Proto-Indo-European language (original) (raw)

dbo:abstract

El protoindoeuropeu (també indoeuropeu) és una llengua extinta que hom suposa l'origen de totes les indoeuropees. Ha estat reconstruïda mitjançant el mètode comparatiu, sobretot a partir de les semblances entre el sànscrit, el grec clàssic, i el llatí i, posteriorment, a més, amb les reconstruccions de les altres llengües del grup, com l'antic germànic, o llengües força arcaiques que encara es parlen, com el lituà. Determinats estudiosos afirmen que prové del nostràtic o almenys d'una llengua intermèdia, el protoindouràlic. L'origen de l'indoeuropeu es data cap al 3000 aC. Més endavant, cap al 2000 aC, ja hi ha diferències notables entre les llengües nascudes d'aquesta llengua (llengües indoeuropees), per exemple amb la separació de la branca anatòlica. A partir de les dades lingüístiques i arqueològiques descobertes durant la segona meitat del segle xx, sembla que els suposats parlants d'aquesta llengua, els protoindoeuropeus, van viure a la prehistòria a les estepes a l'oest dels Urals, entre la mar Càspia i la mar Negra. Eren un poble nòmada que va domesticar el cavall, i que es va dividir en unes quantes tribus, fet que explicaria la fragmentació lingüística. (ca)
Praindoevropština, protoindoevropština či indoevropština (zkratke ide. či PIE) je společného předka indoevropských jazyků. Ze všech rekonstruovaných prajazyků je nejvíce prozkoumaným a pochopeným. Bádání v této oblasti počalo v 19. století a je založeno především na , protože neexistují žádné psané záznamy tohoto jazyka. Existence jednotné indoevropštiny bývá kladena do let 4500 př. n. l. až 2500 př. n. l., ale různé odhady se mohou lišit o stovky let. Podle převládající kurganové hypotézy ležela indoevropská pravlast ve stepích jižního Ruska, Ukrajiny a Kazachstánu. Z rekonstrukce praindoevropštiny lze získat určitý vhled do kultury a náboženství jejích mluvčích. Rekonstruovaná, a tedy nedoložená slova se označují hvězdičkou, například *wódr̥ „voda“ nebo *tréyes „tři“. (cs)
اللغة الهندية الأوروبية هي لغة بدائية يفترض أنّها كانت تستعمل في حقبة ما قبل التاريخ، وأنّها اللغة التي تفرّعت منها كل اللغات الهندية الأوروبية. لا يوجد أي أدلة مكتوبة عن هذه اللغة، لذا تعتبر لغة نظرية. وقد أعيد بناؤها بشكل جزئي جدا من المقارنة بين اللغات الحالية والسابقة التي نبعت منها. معرفتنا بهذه اللغة تقوم على علم اللسانيات المقارن وعلم التأثيل وعلم الصوتيات التاريخية. (ar)
Η πρωτοϊνδοευρωπαϊκή (ΠΙΕ) είναι ο θεωρούμενος κοινός πρόγονος της ινδοευρωπαϊκής γλωσσικής οικογένειας. Τα προτεινόμενα χαρακτηριστικά προέρχονται από τη γλωσσική ανακατασκευή κατεγραμμένων ινδοευρωπαϊκών γλωσσών. Δεν υπάρχει άμεση καταγραφή της ΠΙΕ. Η δουλειά που έχει γίνει για την ανακατασκευή της ΠΙΕ είναι πολύ περισσότερη από αυτή που έχει γίνει για κάθε άλλη πρωτογλώσσα, όντας ως αποτέλεσμα η περισσότερο μελετημένη και κατανοημένη πρωτογλώσσα. Η πλειοψηφία της γλωσσολογικής εργασίας του 19ου αιώνα αφιερώθηκε στην ανακατασκευή της ΠΙΕ ή των πρωτογλωσσών που εξελίχθηκαν από αυτή (όπως η πρωτογερμανική και η πρωτοϊνδοϊρανική) και πολλές από τις σύγχρονες τεχνικές της γλωσσικής ανακατασκευής όπως η συγκριτική μέθοδος αναπτύχθηκαν. Υποτίθεται ότι η ΠΙΕ ήταν μια ενιαία γλώσσα από το 4500 μέχρι το 2500 π.Χ. κατά την ύστερη Νεολιθική έως την πρώιμη εποχή του Χαλκού, αν και οι εκτιμήσεις ποικίλλουν κατά πάνω από χίλια χρόνια. Σύμφωνα με την επικρατέστερη υπόθεση του Κουργκάν, η αρχική πατρίδα των πρωτοϊνδοευρωπαίων ίσως βρισκόταν στην Ποντιακή-Κασπιακή στέπα της ανατολικής Ευρώπης. Η γλωσσική ανακατασκευή της ΠΙΕ έχει δώσει πληροφορίες για τον αγροτικό πολιτισμό και την πατριαρχική θρησκεία των ομιλητών της. Καθώς οι ομιλητές της πρωτοϊνδοευρωπαϊκής γλώσσας απομονώθηκαν μεταξύ τους λόγω των ινδοευρωπαϊκών μεταναστεύσεων οι περιφερειακές διάλεκτοι της πρωτοϊνδοευρωπαϊκής γλώσσας άρχισαν να διαφοροποιούνται στην προφορά, την μορφολογία και το λεξιλόγιο. Κατά τη διάρκεια πολλών αιώνων, αυτές οι διάλεκτοι μετεξελίχθηκαν στις γνωστές αρχαίες ινδοευρωπαϊκές γλώσσες (π.χ. σανσκριτικά, αρχαία ελληνικά, λατινικά). Η περαιτέρω γλωσσική διαφοροποίηση οδήγησε στην διαμόρφωση των γλωσσών που ομιλούμε σήμερα. Σήμερα, οι σημαντικότεροι, όσον αφορά τον αριθμό ομιλητών, απόγονοι της ΠΙΕ είναι τα ισπανικά, τα αγγλικά, τα πορτογαλικά, τα ινδουστανικά (χίντι και ούρντου), τα βεγγαλικά, τα ρωσικά, τα παντζαμπικά, τα γερμανικά, τα περσικά, τα γαλλικά, τα μαράτι, τα ιταλικά και τα γκουτζαρατικά. Πιστεύεται ότι η ΠΙΕ είχε ένα περίπλοκο μορφολογικό σύστημα που περιλάμβανε κλιτά επιθήματα, άμπλαουτ (αλλαγές συμφώνων που δημιουργούσαν άλλες λέξεις) και μια ιδιαίτερη προφορά. Τα ουσιαστικά και οι αντωνυμίες της ΠΙΕ είχαν ένα πολύπλοκο κλιτικό σύστημα και τα ρήματα είχαν ένα πολύπλοκο επίπεδο συζυγιών. Η φωνολογία, οι μετοχές, τα αριθμητικά και άλλα στοιχεία της ΠΙΕ έχουν ανακατασκευαστεί αρκετά καλά. Επίσης ως συμβατικό σύμβολο των ανακατασκευασμένων λέξεων χρησιμοποιούνται αστερίσκοι (π.χ. *wódr̥, *ḱwṓ, ή *tréyes). (el)
