Nobility (original) (raw)

dbo:abstract

النُبل، أو النبالة أو النجابة أو الأصالة، هي التسمية التي تطلق على النبلاء المنتمين إلى إحدى مؤسسات فئة المحاربين الاجتماعية. كان هذا الانتماء يعود إلى الجدارة في البداية ثم أصبحت الألقاب تتوارث من جيل إلى آخر. وقد تم إلغاء هذا التقسيم رسميا فتلاشت هذه الطبقة بعد ما حدث صراع بينها وبين طبقة العامة (ar)
La noblesa o noblea és un estat hereditari tradicional que existeix avui en alguns països (principalment actuals o anteriors monarquies). El terme va referir originalment a les famílies o persones "conegudes" o "notables" (en llatí nobilis significa "conegut", "cèlebre"). El concepte de nobilitas s'aplicà en primer terme a les famílies conegudes per la seva antiguitat. Més tard, el terme s'aplicà a la classe social més alta després de la monarquia a les societats premodernes. Sovint les famílies ennoblides disposaven de poder militar i econòmic. En l'època actual la majoria de títols nobiliaris s'han desvinculat dels poders de l'estat, però persisteixen com una forma de distinció del llinatge. És el cas d'Espanya on el monarca segueix atorgant, en alguns casos títols nobiliaris a títol personal o heretables. (ca)
Šlechta (též nobilita či aristokracie) je mocenský, vládní stav, třída, kasta, soubor jedinců, majících mocenské, právní výsady spojené se šlechtickým titulem a zpravidla i znakem rodu – erbem ve feudální společenské formaci. Tvořila tak základ mocenského společenského uspořádání států (zejména evropského středověku). Platnost těchto výsad měla omezení na stát, kterým byly udělena, ale čestné výsady byly často respektovány i v cizině. Příslušnost ke šlechtě souvisela původně (a zpravidla i později) s brannou povinností služby ve vojsku, ať už osobní, rodovou anebo i udržování obecné hotovosti, případně přímo určeného rozsahu počtem mužů. (cs)
Οι ευγενείς είναι κοινωνική τάξη που συνήθως κατατάσσεται αμέσως κάτω από τη βασιλική οικογένεια και βρίσκεται σε ορισμένες κοινωνίες που έχουν επίσημη αριστοκρατία. Οι ευγενείς ήταν συχνά μέλη του βασιλείου που διέθεταν περισσότερα αναγνωρισμένα προνόμια και υψηλότερη κοινωνική θέση από τις περισσότερες άλλες τάξεις στην κοινωνία. Τα προνόμια που συνδέονται με τους ευγενείς μπορεί να αποτελούν σημαντικά πλεονεκτήματα έναντι ή σε σχέση με μη ευγενείς ή μπορεί να είναι σε μεγάλο βαθμό τιμητικά (π.χ. προτεραιότητα ) και ποικίλλουν ανά χώρα και εποχή. Η συμμετοχή στην τάξη των ευγενών, συμπεριλαμβανομένων των δικαιωμάτων και των ευθυνών, είναι συνήθως κληρονομική. Η ιδιότητα μέλους των ευγενών παραχωρείται ιστορικά από μονάρχη ή κυβέρνηση. Παρόλα αυτά, η απόκτηση επαρκούς δύναμης, πλούτου, στρατιωτικής ικανότητας ή βασιλικής εύνοιας έδινε περιστασιακά τη δυνατότητα στους απλούς ανθρώπους να γίνουν ευγενείς. Υπάρχει συχνά μια ποικιλία τάξεων μέσα στην τάξη των ευγενών. Η νομική αναγνώριση των ευγενών ήταν πιο κοινή στις μοναρχίες, αλλά ευγενείς υπήρχαν επίσης σε καθεστώτα όπως η Ολλανδική Δημοκρατία (1581–1795), η Δημοκρατία της Γένοβας (1005–1815), η Δημοκρατία της Βενετίας (697–1797) και η Παλαιά Ελβετική Συνομοσπονδία (1300–1798) και παραμένουν μέρος της νομικής κοινωνικής δομής ορισμένων μη κληρονομικών καθεστώτων, π.χ. του Αγίου Μαρίνου και του Βατικανού στην Ευρώπη. Στην Κλασική Αρχαιότητα, οι nobiles (ευγενείς) της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας ήταν οικογένειες που προέρχονταν από άτομα που είχαν αποκτήσει το αξίωμα του ύπατου. Όσοι ανήκαν στις οικογένειες πατρικίων ήταν ευγενείς, αλλά πληβείοι των οποίων οι πρόγονοι ήταν ύπατοι θεωρούνταν επίσης nobiles. Στη Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία, οι ευγενείς ήταν απόγονοι αυτής της Ρεπουμπλικανικής αριστοκρατίας. Ενώ η καταγωγή των σύγχρονων οικογενειών ευγενών από την αρχαία ρωμαϊκή αριστοκρατία μπορεί τεχνικά να είναι δυνατή, δεν είναι γνωστό να υπάρχουν στην Ευρώπη καλά ερευνημένες, ιστορικά τεκμηριωμένες γενεαλογικές καταβολές από γενιά σε γενιά από την αρχαία ρωμαϊκή εποχή. Κληρονομικοί τίτλοι και προσφωνήσεις που προστίθενται σε ονόματα (όπως "Πρίγκιπας", "Λόρδος" ή "Κυρία"), καθώς και τιμητικές διακρίσεις, συχνά διακρίνουν τους ευγενείς από τους μη ευγενείς στη συνομιλία και στον γραπτό λόγο. Σε πολλά έθνη, οι περισσότεροι από τους ευγενείς δεν έχουν τίτλο, και ορισμένοι κληρονομικοί τίτλοι δεν υποδηλώνουν ευγένεια. Ορισμένες χώρες είχαν μη κληρονομένους τίτλους ευγένειας, όπως η Αυτοκρατορία της Βραζιλίας ή στο Ηνωμένο Βασίλειο. (el)
Nobelaro estis la reganta, privilegiata socia klaso en feŭdaj reĝimoj. Kutime surbaze de naskiĝo, posedo kaj foje surbaze de atingo, plejofte kun specialaj vivmanieroj. Nobelaro estas fenomeno de preskaŭ ĉiuj kulturoj kaj plejofte ligita al dinastio. (eo)
