Historiography (original) (raw)

dbo:abstract

La historiografia (de historiògraf, i aquest del grec Ιστοριογράφος, de ιστορία, Història i γράφος, de l'arrel de γράφειν, escriure: el que escriu, o descriu, la Història) és el registre escrit de la història, la memòria fixada per la humanitat mateixa amb l'escriptura del seu propi passat. (ca)
Dějepis (historická věda) je humanitní a společenská věda zkoumající dějiny (historii) člověka a jeho civilizace na základě studia různých pramenů a s použitím rozličných metod.[zdroj?] Historiografie, též dějepisectví, je zaznamenávání událostí, dějů a stavů v minulosti (např. na úrovni jednotlivců, společenských vrstev, národů) určitým systematickým způsobem.[zdroj?] Historiografie je předchůdcem historické vědy v tom smyslu, že před vznikem (kriticky analyzující) historické vědy existovala jen („nevědecká“ a do značné míry uměleckými styly ovlivněná) historiografie. Z jiného hlediska lze historiografii považovat za jeden z výsledků zkoumání historické vědy, protože zobrazuje stav, proudy a cíle historického výzkumu.[zdroj?] Historický výzkum tak, jak jej chápeme dnes, objasňuje, systematizuje a zachovává poznatky vztahující se k dějinám světa a národním a teritoriálním dějinám. Věnuje se dějinám vzniku a rozvoje lidské společnosti a životu jedince v ní, dějinám lidské kultury. Historický výzkum se dále zaměřuje na dějiny lidského vědění a jeho parcializace, věnuje se společenským, politickým a ekonomickým souvislostem v uvedených dějinných procesech.[zdroj?] (cs)
علم التاريخ يشير إما إلى دراسة منهجية تطور «التاريخ» (كتخصص)، أو مجموعة من الأعمال التاريخية بشأن موضوع متخصص. ناقش الباحثون التأريخ بصورة موضوعية مثل «تأريخ الكاثوليكية» أو «تأريخ عصر صدر الإسلام» أو «تأريخ الصين». ومناهج وأنواع محددة، مثل التاريخ السياسي والتاريخ الاجتماعي. وبدأ التأريخ في القرن التاسع عشر، مع صعود التاريخ الأكاديمي، حيث تم تطوير الجزء الأساسي لأدب التأريخ. تتغير الاهتمامات البحثية للمؤرخين بمرور الوقت، وهناك تحول بعيد أثناء العقود الأخيرة عن التأريخ الدبلوماسي والاقتصادي والسياسي التقليدي نحو أحدث الأساليب، لا سيما الدراسات الاجتماعية والثقافية. وارتفعت نسبة أساتذة التأريخ في الجامعات الأمريكية من عام 1975 إلى عام 1995 التي تدرس مجال التاريخ الاجتماعي من نسبة 31% إلى 41%، في حين أن نسبة المؤرخين السياسيين انخفضت من نسبة 40% إلى 30%. وفي أقسام التاريخ بالجامعات البريطانية في عام 2007، كان هناك من بين أعضاء هيئة التدريس البالغ عددهم 5723 عدد 1644 عضوًا (29%) نسبوا أنفسهم لمجال التاريخ الاجتماعي بينما يأتي التاريخ السياسي في المرتبة الثانية بـ1425 عضوًا (25%). في أوائل العصر الحديث هناك ميل لاستخدام كلمة التأريخ لتعطي معنى أساسيًا بشكل أكبر، أي أنها تعني ببساطة «كتابة التاريخ». إذًا فإن كاتب التاريخ يعني الـ«مؤرخ»، ومن هذا المنطلق لُقب بعض المؤرخين الرسميين بـ«المؤرخ الملكي»، في السويد (من 1618)، إنجلترا (من 1660)، واسكتلندا (من 1681). ولا يزال المنصب الإسكتلندي موجودًا. اعتبارًا من القرن التاسع عشر، ومع تطور التأريخ الأكاديمي، ظهرت مجموعة من المؤلفات في التأريخ. إلى الآن ما زال النقاش محتدمًا بخصوص المدى الذي يبلغه تأثّر المؤرخين بجماعاتهم وولاءاتهم الخاصة، لدولهم القومية على سبيل المثال. في العالم القديم، أنتجت الحوليّات الزمنية في حضارات مثل مصر القديمة وبلاد الرافدين. على أي حال، فقد تأسس ميدان التأريخ لأول مرة في القرن الخامس قبل الميلاد مع كتاب تاريخ هيرودوت مؤسس التأريخ الإغريقي. لاحقًا ألف السياسي الروماني كاتو الأكبر أول كتاب تأريخ روماني بعنوان الأصول في القرن الثاني قبل الميلاد. وقريبًا من العصر الذي كتب به كاتو الأكبر، وضع المؤرخان الصينيان سيما تان وسيما شيان خلال حقبة إمبراطورية هان قواعد التأريخ الصيني بجمعهما لكتاب شيجي (سجلّات المؤرخ الكبير). خلال القرون الوسطى، ضمت أعمال التأريخ القروسطية سجلات زمنية في أوروبا القرون الوسطى، والتاريخ الإسلامي على يد المؤرخين المسلمين، والكتابات التاريخية الكورية واليابانية المصاغة على غرار النماذج الصينية الموجودة في ذلك الوقت. خلال عصر الأنوار في القرن الثامن عشر، تشكّل التأريخ في العالم الغربي وتطوّر على يدي شخصيات مثل فولتير، وديفيد هيوم، وإدوارد غيبون، وغيرهم من الذين وضعوا أساسات فن التأريخ في صيغته المعاصرة. (ar)
