gol-Zarriun dbr:Battle_of_Guadalete dbr:Battle_of_Heliopolis dbr:Battle_of_Karbala dbr:Battle_of_Mamma dbr:Battle_of_Nahavand dbr:Battle_of_Nedao dbr:Battle_of_Talas dbr:Battle_of_Tours dbr:Battle_of_Vouillé dbr:Battle_of_al-Qadisiyyah dbr:Battle_of_al-Qaryatayn dbr:Battle_of_the_Catalaunian_Plains dbr:Battle_of_the_Frigidus dbr:Battle_of_the_Masts dbr:Battle_of_the_Milvian_Bridge dbr:Battle_of_the_Yarmuk dbr:Belisarius dbr:Berber_Revolt dbr:De_consolatione_philosophiae dbr:Decline_of_Greco-Roman_polytheism dbr:Alois_Riegl dbr:Antoninus_Liberalis dbr:Apollonius_of_Tyana dbr:Arabic_literature dbr:Arator dbr:History_of_the_Roman_Empire dbr:Holy_Fool dbr:Hoxne_Hoard dbr:Hun_Invasion_of_Persia dbr:Huns dbr:Husayn_ibn_Ali dbr:Hypatia dbr:Jovian_(emperor) dbr:Julian's_Persian_War dbr:Julian_(emperor) dbr:Bertrand_Lançon dbr:Augustus_(honorific) dbr:Paulinus_of_Nola dbr:Persia dbr:Peter_Brown_(historian) dbr:Renaissance dbr:Resurrection_of_Jesus dbr:Cursus_honorum dbr:Umayyad_Caliphate dbr:Umayyad_conquest_of_Hispania dbr:University_of_Pennsylvania dbr:Valens dbr:Valens_Aqueduct dbr:Valentinian_II dbr:Vandal_Kingdom dbr:Vandalic_War dbr:Vandals dbr:Venice dbr:Visigoth dbr:Visigoths dbr:Vitoria-Gasteiz dbr:Depiction_of_Jesus dbr:Domus dbr:Dynatoi dbr:Individualism dbr:Iwan dbr:Kusaila dbr:Papyrus dbr:Sculpture dbr:Paul_the_Silentiary dbr:Rabbinic_Judaism dbr:Nicene_Christianity dbr:Cologne dbr:Constans_II dbr:Constantine_IV dbr:Constantine_VI dbr:Constantine_the_Great dbr:Constantinople dbr:Corpus_Juris_Civilis dbr:Council_of_Chalcedon dbr:Council_of_Seleucia-Ctesiphon dbr:Crisis_of_the_Third_Century dbr:Crispus dbr:Ancient_Greek_literature dbr:Maxentius dbr:Maximinus_Thrax dbr:Mecca dbr:Medina dbr:Sack_of_Rome_(410) dbr:Sack_of_Rome_(455) dbr:Sack_of_Rome_(546) dbr:Saint_Patrick dbr:Esquiline_Treasure dbr:New_Rome dbr:Nobiles dbr:Nonnus dbr:Numen dbr:Orientius dbr:Private_sphere dbr:Zuhayr_ibn_Qays dbr:Christian_literature dbr:Christianity dbr:Christianization dbr:Christianization_of_the_Roman_Empire dbr:Church_of_the_East dbr:Church_of_the_Holy_Sepulchre dbr:Classical_Antiquity dbr:Claudian dbr:Clovis_I dbr:Edward_Gibbon dbr:Egypt_(Roman_province) dbr:Ellac dbr:Emirate_of_Córdoba dbr:Franks dbr:Gaiseric dbr:Galerius dbr:Gaul dbr:Gepids dbr:Germanic_peoples dbr:Gillian_Clark_(historian) dbr:Gnosticism dbr:Gothic_War_(535–554) dbr:Goths dbr:Gratian dbc:Late_antiquity dbr:Moesia dbr:Montoro dbr:Muawiyah_I dbr:Muhammad dbr:Muslim_conquest_of_Persia dbr:Muslim_conquest_of_Transoxiana dbr:Muslim_conquest_of_the_Levant dbr:Consistorium dbr:Consular_diptych dbr:Coptic_literature dbr:Corippus dbr:Crossing_of_the_Rhine dbr:The_World_of_Late_Antiquity_(1971) dbr:Theodosius_I dbr:Third_Fitna dbr:Roman_Emperor dbr:Roman_aqueducts dbr:Roman_pound dbr:Roman_road dbr:Romulus_Augustus dbr:Sarcophagi dbr:Anglo-Saxons dbr:Antioch dbr:Arab dbr:Arabian_Peninsula dbr:Arab–Byzantine_wars dbr:Arab–Khazar_wars dbr:Arch_of_Constantine dbr:Armenian_literature dbr:Basilica dbr:Battle_of_Autun_(532) dbr:Battle_of_Balanjar_(650s) dbr:Battle_of_Chrysopolis dbr:Battle_of_Soissons_(486) dbr:Battle_of_the_Hellespont dbr:Leo_III_the_Isaurian dbr:Licinius dbr:Licinius_II dbr:Ancient_Argos dbr:Liuvigild dbr:Lombard–Gepid_War_(567) dbr:London dbr:Sidonius_Apollinaris dbr:Siege_of_Constantinople_(626) dbr:Silk_Road dbr:Slavs dbr:State_church_of_the_Roman_Empire dbr:Clergy dbr:Column_of_Arcadius dbr:Column_of_Constantine dbr:Zeno_(emperor) dbr:Ægyptus dbc:History_of_Asia_by_period dbr:Fritigern dbr:Pelagius_of_Asturias dbr:Roman_aqueduct dbr:Sarcophagus_of_Junius_Bassus dbr:Ge'ez_language dbr:Periodization dbr:Public_sphere dbr:Souk dbr:Maurice's_Balkan_campaigns dbr:Medieval_art