Der Adel (althochdeutsch adal oder edili „edles Geschlecht, die Edelsten“, lateinisch nobilitas) versteht sich selbst als eine „sozial exklusive Gruppe mit gesellschaftlichem Vorrang“, die Herrschaft ausübt und diese in der Regel innerfamiliär (als Adelsgeschlecht) tradiert. Eine Klarheit des Begriffs gibt es allerdings nicht. und in den einzelnen europäischen Herrschaftsbereichen gelten bzw. galten unterschiedliche Kriterien, wer zum Adel gehört und wer nicht. Noch viel mehr gilt dies für außereuropäische Kulturkreise. Ein Angehöriger des Adels wird als Adeliger, Edelfrau, Edelfräulein oder Edelmann bezeichnet. Der Herrschaftsanspruch des Adels gründete sich unter anderem auf Leistung, Erziehung und Abstammung sowie unterstellte göttliche Absicht. Führungsschichten in den verschiedenen Kulturen der Welt und in unterschiedlichen Gesellschaften werden als Adel gedeutet. Der Adel war trotz zum Teil sehr langer Phasen der Kontinuität immer wieder Veränderungen ausgesetzt. Er konnte zusammenbrechen, wie der spätrömische Adel, oder sich neu bilden. In vielen Ländern der Welt hält der Adel seine ehemals umfangreiche und exklusive politische Macht nicht mehr in den Händen, ist zum Teil sogar nicht mehr existent (z. B. China), nicht einmal mehr als nach außen wahrnehmbare soziale Gruppe. Gleichzeitig gibt es viele Staaten, die von adeligen Häusern regiert oder repräsentiert werden und in denen der Adel eine wichtige Rolle spielt – von Großbritannien bis Kambodscha. In Europa kennt die Archäologie früheste Zeugnisse, die als solche adeligen Lebens gedeutet werden, vor allem Grabfunde und Reste ehemaliger Villen und Burgen. Antike griechische, römische, aber auch z. B. etruskische Führungsschichten werden als Adel aufgefasst. Im Mittelalter hat sich der Adel aus römischen und germanischen, ethnisch gesehen teilweise auch aus slawischen Wurzeln zu einer „multifunktionalen Elite“ entwickelt, die politisch und militärisch, ökonomisch, sozial, kulturell und religiös führte, allerdings nicht zwingend als „Adel“ zu deuten ist. Der europäische Adel hat sich etwa ab dem 11./12. Jahrhundert in der Regel ständisch organisiert. In solchen ständischen Systemen gelten für den Adel bestimmte . Mit der Ablösung der ständischen durch demokratische, sozialistische oder kommunistische Systeme oder konstitutionelle Monarchien hat der Adel in Europa seine politische Bedeutung größtenteils verloren. Die rechtliche wie gesellschaftliche Situation des Adels gestaltet sich historisch je nach Region äußerst unterschiedlich: Vom prinzipiellen Verbleib der Standesunterschiede (z. B. Vereinigtes Königreich Großbritannien und Nordirland) über die Aufhebung der Standesvorrechte und -pflichten (z. B. Weimarer Republik) und seine Abschaffung (z. B. Österreich) bis hin zur Auslöschung durch Verfolgung, Vertreibung, Inhaftierung oder Ermordung (z. B. Frankreich, Russland, SBZ/DDR). In Europa stellt der Adel heute dennoch mitunter eine relativ geschlossene soziale Schicht mit eigenen Lebensweisen, Umgangsformen und einem differenzierten Standesethos dar. (de)
La nobleza en el Antiguo Régimen era una de los tres estamentos junto con el clero y el pueblo llano; cada uno poseía un blasón y una divisa establecidos según las normas de la heráldica, y podía formar parte de la Corte del rey (nobleza cortesana) desempeñando algún cargo en el reino o dedicarse a gobernar sus posesiones o, a falta de guerra, dedicarse a la caza; desde el renacimiento, los más poderosos formaban a su alrededor también una corte o ejercían el mecenazgo artístico y cultural. Su carácter preponderante fue prácticamente abolido en la esfera política, ante el cuestionamiento de la legitimidad de su dominio y frente al argumento de la Ilustración. Su influencia se mantuvo aún después de las revoluciones burguesas (1789, 1820, 1830, 1848) y proletarias (1917). (es)
Noblezia gehienetan jaraunspen bidez lortzen den maila pribilegioduna da. Antzinako Erregimenean eta feudalismoan, nobleek feudo bat (lurra edo errenta bat) zeukaten, erregeari, edo beste noble bati laguntza (militarra batik bat) ematearen truke. Nobleziako kideei aitoren alaba (emakumezkoa izanez gero), aitoren seme (gizonezkoa izanez gero) edo noble deritze. Estamentuen gizartean, estamentu nagusia zen, eta pribilegioduna, gainerako gizarte multzoentzat eredua ezartzen zuena. Jatorrian, gerlarien eta lur jabe pribilegiodunen taldea izan zen, besteen defendatzailea. Aro Modernoan, halere, nobleziaren alderdi militarra apaldu egin zen. Euren lurra laboratzen zutenak menpeko zeuzkaten. Morroi haientzat, hurbileneko administrazioa, justizia eta ogasun arloetan batik bat, ez zen erregearena, nobleena baizik. Eginkizun publiko horien truke, nobleek zergak kobratzen zizkieten. Horretaz gain, lurgabeek haien soroak lantzeagatik jasotzen zuten errenta. Europako ekialdean, nobleak baino ezin ziren lurraren jabea izan. Dena den, desberdintasun handiak zeuden nobleen artean, paperaren gainean guztiak kalitate berekoak baziren ere. Goi nobleziakoek duke, markes, konde edo baroi titulua zeramaten eta behe nobleziaren barruan, kategoria franko zeuden: zalduna, , infantzoia... Antza, leinuaren barruko jaraunspenaren bidez baizik ez zen