Die indogermanische Ursprache (oder: indogermanische Grundsprache bzw. Urindogermanisch) ist die nicht belegte, aber durch sprachwissenschaftliche Methoden erschlossene gemeinsame Vorläuferin der indogermanischen Sprachen. Für diese Sprachfamilie ist (vor allem international) auch die Bezeichnung „Indoeuropäisch“ üblich, dementsprechend wird die Ursprache dann auch als Proto-Indoeuropäisch (PIE) bezeichnet. Die Bezeichnung „indogermanisch“ ist so gemeint, dass die Sprachfamilie in einem Gebiet vorkommt, das von dem germanischen Verbreitungsgebiet im Westen bis nach Indien im Osten reicht; tatsächlich sind aber die meisten „indogermanischen“ Sprachen weder germanisch noch indisch, und auch die Ursprache steht in keinem besonderen Zusammenhang mit speziell den germanischen oder indischen Tochtersprachen. Ebenso wenig soll die Bezeichnung „indoeuropäisch“ bedeuten, dass diese Ursprache unbedingt in Europa entstanden sein müsse (siehe hierzu auch im Artikel Indogermanische Sprachen#Die Bezeichnung). Es ist eine der bedeutenden Leistungen der Sprachwissenschaftler seit dem Beginn des 19. Jahrhunderts, aus der Untersuchung der Gemeinsamkeiten und der systematischen Unterschiede der indogermanischen Sprachen weitgehend das Vokabular und die grammatische Struktur dieser Ursprache plausibel rekonstruiert zu haben. Bei der Rekonstruktion stützt man sich vor allem auf Gemeinsamkeiten der grammatischen Formen und auf verwandte Wörter (Kognaten). Eine hohe Anzahl an Kognaten weist auf eine Verwandtschaft hin, wenn der zu vergleichende Wortschatz aus dem Grundwortschatz stammt. (de)
Oni supozas, ke la hindeŭropa lingvaro evoluis de unu lingvo, kiu nomiĝas la hindeŭropa pralingvo (HIP). Oni kredas ĝin parolata en la kvara jarmilo a.K. en Centra Azio (laŭ la Kurgana hipotezo), aŭ eble jam dum la sepa jarmilo a.K. en Anatolio (laŭ la ). Lingvistoj ĝenerale akceptas la ekziston de tia lingvo, kvankam oni ne interkonsentas pri multaj detaloj. Laŭ kelkaj lingvistoj, la hindeŭropa pralingvo devenas el la lingvofamilio de la . (eo)
El protoindoeuropeo (o pIE) es la protolengua, lengua madre hipotéticamente reconstruida, que habría dado origen a las lenguas indoeuropeas. La reconstrucción lingüística se lleva a cabo sobre la evidencia de las consideradas como lenguas indoeuropeas descendientes, que lo sobrevivieron, mediante el método comparativo. Técnicamente se reserva el nombre protoindoeuropeo para designar la reconstrucción más temprana que se ha hecho del indoeuropeo común. Se acepta la fragmentación del IE (indoeuropeo) hacia el 3000 a. C. o un poco más tarde. Esta reconstrucción lingüística se efectúa mediante el llamado método comparativo a partir de las evidencias de similitudes entre el sánscrito, el griego clásico, el latín, el germánico y demás lenguas indoeuropeas. El protoindoeuropeo no debe confundirse con el , parcialmente accesible mediante reconstrucción interna y que habría sido el antecesor del protoindoeuropeo propiamente dicho. Posiblemente el pueblo que hablaba dicha lengua se extendió demográfica, cultural o militarmente y acabó absorbiendo a otras etnias que hablaban previamente lenguas distintas. Posteriormente se formarían los subgrupos lingüísticos derivados de la lengua madre común. (es)
Aitzinindoeuropera berreraikitako aitzin-hizkuntza da, aitzinindoeuroparrek hitz egingo zuketena, eta indoeuropar hizkuntzen arbaso komuna zatekeena. Indoeuropar hizkuntzen idatzizko lekukotasunik zaharrenak (hitita, sanskritoa, mizenikoa) K.a. XX-XV. mendekoak badira ere, bizpahiru mila urte lehenagoko aitzinindoeuropera berreraiki ohi da. Aitzinindoeuroperako hainbat ezaugarri (hots sistema, morfologia, lexikoa, eta abar) ondorengo indoeuropar hizkuntzak elkarrekin erkatuz berreraiki dira, konparazio-metodoa erabiliz. Berreraikitako formak (eta ez lekukotutakoak) direla adierazteko asteriskoa erabiltzen da: *wódr̥ 'ura', *ḱwṓn 'txakurra', edo *tréyes '(gizonezko) hiru'. (eu)
De réir na dteangeolaithe, tugtar "Próta-Ind-Eorpais" ar sinsear hipitéiseach na nuatheangacha Ind-Eorpacha, ach níl aon taifid aitheanta ar an teanga toisc gur cumadh an scríbhneoireacht ina dhiaidh sin. Níl aon téacsanna ann sa dteanga,, ach is féidir an teanga a athchruthú as patrúin sna teangacha Ind-Eorpach beo. Mar shampla: is é an focal Laidine le haghaidh 'máthair' ná 'mater', is é μητέρα (mitéra) an focal Sean-Ghréigis, agus is é an focal Sanscrait ná मातर (mātara). Tá siad go léir an-chosúil lena chéile, agus ní tharlaíonn sé sin ró-mhinic, de thimpiste. Is féidir glacadh leis gur tháinig na teangacha seo as aon phrótatheanga amháin. Rinneadh próta-teangacha neamhscríofa eile a athchruthú i réimse na teangeolaíochta stairiúla (i.e. Próta-Ceiltach), ach tá i bhfad níos mó oibre déanta ar atógáil na Próta-Ind-Eorpacha ná ar aon phrótatheanga eile; tá a stór focal, fóineolaíocht, ailt, uimhreacha, agus copula athchruthaithe go maith. Ceaptar gur labhraítí an Próta-Ind-Eorpais idir 4500RCh agus 2500RCh le linn na Neoiliteach go dtí an Chré-umhaois luath, dar an hipitéis Kurgan atá i réim. Thug an athchruthú teangacha Próta-Ind-Eorpais léargas ar chultúr agus ar reiligiún a bhí ag a chuid cainteoirí. Tá 445 sleachta ag Próta-Ind-Eorpais faoi láthair, dar le Ethnologue. Féach an alt faoi na teangacha Ind-Eorpacha. (Tá roinnt cosúlachtaí foclóireachta idir na teangacha Próta-Kartvelian agus Próta-Ind-Eorpais, ach céist tionchar é sin, ní sinsear coitianta.) (ga)