Με τον όρο ιστοριογραφία εννοείται το γραπτό αρχείο όσων είναι γνωστά για τον άνθρωπο και τις κοινωνίες του παρελθόντος και αφορά στον τρόπο με τον οποίο προσπάθησαν να κατανοήσουν και τα δύο οι ιστορικοί. Σε έναν εναλλακτικό ορισμό η ιστοριογραφία είναι η συγγραφή της ιστορίας, ιδιαίτερα εκείνη που θεμελιώνεται στην κριτική εξέταση των πηγών και τη σύνθεση επιλεγμένων τμημάτων από αυτές τις πηγές σε μία αφηγηματική συνέχεια που αντέχει στην ακαδημαϊκή δοκιμασία κριτικών μεθόδων. Οι θεματικές ακόμη και οι ιδεολογικές αναλύσεις αυτών των γραπτών αρχείων παράγουν εξειδικευμένες ιστοριογραφίες, όπως είναι για παράδειγμα η , η , η κ.ο.κ. (el)
Historiografio estas la skriba pritrakto de pasintaj okazaĵoj, precipe tiaj kiaj estas interesaj por iom pli granda grupo. Historiografio estas tre vasta nocio, kiu inkludas kaj sciencnivelajn kaj nesciencajn verkojn. Pli malvasta estas la historioscienco, kiu estas universitata fako kiu funkcias laŭ certaj reguloj.Homon, kiu verkas historiografion, oni nomas historiografo; por la historiosciencisto oni preferas la vorton historiisto. (eo)
El término historiografía proviene de «historiógrafo», y este del griego ἱστοριογράφος (historiográphos), siendo una conjunción de ἱστορία —historía (o "historia")— y γράφος (gráphos), de la raíz de γράφειν/gráphein ("escribir"); que significa “el que escribe (o describe) la historia”. La historiografía es el arte de escribirla, pero también es la ciencia que se encarga de estudiar la historia. El énfasis en su condición de "arte" (τέχνη tékhnē) o "ciencia" (ἐπιστήμη epistḗmē) es uno de los objetos de debate metodológico más importante entre los historiadores, con abundante participación de intelectuales que han reflexionado sobre ello, dada su posición central en la cultura. Para una parte de ellos, ni siquiera puede hablarse de "historia" en singular, puesto que la condición de relato de sus productos los convierte en "historias" en plural. Para la mayor parte de los historiadores contemporáneos, en cambio, es irrenunciable la condición científica de la historia, o al menos la aspiración a tal condición ("ciencia en construcción"), e incluso está muy extendida la visión que no percibe ambos rasgos (ciencia y arte) como estrictamente incompatibles sino como complementarios. Las diferentes disciplinas que sirven para el estudio historiográfico se agrupan con el nombre de «ciencias y técnicas historiográficas» (paleografía -que incluiría la epigrafía y papirología-, documentación o ciencias documentales, sigilografía, diplomática, codicología, numismática, etc.). Al historiador especialista en historiografía se le denomina historiógrafo. (es)
Geschichtsschreibung oder Historiographie (selten Chronographie für eine geschichtliche Darstellung in zeitlicher Abfolge) bezeichnet die Darstellung von geschichtlichen Ereignissen. Die moderne Geschichtsschreibung mit wissenschaftlichem Anspruch gehört zur Geschichtswissenschaft und definiert den Begriff „Geschichtsschreibung“ als „sprachliche Vermittlung historischer Erkenntnis“. (de)
Historiography is the study of the methods of historians in developing history as an academic discipline, and by extension is any body of historical work on a particular subject. The historiography of a specific topic covers how historians have studied that topic using particular sources, techniques, and theoretical approaches. Scholars discuss historiography by topic—such as the historiography of the United Kingdom, that of WWII, the British Empire, early Islam, and China—and different approaches and genres, such as political history and social history. Beginning in the nineteenth century, with the development of academic history, there developed a body of historiographic literature. The extent to which historians are influenced by their own groups and loyalties—such as to their nation state—remains a debated question. In the ancient world, chronological annals were produced in civilizations such