dbr:Augustine_of_Hippo dbr:Aurelian dbr:Averil_Cameron dbr:Baghdad dbr:Balkans dbr:Barbarian_kingdoms dbc:5th_century dbr:Buddhism dbr:Byzantine_Empire dbr:Byzantine_architecture dbr:Byzantine–Sasanian_War_of_572–591 dbr:Byzantine–Sasanian_War_of_602–628 dbr:Celtic_Britons dbr:Celtic_Christianity dbr:Central_Asia dbc:History_of_Europe_by_period dbr:Tigris dbr:Totila dbr:Trier dbr:Trinity_College,_Cambridge dbr:Dark_Ages_(historiography) dbr:Walls_of_Constantinople dbr:Western_Roman_Empire dbr:Western_Turkic_Khaganate dbr:Dogmatic_Sarcophagus dbr:H._R._Loyn dbr:Hassan_ibn_al-Nu'man dbr:Jerusalem_in_Christianity dbr:File:ViennaDioscoridesPlant.jpg dbr:Late_Antique_Little_Ice_Age dbr:Latin_literature dbr:Vergilius_Romanus dbr:Religion_in_ancient_Rome dbr:Jose_b._Jose dbr:Toponymy dbr:Abbasid_Caliphate dbr:Abbasid_Revolution dbr:Abd_al-Malik_ibn_Marwan dbr:Abrahamic_religions dbr:Abu'l-A'war dbr:Abu_Bakr dbr:Aistulf dbr:Al-Mansur dbr:Al-Walid_I dbr:Al-Walid_II dbr:Alaric_I dbr:Alexandria dbr:Ammianus_Marcellinus dbr:Anastasian_War dbr:Ancient_Corinth dbc:4th_century dbc:6th_century_in_Asia dbr:Ctesiphon dbr:Culture_of_Europe dbr:Danube dbr:Dark_earth dbr:Dualistic_cosmology dbr:Early_Middle_Ages dbr:Early_Muslim_conquests dbr:Eastern_Roman_Empire dbr:Ecumenical_Patriarch_of_Constantinople dbr:Altar_of_Victory dbr:Eugenius dbr:Europe dbr:Eutychius_of_Constantinople dbr:Exarchate_of_Africa dbr:Exarchate_of_Ravenna dbr:Extreme_weather_events_of_535–536 dbr:Fall_of_the_Western_Roman_Empire dbr:First_Bulgarian_Empire dbr:First_Council_of_Nicaea dbr:First_Fitna dbr:First_plague_pandemic dbr:France dbr:Francia dbc:7th_century_in_Asia dbc:6th_century_in_Europe dbc:7th_century_in_Europe dbr:North_Africa dbr:Ostrogothic_Kingdom dbr:Ostrogoths dbr:Paganism dbr:Pannonian_Avars dbr:Pantheon,_Rome dbr:Parchment dbr:Parthian_Empire dbr:Passover dbr:Celibacy dbr:Battle_of_the_Oxus |
| dbp:alt | Side view of the Column of Arcadius, with carved reliefs of scenes and figures on the pedestal, on the socle and spiralling up the column shaft, capped by a capital and a statue's empty plinth. A door is visible in the top-most section. (en) Side view of the Column of Arcadius, with carved reliefs of scenes and figures on the pedestal, on the socle and spiralling up the column shaft, capped by a capital and a statue's empty plinth (en) Side view of the Column of Arcadius, with carved reliefs of scenes and figures on the pedestal, on the socle and spiralling up the column shaft, capped by a capital and a statue's empty plinth. A door at ground level giving access to the spiral staircase within is visible. (en) |
| dbp:footer | Library of Trinity College, Cambridge: ms. O.17.2 , folios 11-13 (en) |
| dbp:footerAlign | right (en) |
| dbp:header | Column of Arcadius, Constantinople (en) |
| dbp:image | Cambridge, Trinity College, ms. O.17.2 .jpg (en) |
| dbp:wikiPageUsesTemplate | dbt:Middle_Ages dbt:Authority_control dbt:Citation_needed dbt:Cite_book dbt:Commons_category dbt:Convert dbt:ISBN dbt:Main dbt:Multiple_image dbt:Reflist dbt:Sfn dbt:Short_description dbt:History_of_Europe dbt:Western_culture |
| dcterms:subject | dbc:Near_East dbc:Late_antiquity dbc:History_of_Asia_by_period dbc:5th_century dbc:History_of_Europe_by_period dbc:4th_century dbc:6th_century_in_Asia dbc:7th_century_in_Asia dbc:6th_century_in_Europe dbc:7th_century_in_Europe dbc:History_of_the_Mediterranean dbc:History_of_Western_Asia dbc:Historical_eras dbc:Classical_antiquity |
| rdf:type | owl:Thing |