Proto-Indo-European (PIE) is the reconstructed common ancestor of the Indo-European language family. Its proposed features have been derived by linguistic reconstruction from documented Indo-European languages. No direct record of Proto-Indo-European exists. Far more work has gone into reconstructing PIE than any other proto-language, and it is the best understood of all proto-languages of its age. The majority of linguistic work during the 19th century was devoted to the reconstruction of PIE or its daughter languages, and many of the modern techniques of linguistic reconstruction (such as the comparative method) were developed as a result. PIE is hypothesized to have been spoken as a single language from 4500 BC to 2500 BC during the Late Neolithic to Early Bronze Age, though estimates vary by more than a thousand years. According to the prevailing Kurgan hypothesis, the original homeland of the Proto-Indo-Europeans may have been in the Pontic–Caspian steppe of eastern Europe. The linguistic reconstruction of PIE has provided insight into the pastoral culture and patriarchal religion of its speakers. As speakers of Proto-Indo-European became isolated from each other through the Indo-European migrations, the regional dialects of Proto-Indo-European spoken by the various groups diverged, as each dialect underwent shifts in pronunciation (the Indo-European sound laws), morphology, and vocabulary. Over many centuries, these dialects transformed into the known ancient Indo-European languages. From there, further linguistic divergence led to the evolution of their current descendants, the modern Indo-European languages. Today, the descendant languages of PIE with the most native speakers are Spanish, English, Portuguese, Hindustani (Hindi and Urdu), Bengali, Russian, Punjabi, German, Persian, French, Marathi, Italian, and Gujarati. PIE is believed to have had an elaborate system of morphology that included inflectional suffixes (analogous to English child, child's, children, children's) as well as ablaut (vowel alterations, as preserved in English sing, sang, sung, song) and accent. PIE nominals and pronouns had a complex system of declension, and verbs similarly had a complex system of conjugation. The PIE phonology, particles, numerals, and copula are also well-reconstructed. Asterisks are used as a conventional mark of reconstructed words, such as *wódr̥, *ḱwṓ, or *tréyes; these forms are the reconstructed ancestors of the modern English words water, hound, and three, respectively. (en)
Bahasa Proto-Indo-Eropa (disingkat PIE) adalah rekonstruksi bahasa dari leluhur rumpun bahasa Indo-Eropa, rumpun bahasa yang paling banyak dituturkan di dunia. Terdapat jauh lebih banyak upaya untuk merekonstruksi bahasa Proto-Indo-Eropa daripada lainnya, dan sejauh ini bahasa ini merupakan proto-bahasa yang paling banyak diteliti. Sebagian besar upaya penelitian bahasa pada abad ke-19 dicurahkan kepada rekonstruksi bahasa Proto-Indo-Eropa atau proto-bahasa keturunannya, seperti bahasa Proto-Jermanik, dan teknik-teknik rekonstruksi bahasa modern (seperti metode komparatif) dikembangkan pada masa ini. Informasi mengenai bahasa ini hanya diperoleh dari metode-metode tersebut karena bahasa ini tidak pernah dituliskan. Bahasa Proto-Indo-Eropa kemungkinan dituturkan sebagai suatu bahasa tersendiri dari tahun 4.500 SM hingga 2.500 SM pada masa Neolitikum. Menurut hipotesis Kurgan, tanah air orang Proto-Indo-Eropa kemungkinan terletak di stepa Pontus-Kaspia di Eropa Timur. Rekonstruksi bahasa Proto-Indo-Eropa juga telah menyingkap dan agama penuturnya. Setelah terjadinya peristiwa migrasi Indo-Eropa, penutur-penutur Proto-Indo-Eropa tersebar di berbagai wilayah dan dialek-dialek yang dituturkan oleh kelompok-kelompok yang berbeda mulai berubah menjadi bahasa tersendiri akibat terjadinya dan morfologi. Bahasa ini memiliki sistem morfologi yang rumit dan memiliki sufiks infleksional serta (perubahan huruf hidup, contohnya sing, sang, sung dalam bahasa Inggris) dan . dan memiliki sistem deklinasi yang kompleks, sementara juga memiliki sistem konjugasi yang rumit. Selain itu, para ahli telah berhasil merekonstruksi , , , dan Proto-Indo-Eropa. Saat ini, bahasa keturunan Proto-Indo-Eropa yang paling banyak dituturkan di dunia adalah bahasa Inggris, bahasa Spanyol, bahasa Hindustan (Hindi dan Urdu), bahasa Portugis, bahasa Bengali, bahasa Rusia, bahasa Punjabi, bahasa Jerman, bahasa Prancis, bahasa Italia dan bahasa Marathi. (in)
