| dbo:abstract |
الأنجليكية أو الأنجليكانية هي كنائس بروتستانتية العقيدة، تضم كنيسة إنجلترا والكنائس التي ترتبط بها تاريخيًا، أو تحمل معتقدات ذات صلة وثيقة بها، مثل كنيسة كندا الأنجليكانية والكنيسة الأسقفية البروستانتية في أميركا وكنيسة اسكتلندا الأسقفية. يعود تاريخها إلى القرون الوسطى، وتكتب باللاتينية ecclesia Anglicana وتعني: الكنيسة الإنجليزية. تستخدم لوصف الناس والمؤسسات والكنائس فضلًا عن التقاليد الدينية والطقوسية والمفاهيم المتقدمة التي أنشئت في كنيسة إنجلترا الأنجليكانية (أي الجماعات المنتسبة لمجموعة من الكنائس المستقلة التي انفصلت عن الاتحاد الأنجليكاني نتيجة للاختلافات المذهبية والطقسية مع مختلف الدول). في بعض أجزاء العالم، تعرف الأنجليكانية بالأسقفية. الإيمان الأنجليكاني هو واحد من أكبر العقائد البروتستانتية. الكنيسة الأنجليكانية تعتبر نفسها جزءًا من الكنيسة الواحدة الجامعة المقدسة الرسولية، كما وأن البعض منهم يعتبرون كنيستهم كاثوليكية وتم إصلاحها. لبعض المؤمنين بهذه العقيدة، فهي تمثل الكاثوليكية غير البابوية، للآخرين تعتبر بروتستانتية بدون أي شخص مهيمن مثل لوثر وكالفين، نوكس، أو يسلي. ولكن كثير من الأنجليكانيين يهتمون بالهوية الذاتية ويعتبرونها تمثل مزيجاً من الاثنين. المشاركة الواسعة هي بشكل لاهوتي وأحياناً متباينة الانتماء بين الثمانية والثلاثين محافظة الذين يتواصلون مع رئيس أساقفة كانتربيري. الأنجليكانية هي من أكبر الطوائف المسيحية في العالم، وفيها حوالى 73 مليون عضو. (ar) L'anglicanisme o l'església anglicana és una denominació cristiana protestant que segueix les doctrines establertes per l'Església d'Anglaterra. Atès que l'origen de l'anglicanisme difereix de la resta de les denominacions protestants, teològicament comparteix doctrines amb l'Església Catòlica i el Protestantisme, però, històricament s'ha considerat part del moviment protestant, i la llei britànica la reconeix com a església protestant. A l'anglicanisme es distingeixen tres tendències: la protestant o Low Church, l'anglocatòlica o High Church i la liberal o Broad Church, que representen distints estils de culte i diferents enfocaments de l'eclesiologia. (ca) Anglikánství je západokřesťanská náboženská tradice, jež je vlastní anglikánské církvi vycházející z anglické reformace. Anglikánské společenství je uskupením církví, které uznávají anglikánskou církev za svou mateřskou církev, ač se s ní v mnohých teologických otázkách nemusí shodovat. Celkem tyto církve anglikánského společenství sdružují kolem 70 miliónů věřících na celém světě. Anglikánství je považováno za součást protestantství, avšak malá část stoupenců tzv. anglo-katolicismu se za protestanty nepovažuje. Anglikánská církev jasně vyznává, že se „drží katolické pravdy“; slovo „katolický“ zde označuje všeobecnou církev. Katolické tradici pak jsou anglikánské církve blízké některými aspekty své liturgické tradice, zároveň se však anglikánská nauka vyvíjela v návaznosti na protestantskou reformaci. Večeře Páně je slavena týdně nebo měsíčně (podle církevní politiky daného společenství). Bez ohledu na církevní politiku se Večeře Páně vysluhuje vždy pod oběma způsoby přímo z kalicha. Anglikánství na rozdíl od katolicismu praktikuje tzv. otevřený stůl, což znamená, že přijímat může každý křesťan za předpokladu, že může přijímat i ve své mateřské církvi (např. nebyl mu uložen trest). Podobně jako pravoslaví nebo římskokatolická církev anglikáni uznávají církevní autoritu prostřednictvím apoštolské posloupnosti. Za svého prvního biskupa sami anglikáni považují sv. Augustina z Canterbury ze 6. století, ačkoli se církev sama konstituovala teprve v 1. polovině 16. století v důsledku politiky anglického krále Jindřicha VIII. (cs) Anglikanismus (von lateinisch anglicanus „englisch“) ist eine christliche Konfession und bezieht sich auf Glaubenslehre und Kirchenordnung der „Kirche von England“ (Church of England) und ihrer Tochterkirchen. Die meisten dieser Tochterkirchen gehören zur Anglikanischen Gemeinschaft, einige haben sich aber von der Gemeinschaft getrennt und der Traditional Anglican Communion oder der Orthodox Anglican Communion angeschlossen. Nach seinem auf die des 17. Jahrhunderts zurückgehenden Selbstverständnis vertritt der Anglikanismus einen Mittelweg (via media) zwischen dem abendländischen Katholizismus, von dem man sich in der Reformation trennte, und dem Protestantismus. Er zeichnet sich durch eine große Kraft zur Integration unterschiedlicher theologischer Positionen aus. Als Grundlage gelten die Heilige Schrift, die Tradition und die Vernunft. (de) Η Αγγλικανική Εκκλησία (αγγλικά: Anglican Communion ή Anglican Church, από τη μεσαιωνική λατινική ecclesia anglicana, δηλαδή «αγγλική εκκλησία») αποκαλείται το σύνολο των αυτόνομων χριστιανικών εκκλησιών οι οποίες ακολουθούν την τελετουργική παράδοση της Εκκλησίας της Αγγλίας (η οποία θεωρείται η «μητέρα εκκλησία») και βρίσκονται σε πλήρη κοινωνία μαζί της, μέσω της Αγγλικανικής Κοινωνίας. Μετά τους Ρωμαιοκαθολικούς και τους Ορθόδοξους, οι Αγγλικανοί είναι η τρίτη σε μέγεθος χριστιανική εκκλησία, καθώς αριθμούν πάνω από ογδόντα εκατομμύρια. Πνευματικός ηγέτης της Αγγλικανικής Εκκλησίας είναι ο Αρχιεπίσκοπος του Καντέρμπουρυ. Η Αγγλικανική Εκκλησία θεωρεί τον εαυτό της κομμάτι της μίας, αγίας, καθολικής και αποστολικής εκκλησίας και ότι είναι ταυτόχρονα καθολική και μεταρρυθμισμένη — οι επίσκοποί της διεκδικούν αποστολική διαδοχή. Για μερικούς Αγγλικανούς εκπροσωπεί μια μορφή ρωμαιοκαθολικισμού χωρίς τον Πάπα, για άλλους μια μορφή Προτεσταντισμού, και για άλλους έναν συνδυασμό των δύο. Η Αγγλικανική Εκκλησία βρίσκεται σε πλήρη κοινωνία με τις λουθηρανικές εκκλησίες της Σκανδιναβίας και της Βόρειας Αμερικής, και με τους Παλαιοκαθολικούς (Ρωμαιοκαθολικοί οι οποίοι απέσχισαν από τη Ρώμη μετά την Πρώτη Σύνοδο του Βατικανού το 1870 επειδή εκεί