| rdfs:comment | Με τον ευρύ όρο ύστερη αρχαιότητα εννοείται προσεγγιστικά η χρονολογική περίοδος 200–800, ή 250-750 μ.Χ., μεταβατική περίοδος από την κλασική αρχαιότητα στον μεσαίωνα. Πρόκειται για χρονική περίοδο στην οποία έγιναν εκτεταμένες πολιτισμικές και πολιτικές αλλαγές, στις οποίες περιλαμβάνεται η στερέωση των μεγάλων μονοθεϊστικών θρησκειών, η ανάπτυξη και παρακμή της αυτοκρατορίας των Σασανιδών η γερμανική κατάκτηση της δυτικής ρωμαϊκής αυτοκρατορίας και η μετουσίωση της ανατολικής ρωμαϊκής αυτοκρατορίας σε στρατιωτικό χριστιανικό κράτος, παράλληλα με την επέκταση του Ισλάμ. (el) Late oudheid is in de geschiedschrijving een moderne benaming voor de periode, die in het Middellandse Zeegebied de overgang vormde van de klassieke oudheid naar de middeleeuwen. Meestal, maar hierover wordt nog altijd gediscussieerd tussen historici, wordt de tijdsperiode tussen ongeveer 300 en 600 als 'late oudheid' betiteld. (nl) 고대 후기(Late Antiquity)는 서양사에서 적용되는 시대 구분으로 기원후 2세기부터 8세기까지의 시대를 가리킨다. 서양사에서 고전 고대(Classical Antiquity)에서 중세(Middle Ages)로 넘어가는 전이 단계에 해당하며 특히 유럽 본토와 지중해 지역에 대해 적용되는 시대 구분이다. (ko) 古代末期（こだいまっき、英語: Late Antiquity, ドイツ語: Spätantike, フランス語: Antiquité tardive）は、ヨーロッパ史における時代区分で、古典古代から中世（中世初期）への変遷の説明に用いられる。 範囲は諸説あるが、最も広く見て、概ね西暦200年から800年までの間、すなわち3世紀から8世紀にかけての時期である。具体的には、ローマ帝国後期の「3世紀の危機」から、ヘラクレイオス（在位：610年 - 641年）治下の東ローマ帝国のギリシア化進行（620年公用語がラテン語からギリシア語に変わる）や、イスラーム勢力の侵入の始まり（711年ウマイヤ朝がイベリア半島侵攻）、さらに広く見るとカール大帝の即位（800年）までに当たる。 (ja) 古典時代晚期又稱作古代晚期、晚古時期或近古代（英語：Late Antiquity），是歷史學上的術語，意指古典古代到中世紀之間的期間，地區包含了歐洲的大部分和環地中海地區，歷史學者彼得·布朗（Peter Brown）把這段期間界定在3世纪到8世紀，一般而言這段時期的開端是羅馬帝國的三世紀危機（公元235年–284年），在7世紀東羅馬帝國的皇帝希拉克略在位期間遭受穆斯林入侵結束。 羅馬在皇帝戴克里先在位時，社會、文化以及組織出现重大轉變，羅馬開始出現東西部的概念，在君士坦丁大帝在位期間除了基督教化，甚至有更大的舉措－遷都拜占廷，並改名為君士坦丁堡，當4世紀日耳曼人大舉遷徙使476年西羅馬帝國滅亡時，蠻族也在各地建立王國，文化也呈現日耳曼－羅馬的形式，歐洲文化的基礎就在日耳曼族和基督教傳統间混合而成。 歐洲的人口和知識科技也在此際慢慢轉變，社會崩潰直到文藝復興才開始恢復，而在西羅馬帝國滅亡到中世紀之間的時期，被称为所謂的黑暗時期，源自近古代較狹義的定義。 (zh) العصور القديمة المتأخرة هي حقبة استخدمها المؤرخون لوصف فترة الانتقال من العصور القديمة الكلاسيكية إلى العصور الوسطى في أوروبا القارية ومنطقة البحر المتوسط والشرق الأدنى. اعتمد المؤرخ بيتر براون تعميم هذه الحقبة في اللغة الإنجليزية عمومًا، بعد نشر عمله الإبداعي «عالم العصور القديمة المتأخرة» (1971). الحدود الدقيقة للفترة هي مسألة نقاش مستمرة، لكن براون اقترح فترة بين القرنين الثالث والثامن الميلادي. عمومًا، يمكن القول إنها تبدأ من نهاية أزمة القرن الثالث الذي انهارت فيه الإمبراطورية الرومانية (235 - 284) حتى فتوحات المسلمين المبكرة في الشرق في منتصف القرن السابع. في الغرب، كانت النهاية في وقت سابق، مع بداية العصور الوسطى المبكرة التي وقعت عادةً في القرن السادس أو في وقت سابق على حواف الإمبراطورية الرومانية الغربية. (ar) El terme antiguitat tardana s'usa per a designar un període de transició entre l'antiguitat clàssica i l'edat mitjana tant a Europa com a la conca mediterrània en general. Sobre quins en són els límits cronològics exactes, no hi ha unanimitat entre els especialistes; generalment, es considera que aquesta època comença amb la crisi del segle III que va viure l'Imperi Romà i s'acaba amb l'expansió musulmana dels segles vii i viii, tot i que, per al cas de certes regions de l'Europa occidental, es pot afirmar que l'inici de l'alta edat mitjana el marquen les invasions germàniques del segle v, que van dur a la caiguda de l'Imperi Romà d'Occident i a l'establiment al seu territori dels regnes germànics, amb la qual cosa va operar-se la fusió de les tradicions culturals grecollatines, un element (ca) Pozdní antika je pojem užívaný historiky k popisu doby přechodu od starověku ke středověku, ovšem jen v kontinentální Evropě, středomoří a na Blízkém východě. V anglojazyčném světě pojem zpopularizoval Peter Brown ve svém díle Svět pozdní antiky (The World of Late Antiquity) z roku 1971. Přesné vymezení období je ale stále předmětem diskusí. Brown navrhuje vymezení 3. až 8. století. Za počátek období bývá považována takzvaná krize třetího století, která vedla