L’indo-européen commun, proto-indo-européen (PIE) ou indo-européen (IE) est une langue hypothétique considérée comme l'origine unique des langues indo-européennes actuelles. Cette possible protolangue est partiellement reconstruite par les linguistes à partir des similitudes entre langues souvent disparues mais réelles et connues et partiellement à partir des schémas de transformation notamment phonologiques bien identifiés. Le proto-indo-européen n'est pour le moment qu'une hypothèse tentant d'expliquer des ressemblances qui se manifestent avec régularité, sa principale contre-hypothèse étant le modèle de l'aire linguistique. Cependant, le consensus considère l’indo-européen comme une langue ayant réellement existé, caractéristique d’un peuple. Il ne le considère pas comme un pur « artefact » de la recherche, construit par induction et déduction, qui tire toute sa valeur de cela. La connaissance de l'indo-européen repose donc sur la linguistique comparée, notamment sur la morphologie et la phonétique étudiées dans leur perspective historique. On peut reconstruire quelques aspects, sinon vraisemblables, du moins puissamment explicatifs du point de vue de la linguistique historique, de sa phonologie, de son lexique et de sa morphologie. L’indo-européen connait deux tendances: les comparatistes philologues privilégient l'emploi de façon algébrique et mécanique de formules et de règles phonétiques alors que les comparatistes linguistes visent d'abord une proto-langue réaliste et acceptable, c'est-à-dire un état de langue possible. Les évolutions des études indo-européennes visent à concilier ces deux tendances, à la fois en améliorant l'efficience de l'emploi de formules et de règles et en renforçant le réalisme. Des recherches actuelles tentent de reconstituer quelques traits de sa syntaxe. Selon l'évolution supposée par la très grande majorité des linguistes, cette langue commune a ensuite connu un phénomène de dialectalisation expliquée notamment par la dispersion géographique des locuteurs donnant les différentes langues indo-européennes, comparable à la dialectalisation que connaîtra le latin bien des siècles plus tard. (fr)
( 다른 뜻에 대해서는 PIE 문서를 참고하십시오.) 인도유럽조어(Proto-Indo-European language, PIE) 또는 인구조어(印歐祖語)는 인도유럽어족에 속하는 언어들의 근간이 되었으리라고 여겨지는 언어이며, 이를 현대의 언어학자들이 재구성한 조어를 뜻하기도 하다. 기원전 6000년경에 처음으로 인도유럽어족의 조상격이 되는 언어가 등장하였다고 여겨지며, 이후 발트어파, 슬라브어파, 인도이란어파, 게르만어파 등으로 분화되었다. 이 언어의 성립에서 붕괴까지의 기간은 선사 시대에 있었다. 따라서 기록된 문자가 존재하지 않았으므로, 모두 구전에 의해서 자손으로 계승되어 직접적인 기록이 전혀 남아 있지 않다. 따라서 이후 파생된 언어를 통해 추정하여 재구성이 진행되고 있다. 이에 대한 가설은 크게 쿠르간 가설과 아나톨리아 가설의 두 가지가 있으며, 그 밖에 등이 있다. (ko)
インド・ヨーロッパ祖語（インド・ヨーロッパそご、英: Proto-Indo-European、PIE）は、インド・ヨーロッパ語族（印欧語族）の諸言語に共通の祖先（祖語）として理論的に構築された仮説上の言語である。印欧祖語（いんおうそご、いんのうそご）とも称される。この言語の成立から崩壊までの期間は先史時代に当たり、文字が存在せず、全て口伝により子孫へと受け継がれたため、直接の記録が一切残っていない。そのため、派生した言語からの推定により再構が進められている。クルガン仮説によれば6000年前にロシア南部で、アナトリア仮説によれば9000年前にアナトリアで、原印欧系民族によって話されていた。（インド・ヨーロッパ祖族#源郷についての研究を参照）ラテン語・ギリシア語・サンスクリットなどの各古典言語をはじめ、英語・フランス語・ドイツ語・ロシア語などヨーロッパで話されている言語の大部分や、トルコ東部からイラン、インド亜大陸、スリランカにわたるクルド語・ペルシア語・ウルドゥー語・ヒンディー語・シンハラ語などの言語は、いずれもこの印欧祖語から派生して成立したとされる。崩壊期の印欧祖語は豊富な接尾辞をもつ屈折語であったとされる。これは、印欧語族の諸言語同士の比較再構による推定による。印欧語族の言語は、屈折的語形変化の大部分を失ったものも多いが、英語も含めて依然全て屈折語である。しかし近年の内的再構とその形態素解析により、より古い段階の印欧祖語ではセム祖語のように語幹内の母音交替を伴う屈折が起こっていた可能性が極めて高いことが判明した。 (ja)
Het Proto-Indo-Europees (PIE) is de hypothetische voorouder van alle Indo-Europese talen. Deze taal zou hooguit tot het 3e millennium voor Christus gesproken zijn, mogelijk in Anatolië of de vlaktes ten noorden van de Zwarte Zee en de Kaukasus, alvorens uiteen te vallen in vele Europese, Iraanse en Zuid-Aziatische talen. Schriftelijke bewijzen ervan zijn nooit gevonden, maar van het bestaan ervan wordt sinds het begin van de 19e eeuw uitgegaan door taalkundigen. Argumenten voor de reconstructie van de proto-taal zijn gevonden door talen via bekende wetmatigheden intern te reconstrueren en ook te vergelijken met andere talen. De spreiding van een bepaalde woordenschat over het Indo-Europese taalgebied kan bijvoorbeeld belangrijke informatie verschaffen over de ouderdom van de woorden, hun betekenis en de achterliggende cultuur. Dat geldt ook voor vervoegingen, naamvallen en zinsbouw. (nl)