lortzerik noblezia. Errealitatean, etengabe sartzen ziren odol berriko kideak eta familiak, laborari edo hiritar aberatsengandik ateratakoak. Erregeak, jakina, noblezia titulua eman zezakeen, baina ohikoagoa zen ohitura zela-eta noble bilakatzea, nobleen bizimodua edukiz maila hori edukitzen zela onartzen baitzuen jendarteak. Mota frankotako pribilegioak zeuzkaten. Batzuk ohoreak baino ez ziren: zeremonietako hurrenkeran lehenengo postuetan agertzean (oso preziatua zen lehentasun bat), esaterako. Kargu publikoetan aritzeko ere, nobleek lehentasuna zeukaten. Ez zuten petxa (laborariek ordaindu beharreko zerga) ordaintzen. Hala ere, denborak aurrera egin ahala, beste zerga batzuk ordaintzen zituzten. Justizian beste modu batean epaitzen eta zigortzen zituzten, erdeinurik ekartzen ez zien moduan, hain zuzen ere (exekutatzekotan, lepoa moztuz, ez urkatuz, adibidez). (eu)
Le terme noblesse peut désigner une qualité qui peut être morale ou institutionnelle, et qui, dans le second cas, peut être détenue à titre personnel ou bien dynastique, révocable ou héréditaire. (de) distingue dès le XVIIe siècle la noblesse morale de la noblesse politique. (fr)
Nobility is a social class found in many societies that have an aristocracy. It is normally ranked immediately below royalty. Nobility has often been an estate of the realm with many exclusive functions and characteristics. The characteristics associated with nobility may constitute substantial advantages over or relative to non-nobles or simply formal functions (e.g., precedence), and vary by country and by era. Membership in the nobility, including rights and responsibilities, is typically hereditary and patrilineal. Membership in the nobility has historically been granted by a monarch or government, and acquisition of sufficient power, wealth, ownerships, or royal favour has occasionally enabled commoners to ascend into the nobility. There are often a variety of ranks within the noble class. Legal recognition of nobility has been much more common in monarchies, but nobility also existed in such regimes as the Dutch Republic (1581–1795), the Republic of Genoa (1005–1815), the Republic of Venice (697–1797), and the Old Swiss Confederacy (1300–1798), and remains part of the legal social structure of some small non-hereditary regimes, e.g., San Marino, and the Vatican City in Europe. In Classical Antiquity, the nobiles (nobles) of the Roman Republic were families descended from persons who had achieved the consulship. Those who belonged to the hereditary patrician families were nobles, but plebeians whose ancestors were consuls were also considered nobiles. In the Roman Empire, the nobility were descendants of this Republican aristocracy. While ancestry of contemporary noble families from ancient Roman nobility might technically be possible, no well-researched, historically-documented generation-by-generation genealogical descents from ancient Roman times are known to exist in Europe. Hereditary titles and styles added to names (such as "Prince", "Lord", or "Lady"), as well as honorifics, often distinguish nobles from non-nobles in conversation and written speech. In many nations, most of the nobility have been untitled, and some hereditary titles do not indicate nobility (e.g., vidame). Some countries have had non-hereditary nobility, such as the Empire of Brazil or life peers in the United Kingdom. (en)
Is aicme shóisialta í an uaisleacht. (ga)
Bangsawan atau ningrat adalah kelas sosial tertinggi dalam masyarakat pra-modern (contohnya priayi dalam budaya Jawa atau ménak dalam budaya Sunda). Dalam sistem feodal (di Eropa dan sebagainya), bangsawan sebagian besar adalah mereka yang memiliki tanah dari dan harus bertugas untuknya, terutama dinas militer. Bangsawan segera menjadi kelas turun-temurun, kadang-kadang dengan hak untuk memberikan gelar turun-temurun dan memiliki hak keuangan dan lainnya. Di Indonesia, istilah "bangsawan" sering disamakan dengan "keturunan raja". Sebetulnya bangsawan tidak harus dari keluarga kerajaan. Misalnya di Bali, kalangan bangsawan terdiri dari apa yang dinamakan Tri Wangsa yaitu para brahmana, ksatria dan waisya. Di Jawa, di samping keturunan raja, ada kalangan priyayi yang terdiri dari kerabat para pamong praja atau pejabat pemerintahan pribumi pada masa Hindia Belanda, mulai dari bupati sampai ke . Di Eropa, bangsawan, di samping kerabat raja, pada awalanya adalah kerabat tuan tanah yang memegang kedudukan ini dari keputusannya sendiri, tanpa tanah tersebut dianugerahi siapa pun. Di samping itu, seorang raja atau seorang tuan tanah dapat menjadikan seseorang tuan tanah bawahannya, sebagai penghargaan jasa orang tersebut. Sistem tersebut adalah feodalisme. Kemudian, di kerajaan di mana kekuasaan sudah terpusatkan pada seorang raja, hanya raja, atau tuan tanah yang berdaulat dan tanpa atasan (seperti misalnya para pangeran dan adipati Jerman) yang boleh mengangkat seseorang