θεσπίσθηκε επίσημα το αλάθητο του Πάπα). (el) Anglicanism is a Western Christian tradition that has developed from the practices, liturgy, and identity of the Church of England following the English Reformation, in the context of the Protestant Reformation in Europe. It is one of the largest branches of Christianity, with around 110 million adherents worldwide as of 2001. Adherents of Anglicanism are called Anglicans; they are also called Episcopalians in some countries. The majority of Anglicans are members of national or regional ecclesiastical provinces of the international Anglican Communion, which forms the third-largest Christian communion in the world, after the Roman Catholic Church and the Eastern Orthodox Church. These provinces are in full communion with the See of Canterbury and thus with the Archbishop of Canterbury, whom the communion refers to as its primus inter pares (Latin, 'first among equals'). The Archbishop calls the decennial Lambeth Conference, chairs the meeting of primates, and is the president of the Anglican Consultative Council. Some churches that are not part of the Anglican Communion or recognised by it, also call themselves Anglican, including those that are within the Continuing Anglican movement and Anglican realignment. Anglicans base their Christian faith on the Bible, traditions of the apostolic church, apostolic succession ("historic episcopate"), and the writings of the Church Fathers. Anglicanism forms one of the branches of Western Christianity, having definitively declared its independence from the Holy See at the time of the Elizabethan Religious Settlement. Many of the new Anglican formularies of the mid-16th century corresponded closely to those of historical Protestantism. These reforms in the Church of England were understood by one of those most responsible for them, Thomas Cranmer, the Archbishop of Canterbury, and others as navigating a middle way between two of the emerging Protestant traditions, namely Lutheranism and Calvinism. In the first half of the 17th century, the Church of England and its associated Church of Ireland were presented by some Anglican divines as comprising a distinct Christian tradition, with theologies, structures, and forms of worship representing a different kind of middle way, or via media, between Protestantism and Catholicism – a perspective that came to be highly influential in later theories of Anglican identity and expressed in the description of Anglicanism as "catholic and reformed". The degree of distinction between Protestant and Catholic tendencies within the Anglican tradition is routinely a matter of debate both within specific Anglican churches and throughout the Anglican Communion. Unique to Anglicanism is the Book of Common Prayer, the collection of services in one prayer book used for centuries. The book is acknowledged as a principal tie which binds the Anglican Communion together as a liturgical rather than a confessional tradition or one possessing a magisterium as in the Roman Catholic Church. After the American Revolution, Anglican congregations in the United States and British North America (which would later form the basis for the modern country of Canada) were each reconstituted into autonomous churches with their own bishops and self-governing structures; these were known as the American Episcopal Church and the Church of England in the Dominion of Canada. Through the expansion of the British Empire and the activity of Christian missions, this model was adopted as the model for many newly formed churches, especially in Africa, Australasia, and the Asia-Pacific. In the 19th century, the term Anglicanism was coined to describe the common religious tradition of these churches; as also that of the Scottish Episcopal Church, which, though originating earlier within the Church of Scotland, had come to be recognised as sharing this common identity. (en) Anglikanismo estas la kristanismo de la Eklezio de Anglio, kiu sendependiĝis de la Romkatolikisma Eklezio dum la reĝeco de Henriko la 8-a. Estas ĉirkaŭ 70 milionoj anglikanoj en la mondo, precipe en Britio, Nordameriko, Afriko kaj Oceanio. Anglikanismo estis la ĉefa eklezio en la anglalingva mondo de 1600 ĝis 1800. Nun nur ĉirkaŭ 13% de anglalingvanoj estas anglikanoj. La eklezio nun kreskas plej rapide en Afriko. (eo) Anglikanismoa edo Eliza Anglikanoa kristautasunaren hiru sineste nagusietako bat da. Ingalaterrako Eliza ofiziala 1534an sortu zen, bertako errege Enrike VIII.ak Aita Santuarekin eta Erromako elizaren doktrina, instituzio eta printzipioekiko loturak hautsi zituenean. XVI. mendeko Erreformaren inguruan Erromako katolizismoaren eta kalbinismoaren artean eratu zen anglikanismoa, Ingalaterrako Eliza nazional (Church of England) gisa. Horren sorreran daude Klemente VII.a aita santuak Henrike VIII.a erregearen ezkontza baliogabetu nahi ez izatea, Erromarekiko independentzia politiko eta ekonomikoaren aldarrikapena, Elizaren ohituren aldaketa eta doktrina luteranoaren eragina. (eu) El anglicanismo podría definirse como la fe, práctica y espíritu de las Iglesias miembros de la Comunión anglicana, es decir, Iglesias en plena comunión con el arzobispo de Canterbury. Con todo, el anglicanismo tiene profundas raíces en el pasado: Rowan Williams describió el Anglicanismo como lo que le ocurrió a la Iglesia en Inglaterra, Gales e Irlanda durante la reforma del siglo XVI y posteriormente. Además, tiene raíces profundas en los siglos anteriores: lo medular de la fe de los anglicanos se encuentra en la Biblia, los Treinta y nueve artículos de la fe cristiana, y el Libro de Oración Común, los cuales