Secondo la linguistica comparativa, la lingua protoindoeuropea (o, ambiguamente, lingua indoeuropea) è la protolingua da cui discendono tutte le lingue indoeuropee. La ricostruzione plausibile di gran parte del vocabolario e della struttura grammaticale di questa lingua primordiale, a partire dallo studio dei punti in comune e delle differenze sistematiche delle varie lingue indoeuropee è considerato uno dei più grandi traguardi raggiunti dalla linguistica dall'inizio del XIX secolo. La ricostruzione si basa principalmente sulle caratteristiche comuni delle forme grammaticali e sulle parole imparentate. Un numero elevato di queste parole indica una relazione se il vocabolario da confrontare proviene dal vocabolario di base. In Germania, dove gli studi sul protoindoeuropeo ebbero la loro prima formulazione coerente, le lingue indoeuropee sono chiamate Indogermanisch, mentre la protolingua è detta Urindogermanisch. (it)
A língua protoindo-europeia (PIE) é o ancestral comum hipotético das línguas indo-europeias, tal como era falado há cerca de 5000 anos, pelos indo-europeus, provavelmente nas proximidades do mar Negro, cuja denominação original era Ponto Euxino. A postulação de uma descrição plausível dos contornos desta protolíngua, através da observação das similaridades e diferenças sistemáticas das línguas indo-europeias entre si, foi uma das grandes realizações dos linguistas a partir do início do século XIX. A aquisição da capacidade de fala pela humanidade deu-se milhares de anos antes do período da protolíngua indo-europeia. A denominação da língua reconstruída como "protolíngua indo-europeia" não implica portanto, de forma alguma, que a língua tenha sido em qualquer sentido "arcaica" ou "primitiva". Da mesma forma, sua reconstrução tampouco se trata de uma tentativa de encontrar a chamada da humanidade. (pt)
Język praindoeuropejski (skrót: pie) – prajęzyk, hipotetyczny ostatni wspólny przodek wszystkich języków indoeuropejskich. Nie został on zaświadczony bezpośrednio (nie są znane żadne źródła historyczne języka praindoeuropejskiego), lecz jego istnienie zostało wywnioskowane na podstawie wielu zbieżności i podobieństw w słownictwie, gramatyce i fonetyce różnych języków. Został on częściowo zrekonstruowany za pomocą metody porównawczej. Nie wszystkie badania zgadzają się co do istnienia takiego języka, część zaświadcza że podobieństwa między językami grupy IE, wynikają z wielu tysięcy lat sąsiedztwa dwóch, lub więcej grup języków o różnym pochodzeniu. Język praindoeuropejski miał być używany kilka tysięcy lat p.n.e. na nieokreślonych dokładniej terenach zachodniej Eurazji, ostateczny rozpad wspólnoty językowej nastąpił nie później niż dwa tysiące lat p.n.e. Według najpowszechniej przyjmowanej w drugiej dekadzie XX w. hipotezy (teoria kurhanowa) mówiono nim na obszarze Stepu Pontyjskiego. Wskutek ekspansji ludności posługującej się językiem praindoeuropejskim doszło do jego zróżnicowania dialektalnego; z poszczególnych dialektów powstały następnie pojedyncze prajęzyki, które ostatecznie dały początek kolejnym . Teoria Kurhanowa w kontekście nośnika języka nie pokrywa się z najnowszymi badaniami, które stwierdziły że ludność Europy jest znacznie starsza niż hipotetyczny język PIE, zaś w ostatnich tysiącleciach nie nastąpiła żadna, większa migracja do Europy i Środkowej Azji. Najdawniej zaświadczonym w piśmie językiem powstałej w ten sposób rodziny jest hetycki – odkryte zostały teksty datowane na XVII w. p.n.e. Język praindoeuropejski był językiem fleksyjnym – nominalne części mowy posiadały trzy rodzaje gramatyczne, trzy liczby i osiem przypadków. Czasowniki zaś miały trzy aspekty, dwie strony, cztery tryby i – w ograniczonym zakresie – dwa czasy. Natomiast pod względem stosunków morfosyntaktycznych należał on do języków nominatywno-akuzatywnych – aczkolwiek niektórzy językoznawcy wskazują na to, że w bardzo wczesnym okresie rozwoju miał charakter ergatywno-absolutywny lub nominatywno-absolutywny. Szyk wyrazów był ruchomy, ale głównym i najczęściej używanym szykiem był SOV (podmiot–dopełnienie–orzeczenie). Fonologicznie język praindoeuropejski cechował się bogactwem spółgłosek. Zgodnie z powszechnie uznawaną teorią laryngalną posiadał on trzy spółgłoski o artykulacji gardłowej lub krtaniowej (tzw. ). Ponadto występowały w nim dźwięczne głoski przydechowe, zwarte zmiękczone i zaokrąglone, a także inne głoski, znane m.in. z języka polskiego. Jego system fonetyczny obejmował również po pięć samogłosek krótkich i długich. W rdzeniach i przyrostkach słowotwórczych często miał miejsce – podstawowa w tym języku samogłoska /e/ w zależności od formy wyrazu mogła zmienić się w /o/, wydłużyć do /ē/ lub /ō/ albo też całkowicie zniknąć. Badaniem języka praindoeuropejskiego i jego rekonstrukcją zajmuje się nauka zwana indoeuropeistyką. Właściwe studia nad prajęzykiem i próby jego odtworzenia rozpoczęły się na początku XIX w. (pl)