menjadi bangsawan. Pada masa kini misalnya, Ratu Elizabeth dari Inggris tetap boleh mengangkat seseorang sebagai bangsawan. Salah satu gelar adalah Sir, yang tidak dapat diturunkan. Istilah buat bangsawan, darah biru adalah terjemahan dari frasa Spanyol sangre azul. Istilah ini digunakan dan bangsawan lainnya karena menurut mereka, kulit mereka putih sehingga pembulu darah terlihat, suatu bukti bahwa "murni" keturunan Visigoth, suatu suku asal Jerman, dan bebas dari keturunan Moor (Arab) dan Yahudi, yang kulitnya lebih hitam (kata Spanyol moreno, yang berarti "hitam", berasal dari "Moro"). Tidak ada hubungan antara frasa itu dengan warna darah bangsawan yang sebenarnya. Namun di masyarakat kuno Eropa semua kelas atas memiliki warna kulit yang pucat kemerahan dan pembuluh balik kebiru-biruan di bawah permukaan kulitnya, sehingga tampak berbeda dengan kulit masyarakat kelas petani yang berwarna kecoklat-coklatan dan pembuluh darah baliknya yang tidak terlihat jelas karena banyak bekerja di bawah sinar matahari. Sekarang, di sebagian besar negara, "status bangsawan" tak memiliki privilese resmi; kecuali di Britania Raya. (in)
La nobiltà è uno status di privilegio riconosciuto dall'autorità; indica anche una classe sociale costituita da individui, famiglie e dinastie dotate di particolari privilegi e ricchezze, che si trovano al di sotto del sovrano, il quale può conferirgli titoli nobiliari o incarichi precisi.Con riferimento a quest'ultima accezione, lo storico Marc Bloch definisce "nobiltà" la classe dominante che abbia uno statuto giuridico suo proprio, che confermi e materializzi la superiorità che essa pretende e che si perpetui per via ereditaria. Esiste tuttavia la capacità di acquisire titoli nobiliari da zero tramite il possesso di beni terrieri, l'esercizio della titolarità su istituzioni o enti e/o lo svolgimento di alte cariche pubbliche. Il termine nobile deriva dal termine di lingua latina nobilis, che significa "persona illustre". Per coloro che siano privi di un particolare titolo nobiliare, ma discendano da famiglia aristocratica, vengono usati i termini di nobiluomo o nobildonna. Il governo retto dalla nobiltà è chiamato aristocrazia. (it)
貴族（きぞく）は、特権を備えた名誉や称号を持ち、それゆえに他の社会階級の々と明確に区別された社会階層に属する集団。 (ja)
귀족(貴族, 영어: nobility, aristocrat)이란 혈통이나 문벌에 의해 사회적 특권을 인정받고 있는 사람이나 그 일족, 또는 그 신분을 말한다. 곧 귀족이 국가를 통치하는 체제를 귀족정(aristocracy)이라 한다. 주로 가계에 따라 세습되지만, 특별한 공적에 의해 새로 귀족이 될 수도 있다. 시대에 따라 이들의 사회적 지위는 달라져 왔으나, 주로 귀족이 아닌 일반 민중보다 큰 부, 권력, 특권을 누릴 수 있었다. 국가에 따라 귀족제의 형태는 상이하므로 그 범위와 규모가 천차만별이다. '황족(皇族)', '왕족(王族)', '공족(公族)' 등으로 불리는 군주의 일족, 곧 왕실(royalty)을 귀족보다도 높은 특별한 지위로써 보아 귀족에 포함하지 않기도 한다. 중세 유럽의 기사도의 모토였던 노블레스 오블리주는 특별한 권리는 곧 특별한 의무도 동반한다는 것을 가리키는 말로, 귀족의 일상적 몸가짐부터 고귀해야 함은 물론 사회적으로 특수한 책임을 져야 한다는 사상이었다. 귀족들은 중세 이전에도 고귀한 자에 대한 사상을 발전시켰으며 그들의 사상이 실현된 집단과 사회를 바탕으로 적은 숫자로도 다수의 타인을 정복하고 지배하기도 했다. 따라서 의외로 그들은 피지배층보다도 스노하체스트보나 빌런 같은 짓거리를 꺼려하는 성향이 있었다. 자본가들 역시 귀족보다 민중을 경멸하여 민중보다 귀족들의 사상과 문화, 사회를 모방하거나 도입하기도 했다. 현대의 유럽에서는 그 의미가 상당히 퇴색되어 영국 등 일부 입헌군주제 국가에서 명예적인 직위로나마 명맥을 이어가고 있다. 물론 아직까지는 귀족이 명예만 남았음에도 귀족의 후예들은 일반인에 비하면 실질적으로도 여전히 상당히 잘난 편이다. 인도의 하류층도 많은 정신승리를 했으나 실제로는 실력도 밀리기 때문에 상위 카스트 사람들에게 미국에서까지 차별을 받기도 한다. 역사적으로 특히 귀족 태생인 순혈 귀족들은 민중적 입장이나 통합을 별로 고려하지 않아서 인도의 카스트처럼 민족주의나 민주주의에 불리한 유산을 남기기도 했다. 마케도니아를 포함한 그리스의 귀족들도 자신들의 정복과 지배에 방해가 되는 그리스 민족이나 민주주의자들을 학살하기도 했으며 평민파 귀족인 클레이스테네스는 귀족들의 혈연 부족을 해체하기도 했다. 귀족들은 세계적으로 가능하면 믿을 수 없는 천한 신분의 사람들과 떨어져서 그들로부터 안전과 거리를 확보하려고 했고 그것이 실제로 옳은 판단이었을 수도 있다. 서양에서는 주민들이 사는 곳과 성이 떨어진 모트 앤드 베일리(Motte and Bailey) 같은 형식이 유행했으며 일본 역시 하기성과는 별도로 산에 독립된 산성을 설치하고 추가로 혼마루와 니노마루를 건축하기도 했다. 그래서 이들은 설사 내부의 주민들이 반란을 일으키더라도 상대적으로 피해가 크지 않았고 반격을 통하여 재기를 노릴 수도 있었다. (ko)
De adel is een sociaal of juridisch afgebakende groep mensen (edelen) die van oorsprong een bevoorrechte positie innam. De precieze inhoud van het begrip varieert naargelang van tijd en plaats. De vooraanstaande positie van de adel leidde tot een hoog gecultiveerde levensstijl en een sterk standsbewustzijn. Tegenwoordig onderscheiden personen met een adeltitel zich in de meeste landen alleen nog door het voeren van een bepaalde familienaam en/of adellijke titel. Adellijke titels kunnen persoonlijk of erfelijk zijn en kunnen onder meer ontleend zijn aan bepaalde hoge ambten, grootgrondbezit of verlening door een soeverein vorst. De adel kan op vele manieren worden ingedeeld. Zo is er bijvoorbeeld oeradel, oude adel en nieuwe adel, briefadel, ambtsadel en landadel, Empireadel, hoge en lage adel. (nl)