resumen la enseñanza de la Iglesia de los primeros cinco siglos y rechazan tanto la evolución posterior de la Iglesia católica como las simplificaciones del unitarismo. Recientemente, con las divisiones sobre temas doctrinales y morales, se ha extendido a grupos fuera de la Comunión anglicana. (ver lista parcial). (es) L’anglicanisme est une confession chrétienne se voulant à la fois catholique et réformée, présente principalement au Royaume-Uni, dans les pays de culture anglophone, à la fois dans les anciennes colonies britanniques et sur les terres d'expatriation des Britanniques de par le monde. Le mot « anglicanisme » fut la première fois employé au XIXe siècle. En dehors de l'Angleterre, les anglicans sont parfois appelés « épiscopaliens », c'est le cas notamment aux États-Unis et en Écosse. L'origine de cette confession remonte à la décision du roi d'Angleterre Henri VIII, au XVIe siècle, de rompre avec le pape pour causes politiques et théologiques via l'acte de suprématie (1534). La doctrine anglicane est énoncée dans les Trente-neuf articles (Bill of XXXIX articles) qui ont longtemps eu une valeur impérative. L'éventail entre les positions doctrinales est très large et donne lieu à de nombreuses classifications (Haute Église, Basse Église, broad church, anglo-catholicisme, anglicanisme évangélique…). On appelle « Communion anglicane » un ensemble de plusieurs églises autocéphales de théologie anglicane qui s'affirment ainsi être en pleine communion (doctrinale, spirituelle, épiscopale, sacramentelle). La Communion anglicane mondiale représente environ 85 millions de fidèles. Le gouvernement de ses églises est confié à des synodes auxquels participent évêques, clercs et laïcs élus. Parfois présentées comme une via media (voie médiane) entre le catholicisme et le protestantisme, les Églises de la Communion anglicane se disent à la fois catholiques et réformées : catholiques (sans être romaines) parce qu'elles se considèrent en continuité avec la succession apostolique, et réformées parce qu'elles adhèrent aux principes théologiques issus de la Réforme protestante, notamment la centralité des Saintes Écritures et les célébrations liturgiques en langue vernaculaire. Alors que pendant longtemps la coexistence apaisée entre de telles positions divergentes était considérée comme une spécificité de l'anglicanisme, la Communion anglicane est depuis la fin du XXe siècle soumise à de forts tensions sur certaines questions, notamment l'ordination des femmes et la position par rapport à l'homosexualité. (fr) - Traidisiún Críostaí san Iarthar is ea an t-Anglacánachas a d'fhorbair ó chleachtais, liotúirge, agus féiniúlacht Eaglais Shasana tar éis an Reifirméisin Shasanaigh i gcomhthéacs an Reifirméisin Phrotastúnaigh san Eoraip. Tá sé ar cheann de na brainsí is mó den Chríostaíocht: sa bhliain 2001, bhí timpeall is 110 milliún duine i measc lucht leanúna an Anglacánachais ar fud an domhain. (ga) Anglikanisme (bahasa Inggris: Anglicanism) adalah suatu tradisi di dalam Kekristenan yang terdiri dari Gereja Inggris dan gereja-gereja yang secara historis terkait dengannya ataupun memiliki keyakinan, praktik ibadah, dan struktur gereja yang serupa. Kata Anglikan berasal dari ecclesia anglicana, sebuah frasa Latin Pertengahan yang berasal dari Magna Carta (1215) dan masa sebelumnya, yang berarti "Gereja Inggris". Para penganut Anglikanisme disebut "umat Anglikan" (Anglicans). Sebagian besar umat Anglikan adalah anggota Gereja Anglikan nasional ataupun regional, dikenal sebagai provinsi gerejawi, sebagai bagian dari Komuni Anglikan internasional, yang adalah persekutuan Kristen terbesar ketiga di dunia, setelah Gereja Katolik Roma dan Gereja Ortodoks Timur. Sebagaimana terlihat dari namanya, gereja-gereja dari Komuni Anglikan terhubungkan oleh ikatan tradisi, afeksi, dan loyalitas yang sama. Semuanya berada dalam persekutuan penuh dengan Takhta Canterbury, dan karenanya Uskup Agung Canterbury merupakan fokus khusus persatuan Anglikan sebagai primus inter pares. Sekali setiap dasawarsa ia menghimpun Konferensi Lambeth, memimpin pertemuan para primat, dan adalah Presiden Dewan Konsultatif Anglikan. Namun, terdapat sejumlah gereja yang tidak termasuk dalam Komuni Anglikan yang memandang diri mereka sebagai Anglikan, seperti misalnya gereja-gereja dan gereja-gereja yang menjadi bagian dari gerakan . Para penganut Anglikan mendasarkan iman Kristen mereka pada Alkitab, tradisi-tradisi Gereja apostolik, suksesi apostolik ("episkopat historis"), dan tulisan-tulisan dari para Bapa Gereja. Anglikanisme membentuk salah satu cabang Kekristenan Barat; secara definitif menyatakan keterlepasannya dari Takhta Suci pada saat . Banyak formularium baru Anglikan dari pertengahan abad ke-16 yang berhubungan erat dengan formularium Protestanisme kontemporer. Reformasi dalam Gereja Inggris ini dipahami oleh salah seorang dari mereka yang paling bertanggung jawab atasnya, Thomas Cranmer sebagai Uskup Agung Canterbury pada saat itu, sebagai mengarahkan suatu jalan tengah antara dua tradisi Protestan yang timbul, yaitu Lutheranisme dan Calvinisme. Pada akhir abad tersebut, retensi dalam Anglikanisme atas banyak tata liturgis tradisional dan atas episkopatnya tidak dapat diterima oleh mereka yang mempromosikan prinsip-prinsip terbaru Protestan. Pada paruh pertama abad ke-17, Gereja Inggris dan Gereja Irlandia yang terkait dengannya disajikan oleh beberapa rohaniwan Anglikan sebagai cakupan suatu tradisi Kristen yang berbeda, dengan berbagai teologi, struktur, dan tata ibadah yang merepresentasikan satu jenis jalan tengah atau yang berbeda antara Protestanisme dan Katolisisme