k oslabení moci a kulturotvorného vlivu starověkého Říma. Určení konce období už bývá spornější. Za mezník je označován začátek muslimské (arabské) expanze v 7. století, arabské dobytí Sasánovské říše (651), období vlády Herakleiovců v Byzantské říši (610-711) nebo vznik Umajovského (tedy druhého) chalífátu roku 661. Navazujícím pojme (cs) Spätantike ist eine moderne Bezeichnung für das Zeitalter des Übergangs von der Antike zum Frühmittelalter im Mittelmeerraum und dem Vorderen Orient, wobei in der neueren Forschung auch die an das Römische Reich angrenzenden Kulturräume, besonders der sassanidische Iran, betrachtet werden. (de) Malfrua Antikveco aŭ Fina Antikveco estas termino por periodo uzita de historiistoj por priskribi la tempon de la transiro el klasika antikveco al la Mezepoko en kontinenta Eŭropo, la Mediteranea mondo, kaj Proksima Oriento. La disvolvigo de tiu periodigo ĝenerale estis atribuita al la historiisto Peter Brown, post la publikigo de lia grava verko The World of Late Antiquity (1971). La precizaj limoj por tiu periodo estas kontinua celo de debato, sed Brown proponis periodon inter la 3a kaj la 8a jarcentoj. Ĝenerale, oni povas ĉirkaŭkalkuli el la fino de la Krizo de la Romia Imperio de la Tria Jarcento (ĉ. 235 – 284) ĝis, en la Oriento, la islamaj konkeroj en la mezo de la 7a jarcento. En Okcidento la fino venis pli frue, kun la starto de la Alta Mezepoko tipe metita en la 6a jarcento, aŭ eĉ (eo) Antzinaro Berantiarra, Antzinaro Beranta, Antzinate Beranta edo Antzinate Berantiarra III. mendeko krisialditik, Erdi Aroaren hasiera, VIII. mendera arteko iragapen aroa da. Antzinate berantiarra Europako eta Mediterraneoko historiaren aldi bat adierazteko erabiltzen den esamoldea da, III. mendearen amaieran hasten dena, baina amaiera askoz ere lausoagoa duena. Erromatar munduaren parte izan diren lurraldeei egiten die erreferentzia: Europa mendebaldea, ekialdea eta hegoaldea, Mediterraneoko arroaren inguruan dauden Asiako eta Afrikako eskualdeak, baina 476 urteko Mendebaldeko Erromatar Inperioaren amaieratik harago luzatzen da. (eu) Late antiquity is the time of transition from classical antiquity to the Middle Ages, generally spanning the 4th–6th century in Europe and adjacent areas bordering the Mediterranean Basin. The popularization of this periodization in English has generally been credited to historian Peter Brown, after the publication of his seminal work The World of Late Antiquity (1971). Precise boundaries for the period are a continuing matter of debate, but Brown proposes a period between the 3rd and 8th centuries AD. Generally, it can be thought of as from the end of the Roman Empire's Crisis of the Third Century (235–284) to the early Muslim conquests (622–750), or as roughly contemporary with the Sasanian Empire (224–651). In the West its end was earlier, with the start of the Early Middle Ages typical (en) La Antigüedad tardía es el periodo de transición entre la Edad Antigua y la Edad Media, las dos primeras divisiones de la periodización tradicional del tiempo histórico que se suelen aplicar a la historia de la civilización occidental. Cronológicamente cubriría el periodo que va desde la crisis del siglo III, que marca el comienzo de la descomposición de la Antigüedad clásica, hasta la expansión musulmana y la constitución del Imperio carolingio (finales del siglo VIII), procesos que representaron el asentamiento definitivo del mundo medieval. (es) L’Antiquité tardive est une expression utilisée pour désigner une période de l’histoire européenne et méditerranéenne qui commence à la fin du IIIe siècle mais dont le terme est beaucoup plus flou. Elle n’est employée qu’en référence aux pays ayant