Nobreza é um conceito de grande antiguidade, cujos significado e atributos variaram muito ao longo do tempo e nas diferentes regiões do mundo. De maneira geral, representa o estamento superior das sociedades hierárquicas, um análogo mas não um sinônimo de aristocracia, estando associada em graus variáveis à riqueza, ao poder, ao domínio da propriedade, ao prestígio, à notoriedade, ao pertencimento a uma família antiga e ilustre, à posse de privilégios variados negados às outras classes, e se articulando como um grupo social mais ou menos fechado. Enquanto que na Antiguidade a nobreza parece ter sido qualidade volátil e circunstancial, dependente de um reconhecimento mais social do que jurídico, assim como da capacidade de liderança, a partir da Idade Média, quando se forma a nobreza como ela se tornou mais conhecida no Ocidente, passou a ser regida por leis rigorosas e tornou-se transmissível de maneira sistematicamente hereditária, valorizando cada vez mais títulos nobiliárquicos específicos. Ao mesmo tempo, a nobreza se dividiu em duas grandes categorias: a nobreza de origem feudal e militar, e a nobreza de origem cívica, grupo muito heterogêneo que conforme o local assumiu o nome de patriciado, alta burguesia ou simplesmente nobreza cívica. Em termos mais amplos, nobreza pode se referir a uma qualidade positiva de caráter espiritual, moral, intelectual ou mesmo físico, atribuível não apenas ao homem mas também, em certas culturas, a animais, plantas, pedras preciosas, lugares e outros objetos revestidos de dons ou prestígio. (pt)
Adel (adelskap, ridderskap, frälsemän) är en av börd överordnad samhällsgrupp. Oftast syftar ordet på en grupp som av främst militära skäl uppstod i feodalsamhället och som (vanligen av en kung) beviljades lagstadgade, vanligen ärftliga privilegier förenade med titlar och särskilda heraldiska rangtecken. Ordet adel kan även användas för en bördsaristokrati i samhällen som inte är feodala, till exempel antikens Rom. Adelsprivilegierna var av ekonomisk, politisk, organisatorisk och social karaktär. De kunde vara mycket betydande och innebära till exempel ("frälst" från beskattning) och företräde till statliga ämbeten, men också försvarsplikt i krigstider eller när kungen kallade. I Sverige och många andra moderna samhällen har adelskap inte längre någon större praktisk betydelse. En adelsman är en man som antingen blivit adlad eller som genom börd tillhör adeln. Motsvarigheten på damsidan är en adelsdam. Adelsdam är den kvinna som är född i en adlig familj, som genom giftermål blivit upptagen i en adelsätt eller själv blivit adlad. (sv)
Szlachta (daw. ślachta, ślachcic) – wyższa warstwa społeczna, wywodząca się ze stanu rycerskiego w społeczeństwie feudalnym. Szlachta posiadała zespół przywilejów społecznych, z których najbardziej podstawowym był przywilej posiadania ziemi. Przynależność do szlachty łączyła się z obowiązkiem służby wojskowej. W 1790 r. we Francji zniesiono tytuły oraz szlachectwo dziedziczne. W Polsce szlachta jako stan społeczny zniesiona została na mocy konstytucji w 1921 r. Słowo szlachta pochodzić może z niemieckiego, slahta (niem. ród), skąd przywędrowało na ziemie polskie za pośrednictwem języka czeskiego (šlechtic, šlechetny) Według polskiego etnografa Zoriana Dołęgi-Chodakowskiego, autora książki O Sławiańszczyźnie przed chrześcijaństwem (1818) słowo szlachta należy łączyć z trzonem Lach (z-lachcić). W swoim dziele pisał on: „Kto się dorobił godności zasługami (...) ten mógł się dostać do grona lachów, ten mógł powiększyć koło lachów, zatem ten z-lachcił się, stał się zlachconym, otrzymywał znak rodzinny, herb i dawał początek rodowi ślacheckiemu.” (pl)
Дворя́нство — привилегированное сословие, возникшее в феодальном обществе и ставшее государственно-образующей основой этого общества в Европе средних веков. В широком смысле первым дворянством именуют европейскую феодальную аристократию в целом. В этом смысле можно говорить о «французском дворянстве», «немецком дворянстве» и так далее. Первоначальное значение русского термина «дворянство» и западноевропейских терминов, переводимых на русский язык как «дворянство», не идентично: если на Руси дворянство при своём возникновении — это военно-служилый слой, противопоставляемый родовой аристократии — боярству, то франц. термин noblesse, англ. nobility, нем. Adel первоначально означали прежде всего родовую знать (аристократию, от лат. nobilis — знатный). По мере стирания общественных различий между служилой и родовой аристократией и объединения всех светских феодалов в единое сословие эти терминологические различия исчезали. (ru)
Шля́хта (можливо, від верхньонімецького Slacht (сучасне нім. Geschlecht) — рід, порода, стать) — привілейований стан у суспільствах доби середньовіччя та нового часу, у ширшому розумінні — військово-служила знать або ж родова аристократія. Шляхта виникла як верства землевласників — феодалів, що отримували свої маєтки на правах феода. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь сеньйора (звідси — поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану» — від лат. miles). Статус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність) — тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого — «шляхетного» («благородного», знатного) походження, що підкреслюють терміни, які використовуються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах — англ. gentry, фр. noblesse, нім. Adel, чеськ. šlechta, пол. szlachta, лит. šlėkta. В радянській літературі поруч із терміном «шляхта» як синонім використовували також запозичений з російської термін «дворянство», який спочатку підкреслював служивий характер нижчої аристократичної верстви в Московській державі. Однак в українській мові ці терміни цілком відмінні: шляхта — привілейований стан вільних людей Речі Посполитої; тоді, як дворянин — це придворний аристократ у вузькому розумінні, і аристократ узагалі у абсолютній монархії, в широкому. Отже, шляхта — це привілейований стан вільних людей у Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському, Королівстві Польському (обидва після Люблінської унії утворили Річ Посполиту), а також у Війську Запорозькому. Відтоки шляхти походять від привілеїв наданих між 1333 і 1370 рр. в Королівстві Польському королем Казимиром III.:211 Після Городельської унії католицьке литовсько-руське боярство отримало права та герби польської шляхти:211, що викликало незадоволення православного боярства і призвело до громадянської війни. Незважаючи на поразку, православне боярство Віленським привілеєм все ж отримало ці права. З приєднанням до корони Королівської Пруссії та Інфлянтів тамтешня аристократія також отримали права і свободи коронної шляхти. В той час як тривала соціальна та релігійна напруга на Русі призвела до Повстання Хмельницького, яку деякі польські дослідники з політичних міркувань трактують як «громадянську війну», бо починалася вона із шляхетської суперечки і права шляхтича на власну війну. Насправді ж повстання охопило всі верстви населення Русі і переросло у війну визвольну, протягом якої значна кількість руської шляхти приєдналась до козаків і зіграла ключову роль в формуванні Гетьманщини. В угодах з коронним урядом та царем шляхта зберегла та закріпила своє панівне становище. А споріднившись з козацькими старшинами нешляхетського походження та шляхтою, що пізніше переселились на землі Війська Запорозького з Речі Посполитої, Валлахії, Молдавії тощо, сформувала козацьке шляхетство. З поділами Речі Посполитої та ліквідацією Війська Запорозького, шляхта почала втрачати свої юридичні привілеї та соціальний статус. Остаточно на землях колишньої Речі Посполитої шляхетські права були ліквідовані Декретом про знищення станів та статських чинів польською конституцією 1921 року. Незважаючи на те, що насправді шляхтичі могли мати надзвичайно нерівний статус через багатство та політичний вплив, між елітами та рядовим шляхетством було дуже мало формальних відмінностей. Також на відміну від більшості інших країн, титули мали лише лічені роди. (uk)
貴族指的是奴隶制、封建制、君主制、教会制、种姓制等国家和地区的一些特有的群体，通过血缘、姓氏等某种特有的制度来继承知识、权力、财富而形成的传统。通常贵族财富明顯多于其他人。在現代，一些国家和地区依然有完整的贵族传统。貴族同其他阶级的最明显区别是拥有世袭爵位或者拥有对世袭爵位的继承权，其特點是世襲以及擁有與爵位相對應的特權，受到國家政權和君主的保證。終身爵位的擁有者一般被認為是貴族；其他勋位、荣誉称号的拥有者也被认为是贵族。高级官僚往往可以凭借贡献获得赐爵，大多是终身爵位；军事将领可以凭借战功获得封爵或赐爵，或是世袭爵位，或是终身爵位。由貴族祖先衍生出來的家族，僅擁有貴族血統但無世袭爵位，則通常被看做是世家或士族；他們或許仍然具有崇高地位與影響力，卻因為沒有實質性的爵位和相應的特權，而成為貴族階層中的邊緣者，不過在現代社會中，他們因為累積的家世和財富龐大，不少家族也在西方社會佔有一席之地。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:footer

Left to right: Images from the Boxer Codex illustrating ancient Filipino nobility wearing the distinctive colours of their social status: [1] a Visayan noble couple; [2] a Visayan royal couple dressed in colours distinctive of their class , which are also used by royalty in Asia; [3] a native princess; and [4] a Tagalog royal and his consort. (en)

dbp:image

Native of Visayan origin.jpg (en)
Visayans_3.png (en)
Visayans_4.png (en)
Naturales 4.png (en)

dbp:url

https://web.archive.org/web/20120110155546/http:/www.tfp.org/tfp-home/books/nobility-and-analogous-traditional-elites.html

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

النُبل، أو النبالة أو النجابة أو الأصالة، هي التسمية التي تطلق على النبلاء المنتمين إلى إحدى مؤسسات فئة المحاربين الاجتماعية. كان هذا الانتماء يعود إلى الجدارة في البداية ثم أصبحت الألقاب تتوارث من جيل إلى آخر. وقد تم إلغاء هذا التقسيم رسميا فتلاشت هذه الطبقة بعد ما حدث صراع بينها وبين طبقة العامة (ar)
Šlechta (též nobilita či aristokracie) je mocenský, vládní stav, třída, kasta, soubor jedinců, majících mocenské, právní výsady spojené se šlechtickým titulem a zpravidla i znakem rodu – erbem ve feudální společenské formaci. Tvořila tak základ mocenského společenského uspořádání států (zejména evropského středověku). Platnost těchto výsad měla omezení na stát, kterým byly udělena, ale čestné výsady byly často respektovány i v cizině. Příslušnost ke šlechtě souvisela původně (a zpravidla i později) s brannou povinností služby ve vojsku, ať už osobní, rodovou anebo i udržování obecné hotovosti, případně přímo určeného rozsahu počtem mužů. (cs)
Nobelaro estis la reganta, privilegiata socia klaso en feŭdaj reĝimoj. Kutime surbaze de naskiĝo, posedo kaj foje surbaze de atingo, plejofte kun specialaj vivmanieroj. Nobelaro estas fenomeno de preskaŭ ĉiuj kulturoj kaj plejofte ligita al dinastio. (eo)