Roma. Perspektif ini menjadi sangat berpengaruh dalam teori-teori identitas Anglikan selanjutnya dan diungkapkan dalam deskripsi Anglikanisme sebagai "Katolik dan Tereformasi" (Catholic and Reformed). Tingkat perbedaan antara kecenderungan Protestan dan Katolik di dalam tradisi Anglikan merupakan bahan perdebatan rutin baik di dalam gereja-gereja Anglikan tertentu maupun di seluruh Komuni Anglikan. Kekhasan Anglikanisme adalah Buku Doa Umum, kumpulan tata ibadah yang digunakan dalam sebagian besar gereja Anglikan selama berabad-abad, dan dengan demikian diakui sebagai salah satu pertalian yang mengikat Komuni Anglikan bersama-sama. Setelah Revolusi Amerika, jemaat Anglikan di Amerika Serikat dan Amerika Utara Britania (yang kelak membentuk dasar bagi negara modern Kanada) masing-masing dibentuk kembali menjadi gereja-gereja otonom dengan struktur-struktur swakelola dan uskup-uskup tersendiri, yaitu Gereja Episkopal Amerika Serikat dan . Dengan perluasan Imperium Britania dan aktivitas misi Kristen, model ini diadopsi sebagai model bagi banyak gereja yang baru terbentuk pada saat itu, khususnya di Afrika, Australasia, dan Asia-Pasifik. Pada abad ke-19, istilah Anglikanisme diciptakan untuk mendeskripsikan tradisi religius bersama dari gereja-gereja tersebut; termasuk juga dari Gereja Episkopal Skotlandia, yang—meski bemula lebih awal di dalam Gereja Skotlandia—telah diakui sebagai berbagi identitas bersama ini. (in) 성공회(聖公會, 영어: Anglicanism, Episcopal Church) 또는 세계성공회공동체(聖公會世界共同體, 영어: Anglican Communion)는 잉글랜드 성공회를 시작으로 세계 성공회 공동체를 이루는 보편교회주의 기독교 교파이다. 전 세계 165여 개국, 40개의 독립적이고 자치적인 관구가 존재하며, 신자는 약 1억명으로 추산된다. 로마 가톨릭교회와 개신교의 특징이 공존한다. 16세기 잉글랜드 종교개혁으로 공식 명칭을 "잉글랜드 교회"(English Church)에서 "잉글랜드 성공회"(Church of England)로 불러왔으며, 19세기 이후 다국가에 형성된 성공회를 제도적으로 정비하고 현재의 "세계성공회공동체"(Anglican Communion)로 칭하였다. 흔히 성공회하면 영국 국교회를 떠올리지만, "영국국교회"라는 용어는 성공회 전체를 지칭하는 것이 아니라, 잉글랜드 성공회만을 가리킨다. 교파로는 초기 개혁 교회에서 파생된만큼 개혁 교회의 취지인 교황의 권위를 인정하지 않는 개신교적 전통이 존재하나, 사도들의 성사를 인정하고 있다는 점에서 대륙개신교와 비교가 된다. 따라서 개혁 교회 교파 안에 포함이 되어있다고 하더라도 대륙개신교와 따로 분리해서 보기도 한다. 전 세계 성공회 중에서 성공회를 국교로 삼은 국가는 잉글랜드가 유일하다. 캔터베리 대주교는 잉글랜드 성공회의 최고위 성직자이자, 세계 성공회 공동체의 명예상 대표로서 활동한다. (ko) L'anglicanesimo o anglicanismo è una confessione cristiana protestante, e che ebbe origine nel XVI secolo con la separazione della Chiesa d'Inghilterra dalla Chiesa cattolica durante il regno di Enrico VIII. Comprende chiese che sono storicamente legate ad essa ed altre con credenze, pratiche di culto e strutture affini, sebbene non identiche. La parola anglicano ha avuto origine da ecclesia anglicana, una frase latina risalente al 1246 che significa "chiesa inglese". Gli aderenti all'anglicanesimo sono chiamati anglicani. La maggioranza di loro fa parte delle chiese aderenti alla Comunione Anglicana internazionale. Ci sono, tuttavia, varie chiese al di fuori della Comunione Anglicana che si autodefiniscono anglicane: sono quelle legate all', su posizioni conservatrici. Il rappresentante di Dio in terra nella religione anglicana è di fatto il sovrano della corona inglese, il cui successore corrisponde all’erede del trono, sebbene questa autorità rappresenti ormai una capacità simbolica. La dottrina del protestantesimo anglicano è sostanzialmente una fusione di elementi luterani e calvinisti e in parte anche cattolici; è fondata sulla Bibbia, sulle tradizioni della chiesa apostolica, sulla successione apostolica ("episcopato storico") e sugli insegnamenti dei padri della Chiesa. Secondo un'immagine che viene fatta risalire a Richard Hooker, esso poggia su un "triplice piedistallo": Sacre Scritture, tradizione e ragione. L'anglicanesimo costituisce uno dei maggiori rami del cristianesimo occidentale, avendo definitivamente dichiarato la sua indipendenza dal Romano Pontefice con l'insediamento al trono di Elisabetta I. Molti dei nuovi formulari anglicani della metà del XVI secolo corrispondevano strettamente a quelli del protestantesimo riformato contemporaneo. Queste riforme all'interno della Chiesa d'Inghilterra vennero acquisite e adattate al culto anglicano dall'allora arcivescovo di Canterbury Thomas Cranmer, con la scrittura e pubblicazione di testi anglicani importantissimi, cioè il Book of Common Prayer e i Trentanove articoli di religione, a cui susseguì uno slittamento teologico e liturgico verso posizioni intermedie tra le due maggiori tradizioni protestanti emergenti, vale a dire il luteranesimo e il calvinismo. Entro la fine del XVI secolo, il mantenimento nell'anglicanesimo di molte forme liturgiche tradizionali e dell'episcopato venne visto come inaccettabile dagli anglicani che promuovevano i principi protestanti più radicali, mentre nei secoli successivi alcuni teologi ed ecclesiastici anglicani, come Edward Bouverie Pusey e John Henry Newman, auspicarono un riavvicinamento al culto cattolico, in parte dividendosi dalla Chiesa d'Inghilterra e in parte formando l'anglo-cattolicesimo. Questo costituisce però una minoranza nell'anglicanesimo, come - su un fronte dottrinale diverso - il movimento della "Broad Church" (Chiesa larga) che, riprendendo il latitudinarismo anglicano del '600, ha sviluppato dalla seconda metà dell'800 posizioni critiche nei confronti della interpretazione dogmatica dei "credi" e di un uso pedissequo del Book of Common Prayer, sostenendo l'importanza della ricerca religiosa e del confronto costruttivo con altre tradizioni cristiane e non-cristiane. (it) 聖公会（せいこうかい）、国際的な名称としては アングリカン・チャーチ（英語: Anglican Church, Anglican Episcopal Church, Anglicanism）は、イングランド国教会（Church of England）の系統に属するキリスト教の教派。 聖公会は自らを、西方教会におけるカトリック教会とプロテスタントの中間として位置づけ、そのことから「中道（Via Media）」の教会であると自認している。 