appartenu au monde romain : les régions d’Europe occidentale, orientale et méridionale, d’Asie et d’Afrique autour du bassin méditerranéen mais se prolonge bien au-delà de la fin de l’Empire romain d’Occident en 476. (fr) Abad Kuno Akhir (bahasa Inggris: Late Antiquity) adalah suatu kurun waktu yang digunakan oleh para sejarawan untuk menjelaskan abad-abad peralihan dari Abad Klasik ke Abad Pertengahan, yang terjadi di daratan Eropa dan wilayah Mediterania dan Timur Dekat. Pengembangan periodisasi secara umum diakui karena sejarawan , setelah publikasi karya seminarnya The World of Late Antiquity (1971). Batas pasti periode ini masih bahan perdebatan, tetapi Brown mengusulkan antara abad III dan VIII AD. Secara umum, dianggap berlangsung sejak akhir Krisis Abad Ketiga Kekaisaran Romawi (k. AD 235 – 284) sampai periode Islam awal (abad VII – IX), mengikuti penaklukan-penaklukan oleh Muslim di pertengahan abad VII. Di Barat, akhirnya lebih awal, dengan permulaan periode Abad Pertengahan Awal pada abad VI, (in) La cosiddetta tarda antichità è una periodizzazione usata dagli storici moderni per descrivere l'epoca di transizione dal mondo antico a quello medievale. Confini precisi del periodo sono tuttora oggetto di dibattito, anche se, tendenzialmente, sono compresi fra il III e il VI secolo d.C., e cioè dall'estinzione della dinastia dei Severi nel 235 con il conseguente scoppio della crisi del III secolo (o, secondo altri, dall'ascesa al potere di Diocleziano nel 284) fino all'età di Giustiniano (527-565), in cui si realizzò l'ultimo serio tentativo di Restauratio Imperii, ovvero di ripristinare l'Impero romano in Europa occidentale. (it) Antiguidade tardia é uma periodização aproximada (cerca de 284 d.C.-750) usada por historiadores e outros eruditos para descrever o intervalo entre a Antiguidade clássica greco-romana e a Idade Média, tanto na Europa continental quanto no mundo Mediterrâneo: geralmente, entre o fim da crise do terceiro século em 284 até 750 com o fim da expansão muçulmana e início da dinastia carolíngia na Europa. (pt) Поздняя античность — завершающий этап античной цивилизации, период средиземноморской и (также, но в меньшей степени) мировой истории, обычно ограничиваемый III—VI веками н. э. Распад и падение Западной Римской империи в 476 г. и Великое переселение народов (обычно описываемых как «варварские») с окраин континента положили условный конец периоду поздней античности, но не уничтожили её богатого наследия, к которому относится, в первую очередь, распространение и упрочение позиций христианства, но также запечатление памяти (в основном, в многочисленных письменных источниках) об античности эпохи её расцвета. За периодом поздней античности последовали Средние века, а точнее, раннее Средневековье. (ru) Пізня Античність — періодизація, яку використовують історики материкової частини Європи, середземноморського світу і Близького Сходу для опису часу переходу від античності до Середньовіччя. Термін уперше з'явився німецькою мовою в 1853 році у вигляді виразу «доба пізньої античності» (нім. spätantike Zeit) у доробку історика культури Якоба Буркгардта. Наприкінці XIX століття австрійський мистецтвознавець Алоїз Рігль ужив сучасну форму «пізня античність» (нім. Spätantike), після чого термін набув популярності серед німецькомовних істориків на початку XX сторіччя, а також закріпився у науковому обігу завдяки соціологічним дослідженням Макса Вебера. В англійську мову потрапив як буквальний переклад із німецької почасти завдяки працям британського історика Пітера Брауна, зокрема його розвідці « (uk) Senantiken är den historiska period från omkring 300 till 600 e.Kr., som följer den klassiska antiken och föregår medeltiden i Medelhavsområdet och Västeuropa. Under senantiken dröjer sig många antika institutioner kvar, samtidigt som medeltida inslag blir allt tydligare. Begreppet senantiken innebär en mer modern historieindelning än den traditionella, där antiken tvärt följs av äldre medeltiden när det västromerska riket faller år 476 e.Kr. Termen började användas i Tyskland i början av 1900-talet (Spätantike) och populariserades av bland annat historikern Peter Brown. (sv) |