as ancient Egypt and Mesopotamia. However, the discipline of historiography was first established in the 5th century BC with the Histories of Herodotus, the founder of historiography. The Roman statesman Cato the Elder produced the first history in Latin, the Origines, in the 2nd century BC. His near contemporaries Sima Tan and Sima Qian in the Han Empire of China established Chinese historiography with the compiling of the Shiji (Records of the Grand Historian). During the Middle Ages, medieval historiography included the works of chronicles in medieval Europe, Islamic histories by Muslim historians, and the Korean and Japanese historical writings based on the existing Chinese model. During the 18th-century Age of Enlightenment, historiography in the Western world was shaped and developed by figures such as Voltaire, David Hume, and Edward Gibbon, who among others set the foundations for the modern discipline. The research interests of historians change over time, and there has been a shift away from traditional diplomatic, economic, and political history toward newer approaches, especially social and cultural studies. From 1975 to 1995 the proportion of professors of history in American universities identifying with social history increased from 31 to 41 percent, while the proportion of political historians decreased from 40 to 30 percent. In 2007, of 5,723 faculty in the departments of history at British universities, 1,644 (29 percent) identified themselves with social history and 1,425 (25 percent) identified themselves with political history. Since the 1980s there has been a special interest in the memories and commemoration of past events—the histories as remembered and presented for popular celebration. (en)
Historiografia (grezieraz Ιστοριογράφος hitzetik Ιστορία,"Historia" eta -γράφος "idatzi" hitzez konposatua: "Historia idazten duena") historiari buruzko idatzien eta berauen iturrien azterketa bibliografiko eta kritikoa da. (eu)
Is éard is staireolaíocht ann ná staidéar ar mhodhanna staraithe chun an stair a fhorbairt mar dhisciplín acadúil, agus dá réir sin is aon chuid d’obair stairiúil ar ábhar áirithe í. Clúdaíonn staireolaíocht ábhair ar leith an chaoi a ndearna staraithe staidéar ar an ábhar sin ag úsáid foinsí, teicnící agus cuir chuige teoiriciúla áirithe. Pléann scoláirí an staireolaíocht de réir ábhair - mar shampla stair na Ríochta Aontaithe, stair an Dara Cogadh Domhanda, Impireacht na Breataine, Ioslam luath, agus an tSín - agus cineálacha cur chuige agus seánraí éagsúla, mar shampla stair pholaitiúil agus stair shóisialta. Ag tosú sa naoú haois déag, le orbairt na staire acadúla, d’fhorbair corpas litríochta staire. Is ceist dhíospóireachta í i gcónaí an dlúbhaint a bhí riamh, atá go fóill, agus a bheidh go brách, idir scríobh na staire agus polaitíocht na linne ina scríobhtar í. (ga)
L'historiographie désigne généralement l’histoire de la science historique, c'est-à-dire l'étude de la façon d'écrire l'histoire mais peut aussi, selon l'approche choisie, désigner les manières d’écrire l’histoire, « l’art de l’histoire » ou encore l'ensemble des publications traitant du passé et écrites par les historiens. Tout peut être objet d'histoire, par exemple le déroulement des événements, ou les modes de vie de sociétés. L'historien utilise différentes sources : des sources privées comme les témoignages écrits ou oraux ; des sources publiques (presse, archives) et des sources matérielles (objets, monnaie, vestiges archéologiques). Tous les objets, les sources et les méthodes de l'Histoire ont évolué. C'est le rôle de l'historiographie d'illustrer tous ces changements. (fr)