詳細は「」を参照 世界各地にある聖公会の諸教会の世界的連合を、アングリカン・コミュニオン（Anglican Communion）という。 「聖公会」という漢語名称は「使徒信経」および「ニケヤ信経」に出てくる「聖なる公同の教会」（holy catholic Church）に由来し、非公式には19世紀中葉から香港・中国で使われ始め、正式には1887年から日本聖公会で、その後中華聖公会・大韓聖公会でも用いられるようになった名称である。 (ja) De term anglicanisme (van het Latijnse woord Anglicana, dat "Engels" betekent) wordt gebruikt voor leden en de kerken die de tradities en gebruiken van de Kerk van Engeland volgen. Het anglicanisme is de op drie na grootste christelijke denominatie ter wereld, na het katholicisme, de oosterse orthodoxie en het gereformeerd protestantisme. (nl) Anglikanizm – jedna z gałęzi chrześcijaństwa, która powstała w Anglii w XVI wieku. Anglikanizm związany jest z tradycją protestancką. (pl) O anglicanismo é uma tradição cristã ocidental que se desenvolveu a partir das práticas, liturgia e identidade da Igreja da Inglaterra após a Reforma Inglesa, no contexto da Reforma Protestante na Europa. A tradição inclui a Igreja da Inglaterra e outras igrejas historicamente ligadas àquela ou que têm crenças, práticas e estruturas semelhantes. A tradição O termo anglicano tem origem em ecclesia anglicana, uma expressão medieval latina datada de, pelo menos, 1246, e que significa Igreja Inglesa. Os adeptos do Anglicanismo são designados por anglicanos. A grande maioria dos anglicanos é membro de igrejas que fazem parte da Comunhão Anglicana internacional. Contudo, existem algumas igrejas fora da Comunhão Anglicana, que se consideram também anglicanos, em particular aqueles que se designam por igrejas do Movimento Anglicano Contínuo. Os anglicanos baseiam sua fé cristã na Bíblia, nas tradições da Igreja apostólica e episcopado histórico. O anglicanismo forma um dos ramos do cristianismo ocidental, tendo declarado definitivamente sua independência da Santa Sé na época do . Muitos dos novos formulários anglicanos de meados do século XVI correspondiam de perto aos doprotestantismo contemporâneo. Essas reformas na Igreja da Inglaterra foram compreendidas por um dos maiores responsáveis por elas, Thomas Cranmer, o Arcebispo de Canterbury, e outros como navegando um meio-termo entre duas das tradições protestantes emergentes, a saber, o luteranismo e o calvinismo. Na primeira metade do século XVII, a Igreja de Inglaterra e outras igrejas episcopais associadas na Irlanda e nas colónias inglesas na América, foram apresentadas por teólogos Anglicanos como tendo uma tradição cristã diferente, com teologias, estruturas e formas de oração que representavam um meio termo diferente, ou via media, entre a Reforma Protestante e o Catolicismo Romano — uma perspectiva que se tornaria muito influente nas teorias da identidade Anglicana, e foi expressa na descrição "Catholic and Reformed". No seguimento da Revolução Americana, as congregações Anglicanas nos Estados Unidos e no Canadá foram ambas reorganizadas em igrejas autónomas com os seus próprios bispos e estruturas autónomas; estas, com a expansão do Império Britânico e a actividade das Missões Cristãs, foram adoptadas como modelo a muitas recém-criadas igrejas, em particular em África, Australásia e nas regiões do Pacífico. No século XIX, o termo Anglicanismo era utilizado para descrever a tradição religiosa comum destas igrejas; a Igreja Episcopal Escocesa, embora com origem na Igreja da Escócia, acabou por ser reconhecida como também partilhando da mesma identidade comum. O grau de distinção entre as tendências Reformistas e o Catolicismo ocidental dentro da tradição Anglicana é, habitualmente, uma matéria de debate tanto no seio das igrejas Anglicanas, como na Comunhão Anglicana. Único no Anglicanismo é o Book of Common Prayer, um livro de preces utilizado na maioria das igrejas anglicanas, há séculos. Embora tenha passado por várias revisões e as igrejas anglicanas, em diversos países, tenham elaborado outros livros de preces, o Prayer Book continua a ser reconhecido como um elo na Comunhão Anglicana. Não existe uma única Igreja Anglicana com autoridade jurídica universal, pois cada igreja nacional, ou regional, tem autonomia total. Como o nome sugere, as Igrejas da Comunhão Anglicana estão ligadas por laços afectivos e por lealdade. Estão em comunhão total com a Sé de Cantuária e, deste modo, com o Arcebispo da Cantuária, pessoalmente, é um ponto de convergência da unidade anglicana. Com um total estimado 90 milhões de membros, a Comunhão Anglicana é a terceira maior comunhão Cristã no mundo, atrás da Igreja Católica Apostolica Romana e da Igreja Ortodoxa. O anglicanismo apresenta uma fusão de elementos católicos com elementos calvinistas (Calvinismo). A história do Anglicanismo no Brasil inicia-se no século XIX, no contexto da transferência da corte portuguesa para o Brasil, o que trouxe destaque para a região nas relações exteriores e possibilitou a abertura das primeiras capelas anglicanas no país. O é o grupo protestante mais antigo em operação contínua no Brasil. Inicialmente vinculado à Igreja da Inglaterra e restrito aos membros da colônia britânica, o anglicanismo começou a arregimentar fiéis brasileiros após as iniciativas missionárias de membros da Igreja Episcopal dos Estados Unidos, que obtiveram êxito a partir de 1889, quando foi proclamada a República, o que desvinculou a Igreja Católica do Estado brasileiro e permitiu a livre conversão dos brasileiros a qualquer religião além da católica. Em 1955, as capelas anglicanas mantidas pela Igreja da Inglaterra fundiram-se ao distrito missionário do Brasil, então operado pela Igreja Episcopal dos Estados Unidos. Dez anos mais tarde, a Igreja Episcopal Anglicana do Brasil (IEAB) foi oficialmente separada da Igreja Episcopal dos Estados Unidos, tornando-se