La nobleza en el Antiguo Régimen era una de los tres estamentos junto con el clero y el pueblo llano; cada uno poseía un blasón y una divisa establecidos según las normas de la heráldica, y podía formar parte de la Corte del rey (nobleza cortesana) desempeñando algún cargo en el reino o dedicarse a gobernar sus posesiones o, a falta de guerra, dedicarse a la caza; desde el renacimiento, los más poderosos formaban a su alrededor también una corte o ejercían el mecenazgo artístico y cultural. Su carácter preponderante fue prácticamente abolido en la esfera política, ante el cuestionamiento de la legitimidad de su dominio y frente al argumento de la Ilustración. Su influencia se mantuvo aún después de las revoluciones burguesas (1789, 1820, 1830, 1848) y proletarias (1917). (es)
Le terme noblesse peut désigner une qualité qui peut être morale ou institutionnelle, et qui, dans le second cas, peut être détenue à titre personnel ou bien dynastique, révocable ou héréditaire. (de) distingue dès le XVIIe siècle la noblesse morale de la noblesse politique. (fr)
Is aicme shóisialta í an uaisleacht. (ga)
貴族（きぞく）は、特権を備えた名誉や称号を持ち、それゆえに他の社会階級の々と明確に区別された社会階層に属する集団。 (ja)
貴族指的是奴隶制、封建制、君主制、教会制、种姓制等国家和地区的一些特有的群体，通过血缘、姓氏等某种特有的制度来继承知识、权力、财富而形成的传统。通常贵族财富明顯多于其他人。在現代，一些国家和地区依然有完整的贵族传统。貴族同其他阶级的最明显区别是拥有世袭爵位或者拥有对世袭爵位的继承权，其特點是世襲以及擁有與爵位相對應的特權，受到國家政權和君主的保證。終身爵位的擁有者一般被認為是貴族；其他勋位、荣誉称号的拥有者也被认为是贵族。高级官僚往往可以凭借贡献获得赐爵，大多是终身爵位；军事将领可以凭借战功获得封爵或赐爵，或是世袭爵位，或是终身爵位。由貴族祖先衍生出來的家族，僅擁有貴族血統但無世袭爵位，則通常被看做是世家或士族；他們或許仍然具有崇高地位與影響力，卻因為沒有實質性的爵位和相應的特權，而成為貴族階層中的邊緣者，不過在現代社會中，他們因為累積的家世和財富龐大，不少家族也在西方社會佔有一席之地。 (zh)
La noblesa o noblea és un estat hereditari tradicional que existeix avui en alguns països (principalment actuals o anteriors monarquies). El terme va referir originalment a les famílies o persones "conegudes" o "notables" (en llatí nobilis significa "conegut", "cèlebre"). El concepte de nobilitas s'aplicà en primer terme a les famílies conegudes per la seva antiguitat. Més tard, el terme s'aplicà a la classe social més alta després de la monarquia a les societats premodernes. Sovint les famílies ennoblides disposaven de poder militar i econòmic. (ca)
Der Adel (althochdeutsch adal oder edili „edles Geschlecht, die Edelsten“, lateinisch nobilitas) versteht sich selbst als eine „sozial exklusive Gruppe mit gesellschaftlichem Vorrang“, die Herrschaft ausübt und diese in der Regel innerfamiliär (als Adelsgeschlecht) tradiert. Eine Klarheit des Begriffs gibt es allerdings nicht. und in den einzelnen europäischen Herrschaftsbereichen gelten bzw. galten unterschiedliche Kriterien, wer zum Adel gehört und wer nicht. Noch viel mehr gilt dies für außereuropäische Kulturkreise. Ein Angehöriger des Adels wird als Adeliger, Edelfrau, Edelfräulein oder Edelmann bezeichnet. (de)
Οι ευγενείς είναι κοινωνική τάξη που συνήθως κατατάσσεται αμέσως κάτω από τη βασιλική οικογένεια και βρίσκεται σε ορισμένες κοινωνίες που έχουν επίσημη αριστοκρατία. Οι ευγενείς ήταν συχνά μέλη του βασιλείου που διέθεταν περισσότερα αναγνωρισμένα προνόμια και υψηλότερη κοινωνική θέση από τις περισσότερες άλλες τάξεις στην κοινωνία. Τα προνόμια που συνδέονται με τους ευγενείς μπορεί να αποτελούν σημαντικά πλεονεκτήματα έναντι ή σε σχέση με μη ευγενείς ή μπορεί να είναι σε μεγάλο βαθμό τιμητικά (π.χ. προτεραιότητα ) και ποικίλλουν ανά χώρα και εποχή. Η συμμετοχή στην τάξη των ευγενών, συμπεριλαμβανομένων των δικαιωμάτων και των ευθυνών, είναι συνήθως κληρονομική. (el)
Noblezia gehienetan jaraunspen bidez lortzen den maila pribilegioduna da. Antzinako Erregimenean eta feudalismoan, nobleek feudo bat (lurra edo errenta bat) zeukaten, erregeari, edo beste noble bati laguntza (militarra batik bat) ematearen truke. Nobleziako kideei aitoren alaba (emakumezkoa izanez gero), aitoren seme (gizonezkoa izanez gero) edo noble deritze. (eu)
Nobility is a social class found in many societies that have an aristocracy. It is normally ranked immediately below royalty. Nobility has often been an estate of the realm with many exclusive functions and characteristics. The characteristics associated with nobility may constitute substantial advantages over or relative to non-nobles or simply formal functions (e.g., precedence), and vary by country and by era. Membership in the nobility, including rights and responsibilities, is typically hereditary and patrilineal. (en)
Bangsawan atau ningrat adalah kelas sosial tertinggi dalam masyarakat pra-modern (contohnya priayi dalam budaya Jawa atau ménak dalam budaya Sunda). Dalam sistem feodal (di Eropa dan sebagainya), bangsawan sebagian besar adalah mereka yang memiliki tanah dari dan harus bertugas untuknya, terutama dinas militer. Bangsawan segera menjadi kelas turun-temurun, kadang-kadang dengan hak untuk memberikan gelar turun-temurun dan memiliki hak keuangan dan lainnya. Sekarang, di sebagian besar negara, "status bangsawan" tak memiliki privilese resmi; kecuali di Britania Raya. (in)