| rdfs:label | Late antiquity (en) عصور قديمة متأخرة (ar) Antiguitat tardana (ca) Pozdní antika (cs) Spätantike (de) Ύστερη αρχαιότητα (el) Malfrua Antikveco (eo) Antzinaro Berantiarra (eu) Antigüedad tardía (es) Abad Kuno Akhir (in) Antiquité tardive (fr) Tarda antichità (it) 고대 후기 (ko) 古代末期 (ja) Late oudheid (nl) Antiguidade Tardia (pt) Поздняя античность (ru) Senantiken (sv) Пізня античність (uk) 古典时代晚期 (zh) |
| owl:sameAs | http://d-nb.info/gnd/4124227-0 wikidata:Late antiquity dbpedia-af:Late antiquity dbpedia-als:Late antiquity dbpedia-ar:Late antiquity http://ast.dbpedia.org/resource/Antigüedá_tardía dbpedia-az:Late antiquity dbpedia-be:Late antiquity dbpedia-bg:Late antiquity dbpedia-ca:Late antiquity dbpedia-cs:Late antiquity dbpedia-da:Late antiquity dbpedia-de:Late antiquity dbpedia-el:Late antiquity dbpedia-eo:Late antiquity dbpedia-es:Late antiquity dbpedia-et:Late antiquity dbpedia-eu:Late antiquity dbpedia-fa:Late antiquity dbpedia-fi:Late antiquity dbpedia-fr:Late antiquity dbpedia-gl:Late antiquity dbpedia-he:Late antiquity dbpedia-hr:Late antiquity http://hy.dbpedia.org/resource/Ուշ_անտիկ_ժամանակաշրջան dbpedia-id:Late antiquity dbpedia-io:Late antiquity dbpedia-is:Late antiquity dbpedia-it:Late antiquity dbpedia-ja:Late antiquity dbpedia-ko:Late antiquity dbpedia-la:Late antiquity dbpedia-lb:Late antiquity http://lv.dbpedia.org/resource/Vēlīnais_antīkais_laikmets dbpedia-mk:Late antiquity dbpedia-nl:Late antiquity dbpedia-nn:Late antiquity dbpedia-no:Late antiquity dbpedia-pt:Late antiquity dbpedia-ro:Late antiquity dbpedia-ru:Late antiquity dbpedia-sh:Late antiquity dbpedia-sq:Late antiquity dbpedia-sr:Late antiquity dbpedia-sv:Late antiquity dbpedia-th:Late antiquity dbpedia-tr:Late antiquity dbpedia-uk:Late antiquity dbpedia-vi:Late antiquity dbpedia-zh:Late antiquity https://global.dbpedia.org/id/24Fu6 |
| prov:wasDerivedFrom | wikipedia-en:Late_antiquity?oldid=1124738307&ns=0 |
| foaf:depiction | wiki-commons:Special:FilePath/Venice_–_The_Tetrarchs_03.jpg wiki-commons:Special:FilePath/John_William_Waterhou...es_of_the_Emperor_Honorius_-_1883.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Byzantiumby650AD.svg wiki-commons:Special:FilePath/Diptych_Barberini_Louvre_OA9063_whole.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Constantine_York_Minster.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Ctesiphon-ruin_1864.jpg wiki-commons:Special:FilePath/ViennaDioscoridesPlant.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Cambridge,_Trinity_College,_ms._O.17.2_(11).jpg wiki-commons:Special:FilePath/Cambridge,_Trinity_College,_ms._O.17.2_(12).jpg wiki-commons:Special:FilePath/Cambridge,_Trinity_College,_ms._O.17.2_(13).jpg wiki-commons:Special:FilePath/Ephesus_Curetes_street.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Germanischer_Sklave.jpg wiki-commons:Special:FilePath/Roman_cavalry_-_Big_G...la_Romana_del_Casale_-_Italy_2015.jpg |
| foaf:isPrimaryTopicOf | wikipedia-en:Late_antiquity |
| is dbo:academicDiscipline of | dbr:Andreas_Alföldi |
| is dbo:wikiPageDisambiguates of | dbr:Antiquity |
| is dbo:wikiPageRedirects of | dbr:Late_Antiquity dbr:Late_Ancient dbr:Late_Antique dbr:Late_Antique_art dbr:Late_Classical dbr:Late_ancient dbr:Late_antique |