Historiografi adalah kajian mengenai metode sejarawan dalam pengembangan sejarah sebagai disiplin ilmiah. Bentuknya berupa setiap karya sejarah mengenai topik tertentu. Historiografi tentang topik khusus melingkupi cara kerja sejarawan dalam mengkaji topik tersebut dengan menggunakan sumber, teknik, dan pendekatan teoretis tertentu. Para sarjana telah mendiskusikan historiografi dengan topik – seperti "", "", "" – serta berbagai pendekatan dan aliran, seperti sejarah politik dan sejarah sosial. Sejak abad ke-19, dengan bangkitnya , mulai berkembang bentuk literatur historiografi. Sejauh mana sejarawan dipengaruhi oleh kelompok dan loyalitas mereka sendiri – seperti - menjadi permasalahan yang diperdebatkan. Histografi disampaikan sebagai hasil penyusunan imajinasi tentang masa lampau sesuai dengan jejak-jejak atau fakta yang ada. Penulisan historiografi memerlukan kemahiran dalam seni menulis. Kebebasan menulis dibatasi oleh sejumlah ketentuan akademis yang berlaku dan sikap kehati-hatian untuk menghindari penyampaian yang melebihi fakta. Sumber penulisan naskah di dalam historiografi dibagi menjadi sumber primer dan sumber sekunder. Sumber primer merupakan sumber informasi yang diciptakan pada waktu kejadian berlangsung, sedangkan sumber sekunder merupakan karya historis yang dibuat berdasarkan sumber-sumber primer. Ketertarikan penelitian sejarawan berubah sepanjang waktu, dan telah ada pergeseran jauh dari diplomasi, ekonomi, dan politik tradisional menuju pendekatan yang lebih baru, khususnya sosial dan sejarah budaya. Sejak 1975 sampai 1995, proporsi profesor sejarah di universitas Amerika yang diidentifikasi dengan sejarah sosial naik dari 31 ke 41 persen, sedangkan proporsi sejarawan politik menurun dari 40 ke 30 persen. Pada 2007, dari 5.723 fakultas di departemen sejarah di universitas Britania, 1.644 (29%) mengidentifikasi dirinya dengan sejarah sosial dan 1.425 (25%) mengidentifikasi dirinya dengan sejarah politik. (in)
( 역사학파는 여기로 연결됩니다. 경제학 분야의 역사학파에 대해서는 역사학파 (경제학) 문서를 참고하십시오.) 역사학(歷史學, 문화어: 력사학, 영어: historiography) 또는 사학(史學)은 선사시대로부터 현대에 이르기까지 정치, 경제, 사회, 문화 등 인간 활동에 관한 제반(諸般) 조사, 연구를 수행함으로써 과거의 사료를 평가, 검증하는 과정을 통해 역사적 진실 규명을 추구하는 학문이다. (ko)
史学史（しがくし）とは、歴史学の研究史である。具体的には、歴史事実研究に関する歴史意識と学説の歴史、また、歴史観の変遷に関する歴史のことである。 (ja)
La storiografia è una disciplina scientifica che si occupa della descrizione della storia (in greco graphìa, dàgraphè, "descrizione") e comprende tutte le forme di interpretazione, di trattazione e trasmissione di fatti e accadimenti della vita degli individui e delle società del passato storico. Con il termine storiografia si indicano anche tutte le opere storiche relative a uno specifico periodo o che si riferiscono a un definito argomento o scritte in osservanza a un determinato metodo. (it)
Geschiedschrijving of historiografie is de geschreven interpretatie van het verleden. Een heel groot gedeelte van het verleden is volledig onbekend doordat het letterlijk en figuurlijk spoorloos verdwenen is. Geschiedschrijving is altijd een interpretatie. De historicus maakt een keuze uit het tot zijn beschikking staande materiaal, ook en vooral om niet de zogeheten omgevallen kaartenbak te publiceren, een oeverloos geheel zonder enige structurering. Een zekere mate van subjectiviteit is onvermijdelijk, omdat de geschiedschrijver de materie vanuit zijn eigen wereld, vanuit zijn eigen opvattingen en zijn eigen maatschappelijke situatie benadert (standplaatsgebondenheid). Een verwante discipline is geschiedfilosofie. In academische kringen wordt onder 'historiografie' ook vaak de studie naar de geschiedschrijving zelf bedoeld: geschiedenis van de geschiedschrijving. Historiografie brak als volwaardig historische discipline onder invloed van het postmodernisme door vanaf de jaren 70 van de 20e eeuw. (nl)
Historiografi är en term som i huvudsak betecknar den vetenskapliga analysen av historieforskningen och historieförmedlingen. I Sverige har ett antal historiografiskt inriktade studier publicerats, inte minst i försök att analysera och karaktärisera den weibullska riktningen inom svensk historisk forskning. Ett svenskt historiografiskt översiktsverk kom dock först 2016: Historieskrivningen i Sverige (redaktörer Gunnar Artéus och Klas Åmark). (sv)