La nobiltà è uno status di privilegio riconosciuto dall'autorità; indica anche una classe sociale costituita da individui, famiglie e dinastie dotate di particolari privilegi e ricchezze, che si trovano al di sotto del sovrano, il quale può conferirgli titoli nobiliari o incarichi precisi.Con riferimento a quest'ultima accezione, lo storico Marc Bloch definisce "nobiltà" la classe dominante che abbia uno statuto giuridico suo proprio, che confermi e materializzi la superiorità che essa pretende e che si perpetui per via ereditaria. Esiste tuttavia la capacità di acquisire titoli nobiliari da zero tramite il possesso di beni terrieri, l'esercizio della titolarità su istituzioni o enti e/o lo svolgimento di alte cariche pubbliche. (it)
귀족(貴族, 영어: nobility, aristocrat)이란 혈통이나 문벌에 의해 사회적 특권을 인정받고 있는 사람이나 그 일족, 또는 그 신분을 말한다. 곧 귀족이 국가를 통치하는 체제를 귀족정(aristocracy)이라 한다. 주로 가계에 따라 세습되지만, 특별한 공적에 의해 새로 귀족이 될 수도 있다. 시대에 따라 이들의 사회적 지위는 달라져 왔으나, 주로 귀족이 아닌 일반 민중보다 큰 부, 권력, 특권을 누릴 수 있었다. 국가에 따라 귀족제의 형태는 상이하므로 그 범위와 규모가 천차만별이다. '황족(皇族)', '왕족(王族)', '공족(公族)' 등으로 불리는 군주의 일족, 곧 왕실(royalty)을 귀족보다도 높은 특별한 지위로써 보아 귀족에 포함하지 않기도 한다. 역사적으로 특히 귀족 태생인 순혈 귀족들은 민중적 입장이나 통합을 별로 고려하지 않아서 인도의 카스트처럼 민족주의나 민주주의에 불리한 유산을 남기기도 했다. 마케도니아를 포함한 그리스의 귀족들도 자신들의 정복과 지배에 방해가 되는 그리스 민족이나 민주주의자들을 학살하기도 했으며 평민파 귀족인 클레이스테네스는 귀족들의 혈연 부족을 해체하기도 했다. (ko)
Szlachta (daw. ślachta, ślachcic) – wyższa warstwa społeczna, wywodząca się ze stanu rycerskiego w społeczeństwie feudalnym. Szlachta posiadała zespół przywilejów społecznych, z których najbardziej podstawowym był przywilej posiadania ziemi. Przynależność do szlachty łączyła się z obowiązkiem służby wojskowej. W 1790 r. we Francji zniesiono tytuły oraz szlachectwo dziedziczne. W Polsce szlachta jako stan społeczny zniesiona została na mocy konstytucji w 1921 r. (pl)
De adel is een sociaal of juridisch afgebakende groep mensen (edelen) die van oorsprong een bevoorrechte positie innam. De precieze inhoud van het begrip varieert naargelang van tijd en plaats. De vooraanstaande positie van de adel leidde tot een hoog gecultiveerde levensstijl en een sterk standsbewustzijn. Tegenwoordig onderscheiden personen met een adeltitel zich in de meeste landen alleen nog door het voeren van een bepaalde familienaam en/of adellijke titel. (nl)
Nobreza é um conceito de grande antiguidade, cujos significado e atributos variaram muito ao longo do tempo e nas diferentes regiões do mundo. De maneira geral, representa o estamento superior das sociedades hierárquicas, um análogo mas não um sinônimo de aristocracia, estando associada em graus variáveis à riqueza, ao poder, ao domínio da propriedade, ao prestígio, à notoriedade, ao pertencimento a uma família antiga e ilustre, à posse de privilégios variados negados às outras classes, e se articulando como um grupo social mais ou menos fechado. (pt)
Adel (adelskap, ridderskap, frälsemän) är en av börd överordnad samhällsgrupp. Oftast syftar ordet på en grupp som av främst militära skäl uppstod i feodalsamhället och som (vanligen av en kung) beviljades lagstadgade, vanligen ärftliga privilegier förenade med titlar och särskilda heraldiska rangtecken. Ordet adel kan även användas för en bördsaristokrati i samhällen som inte är feodala, till exempel antikens Rom. Adelsprivilegierna var av ekonomisk, politisk, organisatorisk och social karaktär. De kunde vara mycket betydande och innebära till exempel ("frälst" från beskattning) och företräde till statliga ämbeten, men också försvarsplikt i krigstider eller när kungen kallade. I Sverige och många andra moderna samhällen har adelskap inte längre någon större praktisk betydelse. (sv)
Шля́хта (можливо, від верхньонімецького Slacht (сучасне нім. Geschlecht) — рід, порода, стать) — привілейований стан у суспільствах доби середньовіччя та нового часу, у ширшому розумінні — військово-служила знать або ж родова аристократія. Отже, шляхта — це привілейований стан вільних людей у Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському, Королівстві Польському (обидва після Люблінської унії утворили Річ Посполиту), а також у Війську Запорозькому. (uk)
Дворя́нство — привилегированное сословие, возникшее в феодальном обществе и ставшее государственно-образующей основой этого общества в Европе средних веков. В широком смысле первым дворянством именуют европейскую феодальную аристократию в целом. В этом смысле можно говорить о «французском дворянстве», «немецком дворянстве» и так далее. Первоначальное значение русского термина «дворянство» и западноевропейских терминов, переводимых на русский язык как «дворянство», не идентично: если на Руси дворянство при своём возникновении — это военно-служилый слой, противопоставляемый родовой аристократии — боярству, то франц. термин noblesse, англ. nobility, нем. Adel первоначально означали прежде всего родовую знать (аристократию, от лат. nobilis — знатный). По мере стирания общественных различий меж (ru)

is dbo:occupation of

is dbo:wikiPageWikiLink of

is gold:hypernym of