| is dbo:wikiPageWikiLink of | dbr:Carlos_Andrés_Segovia dbr:Carthage dbr:Cassano_delle_Murge dbr:Catacombs_of_San_Sebastiano dbr:Ambrosian_Iliad dbr:Amburbium dbr:Ammiana dbr:Amram_ibn_Salameh dbr:Benedetto_Antelami dbr:Procopius dbr:Prometheus dbr:Ptolemy dbr:Punishment_of_the_Sons_of_Korah dbr:Pupput dbr:Roman_Catholic_Diocese_of_Liège dbr:Roman_Egypt dbr:Roman_people dbr:Romanian_language dbr:Rory dbr:Rosalia_(festival) dbr:Rouelbeau_Castle dbr:Rouran_Khaganate dbr:Royal_Game_of_Ur dbr:Sancus dbr:Santa_Pudenziana dbr:Sasanian_Empire dbr:Satire_VI dbr:Saturn_(mythology) dbr:Saturnalia dbr:Science dbr:Episcopa_Theodora dbr:Epithets_of_Inanna dbr:List_of_ancient_Greeks dbr:List_of_ancient_Platonists dbr:List_of_ancient_Slavic_peoples dbr:List_of_ancient_peoples_of_Anatolia dbr:List_of_ancient_spiral_stairs dbr:List_of_bridges_in_Albania dbr:Melzi dbr:Temple_menorah dbr:Mesumundu_Archaeological_Park dbr:Moroccan_architecture dbr:On_the_Consolation_of_Philosophy dbr:Protonotary_apostolic dbr:Sefer_Raziel_HaMalakh dbr:Problem_of_two_emperors dbr:Bavarian_National_Museum dbr:Beowulf_(2007_film) dbr:Berbers dbr:Bernate_Ticino dbr:Berytus dbr:Black_Forest dbr:Blagoevgrad dbr:Bojano dbr:Bonn dbr:Delphic_Hymns dbr:Democracy dbr:Alois_Riegl dbr:Ann_Marie_Yasin dbr:Anne-Marie_La_Bonnardière dbr:Annette_Yoshiko_Reed dbr:Antipyrgos_(titular_see) dbr:Apollinaris_Syncletica dbr:Aquae_Calidae,_Algeria dbr:Aquae_Regiae dbr:Archaeological_sites_in_the_District_of_Mitrovica dbr:Architecture_of_Yemen dbr:Argentovaria dbr:History_of_the_Arabs dbr:History_of_the_Jews_in_Bahrain dbr:History_of_the_Roman_Empire dbr:Honaine dbr:Hortensius_(Cicero) dbr:Human_history dbr:Joseph_(Genesis) dbr:Bible_translations_in_the_Middle_Ages dbr:List_of_French_historians dbr:List_of_Roman_consuls dbr:List_of_Roman_emperors dbr:List_of_Somerville_College,_Oxford,_people dbr:List_of_World_Heritage_Sites_in_Georgia_(country) dbr:List_of_World_Heritage_Sites_in_Serbia dbr:List_of_ancient_Germanic_peoples dbr:List_of_music_theorists dbr:Peloponnese dbr:Pergamon dbr:Persecution_of_Christians dbr:Persecution_of_pagans_in_the_late_Roman_Empire dbr:Peter_Adamson_(philosopher) dbr:Peter_Heather dbr:Pevensey_Castle dbr:Pešna dbr:Regula_falsi dbr:Reinhard_Wenskus dbr:Remi dbr:Robert_II_of_France dbr:Culture_of_the_Umayyad_Caliphate dbr:Culusi dbr:Cupid_and_Psyche dbr:Căpcăun dbr:Dajti_Castle dbr:Udi_people dbr:University_of_Bonn dbr:Valentinianic_dynasty dbr:Vernacular dbr:Vezirköprü dbr:Victoria_Leonard dbr:Visigoths dbr:Volker_Bierbrauer dbr:Domnina_(daughter_of_Nero) dbr:Douela dbr:Dusios dbr:Early_Irish_literature dbr:Early_medieval_European_dress dbr:Eastern_Christianity dbr:Incantation_bowl dbr:Index_of_Byzantine_Empire–related_articles dbr:Initial dbr:Iunca_in_Mauretania dbr:Izidor_Cankar dbr:Kurt_Flasch dbr:Marian_art_in_the_Catholic_Church dbr:Mars_(mythology) dbr:Lex_animata dbr:Lex_convivalis dbr:Liburna dbr:Lieve_Van_Hoof dbr:Limes_Mauretaniae dbr:Limitanei dbr:List_of_kings_of_the_Cimmerian_Bosporus dbr:List_of_post-classical_physicians dbr:Tengiz_Iremadze dbr:Pederodiana dbr:Pre-modern_conceptions_of_whiteness dbr:Sinop_D dbr:Vir_illustris dbr:Pudenziana dbr:Puisaye dbr:Spread_of_Islam dbr:Zian,_North_Africa dbr:Column_of_Marcus_Aurelius dbr:Coma,_Egypt dbr:Condorcet,_Drôme dbr:Constantinople dbr:Copts dbr:Ancient_Europe dbr:Mauretania_Sitifensis dbr:Maurice_(emperor) dbr:Rusazus dbr:Sabir_people dbr:Child_sacrifice dbr:Elishe dbr:Elizabeth_DePalma_Digeser dbr:Elladio dbr:Ellen_Muehlberger dbr:Ernst_Kitzinger dbr:Erythrum dbr:Esquiline_Treasure dbr:New_Jerusalem dbr:Nous dbr:Oxford_Classical_Dictionary dbr:Midica dbr:Migirpa dbr:Mihrab dbr:Roman_navy