Historiografia (z gr. ἱστορία „badanie”/„informacja”/„opowiadanie” + γράφω „piszę”) synonim dziejopisarstwa – dział piśmiennictwa obejmujący gatunki historyczne. Historiografia to inaczej określenie całokształtu pracy historyka razem z jej rezultatem, czyli produkcją dziejopisarską. Na historiografię składają się wszystkie rodzaje piśmiennictwa historycznego, będące wynikiem pracy historyka. Niemniej jednak praca historyka zależna jest od wielu czynników, takich jak uwarunkowania społeczne, filozofia, jego warsztat, stopień rozwoju nauki, uwarunkowania podejmowanych tematów, przyświecający cel, wyobrażenia mechanizmów przemian, baza źródłowa, stopień organizacji badań. Historiografia obejmuje różne stopnie rozwoju myślenia historycznego. Są one prezentowane w dziełach historiograficznych (takich, gdzie została przedstawiona zobiektywizowana myśl historyczna). (pl)
Historiografia (de "historiógrafo", do grego Ιστοριογράφος, de Ιστορία, "História" e -γράφος, da raiz de γράφειν, "escrever": "o que escreve, ou descreve, a História") é uma palavra polissémica e designa não apenas o registro escrito da História, a memória estabelecida pela própria humanidade através da escrita do seu próprio passado, mas também a ciência da História. (pt)
Історіогра́фія — наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія. Назва походить від грец. ἱστορία (історія) «сповідь про минуле» та грец. γραφω (графо) «пишу, креслю». Це допоміжна літературознавча дисципліна, спрямована на висвітлення історії розвитку та нагромадження знань з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклору, журналістики, культури тощо, відповідних першоджерел, літературних жанрів, стилів, творчої лабораторії того чи того письменника. Історіографія — це завжди інтерпретація. Спорідненою дисципліною є філософія історії. Як поняття застосовується у трьох значеннях:[джерело?] * як спеціальна галузь історичної науки, що вивчає її історію, процес нагромадження і розвитку історичних знань; * як сукупність досліджень, наукової літератури, присвячених певній добі, періоду, проблемі, події, регіону чи країні; * як науковий аналіз повноти й вірогідності дослідження в історичній науці тієї чи іншої проблеми, теми, події, певного періоду конкретної доби. Історіографія вживається у вдосконаленні методології історичних досліджень. Українська історіографія — спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів історичної науки, внесок визначних українських істориків у збагачення історичних знань не лише з історії України, але й світової історії. В Україні термін «історіографія» в його сучасному значенні дістав поширення в другій половині XIX ст., спочатку в Галичині, а пізніше на Наддніпрянщині. Імператорський університет Св. Володимира був одним з піонерів серед російських університетів щодо викладання історіографії.У 1874 професор І. Лашнюков опублікував у Києві «Очерки русской историографии». Велику увагу історіографічним дискурсам приділяли університетські професори М. Максимович, М. Костомаров, В. Іконников, В. Антонович. (uk)
史學史以研究历史学的發展過程為主。不同時代中的历史学，反映相異時代的，呈現人類思想史的發展過程。人类历史上各个时代记录的历史，反映了当时人们的思想观念，作者的观察、写作形式、偏见、对历史事件的解读等。由于研究历史的方法在不同时代和不同地域也有相当大的区别，对史学史也不可能有一个非常确切、能被所有人同意的统一定义。史学史的研究起码要包括两个方面，首先要研究不同时代不同文化条件下，历史学作为一种学术的的发展情况，同时要研究在上述条件下对历史的研究方法、工具等。有的史学家认为史学史只研究历史是如何写成的，而不牵涉任何历史事件，只牵涉到历史学家如何解读这些事件。但实际上已经牵涉到历史事件了。 (zh)
Историогра́фия — в узком смысле слова совокупность исследований в области истории, посвящённых определённой теме либо исторической эпохе (например, историография эпохи Крестовых походов), или же совокупность исторических работ, обладающих внутренним единством в идеологическом, языковом или национальном отношении (например, марксистская, англоязычная или французская историография). В более широком смысле историография — специальная историческая дисциплина, изучающая историю исторических наук. Историография проверяет, насколько верно применяется научный метод при написании исторической работы, акцентируя внимание на авторе, его