uma província eclesiástica autônoma da Comunhão Anglicana. Desde então, houve diversos cismas no anglicanismo brasileiro, geralmente em resistência à aceitação de costumes mais liberais pela IEAB, além da introdução de jurisdições estrangeiras não vinculadas à Comunhão Anglicana. Atualmente, todas as vertentes existentes no movimento anglicano internacional – anglo-católica, evangélica, liberal e carismática – encontram-se representadas no país. Em 2000 os anglicanos foram estimados em 0,2% dos evangélicos de missão em pesquisa do Instituto Brasileiro de Geografia e Estatística, o que correspondia a na época a 13 880 membros. Em 2009, nova pesquisa realizada pela Fundação Getúlio Vargas estimou os anglicanos em 0,01% da população brasileira, à época 19 400 membros. (pt) En anglikan är en person som tillhör någon av Anglikanska kyrkogemenskapens medlemskyrkor, det vill säga kyrkor i gemenskap med Ärkebiskopen av Canterbury. Dessa kallas för anglikanska kyrkor, episkopalkyrkor (i synnerhet i Skottland och USA) eller heliga katolska kyrkor (i synnerhet i Japan och Kina). Sedan 1800-talet finns det även ett antal kyrkor som har brutit sig ur den anglikanska kyrkogemenskapen som kallar sig för anglikaner, så kallade . (sv) Англіка́нство — один з напрямів християнства, що з'явився під час англійської Реформації. Англіканські церкви мають особливий історичний зв'язок з Церквою Англії, або об'єднані з нею загальними теологією, богослужінням і церковною структурою. Термін «англіканство» походить від латинської фрази «ecclesia anglicana», перша згадка про яку відноситься до 1246 року і означає в дослівному перекладі «Англійська церква». Послідовники англіканства називаються англіканами, а також єпископалами. Абсолютна більшість англікан належить до церков, що входять до , яка має міжнародний характер. (uk) Англика́нство — одно из направлений христианства, появившееся в ходе Реформации в Англии. Англиканские церкви имеют особую историческую связь с Церковью Англии и объединены с ней общими богословием, богослужением и церковной структурой. Термин «англиканство» восходит к латинской фразе ecclesia anglicana, первое упоминание которой относится к 1246 году, и означает в дословном переводе на русский язык «Английская церковь». Последователи англиканства именуются англиканами, а также епископалами. Абсолютное большинство англикан принадлежат к церквям, входящим в Англиканское сообщество, которое носит международный характер. Учение Церкви Англии, старейшей из Церквей Англиканского Сообщества, основывается на Писаниях, традициях Апостольской Церкви и согласующемся с Писанием учении ранних Отцов Церкви. Англиканство, представляющее собой одну из ветвей западного христианства, окончательно обособилось от Римско-католической церкви во времена елизаветинского религиозного примирения. Для некоторых исследователей оно являет собой форму протестантизма, однако без доминантной руководящей фигуры, какими были Мартин Лютер, Джон Нокс, Жан Кальвин. Некоторые считают его самостоятельным течением в христианстве. В рамках англиканства существует несколько направлений: евангелизм, либеральные христиане и англо-католицизм, а также англо-православие. Ранняя англиканская догматика коррелировала с современной ей реформационной протестантской догматикой, однако уже к концу XVI века сохранение в англиканстве множества традиционных литургических форм и епископата стало рассматриваться абсолютно неприемлемым с точки зрения тех, кто стоял на более радикальных протестантских позициях. Уже в первой половине XVII века Церковь Англии и связанные с ней епископальные Церкви в Ирландии и североамериканских колониях стали рассматриваться некоторыми англиканскими теологами и богословами как особое, самостоятельное направление христианства, носящее компромиссный характер — «средний путь» (лат. via media) между протестантизмом и католицизмом. Этот взгляд приобрёл особое влияние на все последующие теории англиканской идентичности. После Американской революции англиканские конгрегации в США и Канаде были преобразованы в независимые Церкви со своими собственными епископами и церковными структурами, ставшими прообразами для многих новосоздаваемых, в ходе расширения Британской империи и усиления миссионерской деятельности, церквей в Африке, Австралии и Тихоокеанском регионе. В XIX веке был введён термин «англиканство», который был призван описать общие религиозные традиции всех этих церквей, а также Шотландской епископальной церкви, которая, хотя и образовалась из Церкви Шотландии, стала рассматриваться как церковь, разделяющая ту же самую идентичность. Степень различия между протестантской и римско-католической тенденциями в англиканстве остаётся предметом споров, как внутри отдельных англиканских церквей, так и в Англиканском сообществе в целом. Отличительной чертой англиканства является «Книга общих молитв», которая представляет собой собрание молитв, являющихся основой богослужения на протяжении веков (common prayer — литургия). Хотя Книга общих молитв была неоднократно пересмотрена, а некоторые Англиканские церкви создали иные богослужебные книги, именно она является одним из стержней, скрепляющих Англиканское сообщество. Не существует единой «Англиканской церкви», которая бы обладала абсолютной юрисдикцией над всеми англиканскими церквями, так как каждая из них является автокефальной, то есть пользуется полной автономией. (ru) 聖公宗（英語：Episcopalianism），原作盎格魯宗 （Anglicanism，或譯安立甘宗），源自英國（英格蘭）的英格蘭國教會和愛爾蘭教會及其於世界各地衍伸出來的教會之總稱。2011年時，全球聖公宗基督徒超過8500萬人。 「盎格魯宗」（Anglicanism）此一音譯詞，意譯是盎格魯式教會，形容制度、教會、禮儀傳統和神學思想，起源於亨利八世因離婚問題，與教宗鬧翻，為了妻子無子離婚再娶，憤然另創英格蘭國教——英格蘭教會，實行所謂英國宗教改革，並創立於16世紀，逐漸成為普世聖公宗。這個詞語亦可形容其他採用聖公宗的其他教會，他們因為與坎特伯里大主教共融而成為普世聖公宗的一員。因一切教義、體制與舊教相差不大，因此聖公宗又被稱為「新教中的舊教」。 托馬斯·克蘭麥、理查德·霍克、休·拉蒂默等是聖公宗的代表人物，一如其他教派的路德、克爾文、諾克斯、慈運理和衛斯理等神學家。 (zh) |