Праиндоевропе́йский язы́к — реконструированный лингвистами предок языков индоевропейской семьи. По наиболее распространённой на данный момент версии, носители праиндоевропейского языка населяли волжские и причерноморские степи. С точки зрения многочисленных макрокомпаративистских гипотез, имеет генетические связи с другими различными языками. Праиндоевропейский являлся развитым флективным языком, в котором существительное изменялось по трём числам и восьми падежам, а глагол — по трём временам, двум залогам и четырём наклонениям. Являлся языком номинативного строя, однако существуют гипотезы, что номинативному предшествовал эргативный или активный строй на более раннем этапе истории языка. Порядок слов был свободным, базовым являлся порядок SOV. Изучение и реконструкция праиндоевропейского языка стали развиваться в начале XIX века, хотя некоторые догадки о существовании индоевропейской семьи языков и общего для неё праязыка существовали и ранее. (ru)
Urindoeuropeiska, protoindoeuropeiska (PIE) eller det indoeuropeiska urspråket kallas det urspråk som med varierande grad av säkerhet kan rekonstrueras utifrån lagar om fonetiska förändringar bland de indoeuropeiska språken. De tänkta talarna av detta språk benämns urindoeuropéer, och tiden för språkets splittring förläggs vanligen till mellan 7000 och 3500 år före Kristus. (sv)
Праіндоєвропе́йська мо́ва, також протоіндоєвропейська мова — гіпотетична прамова індоєвропейської сім'ї. Індоєвропейська прамова, якою, за припущеннями мовознавців та істориків, розмовляли на північнім узбережжі Чорного моря (терени сучасної України) близько 3500 року до н. е. За ностратичною теорією праіндоєвропейські мови є нащадками ностратичної прамови. Реконструкція індоєвропейської прамови шляхом порівняння й аналізу спільних рис і систематичних відмінностей індоєвропейських мов є одним із найбільших досягнень мовознавства з початку XIX століття. На час гіпотетичного існування праіндоєвропейської мови людина вже дуже тривалий час послуговувалася мовою в сучасному розумінні слова, тож тут префікс пра- жодним чином не означає, що йдеться про спрощену чи примітивну мову. Реконструкція праіндоєвропейської мови також не означає пошуку так званої світової прамови. (uk)
原始印歐語（英語：Proto-Indo-European, PIE）是後世語言學家根據現時印歐語系諸語的特色，透過比較語言學的方法而所倒推出來的假想語言。這種假想語言被認為是現時印歐語系諸語的共同祖先，使用這個語言的族群為原始印欧人。雖然原始印歐語沒有得到直接證實，但其基本的發音和辭彙都通過比較法重構了出來。据估测，原始印欧语应于约前4500年至前2500年间作为单种语言通行。即新石器时代晚期至青铜时代早期。根据坟冢假说，印欧语的发源地可能是东欧大草原。对原始印欧语的重构也开辟了研究印欧人文化、宗教的道路。標準慣例是將未證實的形式用星號標記岀來：*wódr̥（“水”，比較英語的 water）、*ḱwṓ（“狗”，比較英語的 hound）、*tréyes（“三”，陽性，比較今日英語沒有詞性的 three）等。現代印歐語的很多詞都是從這些“原始詞”經過有規律的語音變化發展而來（比如格林定律）。所有的印歐語都是屈折語，不過很多現代印歐語（包括近代英語），都已經失去了大多數屈折變化。通過比較重建法，有很大可能後期的原始印歐語是屈折語（後綴比前綴多）。然而，經過詞內重建和分析那些重建後看起來最古老詞的各種形態，最近語言學者發現早期原始印歐語很有可能是詞根屈折語，像原始閃米特語一樣。另外早期原始印歐語很有可能是作通型配列語言，類似許多高加索語言。其他一些學者認為，高加索語系和印歐語系是最近的近親，尤其是在格鲁吉亚和土耳其使用的西北高加索語言。雖然列出一些事實證據，但這種假設並沒有得到廣泛的認同。 (zh)

dbo:wikiPageExternalLink

dbo:wikiPageWikiLink

dbp:child

dbp:wikiPageUsesTemplate

rdfs:comment

اللغة الهندية الأوروبية هي لغة بدائية يفترض أنّها كانت تستعمل في حقبة ما قبل التاريخ، وأنّها اللغة التي تفرّعت منها كل اللغات الهندية الأوروبية. لا يوجد أي أدلة مكتوبة عن هذه اللغة، لذا تعتبر لغة نظرية. وقد أعيد بناؤها بشكل جزئي جدا من المقارنة بين اللغات الحالية والسابقة التي نبعت منها. معرفتنا بهذه اللغة تقوم على علم اللسانيات المقارن وعلم التأثيل وعلم الصوتيات التاريخية. (ar)
Oni supozas, ke la hindeŭropa lingvaro evoluis de unu lingvo, kiu nomiĝas la hindeŭropa pralingvo (HIP). Oni kredas ĝin parolata en la kvara jarmilo a.K. en Centra Azio (laŭ la Kurgana hipotezo), aŭ eble jam dum la sepa jarmilo a.K. en Anatolio (laŭ la ). Lingvistoj ĝenerale akceptas la ekziston de tia lingvo, kvankam oni ne interkonsentas pri multaj detaloj. Laŭ kelkaj lingvistoj, la hindeŭropa pralingvo devenas el la lingvofamilio de la . (eo)
( 다른 뜻에 대해서는 PIE 문서를 참고하십시오.) 인도유럽조어(Proto-Indo-European language, PIE) 또는 인구조어(印歐祖語)는 인도유럽어족에 속하는 언어들의 근간이 되었으리라고 여겨지는 언어이며, 이를 현대의 언어학자들이 재구성한 조어를 뜻하기도 하다. 기원전 6000년경에 처음으로 인도유럽어족의 조상격이 되는 언어가 등장하였다고 여겨지며, 이후 발트어파, 슬라브어파, 인도이란어파, 게르만어파 등으로 분화되었다. 이 언어의 성립에서 붕괴까지의 기간은 선사 시대에 있었다. 따라서 기록된 문자가 존재하지 않았으므로, 모두 구전에 의해서 자손으로 계승되어 직접적인 기록이 전혀 남아 있지 않다. 따라서 이후 파생된 언어를 통해 추정하여 재구성이 진행되고 있다. 이에 대한 가설은 크게 쿠르간 가설과 아나톨리아 가설의 두 가지가 있으며, 그 밖에 등이 있다. (ko)
Urindoeuropeiska, protoindoeuropeiska (PIE) eller det indoeuropeiska urspråket kallas det urspråk som med varierande grad av säkerhet kan rekonstrueras utifrån lagar om fonetiska förändringar bland de indoeuropeiska språken. De tänkta talarna av detta språk benämns urindoeuropéer, och tiden för språkets splittring förläggs vanligen till mellan 7000 och 3500 år före Kristus. (sv)
El protoindoeuropeu (també indoeuropeu) és una llengua extinta que hom suposa l'origen de totes les indoeuropees. Ha estat reconstruïda mitjançant el mètode comparatiu, sobretot a partir de les semblances entre el sànscrit, el grec clàssic, i el llatí i, posteriorment, a més, amb les reconstruccions de les altres llengües del grup, com l'antic germànic, o llengües força arcaiques que encara es parlen, com el lituà. Determinats estudiosos afirmen que prové del nostràtic o almenys d'una llengua intermèdia, el protoindouràlic. (ca)