источниках, отделении фактов от интерпретации, а также на стилистике, авторских пристрастиях и на том, для какой аудитории написана эта историческая работа. Историография начинается в Греции с Гекатея и Геродота. Геродот объяснял, почему он взял на себя труд написать свою "Историю": чтобы память о подвигах людей не потерялась в глубине веков. Он хотел сохранить память о деяниях, совершённых греками и варварами. Мотивы творчества других историков античности будут иными. Фукидид, к примеру, стремился показать вечную борьбу за власть, по его мнению, являющуюся характерной чертой человеческой натуры; Полибий утверждал, что вся история мира имеет конечной и высшей точкой своего развития Римскую империю, он писал свои книги, считая что опыт, добытый при изучении истории, является лучшим руководителем в жизни; Тит Ливий искал в истории «модели для нас и нашей страны». С XIX века историография начинает играть очень важную роль. В западной культуре стали прилагаться большие усилия по историографическому анамнезу. Историография старалась обнаружить, «пробудить» и восстановить прошлое наиболее экзотических, хронологически и географически отдалённых обществ, а также предысторию Ближнего Востока и культуру «диких» народов, находящихся на пороге исчезновения. Не менее важно то, что историография становится важнейшим источником формирования исторической памяти европейских народов, инструментом «». (ru)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:date

2019-10-23 (xsd:date)
March 2022 (en)

dbp:url

https://web.archive.org/web/20191023024022/http:/fupress.net/index.php/cromohs/index

rdfs:comment

La historiografia (de historiògraf, i aquest del grec Ιστοριογράφος, de ιστορία, Història i γράφος, de l'arrel de γράφειν, escriure: el que escriu, o descriu, la Història) és el registre escrit de la història, la memòria fixada per la humanitat mateixa amb l'escriptura del seu propi passat. (ca)
Με τον όρο ιστοριογραφία εννοείται το γραπτό αρχείο όσων είναι γνωστά για τον άνθρωπο και τις κοινωνίες του παρελθόντος και αφορά στον τρόπο με τον οποίο προσπάθησαν να κατανοήσουν και τα δύο οι ιστορικοί. Σε έναν εναλλακτικό ορισμό η ιστοριογραφία είναι η συγγραφή της ιστορίας, ιδιαίτερα εκείνη που θεμελιώνεται στην κριτική εξέταση των πηγών και τη σύνθεση επιλεγμένων τμημάτων από αυτές τις πηγές σε μία αφηγηματική συνέχεια που αντέχει στην ακαδημαϊκή δοκιμασία κριτικών μεθόδων. Οι θεματικές ακόμη και οι ιδεολογικές αναλύσεις αυτών των γραπτών αρχείων παράγουν εξειδικευμένες ιστοριογραφίες, όπως είναι για παράδειγμα η , η , η κ.ο.κ. (el)
Historiografio estas la skriba pritrakto de pasintaj okazaĵoj, precipe tiaj kiaj estas interesaj por iom pli granda grupo. Historiografio estas tre vasta nocio, kiu inkludas kaj sciencnivelajn kaj nesciencajn verkojn. Pli malvasta estas la historioscienco, kiu estas universitata fako kiu funkcias laŭ certaj reguloj.Homon, kiu verkas historiografion, oni nomas historiografo; por la historiosciencisto oni preferas la vorton historiisto. (eo)
Geschichtsschreibung oder Historiographie (selten Chronographie für eine geschichtliche Darstellung in zeitlicher Abfolge) bezeichnet die Darstellung von geschichtlichen Ereignissen. Die moderne Geschichtsschreibung mit wissenschaftlichem Anspruch gehört zur Geschichtswissenschaft und definiert den Begriff „Geschichtsschreibung“ als „sprachliche Vermittlung historischer Erkenntnis“. (de)
Historiografia (grezieraz Ιστοριογράφος hitzetik Ιστορία,"Historia" eta -γράφος "idatzi" hitzez konposatua: "Historia idazten duena") historiari buruzko idatzien eta berauen iturrien azterketa bibliografiko eta kritikoa da. (eu)
( 역사학파는 여기로 연결됩니다. 경제학 분야의 역사학파에 대해서는 역사학파 (경제학) 문서를 참고하십시오.) 역사학(歷史學, 문화어: 력사학, 영어: historiography) 또는 사학(史學)은 선사시대로부터 현대에 이르기까지 정치, 경제, 사회, 문화 등 인간 활동에 관한 제반(諸般) 조사, 연구를 수행함으로써 과거의 사료를 평가, 검증하는 과정을 통해 역사적 진실 규명을 추구하는 학문이다. (ko)
史学史（しがくし）とは、歴史学の研究史である。具体的には、歴史事実研究に関する歴史意識と学説の歴史、また、歴史観の変遷に関する歴史のことである。 (ja)