| rdfs:comment |
L'anglicanisme o l'església anglicana és una denominació cristiana protestant que segueix les doctrines establertes per l'Església d'Anglaterra. Atès que l'origen de l'anglicanisme difereix de la resta de les denominacions protestants, teològicament comparteix doctrines amb l'Església Catòlica i el Protestantisme, però, històricament s'ha considerat part del moviment protestant, i la llei britànica la reconeix com a església protestant. A l'anglicanisme es distingeixen tres tendències: la protestant o Low Church, l'anglocatòlica o High Church i la liberal o Broad Church, que representen distints estils de culte i diferents enfocaments de l'eclesiologia. (ca) Anglikanismo estas la kristanismo de la Eklezio de Anglio, kiu sendependiĝis de la Romkatolikisma Eklezio dum la reĝeco de Henriko la 8-a. Estas ĉirkaŭ 70 milionoj anglikanoj en la mondo, precipe en Britio, Nordameriko, Afriko kaj Oceanio. Anglikanismo estis la ĉefa eklezio en la anglalingva mondo de 1600 ĝis 1800. Nun nur ĉirkaŭ 13% de anglalingvanoj estas anglikanoj. La eklezio nun kreskas plej rapide en Afriko. (eo) Anglikanismoa edo Eliza Anglikanoa kristautasunaren hiru sineste nagusietako bat da. Ingalaterrako Eliza ofiziala 1534an sortu zen, bertako errege Enrike VIII.ak Aita Santuarekin eta Erromako elizaren doktrina, instituzio eta printzipioekiko loturak hautsi zituenean. XVI. mendeko Erreformaren inguruan Erromako katolizismoaren eta kalbinismoaren artean eratu zen anglikanismoa, Ingalaterrako Eliza nazional (Church of England) gisa. Horren sorreran daude Klemente VII.a aita santuak Henrike VIII.a erregearen ezkontza baliogabetu nahi ez izatea, Erromarekiko independentzia politiko eta ekonomikoaren aldarrikapena, Elizaren ohituren aldaketa eta doktrina luteranoaren eragina. (eu) - Traidisiún Críostaí san Iarthar is ea an t-Anglacánachas a d'fhorbair ó chleachtais, liotúirge, agus féiniúlacht Eaglais Shasana tar éis an Reifirméisin Shasanaigh i gcomhthéacs an Reifirméisin Phrotastúnaigh san Eoraip. Tá sé ar cheann de na brainsí is mó den Chríostaíocht: sa bhliain 2001, bhí timpeall is 110 milliún duine i measc lucht leanúna an Anglacánachais ar fud an domhain. (ga) 聖公会（せいこうかい）、国際的な名称としては アングリカン・チャーチ（英語: Anglican Church, Anglican Episcopal Church, Anglicanism）は、イングランド国教会（Church of England）の系統に属するキリスト教の教派。 聖公会は自らを、西方教会におけるカトリック教会とプロテスタントの中間として位置づけ、そのことから「中道（Via Media）」の教会であると自認している。 詳細は「」を参照 世界各地にある聖公会の諸教会の世界的連合を、アングリカン・コミュニオン（Anglican Communion）という。 「聖公会」という漢語名称は「使徒信経」および「ニケヤ信経」に出てくる「聖なる公同の教会」（holy catholic Church）に由来し、非公式には19世紀中葉から香港・中国で使われ始め、正式には1887年から日本聖公会で、その後中華聖公会・大韓聖公会でも用いられるようになった名称である。 (ja) De term anglicanisme (van het Latijnse woord Anglicana, dat "Engels" betekent) wordt gebruikt voor leden en de kerken die de tradities en gebruiken van de Kerk van Engeland volgen. Het anglicanisme is de op drie na grootste christelijke denominatie ter wereld, na het katholicisme, de oosterse orthodoxie en het gereformeerd protestantisme. (nl) Anglikanizm – jedna z gałęzi chrześcijaństwa, która powstała w Anglii w XVI wieku. Anglikanizm związany jest z tradycją protestancką. (pl) En anglikan är en person som tillhör någon av Anglikanska kyrkogemenskapens medlemskyrkor, det vill säga kyrkor i gemenskap med Ärkebiskopen av Canterbury. Dessa kallas för anglikanska kyrkor, episkopalkyrkor (i synnerhet i Skottland och USA) eller heliga katolska kyrkor (i synnerhet i Japan och Kina). Sedan 1800-talet finns det även ett antal kyrkor som har brutit sig ur den anglikanska kyrkogemenskapen som kallar sig för anglikaner, så kallade . (sv) Англіка́нство — один з напрямів християнства, що з'явився під час англійської Реформації. Англіканські церкви мають особливий історичний зв'язок з Церквою Англії, або об'єднані з нею загальними теологією, богослужінням і церковною структурою. Термін «англіканство» походить від латинської фрази «ecclesia anglicana», перша згадка про яку відноситься до 1246 року і означає в дослівному перекладі «Англійська церква». Послідовники англіканства називаються англіканами, а також єпископалами. Абсолютна більшість англікан належить до церков, що входять до , яка має міжнародний характер. (uk) 聖公宗（英語：Episcopalianism），原作盎格魯宗 （Anglicanism，或譯安立甘宗），源自英國（英格蘭）的英格蘭國教會和愛爾蘭教會及其於世界各地衍伸出來的教會之總稱。2011年時，全球聖公宗基督徒超過8500萬人。 「盎格魯宗」（Anglicanism）此一音譯詞，意譯是盎格魯式教會，形容制度、教會、禮儀傳統和神學思想，起源於亨利八世因離婚問題，與教宗鬧翻，為了妻子無子離婚再娶，憤然另創英格蘭國教——英格蘭教會，實行所謂英國宗教改革，並創立於16世紀，逐漸成為普世聖公宗。這個詞語亦可形容其他採用聖公宗的其他教會，他們因為與坎特伯里大主教共融而成為普世聖公宗的一員。因一切教義、體制與舊教相差不大，因此聖公宗又被稱為「新教中的舊教」。 托馬斯·克蘭麥、理查德·霍克、休·拉蒂默等是聖公宗的代表人物，一如其他教派的路德、克爾文、諾克斯、慈運理和衛斯理等神學家。 (zh) الأنجليكية أو الأنجليكانية هي كنائس بروتستانتية العقيدة، تضم كنيسة إنجلترا والكنائس التي ترتبط بها تاريخيًا، أو تحمل معتقدات ذات صلة وثيقة بها، مثل كنيسة كندا الأنجليكانية والكنيسة الأسقفية البروستانتية في أميركا وكنيسة اسكتلندا الأسقفية. يعود تاريخها إلى القرون الوسطى، وتكتب باللاتينية ecclesia Anglicana وتعني: الكنيسة الإنجليزية. تستخدم لوصف الناس والمؤسسات والكنائس فضلًا عن التقاليد الدينية والطقوسية والمفاهيم المتقدمة التي أنشئت في كنيسة إنجلترا الأنجليكانية (أي الجماعات المنتسبة لمجموعة من الكنائس المستقلة التي انفصلت عن الاتحاد الأنجليكاني نتيجة للاختلافات المذهبية والطقسية مع مختلف الدول). في بعض أجزاء العالم، تعرف الأنجليكانية بالأسقفية. الإيمان الأنجليكاني هو واحد من أكبر العقائد البروتستانتية. الكنيسة الأنجليكانية تعتبر نفسها جزءًا من الكنيسة الواحدة الجامعة المقدسة الرسولية، كم (ar) Anglikánství je západokřesťanská náboženská tradice, jež je vlastní anglikánské církvi vycházející z anglické reformace. Anglikánské společenství