dbr:Sight-reading dbr:Nathaniel_Deutsch dbr:Pignora_imperii dbr:Stipulatio dbr:Punic_people dbr:Christian_interpretations_of_Virgil's_Eclogue_4 dbr:Christianity dbr:Circus_of_Maxentius dbr:Classical_Anatolia dbr:Claudian dbr:Alexander_Demandt dbr:Alexander_J._Mazur dbr:Alexander_Schenk_Graf_von_Stauffenberg dbr:Elbe_Germanic dbr:Eles,_Tunisia dbr:George_Washington_(Greenough) dbr:Georges_Tate dbr:Germanic_peoples dbr:Gillian_Clark_(historian) dbr:Glossary_of_history dbr:Golden_Gate_(Diocletian's_Palace) dbr:Gothic_architecture dbr:Goths dbr:Bouderies dbr:Boumedfaâ dbr:Mithraism dbr:Mitrovica,_Kosovo dbr:Monastery_of_Saint_George_of_Choziba dbr:Mosque_of_Omar_(Bethlehem) dbr:Mosque–Cathedral_of_Córdoba dbr:Municipal_History_Museum_of_Écija dbr:Museo_Archeologico_Nazionale_d'Abruzzo dbr:N'Gaous dbr:Consolatio_(Cicero) dbr:Copto-Arabic_literature dbr:Cornelius_Labeo dbr:Corniculana dbr:Corpus_Agrimensorum_Romanorum dbr:Corpus_Coranicum dbr:Croissant dbr:The_Voyage_Home_(2004_film) dbr:Marmarica dbr:Marriageable_age dbr:Military_history_of_Iran dbr:Origin_stories_of_the_Goths dbr:Otto_Seeck dbr:Andreas_Alföldi dbr:Androgyny dbr:André_Chastagnol dbr:Aniconism dbr:Antikythera_mechanism dbr:Apion_(family) dbr:Aquileia dbr:Arch_of_Portugal dbr:Armalausi dbr:Armenian_illuminated_manuscripts dbr:Basilica dbr:Basilica_of_Damous_El_Karita dbr:Bassianus_(executed_by_Constantine) dbr:Lombardy dbr:Lora_de_Estepa dbr:Ludus_Magnus dbr:Lugliano dbr:Lumeau dbr:Lupicinus_(comes_per_Thracias) dbr:Lynda_Garland dbr:Magic_in_the_Greco-Roman_world dbr:Manar_al-Athar dbr:Mani_(prophet) dbr:Caltadria dbr:Choricius_of_Gaza dbr:Sigurd_Bergmann dbr:Silver_Gate_(Diocletian's_Palace) dbr:Simmaco dbr:Sinuri dbr:Skikda dbr:Sub-Roman_Britain dbr:Comes_rerum_privatarum dbr:Commonplace_book dbr:Demographics_of_Spain dbr:Yvette_Duval dbr:Zeugma_(Commagene) dbr:Emerald_Tablet dbr:Emily_Albu dbr:Feradi_Minus dbr:Franz_Wickhoff dbr:Fronta dbr:Fulfinum dbr:Hagarism dbr:Hagen_(legend) dbr:Hamstringing dbr:Henchir-Boucha dbr:Henchir-Mâtria dbr:Decline_and_fall_of_the_Roman_Empire dbr:Ida_in_Mauretania dbr:Ides_of_March dbr:John_Moorhead dbr:Kestros_(weapon) dbr:Khodadad_Rezakhani dbr:Kristina_Sessa dbr:Leslie_Dossey dbr:Papal_appointment dbr:Palladium_(protective_image) dbr:Paria_in_Proconsulari dbr:Periodization dbr:Peripatetic_school dbr:Phaedrus_(fabulist) dbr:Pickavance dbr:Pluto_(mythology) dbr:Macrobius dbr:Madarsuma dbr:Madonna_della_Clemenza dbr:Maiuca dbr:Rebecca_Sweetman dbr:Spolia dbr:Th_(digraph) dbr:Maraguia dbr:Marazanae dbr:Mattiana dbr:Maturba dbr:Mazices dbr:Mibiarca dbr:Michel_Meslin dbr:Michele_R._Salzman dbr:Peristyle dbr:Tyrannicide dbr:Muslim_conquests_of_Afghanistan dbr:Muzuca_in_Byzacena dbr:Augustine_College dbr:Averil_Cameron dbr:Aydogdy_Kurbanov dbr:Badalona dbr:Baden,_Switzerland dbr:Barbarian_kingdoms dbr:Bronze_Gate_(Diocletian's_Palace) |
| is dbp:built of | dbr:Catacombs_of_San_Sebastiano dbr:Greater_and_Lesser_Forts_in_Vučak dbr:Catacombs_of_Rome |
| is dbp:discipline of | dbr:Anne-Marie_La_Bonnardière dbr:Julia_Hillner dbr:Luce_Pietri |
| is dbp:epochs of | dbr:Tang-e_Sarvak |
| is dbp:era of | dbr:Roman_Egypt dbr:Rouran_Khaganate dbr:Mauretania_Sitifensis dbr:Caucasian_Albania_(Sasanian_province) dbr:Hephthalites dbr:Ikhshids_of_Sogdia dbr:Scythian_languages |
| is dbp:mainInterests of | dbr:Alexander_J._Mazur dbr:Gillian_Clark_(historian) dbr:E._A._Thompson |
| is dbp:period of | dbr:Cassius_Longinus_(philosopher) |
| is dbp:subDiscipline of | dbr:Victoria_Leonard dbr:Averil_Cameron dbr:Alan_Cameron_(classicist) dbr:Jaś_Elsner |
| is rdfs:seeAlso of | dbr:Christianity_and_politics |
| is foaf:primaryTopic of | wikipedia-en:Late_antiquity |