La storiografia è una disciplina scientifica che si occupa della descrizione della storia (in greco graphìa, dàgraphè, "descrizione") e comprende tutte le forme di interpretazione, di trattazione e trasmissione di fatti e accadimenti della vita degli individui e delle società del passato storico. Con il termine storiografia si indicano anche tutte le opere storiche relative a uno specifico periodo o che si riferiscono a un definito argomento o scritte in osservanza a un determinato metodo. (it)
Historiografi är en term som i huvudsak betecknar den vetenskapliga analysen av historieforskningen och historieförmedlingen. I Sverige har ett antal historiografiskt inriktade studier publicerats, inte minst i försök att analysera och karaktärisera den weibullska riktningen inom svensk historisk forskning. Ett svenskt historiografiskt översiktsverk kom dock först 2016: Historieskrivningen i Sverige (redaktörer Gunnar Artéus och Klas Åmark). (sv)
Historiografia (de "historiógrafo", do grego Ιστοριογράφος, de Ιστορία, "História" e -γράφος, da raiz de γράφειν, "escrever": "o que escreve, ou descreve, a História") é uma palavra polissémica e designa não apenas o registro escrito da História, a memória estabelecida pela própria humanidade através da escrita do seu próprio passado, mas também a ciência da História. (pt)
史學史以研究历史学的發展過程為主。不同時代中的历史学，反映相異時代的，呈現人類思想史的發展過程。人类历史上各个时代记录的历史，反映了当时人们的思想观念，作者的观察、写作形式、偏见、对历史事件的解读等。由于研究历史的方法在不同时代和不同地域也有相当大的区别，对史学史也不可能有一个非常确切、能被所有人同意的统一定义。史学史的研究起码要包括两个方面，首先要研究不同时代不同文化条件下，历史学作为一种学术的的发展情况，同时要研究在上述条件下对历史的研究方法、工具等。有的史学家认为史学史只研究历史是如何写成的，而不牵涉任何历史事件，只牵涉到历史学家如何解读这些事件。但实际上已经牵涉到历史事件了。 (zh)
علم التاريخ يشير إما إلى دراسة منهجية تطور «التاريخ» (كتخصص)، أو مجموعة من الأعمال التاريخية بشأن موضوع متخصص. ناقش الباحثون التأريخ بصورة موضوعية مثل «تأريخ الكاثوليكية» أو «تأريخ عصر صدر الإسلام» أو «تأريخ الصين». ومناهج وأنواع محددة، مثل التاريخ السياسي والتاريخ الاجتماعي. وبدأ التأريخ في القرن التاسع عشر، مع صعود التاريخ الأكاديمي، حيث تم تطوير الجزء الأساسي لأدب التأريخ. (ar)
Dějepis (historická věda) je humanitní a společenská věda zkoumající dějiny (historii) člověka a jeho civilizace na základě studia různých pramenů a s použitím rozličných metod.[zdroj?] Historiografie, též dějepisectví, je zaznamenávání událostí, dějů a stavů v minulosti (např. na úrovni jednotlivců, společenských vrstev, národů) určitým systematickým způsobem.[zdroj?] (cs)
El término historiografía proviene de «historiógrafo», y este del griego ἱστοριογράφος (historiográphos), siendo una conjunción de ἱστορία —historía (o "historia")— y γράφος (gráphos), de la raíz de γράφειν/gráphein ("escribir"); que significa “el que escribe (o describe) la historia”. Las diferentes disciplinas que sirven para el estudio historiográfico se agrupan con el nombre de «ciencias y técnicas historiográficas» (paleografía -que incluiría la epigrafía y papirología-, documentación o ciencias documentales, sigilografía, diplomática, codicología, numismática, etc.). (es)
Historiography is the study of the methods of historians in developing history as an academic discipline, and by extension is any body of historical work on a particular subject. The historiography of a specific topic covers how historians have studied that topic using particular sources, techniques, and theoretical approaches. Scholars discuss historiography by topic—such as the historiography of the United Kingdom, that of WWII, the British Empire, early Islam, and China—and different approaches and genres, such as political history and social history. Beginning in the nineteenth century, with the development of academic history, there developed a body of historiographic literature. The extent to which historians are influenced by their own groups and loyalties—such as to their nation st (en)
L'historiographie désigne généralement l’histoire de la science historique, c'est-à-dire l'étude de la façon d'écrire l'histoire mais peut aussi, selon l'approche choisie, désigner les manières d’écrire l’histoire, « l’art de l’histoire » ou encore l'ensemble des publications traitant du passé et écrites par les historiens. (fr)