je uskupením církví, které uznávají anglikánskou církev za svou mateřskou církev, ač se s ní v mnohých teologických otázkách nemusí shodovat. Celkem tyto církve anglikánského společenství sdružují kolem 70 miliónů věřících na celém světě. (cs) Η Αγγλικανική Εκκλησία (αγγλικά: Anglican Communion ή Anglican Church, από τη μεσαιωνική λατινική ecclesia anglicana, δηλαδή «αγγλική εκκλησία») αποκαλείται το σύνολο των αυτόνομων χριστιανικών εκκλησιών οι οποίες ακολουθούν την τελετουργική παράδοση της Εκκλησίας της Αγγλίας (η οποία θεωρείται η «μητέρα εκκλησία») και βρίσκονται σε πλήρη κοινωνία μαζί της, μέσω της Αγγλικανικής Κοινωνίας. Μετά τους Ρωμαιοκαθολικούς και τους Ορθόδοξους, οι Αγγλικανοί είναι η τρίτη σε μέγεθος χριστιανική εκκλησία, καθώς αριθμούν πάνω από ογδόντα εκατομμύρια. Πνευματικός ηγέτης της Αγγλικανικής Εκκλησίας είναι ο Αρχιεπίσκοπος του Καντέρμπουρυ. (el) Anglicanism is a Western Christian tradition that has developed from the practices, liturgy, and identity of the Church of England following the English Reformation, in the context of the Protestant Reformation in Europe. It is one of the largest branches of Christianity, with around 110 million adherents worldwide as of 2001. (en) Anglikanismus (von lateinisch anglicanus „englisch“) ist eine christliche Konfession und bezieht sich auf Glaubenslehre und Kirchenordnung der „Kirche von England“ (Church of England) und ihrer Tochterkirchen. Die meisten dieser Tochterkirchen gehören zur Anglikanischen Gemeinschaft, einige haben sich aber von der Gemeinschaft getrennt und der Traditional Anglican Communion oder der Orthodox Anglican Communion angeschlossen. (de) El anglicanismo podría definirse como la fe, práctica y espíritu de las Iglesias miembros de la Comunión anglicana, es decir, Iglesias en plena comunión con el arzobispo de Canterbury. Con todo, el anglicanismo tiene profundas raíces en el pasado: Rowan Williams describió el Anglicanismo como lo que le ocurrió a la Iglesia en Inglaterra, Gales e Irlanda durante la reforma del siglo XVI y posteriormente. Además, tiene raíces profundas en los siglos anteriores: lo medular de la fe de los anglicanos se encuentra en la Biblia, los Treinta y nueve artículos de la fe cristiana, y el Libro de Oración Común, los cuales resumen la enseñanza de la Iglesia de los primeros cinco siglos y rechazan tanto la evolución posterior de la Iglesia católica como las simplificaciones del unitarismo. Recientem (es) Anglikanisme (bahasa Inggris: Anglicanism) adalah suatu tradisi di dalam Kekristenan yang terdiri dari Gereja Inggris dan gereja-gereja yang secara historis terkait dengannya ataupun memiliki keyakinan, praktik ibadah, dan struktur gereja yang serupa. Kata Anglikan berasal dari ecclesia anglicana, sebuah frasa Latin Pertengahan yang berasal dari Magna Carta (1215) dan masa sebelumnya, yang berarti "Gereja Inggris". (in) L’anglicanisme est une confession chrétienne se voulant à la fois catholique et réformée, présente principalement au Royaume-Uni, dans les pays de culture anglophone, à la fois dans les anciennes colonies britanniques et sur les terres d'expatriation des Britanniques de par le monde. Le mot « anglicanisme » fut la première fois employé au XIXe siècle. En dehors de l'Angleterre, les anglicans sont parfois appelés « épiscopaliens », c'est le cas notamment aux États-Unis et en Écosse. L'origine de cette confession remonte à la décision du roi d'Angleterre Henri VIII, au XVIe siècle, de rompre avec le pape pour causes politiques et théologiques via l'acte de suprématie (1534). (fr) L'anglicanesimo o anglicanismo è una confessione cristiana protestante, e che ebbe origine nel XVI secolo con la separazione della Chiesa d'Inghilterra dalla Chiesa cattolica durante il regno di Enrico VIII. Comprende chiese che sono storicamente legate ad essa ed altre con credenze, pratiche di culto e strutture affini, sebbene non identiche. (it) 성공회(聖公會, 영어: Anglicanism, Episcopal Church) 또는 세계성공회공동체(聖公會世界共同體, 영어: Anglican Communion)는 잉글랜드 성공회를 시작으로 세계 성공회 공동체를 이루는 보편교회주의 기독교 교파이다. 전 세계 165여 개국, 40개의 독립적이고 자치적인 관구가 존재하며, 신자는 약 1억명으로 추산된다. 로마 가톨릭교회와 개신교의 특징이 공존한다. 캔터베리 대주교는 잉글랜드 성공회의 최고위 성직자이자, 세계 성공회 공동체의 명예상 대표로서 활동한다. (ko) O anglicanismo é uma tradição cristã ocidental que se desenvolveu a partir das práticas, liturgia e identidade da Igreja da Inglaterra após a Reforma Inglesa, no contexto da Reforma Protestante na Europa. A tradição inclui a Igreja da Inglaterra e outras igrejas historicamente ligadas àquela ou que têm crenças, práticas e estruturas semelhantes. A tradição O termo anglicano tem origem em ecclesia anglicana, uma expressão medieval latina datada de, pelo menos, 1246, e que significa Igreja Inglesa. Os adeptos do Anglicanismo são designados por anglicanos. A grande maioria dos anglicanos é membro de igrejas que fazem parte da Comunhão Anglicana internacional. Contudo, existem algumas igrejas fora da Comunhão Anglicana, que se consideram também anglicanos, em particular aqueles que se designam (pt) Англика́нство — одно из направлений христианства, появившееся в ходе Реформации в Англии. Англиканские церкви имеют особую историческую связь с Церковью Англии и объединены с ней общими богословием, богослужением и церковной структурой. Термин «англиканство» восходит к латинской фразе ecclesia anglicana, первое упоминание которой относится к 1246 году, и означает в дословном переводе на русский язык «Английская церковь». Последователи англиканства именуются англиканами, а также епископалами. Абсолютное большинство англикан принадлежат к церквям, входящим в Англиканское сообщество, которое носит международный характер. (ru) |