Praindoevropština, protoindoevropština či indoevropština (zkratke ide. či PIE) je společného předka indoevropských jazyků. Ze všech rekonstruovaných prajazyků je nejvíce prozkoumaným a pochopeným. Bádání v této oblasti počalo v 19. století a je založeno především na , protože neexistují žádné psané záznamy tohoto jazyka. Rekonstruovaná, a tedy nedoložená slova se označují hvězdičkou, například *wódr̥ „voda“ nebo *tréyes „tři“. (cs)
Η πρωτοϊνδοευρωπαϊκή (ΠΙΕ) είναι ο θεωρούμενος κοινός πρόγονος της ινδοευρωπαϊκής γλωσσικής οικογένειας. Τα προτεινόμενα χαρακτηριστικά προέρχονται από τη γλωσσική ανακατασκευή κατεγραμμένων ινδοευρωπαϊκών γλωσσών. Δεν υπάρχει άμεση καταγραφή της ΠΙΕ. Επίσης ως συμβατικό σύμβολο των ανακατασκευασμένων λέξεων χρησιμοποιούνται αστερίσκοι (π.χ. *wódr̥, *ḱwṓ, ή *tréyes). (el)
Die indogermanische Ursprache (oder: indogermanische Grundsprache bzw. Urindogermanisch) ist die nicht belegte, aber durch sprachwissenschaftliche Methoden erschlossene gemeinsame Vorläuferin der indogermanischen Sprachen. Für diese Sprachfamilie ist (vor allem international) auch die Bezeichnung „Indoeuropäisch“ üblich, dementsprechend wird die Ursprache dann auch als Proto-Indoeuropäisch (PIE) bezeichnet. Die Bezeichnung „indogermanisch“ ist so gemeint, dass die Sprachfamilie in einem Gebiet vorkommt, das von dem germanischen Verbreitungsgebiet im Westen bis nach Indien im Osten reicht; tatsächlich sind aber die meisten „indogermanischen“ Sprachen weder germanisch noch indisch, und auch die Ursprache steht in keinem besonderen Zusammenhang mit speziell den germanischen oder indischen Toc (de)
El protoindoeuropeo (o pIE) es la protolengua, lengua madre hipotéticamente reconstruida, que habría dado origen a las lenguas indoeuropeas. La reconstrucción lingüística se lleva a cabo sobre la evidencia de las consideradas como lenguas indoeuropeas descendientes, que lo sobrevivieron, mediante el método comparativo. El protoindoeuropeo no debe confundirse con el , parcialmente accesible mediante reconstrucción interna y que habría sido el antecesor del protoindoeuropeo propiamente dicho. (es)
Aitzinindoeuropera berreraikitako aitzin-hizkuntza da, aitzinindoeuroparrek hitz egingo zuketena, eta indoeuropar hizkuntzen arbaso komuna zatekeena. Indoeuropar hizkuntzen idatzizko lekukotasunik zaharrenak (hitita, sanskritoa, mizenikoa) K.a. XX-XV. mendekoak badira ere, bizpahiru mila urte lehenagoko aitzinindoeuropera berreraiki ohi da. (eu)
L’indo-européen commun, proto-indo-européen (PIE) ou indo-européen (IE) est une langue hypothétique considérée comme l'origine unique des langues indo-européennes actuelles. Cette possible protolangue est partiellement reconstruite par les linguistes à partir des similitudes entre langues souvent disparues mais réelles et connues et partiellement à partir des schémas de transformation notamment phonologiques bien identifiés. Le proto-indo-européen n'est pour le moment qu'une hypothèse tentant d'expliquer des ressemblances qui se manifestent avec régularité, sa principale contre-hypothèse étant le modèle de l'aire linguistique. Cependant, le consensus considère l’indo-européen comme une langue ayant réellement existé, caractéristique d’un peuple. Il ne le considère pas comme un pur « artefa (fr)
De réir na dteangeolaithe, tugtar "Próta-Ind-Eorpais" ar sinsear hipitéiseach na nuatheangacha Ind-Eorpacha, ach níl aon taifid aitheanta ar an teanga toisc gur cumadh an scríbhneoireacht ina dhiaidh sin. Níl aon téacsanna ann sa dteanga,, ach is féidir an teanga a athchruthú as patrúin sna teangacha Ind-Eorpach beo. Ceaptar gur labhraítí an Próta-Ind-Eorpais idir 4500RCh agus 2500RCh le linn na Neoiliteach go dtí an Chré-umhaois luath, dar an hipitéis Kurgan atá i réim. Thug an athchruthú teangacha Próta-Ind-Eorpais léargas ar chultúr agus ar reiligiún a bhí ag a chuid cainteoirí. (ga)
Bahasa Proto-Indo-Eropa (disingkat PIE) adalah rekonstruksi bahasa dari leluhur rumpun bahasa Indo-Eropa, rumpun bahasa yang paling banyak dituturkan di dunia. Terdapat jauh lebih banyak upaya untuk merekonstruksi bahasa Proto-Indo-Eropa daripada lainnya, dan sejauh ini bahasa ini merupakan proto-bahasa yang paling banyak diteliti. Sebagian besar upaya penelitian bahasa pada abad ke-19 dicurahkan kepada rekonstruksi bahasa Proto-Indo-Eropa atau proto-bahasa keturunannya, seperti bahasa Proto-Jermanik, dan teknik-teknik rekonstruksi bahasa modern (seperti metode komparatif) dikembangkan pada masa ini. Informasi mengenai bahasa ini hanya diperoleh dari metode-metode tersebut karena bahasa ini tidak pernah dituliskan. (in)