Is éard is staireolaíocht ann ná staidéar ar mhodhanna staraithe chun an stair a fhorbairt mar dhisciplín acadúil, agus dá réir sin is aon chuid d’obair stairiúil ar ábhar áirithe í. Clúdaíonn staireolaíocht ábhair ar leith an chaoi a ndearna staraithe staidéar ar an ábhar sin ag úsáid foinsí, teicnící agus cuir chuige teoiriciúla áirithe. Pléann scoláirí an staireolaíocht de réir ábhair - mar shampla stair na Ríochta Aontaithe, stair an Dara Cogadh Domhanda, Impireacht na Breataine, Ioslam luath, agus an tSín - agus cineálacha cur chuige agus seánraí éagsúla, mar shampla stair pholaitiúil agus stair shóisialta. Ag tosú sa naoú haois déag, le orbairt na staire acadúla, d’fhorbair corpas litríochta staire. Is ceist dhíospóireachta í i gcónaí an dlúbhaint a bhí riamh, atá go fóill, agus a bh (ga)
Historiografi adalah kajian mengenai metode sejarawan dalam pengembangan sejarah sebagai disiplin ilmiah. Bentuknya berupa setiap karya sejarah mengenai topik tertentu. Historiografi tentang topik khusus melingkupi cara kerja sejarawan dalam mengkaji topik tersebut dengan menggunakan sumber, teknik, dan pendekatan teoretis tertentu. Para sarjana telah mendiskusikan historiografi dengan topik – seperti "", "", "" – serta berbagai pendekatan dan aliran, seperti sejarah politik dan sejarah sosial. Sejak abad ke-19, dengan bangkitnya , mulai berkembang bentuk literatur historiografi. Sejauh mana sejarawan dipengaruhi oleh kelompok dan loyalitas mereka sendiri – seperti - menjadi permasalahan yang diperdebatkan. (in)
Geschiedschrijving of historiografie is de geschreven interpretatie van het verleden. Een heel groot gedeelte van het verleden is volledig onbekend doordat het letterlijk en figuurlijk spoorloos verdwenen is. Geschiedschrijving is altijd een interpretatie. De historicus maakt een keuze uit het tot zijn beschikking staande materiaal, ook en vooral om niet de zogeheten omgevallen kaartenbak te publiceren, een oeverloos geheel zonder enige structurering. Een zekere mate van subjectiviteit is onvermijdelijk, omdat de geschiedschrijver de materie vanuit zijn eigen wereld, vanuit zijn eigen opvattingen en zijn eigen maatschappelijke situatie benadert (standplaatsgebondenheid). Een verwante discipline is geschiedfilosofie. (nl)
Historiografia (z gr. ἱστορία „badanie”/„informacja”/„opowiadanie” + γράφω „piszę”) synonim dziejopisarstwa – dział piśmiennictwa obejmujący gatunki historyczne. Historiografia to inaczej określenie całokształtu pracy historyka razem z jej rezultatem, czyli produkcją dziejopisarską. Historiografia obejmuje różne stopnie rozwoju myślenia historycznego. Są one prezentowane w dziełach historiograficznych (takich, gdzie została przedstawiona zobiektywizowana myśl historyczna). (pl)
Историогра́фия — в узком смысле слова совокупность исследований в области истории, посвящённых определённой теме либо исторической эпохе (например, историография эпохи Крестовых походов), или же совокупность исторических работ, обладающих внутренним единством в идеологическом, языковом или национальном отношении (например, марксистская, англоязычная или французская историография). (ru)
Історіогра́фія — наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела. Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія. Назва походить від грец. ἱστορία (історія) «сповідь про минуле» та грец. γραφω (графо) «пишу, креслю». Це допоміжна літературознавча дисципліна, спрямована на висвітлення історії розвитку та нагромадження знань з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклору, журналістики, культури тощо, відповідних першоджерел, літературних жанрів, стилів, творчої лабораторії того чи того письменника. Історіографія — це завжди інтерпретація. Спорідненою дисципліною є філософія історії. (uk)

foaf:depiction

is dbo:wikiPageWikiLink of

is dbp:genre of

is rdfs:seeAlso of