Proto-Indo-European (PIE) is the reconstructed common ancestor of the Indo-European language family. Its proposed features have been derived by linguistic reconstruction from documented Indo-European languages. No direct record of Proto-Indo-European exists. Asterisks are used as a conventional mark of reconstructed words, such as *wódr̥, *ḱwṓ, or *tréyes; these forms are the reconstructed ancestors of the modern English words water, hound, and three, respectively. (en)
Secondo la linguistica comparativa, la lingua protoindoeuropea (o, ambiguamente, lingua indoeuropea) è la protolingua da cui discendono tutte le lingue indoeuropee. La ricostruzione plausibile di gran parte del vocabolario e della struttura grammaticale di questa lingua primordiale, a partire dallo studio dei punti in comune e delle differenze sistematiche delle varie lingue indoeuropee è considerato uno dei più grandi traguardi raggiunti dalla linguistica dall'inizio del XIX secolo. La ricostruzione si basa principalmente sulle caratteristiche comuni delle forme grammaticali e sulle parole imparentate. Un numero elevato di queste parole indica una relazione se il vocabolario da confrontare proviene dal vocabolario di base. (it)
インド・ヨーロッパ祖語（インド・ヨーロッパそご、英: Proto-Indo-European、PIE）は、インド・ヨーロッパ語族（印欧語族）の諸言語に共通の祖先（祖語）として理論的に構築された仮説上の言語である。印欧祖語（いんおうそご、いんのうそご）とも称される。この言語の成立から崩壊までの期間は先史時代に当たり、文字が存在せず、全て口伝により子孫へと受け継がれたため、直接の記録が一切残っていない。そのため、派生した言語からの推定により再構が進められている。クルガン仮説によれば6000年前にロシア南部で、アナトリア仮説によれば9000年前にアナトリアで、原印欧系民族によって話されていた。（インド・ヨーロッパ祖族#源郷についての研究を参照）ラテン語・ギリシア語・サンスクリットなどの各古典言語をはじめ、英語・フランス語・ドイツ語・ロシア語などヨーロッパで話されている言語の大部分や、トルコ東部からイラン、インド亜大陸、スリランカにわたるクルド語・ペルシア語・ウルドゥー語・ヒンディー語・シンハラ語などの言語は、いずれもこの印欧祖語から派生して成立したとされる。 (ja)
Het Proto-Indo-Europees (PIE) is de hypothetische voorouder van alle Indo-Europese talen. Deze taal zou hooguit tot het 3e millennium voor Christus gesproken zijn, mogelijk in Anatolië of de vlaktes ten noorden van de Zwarte Zee en de Kaukasus, alvorens uiteen te vallen in vele Europese, Iraanse en Zuid-Aziatische talen. Schriftelijke bewijzen ervan zijn nooit gevonden, maar van het bestaan ervan wordt sinds het begin van de 19e eeuw uitgegaan door taalkundigen. (nl)
A língua protoindo-europeia (PIE) é o ancestral comum hipotético das línguas indo-europeias, tal como era falado há cerca de 5000 anos, pelos indo-europeus, provavelmente nas proximidades do mar Negro, cuja denominação original era Ponto Euxino. A postulação de uma descrição plausível dos contornos desta protolíngua, através da observação das similaridades e diferenças sistemáticas das línguas indo-europeias entre si, foi uma das grandes realizações dos linguistas a partir do início do século XIX. (pt)
Język praindoeuropejski (skrót: pie) – prajęzyk, hipotetyczny ostatni wspólny przodek wszystkich języków indoeuropejskich. Nie został on zaświadczony bezpośrednio (nie są znane żadne źródła historyczne języka praindoeuropejskiego), lecz jego istnienie zostało wywnioskowane na podstawie wielu zbieżności i podobieństw w słownictwie, gramatyce i fonetyce różnych języków. Został on częściowo zrekonstruowany za pomocą metody porównawczej. Nie wszystkie badania zgadzają się co do istnienia takiego języka, część zaświadcza że podobieństwa między językami grupy IE, wynikają z wielu tysięcy lat sąsiedztwa dwóch, lub więcej grup języków o różnym pochodzeniu. (pl)
Праиндоевропе́йский язы́к — реконструированный лингвистами предок языков индоевропейской семьи. По наиболее распространённой на данный момент версии, носители праиндоевропейского языка населяли волжские и причерноморские степи. С точки зрения многочисленных макрокомпаративистских гипотез, имеет генетические связи с другими различными языками. Праиндоевропейский являлся развитым флективным языком, в котором существительное изменялось по трём числам и восьми падежам, а глагол — по трём временам, двум залогам и четырём наклонениям. (ru)
Праіндоєвропе́йська мо́ва, також протоіндоєвропейська мова — гіпотетична прамова індоєвропейської сім'ї. Індоєвропейська прамова, якою, за припущеннями мовознавців та істориків, розмовляли на північнім узбережжі Чорного моря (терени сучасної України) близько 3500 року до н. е. За ностратичною теорією праіндоєвропейські мови є нащадками ностратичної прамови. Реконструкція індоєвропейської прамови шляхом порівняння й аналізу спільних рис і систематичних відмінностей індоєвропейських мов є одним із найбільших досягнень мовознавства з початку XIX століття. (uk)
原始印歐語（英語：Proto-Indo-European, PIE）是後世語言學家根據現時印歐語系諸語的特色，透過比較語言學的方法而所倒推出來的假想語言。這種假想語言被認為是現時印歐語系諸語的共同祖先，使用這個語言的族群為原始印欧人。雖然原始印歐語沒有得到直接證實，但其基本的發音和辭彙都通過比較法重構了出來。据估测，原始印欧语应于约前4500年至前2500年间作为单种语言通行。即新石器时代晚期至青铜时代早期。根据坟冢假说，印欧语的发源地可能是东欧大草原。对原始印欧语的重构也开辟了研究印欧人文化、宗教的道路。標準慣例是將未證實的形式用星號標記岀來：*wódr̥（“水”，比較英語的 water）、*ḱwṓ（“狗”，比較英語的 hound）、*tréyes（“三”，陽性，比較今日英語沒有詞性的 three）等。現代印歐語的很多詞都是從這些“原始詞”經過有規律的語音變化發展而來（比如格林定律）。所有的印歐語都是屈折語，不過很多現代印歐語（包括近代英語），都已經失去了大多數屈折變化。通過比較重建法，有很大可能後期的原始印歐語是屈折語（後綴比前綴多）。然而，經過詞內重建和分析那些重建後看起來最古老詞的各種形態，最近語言學者發現早期原始印歐語很有可能是詞根屈折語，像原始閃米特語一樣。另外早期原始印歐語很有可能是作通型配列語言，類似許多高加索語言。 (zh)

is dbo:wikiPageRedirects of

is dbp:ancestor of